All Souls Saturday; Venerable Euphrosyne of Polotsk, Hegumena of the Monastery of the Holy Saviour; Our Venerable Father and Confessor Michael, Bishop of Synada. Acts 28:1-31; 1 Thessalonians 4:13-17; John 21:15-25; John 5:24-30.
Divine Liturgy:
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 8: With profound wisdom and love for mankind, You arrange all things* and bestow beneficial things upon all, O only Creator and Lord.* Grant rest to the souls of your servants,* for they have placed their hope in You,* our God Who made and shaped us.
Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 8: To the souls of Your servants, O Christ* grant rest among the saints* where there is no pain,* no sorrow, no mourning,* but only life without end.
Now and for ever and ever. Amen.
Theotokion, Tone 8: In you we have a rampart and a haven, and an intercessor* most acceptable to God,* whom you bore, o Virgin Mother of God,* salvation of the faithful
Prokeimenon, Tone 6
Their souls shall dwell amidst good things.
verse: To You, O Lord, I have lifted up my soul. (Psalm 24:13,1)
Epistle: Acts 28:1-31; 1 Thessalonians 4:13-17
Alleluia, Tone 6
verse: Blessed are they whom You have chosen and taken to Yourself, O Lord.
verse: And let their memory be from generation to generation. (Psalm 64:5)
Gospel: John 21:15-25; John 5:24-30
Communion Hymn
Blessed are they whom You have chosen and taken to Yourself, O Lord;* and let their memory be from generation to generation.* Alleluia, alleluia, alleluia. (Psalm 64:5)
Субота заупокійна; Прп. Євфросинії Полоцької, ігум. монастиря Св. Спаса; Прп. й ісп. Михаїла, єп. Синадського
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Тропар (г. 8): Глибино́ю му́дрости людинолю́бно все управля́єш* і кори́сне всім подає́ш, єди́ний Тво́рче.* Упоко́й, Го́споди, ду́ші слуг Твої́х,* бо на Те́бе упова́ння покла́ли* — творця́, і будівника́, і Бо́га на́шого.
Сла́ва: Кондак (г. 8): Зі святи́ми упоко́й, Хри́сте,* ду́ші слуг Твої́х,* де нема́є бо́лю, ні пе́чалі,* ні зітха́ння,* але́ життя́ безконе́чне.
І ни́ні: Богородичний (г. 8): Тебе́ і тверди́ню, і пристано́вище ма́ємо,* і моли́твеницю благосприя́тливу до Бо́га,* Яко́го Ти породи́ла,* Богоро́дице безневíсна,* вíрних спасíння.
Прокімен (г. 8): Ду́ші їх у блаже́нстві перебува́тимуть (Пс. 24,13).
Стих: До Те́бе, Го́споди, підні́с я ду́шу мою́ (Пс. 24,1).
Діянь святих апостолів читáння.
Ряд.: Ді. 51 зач.; 28, 1-31.
1. В тих днях, урятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. 2. Тубільці поводилися з нами з неабиякою ласкавістю: вони нас прийняли, розклавши багаття, бо йшов дощ і було холодно. 3. Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, гадюка від жару вилізла та вчепилася до його руки. 4. Як побачили тубільці, що гадюка звисає з його руки, заговорили між собою: – Цей чоловік мусить бути вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити. 5. Він же, скинувши у вогонь гадюку, не зазнав ніякого лиха. 6. Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали, та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, надумалися й почали говорити, що він бог. 7. Була ж поблизу того місця земельна власність начальника острова, на ім’я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. 8. Та сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на пропасницю, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. 9. Коли це сталось, інші теж на острові які мали недуги, приходили й оздоровлялись. 10. Вони нас за те шанували всякими почестями, а коли ми відпливли, обезпечили нас усім необхідним.
11. По трьох місяцях ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів. 12. Причаливши в Сиракузах, ми там пробули три дні. 13. Звідси, обпливши, прибули в Реґію і по однім дні, тому що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, 14. де найшли братів, які нас запросили зостатись у них сім день. Так прибули ми до Риму. 15. Звідтіля ж брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і набрався смілости. 16. І коли ввійшли у Рим, Павлові дозволено жити окремо, разом з вояком, що його стеріг.
17. Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. Коли вони зійшлися, він до них промовив: – Мужі брати, хоч я й нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, мене ув’язнено в Єрусалимі і видано в руки римлян. 18. Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. 19. А що юдеї противилися тому, я мусів був покликатися на кесаря, не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити. 20. Отже з цієї причини я покликав вас, щоб вас побачити і з вами розмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в ці кайдани. 21. Ті йому сказали: – Ми ні листів про тебе не одержали з Юдеї, ні ніхто з братів не прийшов і не звістив та не говорив про тебе чого лихого. 22. Однак ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй всюди противляться. 23. І призначивши йому день, прийшло їх більше до його житла. Він викладав їм, свідчивши про царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, від ранку аж до вечора. 24. Деяких його слова переконували, а деякі не йняли віри. 25. Коли вони непогоджувалися між собою і стали розходитися, Павло наостанку лише сказав їм: – Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших, кажучи:
26. Піди до цього народу і скажи: ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. 27. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб, бува, не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись та щоб я не оздоровив їх. 28. Нехай, отже, вам відомо буде, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують. 29. Коли він це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою. 30. Павло пробував повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, 31. проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа сміливо й відважно та без ніякої перешкоди.
До Солунян першого послання святого апостола Павла читáння.
За упокій: 1 Сол. 270 зач.; 4, 13-17.
13. Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14. Бо ми віруємо, що як Ісус умер і воскрес, так і тих, що уснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15. Це бо ми вам кажемо словом Господнім: ми, що живемо, що лишимося до приходу Господа, не випередимо тих, що уснули. 16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли у Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними взяті на хмари у повітря, назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди.
Алилуя (г. 6):
Стих: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди. (Пс. 64,5).
Стих: І па́м’ять їх з ро́ду в рід. (Пс. 64,5).
Від Івана святого Євангелія читáння.
Ряд.: Ів. 67 зач. 21, 15-25.
15. В той час з’явився Ісус своїм учням, воскресши з мертвих, і каже Симонові Петрові; – Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці? Той йому відповів: – Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе. Каже йому: – Паси мої ягнята! 16. І знову, вдруге каже до нього: – Симоне Йонин! Чи любиш мене? Відповідає йому: – Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе. І мовить йому: – Паси мої вівці! 17. Тоді він утретє йому каже: – Симоне Йонин! Чи любиш мене? Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш мене? – і каже йому: – Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що я люблю тебе! Каже йому Ісус: – Паси мої вівці! 18. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш. 19. Сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: – Іди за мною! 20. Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» 21. Побачивши його, Петро каже Ісусові: – Господи, і цей що? 22. Каже до нього Ісус: – Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною! 23. І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? 24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.
Від Івана святого Євангелія читáння.
За упокій: Ів. 16 зач. 5, 24-30.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: 24. Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
25. Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, 27. і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. 28. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос 29. і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. 30. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене.
Причасний: Блаже́нні, яки́х ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.