SUNDAY MATINS

Usual Beginning

Hexapsalm

Great Litany

The Lord is God, Tone 6

Troparia, Tone 6—of the Resurrection

Angelic powers were upon Your tomb* and the guards became like dead men;* Mary stood before Your tomb* seeking Your most pure body.* You captured Hades without being overcome by it.* You met the Virgin and granted life.* O Lord, risen from the dead,* glory be to You! (twice)

Tone 8, Glory…—of the Fathers

Christ our God, You are glorified above all, You established our fathers as beacons on earth and through them guided all of us to the true faith. Glory to You, most compassionate Lord.

Tone 4, Now…—of the feast

You ascended in glory, O Christ our God;* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through Your blessing* that You are the Son of God,** the Redeemer of the world.

Psalter Reading

Stasis I: Psalms 9, 10
Stasis II: Psalms 11, 12, 13
Stasis III: Psalms 14, 15, 16

Small Litany

Sessional Hymn I, Tone 6

While the tomb lay open and hades lamented,* Mary cried to the apostles who were in hiding saying:* “Come forth, you workers of the vineyard,* proclaim to the world the word of the Resurrection,* for the Lord is risen,* granting the world His great mercy!”

Arise, O Lord my God, let Your hands be lifted on high;* forget not Your poor to the end.

Mary Magdalene stood by Your tomb O Lord,* and, mistaking You for the gardener,* weeping she cried aloud to You:* “Where have You hidden the Life eternal?* Where have You placed Him who sits on the Cherubic Throne?* For those who were guarding Him have become as deadmen through fear.* Either give me my Lord or cry out with me:* O You that were numbered among the dead and have raised the dead,* glory be to You!”

Glory… Now…

Gideon foretold of your conception,* and David revealed your ineffable child-bearing, O Theotokos;* for the Word descended like a dew upon the fleece of your womb,* and without seed, O Virgin full of grace,* like a holy and fertile earth,* you budded forth Christ God, our salvation.

Psalter Reading

Stasis I: Psalm 17
Stasis II: Psalms 18, 19, 20
Stasis III: Psalms 21, 22, 23

Small Litany

Sessional Hymn II, Tone 6

Life was laid in the tomb,* and a seal was set upon the stone;* the soldiers stood guarding Christ like a sleeping King;* and having invisibly struck His foes the Lord arose.

I will confess You, O Lord, with my whole heart,* I will tell of all Your wonders.

Jonah foretold Your tomb,* and Symeon revealed Your divine Arising, O immortal Lord;* for You descended as dead into the tomb,* and having smashed the gates of hades,* You arose without corruption as Master, for the salvation of all the world,* O Christ our God,* enlightening those lying in darkness.

Glory… Now…

O Virgin Theotokos, your Son, Christ our God,* was willingly nailed upon the Cross* and freed the world from deception:* beseech Him to mercy on our souls!

Evoglitaria

Small Litany

Hypakoe, Tone 6

By Your voluntary and life-giving death, O Christ,* You shattered the gates of hades,* and as God You opened to us the Paradise of old;* and by arising from the dead,* You delivered our lives from corruption.

Gradual Hymns, Tone 6

Antiphon 1

I lift up my eyes to heaven, even to You, O Word;* have pity on me,* that I may live for You.

Have mercy upon us who are filled with contempt, O Word,* repairing Your broken vessels* that we may be found useful.

Glory… Now…

In the Holy Spirit is the cause of all salvation,* if He sees fit to breathe on one of His creatures,* He swiftly raises him from the things of this earth, and having given him wings,* makes him to flourish and raises him on high.

Antiphon 2

If the Lord had not dwelt among us,* none could have withstood the attacks of the enemy,* for those who are victorious* are exalted by Him.

Let not my soul be taken like a sparrow by their teeth, O Word!* Woe unto me!* How shall I, the lover of sin, be delivered from the power of the enemy?

Glory… Now…

In the Holy Spirit all find divine inspiration,* goodness, understanding, peace, and blessing;* for He is equal in activity* to the Father and the Word.

Antiphon 3

They that put their trust in the Lord look up on high* and are thus fearful to their foes* and wondrous to all mankind.

The righteous stretch not the hands* unto the pursuit of iniquities,* having You, O Saviour, as their helper.

Glory… Now…

In the Holy Spirit is sovereignty over all creation;* the armies of hosts above worship Him,* and by everything that has breath below* is He worshiped.

Prokeimenon, Tone 6

O Lord, stir up Your might* and come to save us.

verse: O Shepherd of Israel, attend, You that lead Joseph like a sheep.

Let everything that lives, Tone 6

Gospel: John 21:1–14 

Having beheld the Resurrection… (once)

Psalm 50

Verses afterPsalm 50

Canon

Ode 1

—Canon of the Resurrection—tone 6

Irmos: Israel, marching on foot in the sea as on the dry land,* saw Pharaoh the pursuer overthrown in the deep,* and raised a triumphant shout:* Let us sing to God a hymn of victory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Good Jesus, with your arms stretched wide upon the cross, you have fulfilled in all things the Father’s good pleasure; therefore let us all sing to you a hymn of victory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Death, the end of life, as a slave under orders, in fear approaches you, the Lord of life, whereby you award to us life without end and resurrection.

Most holy Theotokos, save us.

Pure one, who beyond understanding received your Creator, of his own will made flesh in your seedless womb, you are declared to be in truth creation’s sovereign Lady.

—Canon of the Ascension

Glory to You, our God, glory to You.

O all peoples, let us sing a song of victory to Christ, who is taken up with glory upon the shoulders of the Cherubim, and who has seated us together with Himself at the right hand of the Fathers; for He is glorified.

Glory to You, our God, glory to You.

Beholding Christ, the Mediator between God and man, with His flesh in the heights, the choirs of the Angels were amazed, and with one accord they sang a hymn of victory.

Glory to You, our God, glory to You.

Let us all sing to God, who was seen upon Mount Sinai, and who gave the Law to Moses, the seer of God, and who ascended from the Mount of Olives in the flesh, for He is glorified.

Most holy Theotokos, save us.

O most pure Mother of God, unceasingly intercede with Him who assumed flesh from you, yet was not separated from the bosom of the Father, that He save from every danger those whom He has fashioned.

—Canon of the Holy Fathers

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

While acclaiming the all-holy Council of the holy Fathers, I entreat You, O Christ, crying: Preserve in me its all-holy prophetic proclamation.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The God-bearing Fathers, coming together like flashes of lightning on this day, clearly confessed You, O Christ, as the Only-begotten Son, co-beginningless and consubstantial with the Father.

Glory…

Having clearly set forth the boundary of the Faith of Your Bride, the Church, O Master, these glorious groomsmen have adorned it as with a majestic golden adornment.

Now…

Adorned with the divine glory, the august Queen stands in the presence of her Son and God, entreating Him for the salvation of our souls.

Katavasia (of Pentecost, tone 4): Covered by the divine cloud,* he that was slow of tongue proclaimed the Law written by God;* for having shaken off the impurity from the eye of his mind,* he beholds Him that is,* and he is initiated into the knowledge of the Spirit,* while giving praise with God-inspired songs.

 

Ode 3

Irmos: None is holy but you, O Lord my God,* the one who is the Good;* you have exalted the horn of your faithful people,* and founded them on the rock of their confession of you.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Creation, seeing God crucified in the flesh, was dissolving in fear, but by the strong hand of the Crucified it was firmly held together.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Sorry death, destroyed by death, lies lifeless; unable to withstand the God-filled assault of Life, the strong one dies. And so to all is given resurrection.

Most holy Theotokos, save us.

O pure one, the wonder of your divine child-bearing surpasses the laws of nature: marvellous was your conceiving of God in your womb, and marvellous the birth and your abiding virginity.

Glory to You, our God, glory to You.

You went up to the Father, O Life-giving Christ, and You exalted our race by Your ineffable compassion, O Lover of mankind.

Glory to You, our God, glory to You.

The orders of Angels, O Saviour, on beholding man’s nature ascending together with You, were amazed and ceaselessly praised You.

Glory to You, our God, glory to You.

The choirs of Angels were amazed, O Christ, as they beheld You taken up with Your body, and they praised Your holy Ascension.

Most holy Theotokos, save us.

Unceasingly entreat Him who came forth from your loins, O pure one, that those who praise you as the Mother of God may be delivered from the deception of the devil.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The foolish, ungodly Arius, impiously attributing change and passion and division to Your divine Nativity, is cut off by the cutting sword of the Fathers.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Like divine Abraham of old, all the august heralds of God, in waging war against Your raging enemies, O Good One, have mightily destroyed them by Your might.

Glory…

The first gathering of Your priests, O Saviour, piously proclaimed You to be begotten and consubstantial with the beginningless Father and Creator of all.

Now…

Neither the speech nor the tongue of mortals can acclaim you worthily, O Virgin; for without seed Christ, the Giver of life, was well-pleased to become incarnate from you, O most pure One.

Katavasia (tone 4): Only the prayer of the Prophetess Anna,* who of old brought a broken spirit to the Mighty One and God of knowledge,* loosed the fetters of a childless womb* and the unruly rebuke of her with children.

 

Kontakion, Tone 6—of the feast

When you had fulfilled Your plan for us* and united things on earth with those in heaven,* You ascended in glory, O Christ our God,* in no way distant, but remaining inseparable,* You cried to those who love You:* I am with You and there is none against you.

Ikos

Leaving earthly cares to the earth and that which is waste and refuse to the dust, come, let us arise from sleep and with our eyes and hearts let us go towards higher things. Let us also lift up our thoughts and our attention from the earth to the gates of heaven, as if we were on the Mount of Olives, where we fix our eyes on the Redeemer as He is carried away to heaven. For it is there that the Lord departs for heaven; it is there also that He distributes His great gifts to the apostles, giving them strength and comforting them as a Father, guiding them as sons and saying to them: I am not separating myself from you;  I am with You and there is none against you.

 

Sessional Hymns, Tone 4—of the fathers

O blessed Fathers, you were truly shown to the world* to be luminous stars bright with the truth of Christ,* shining most brilliantly upon the earth.* Having burnt up the heresies of slanderous babblers;* you wholly quenched the blasphemers’ flagrant confusions.* As hierarchs of Christ,  pray then, that we may be saved.

Same tone, Glory…—of the Fathers

Today the brilliant city of the Nicaeans* has called together to herself from the whole world* three hundred eighteen hierarchs against Arius, who uttered blasphemy* and made little account of the One of the Trinity, the true Son and Divine Word;* and having thus deposed this man from power,* the Fathers mightily strengthened the Holy Faith.

Same tone, Now…—of the feast

O You who rose into the heavens with glory,* and sat down at the right hand of the Father,* from whom You never had parted, O Lover of mankind,* You, O Christ, promised to send down Your Holy Spirit to Your wise initiates.* Now grant to us enlightenment, illumining our minds, O Master,* that we may unceasingly hymn You.

 

Ode 4

Irmos: Christ, my strength, my God, my Lord,* most fittingly your holy Church keeps festival,* singing, dancing, crying out with pure minds,* feasting in the Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Truly, O Christ, the tree of life has blossomed for the cross, planted in the earth, fed with blood and water from your pure side, has put forth life for us.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

No more the serpent’s lying whisper: You shall be like God; for Christ, divine Creator of man’s nature, now has opened out before me, with none to hinder, the pathway of life.

Most holy Theotokos, save us.

Ever-virgin Mother of God, truly beyond speech and incomprehensible to heaven and to earth are the mysteries of your God-befitting child bearing.

Glory to You, our God, glory to You.

You were taken up in glory, O King of the Angels, that You might send us the Comforter from the Father. Wherefore we cry: Glory to Your Ascension, O Christ.

Glory to You, our God, glory to You.

As the Saviour ascended in the flesh to the Father, the arrays of the Angels were astonished at Him and cried aloud: Glory to Your Ascension, O Christ.

Glory to You, our God, glory to You.

The hosts of the Angels cried to those above: Lift up the gates for Christ our King; Him do we praise together with the Father and the Spirit.

Most holy Theotokos, save us.

The Virgin gave birth without the experience of those things that pertain to motherhood. But though she was a mother, she remained a virgin; wherefore praising her, we cry: Rejoice, O Theotokos.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Arius of evil fame, having, in his foolish mind, adulterated the Orthodox Faith, was banished from the Church as a rotten member by the decrees of the Fathers.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The choir of the Fathers that struggled for You, O Master, mightily put to flight Your enemies; and they glorified You as consubstantial with the Father and the Spirit.

Glory…

You who are God and man became a Mediator between God and mankind. Wherefore, O Christ, the men of godly mind proclaimed You, knowing You to be one Son in two natures.

Now…

The tasting of the tree showed me forth as dead; but the Tree of Life, which appeared from you, O all-pure One, raised me up and made me an heir of the joy of Paradise.

Katavasia (tone 4): O King of kings, even You who are from the Only One,* O Word, who comes forth from the only uncaused Father,* You, as our Benefactor, unfailingly sent Your Spirit, equal in might,* to the Apostles, who sing: Glory to Your power, O Lord.

 

Ode 5

Irmos: Shine with your divine splendour, I pray you, O you who are good,* on the souls of those who rise early to you* and long to know you, O Word of God,* as in truth the God who calls them back from sin’s deep darkness.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Now the Cherubim withdraw from me, and the flaming sword is turned back at sight of you, O Word of God, in truth the God who makes for the Thief the path to Paradise.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

I fear no longer the return to the dust, Lord Christ, for in your great mercy through your resurrection you have led me, forgotten, from the dust to the heights of incorruption.

Most holy Theotokos, save us.

O good Lady of the world, keep safe those who from the heart confess you God-bearer, for we have gained you, true Mother of God, for our invincible protection.

Glory to You, our God, glory to You.

Having filled all things with joy, O Merciful One, You came in Your flesh to the hosts on high.

Glory to You, our God, glory to You.

As the hosts of Angels saw You being lifted up, they cried aloud: Lift the gates for our King.

Glory to You, our God, glory to You.

As the Apostles beheld the Saviour being lifted up on high, they cried with trembling: Glory be to You, O our King.

Most holy Theotokos, save us.

We praise you as a Virgin after childbirth, O Theotokos; for you conceived God the Word in the flesh for the sake of the world.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Truly comely are the feet of those who proclaim You, the Peace that passes all understanding of all Angels and men, O Christ, who by the abundance of peace has united the world.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Coming together, the divine teachers of the all-holy priesthood, augustly sealed by the Law, proclaimed You to be the hypostatic Word, the Wisdom and Power of the Father.

Glory…

Having watered the Church with the pure waters of Christ’s teaching, you now take delight by the waters of rest, rejoicing forever.

Now…

O most pure One, knowing you to be the radiant lamp that has shone its ray – Christ, the Sun of Righteousness – upon all, wherefore we now invoke your protection, O only pure Mother of God.

Katavasia (tone 4): O children of the Church, whose likeness is like to light,* receive the fire-breathing dew of the Spirit, which is a redeeming purification of offenses;* for now has the Law gone forth from Sion,* even the Spirit’s grace, in the form of tongues of fire.

 

Ode 6

Irmos: Watching life’s sea rising in the surging waves of temptations,* fast making for your calm harbour, I cry out to you:* Lead my life up from corruption,* O you of many mercies .

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Crucified, O Lord, by the nails which fastened you, you annulled the curse upon us; pierced in the side by the spear, you tore up the written scroll against Adam, and set the whole world free.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Deception tripped up Adam and brought him to the depth of Hell. But you, God and compassion by nature, came down to seek him and, lifting him up on your shoulders, raised him up with yourself.

Most holy Theotokos, save us.

All-holy Lady, who bore to mortal man his Lord and pilot, quieten the fearful and unresting tumult of my passions, and grant to my heart tranquillity.

Glory to You, our God, glory to You.

In their hope for the coming of the Spirit, the Apostles leapt for joy as they beheld on high the Creator being lifted up, and they cried out with fear: Glory be to Your ascent.

Glory to You, our God, glory to You.

The Angels came and cried to Your disciples, O Christ: In like manner as you see Christ going up, so shall He, the righteous Judge of all, come in the flesh.

Glory to You, our God, glory to You.

As the hosts of Heaven saw You, our Saviour, being taken up into the heights together with Your body, they cried out, saying: Great is Your love for mankind, O Master.

Most holy Theotokos, save us.

O you bush unburned, and mountain and living ladder, and gate of Heaven, we glorify you as is meet, O glorious Mary, boast of the orthodox.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The sower of tares, who was called the namesake of madness, was not able to escape the unspeakable judgment of providence; for having zealously emulated Judas, he, the most evil one, was rent asunder like him.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The divine and august assembly of the Fathers proclaims You as the Only-begotten Effulgence that shone forth from the essence of the Father, and as the Son who was begotten before all ages, O Master.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

By the prayers of the God-inspired priests, the bowels from whence the turbid and undrinkable water of impious heresies flowed, were literally rent asunder in a most providential manner.

Now…

Moses, great among the Prophets, symbolically wrote in a former time concerning you as an ark, and table, and lamp, and an urn, signifying the incarnation of the Most High that took place within you, O Virgin Mother.

Katavasia (tone 4): You have shone forth from the Virgin as forgiveness and salvation for us, O Christ Master;* that, like as Jonah was expelled from the belly of the sea monster,* You might snatch from corruption* all the fallen race of Adam.

 

Kontakion, Tone 8—of the Fathers

The apostles’ preaching and the Fathers’ doctrine confirmed the Church’s one faith, and wearing the garment of truth woven from theology that descends from on high, she rightly imparts the mystery of godliness and sings its glory.

Ikos

In the lofty preaching of the Church of God, let us hearken as she cries: he that thirsts, let him come and drink. The cup which I bear is the cup of wisdom. Its drink have I mixed with the word of truth. I pour forth the water, not of contention, but of confession. As Israel now drinks thereof, it beholds God, who says: See, see, that I am He, and have not changed. I am God, I am first, and I am hereafter, and besides me there is none other. Hence, they that partake shall be filled with the mystery of godliness and shall sing its glory.

 

Ode 7

Irmos: As falling dew the angel made the furnace to the holy children,* and the command of God burned the Chaldeans;* and the tyrant was convinced, crying aloud:* Blessed are you, the God of our fathers.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

The sun lamenting your Passion, O Lord, drew darkness around him and the light of the day was darkened over the whole of the earth, which cried aloud: Blessed are you, the God of our fathers.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

At your descent, O Christ, the underworld was clothed in splendour; our first father, filled with gladness of heart, sprang up, dancing and crying out: Blessed are you, the God of our fathers.

Most holy Theotokos, save us.

Through you, O Virgin Mother, light has risen and joy to all the inhabited earth, for you gave birth to God the Creator of all; ask him for us, All-pure, to send down to your faithful people great mercy.

Glory to You, our God, glory to You.

O You who was taken up on a cloud of light saved the world, O God of our fathers, blessed are You.

Glory to You, our God, glory to You.

O Christ, having taken upon Your shoulders our nature, which had gone astray, You ascended and bring it to God the Father.

Glory to You, our God, glory to You.

O You who ascended in the flesh to the bodiless Father, O God of our fathers, blessed are You.

Most holy Theotokos, save us.

O You who were born of the Virgin, thereby making her the Theotokos, O God of our fathers, blessed are You.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

You conquered Arius, the namesake of madness, who was raging grievously and spoke the utmost unjust things against God; for he refused to cry to the Son: Blessed are You, the God of our fathers.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Imitating the Son of Thunder, O marvellous ones, with your fire-like mouths you teach all to proclaim the Word, who is co-beginningless and of one throne with the Father, and to cry: Blessed are You, the God of our fathers.

Glory…

You came as though on wings, with the help of the Word, O blessed of God; for the Holy Spirit gathered you from the ends of the world, that you might cry: Blessed are You, the God of our fathers.

Now…

The furnace did not burn the three Youths, thus prefiguring your giving of birth; for the Divine Fire dwelt within you, and did not consume you, enlightening all to cry aloud: Blessed are you who conceived God in the flesh.

Katavasia (tone 4): The unison of instrumental music declared that all should worship the lifeless image wrought of gold;* but the light-bearing grace of the Comforter teaches us to cry out in reverence:* O only Trinity, Equal in power and beginningless,* blessed are You.

 

Ode 8

Irmos: Dew from the flames you shed on the holy ones,* burning thus with water the sacrifice of the righteous.* All things, O Christ, you bring about according to your holy will;* we highly exalt you throughout the ages.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Envy has finished its work on the people of the Jews: of old the slayers of the prophets now they are slayers of God; they set you upon the cross, O Word of God, you whom we highly exalt throughout the ages.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Christ, without leaving the courts of Heaven you came to Hell. Together with yourself you awakened the whole man, lying m corruption, and he highly exalts you now throughout the ages.

Most holy Theotokos, save us.

From light you conceived the light-giving Word, ineffably you gave him birth, and are glorified. For the Holy Spirit dwelt in you, O Maid, and therefore we praise you throughout the ages.

Glory to You, our God, glory to You.

To Christ, the Giver of life, who in two essences has risen into the Heavens with glory and sits together with the Father, O priests hymn and peoples supremely exalt throughout all ages.

Glory to You, our God, glory to You.

To You, O Saviour, who delivered creation from slavery to the idols, and presented it free to Your own Father, do we give praise, and supremely exalt throughout all ages.

Glory to You, our God, glory to You.

To Him who by His descent destroyed the adversary, and who by His ascent raised up mankind give praise; O priests hymn and peoples supremely exalt Him throughout all ages.

Most holy Theotokos, save us.

You have proved to be more excellent than the Cherubim, O pure Theotokos, since you have carried in your womb Him that rides upon them. Together with the bodiless ones, we mortals glorify Him throughout all ages.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Afire with the rays of Your divinity, Your good shepherds confessed You as the Creator, Fashioner, and Lord of all things, whom we supremely exalt throughout all ages.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

The all-famed choir of shepherds, having gathered together, speak with divine authority in a godly-minded manner concerning the uncreated Trinity, and teach all to cry: we supremely exalt You throughout all ages.

We bless the Father, Son, and Holy Spirit, the Lord.

The many praiseworthy hierarchs and shepherds enlighten the Church of Christ, each of them illuminating it in diverse lands, and supremely exalting it throughout all ages.

Now…

Mystically, in images, all the Prophets foresaw you who has conceived the Word; for having taken flesh from you, He came forth twofold, even Him whom we supremely exalt throughout all ages.

We praise, we bless, and we worship the Lord, hymning and supremely exalting Him throughout all ages!

Katavasia (tone 4): The type of the Godhead prefigured in the resplendent three* loosed the bonds and moistened the flames with dew.* The children praise, and all creation that was made blesses,* the only Saviour and Creator of all as their Benefactor.

 

The Magnificat is sung.

 

Ode 9

Irmos: No man can see God, on whom the ranks of angels dare not gaze;* but, through you, All-holy One, the Word made flesh is seen of mortal men.* Magnifying him with all the heavenly hosts,* we call you blessed.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Free from passions you remained, O Word of God, when you held converse with passions in the flesh. But having dealt to passion a Passion, you loosed man from his passions. For you alone are impassible and almighty, our Saviour.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Accepting the corruption of death, O Lord, you kept your body from tasting corruption, and your soul, life-giving, divine, was not left in Hell. But, as from sleep arising, you raised us up with yourself.

Most holy Theotokos, save us.

With pure lips we mortal men give glory to God the Father, to the Son with him without beginning, and we worship the inexpressible power, most glorious, of the All-holy Spirit; for you alone subsist almighty, undivided Trinity.

Glory to You, our God, glory to You.

As the Apostles beheld You, Christ God, the Redeemer of the world, being exalted in a manner befitting God, they magnified You with awe as they leapt for joy.

Glory to You, our God, glory to You.

Beholding Your deified flesh on high, O Christ, the angels beckoned to one another: Truly this is our God.

Glory to You, our God, glory to You.

As the orders of the bodiless saw You being lifted up in the clouds, O Christ God, they cried: Lift up the gates for the King of Glory.

Most holy Theotokos, save us.

Rejoice, O Theotokos, Mother of Christ God. As you beheld ascending from the earth Him whom you conceived, you magnified Him together with the Angels.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

Arming you with the mighty strength of the Spirit, the Word, who is co-beginningless and of one throne with the Father before the ages, found you to be allies, and gathered you together; now ever glorify Him together with the heavenly hosts, O all-sacred ones.

Holy and God-bearing Fathers, intercede for us.

As physicians of both souls and bodies, you established, against the spread of Arius’ grievous heresy, the Symbol of Faith, which you set forth for all in a sacred manner, to which we now cleave, ever glorifying your memory, O sacred ministers.

Glory…

Since You are the most pure Light, O Christ, redeem my soul out of the darkness of the passions, by the intercessions of Your sacred ministers, O Master, who have now proclaimed You as the beginningless, uncreated Creator of all, and God, co-beginningless with the Father.

Now…

To the dead has resurrection now been granted through your ineffable and inexpressible birthgiving, O Lady Theotokos; for Life, being clothed in flesh taken from you, has shone forth upon all, manifestly dispelling the gloom of death.

Katavasia (ode 4): Rejoice, O Queen boast of virgins and mothers;* for every eloquent and capable mouth is unable to extol you worthily,* and every mind is confounded in seeking to comprehend your childbirth.* Wherefore, with one accord do we glorify you.

 

Small Litany

Holy is the Lord

Exapostilaria—of the 10th Matins Gospel

The two sons of Zebedee, with Peter, Nathaniel, and Thomas,* and two others were fishing in the Lake of Tiberias.* By the command of Christ, they cast the net on the right side* and drew out many fish.* Peter, recognizing Christ, came swimming toward Him.* This was the third appearance of the Lord after His resurrection.* Then He shared with them bread and fish from the fire.

Glory…—of the Fathers

While celebrating on this day the holy Fathers’ memory, O all-compassionate Saviour,* we pray You by their entreaties to save You people and You flock from all the harm of heresies* and thus make us all worthy to extol the Word and the Father,* and the all-holy Spirit.

Now…—of the feast

While Your disciples looked on You, You ascended, O Christ,* to the Father to sit beside Him.* Angels hastened, running on before, and cried:* Lift the gates up, lift them up;* for the King has ascended to His bright primal glory.

Stichera at the Praises

Tone 6—Of the Resurrection

Your Cross, O Lord, is the life and resurrection of Your people,* and trusting in it we sing Your praises:* O our risen God, have mercy upon us.

Your burial, O Master, opened Paradise to mankind,* and thus delivered from corruption we sing Your praises:* O our risen God, have mercy upon us.

With the Father and the Spirit* let us hymn Christ risen from the dead,* and let us cry out to Him:* You are our life and resurrection, have mercy upon us.

On the third day You arose from the tomb, O Christ, as it was written,* raising together with Yourself our Forefather;* therefore the race of mankind glorifies You, and hymns Your Resurrection.

Same tone—Of the Fathers 

Having brought together all knowledge of things of the spirit* and made careful inquiry by the divine Spirit’s grace,* lo, like godly scribes the august Fathers* wrote the celestial Symbol, the august Creed of our holy Faith,* wherein they clearly teach that, like God the Father,* the Word of God, is also beginningless and is consubstantial with Him in truth.* Thus did these all-blest, renowned and godly-minded ones* indeed follow in manifest manner in that which the Apostles taught.

Repeat: Having brought together…

Blessed are You, Lord God of our fathers, and praised and glorified is Your Name forever.

When those blest defenders of the Gospel’s doctrines, Christ’s heralds,* had received the fullness of noetic enlightenment through the Spirit’s grace,* they proclaimed the august oracle to all mankind* under inspiration from our God,* that most transcendent truth which, though few in words, is sublimely wise.* These champions of godly traditions and teachings* thus received revelation of piety and dogma from on high and were enlightened* and then set forth that faith which was taught of God.

For You are righteous in everything that You have done to us.

Lo, the divine shepherds,* as devoted servants of Christ God and sacred initiates of the preaching inspired by God,* brought together their wisdom as shepherds and their pastoral knowledge.* Then most righteously did they stir up their righteous anger* and cast out from the plenitude of the Church the prowling and destructive wolves,* driving them far off with the Spirit’s sling,* since those thus expelled had incurred a fall that leads to death* and were diseased with an illness that could not be relieved or cured.

Tone 8, Glory…—of the Fathers

When the choir of the Holy Fathers* flocked from the ends of the inhabited world,* they proclaimed the doctrine of the One Essence* and One Nature of the Father, Son, and Holy Spirit,* thereby delivering plainly to the Church the mystery of theology.* As we acclaim them in faith, we call them blessed, saying:* O divine array, God-proclaiming warriors of the Lord’s company,* most brilliant stars of the spiritual firmament,* impregnable towers of the mystical Sion,* fragrant flowers of Paradise, all-golden mouths of the Word,* the boast of Nicaea and adornment of the whole world.* Intercede fervently on behalf of our souls.

Tone 2, Now…—Theotokion

You are truly most blessed, O virgin Mother of God.* Through the One who was incarnate of you,* Hades was chained, Adam revived, the curse wiped out,* Eve set free, Death put to death,* and we ourselves were brought back to life.* That is why we cry out in praise;* Blessed are You, O Christ our God,* who finds in this your good pleasure. Glory to You!

Great Doxology

Troparion, Tone 2

You came forth from death, destroying the eternal bonds of Hades, O Lord.* You broke the curse of Death* and thus delivered us from the snares of the Evil One.* Then You appeared to your apostles and sent them forth to preach,* and through them You have bestowed your peace upon all the world,* for You alone are rich in mercy.

Insistent Litany

Litany of Supplication

Great Dismissal

 

---

7-а Неділя Пасхи.
 Неділя Святих Отців першого вселенського собору в Нікеї. Св. ап. Андроніка і тих, що з ним
Блаж. сщмч. Івана Зятика

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

Стих: Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.

(г. 6): Перемо́гу ма́ючи над а́дом,* на хрест зійшо́в ти, Хри́сте,* щоб воскреси́ти з собо́ю тих, що в те́мряві сме́рти перебува́ли.* Ві́льний від сме́рти, всеси́льний Спа́се,* що життя́ вилива́єш із свого́ сві́тла, поми́луй нас!

Стих: Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.

Ни́ні Христо́с смерть перемі́г* і, як прорі́к, воскре́с і ра́дість сві́тові дарува́в,* щоб усі́ ми, кли́чучи, таку́ пі́сню співа́ли:* Джерело́ життя́, непристу́пне сві́тло,* всеси́льний Спа́се, поми́луй нас!

Стих: З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.

Від Те́бе, Го́споди, прису́тнього в усьому́ творі́нні,* куди́ нам грі́шним утіка́ти?* На небеса́х бо сам живе́ш, в а́ді ж перемі́г смерть.* У морські глиби́ни? Та й там твоя́ рука́, Влади́ко!* Тож до те́бе прибіга́ємо і, припада́ючи, мо́лимось:* Воскре́слий із ме́ртвих, поми́луй нас!

Стих: Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.

(г. 6): Господь вознісся на небеса,* щоб світові послати Утішителя.* Небо приготувало Йому престол, хмари – вознесіння Його;* ангели дивуються, побачивши людину вище від себе,* а Отець чекає, маючи Його в лоні завжди присутнього.* Дух же Святий велить усім ангелам Його:* Підніміте в брамах їхні главні!* Усі народи плещіть руками,* бо відійшов Христос туди, де був перше.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Херувими здивувались з Твого вознесіння, Господи,* бачивши Тебе – Бога,* що возноситься на хмарах і сидить на них.* Славимо Тебе, бо велика Твоя милість, – слава Тобі!

Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.

На горах святих побачивши Твоє вознесіння,* Христе, – сяйво слави Отця – оспівуємо світлом осяянний вид лиця Твого.* Поклоняємось страстям Твоїм, почитаємо воскресіння* і славимо преславне вознесіння, – помилуй нас.

Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.

(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Перед досвітньою зірницею Ти народився* з лона Отця без матері перед віками.* Хоч Арій славить Тебе, як створіння,* а не як Бога,* зухвало й нерозумно змішуючи Тебе, Творця, із створінням,* збираючи собі цим паливо на вічний вогонь,* але Собор у Нікеї проголосив Тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.

Хто Твою, Спасе,* ризу роздер?* – Арій, – сказав Ти,* – який розділив однодостойне начало Тройці.* Він заперечив, що Ти – один із Тройці.* Він і Несторія навчив не признавати Богородицю.* Але Собор у Нікеї проголосив Тебе, Господи, Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!

У пропасть гріха впадає Арій,* що заповзявся не споглядати на світло.* З Божого допусту нутрощі в ньому розриваються,* щоб насильно віддати життя і духа,* ставши другим Юдою* і замислом своїм і ділом.* Але Собор у Нікеї проголосив Тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.

Безумний Арій розділив одноістотність Пресвятої Тройці* на три нерівні і різні природи.* Тому богоносні Отці самочинно зійшлись,* палаючи ревністю Іллі тесвітянина,* і духовним мечем посікли ганебного богохульника,* як Дух їм підказав.

Сла́ва (г. 6): Прославмо нині богоносних Отців* таїнственні сурми Духа,* що виконали в Церкві гармонійну богословську пісню:* про Тройцю єдину і незмінну природою і Божеством.* Вони – переможці Арія і захисники православ’я* – моляться завжди до Господа,* щоб помилував душі наші.

І ни́ні (догмат, г. 6): Хто ж тебе́ не прославля́тиме, Пресвята́ Ді́во?* Або хто не оспі́вуватиме твого́ пречи́стого різдва́?* Син бо єдиноро́дний, що предві́чно зася́яв від Отця́,* той ви́йшов з те́бе, Чи́ста, воплоти́вшись несказа́нно.* Бу́вши з при́роди Бо́гом, став за́для нас правди́вою Люди́ною;* неподі́льний на дві осо́би,* але́ пізнава́льний у двох незли́тих приро́дах.* Його́ моли́, чи́ста Всеблаже́нна,* щоб поми́лував ду́ші на́ші.

 

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Буття читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану. Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску. Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми. Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину. А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – поблагословив його й мовив: “Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!” І дав йому (Аврам) десяту частину з усього. (Бут. 14, 14-20)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Второзаконня читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу Мойсей сказав до синів Ізраїля: Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що віддасть їм і потомкам їхнім. Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого, нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю (Втор. 1, 8-17)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Второзаконня читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу сказав Мойсей до синів Ізраїля: Небо й небеса небес, земля й усе, що на ній, усе належить до Господа, Бога твого. А все ж таки прихилився Господь до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас, їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів, як оце нині й сталося. Обріжте ж ваше необрізане серце й ваш карк нехай більше не буде впертим! Бо Господь, Бог наш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків, що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу. А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі. Господа, Бога твого, бійся, йому служи, його держись, його ім’ям клянись. Він твоя слава, він – Бог твій, який для тебе виконав ті великі і страшні речі, що їх ти бачив на власні очі (Втор. 10, 14-21)

Стихири на стиховні

(г. 6): Воскресі́ння Твоє́, Хри́сте Спа́се,* а́нгели оспі́вують на небеса́х,* і нас на землі́ сподо́би чи́стим се́рцем* Тебе́ спі́вом прославля́ти.

Стих: Госпо́дь царю́є,* у ве́лич Він зодягну́вся. (Пс. 92,1)

Як всемогу́тній, Ти розби́в мі́дні бра́ми* і зни́щив а́дові затво́ри,* та воскреси́в впа́лий рід лю́дський.* Тому́ ми одноду́мно кли́чемо:* Ти, що воскре́с із ме́ртвих, Го́споди, – сла́ва Тобі́!

Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну,* і вона́ не захита́ється. (Пс. 92,1)

Христо́с, бажа́ючи нас підня́ти з да́внього тлі́ння,* дає́ Себе́ до хреста́ приби́ти, і в гро́бі покла́сти.* Жінки́ мироно́сиці Його́ з сльоза́ми шука́ли* і, рида́ючи, каза́ли: Го́ре нам, Спа́се всіх!* Як то Ти зво́лив Себе́ в гро́бі покла́сти?* Ти ж доброві́льно покла́вся, як же Тебе́ ви́крадено?* Як Тебе́ перене́сено? Яке́ ж то мі́сце скри́ло Твоє́ життєда́йне ті́ло?* Але́, як Ти нам обіця́в, Влади́ко,* появи́ся й утихоми́р на́ше гірке́ рида́ння.* Коли́ ж вони́ рида́ли, а́нгел до них промо́вив:* Переста́ньте пла́кати і благовісті́ть апо́столам, що Госпо́дь воскре́с,* даючи́ сві́тові очи́щення і вели́ку ми́лістьь.

Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди,* нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та. (Пс. 92,5)

Доброві́льно розп’я́тий, Хри́сте,* Твої́м погребе́нням Ти полони́в смерть* і тре́тього дня воскре́с, як Бог у сла́ві,* даючи́ сві́тові безконе́чне життя́ і вели́ку ми́лість.

Сла́ва (г. 4): Вшано́вуючи сього́дні річни́цю правосла́вних збо́рів* у сві́тлому мі́сті Ніке́ї,* ві́рно вшано́вуємо богоно́сних Отці́в,* що зібра́лися з усіє́ї вселе́нної.* Вони́ бо побо́жно й му́дро відки́нули безбо́жну нау́ку єхи́дного А́рія* і собо́рно прогна́ли його́ з Католи́цької Це́ркви,* навча́ючи всіх у Си́мволі ві́ри,* – ви́клавши його́ докла́дно й правові́рно,* – я́сно визнава́ти одноісто́тного й споконві́чного Си́на Бо́жого.* Тому́ й ми, йдучи́ за ї́хнім боже́ственним навча́нням,* з несхи́тною ві́рою слу́жимо з Отце́м Си́нові і Всесвято́му Ду́хові* в о́дності Божества́, Тро́йці єдиносу́щній.

І ни́ні (г. 4): З любо́ви спо́внивши та́йну,* споконві́ку закри́ту від люде́й,* прийшо́в Ти, Го́споди, на го́ру Оли́вну з Свої́ми у́чнями* і Ма́тір’ю Своє́ю, що породи́ла Тебе́, Творця́ і Влади́ку всього́.* Бо тре́ба було́, щоб вона́, яка́ більш усі́х по-ма́терньому співстражда́ла у Твої́х стра́стях,* втіша́лася превели́кою сла́вою Твого́ ті́ла.* Ста́вши її́ співуча́сниками у вознесі́нні Твої́м на не́бо,* теж і ми, Влади́ко, сла́вимо вели́ку Твою́ до нас ми́лість.

 

 

Тропарі

(г. 6): Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.

 Слава: (г. 8) Препрославлений ти, Христе Боже наш,* що на землі Отців наших появив світилами* і ними навів усіх нас на істинну віру.* Багатомилосердний, слава тобі!

 І нині: (г. 4): Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу.

 

 

УТРЕНЯ

Священник: Слава святій, одноістотній, животворчій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Сла́ва во ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир,* в лю́дях благоволі́ння (3 р.).

Го́споди, гу́би мої́ відкри́й,* і уста́ мої́ сповістя́ть хвалу́ Твою́ (2 р.).

Шестипсалм’я

Псалом 3 (У понеділок)

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

Псалом 37 (У вівторок)

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62 (У середу)

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же! (3 р.)

Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Псалом 87 (У четвер)

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Псалом 102 (У п’ятницю)

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим.

Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші.

Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Псалом 142 (У суботу й неділю)

О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.

І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.

Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.

Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.

Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.

До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.

Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.

Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.

Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.

Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.

Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.

І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же! (3 р.)

Під час рецитування псалмів, священик читає потиху перед св. дверми оці молитви:

Утренні молитви

Велика єктенія

У мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасіння їх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Благодаримо Тебе, Господи, Боже наш, що підняв нас із постелі нашої і вклав в уста наші слово хвали, щоб поклонятися і призивати ім’я Твоє святе. Ми умоляємо Твоє милосердя, яке Ти завжди виявляв у нашому житті. Пошли поміч свою людям, що стоять перед лицем святої слави Твоєї і дожидають від Тебе багатої милости; і дай нам, що зо страхом і любов’ю завжди Тобі служимо, хвалити несказанну Твою доброту.]

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Бог Господь… (Пс. 117), глас 6

Бог – Госпо́дь, і яви́вся нам; благослове́н, хто йде в ім’я́ Госпо́днє.

Стих: Прославля́йте Го́спода, бо Він до́брий, бо ми́лість Його́ ві́чна.

Стих: Вони́ навко́ло обступи́ли мене́, але́ я ім’я́м Госпо́днім перемо́жу їх.

Стих: Я не вмру, а жи́тиму і розка́зуватиму про діла́ Госпо́дні!

Стих: Ка́мінь, яки́м зне́хтували будівни́чі, став головни́м на ро́зі. Від Го́спода це ста́лось, і ди́вне воно́ в оча́х на́ших.

Тропарі

(г. 6): А́нгельські си́ли – на гро́бі Твої́м,* а сторо́жа омертві́ла.* Ма́рія ж стоя́ла у гро́бі,* шука́ючи пречи́стого ті́ла Твого́.* Полони́в Ти ад, та не перемо́жений ним,* зустрі́в Ти Ді́ву, дару́ючи життя́.* Воскре́слий з ме́ртвих Го́споди, сла́ва Тоб́і. (2 р.)

Сла́ва: (г. 8) Препросла́влений Ти, Хри́сте Бо́же наш,* світи́ла на землі́ – отці́в на́ших осну́вав Ти* і ни́ми до і́стинної ві́ри всіх нас напра́вив Ти.* Багатомилосе́рдний, сла́ва Тобі́!

І ни́ні: (г. 4): Возні́сся Ти у сла́ві, Хри́сте Бо́же наш,* ра́дість сотвори́вши ученика́м обітува́нням Свято́го Ду́ха,* утверди́вши їх благослове́нням,* бо Ти єси́ Син Бо́жий, ізбави́тель сві́ту.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Від ночі лине дух наш до Тебе, Боже, бо світлом є повеління Твої. Навчи нас, Боже, правди Твоєї, заповідей Твоїх і виправдань Твоїх. Просвіти наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть. Віджени всяку мряку від сердець наших, даруй нам сонце правди і охорони життя наше знаменням і печаттю Святого Твого Духа. Направ стопи наші на шлях мирний, дай нам бачити ранішній день у радості, щоб ми Тобі засилали ранішні молитви.]

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Перший сідальний

(г. 6): Коли гріб був розкритий й ад заплакав,* Марія кликнула до скритих апостолів:* Виходьте ви, робітники виноградника, і проповідуйте слово про воскресіння!* Христос воскрес, даючи світові велику милість.

Сла́ва і ни́ні: Богородице Діво, моли Сина твого, Христа, Бога нашого,* що добровільно дав себе прибити до хреста* і воскрес із мертвих,* щоб спаслися душі наші.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже й Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти підніс нас з постелі нашої і зібрав на годину молитви. Дай нам ласку відкрити уста наші і прийми наші подяки, що в наших силах, і навчи нас установ твоїх. Бо молитися як слід не вміємо, якщо ти, Господи, святим твоїм Духом не навчиш нас. Тому молимося тобі: Даруй і прости, якщо ми згрішили аж дотеперішньої години словом або ділом, або думкою, добровільно або недобровільно. Бо коли на провини будеш дивитися, Господи, Господи, то хто встоїться, бо в тебе є прощення. Ти один святий, допоміжник сильний, захисник життя нашого, і тебе ми завжди оспівуватимемо.]

Священник: Бо Ти благий і людинолюбний Бог – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Другий сідальний

(г. 6): Господи, Марія Магдалина стояла біля Твого гробу,* і, маючи Тебе за садівника, плакала й промовляла:* Де скрив ти вічне життя?* Де поклав ти Того, що сидить на херувимськім престолі?* Бо Його сторожі завмерли з остраху.* Тож або дайте мені мого Господа, або зі мною закличте:* Ти, що був між мертвими й умерлих воскресив, – слава Тобі!

Сла́ва і ни́ні: Гедеон проображає зачаття* і Давид провіщає твоє Різдво, Богородице.* Бо, як дощ на руно, зійшло Слово в твоє лоно,* і ти, Благодатна, земле свята,* виростила без насіння світові спасіння:* Христа Бога нашого.

Ангельський хор

Стих: Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

А́нгельський хор здивува́вся,* ба́чивши до ме́ртвих зарахо́ваним Тебе́, Спа́се,* що си́лу сме́рти зни́щив, і з Собо́ю Ада́ма підня́в* та з а́ду всіх ви́зволив.

Стих: Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

На́що ми́ро* зі сльоза́ми, Учени́ці, жалі́бно змі́шуєте?* – запита́в світлоно́сний а́нгел при гро́бі мироно́сиць.* Гля́ньте на гріб і зрозумі́йте,* що воскре́с Спаси́тель з гро́бу.

Стих: Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

РРа́но на світа́нку* мироно́сиці поспіша́ли до гро́бу Твого́, пла́чучи,* але́ з’яви́вся їм а́нгел і прорі́к:* Пора́ голосі́ння мину́ла, не пла́чте;* про воскресі́ння ж звісті́ть апо́столам!

Стих: Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

Мироно́сиці – жінки́,* що з ми́ром прийшли́ до гро́бу Твого́, Спа́се, рида́ли.* А́нгел же їм сказа́в, мо́вивши:* Чому́ між ме́ртвими живо́го шука́єте?* Він бо, як Бог, воскре́с із гро́бу.

Сла́ва: Поклоні́мось Отцю́,* і Його́ Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* Святі́й Тро́йці* в одні́й су́тності,* з серафи́мами взива́ючи:* Свят, свят, свят єси́, Го́споди.

І ни́ні: Життєда́вця породи́вши, ти, Ді́во,* Ада́ма з гріха́ ви́зволила,* Є́ві ра́дість за́мість сму́тку подала́,* а відпа́лих від життя́ поверну́в до ньо́го той,* що з те́бе ті́ло прийня́в – Бог і чолові́к.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я: Сла́ва Тобі́, Бо́же! (3 р.)

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Від ночі лине дух наш до тебе, Боже, бо світлом є повеління твої на землі. Навчи нас у страсі твоєму виконувати правду й добро, бо тебе славимо як правдивого Бога нашого. Прихили вухо своє і вислухай нас, і пом’яни, Господи, тих, що є та що моляться з нами, всіх по імені, і спаси їх силою твоєю. Благослови людей твоїх і освяти спадкоємство твоє: мир світові твоєму даруй, церквам твоїм, священикам, владі, і всім людям.]

Священник: Бо благословилося і прославилося ім’я Твоє Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Іпакой, глас 6

Добровільною і животворчою Твоєю смертю, Христе,* розбивши, як Бог, ворота пекельні,* відчинив ти нам первісний рай,* і з мертвих воскреснувши, визволив із тління життя наше.

Степенна пісня, глас 6

Антифон 1:

На небо до Тебе, Спасе, підношу мої очі:* Помилуй мене, щоб жити мені з Тобою.

Помилуй нас упокорених, Слове,* вчиняючи корисними Твої осуди.

Сла́ва і ни́ні: Причина всякого спасіння належить Святому Духові.* Коли Він на когось по заслузі дихне,* то негайно піднесе його від земного,* окрилить, зростить і направить вгору.

Антифон 2:

Коли б не Господь був з нами, ніхто з нас не був би спроможний у боротьбі з ворогом перемогти; ті, що перемагають, звідси підносяться.

Слово! Зуби їхні нехай не схоплять душі моєї, мов пташеня. Горе мені! Як я, гріхолюбний, маю визволитися від ворога?

Сла́ва і ни́ні: Від Святого Духа обоження, благовоління, розум, мир і благословення: Він бо є рівнодіяльний з Отцем і Словом.

Антифон 3:

Ті, що уповають на Господа, страшні для ворогів і дивні для всіх, що вгору очі звертають.

Собор праведників Тебе, Спасе, помічником маючи, не простягає рук своїх до беззаконня.

Сла́ва і ни́ні: Святому Духові влада над усім належить; Йому небесні воїнства поклоняються вкупі з усім, що на землі дише.

Євангеліє

Будьмо уважні.

Священник: Мир усім.

Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен, глас 6

Псалом 79

Господи, покажи силу Твою і прийди спасти нас.

Стих: Ти, що пасеш Ізраїля, почуй,* що провадиш, як овечку, Йосифа.

Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

[Скарбнице благ, джерело невисихаюче, Отче святий, чудотворче всесильний і вседержителю! Усі Тобі поклоняємося і Тобі молимося та Твої милості і Твої ласки призиваємо на поміч і на заступництво нашій смиренності. Пом’яни, Господи, слуг Твоїх, прийми від усіх нас ранішні моління, як кадило перед Тобою; ні одного з нас не вчини нездатним, але всіх нас зберігай ласками Твоїми. Пом’яни, Господи, тих, що чувають і співають на славу Твою і єдинородного Твого Сина і Бога нашого, і Святого Твого Духа. Будь їм помічником і заступником; прийми їх молитви на наднебесний і духовний Твій жертовник.]

Священник: Бо Ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Вірні на глас прокімена: Вся́ке диха́ння, неха́й хва́лить Го́спода.

Стих: Хвалі́те Бо́га у святи́ні Його́.

Стих: Хвалі́те Його́ у тверди́ні си́ли Його́.

І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім.

Вірні: Го́споди, поми́луй (3 р.).

Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священник: Мир усім!

Вірні: І ду́хові твоє́му.

Священник: Від Івана святого Євангелія читання.

Вірні: Сла́ва Тобі́, Го́споди, сла́ва Тобі́.

Будьмо уважні.

Священник сам читає Євангеліє.

У той час з’явився Ісус учням своїм при Тиверіядському морі. З’явився ж так: Симон Петро, Тома, на прізвище Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведея і двоє інших його учнів були разом. Каже до них Симон Петро: – Іду рибу ловити. Ті йому мовлять: – Підемо й ми з тобою. Отож пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не піймали. Як настав ранок, стояв над берегом Ісус, але учні не знали, що то Ісус. Каже до них Ісус: – Діти, чи маєте що перекусити? Ті йому відповіли: – Ні. Тоді він каже до них: – Закиньте лишень сіті праворуч від човна і піймаєте. Вони закинули, але не могли їх витягнути, така була сила риби. Каже тоді той учень, якого любив Ісус, до Петра: – То Господь! Симон Петро, почувши, що то Господь, накинув одежу, бо був нагий, і кинувся в море. Інші учні припливли човном, були бо недалеко від землі, ліктів зо двісті, і притягнули сіті з рибою. Коли, отже, вони вийшли на землю, бачать – жар розкладено, а на ньому риба тай хліб. І мовить їм Ісус: – Принесіть тієї риби, яку ви тепер піймали. Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три. І хоч як багато її було, сіті не прорвалися. Мовить до них Ісус: – Ходіть, снідайте! І ніхто з учнів не зважився його питати: Хто ти? – знаючи, що то Господь. Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, і рибу – теж. Це вже втретє з’явився Ісус учням по тому, як воскрес із мертвих. (Ів. 66 зач.; 21, 1-14)

Вірні: Сла́ва Тобі́, Го́споди, сла́ва Тобі́.

Воскресіння Христове

(г. 6): Воскресі́ння Христо́ве ба́чивши,* поклоні́мось свято́му Го́споду Ісу́сові,* єди́ному безгрі́шному.* Хресту́ Твоє́му поклоня́ємось, Хри́сте,* і святе́ воскресі́ння Твоє́ велича́ємо і сла́вимо,* бо Ти – Бог наш,* крім Те́бе і́ншого не зна́ємо,* ім’я́ Твоє́ призива́ємо.* Прийді́ть, усі́ ві́рні,* поклоні́мось свято́му Христо́вому воскресі́нню,* це бо прийшла́ че́рез хрест ра́дість усьо́му сві́тові.* За́вжди благословля́ючи Го́спода,* сла́вимо воскресі́ння Його́,* бо, розп’я́ття перетерпі́вши,* Він сме́ртю смерть перемі́г.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Після 50-го псалма співаємо:

Сла́ва (г. 6): Молитва́ми святи́х апо́столів,* Милости́вий, очи́сти* бе́зліч гріхі́в на́ших.

І ни́ні: Ра́ди молито́в пречи́стої Богоро́диці,* Милости́вий, очи́сти* бе́зліч гріхі́в на́ших.

Стих: Поми́луй мене́, Бо́же, з вели́кої ми́лости Твоє́ї,* і бага́тством щедро́т Твої́х очи́сти мене́ з беззако́ння мого́.

Воскре́с Ісу́с із гро́бу,* як провісти́в,* пода́в нам життя́ ві́чне* і ми́лість вели́ку.

Єктенія

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворчого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і і святих отців I-го Вселенського Соборуб і святого апостола Андроніка і тих, що з ним, блаженного священномученика Івана Зятика, і всіх cвяти́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Го́споди, поми́луй (12 р.).

[Господи, Боже наш! Ти за покаяння дарував людям відпущення, нам же, як образ пізнання і визнання гріхів, показав покаяння і прощення пророка Давида. Тож, Владико, помилуй з великої милости твоєї нас, що в чимало великих гріхів впали, і по багатстві ласк твоїх очисти беззаконня наші, бо перед тобою згрішили ми, Господи, що невідомі й таємні речі серця людського знаєш, і єдиний ти маєш владу прощати гріхи. Серце ж чисте вчини в нас і Духом владичним утверди нас, і радість спасіння твого яви нам. Не відкинь нас від лиця твого, але дозволь, як благий і людинолюбний, аж до останнього нашого віддиху появляти тобі жертву справедливости й приноси на святих твоїх жертовниках]

Священник: Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Канон

(Якщо скорочується Канон, перейди до Пісня Богородиці).Пісня 1. Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Прославляючи святих отців всесвятий Собор, всесвяте його передбачення про мене, взиваю: молю Тебе, Христе, щоб спастися мені.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Богоносні отці, що, як блискавка, зібралися нині, ісповідали Тебе, Христе, Єдинородним Сином, співбезначальним Отцю, і єдиносущним.

Сла́ва: Благословенні невістоприкрасителі Невісти Твоєї – Церкви, Владико, ясно виклали золоте ухвалення віри, як оздобами її боголіпно прикрасили.

І ни́ні: Богородичний: Прикрашена славою Божественною, чесна Цариця стоїть перед Сином Своїм і Богом, благаючи про наше душевне спасіння.

Пісня 3. Ірмос: Нема святого як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і утвердив нас на камені сповідання Твого.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Як колись божественний Авраам, усі всечесні богоглаголиві отці, будучи Твоїми воїнами, знищили силою Твоєю безумних ворогів Твоїх, Блаже.

Сла́ва: Перший Собор, що зібрав святих Твоїх отців, побожно проповідав Тебе, Спасе, єдиносущним безначальному Отцю, і Творцем усіх роджених.

І ни́ні: Богородичний: Не можуть ні слово земнородних, ні язик достойно прославити Тебе, Діво: бо з Тебе безмежно благозволив воплотитися Життєдавець Христос, Пречиста.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи, Боже наш, що сонну неміч забрав від нас і покликав нас візванням святим, щоб і вночі підносити руки наші і прославляти Тебе за справедливі Твої присуди. Прийми благання наші, моління, визнавання, нічні служби і даруй нам, Боже, віру бездоганну, надію впевнену, любов нелицемірну. Благослови наші входи й виходи, вчинки, слова, діла й думки; і дай нам дочекатися початку дня, нам, що хвалять й оспівують, і благословлять добрість Твоєї несказанної сили]

Священник: Бо Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Кондак (г. 6): Спо́внивши про́мисел що́до нас* і те, що на землі́, з’єдна́вши з небе́сним,* возні́сся Ти у сла́ві, Хри́сте Бо́же наш,* нія́к не відлуча́ючись, але́ невідсту́пно перебу́ваючи,* Ти кли́чеш до тих, що лю́блять Тебе́:* Я з ва́ми і ніхто́ про́ти вас.

Пісня 4. Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа прославляючи.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

За Тебе, Владико, боровся Собор отців, Твоїх ворогів переміг, і єдиносущним Тебе з Отцем і Духом прославив.

Сла́ва: Заступником був Ти, Боже і Людино, перед Богом за людину, Христе; тому, знаючи Тебе єдиного у двох природах, богомудрі отці проповідали.

І ни́ні: Богородичний: Мертвим зробило мене споживання від саду, Дерево ж, що від Тебе, Всечиста, явилося, життя воскресило, і вчинило мене спадкоємцем райської насолоди.

Пісня 5 Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Благий, просвіти, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Божественні вчителі, зібравшись на святому Соборі священства, проповідали Тебе, Христе, Премудрістю, силою, іпостасним Словом Отчим, побожно Символ утвердивши.

Сла́ва: Струмками чистих вод вчення ви напоїли православну Церкву, нині на водах спокою насолоджуєтеся, вічно радіючи.

І ни́ні: Як світильник, Пречиста, світлий, який засвітив усім Христа – Сонце правди, знаючи Тебе, єдина Богородице чиста, нині Твоє заступництво закликаємо.

Пісня 6 Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Божественний Собор отців чесних проповідав Тебе, Владико, єдинородним Світлом, що засяяло від Отчої істоти, раніше всіх віків родженим Сином.

Сла́ва: Утроба, як каламутне джерело єресей і непитне, яке виточило злочестивих, від рала молитви божественних отців розпалася за провидінням.

І ни́ні: Богородичний: Великий серед пророків, Мойсей наперед написав про Тебе, як про ковчег, і трапезу, і світильник, і стамну, образно назнаменувавши втілення Всевишнього із Тебе, Мати Діво.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Благодаримо Тебе, Господи, Боже спасіння нашого, бо Ти все робиш для добра життя нашого, щоб ми завжди на Тебе споглядали, Спасителю й Доброчинцю душ наших. Бо Ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми поклонялися величному імені Твоєму. Тому молимо Тебе, Господи: Дай нам ласку й силу, щоб ми стали гідними співати Тобі розумно й молитися безупинно та в страсі і тремтінні над нашим спасінням працювали, при заступництві Христа Твого. Пом’яни, Господи, і тих, що вночі до Тебе кличуть. Вислухай їх і помилуй, і круши під ноги їх невидимих і войовничих ворогів.]

Священник: Бо Ти цар миру і Спас душ наших – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Кондак Отців, (г. 8): Апо́столів пропові́дування і отці́в догма́ти* єди́ну ві́ру утверди́ли Це́ркві,* яка́ і, ри́зу і́стини з богосло́вія ви́шнього но́сячи,* пра́во пра́вить, і сла́вить* благоче́стя вели́ке та́їнство.

Пісня 7 Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Сину Грому уподібнюючись, ви, дивні, всіх навчили вогнезапальними вашими устами сповідувати Слово, Отцю співбезначальне і єдинопристольне, взиваючи: благословенний Ти, Боже отців наших.

Сла́ва: Як крилаті, прийшли ви, богоблаженні, зібрані з усіх країв землі Духом Святим, щоб взивати Слову: благословенний Ти, Боже отців наших.

І ни́ні: Богородичний: Трьох юнаків, що твоє Різдво прообразували, не опалила піч: Божественний вогонь, що вселився в Тебе, Тебе не опалив, і всіх просвітив взивати: благословенний Ти, Боже отців наших.

Пісня 8 Ірмос: 3 полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Собор приснопам’ятних пастирів зібрався, щоб нині богомудро богословствувати про Нестворену Тройцю і навчати всіх взивати: Тебе прославляємо по всі віки.

Благослові́м Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Го́спода,

Священноначальники, пастирі достославні, Христову Церкву просвічують, інші в інших місцях її освячують і прославляють по всі віки.

І ни́ні: Богородичний: Таємниче в образах Тебе передбачали всі пророки, бо Ти Слово народила; Той, Хто взяв у Тебе плоть, пройшов двома природами; Його ж прославляємо по всі віки.

Пісня Богородиці

Після катавасії восьмої пісні диякон бере кадильницю і, ставши перед іконою Богородиці, мовить:

Богоро́дицю і Ма́тір Сві́тла пісня́ми звелича́ймо.

Вірні: Велича́є душа́ моя́ Го́спода,* і дух мій раді́є в Бо́зі, Спа́сі мої́м.

Чесні́шу від херуви́мів,* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ вели́чаємо. (Після кожного стиха).

Бо Він згля́нувся на поко́ру слуги́ні Своє́ї,* ось бо відни́ні ублажа́тимуть мене́ всі ро́ди.

Вели́ке бо вчини́в мені́ Всемогу́тній, і святе́ ім’я́ Його́.* Милосе́рдя Його з ро́ду в рід на тих, які́ боя́ться Його́.

Він ви́явив поту́гу ра́мени Свого́,* розві́яв го́рдих у за́думах ї́хніх серде́ць.

Могу́тніх ски́нув з престо́лів, підня́в уго́ру смире́нних;* наси́тив бла́гами голо́дних, бага́тих же відісла́в з поро́жніми рука́ми.

Він пригорну́в Ізра́їля, слугу́ Свого́, згада́вши Своє́ милосе́рдя,* як обіця́в був батька́м на́шим – Авраа́мові і його́ пото́мству пові́ки.

Пісня 9

Ірмос (г. 6) Бога людям неможливо бачити,* бо на нього й ангельські хори не сміють дивитися;* через тебе ж, Всечиста, Слово втілене з’явилося людям.* Величаючи його з небесними силами, – тебе славимо.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Бог Слово, одноначальний та співпрестольний з Отцем,* вибрав вас, Святі,* на співвоїнів й озброїв могутньою силою Духа.* Тому завжди прославляйте його з небесними силами.

Стих: Святі́ Отці́, молі́ть Бо́га за нас.

Заборолом проти лютої Арієвої єресі ви,* як лікарі душ і тіл,* установили священний Символ віри та його всім виклали.* Його сьогодні дотримуємося і вашу, Ієрархи,* пам’ять постійно прославляємо.

Сла́ва і ни́ні: Владико, Христе, – пречисте світло!* Очисти душу мою від мряки пристрастей* молитвами твоїх служителів,* що сьогодні тебе проголошують безначальним* і несотвореним Творцем усього й Богом,* однобезначальним з Отцем.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже, Боже наш! Ти сотворив розумні й духовні сили Своєю волею. Тебе просимо й Тобі молимося: Прийми наші посильні величання з усіма Твоїми творіннями і збагати щедрими даруваннями Твоєї ласки. Бо перед Тобою згинається всяке коліно: на небі, на землі й під землею, і все, що живе, і все створіння оспівує неосяжну Твою славу, бо Ти Бог правдивий і вельми милостивий.]

Священник: Бо Тебе хвалять усі сили небесні і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

«Свят Господь Бог наш» на глас прокімена.

Свят Госпо́дь Бог наш.

Стих: Возносі́те Го́спода Бо́га на́шого.

Стих: І поклоня́йтеся підні́жжю ніг Його́, бо святе́ воно́.

Світильний

Колись на Тиверіядському морі рибалили сини Заведеєві і Натанаїл з Петром,* ще й з іншими двома, і Тома;* з веління Христового вони закинули сіті по правиці* і витягли багато риби.* Петро, пізнавши його, поплив до нього.* Показавшись їм утретє,* він приготував і хліб, і рибу на вуглях.

Сла́ва: Сьогодні святкуємо пам’ять божественних Отців.* Їхніми молитвами, всещедрий, Господи,* визволи людей Твоїх від усякої єретичної зарази* та сподоби всіх славити Отця,* Слово і Всесвятого Духа.

І ни́ні: Коли учні споглядали,* як Ти, Христе, возносився, щоб засісти з Отцем,* ангели злітаючи перед Тобою, кликали:* Підніміте брами, підніміте,* бо Цар зійшов до Господнього світла слави!

Псалом 148

Два перших стихи хвалитних на глас 6:

Усе, що живе, нехай хвалить Господа.* Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.

Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.

Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Стихири

Стих: Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.

(г. 6): Хрест твій, Господи,* є для твоїх людей життям і воскресінням,* тож надіючись на нього,* тебе, воскреслого Бога нашого, оспівуємо:* Помилуй нас!

Псалом 150

Стих: Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.

Погребення твоє, Владико,* відчинило рай людському родові.* Тож визволившись від тління,* тебе, нашого воскреслого Бога, оспівуємо:* Помилуй нас!

Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.

З Отцем і Духом Христа, що воскрес із мертвих, прославляємо,* і до нього кличемо:* Ти наше життя і воскресіння, – помилуй нас!

Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.

Третього дня ти воскрес, Христе, з гробу,* як і написано,* піднявши з собою нашого праотця.* Тому славить тебе рід людський* і оспівує твоє воскресіння.

Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.

(г. 6, подібний; Поклавши всю надію): Зібравши все духовне знання* і розглянувши його у божественнім Дусі,* святі Отці богонатхненно написали небесний і цінний Символ віри.* В ньому з найбільшою ясністю навчають,* що співбезначальне Слово,* дійсно одноістотне Родителеві Отцеві.* Ідуть вони докладно за апостольським навчанням – преславні,* істинно благословенні й богомудрі.

Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

Зібравши все духовне знання* і розглянувши його у божественнім Дусі,* святі Отці богонатхненно написали небесний і цінний Символ віри.* В ньому з найбільшою ясністю навчають,* що співбезначально Слово,* дійсно одноістотне Родителеві Отцеві.* Ідуть вони докладно за апостольським навчанням – преславні,* істинно благословенні й богомудрі.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій,* нехай піднесеться рука твоя; не забудь убогих твоїх ніколи.

Як Христові проповідники* та блаженні начальники євангельських повчань* і побожних передань,* обдаровані повнотою світла від Святого Духа,* з великою мудрістю проголосили богонатхненно,* короткими словами, надприродне богослов’я.* Вони то, з неба прийнявши явне одкровення правд,* у них просвітившись,* виклали Богом сповіщену віру.

Стих: Хвалитиму тебе, Господи,* всім серцем моїм, розповім про всі твої чудеса.

Зібравши ввесь душпастирський досвід* і збудивши справедливе обурення,* божественні пастирі* і справжні слуги Христові* і священні таїнники божественної проповіді,* зовсім слушно відігнали пращею Духа напасливих і згубних вовків,* викинувши з церковної спільноти,* так що вони попали, немовби в омертвіння* і невиліковну недугу.

Сла́ва (г. 8): Собор святих Отців, зібраний з усіх сторін вселенної,* навчив про одне єство й природу Отця і Сина, і Святого Духа,* і ясно передав Церкві богословське таїнство.* Тому, з вірою вихваляючи й ублажаючи їх, кажемо:* О, божественний полку, богословні лицарі Господнього ополчення,* осяйне сузір’я духовних обріїв,* непорушні стовпи таїнственного Сіону,* мирозапашні квіти раю, щирозлотні уста Бога Слова,* Нікейська похвало, прикрасо вселенної!* Моліться ревно за душі наші.

І ни́ні: (г. 2): Преблагословенна ти, Богородице Діво,* бо Воплочений з тебе полонив ад,* покликав Адама, усунув прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і ми ожили.* Тому, співаючи, кличемо:* Благословенний Христос Бог наш,* що на це зволив, – слава тобі.

Велике славослов’я

[Хвалимо, співаємо, благословимо і благодаримо Тебе, Боже батьків наших, бо Ти забрав тінь нічну і явив нам знову світло денне. Молимо Твою добрість: Милостивий будь для нас грішних і прийми молитву нашу задля великої Твоєї ласкавости, бо ми прибігаємо до Тебе, милостивого і всемогутнього Бога. Ти, що засвітив у серцях наших правдиве сонце справедливости Твоєї! Просвіти розум наш і почування всі зберігай, щоб, як у день, ходили ми пристойно шляхом заповідей Твоїх і дійшли до життя вічного, і стали гідними насолоджуватися недоступним Твоїм світлом. Бо в Тебе є джерело життя, Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.]

Священник: Слава Тобі, що Світло нам показав!

Вірні: Слава во вишніх Богу*, і на землі мир*, в людях благовоління.

Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.

Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки віків.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою.

Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.

Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.

Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.

Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас.

Тропар

Воскресши із гробу і в’язи пекельні розірвавши,* ти роздер присуд смерти, Господи,* і всіх від сітки ворожої визволив.* А з’явившись апостолам своїм,* ти послав їх на проповідь,* і ними мир свій подав ти вселенній,* єдиний Людинолюбче.

Єктенія усильного благання

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Прохальна єктенія

Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові засіяти, що заспокоїв нас у нічному сні й підвів до величання і моління твоєї доброти! Ти, що даєш себе умолити задля свого милосердя, прийми і нині нас, що поклоняємося тобі й по силі благодаримо Тебе; і даруй нам те, чого просимо задля спасіння. Вчини нас синами світла і дня та спадкоємцями вічних твоїх дібр. Пом’яни, Господи, за багатством ласк твоїх усіх людей, що є і моляться з нами, і всю братію нашу на землі й на морі, і на всякому місці володіння твого, що потребують твоєї любови й помочі. Усім вияви велику твою милість, щоб спасенні, як душею так і тілом, завжди перебували й відважно славили чудне й благословенне ім’я твоє.]

Священик: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Священник: Мир усім.

Вірні: І ду́хові твоє́му.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

Священник читає молитву: Господи святий, ти на висоті живеш і всевидючим оком твоїм споглядаєш на всяке створіння! Перед тобою схилили ми голови, душі й тіла, і молимося до тебе, Святий святих: Простягни руку твою невидиму від святого житла твого і благослови всіх нас; а якщо ми де в чому згрішили добровільно чи недобровільно, як благий і людинолюбний Бог, прости і даруй нам земні й небесні добра твої:

Священник: Бо до Тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Великий відпуст

Премудрість.

Вірні: Благослови́.

Священник: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.

Священник: Пресвята Богородице, спаси нас.

Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

Священник: Слава тобі, Христе Боже, уповання наше, слава тобі!

Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй (3 р.). Благослови́.

Священник: Христос, істинний Бог наш, що у славі вознісся від нас на небо і сів праворуч Бога й Отця спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, і святого, якого є храм, і святих отців I-го Вселенського Собору, і святого апостола Андроніка і тих, що з ним, блаженного священномученика Івана Зятика, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Вірні: Амі́нь.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Антифон 1
Стих 1: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 2: Бо Господь Всевишній – страшний, цар великий по всій землі (Пс 46,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 3: Він покорив людей нам і народи під ноги наші (Пс 46,4).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 4: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Єдинородний Сину

Антифон 3
Співаємо звичайні третій антифон, але зі приспівom: Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.
Вхідне:
Прийдіте поклонімося і припадім до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 6): А́нгельські си́ли – на гро́бі Твої́м,* а сторо́жа омертві́ла.* Ма́рія ж стоя́ла у гро́бі,* шука́ючи пречи́стого ті́ла Твого́.* Полони́в Ти ад, та не перемо́жений ним,* зустрі́в Ти Ді́ву, дару́ючи життя́.* Воскре́слий з ме́ртвих Го́споди, сла́ва Тоб́і.

Тропар (глас 4): Возні́сся Ти у сла́ві, Хри́сте Бо́же наш,* ра́дість сотвори́вши ученика́м обітува́нням Свято́го Ду́ха,* утверди́вши їх благослове́нням,* бо Ти єси́ Син Бо́жий, ізбави́тель сві́ту.

Тропар (глас 8): Препросла́влений Ти, Хри́сте Бо́же наш,* світи́ла на землі́ – отці́в на́ших осну́вав Ти* і ни́ми до і́стинної ві́ри всіх нас напра́вив Ти.* Багатомилосе́рдний, сла́ва Тобі́і.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак (глас 8): Апо́столів пропові́дування і отці́в догма́ти* єди́ну ві́ру утверди́ли Це́ркві,* яка́ і, ри́зу і́стини з богосло́вія ви́шнього но́сячи,* пра́во пра́вить, і сла́вить* благоче́стя вели́ке та́їнство.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 6): Спо́внивши про́мисел що́до нас* і те, що на землі́, з’єдна́вши з небе́сним,* возні́сся Ти у сла́ві, Хри́сте Бо́же наш,* нія́к не відлуча́ючись, але́ невідсту́пно перебу́ваючи,* Ти кли́чеш до тих, що лю́блять Тебе́:* Я з ва́ми і ніхто́ про́ти вас.

Прокімен (глас 4):
Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших, і хва́льне, і просла́влене Ім’я́ Твоє́ на ві́ки (Дан. 3,26).
Стих: Бо пра́ведний єси́ в усьо́му, що сотвори́в Ти нам (Дан. 3,27).

Апостол: (Ді 20,16-18. 28-36)
Тими днями Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя – давати, ніж брати.» Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.

Алилуя (глас 1):
Стих: Бог богі́в, Госпо́дь мо́вив, і призва́в зе́млю від схо́ду со́нця до за́ходу (Пс. 49,1).
Стих: Збері́ть Йому́ преподо́бних Його́, що запові́дують заві́т Його́ в же́ртвах (Пс. 49.5).

Євангеліє: (Ів 17,1-13)
У той час Ісус, підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе; слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє – твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.»

Замість Достойно:
Велича́й, душе́ моя́, Го́спода, що з пло́ттю во сла́ві возні́сся на небеса́.
Ірмос (глас 5): Тебе́, ви́ще ума́ і сло́ва Ма́тір Бо́жу, що в ча́сі безлі́тнього несказа́нно роди́ла, ві́рні одноду́мно велича́ємо.

Причасний:
Хвалі́те Го́спода з небе́с, * хвалі́те Його́ во ви́шніх (Пс. 148,1)..* Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді,* пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Згідно Галицької традиції, ми співаємо:
Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всій землі́ – сла́ва Твоя́ (Пс. 56,6).
Замість “Ми бачили світло істинне…” (x1) “Нехай сповняться уста…” (x3) і “Нехай буде ім’я…” (x3).