Sunday of Forgiveness (Cheesefare). Octoechos Tone 4. Martyr Blaise, Bishop of Sebastia (313-24). Romans 13:11-14:4. Matthew 6:14-21.; Gospel 4; Great Vespers, Festal Matins and Divine Liturgy.

English Text Source: Royal Doors www.royaldoors.net

GREAT VESPERS

Kathisma Reading: “Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140, In Tone 4

Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

We never cease to adore Your life-giving Cross, O Christ our God,* And we glorify Your resurrection on the third day.* For You, Almighty One, have thereby restored the corrupted nature of all* and reopened the way to heaven,* since You alone are gracious and You love mankind.

The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Saviour, You have absolved the penalty of disobedience,* committed through the tree of Eden,* by willingly being nailed to the tree of the cross.* As Almighty God, You descended into Hades* and broke asunder the bonds of death.* We, therefore, venerate Your resurrection from the dead,* and joyfully cry out to You:* Almighty Lord, glory to You!

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O Lord, You have battered down the gates of Hades,* and by Your death You have dissolved the realm of death.* You have freed mankind from corruption,* bestowing life, incorruption, and Your great mercy upon the world.

Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Come, all you people,* let us sing the praises of our Saviour’s resurrection on the third day.* For we have, thereby, been delivered from the invincible bonds of Hades,* and we have received incorruption, together with eternal life.* Therefore, we cry out to You* after Your crucifixion, burial, and resurrection:* Save us by Your resurrection, for You love mankind.

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

O Saviour, with the angels we sing the praises of Your resurrection on the third day.* For the very ends of the universe have, thereby, been enlightened,* and we have been saved from the deceit of the enemy.* Therefore, we cry out to You,* Almighty Saviour, Giver of Life, and Lover of mankind:* Save us by Your resurrection.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

O Christ our God, You have demolished the brazen gates of Hades.* You have broken asunder the bonds of death,* and lifted up the fallen human race.* Therefore, we cry out with one accord:* O Lord, who arose from the dead, glory to You!

In Tone 6

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

The Lord my Creator took me as dust from the earth* and formed me into a living creature* breathing into me the breath of life and giving me a soul;* He honoured me,* setting me as a ruler upon the earth over all things visible,* and making me a companion of the angels.* But Satan the deceiver,* using the serpent as his instrument,* enticed me by food;* he parted me from the glory of God* and gave me over to the earth* and to the lowest depths of death.* But, O Master, in compassion, call me back again.

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

In my wretchedness I have cast off the robe woven by God,* disobeying Your divine command, O Lord, at the counsel of the enemy;* and I am clothed now in fig leaves and in garments of skin.* I am condemned to eat the bread of toil in the sweat of my brow,* and the earth has been cursed so that it bears thorns and thistles for me.* But, Lord, who in the last times was made flesh of a Virgin, call me back again* and bring me into Paradise.

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

O precious Paradise, unsurpassed in beauty,* tabernacle built by God, unending gladness and delight,* glory of the righteous, joy of the prophets and dwelling of the saints,* with the sound of your leaves* pray to the Maker of all:* may He open to me the gates which I closed by my transgression,* and may He count me worthy* to partake of the Tree of Life* and of the joy that was mine* when I dwelt in you before.

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Adam was banished from Paradise through disobedience and cast out from delight,* beguiled by the words of a woman.* Naked he sat outside the garden, lamenting, “Woe is me!”* Therefore let us all make haste to accept the season of the Fast* and hearken to the teaching of the Gospel,* that we may gain Christ’s mercy* and receive once more a dwelling-place in Paradise.

Glory…

Adam sat before Paradise and lamenting his nakedness,* he wept: “Woe is me!* By evil deceit was I persuaded and led astray,* and now I am an exile from glory.* Woe is me!* In my simplicity I was stripped naked,* and now I am in want.* O Paradise, no more shall I take pleasure in your joy;* for I shall return to the earth from whence I was taken.* O merciful and compassionate Lord,* to You I cry aloud: I am fallen, have mercy on me.”

In Tone 4, Now…

O Mother of God, because of You* David the Prophet became an ancestor of God;* he foretold and sang a joyous hymn of praise* and cried out to Him who worked wonders in you:* “The Queen stood at your right hand.”* God revealed you as a life-giving mother,* when He chose to be incarnate of you without a father.* He renewed in man His image* which the passions had corrupted.* He found the lost sheep in the mountains,* carried it on His shoulders,* offered it to the Father,* generously numbered it among the powers of heaven,* and saved the whole world, since He is Christ of great and rich mercy.

Aposticha, In Tone 4

In being lifted upon the cross, O Lord,* You abolished the curse which we had inherited from our fathers.* By going down into Hades,* You freed from eternal captivity those imprisoned there,* and granted incorruption to mankind.* We, therefore, praise Your life-giving and redeeming resurrection.

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

By hanging on the cross, O Almighty One,* You shook the whole creation to its foundations.* When You Yourself were laid in the grave,* You raised to life those who had been lying in the graves,* and You granted life and incorruption to mankind.* We, therefore, praise and glorify Your resurrection on the third day.

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O Christ, the lawless people showed their ingratitude to You, their Benefactor,* by delivering You to Pilate who condemned you to be crucified.* But You willingly suffered death and burial;* and, as God, You rose by Your own power on the third day,* granting us everlasting life and great mercy.

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

The women, shedding bitter tears, came to see You in Your tomb;* and not finding Your body, they lamented, saying:* O Saviour and King of All, how were You stolen?* What place holds Your life-bearing body?* An angel answered them, saying:* Do not weep, but go and proclaim that the Lord is risen,* filling our hearts with joy;* for He alone is most compassionate.

In Tone 6, Glory…

Adam was cast out of Paradise through eating from the tree.* Seated before the gates he wept,* lamenting with a pitiful voice and saying:* “Woe is me,* what have I suffered in my misery!* I transgressed one commandment of the Master,* and now I am deprived of every blessing.* O most holy Paradise, planted for my sake and shut because of Eve,* pray to Him that made you and fashioned me,* that once more I may take pleasure in your flowers.”* Then the Saviour said to him:* “I desire not the loss of the creature which I fashioned,* but that he should be saved and come to the knowledge of the truth;* and when he comes to me I will not cast him out.”

Now…

Christ the Lord, our Creator and Redeemer,* came forth from your womb, O most pure Virgin.* He clothed Himself in our human flesh* to set us free from the original curse of Adam.* Therefore, O Mary, we praise you, without ceasing,* as the true Virgin Mother of God,* and we sing with the angels:* Rejoice, O Lady, advocate, protector, and salvation of our souls.

Troparia, In Tone 4

When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”

Glory… Now…

O Mother of God, the mystery hidden from all eternity* and unknown even to the angels,* was revealed through you to those on earth:* God took on our human nature* and united it to His divine nature in a perfect but unconfused union.* Then, He willingly accepted the cross for our sake* and thereby raised again the first created man,*and saved our souls from death.

SUNDAY MATINS

Usual Beginning

Hexapsalm

Great Litany

God the Lord, Tone 4

Troparia, Tone 4

When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.” (2)

Glory… Now…

O Mother of God, the mystery hidden from all eternity* and unknown even to the angels,* was revealed through you to those on earth:* God took on our human nature* and united it to His divine nature in a perfect but unconfused union.* Then, He willingly accepted the cross for our sake* and thereby raised again the first created man,*and saved our souls from death.

Psalter Reading

Stasis I: Psalms 9, 10
Stasis II: Psalms 11, 12, 13
Stasis III: Psalms 14, 15, 16

Small Litany

Sessional Hymn, Tone 4

Looking into the entrance of the tomb,* the Myrrh-bearing women were unable to endure the bright radiance of the Angel,* trembling in awe they said;* How is it that He who has opened Paradise to the Thief hath been stolen?* How is it that He who before His passion proclaimed His Arising has been raised?* Truly Christ God has arisen, granting those in Hades life and resurrection.

Arise, O Lord my God, let Your hands be lifted on high;* forget not Your poor to the end.

Mortal men laid in a new tomb* the One who through a word established the ends of earth,* for You, O Saviour, willingly endured the Cross,* whereby You conquered the adversary, and despoiled death,* for which cause all those in Hades extol Your life-giving Arising saying* Christ, the giver of life, has arisen and abides to the ages.

Glory… Now…

As he contemplated that which was beyond nature* Joseph was struck with wonder, O Theotokos, at you conception without seed.* He contemplated the mysterious dew upon the fleece,* the bush unburnt by fire,* Aaron’s rod which budded.* Thus your Betrothed and guardian bore witness and cried to the priests saying:* A Virgin bears a child,* and after child-birth remains yet a virgin.

Psalter Reading

Stasis I: Psalm 17
Stasis II: Psalms 18, 19, 20
Stasis III: Psalms 21, 22, 23

Small Litany

Sessional Hymn, Tone 4

O Saviour, You arose from Hades as immortal,* raising the world together with You by Your might, O Christ our God.* With strength You have overthrown the dominion of death,* revealing the Resurrection to all, O Merciful one.* Wherefore we also glorify You, O only Lover of mankind.

I will confess You, O Lord, with my whole heart,* I will tell of all Your wonders.

Gabriel radiant in white vestments descended from the heights above,* and approaching the rock upon which the Rock of life was lying,* cried to the weeping women saying:* Cease your cries of lamentation;* for you have now obtained merciful compassion.* Take courage, for the One you seek is truly risen.* Therefore, cry to the Apostles telling them that the Lord has arisen,* to worship the risen One;* and having received gladness, to take courage, together with Eve.

Glory… Now…

All the choirs of Angels were struck with wonder, O Pure Virgin,* at the awesome mystery of your conception.* How can the One who holds all things in place with only a nod,* now be held in your arms as a man?* How can the Eternal accept a beginning?* How can the One who nourishes everything that has breath by His ineffable goodness,* be suckled at your breast?* And upon seeing these things, with hymns they glorify you* as truly the Mother of God.

Polyeleos

Psalm 136

By the rivers of Babylon there we sat and wept, remembering Sion.

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

For it was there that they asked us, our captors, for songs, our oppressors, for joy.

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

Sing to us they said, one of Sion’s songs.

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

O how could we sing the song of the Lord on alien soil?

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

O Babylon, destroyer, one is happy who repays you the ills you brought on us.

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

Glory… Now…

Alleluia! Alleluia! Alleluia!

Alleluia, Alleluia, Alleluia. Glory be to You, O God!

 

Evoglitaria

Small Litany

Hypakoe, Tone 4

The Myrrh-bearing women hastened to proclaim to the Apostles* the news of Your wondrous Rising, O Christ:* that as God You have arisen,* granting the world great mercy.

Gradual Hymns, Tone 4

Antiphon 1

From my youth do many passions war against me;* but do You Yourself defend* and save me, O my Saviour.

You haters of Sion shall be shamed by the Lord;* for like grass, by the fire* shall you be withered.

Glory… Now…

In the Holy Spirit, every soul is quickened,* and, through cleansing, is exalted* and made radiant* by the Triple Unity in a hidden sacred manner.

Antiphon 2

From the depths of my soul* I have cried to You fervently, O Lord;* let Your divine ears be attentive to me.

Everyone who has set their hope in the Lord,* is higher than all those* who mourn.

Glory… Now…

By the Holy Spirit* the streams of grace swell up;* watering all creation* engendering life.

Antiphon 3

Let my heart be raised to You, O Lord;* and let none of the pleasures of the world lure me* to weakness.

As one that has tender love for one’s mother;* so should we have even more fervent love* for the Lord.

Glory… Now…

By the Holy Spirit comes an abundance of divine knowledge,* contemplation and wisdom;* for by Him the Word unveils* all the Father’s teachings.

Prokeimenon, Tone 4

Arise, O Lord: help us,* and redeem us for Your name’s sake.

verse: We heard with our own ears, O God, our fathers have told us the story of the things You did in days long ago.

Let everything that lives, Tone 4

Gospel

Luke 24:1-12

Hymn of Resurrection

Psalm 50

Verses at Psalm 50

In Tone 8, Glory…

Open to me the doors of repentance, O Giver of Life.* As we worship in Your temple this morning,* teach us how to purify the temples of our bodies,* and in Your compassion, purify me by the goodness of Your mercies.

Now…

Lead me to the paths of salvation, O Mother of God,* for I have condemned myself with shameful sins* and have wasted all my life in slothfulness.* By your intercession purify me from all sinfulness.

In Tone 6

Have mercy on me, God, in Your kindness. In Your compassion blot out my offense.

When I think upon the multitude of my evil deeds,* I tremble for the terrible day of judgment.* But trusting in the compassion of Your mercy, O Lord,* I cry to You like David:* Have mercy on me, O God, according to Your great mercy.

 

Canon, Tone 4

Ode 1

Irmos: Through the Red Sea, as on the dry land,* old Israel passed on with unmoistened foot;* crosswise, in the wilderness, Moses held up his arms* and they routed Amalek’s might.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As good and all-powerful, O Lord, you were lifted up on the immaculate tree of your cross, healing by the tree our utter destruction, setting right our defection.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

In your body in the tomb, as God with your soul in Hell, with the Thief in Paradise, you were yet, O Christ, on the throne with the Father and the Spirit, all things filling, and infinite.

Glory… Now…

You conceived the Son of God without seed, by the Father’s purpose, from the divine Spirit; you bore in flesh the one from the Father without mother: through us, out of you, without father.

Irmos: When Israel walked on foot in the sea as on dry land,* on seeing their pursuer Pharaoh drowned,* they cried: Let us sing to God* a song of victory.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Come, O wretched soul, and weep today over your acts, remembering how once you were stripped naked in Eden and cast out from delight and unending joy.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

In Your abundant compassion and mercy, O Fashioner of creation and Maker of all, You have taken me from the dust and given me life, commanding me to sing Your praises with Your angels.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

For the sake of the wealth of Your goodness, O Creator and Lord, You planted the sweetness of Paradise in Eden, bidding me to take delight of the fair and pleasing, and never-ending fruits therein.

Glory…

Woe to you, O my wretched soul! You have received authority from God to take your pleasure in the joys of Eden, but He commanded you to not eat the fruit of knowledge. Why then have you transgressed the law of God?

Now…

O Virgin Birthgiver of God, as a daughter of Adam by birth, and a Parent of Christ God by grace, call me who am banished from Eden.

Katavasia: When Israel walked on foot in the sea as on dry land,* on seeing their pursuer Pharaoh drowned,* they cried: Let us sing to God* a song of victory.

 

Ode 3

Irmos: Your Church, O Christ, makes merry in you, crying aloud:* You are my strength, O Lord, my refuge, my firm foundation.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

The tree of life, the true and intellectual vine, hangs upon the cross pouring forth to all the elixir of life.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As a great one and fearful, demolishing utterly the insolence of Hell, as God incorruptible, now you have risen in the flesh.

Glory… Now…

You only, O Mother of God, are the friend who procures the good things beyond nature for those upon earth and therefore we bring to you our “Hail.”

Irmos: There is none as holy as You, O Lord my God,* who has exalted the horn of the faithful, O good One,* and strengthened us upon the rock* of Your confession.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

The crafty serpent long ago envied my honour and whispered deceit into Eve’s ear. Woe is me! for by her I was led astray and banished from the banquet of life.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Foolishly I stretched out my hand and tasted of the tree of knowledge, from which God has commanded me to in no-wise eat; and I was bitterly cast out from divine glory.

Glory…

Woe to you, O my wretched soul! How have you not recognized the deception of the enemy? How have not perceived his deceit and envy? For you are now darkened in mind having transgressed the commandments of your Creator.

Now…

Thou are my hope and protection, O pure One, for by your childbearing you alone have covered the ancient fall of Adam, clothing me once again with incorruption.

Katavasia: There is none as holy as You, O Lord my God,* who has exalted the horn of the faithful, O good One,* and strengthened us upon the rock* of Your confession.

 

Sessional Hymns, Tone 4

Adam was cast out from the delight of Paradise:* eating the bitter food and lacking self-constraint,* keeping not the Master’s commandment,* and was thereby condemned to work the earth from which he had himself been taken,* eating his bread in toil.* Wherefore, let us love abstinence,* that we not weep as he did outside the gates of Paradise,* but by it may we enter therein.

Glory…

The season of the virtues has now appeared,* and the judge is at the door.* Let us not be of a sullen countenance,* let us keep the Fast, offering tears, contrition, and almsgiving;* and let us cry aloud:* We have sinned more than there are grains of sand in the sea;* but, O Redeemer of mankind, *forgive each of us, that we may receive a crown of incorruption.

Now…

We shall never, O Theotokos, keep silent* nor cease, unworthy though we be, to praise your power.* For had we not the protection of your intercessions,* who would have delivered us from so many dangers?* Who would have preserved us free till now?* We shall never forsake you, O Lady,* for you always save your servants from every misfortune.

 

Ode 4

Irmos: Seeing you the Sun of Righteousness* lifted high on the cross,* with good reason your Church stood still in her course and exclaimed:* Glory to your power, O Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

You went up on the Cross, to the Passion of your pure flesh worn of your own will, thus healing my passions. Therefore we cry to you: Glory to your power, O Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Lord, death tasted of your life-giving, sinless flesh and deservedly was slain. But we cry to you: Glory to your power, O Lord.

Glory… Now…

You bore a child, O Virgin, without a man, and after the birth you were discerned as still a virgin; therefore in faith unwavering we cry in never silent voices: Hail to you, our Lady.

Irmos: Christ is my power, my God and my Lord,* the holy Church divinely sings,* crying with a pure mind,* keeping festival in the Lord.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

I, the wretched one, was deemed worthy of honour from You O Master in Eden. But alas! I have been deceived by the envy of the devil and cast out from before Your face!

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Weep for me, O you ranks of angels, beauty of Paradise and glory of the garden: for in my misery I have been led astray and rebelled against God.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

O blessed meadow, gardens planted by God, sweetness of Paradise: let your leaves, like eyes, shed tears on my behalf, for I am naked and a stranger to God’s glory.

Glory…

No longer do I see you, nor delight in your splendour and divine radiance, O precious Paradise. For having angered my Creator, I am naked and have been driven out into the world.

Now…

O most holy Lady, open to all the faithful the gates of paradise, as once they were shut by the transgression of Adam, and open to me the gates of your mercy.

Katavasia: Christ is my power, my God and my Lord,* the holy Church divinely sings,* crying with a pure mind,* keeping festival in the Lord.

 

Ode 5

Irmos: Lord, my light, you have come into the world;* O holy light, turn from the darkness of ignorance all who sing to you in faith.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

In compassion, O Lord, you came down to the earth; hanging upon the tree you raised up the fallen nature of man.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Christ, you bore yourself the reproach of my sins; you loosed the pangs of death, Compassionate, in your holy resurrection.

Glory… Now…

We thrust you forward as an unbreakable shield in face of our enemies; we have gained you, Bride of God, as anchor and hope of our salvation.

Irmos: Illumine with Your divine light, I pray, O Good One,* the souls of those who with love rise early to pray to You,* that they may know You, O Word of God, as the true God,* Who recalls us from the darkness of sin.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Of old, the enemy who hates mankind, envied the life of happiness that I had in Paradise, and taking the form of a serpent caused me to stumble, thereby showing me to be a stranger to eternal glory.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

I weep and lament in soul, and with my eyes I shed abundant tears, when I reflect upon, and understand my nakedness, which I have gained from transgressing.

Glory…

From the earth I was fashioned by the hand of God, and I, the wretched one, was told that to the earth I shall return again. Who will not weep for me, who am cast out from God’s presence, exchanging Eden for Hades.

Now…

We the faithful proclaim you to be the mystical bridal-chamber of glory, O all-immaculate Birthgiver of God. Wherefore I entreat you, O pure One: Raise me up, for I am fallen, and make me a dweller in the bridal-chamber of Paradise.

Katavasia: Illumine with Your divine light, I pray, O Good One,* the souls of those who with love rise early to pray to You,* that they may know You, O Word of God, as the true God,* Who recalls us from the darkness of sin.

 

Ode 6

Irmos: I will sacrifice to you, O Lord, with the voice of praise:* so cries your Church to you,* purified from demons’ gore* through the blood which flows in pity from your side.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Girded with power you went up on the cross and came to grips with the tyrant and as God you dashed him down from the heights and raised up Adam with your invincible hand.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

You are risen, O Christ, from the tomb in dazzling beauty of lightning flash, scattering to the winds by your power divine every one of your enemies. As God you have filled all things with gladness.

Glory… Now…

O wonder of all wonders, newest and strangest, that a virgin, knowing no man, conceived in the womb him who holds the whole universe in his hands and suffered no straitening.

Irmos: Beholding the sea of life surging with the tempest of temptations,* I run to Your calm haven, and cry to You:* Raise up my life from corruption,* O greatly Merciful One.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

In Eden Thou didst clothe me with a divinely woven garment O compassionate Savior; but I, the wretched one, having believed the deceiver, have neglected Thy commandment and find myself naked.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

O my most wretched soul, through thy carelessness thou hast departed far from God; and depriving thyself of the delight of Paradise, thou hast been separated from the angels, and led down into corruption. O How thou art fallen!

Glory…

O almighty God, have mercy and take pity on the works of Thy hands. I pray Thee O good One, turn not away from me, who hath cut himself off from the choir of Thine angels.

Now…

O Mary chosen by God, Queen of all, thou didst give birth to the Lord, Redeemer and King of all, whereas I am a prisoner and an exile from Paradise: do thou call me back.

Katavasia: Beholding the sea of life surging with the tempest of temptations,* I run to Your calm haven, and cry to You:* Raise up my life from corruption,* O greatly Merciful One.

 

Kontakion, Tone 6

O Master, Guide to Wisdom*, Bestower of prudent counsel,* Instructor of the foolish and Defender of the poor ones;* make firm my heart and give it understanding.* Give me a word, O Word of the Father:* Behold, I shall not stop my lips from crying out to You:* In Your mercy, have mercy on me who am fallen.

Ikos

Banished from the delights of Paradise, Adam sat outside and wept, and beating his hands upon his face he said: “I am fallen, in Thy compassion have mercy on me.” When Adam saw the angel drive him out and shut the door of the divine garden, he groaned aloud and said: “I am fallen, in Thy compassion have mercy on me.” O Paradise, share in the sorrow of thy master who hath been brought to poverty, and with the rustling of thy leaves beseech the Creator that He not keep thy gate closed. O compassionate One have mercy on me who am fallen. O Paradise, all-perfect, all-holy and most rich, planted for Adam’s sake and shut because of Eve, beseech God on behalf of the fallen. O compassionate One have mercy on me who am fallen.

 

Ode 7

Irmos: In a Persian furnace three children of Abraham were set on fire* but more than in the flames they blazed in loving desire to God, and cried:* Blessed are you, O Lord,* in the temple of your glory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Washed in Christ’s divine blood, mankind has been called to incorruption and sings in thanksgiving: Blessed are you, O Lord, in the temple of your glory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Your tomb, O Christ, declares itself life-bearing, fairer far than Paradise, more radiant than any kingly hall, fount of our resurrection.

Glory… Now…

Hail, tabernacle of the Most High, hallowed and sacred. Joy is given through you, O Mother of God, to those who cry to you: Blessed are you amongst women, All-holy Lady.

Irmos: An Angel made the furnace bedew the holy Children.* But the command of God consumed the Chaldeans* and prevailed upon the tyrant to cry:* O God of our fathers, blessed are You.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

O Lord Who rules over all the ages, Who by Your own will created me, through the envy of the crafty serpent of old I have been beguiled, and angered You, O Saviour: despise me not, O God, but call me back.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Woe is me, in place of wearing a robe of light, I am clothed in a garment of shame. I weep from my loss, O Saviour, and with faith cry to You, O good One: despise me not, O God, but call me back.

Glory…

The evil serpent in his envy has wounded all my soul and caused me to be banished from the delight of paradise, but O Compassionate Saviour: despise me not, since You are God, and call me back.

Now…

O all-immaculate One, in your tender compassion accept my entreaty; and grant me forgiveness of my offenses, O pure One, for fervently I cry aloud with tears: despise me not, O good One, but call me back.

Katavasia: An Angel made the furnace bedew the holy Children.* But the command of God consumed the Chaldeans* and prevailed upon the tyrant to cry:* O God of our fathers, blessed are You.

 

Ode 8

Irmos: Daniel, with hands outspread in the den,* stopped the gaping jaws of the lions;* the three children, lovers of God,* clothed in the virtue of godliness,* quenched the power of the fire and sang aloud:* Bless the Lord, all you works of the Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

With hands outspread on the cross, O Lord, you gathered together the nations and showed them to be one Church praising you, with those on earth and those in heaven in harmony singing: Bless the Lord, all you works of the Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As lightning flashing, in the unapproachable light of the resurrection, the white-robed angel appeared to the women and cried: Why do you seek the living in the tomb as dead? Christ is risen indeed and we cry to him: All you his works, sing praises to the Lord.

Glory… Now…

You alone, among all the families of the earth, are revealed as Mother of God; wholly without stain, unharmed by the fire of the unapproachable light, you became the dwelling-place of the Godhead. We all bless you, therefore, Mary, God’s bride.

Irmos: You made flame bedew the holy children,* and burned the sacrifice of a righteous man with water.* For You alone, O Christ, do all as You will,* we supremely exalt You throughout all ages.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Of old, You honoured the work of Your hands with every kind of gift, O Lover of mankind; but, woe to me! the wicked serpent has deceived us with seductive whispering, stripping us of the blessings we had received.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Why have you hearkened to bitter counsel and disobeyed the divine command? Woe to you, O miserable soul, you have grieved God! even though you were created to ever glorify Him with the angels.

Let us bless the Father, Son, and Holy Spirit, the Lord!

You were the appointed lord over creeping things and wild beasts: why then have you conversed with the destroyer of souls? And why have you taken the deceiver’s counsel as truth? Wretched is your deception, O my soul!

Now…

O Mary, we hymn you who are full of the grace of God, tabernacle of the Light and dwelling-place of the incarnate God. Wherefore shine upon me who am grievously darkened by the passions, the light of mercy, O Hope of the hopeless.

We praise, bless, and worship the Lord, chanting and supremely exalting Him throughout all ages.

Katavasia: You made flame bedew the holy children,* and burned the sacrifice of a righteous man with water.* For You alone, O Christ, do all as You will,* we supremely exalt You throughout all ages.

 

Magnificat

 

Ode 9

Irmos: From you, O Virgin, the mountain unhewn,* is taken the stone uncut by human hands:* Christ the cornerstone, disparate natures joining together.* Therefore, we rejoice and magnify you, Mother of God.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Wholly you have taken me up entire into union without confusion through your great mercy, my God, giving me salvation in full through your suffering endured on the cross in the flesh.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Gazing upon your opened tomb and upon the linen clothes, within which God had lain, left empty by your resurrection, your disciples said with the angel: The Lord is risen indeed.

Glory… Now…

All we the faithful worship the one divine nature but Trinity of persons; persons unconfounded, equal in power and equal in honour, we reverently magnify.

Irmos: It is impossible for mankind to see God* upon Whom the orders of Angels dare not gaze;* but through you, O all-pure one,* did the Word Incarnate become a man* and with the Heavenly Hosts* Him we magnify and you we call blessed.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

Having taken my fill, and tasted of the fruit of knowledge in Eden, it seemed sweet to me, but the end of it was bitter. Woe to you, wretched soul! See how uncontrolled desire has made you an exile from Paradise!

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

O God of all, Lord of mercy, look down compassionately upon my humility, and cast me not far away from Eden; but may I see the glory from which I have fallen, and hasten with lamentations to regain that which I have lost.

Have mercy on me, O God, have mercy on me.

I lament, I groan and weep, seeing the cherubim with the sword of fire guarding the gate of Eden from all transgressors. Woe is me! a transgressor, for I cannot enter therein, O Saviour, unless You grant it to me.

Glory…

I put my trust in the abundance of Your mercies, O Christ Saviour, and in the Blood from Your divine side; for through Your Blood You have sanctified the nature of mortal man, O good One, opening to those that serve You the gates of Paradise which were formerly closed to Adam.

Now…

O unwedded virgin Theotokos, O impassable door of life, by your prayers open to me the locked gates of paradise, that I may glorify you, who after God, are my helper and most powerful refuge.

Katavasia: It is impossible for mankind to see God* upon Whom the orders of Angels dare not gaze;* but through you, O all-pure one,* did the Word Incarnate become a man* and with the Heavenly Hosts* Him we magnify and you we call blessed.

 

Small Litany

Holy is the Lord

Hymn of Light

Resplendent with virtues* let us behold the men standing in brilliant clothes inside the grave,* giving life to the saddened myrrh-bearing women.* Let us learn of the resurrection of the Lord of heaven* and hasten with Peter to the tomb of life.* Let us stand before His wondrous resurrection* and contemplate the marvels of Christ.

In Tone 3, Glory…

I, the wretched one O Lord, have disobeyed Your commandment,* and having been stripped of glory, am filled with shame.* Woe is me! who have been banished from the sweetness of Paradise.* O merciful One, have mercy on me* who has been justly deprived of Your good things.

Now…

We were once banished, O Lord, from Paradise,* through eating from the Tree;* but You have led us back again, O my God and Saviour,* through Your Cross and Passion.* Strengthen us by these, that we may keep the Fast in holiness* and worship Your divine arising, the Passover of salvation,* by the prayers of her who gave birth to You.

Praises

Stichera of the Praises, Tone 4

O all-powerful Lord,* Who endured the Cross and death,* and arose from the dead,* we glorify Your Holy Resurrection.

By Your Cross, O Christ, You have delivered us from the ancient curse,* and by Your death You have conquered the devil who tyrannized our nature.* By Your arising You have filled all things with joy,* wherefore we cry to You:* O Lord risen from the dead, glory be to You!

O Christ the Saviour,* with Your Cross, guide us to Your truth,* and deliver us from the snares of the enemy;* O You who are risen from the dead* raise us also who have fallen through sin,* by the stretching out of Your hand,* O Lord, at the behest of the prayers of Your Saints.

Without departing from Your Father’s bosom,* in Your tender compassion, You descended to earth,* O Only-begotten Word of God,* without change becoming man.* While You are impassible in Your divinity,* You suffered the Cross and death in the flesh;* and rising from the dead You have granted immortality to the race of mankind,* as You alone are all-powerful.

In Tone 5

“Woe is me” lamented Adam crying aloud:* “For the serpent and the woman have deprived me of my boldness before God,* and through eating of the tree I have become an exile from the joys of paradise.”* “Woe is me! I can no more endure the shame.* From the counsel of the evil-one,* I who was once king of all earth’s creatures fashioned by God,* have now become a prisoner.* I who was once clothed in the glory of immortality* must now, as a mortal, wrap myself miserably in the skin of mortality.* Woe is me! who will participate with me in my sorrow?* But, O Lover of mankind, Who have fashioned me from the earth and are clothed in compassion,* deliver me from the works of the enemy and save me.”

The arena of the virtues has been opened,* let all who wish to struggle now enter therein,* girding themselves for the noble struggles of the Fast;* for those that strive lawfully are justly crowned.* Taking up the armour of the Cross* let us make war against the enemy. * Let us have as our invincible rampart—the Faith,* and as our breastplate—prayer,* and as our helmet—almsgiving;* and in place of a sword let us make use of fasting* which cuts away every evil from our heart.* If we do this, we shall receive the true crown from Christ the King of all,* at the day of Judgment.

In Tone 6

Adam was driven out of Paradise,* having eaten food as one disobedient;* Moses was a God-seer,* because he had cleansed the eyes of his soul by fasting.* Wherefore, longing to dwell in Paradise * let us abstain from all needless food;* and if we desire to see God,* let us like Moses fast the forty-day fast, with sincere intercessions, patiently praying.* Let us calm the passions of our soul* and subdue the rebelliousness of the flesh.* With light step let us set out upon the path to heaven,* where the choirs of angels with never-silent voices* hymn the praises of the undivided Trinity,* beholding the unsurpassed beauty of the Master.* O Son of God, Giver of Life, in You we set our hope:* Deem us worthy of a place there with the angelic hosts,* by the intercessions of her who bore You, O Christ,* of the apostles and the martyrs and of all the venerable saints.

The time is now at hand* to start upon the spiritual contest,* to gain victory over demonic powers,* to put on the armour of abstinence,* to clothe ourselves in the glory of the angels,* to stand with boldness before God.* By which things Moses spoke to the Creator,* hearing the voice of the invisible One.* By which things also O Lord,* grant that we may worship Your Passion* and Your Holy Resurrection, O Lover of mankind.

In Tone 6, Glory…

The time is now at hand* to start upon the spiritual contest,* to gain victory over demonic powers,* to put on the armour of abstinence,* to clothe ourselves in the glory of the angels,* to stand with boldness before God.* By which things Moses spoke to the Creator,* hearing the voice of the invisible One.* By which things also O Lord,* grant that we may worship Your Passion* and Your Holy Resurrection, O Lover of mankind.

In Tone 2, Now…

You are truly most blessed, O virgin Mother of God.* Through the One who was incarnate of you,* Hades was chained, Adam revived, the curse wiped out,* Eve set free, Death put to death,* and we ourselves were brought back to life.* That is why we cry out in praise;* Blessed are You, O Christ our God,* who finds in this your good pleasure. Glory to You!

Great Doxology

Trisagion Prayers

Troparion, Tone 2

You came forth from death, destroying the eternal bonds of Hades, O Lord.* You broke the curse of Death* and thus delivered us from the snares of the Evil One.* Then You appeared to your apostles and sent them forth to preach,* and through them You have bestowed your peace upon all the world,* for You alone are rich in mercy.

Insistent Litany

Litany of Supplication

Great Dismissal

 

DIVINE LITURGY

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 4: When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 6: O Master, Guide to Wisdom*, Bestower of prudent counsel,* Instructor of the foolish and Defender of the poor ones;* make firm my heart and give it understanding.* Give me a word, O Word of the Father:* Behold, I shall not stop my lips from crying out to You:* In Your mercy, have mercy on me who am fallen.

Prokeimenon, Tone 8
Pray and give praise to the Lord our God.* Pray and give praise to the Lord our God.
verse: In Judea God is known; His name is great in Israel. (Psalm 75:12,2)

Epistle: Romans 13:11-14:4 (NRSV)
Brothers and Sisters, Besides this, you know what time it is, how it is now the moment for you to wake from sleep. For salvation is nearer to us now than when we became believers; the night is far gone, the day is near. Let us then lay aside the works of darkness and put on the armor of light; let us live honorably as in the day, not in reveling and drunkenness, not in debauchery and licentiousness, not in quarreling and jealousy. Instead, put on the Lord Jesus Christ, and make no provision for the flesh, to gratify its desires.

Welcome those who are weak in faith, but not for the purpose of quarreling over opinions. Some believe in eating anything, while the weak eat only vegetables. Those who eat must not despise those who abstain, and those who abstain must not pass judgment on those who eat; for God has welcomed them. Who are you to pass judgment on servants of another? It is before their own lord that they stand or fall. And they will be upheld, for the Lord is able to make them stand.

Alleluia, Tone 6
verse: It is good to give praise to the Lord, and to sing to Your name, O Most High.
verse: To announce Your mercy in the morning and Your truth every night. (Psalm 91:2,3)

Gospel: Matthew 6:14-21 (NRSV)
The Lord said,
For if you forgive others their trespasses, your heavenly Father will also forgive you; but if you do not forgive others, neither will your Father forgive your trespasses. “And whenever you fast, do not look dismal, like the hypocrites, for they disfigure their faces so as to show others that they are fasting. Truly I tell you, they have received their reward. But when you fast, put oil on your head and wash your face, so that your fasting may be seen not by others but by your Father who is in secret; and your Father who sees in secret will reward you. “Do not store up for yourselves treasures on earth, where moth and rust consume and where thieves break in and steal; but store up for yourselves treasures in heaven, where neither moth nor rust consumes and where thieves do not break in and steal. For where your treasure is, there your heart will be also.

Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 148:1)

 


 

Неділя сиропусна, прощення. Св. сщмч. Власія, єп. Севастійського. 11 лютого.


ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

10. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 4): Животворному твоєму хрестові* безперестанно поклоняючись, Христе Боже,* славимо твоє на третій день воскресіння.* Бо ним ти, Всесильний, обновив наднищену людську природу* і відновив нам вхід до Неба,* як єдиний добрий і чоловіколюбець.

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Ти, Спасе, знищив кару за непослух щодо дерева,* бо добровільно дав себе прибити на хреснім дереві* і, як всесильний, зійшовши в ад,* як Бог, розірвав ти смертні окови.* Тому й поклоняємось твоєму з мертвих воскресінню, радісно кличучи:* Всесильний Господи, – слава тобі!

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Брами адові знищив ти, Господи,* і твоєю смертю здолав царство смерти,* людський же рід ти визволив з тлінности,* дарувавши світові життя і нетлінність,* і велику милість.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Прийдіть, люди, оспівуймо* Спасове на третій день воскресіння,* яким ми визволилися з міцних адових оковів,* і всі прийняли нетлінність і життя, взиваючи:* Ти, що розп’явся і був похований та й воскрес,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи, та в тебе є прощення.

Ангели й люди, Спасе,* прославляють твоє на третій день воскресіння,* яке опромінило кінці вселенної,* а ми визволились з ворожої неволі й кличемо:* Всесильний життєдавче, Спасе,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Ти, Христе Боже, знищив мідні брами й розірвав затвори* та воскресив впалий рід людський.* Тому ми однодумно кличемо:* Ти, що воскрес із мертвих,* Господи, – слава тобі!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Господи, твоє народження від Отця не має літ і є вічне,* а твоє воплочення з Діви – людям незбагненне і невимовне,* і твоє в ад зшестя страшне дияволу і його ангелам,* бо ти здолав смерть і на третій день воскрес,* даючи людям нетлінність і велику милість.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Творець мій і Господь,* узявши земний порох,* оживив мене життєдайним подихом* і вшанував як начальника* всього видимого на землі,* та співжителя ангелів.* Але підступний сатана,* послужившись амієм як орудником,* обманув їжею, відлучив від Божої слави* і віддав смерті в глибинах землі.* Ти ж, як Владика добросердий,* знову призови мене.

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Боготканну одежу скинули ми, окаянні,* за намовою ворога,* переступивши, Господи, твоє божественне веління;* у смоковне листя та в шкіряну одежу ми зодяглися;* нас засуджено в поті гіркий хліб добувати,* а землю проклято,* щоб нам родила будяки й тернину.* Але ти, воплотившись останніми днями з Діви,* призови нас і знову введи в рай.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Раю всечесний, преславна красо,* Богом створена оселе,* безконечна радосте й насолодо,* славо праведників, пророків окрасо* і святих житло! Шумом листя своїх дерев моли Творця всього,* щоб відчинив нам брами, які ми зачинили переступом,* та сподобив нас спожити з дерева життя* і прийняти радість, якою ми раніш насолоджувалися в тобі.

Слава: Сидить Адам навпроти раю, ридаючи,* й оплакує свою наготу:* Горе мені, обманеному й окраденому,* та й обезславленому лукавою спокусою!* Горе мені, що через свій нерозум став нині нагим і бідолашним!* О раю, вже не скуштую твоєї насолоди,* вже не побачу Господа Бога мого і Творця!* Піду бо в землю, з якої взятий!* Щедрий і милостивий, благаю тебе:* Помилуй мене упалого.

І нині (догмат, г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.

Стихири на стиховні

(г. 4): Господи, ти вийшов на хрест,* прадідне наше прокляття усунув* і, вступивши в ад, ти визволив довічних в’язнів,* даючи людському родові нетлінність.* Тож, прославляючи тебе за це,* славимо твоє життєдайне і спасенне воскресіння.

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Бувши повішеним на дереві,* ти, єдиний Сильний, сколихнув усі творіння;* покладений у гробі, ти воскресив тих, що в гробах,* даючи людському родові нетлінність.* Тому, співаючи, славимо* твоє на третій день воскресіння.

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Люди беззаконні, Христе,* видавши тебе Пилатові, засудили на розп’яття* і стали невдячними супроти Доброчинця.* Але ти добровільно витерпів поховання* і третього дня своєю силою воскрес, як Бог,* даючи нам вічне життя і велику милість.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Прибувши до твого гробу,* жінки шукали тебе зі сльозами;* не знайшовши ж, ридали і плакали, промовляючи:* Горе нам, Спасе наш і Царю всіх!* Як же ж то тебе украдено?* Яке то місце ховає твоє життєдайне тіло?* Ангел же мовив до них:* Не плачте, каже, але йдіть і проповідуйте, що Господь воскрес!* Він бо дає нам радість, як єдиний і добросердий.

Слава (г. 6): Вигнаний Адам з раю заради їжі,* сидить навпроти нього і плаче;* постогнує покаянним голосом та промовляє:* Горе мені! Що ж це я окаянний втратив?* Одну лише не зберіг Господню заповідь і втратив усі блага!* Раю святий,насаджений задля мене,* зачинений же заради Єви!* Моли Творця твого, що й мене створив,* щоб і мені милуватися твоїм квіттям.* Тому й каже Спас до нього:* Не бажаю погибелі мого створіння,* але хочу, щоб воно спаслося і прийшло до пізнання правди;* нікого ж бо, хто приходить до мене, не відганяю.

І нині: Христос Господь, мій Творець і Спаситель, Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся,* визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі, Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове та й спасіння душ наших.

Тропарі:

(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.

Слава: І нині: Таємниця споконвіку закрита й ангелам незнана:* через тебе, Богородице, Бог землянам появився,* прийнявши в незлитній сполуці тіло* і витерпівши задля нас добровільно хрест;* ним він воскресив первоствореного* і спас від смерти душі наші.

 

УТРЕНЯ

Священик: Слава святій, одноістотній, животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).

Шестипсалм’я

Бог Господь… (Пс. 117), глас 4

Тропарі

(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.

Слава: І нині: Таємниця споконвіку закрита й ангелам незнана:* через тебе, Богородице, Бог землянам появився,* прийнявши в незлитній сполуці тіло* і витерпівши задля нас добровільно хрест;* ним він воскресив первоствореного* і спас від смерти душі наші.

По тропарях читає читець чергову катизму, після якої диякон перед св. дверми виголошує малу єктенію:

Перший сідальний

(г. 4): Мироносиці, поглянувши на вхід до гробу,* і неспроможні знести ангельського сяйва,* дивилися з тремтінням, промовляючи:* Чи не вкрадено, бува, того, що відкрив рай розбійникові?* Чи не встав той, що перед страстями заповів учням воскресіння?* Воістину воскрес Христос,* що дав тим, що були в аді, життя і воскресіння!

Слава і нині: Тебе, Богородице, величаємо, співаючи:* Ти гора, від якої несказанно відколовся камінь* і знищив адські брами.

Відтак читець читає другу чергову катизму, диякон виголошує другу малу єктенію:

Мала єктенія

Другий сідальний

(г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Твоїм добровільним,* Спасе, рішенням ти перетерпів хрест;* смертні ж люди в новім поклали гробі тебе,* що словом створив сторони світу.* Тому зв’язано було смерть,* несамовитого міцно полонено,* і всі, що в аді, окликами привітали життєдайне твоє воскресіння:* Христос воскрес* і життєдавцем перебуває навіки!

Слава і нині (самоподібний): Здивувався Йосиф,* бачивши надприродне, і в дусі добачав:* Немов дощ на руні в твоїм, Богородице,* безсіменнім зачатті,* і кущ вогнем неопалимий, і жезл Арона розквітлий.* Свідчивши це, Обручник твій і охоронець кликав до священиків:* Діва народжує і по родинах далі Дівою зостається.

Полієлей

Хваліте ім’я Господнє, хваліте, слуги Господні Алилуя (3 р.).

Ви, що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Алилуя (3 р.).

Господи, ім’я твоє повіки, і пам’ять твоя, о Господи, від роду й до роду. Алилуя (3 р.).

Благословенний Господь із Сіону, що перебуває в Єрусалимі. Алилуя (3 р.).

Хваліте Господа, бо він добрий, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Розстелив землю над водами, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

І визволив від наших гнобителів, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Прославляйте Бога небесного, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Вірні відразу співають:

На ріках Вавилонських – алилуя.

Там ми сиділи, і ридали, як про Сіон згадали. Алилуя (3 р.).

Заспівайте нам пісень Сіонських. Алилуя (3 р).

Як же нам співати пісню Господню у землі чужій. Алилуя (3 р.).

Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться десниця моя. Алилуя (3 р.).

Ангельський хор

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Ангельський хор здивувався,* бачивши до мертвих зарахованим тебе, Спасе,* що силу смерти знищив, і з собою Адама підняв* та з аду всіх визволив.

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Нащо миро* зі сльозами, Учениці, жалібно змішуєте?* – запитав світлоносний ангел при гробі мироносиць.* Гляньте на гріб і зрозумійте,* що воскрес Спаситель з гробу.

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Рано на світанку* мироносиці поспішали до гробу твого, плачучи,* але з’явився їм ангел і прорік:* Пора голосіння минула, не плачте;* про воскресіння ж звістіть апостолам!

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Мироносиці – жінки,* що з миром прийшли до гробу твого, Спасе, ридали.* Ангел же їм сказав, мовивши:* Чому між мертвими живого шукаєте?* Він бо, як Бог, воскрес із гробу.

Слава: Поклонімось Отцю,* і його Сину, і Святому Духові,* Святій Тройці* в одній сутності,* з серафимами взиваючи:* Свят, свят, свят єси, Господи.

І нині: Життєдавця породивши, ти, Діво,* Адама з гріха визволила,* Єві радість замість смутку подала,* а відпалих від життя повернув до нього той,* що з тебе тіло прийняв – Бог і чоловік.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Мала єктенія

Іпакой, глас 4

Мироносиці, які довідалися про твоє, Христе, преславне воскресіння,* поспішно оповістили апостолам,* що ти воскрес, як Бог,* подавши світові велику милість.

(г. 8): Предтеча, христитель і посланець Спасителя нашого,* докоривши Іродові за беззаконня Іродіяди,* вмирає, віддавши голову на усікновення,* щоб і тим, що перебували в аді, з вірою благовістити,* що туди прийде Господь і полонить смерть.

Степенна пісня, глас 4

Антифон 1:

Від юности моєї вельми воюють зі мною пристрасті,* але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси.

Ненависники Сіону, ви будете засоромлені Господом,* бо як трава від вогню всохнете.

Слава і нині: Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається,* і таїнственно просвітлюється єдністю Святої Тройці.

Антифон 2:

Із глибини душі моєї щиро взивав я до Тебе, Господи, і нехай вислухають мене Божественні вуха Твої.

Всякий, хто покладає надію на Господа, вищий за всіх скорботних.

Слава і нині: Духом Святим проливаються благодатні потоки і напоюють усе творіння на оживлення.

Антифон 3:

Нехай піднесеться серце моє до Тебе, Слово, і нехай ніщо із земного не звабить мене до слабкості.

Як любить хто свою матір, то Господа повинен більше любити.

Слава і нині: У Святому Дусі багатство Богопізнання, дослідження й премудрости, бо в Ньому всі веління Отця відкриває Слово.

Євангеліє

Прокімен, глас 4

Псалом 43

Воскресни, Господи, поможи нам, і визволь нас Імени Твого ради.

Стих: Боже, нашими вухами ми чули і батьки наші оповіли нам.

Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

[Скарбе добра, джерело невисихаюче, Отче святий, чудотворче всесильний і вседержителю! Усі тобі поклоняємося і тобі молимося та твої милості і твої ласки призиваємо на поміч і на заступництво нашій смиренності. Пом’яни, Господи, слуг твоїх, прийми від усіх нас ранішні моління, як кадило перед тобою; ні одного з нас не вчини нездатним, але всіх нас зберігай ласками твоїми. Пом’яни, Господи, тих, що чувають і співають на славу твою і єдинородного твого Сина і Бога нашого, і Святого твого Духа. Будь їм помічником і заступником; прийми їх молитви на наднебесний і духовний твій жертовник]

Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Вірні на глас прокімена: Всяке дихання, нехай хвалить Господа.

Стих: Хваліте Бога у святині його.

Стих: Хваліте його у твердині сили його.

І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.).

Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім!

Вірні: І духові твоєму.

Священик: Від Луки святого Євангелія читання.

Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Будьмо уважні.

Священик сам читає Євангеліє.

У той час, першого дня по суботі, рано-вранці, прийшли жінки до гробу, несучи пахощі, які вони приготували, і застали камінь відкочений під гробу. Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли вони не знали, що їм про це думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих одежах. Вони налякались і схилили лице додолу, а ті до них сказали: – Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: він воскрес. Згадайте, як він промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розп’ятий і третього дня воскреснути. І вони пригадали собі його слова та, вернувшися від гробу, оповіли все те одинадцятьом і всім іншим. То були: Марія Магдалина, Іванна і Марія, мати Якова й інші з ними, що розповідали це апостолам; але їм слова ці здавалися пустою вигадкою і вони не повірили їм. Та Петро встав, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лиш пов’язки; і вернувсь назад додому, дивуючись тому, що сталося. (Лк. 112 зач.; 24, 1-12)

Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Воскресіння Христове

(г. 6): Воскресіння Христове бачивши,* поклонімось святому Господу Ісусові,* єдиному безгрішному.* Хресту твоєму поклоняємось, Христе,* і святе воскресіння твоє величаємо і славимо,* бо ти – Бог наш,* крім тебе іншого не знаємо,* ім’я твоє призиваємо.* Прийдіть, усі вірні,* поклонімось святому Христовому воскресінню,* це бо прийшла через хрест радість усьому світові.* Завжди благословляючи Господа,* славимо воскресіння його,* бо, розп’яття перетерпівши,* він смертю смерть переміг.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Після 50-го псалма співаємо:

Слава (г. 8): Відчини мені двері покаяння, Життєдавче,* − молиться зранку дух мій у святім твоїм храмі,* бо вся моя тілесна храмина осквернена;* але ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю.

І нині: На стежки спасіння настав нас, Богородице,* бо ми опоганили душу соромними гріхами* і в лінощах прогайнували все життя наше.* Тож моліннями твоїми визволь нас від усякої нечистоти.

Стих : Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Роздумуючи над безліччю моїх гріхів,* жахаюся страшного дня судного;* але, надіючись на ласку твого добросердя,* як Давид, взиваю до тебе:* Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї!

Єктенія

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотих, чесного славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Йоана, 1-ше і 2-ге віднайдення чесної голови якого днесь пам’ять святкуємо, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і всіх Святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Господи, помилуй (12 р.).

[Господи, Боже наш! Ти за покаяння дарував людям відпущення, нам же, як образ пізнання і визнання гріхів, показав покаяння і прощення пророка Давида. Тож, Владико, помилуй з великої милости твоєї нас, що в чимало великих гріхів впали, і по багатстві ласк твоїх очисти беззаконня наші, бо перед тобою згрішили ми, Господи, що невідомі й таємні речі серця людського знаєш, і єдиний ти маєш владу прощати гріхи. Серце ж чисте вчини в нас і Духом владичним утверди нас, і радість спасіння твого яви нам. Не відкинь нас від лиця твого, але дозволь, як Добрий і Чоловіколюбець, аж до останнього нашого віддиху появляти тобі жертву справедливости й приноси на святих твоїх жертовниках]

Священик: Благодаттю і щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким ти благословенний єси, з пресвятим і благим і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Канон

Пісня 1

Ірмос: Як по суші, пройшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон потопляється, взивав: пісню перемоги Богу співаймо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Гряди, душе моя пристрасна, оплакуй нині твої злодіяння, згадуючи первісне обнаження твоє в Едемі, за що вилучена від насолоди і невимовної радости.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Сотворителю творіння і Творче всього, з великого милосердя і щедрот із пороху Ти колись оживив мене і заповів оспівувати Тебе з ангелами Твоїми.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Заради багатства доброти Ти насаджуєш, Сотво­рителю і Господи, райські солодощі в Едемі, дозволяючи мені насолоджуватися прекрасними і солодкими плодами безсмертя.

Слава: Горе мені, душе моя пристрасная, ти прийняла від Бога владу насолоджуватися в Едемі всім; наказано ж було, тобі не їсти плоду пізнання; чому ж переступила ти закон Божий?

І нині: Богородичний: Богородице Діво, як по роду дочка Адамова, а за бла­годаттю – Мати Христа Бога, мене, вигнаного з Едему на землю, нині поклич.

Пісня 3

Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Благий, і утвердив нас на камені ісповідання Твого.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Змій лукавий, колись позаздривши моїй честі, нашепотів до вух Єві улещення; через неї і я, спокусившись, вигнаний був від лиця життя; о, горе мені!

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Руку простягнувши зухвало, спожив плід від дерева піз­нання, з якого повелів мені Господь зовсім не споживати, через те й люто відпав від Божественної слави.

Слава: О горе мені, пристрасна душе моя, чому не впізнала ти спокуси, чому не відчула ти улещення і заздрости ворожої, але, затьмарившись розумом, переступила заповідь Створителя твого.

І нині: Богородичний: Надіє і покрове мій, Прекрасная, що Різдвом Христа із тебе, прикрила наготу давно впалого Адама; єдина Чистая, в нетління знову мене зодягни.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Господи, Боже наш, що сонну неміч забрав від нас і покликав нас візванням святим, щоб і вночі підносити руки наші і прославляти тебе за справедливі твої присуди. Прийми благання наші, моління, визнавання, нічні служби і даруй нам, Боже, віру бездоганну, надію впевнену, любов нелицемірну. Благослови наші входи й виходи, вчинки, слова, діла й думки; і дай нам дочекатися початку дня, нам, що хвалять й оспівують, і благословлять добрість твоєї несказанної сили]

Священик: Бо Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Сідальний, (г. 3: Подоб. «Красоті…») Ридаючи, стогонами ридав Адам, перебуваючи перед Едемом, і ридало разом з ним і Євою все створіння: «О горе, що я вчинив окаянний і пристрасний; через це відлучений від Сотворителя. Тому молю Тебе, Благочинцю, як милосердний, знову до раю поклич мене!»

Інший сідальний, глас 4: Вигнаний був Адам з райської насолоди* через нестримання від гіркої їжі* і недодер­жання заповіді Владики;* тож засуджений був обробляти землю, з якої сам був узятий,* і в поті рясному здобувати хліб свій.* Тому полюбімо стриманість,* щоб і нам не ридати, як він, поза раєм,* а ввійти до нього.

Слава: глас 4: Нині час для чеснот настав,* Суддя вже біля дверей;* не сумуймо, а прийдімо, постячи, і принесімо сльози сокрушення і милосердя, взиваючи: нагрішили ми більше, як є піску морського, – але прости, всіх Визволителю, щоб і нам прийняти вінці нетління.

І нині: Богородичний (подобн.): Не перестанемо ніко­ли, Богородице,* славити сили Твої, ми, недостойні,* бо коли б Ти не предстояла з молитвою,* то хто би нас ізбавив від стількох бід,* і хто ж би зберіг нас донині вільними;* не відступимо, від Тебе, Владичице,* Ти бо завжди спасаєш рабів Твоїх від усякого лиха.

Пісня 4

Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква по­божно співає, взиваючи, від помислу чистого Господа про­славляючи.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Я, пристрасний, сподобився чести від Тебе, Владики, в Едемі; та горе мені, як я спокусився і улещений дияволом: відкинутий був я від лиця Твого.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ангельські чини, красоти раю і тамтешня добро-краса садів, ридайте наді мною на лихо собі спокушеному і від Бога відкинутому.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Лугу блаженства, Богом насаджені сади, райські красоти, проливайте нині сльози з листя, як з очей, наді мною, нагим і прогнаним від слави Божої.

Слава: Уже не бачу, тебе, всечесний раю, і не насолоджуюся твоєю найсолодшою божественною світлістю, бо прогнівивши Творця, нагим я скинений на землю.

І нині: Богородичний: Чистая Богородице, що відчинила всім вірним врата раю, які колись Адам через переступ закрив, відкрий мені ворота милости твоєї.

Пісня 5

Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Благий, озори, молюся, душі тих, що зрання линуть до Тебе,* щоб пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога,* що з темряви гріхів викликає.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Позаздривши в давнину моєму блаженному життю в раю, ворог-людиноненависник у вигляді змія мене спокусив і від присносущої слави мене віддалив.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ридаю і плачу душею й прагну з очей моїх безліч сліз виточити, коли погляну і пізнаю оту мою наготу, яку отримав через переступ.

Слава: Рукою Божою сотворений був із землі. Тепер я пристрасний почув: «Знову повернися в землю!» Хто ж оплакуватиме мене, від Бога відкинутого, що рай проміняв на ад?

І нині: Богородичний: Таїнственною оселею Слави ісповідуємо Тебе всі вірні, Богородице всенепорочная. Тому молю Тебе, Чистая: «Мене, відпавшого від райської оселі, знову її достойним учини».

Пісня 6

Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей бачачи, і до тихого пристановища Твого прибігши, взиваю: виведи із тління життя моє, Многомилостивий.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Одежею, Богом витканою, зодягнув мене, Спасе, в Едемі як милосердний; я ж, повіривши улесникові, переступив Твою заповідь, і нагим побачив себе, окаян­ний.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Піддана всяким пристрастям, душе моя, ти від­далилася від Бога, через твою нестриманість і позбавилася райської на­солоди, відлучилася від ангелів і упала в тління і погибель.

Слава: Помилуй, ущедри, Вседержителю Боже, творіння рук Твоїх, Благий, молюся: не відкинь мене, що відлучив я сам себе від сонму ангелів Твоїх.

І нині: Богородичний: Маріє Богозванная, Госпоже всього, що породила Господа – Царя та Ізбавителя усіх, мене, позбавленого райської слави, знову поклич.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Дякуємо тобі, Господи, Боже спасіння нашого, бо ти все робиш для добра життя нашого, щоб ми завжди на тебе споглядали, Спасителю й Доброчинцю душ наших. Бо ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми поклонялися величному імені твоєму. Тому молимо тебе, Господи: Дай нам ласку й силу, щоб ми стали гідними співати тобі розумно й молитися безупинно та в страсі і тремтінні над нашим спасінням працювали, при заступництві Христа твого. Пом’яни, Господи, і тих, що вночі до тебе кличуть. Вислухай їх і помилуй, і круши під ноги їх невидимих і войовничих ворогів.]

Священик: Бо Ти цар миру і Спас душ наших і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Кондак (г. 6): Премудрости наставнику, розуму подателю,* немудрих пораднику і вбогих захиснику!* Укріпи і врозуми серце наше, Владико.* Ти дай нам слово, вітцівське Слово,* щоб невпинно взивати до тебе:* Помилуй нас грішних!

Ікос: Сидів тоді Адам навпроти насолод раю,* руками б’ючи себе в лице, промовляв:*

Хор: Милостивий, Щедрий, помилуй мене впавшого.

Як побачив Адам ангела,* що вигнав його і зачинив двері божественного саду,* зітхнув тяжко і промовив:*

Хор: Милостивий,помилуй мене впавшого.

Співчувай, Раю, зубожілому твоєму жителю* і шумом твого листя* ублагай Творця, щоб не замкнув тебе.

Хор: Милостивий, помилуй мене впавшого.

Раю вседобродійний, всесвятий, пребагатий,* заради Адама насаджений, а через Єву замкнений,* ублагай Бога за мене, впавшого.

Хор: Милостивий, помилуй мене впавшого.

Пісня 7

Ірмос: Росоносою ото учинив ангел піч преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи, веління Боже мучителя схилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ти володієш, Господи, усіма вічно і мене створив волею Твоєю, а змій улесливий колись позаздрив мені, і я прогнівив Тебе, Спасе. Та не відкинь мене, як благий, але назад поверни.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

В ганебну одежу зодягнений я замість одежі світлосяйної; О горе мені, оплакую моє обнаження, Спасе, і з вірою взиваю до Тебе, Благий: не відкинь мене, але як благий, мене поверни.

Слава: Вселукавий змій, давно позаздривши, поранив мою душу і з Едемського раю мене прогнав. Але, милосердний Спасе, не відкинь, як Бог, а поверни мене.

І нині: Мольби мої і молитви, Всепітая, зі співчуттям своїм прийми і прощення прогрішень, Чистая, дай мені, що з риданнями усердно взиваю до Тебе: не відкинь, Благая, але поверни мене.

Пісня 8

Ірмос: З полум’я преподобним Ти росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Дарами різними вшанував колись творіння рук Твоїх, єдиний Милосердний Чоловіколюбче; змій же лютий шипін­ням спокусив, обнаживши з вічних дібр, о горе мені.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Нащо ти злої ради послухала і Божественне ве­ління порушила? Горе тобі, убогая душе, що Бога прогнівила, а була ж сотворена, щоб з ангелами повсякчасно Його прославляти.

Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Бувши володаркою над плазунами і звірами, чому ти розмовляла з душогубним змієм, прийнявши ворожу пораду за добру? О, твоя омана, душе моя всепристрасна!

І нині: Тебе, світлосяйну оселю Бо­жого втілення, оспівуємо, Маріє Богоблагодатная; тож мене, тяжко затьмареного пристрастями, просвіти світлом милости, надіє безнадійних.

Пісня Богородиці

Після катавасії восьмої пісні диякон бере кадильницю і, ставши перед іконою Богородиці, мовить:

Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.

Вірні: Величає душа моя Господа,* і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм.

Чеснішу від херувимів,* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо. (Після кожного стиха).

Бо він зглянувся на покору слугині своєї,* ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе ім’я його.* Милосердя його з роду в рід на тих, які бояться його.

Він виявив потугу рамени свого,* розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Могутніх скинув з престолів, підняв угору смиренних;* наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,* як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.

Пісня 9

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього чини ангельські не сміють дивитися: через Тебе, Всечистая, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з Небесними Силами Тебе ублажаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Мені, що був усякою їжею пересичений в Едемі, плід пізнання видався на смак солодким, але жовчю став кінець споживання його; о горе мені, пристрасна душе, бо через нестриманість позбавлено тебе проживання в раю.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Боже всіх, милостивий Господи, зглянься ми­лосердно на моє смирення і не віджени мене далеко від божественного Едему, щоб я, дивлячись на красоти, від яких відпав, поспішив сльозами повернути втрачене.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Плачу, стогнучи, бачачи херувима з полум’яним мечем, яким наказано стерегти вхід до Едему від усіх переступників; о, горе мені, Спасе, якщо Ти вчиниш його неприступним для всіх вірних.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ридаю, стогну плачу, бачачи з полум’яною зброєю херувимів, яким наказано стерегти вхід до Едему від усіх переступників; о, горе мені, якщо Ти, Спасе, не вчиниш його безперешкодним для мене.

Слава: Надіюся на множество милости Твоєї, Христе Спасе, і на божественну кров Твою з пречистих ребер, якою освятив єси земне єство, – відкрив же, Благий, тим, хто служить Тобі, райські врата, колись зачинені для Адама.

І нині: Мисленні Двері життя непрохідні,– Діво Богоро­дице неневісная – молитвами Твоїми відкрий райські врата, колись зачинені для мене, щоб я прославляв Тебе, після Бога мою помічницю, кріпость і прибіжище.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Боже, Боже наш! Ти сотворив розумні й духовні сили своєю волею. Тебе просимо й тобі молимося: Прийми наші посильні величання з усіма твоїми творіннями і збагати щедрими даруваннями твоєї ласки. Бо перед тобою згинається всяке коліно: на небі, на землі й під землею, і все, що живе, і все створіння оспівує неосяжну твою славу, бо ти Бог правдивий і вельми милостивий.]

Священик: Бо Тебе хвалять усі сили небесні і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

«Свят Господь Бог наш» на глас прокімена.

Свят Господь Бог наш.

Стих: Возносіте Господа Бога нашого.

Стих: І поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно.

Світильний

У життєдайнім гробі бачимо присутніх мужів у блискучих ризах, сяючих красою,* а й мироносиць пониклих до землі.* Тож, переконавшись у воскресінні небесного Владики,* прийдім з Петром до гробу життя і, здивувавшись з того, що сталося,* триваймо в огляданні Христа.

Слава: Похвальними піснями прославляємо найбільш славного між пророками* і перед і апостолами вибраного Предтечу благодаті,* бо він дав собі стяти голову за те,* що охороняв закон Господній.

І нині: Прогнаного колись за споживання з дерева,* впровадив ти, Спасе і Боже мій, знову у рай своїм хрестом і стражданнями.* Ними і нас укріпи,* щоб мольбами твоєї Родительки, чесно піст нам зверстати* і поклонитися божественному Воскресінню – Пасці спасительній.

Псалом 148

Два перших стихи хвалитних на глас 4:

Усе, що живе, нехай хвалить Господа.* Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.

Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.

Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Стихири

Стих: Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.

(г. 4): Всесильний Господи,* що перетерпів хрест і смерть, і воскрес із мертвих!* Славимо твоє воскресіння.

Псалом 150

Стих: Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.

Хрестом твоїм, Христе,* визволив ти нас від давнього прокляття* і твоєю смертю здолав диявола, що нашу природу гнобить,* а воскресінням твоїм усіх сповнив радости.* Тому й співаємо тобі:* Воскреслий з мертвих, Господи, – слава тобі!

Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.

Хрестом твоїм, Христе Спасе,* наведи нас на твою істину і визволь нас з сітей ворожих.* Воскреслий з мертвих, піднеси нас, що впали в гріх,* простягни руку твою, чоловіколюбний Господи,* молитвами святих твоїх.

Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.

Єдинородний Сину Божий!* Ти не розлучився від лона твого Отця,* прийшовши з-за чоловіколюб’я на землю.* Ставши незмінно людиною,* ти хрест і смерть перетерпів тілом, безстрасний божеством,* а воскреснувши з мертвих, безсмертя дав людському родові,* як єдиний всесильний.

Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.

(г. 8, подібний: О, преславне чудо): О, преславне чудо!* Святу голову, яку вшановують ангели,* мерзенна блудниця принесла матері перелюбниці,* якій Іван докоряв* за беззаконне життя.* О, незбагненне твоє довготерпіння,* Христе чоловіколюбче,* заради якого спаси душі наші,* єдиний Добросердий.

Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

О, преславне чудо!* Святу голову, яку вшановують ангели,* мерзенна блудниця принесла матері перелюбниці,* якій Іван докоряв* за беззаконне життя.* О, незбагненне твоє довготерпіння,* Христе чоловіколюбче,* заради якого спаси душі наші,* єдиний Добросердий.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій,* нехай піднесеться рука твоя; не забудь убогих твоїх ніколи.

Яке ж твердосердя Іродове!* Зневаживши Бога переступами закону,* він облудно лицемірить,* що мусить додержувати клятву* і, з удаваним смутком,* до перелюбу додає убивство.* О, незбагненне твоє милосердя, Христе чоловіколюбче,* заради якого, спаси душі наші,* єдиний Добросердий.

Стих: Хвалитиму тебе, Господи,* всім серцем моїм, розповім про всі твої чудеса.

О диво, понад усяке розуміння!* Печать пророків і земний ангел стає нагородою за мерзенний танок,* а богословський голос випереджує Христа як його провісник тим, що були в аді.* О, невимовні твої задуми, Владико!* Заради цього, спаси, Христе, душі наші, єдиний Добросердий.

Стих: Хвалитиму тебе, Господи,* всім серцем моїм, розповім про всі твої чудеса.

(г. 5): Горе мені, − ридаючи заголосив Адам.* Змій і жінка позбавили мене Божої приязні,* а споживання з дерева відчужило мене від райської утіхи.* Як же ж тяжко зносити таке пониження!* Був я царем усіх земних Божих створінь,* а нині став невільником через одну беззаконну пораду.* Колись я був зодягнений у славу безсмертя,* а нині, як смертний, окаянно ношу одежу смерти.* Кого ж мені, о горе, взяти за спільника ридання?* Але ти, Чоловіколюбче, що створив мене з землі,* зодягнувшись у добросердя,* визволь мене з ворожої неволі і спаси мене.

Стихира євангельська

Слава: Настав час – початок духовних подвигів,* перемога над демонами, всесильна стриманість,* ангельська окраса, на Бога уповання;* тим-то й Мойсей став співрозмовником Творця,* і голос його потай почув.* Тож і нас, як чоловіколюбець, сподоби, Господи,* поклонитися твоїм страстям і святому воскресінню.

І нині: (г. 2): Преблагословенна ти, Богородице Діво,* бо Воплочений з тебе полонив ад,* покликав Адама, усунув прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і ми ожили.* Тому, співаючи, кличемо:* Благословенний Христос Бог наш,* що на це зволив, – слава тобі.

Велике славослов’я

[Хвалимо, співаємо, благословимо і дякуємо тобі, Боже батьків наших, бо ти забрав тінь нічну і явив нам знову світло денне. Молимо твою добрість: Милостивий будь для нас грішних і прийми молитву нашу задля великої твоєї ласкавости, бо ми прибігаємо до тебе, милостивого і всемогутнього Бога. Ти, що засвітив у серцях наших правдиве сонце справедливости твоєї! Просвіти розум наш і почування всі зберігай, щоб, як у день, ходили ми пристойно шляхом заповідей твоїх і дійшли до життя вічного, і стали гідними насолоджуватися недоступним твоїм світлом. Бо в тебе є джерело життя, ти Бог наш і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.]

Священик: Слава Тобі, що Світло нам показав!

Вірні: Слава во вишніх Богу*, і на землі мир*, в людях благовоління.

Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.

Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки віків.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою.

Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.

Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас.

Тропар

Воскресши із гробу і в’язи пекельні розірвавши,* ти роздер присуд смерти, Господи,* і всіх від сітки ворожої визволив.* А з’явившись апостолам своїм,* ти послав їх на проповідь,* і ними мир свій подав ти вселенній,* єдиний Чоловіколюбче.

Єктенія усильного благання

Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея Франциска, Папу Римського, за блаженнішого Патріарха нашого Святослава, і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім’я), Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я) й Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому (і в святій обителі цій), за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших.

Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)

Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Прохальна єктенія

Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи.

Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи.

Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи.

Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Подай, Господи.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові засіяти, що заспокоїв нас у нічному сні й підвів до величання і моління твоєї доброти! Ти, що даєш себе умолити задля свого милосердя, прийми і нині нас, що поклоняємося тобі й по силі дякуємо тобі; і даруй нам те, чого просимо задля спасіння. Вчини нас синами світла і дня та спадкоємцями вічних твоїх дібр. Пом’яни, Господи, за багатством ласк твоїх усіх людей, що є і моляться з нами, і всю братію нашу на землі й на морі, і на всякому місці володіння твого, що потребують твоєї любови й помочі. Усім вияви велику твою милість, щоб спасенні, як душею так і тілом, завжди перебували й відважно славили чудне й благословенне ім’я твоє.]

Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик читає молитву: Господи святий, ти на висоті живеш і всевидючим оком твоїм споглядаєш на всяке створіння! Перед тобою схилили ми голови, душі й тіла, і молимося до тебе, Святий святих: Простягни руку твою невидиму від святого житла твого і благослови всіх нас; а якщо ми де в чому згрішили добровільно чи недобровільно, як добрий і чоловіколюбний Бог, прости і даруй нам земні й небесні добра твої:

Виголошення: Бо до тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Великий відпуст

Премудрість.

Вірні: Благослови.

Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Утверди, Боже, святу православну віру на віки віків.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.

Вірні: Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!

Вірні: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.

Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, чесного славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Йоана, 1-ше і 2-ге віднайдення чесної голови якого днесь пам’ять святкуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, і святого (ім’я, якого є храм), і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь.

Стихира євангельська

Слава і нині: (г. 4): Було рано-вранці, коли жінки прийшли до твого гробу, Христе,* та тіла, що його шукали, не знайшли.* І коли вони дивувались, приступили в блискучих ризах юнаки й мовили:* Чому живого між мертвими шукаєте?* Воскрес, як і прорік був.* Чому не згадаєте його слова?* Тож увірувавши, благовістили те, що бачили,* але благовість їхня видалась учням неправдивою,* бо такі ще були вони прибиті.* Петро ж побіг і побачив* та й прославив твої на собі чудеса.

 

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Світлу про воскресіння розповідь від ангела почувши* і від прадідного засуду звільнившись,* Господні учениці, радіючи, казали апостолам:* Здолано смерть, воскрес Христос Бог,* що дає світові велику милість.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак Тріоді, (глас 6): Премудрости наставнику, розуму подателю,* немудрих учителю і нищих захиснику,* утверди, врозуми серце моє, Владико.* Ти дай мені слово, Отче Слово,* бо оце устам моїм не забороню, щоб звали Тобі:* Милостивий, помилуй мене, падшого.

Прокімен (глас 8):
Помоліться і воздайте Господеві, Богу нашому (Пс. 75, 12).
Стих: Відомий у Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім’я його (Пс. 75, 2).

Апостол: Римлян 13, 11 – 14, 4.
Браття і Сестри, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях. Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його

Алилуя (глас 6)
Стих: Благо є сповідуватися Господеві і співати імені Твоєму, Всевишній (Пс. 91,2).
Стих: Сповіщати зарання милість Твою і істину Твою на всяку ніч (Пс. 91,3).

Євангеліє: Матея 6, 14-21.
Сказав Господь: Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє лице, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде.

Причасний
Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* Алилуя (х3).