Sunday before the Nativity of Christ – Sunday of the Holy Fathers, Tone 4; the Holy Priest-Martyr Ignatius the Godbearer (110); December 20.
Great Vespers and Divine Liturgy
GREAT VESPERS
Kathisma Reading
“Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140
In Tone 4
- Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
We never cease to adore Your life-giving Cross, O Christ our God,* And we glorify Your resurrection on the third day.* For You, Almighty One, have thereby restored the corrupted nature of all* and reopened the way to heaven,* since You alone are gracious and You love mankind.
- The just shall gather around me* when You have been good to me.
O Saviour, You have absolved the penalty of disobedience,* committed through the tree of Eden,* by willingly being nailed to the tree of the Cross.* As Almighty God, You descended into Hades* and broke asunder the bonds of death.* We, therefore, venerate Your resurrection from the dead,* and joyfully cry out to You:* Almighty Lord, glory to You!
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
O Lord, You have battered down the gates of Hades,* and by Your death You have dissolved the realm of death.* You have freed mankind from corruption,* bestowing life, incorruption, and Your great mercy upon the world.
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Come, all you people,* let us sing the praises of our Saviour’s resurrection on the third day.* For we have, thereby, been delivered from the invincible bonds of Hades,* and we have received incorruption, together with eternal life.* Therefore, we cry out to You* after Your crucifixion, burial, and resurrection:* Save us by Your resurrection, for You love mankind.
In Tone 6
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
The Never-setting Sun is coming from the Virginal womb* to enlighten everyone under the sun.* Let us meet Him with pure hearts and with good works.* Let us prepare ourselves now through the Holy Spirit* to greet Him who is coming to His own people* as He Himself had willed.* He is being born in Bethlehem* so that through His compassion* He might bring back all of those* who were exiled from life in Paradise.
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
He who is carried by the Cherubim* has taken human nature in the abode of the Immaculate womb.* He has come to earth to be born of the tribe of Judah.* The holy cave has been adorned* like a splendid palace for the King of all;* the manger, like a ruby throne.* The Virgin will place the Child into it* for the renewal of His boundless creation.
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Having conceived in a manner beyond understanding,* the Virgin places You into the manger of the dumb animals,* O eternal Word of God,* because You come to pardon the ignorance* that I acquired through the envy of the serpent.* You come to be wrapped in swaddling clothes* in order to break the chains and the fetters of my sins.* Only-blessed One and Lover of mankind,* I most joyfully glorify, extol, and adore You* and Your coming in the flesh;* for through You have I been freed.
In Tone 8
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
The commemoration of the holy Fathers* is manifested to the ends of the world.* It is truly full of splendor,* and it glistens with the rays of grace;* for Christ the splendorous Sun has shone forth on high from afar.* He forms the assembly of stars which glisten with Him,* and the star reveals that the nativity of the God-man will be in Bethlehem.* Therefore, we piously and faithfully clap our hands* and leap for joy at this nativity,* and we give praise before the feast.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
The Holy Fathers are adorned* by the glory of the divine sharing of our nature.* Adam rejoices today,* since he is the foundation and the strength of the wise Forefathers;* Abel leaps for joy as well.* Enoch is glad; Seth and Noah dance together.* The praiseworthy Abraham sings with the Patriarchs.* Melchizedek now sees from on high* the birth without a father.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
The faithful and God-wise youths* are radiant with joy in the furnace.* They herald the nativity of Christ on earth.* As the precious dew which the Lord sent down,* He now preserves the Virgin without stain* and enriches her sublime with gifts.* Therefore, Daniel, inspired by God,* is also happy and full of joy* because he had a clear vision of the unhewn stone of the mountain.* He now zealously prays for our souls.
In Tone 6
Glory…
Daniel was a beloved man.* He saw You, O Lord, as the Rock* which was hewn without the use of a hand.* He foretold that You, the Incarnate Word,* the Unchangeable God, and Saviour of our souls,* would be born without seed* as a Child of the Virgin.
Now…
O Cave, prepare yourself to receive the Mother* who bears Christ within her womb.* O Manger, receive the Word Who destroyed the sins of all.* O Shepherds, keep watch and then bear witness to the awesome wonder.* O Magi, come from Persia,* and bring your gifts of gold, frankincense, and myrrh to the King.* For the Lord has appeared from a virgin Mother;* yet she bowed to Him as a servant* and spoke to Him within her bosom, saying:* How were You conceived in me?* How did You grow in me, my God and Saviour?
Readings: (1) Genesis 14:14-20; (2) Deuteronomy 1:8-11, 15-17; (3) Deuteronomy 10:14-21
Aposticha
In Tone 4
In being lifted upon the Cross, O Lord,* You abolished the curse which we had inherited from our fathers.* By going down into Hades,* You freed from eternal captivity those imprisoned there,* and granted incorruption to mankind.* We, therefore, praise Your life-giving and redeeming resurrection.
The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.
By hanging on the Cross, O Almighty One,* You shook the whole creation to its foundations.* When You Yourself were laid in the grave,* You raised to life those who had been lying in the graves,* and You granted life and incorruption to mankind.* We, therefore, praise and glorify Your resurrection on the third day.
For He has made the world firm, which shall not be moved.
O Christ, the lawless people showed their ingratitude to You, their Benefactor,* by delivering You to Pilate who condemned you to be crucified.* But You willingly suffered death and burial;* and, as God, You rose by Your own power on the third day,* granting us everlasting life and great mercy.
Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.
The women, shedding bitter tears, came to see You in Your tomb;* and not finding Your body, they lamented, saying:* O Saviour and King of All, how were You stolen?* What place holds Your life-bearing body?* An angel answered them, saying:* Do not weep, but go and proclaim that the Lord is risen,* filling our hearts with joy;* for He alone is most compassionate.
In Tone 2, Glory…
Rejoice, O illustrious Prophets!* You firmly established the Law of the Lord,* and you faithfully manifested yourselves* to be invincible and unshakeable pillars.* You have been taken to heaven* and have shown yourselves to be mediators of the new Law of Christ.* Implore Him to give peace tot he world* and to save our souls.
Now…
Behold, the time of salvation is drawing near.* O Cave, prepare yourself,* for the Virgin is coming to give birth.* O Bethlehem, O land of Judah,* adorn yourself and be happy* since the Lord will shine forth from you.* O mountains and hills and lands around Judah,* hearken, for Christ is coming that He may save His creation* because He is the Lover of mankind.
Troparia
In Tone 4
When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”
In Tone 2
Glory…
Great are the achievements of faith!* In the fountain of flames, the three holy youths rejoiced as by the water of rest,* and the prophet Daniel was revealed shepherding lions like sheep.* Through their intercession, O Christ God, save our souls.
In Tone 4
Now…
Bethlehem, make ready, for Eden has been opened for all. * Ephrathah, be alert, for the Tree of Life has blossomed forth from the Virgin in the cave. * Her womb has become a spiritual paradise * wherein fruit was planted, * and if we eat of it we shall live and not die like Adam. * Christ is coming forth to bring back to life * the likeness that had been lost in the beginning.
DIVINE LITURGY
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4: When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”
Troparion, Tone 2: Great are the achievements of faith!* In the fountain of flames, the three holy youths rejoiced as by the water of rest,* and the prophet Daniel was revealed shepherding lions like sheep.* Through their intercession, O Christ God,* save our souls.
Troparion, Tone 4: Bethlehem, make ready, for Eden has been opened for all. * Ephrathah, be alert, for the Tree of Life has blossomed forth from the Virgin in the cave. * Her womb has become a spiritual paradise * wherein fruit was planted, * and if we eat of it we shall live and not die like Adam. * Christ is coming forth to bring back to life ** the likeness that had been lost in the beginning.
Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 6: Armed by the Being that defies description* You defied the man-made idol, O thrice blessed youth.* In the midst of the unbearable flames you stood and cried out to God:* “In Your mercy, O gracious One, hasten and come to our aid,”* for You can do whatever You will.
Now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 3: Today the Virgin is on her way to the cave* where she will give birth in a manner beyond understanding* to the Word Who is in all eternity.* Rejoice, therefore, universe, when you hear it heralded.* With the angels and the shepherds, glorify Him Who chose to be seen as a newborn babe** while remaining God in all eternity.
Prokeimenon, Tone 4
Blessed are You, Lord God of our fathers,* and praised and glorified is Your Name forever.
verse: For You are righteous in everything that You have done to us. (Daniel 3:26,27)
Epistle: Hebrews 11:9-10,17-23,32-40 (NRSV)
Brothers and Sisters, By faith he stayed for a time in the land he had been promised, as in a foreign land, living in tents, as did Isaac and Jacob, who were heirs with him of the same promise. For he looked forward to the city that has foundations, whose architect and builder is God. By faith Abraham, when put to the test, offered up Isaac. He who had received the promises was ready to offer up his only son, of whom he had been told, “It is through Isaac that descendants shall be named for you.” He considered the fact that God is able even to raise someone from the dead—and figuratively speaking, he did receive him back. By faith Isaac invoked blessings for the future on Jacob and Esau. By faith Jacob, when dying, blessed each of the sons of Joseph, “bowing in worship over the top of his staff.” By faith Joseph, at the end of his life, made mention of the exodus of the Israelites and gave instructions about his burial. By faith Moses was hidden by his parents for three months after his birth, because they saw that the child was beautiful; and they were not afraid of the king’s edict. And what more should I say? For time would fail me to tell of Gideon, Barak, Samson, Jephthah, of David and Samuel and the prophets— who through faith conquered kingdoms, administered justice, obtained promises, shut the mouths of lions, quenched raging fire, escaped the edge of the sword, won strength out of weakness, became mighty in war, put foreign armies to flight. Women received their dead by resurrection. Others were tortured, refusing to accept release, in order to obtain a better resurrection. Others suffered mocking and flogging, and even chains and imprisonment. They were stoned to death, they were sawn in two, they were killed by the sword; they went about in skins of sheep and goats, destitute, persecuted, tormented— of whom the world was not worthy. They wandered in deserts and mountains, and in caves and holes in the ground. Yet all these, though they were commended for their faith, did not receive what was promised, since God had provided something better so that they would not, apart from us, be made perfect.
Alleluia, Tone 4
verse: O God, we have heard with our ears, and our fathers have told us the work You did in their days.
verse: You saved us from our oppressors and put to shame those who hate us. (Psalm 43:2,8)
Gospel: Matthew 1:1-25 (NRSV)
An account of the genealogy of Jesus the Messiah, the son of David, the son of Abraham. Abraham was the father of Isaac, and Isaac the father of Jacob, and Jacob the father of Judah and his brothers, and Judah the father of Perez and Zerah by Tamar, and Perez the father of Hezron, and Hezron the father of Aram, and Aram the father of Aminadab, and Aminadab the father of Nahshon, and Nahshon the father of Salmon, and Salmon the father of Boaz by Rahab, and Boaz the father of Obed by Ruth, and Obed the father of Jesse, and Jesse the father of King David.
And David was the father of Solomon by the wife of Uriah, and Solomon the father of Rehoboam, and Rehoboam the father of Abijah, and Abijah the father of Asaph, and Asaph the father of Jehoshaphat, and Jehoshaphat the father of Joram, and Joram the father of Uzziah, and Uzziah the father of Jotham, and Jotham the father of Ahaz, and Ahaz the father of Hezekiah, and Hezekiah the father of Manasseh, and Manasseh the father of Amos, and Amos the father of Josiah, and Josiah the father of Jechoniah and his brothers, at the time of the deportation to Babylon.
And after the deportation to Babylon: Jechoniah was the father of Salathiel, and Salathiel the father of Zerubbabel, and Zerubbabel the father of Abiud, and Abiud the father of Eliakim, and Eliakim the father of Azor, and Azor the father of Zadok, and Zadok the father of Achim, and Achim the father of Eliud, and Eliud the father of Eleazar, and Eleazar the father of Matthan, and Matthan the father of Jacob, and Jacob the father of Joseph the husband of Mary, of whom Jesus was born, who is called the Messiah. So all the generations from Abraham to David are fourteen generations; and from David to the deportation to Babylon, fourteen generations; and from the deportation to Babylon to the Messiah, fourteen generations.
Now the birth of Jesus the Messiah took place in this way. When his mother Mary had been engaged to Joseph, but before they lived together, she was found to be with child from the Holy Spirit. Her husband Joseph, being a righteous man and unwilling to expose her to public disgrace, planned to dismiss her quietly. But just when he had resolved to do this, an angel of the Lord appeared to him in a dream and said, “Joseph, son of David, do not be afraid to take Mary as your wife, for the child conceived in her is from the Holy Spirit. She will bear a son, and you are to name him Jesus, for he will save his people from their sins.” All this took place to fulfill what had been spoken by the Lord through the prophet: “Look, the virgin shall conceive and bear a son, and they shall name him Emmanuel,” which means, “God is with us.” When Joseph awoke from sleep, he did as the angel of the Lord commanded him; he took her as his wife, but had no marital relations with her until she had borne a son; and he named him Jesus.
Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest (Psalm 148:1).* Rejoice in the Lord, O you just;* praise befits the righteous (Psalm 32:1).* Alleluia, alleluia,* alleluia.
Неділя перед Різдвом Христовим – Святих Отців; Св. свщмч. Ігнатія Богоносця. 20 грудня.
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 4): Животворному твоєму хрестові* безперестанно поклоняючись, Христе Боже,* славимо твоє на третій день воскресіння.* Бо ним ти, Всесильний, обновив наднищену людську природу* і відновив нам вхід до Неба,* як єдиний добрий і чоловіколюбець.
- Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Ти, Спасе, знищив кару за непослух щодо дерева,* бо добровільно дав себе прибити на хреснім дереві* і, як всесильний, зійшовши в ад,* як Бог, розірвав ти смертні окови.* Тому й поклоняємось твоєму з мертвих воскресінню, радісно кличучи:* Всесильний Господи, – слава тобі!
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Брами адові знищив ти, Господи,* і твоєю смертю здолав царство смерти,* людський же рід ти визволив з тлінности,* дарувавши світові життя і нетлінність,* і велику милість.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Прийдіть, люди, оспівуймо* Спасове на третій день воскресіння,* яким ми визволилися з міцних адових оковів,* і всі прийняли нетлінність і життя, взиваючи:* Ти, що розп’явся і був похований та й воскрес,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Ангели й люди, Спасе,* прославляють твоє на третій день воскресіння,* яке опромінило кінці вселенної,* а ми визволились з ворожої неволі й кличемо:* Всесильний життєдавче, Спасе,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Ти, Христе Боже, знищив мідні брами й розірвав затвори* та воскресив впалий рід людський.* Тому ми однодумно кличемо:* Ти, що воскрес із мертвих,* Господи, – слава тобі!
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Господи, твоє народження від Отця не має літ і є вічне,* а твоє воплочення з Діви – людям незбагненне і невимовне,* і твоє в ад зшестя страшне дияволу і його ангелам,* бо ти здолав смерть і на третій день воскрес,* даючи людям нетлінність і велику милість.
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Сонце незахідне йде, щоб засяяти з дівичого лона* і просвітити все, що під сонцем.* Тож приготуймося нині духом і поспішімось зустрінути чистими очима* і добрими ділами того,* хто своїм чудесним народженням схотів прийти до своїх.* Він народжується у Вифлеємі,* щоб нас, позбавлених райського життя,* зі свого милосердя, знову до нього ввести.
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Бог Слово, якому служать херувими,* з’єднався особою своєю з тілом* і поселився в непорочному лоні:* став людиною і йде на землю,* щоб народитися з покоління Юди.* Святий вертепе, приготуйся Цареві всіх,* як величава палата,* а ви, ясла, як престол вогненний, де Діва Марія покладе Дитятко,* на обновлення всього створіння.
- Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
У безсловесних яслах Діва складає тебе,* безначальне Слово Боже, що незбагненно зачалося;* бо ти, єдиний Чоловіколюбче, приходиш,* щоб звільнити нас від нерозуму,* в який попали ми з заздрости змія.* Ти уповився пелюшками, щоб розірвати лахміття* і мотуззя гріхів наших.* Тому славимо тебе, Милосердний, і радісно оспівуємо та поклоняємось* тілесному твоєму приходові, що став нам визволенням.
Слава (г. 6): Вертепе, гарно прикрасися,* бо приходить Агничка, що носить Христа.* Ясла, підійміть того,* хто словом звільнив нас, землян, від нерозумних учинків!* Пастирі, на сопілках приграваючи, свідчіть предивне чудо!* А ви, мудреці перські, принесіть Цареві золото, ладан і смирну,* бо появився Бог з Діви Матері.* Тому припадь, Мати, як рабиня, і, поклонившись,* промов до того, кого ти в обіймах тримаєш:* Як то ти зачався і як зріс у мені,* Спасителю мій і Боже?
І нині (передсвяття, г. 2): Наблизився час нашого спасіння;* готуйся, вертепе, бо Діва надходить родити!* Вифлеєме, земле юдейська, красуйся і веселися,* бо з тебе засяє Господь наш!* Почуйте гори й пагорби і близькі околиці юдейські,* бо надходить Христос, щоб, як чоловіколюбець,* спасти створеного чоловіка.
Читання
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Буття читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану. Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску. Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми. Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину. А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино − він був священик Бога Всевишнього − поблагословив його й мовив: “Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!” І дав йому (Аврам) десяту частину з усього. (Бт. 14, 14-20)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Второзаконня читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Того часу Мойсей сказав до синів Ізраїля: Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що віддасть їм і потомкам їхнім. Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого, нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю (Втор. 1, 8-17)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги пророка Ісаї читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Так говорить Господь: Слухай мене, о мій народе! Мій роде, прихили, до мене своє вухо! Бо закон від мене вийде, і право моє буде світлом народів. Уже близько моя справедливість, моє спасіння вже надходить, моє рамено судитиме народи. На мене острови вповають, покладаються на моє рамено. Зведіть до неба свої очі й гляньте вниз на землю! Ось небо, як дим, щезне; земля ж, немов одежа, розпадеться, і мешканці її, як мухи, повмирають. Спасіння ж моє буде довіку, і справедливості моїй не буде краю. Слухайте мене, ви, що знаєте право, народе, що бережеш Закон мій у серці! Не бійтесь людської наруги, зневаги їхньої не лякайтесь! Бо, як одежу, тля їх сточить, і міль їх з’їсть, як вовну, а справедливість моя буде повіки, моє спасіння з роду й до роду(Іс. 51, 4-8)
Стихири на стиховні
(г. 4): Господи, ти вийшов на хрест,* прадідне наше прокляття усунув* і, вступивши в ад, ти визволив довічних в’язнів,* даючи людському родові нетлінність.* Тож, прославляючи тебе за це,* славимо твоє життєдайне і спасенне воскресіння.
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Бувши повішеним на дереві,* ти, єдиний Сильний, сколихнув усі творіння;* покладений у гробі, ти воскресив тих, що в гробах,* даючи людському родові нетлінність.* Тому, співаючи, славимо* твоє на третій день воскресіння.
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.
Люди беззаконні, Христе,* видавши тебе Пилатові, засудили на розп’яття* і стали невдячними супроти Доброчинця.* Але ти добровільно витерпів поховання* і третього дня своєю силою воскрес, як Бог,* даючи нам вічне життя і велику милість.
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.
Прибувши до твого гробу,* жінки шукали тебе зі сльозами;* не знайшовши ж, ридали і плакали, промовляючи:* Горе нам, Спасе наш і Царю всіх!* Як же ж то тебе украдено?* Яке то місце ховає твоє життєдайне тіло?* Ангел же мовив до них:* Не плачте, каже, але йдіть і проповідуйте, що Господь воскрес!* Він бо дає нам радість, як єдиний і добросердий.
Слава і нині (г. 2): Наблизився час нашого спасіння;* готуйся, вертепе, бо Діва надходить родити!* Вифлеєме, земле юдейська, красуйся й веселися,* бо з тебе засяє Господь наш!* Почуйте гори й пагорби і близькі околиці юдейські,* бо надходить Христос, щоб, як чоловіколюбець,* спасти створеного чоловіка.
Тропарі
(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.
Слава: (г. 2) Величні діла віри!* Три юнаки посеред полум’я раділи, немов на водах відпочинку,* а пророк Даниїл, ніби овечкам, появився пастир левам.* Їхніми молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
І нині: (г. 4) Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме, красуйся, Євфрате,* бо Дерево життя розквітнуло в вертепі з Діви.* Її лоно явилось духовним раєм, в якому − божественний сад.* Тому, ївши з нього, будемо жити, і не помремо, як Адам.* Христос родиться, щоб оновити упалий колись образ.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Світлу про воскресіння розповідь від ангела почувши* і від прадідного засуду звільнившись,* Господні учениці, радіючи, казали апостолам:* Здолано смерть, воскрес Христос Бог,* що дає світові велику милість.
Тропар, (глас 2): Великі подвиги віри,* в джерелі полум’я, як на спокійній воді, святі три отроки радувалися;* і пророк Даниїл пастирем левів, наче овець, являвся.* їх молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
Тропар, (глас 4): Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме,* красуйся, Євфрате,* бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви.* її лоно раєм мисленним явилось, в якому – божественний сад.* 3 нього ївши будемо жити – і не як Адам помремо.* Христос раждається, щоб оновити упалий колись образ.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак (глас 6): Рукописаному образові не поклонившися,* але неописанним єством захистившися, триблаженні,* в подвизі вогню ви прославилися,* і посеред нестерпного полум’я стоячи, Бога ви призвали:* Поспішись, о Щедрий, і скоро прийди як милостивий нам на поміч,* бо Ти можеш, якщо воля Твоя.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак (глас 3): Діва днесь гряде, щоб невимовно родити у вертепі превічне Слово.* Радій, вселенно, почувши це,* прослав з ангелами й пастирями* того, що хоче явитися дитям малим – превічного Бога.
Прокімен (глас 4):
Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне, і прославлене ім’я Твоє на віки (Дан. 3,26).
Стих: Бо праведний єси в усьому, що створив Ти нам (Дан. 3,27).
Апостол: ( Євр 11,9-10. 17-23. 32-40):
Браття і Сестри, вірою Авраам перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, до якого було сказано:
«Від Ісаака тобі народиться потомство», думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.
Алилуя (глас 4):
Стих: Боже, ушима нашими ми почули і отці наші сповістили нам (Пс 43,2).
Стих: Ти спас нас від тих, що напастують нас, і тих, що ненавидять нас, засоромив ти (Пс 43,8).
Євангеліє: (Мт 1,1-25):
Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам – Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат – Йорама, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії, Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його за вавилонського переселення. А після вавилонського переселення в Єхонії народився Салатіїл, у Салатіїла – Зоровавел, у Зоровавела – Авіюд, в Авіюда – Еліяким, в Еліякима – Азор, в Азора – Садок, у Садока – Ахим, в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, у Якова – Йосиф, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус.
Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1). * Радуйтеся, праведні, у Господі, * правим належить похвала (Пс 32,1). * Алилуя (х3).