Great Vespers and Divine Liturgy
GREAT VESPERS
Kathisma Reading
“Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140
In Tone 1
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
When the love of God took possession of you, venerable Anthony,* you began to look upon the enticements of the world as vain.* For this reason you left your homeland and settled on the Holy Mountain.* There, among the father, your virtues have shone forth like a light.* Pray to Christ, Whom you have served already from your youth,* for the enlightenment and salvation of our souls.
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
When the love of God took possession of you, venerable Anthony,* you began to look upon the enticements of the world as vain.* For this reason you left your homeland and settled on the Holy Mountain.* There, among the father, your virtues have shone forth like a light.* Pray to Christ, Whom you have served already from your youth,* for the enlightenment and salvation of our souls.
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
When you were enflamed with the love of Christ* you despised the world – its wisdom and passing glory -* and led an ascetic life, like an angel.* For this, God counted you worthy of the glory of the angels.* Now standing with them before Christ,* pray, Anthony, for the enlightenment and salvation of our souls.
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
When you were enflamed with the love of Christ* you despised the world – its wisdom and passing glory -* and led an ascetic life, like an angel.* For this, God counted you worthy of the glory of the angels.* Now standing with them before Christ,* pray, Anthony, for the enlightenment and salvation of our souls.
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
When you, father, received into your heart the love of God,* you then entered a dark cave, as though it were a bridal chamber.* There you enriched yourself with knowledge, which is beyond all understanding:* To behold the future as though it were present,* and to openly preach it to all.* Pray to Christ, to Whom you have consecrated yourself, since your youth,* for enlightenment and salvation of our souls.
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Your feastday has arrived, O God-bearer.* Brighter than the sun, your memory enlightens all who come to you in faith.* O Anthony, intercessor for our souls, your soul is fragrant with immortality* and you pour out healing for our souls.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
O wonder-worker Anthony, you subdued the sensual and bodily passions* with the bridle of abstinence.* On earth you displayed angelic zeal* in subjecting bodily lusts to the spirit.* In the heavenly courts where you now dwell,* offer prayers for our souls.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
O blessed Anthony, by discarding the old self and its urges,* and by truly clothing yourself with Christ,* you laid a foundation for virtue.* And so, after repelling many hostile attacks,* you became a guide for monks, O venerable one.* Offer your prayers for the salvation of our souls.
In Tone 6
Glory…
Having witnessed your austere life and ascetic endeavours,* the fathers of the Holy mountain, under the inspiration of God,* sent you back to your homeland, saying:* Go, son, so that, there, the blind may learn about God.* Having returned, venerable father Anthony,* you enlightened your entire homeland* and became the head of community of ascetics* whom you have drawn to Christ.* Beseech Christ for us, that He protect us from the enemies of our souls* and grant us all salvation.
Now…
Who would not call you blessed, O Virgin most holy?* Who would not sing a hymn of praise* to the glory of your giving birth without pain or travail?* The Only-begotten Son Himself,* begotten of the Father before all ages,* was made flesh out of you in a manner* that cannot be explained, O Woman most pure!* And for our sake, He Who is God by nature* assumed the nature of a man.* He is not divided into two persons;* He is understood to have two natures* without commixion or confusion.* O noble and blessed Woman,* intercede with Him that He may mercy on our souls.
Readings
(1) Proverbs 10:6-8; 8:6-21; (2) Wisdom 3:1-9; (3) Wisdom 5:15-6:3
Aposticha In Tone 1
O venerable father, you followed in the footsteps of the great Anthony.* Seeking solitude, he dwelt in the desert,* so as to be counted worthy to converse with the angels,* while you shut yourself up in an underground cave,* in order to contemplate the unspeakable world.* Because you have imitated his life, you took his name.* Now that you stand before the Holy Trinity,* pray for the salvation of our souls.
Precious in the eyes of the Lord is the death of His faithful.
Like a lampstand shining in a dark place,* you have shone forth, O father Anthony!* And like the prophetic palm tree you flourished in the house of God,* offering yourself, in an unbloody sacrifice,* as blessed fruit to the Master.* Therefore, having gathered together,* we always extol you as is fitting.
Blessed is the man who fears the Lord, who finds great delight in His commandments.
Because your life resembled that of the great ascetic Anthony,* in God’s plan you were called Anthony,* for, having gathered together many monks,* who observed your teachings, you led them to God.* Therefore, as a co-dweller of the monastics and righteous,* with whom you now stand before the Holy Trinity,* pray for all those who with hymns glorify your glorious departure.
In Tone 6
Glory…
By zealous prayer and great faith you became likened to the prophet Elijah.* For he drew from heaven fire to consume the sacrifices,* while you through prayers drew fire from heaven* to prepare and purify the site where you desired to build a glorious church* in honour of the Lady and Mother of God.* Therefore, we extol you as a fellow-monastic of the ascetics and heir of the prophet* and implore you: Pray to Christ for the salvation of our souls.
Now…
Christ the Lord, our Creator and Redeemer,* came forth from your womb, O most pure Virgin.* He clothed Himself in our human flesh* to set us free from the original curse of Adam.* Therefore, O Mary, we praise you, without ceasing,* as the true Virgin Mother of God,* and we sing with the angels:* Rejoice, O Lady, advocate, protector, and salvation of our souls.
Troparia In Tone 4
Leaving behind worldly tumult,* O venerable Father Anthony,* in keeping with the gospel you turned your back on the world,* and leading a life equal to that of angels you attained to the calm haven of Mount Athos* from whence you came to the Mount of Kiev* with the Fathers’ blessing* and living there an arduous life you enlightened your fatherland,* pointing the way into the Kingdom on high to a multitude of monks and nuns* and thus lead your homeland to Christ.* Pay to Him that He save our souls.
Glory… Now…
O Mother of God, the mystery hidden from all eternity* and unknown even to the angels,* was revealed through you to those on earth:* God took on our human nature* and united it to His divine nature in a perfect but unconfused union.* Then, He willingly accepted the cross for our sake* and thereby raised again the first created man,* and saved our souls from death.
DIVINE LITURGY
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4: Leaving behind worldly tumult,* O Venerable Father Anthony,* in keeping with the gospel you turned your back on the world,* and leading a life equal to that of angels you attained to the calm haven of Mount Athos* from whence you came to the Mount of Kiev* with the Fathers’ blessing* and living there an arduous life you enlightened your fatherland,* pointing the way into the Kingdom on high to a multitude of monks and nuns* and thus you lead your homeland to Christ.* Pray to Him that He save our souls.
+Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 8: Cleaving to God,* whom you loved from your childhood above all else,* you followed Him lovingly with your whole heart,* O Father Anthony.* Scorning this passing world as a trifle* you made your dwelling a cave in the earth.* There you fought well against the unseen enemy’s snares* and shone like the sun to the ends of the earth.* From whence you passed joyfully to heaven’s mansions* and stand now with angels at the Master’s throne.* There we ask you to remember those who feast your memory* that we may cry to you: Rejoice, O Anthony, our Father.
Prokeimenon, Tone 7
Precious in the sight of the Lord is the death of His venerable ones.
verse: What shall I render to the Lord for all the things He has rendered to me? (Psalm 115:15,12)
Epistle Galatians 5:22-6:2
Alleluia, Tone 6
verse: Blessed is the man who fears the Lord; he shall delight exceedingly in His commandments.
verse: His posterity shall be mighty upon the earth. (Psalm 111:1,2)
Gospel Luke 6:17-23
Communion Hymn
The just man shall be in everlasting remembrance;* of evil hearsay he shall have no fear.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 111:6)
Прп. Антонія Печерського, Київського. 10 липня
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
(г. 4, подібний: Покликаний був ти): Коли божественна любов опанувала тебе, преподобний Антонію,* тоді марними почав ти вважати світські принади.* Тому, переселившись зі своєї батьківщини до Святої Гори,* там, посеред отців, як світло засяяв ти чеснотами.* Молися Христові,* якому ти вже з юности послужив,* за просвічення і спасіння душ наших.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Коли божественна любов опанувала тебе, преподобний Антонію,* тоді марними почав ти вважати світські принади.* Тому, переселившись зі своєї батьківщини до Святої Гори,* там, посеред отців, як світло засяяв ти чеснотами.* Молися Христові,* якому ти вже з юности послужив,* за просвічення і спасіння душ наших.
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Коли ти, Преподобний, розпалився любов’ю до Христа,* тоді зненавидів ти світ – його мудрість і скороминущу славу.* Тому й печеру ти собі викопав* і в ній, немов безтілесний, провадив подвижницьке життя;* через те й сподобився ти від Бога слави безтілесних.* Стоячи з ними перед Христом,* молися, Антонію, за просвічення і спасіння душ наших.
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Коли ти, Преподобний, розпалився любов’ю до Христа,* тоді зненавидів ти світ – його мудрість і скороминущу славу.* Тому й печеру ти собі викопав* і в ній, немов безтілесний, провадив подвижницьке життя;* через те й сподобився ти від Бога слави безтілесних.* Стоячи з ними перед Христом,* молися, Антонію, за просвічення і спасіння душ наших.
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Коли ти, Отче, прийняв* до серця божественну любов,* тоді ввійшов ти до темної печери,* як до весільної світлиці.* Там збагатився ти знанням, що понад розуміння:* бачити майбутнє, як теперішнє,* і всім про це одверто говорити.* Моли Христа,* якому з юности віддався ти, Преподобний,* за просвічення і спасіння душ наших.
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам’ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам ізцілення, Антонію,* молільнику за душі наші.
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Чудотворче Антонію!* Вудилами стриманости переміг ти тілесні пристрасні почування* і появив на землі ревність безтілесних,* підкоривши духові всі тілесні прагнення.* Перебуваючи нині в небесних оселях,* молися за душі наші.
- Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Блаженний Антонію! Ти поклав за основу чеснот* зречення з похітливости давнього чоловіка* і направду зодягнувся у Христа.* Тому й засоромив ти, Преподобний, багато ворожих наступів,* і ставши начальником ченців;* моли його, щоб спастися душам нашим.
Слава (г. 6): Строге життя твоє і побожні змагання твої спостерігши,* отці Гори Святої, з Божого натхнення,* на рідні землі відослали тебе, кажучи:* Іди, сину, щоб і там через тебе незрячі Бога пізнали.* Повернувшись, отче преподобний Антонію,* ти просвітив усю батьківщину і став начальником збору ченців,* яких ти до Христа привів.* Благай же Господа й за нас,* щоб він захороняв нас від ворогів душ наших* і всім нам подав спасіння.
І нині догмат (г. 6) Хто ж тебе не прославлятиме, Пресвята Діво?* Або хто не оспівуватиме твого пречистого Різдва?* Син бо єдинородний, що предвічно засяяв від Отця,* той вийшов з тебе, Чиста, воплотившись несказанно.* Бувши з природи Богом, став задля нас правдивим чоловіком;* неподільний на дві особи,* але пізнавальний у двох незлитих природах.* Його моли, чиста Всеблаженна,* щоб помилував душі наші.
Читання
Премудрість.
Чтець: З книги Мудрості читання
Будьмо уважні.
Чтець: Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас – за згубу, вони однак – у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих добродійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри, по стерні розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при ньому, бо ласка й милосердя – для вибранців його. (Муд. 3, 1-9)
Премудрість.
Чтець: З книги Мудрості читання
Будьмо уважні.
Чтець: Праведні повіки будуть жити, і в Господі їхня нагорода; піклується про них Всевишній. Тому і приймуть вони царство слави і вінець краси з Господньої руки, бо він правицею своєю захистить їх, раменом їх охоронить. Візьме за зброю свою ревність і озброїть створіння ворогам на відплату. Надягне справедливість, немов панцир, і накладе, як шолом, суд нелицемірний. Візьме за щит непереможну святість, нагострить, немов меч, гнів суворий; увесь світ піде з ним у бій проти безумних. Влучні стріли-блискавиці вирушать, і з хмар, немов з добре нап’ятого лука, полетять до цілі; з метавки гніву жбурне силу граду, вода у морі проти них залютує, і ріки затоплять їх безпощадно. Подмух Всесили проти них повстане, і, немов та буря, їх порозвіває. Так то беззаконня спустошить усю землю, а лиходійство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте! Навчіться, ви, що правите аж по край світу! Вважайте, ви, що верховодите безліччю та пишаєтеся юрбою народів, бо від Господа дана вам влада, від Всевишнього – зверхність.
(Муд. 5, 15-6, 3)
Премудрість.
Чтець: З книги Приповідок читання
Будьмо уважні.
Чтець: Мій сину! Коли ти мої слова приймеш і мої заповіді заховаєш у себе, вухом твоїм уважаючи на мудрість, схиляючи до правди твоє серце, о так, коли ти розум зватимеш до себе, з закликом звернешся до розсудку, коли шукатимеш його, як срібла, коли розшукуватимеш його, як схований скарб, тоді ти збагнеш острах Господній, тоді знайдеш пізнання Бога. Господь бо дає мудрість, і з його уст виходить знання й розсудливість. Він для праведних зберігає допомогу; він щит для тих, що ходять чесно. Він стежки правоти пильнує, він береже дорогу своїх вірних. Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, прямодушність і всяку путь добру. (Прип. 2, 1-9)
Стихири на стиховні
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Слідами великого Антонія* пішов ти, преподобний Отче:* той, заради мовчання, поселився у пустині,* щоб удостоїтися розмови з ангелами,* а ти в підземній печері зачинився,* щоб побачити світ невимовний.* Через те, що ти наслідував його життя,* імення його прийняв ти.* Тепер же, коли стоїш з ним перед Святою Тройцею,* молися за спасіння душ наших.
Стих: Чесна перед Господом смерть* преподобних його.
Як осяйний світильник* у темному місці засяяв ти, Отче,* і як пальма по-пророчому розквітнув у домі Божому,* приносячи у безкровну жертву самого себе,* як пресвятий овоч Владиці.* Тому, зійшовшись,* усі ми тебе завжди належно ублажаємо.
Стих: Щаслива людина, що Господа боїться,* що в його заповідях вельми милується.
За життя твоє, подібне до великого Подвижника,* з Божого задуму був ти названий Антонієм,* бо, зібравши багато учнів,* що додержували твого навчання,* ти привів їх до Бога.* Тож, як співжитель преподобних і праведних,* з якими стоїш перед Святою Тройцею,* молися за всіх,* що преславний твій відхід піснями славлять.
Слава (г. 6): Ревною молитвою і превеликою вірою,* яку ти набув, преподобний Антонію,* ти уподібнився до пророка Іллі.* Він бо з неба стягнув вогонь для спалення жертви,* а ти молитвою з неба вогонь стягнув для приготування й очищення місця,* де бажав спорудити преславний храм Владичиці й Богородиці.* Тому тебе, як співжителя преподобних і спадкоємця пророків звеличуючи, благаємо:* Молися до Христа, щоб спастися душам нашим.
І нині: Христос Господь, мій Творець і Спаситель, Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся,* визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі, Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове, та й спасіння душ наших.
Тропарі
(г. 4): Покинувши світову марноту і відрікшися світу,* по-євангельському пішов ти за Христом* і, провівши ангельське життя,* прибув до тихої пристані святої Атонської гори.* Звідтіль, за благословенням отців, прийшов ти на Київські гори* і там у подвигах скінчив життя, просвітивши свою батьківщину;* показавши шлях до царства небесного, багато ченців привів ти до Христа.* Моли його, Антонію преподобний, щоб він спас душі наші.
Слава і нині: Таємниця споконвіку закрита й ангелам незнана:* через тебе, Богородице, Бог землянам появився,* прийнявши в незлитній сполуці тіло* і витерпівши задля нас добровільно хрест;* ним він воскресив первоствореного* і спас від смерти душі наші.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Від світської метушні вийшов ти* і відреченням світу пішов ти по-євангельськи за Христом,* і рівноангельське життя провівши,* в тиху пристань Афонської гори дійшов ти,* звідки благословенням отців в гору Києва прийшов* і там трудолюбно життя закінчив.* Батьківщину твою просвітив ти* і, безлічі монахів шлях до небесного царства показавши, до Христа їх привів ти.* Його моли, Антонію преподобний,* щоб спас душі наш
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак (глас 8): Віддавши себе Богу,* над усе возлюбленому від юности, преподобний,* Йому від усієї душі в любові послідував ти,* і світа тлінне за ніщо вважаючи, в землі печеру спорядив,* і в ній мужньо супроти затій ворога невидимого подвизався ти,* як світлосяйне сонце, по всі кінці землі засяяв ти.* Тому-то, радіючи, прийшов Ти до небесних хоромів.* I нині, з ангелами владичному престолові предстоячи,* споминай нас, що почитаємо пам’ять твою,* щоб ми звали до Тебе:* Радуйся, Антонію, отче наш.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Богородичний (глас 8): Непереможній Владарці* на честь перемоги* ми, врятовані від лиха,* благодарні пісні виписуємо Тобі,* раби Твої, Богородице.* А Ти, що маєш силу нездоланну,* від усяких нас бід охорони,* щоб звати Тобі:* Радуйся, Невісто неневісная.
Прокімен (глас 7):
Чесна перед Господом смерть преподобних Його(Пс. 115,6).
Стих: Що віддам Господеві за все, що Він воздав мені? (Пс. 115,3).
Апостол: (Галатів 5, 22 – 6, 2.)
Браття і Сестри, А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На все це нема закону. Котрі ж Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та похотями. Коли живемо духом, духом ходімо. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним. Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.
Алилуя (глас 5):
Стих: Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі Йому (Пс. 111,1).
Стих: Сильне на землі буде сім’я його (Пс. 111,2).
Євангеліє: (Луки 6, 17-23.)
В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухПрп.: ати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Причасний:
В пам’ять вічну буде праведник, злих слухів не убоїться (Пс. 111,6-7). Алилуя (х3).