Feb 2; Sunday of the Publican and the Pharisee, Tone 1; The Encounter of Our Lord God and Saviour Jesus Christ
Published on: January 28, 2020

GREAT VESPERS

Kathisma Reading
“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 1

  1. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

Accept our evening prayer, O holy Lord,* and grant us forgiveness of sins,** for You alone manifested the Resurrection to the world.

  1. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O you people, walk around Zion and encompass her.* And there give glory to Him Who is risen from the dead.* For He is our God** Who delivers us from our sins.

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

Come you people, praise and worship Christ.* Glorify His Resurrection from the dead;* for He is our God Who delivered the world** from the deceit of the enemy.

In Tone 1

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Brethren, let us not pray as the Pharisee:* for he who exalts himself shall be humbled.* Let us humble ourselves before God,* and with fasting cry aloud as the Publican:** God be merciful to us sinners.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

Brethren, let us not pray as the Pharisee:* for he who exalts himself shall be humbled.* Let us humble ourselves before God,* and with fasting cry aloud as the Publican:** God be merciful to us sinners.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

A Pharisee, overcome with vainglory, and a Publican, bowed down in repentance,* came to You the only Master.* The one boasted and was deprived of blessings,* while the other kept silent and was counted worthy of gifts.* Confirm me, O Christ our God,* in these his cries of sorrow,** for You love mankind.

In Tone 1

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, Who for our sake was incarnate and saved the world,** to You we bow in worship.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, Who for our sake was incarnate and saved the world,** to You we bow in worship.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

O Simeon, now receive the One* Whom Moses the lawgiver had foreseen through the cloud on Sinai.* He has become a child and submits Himself to the Law.* This is He Who spoke through the Law and Whom the prophets foretold.* O Lord, Who for our sake was incarnate and saved the world,** to You we bow in worship.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

O faithful, come let us welcome Christ* and receive Him with hymns of praise and glory.* He is the salvation Simeon has seen.* He is the One Whom David foretold* and of Whom the prophets have spoken.* O Lord, Who for our sake was incarnate and inspired the Law,** to You we bow in worship.

In Tone 6, Glory… Now…

Today the gates of heaven swing open,* for the Word of the Father Who has no beginning* has received beginning in time* without any loss to His divinity.* As a child of forty days He is offered by a virgin Mother* in the Temple according to the Law.* The Elder Simeon receives Him in his arms and cries out:* Dismiss me, O Master, for my eyes have seen Your salvation;** O Lord, Who came into the world to save us, glory to You!

Readings

(1) Exodus 13:1-3, 11-12, 14-16; (2) Isaiah 6:1-12; (3) Isaiah 19:1-5, 12, 19-21

At the Lytia

In Tone 1

The Ancient of Days, Who of old gave the Law to Moses on Sinai* appears this day as an infant.* The Creator of the Law fulfils the Law.* He is brought into the Temple* and is given over to the Elder.* The just Simeon receives Him,* and beholding the fulfilment of the divine promise, joyfully cries out:* My eyes have seen the mystery hidden from all eternity.* It has been revealed in these latter days.* The Light has radiated the darkness of unbelieving Gentiles* and gives glory to the newly chosen Israel.* Therefore, let Your servant depart from the bonds of this flesh* to the wondrous unending life that knows no age.** And we pray You to grant great mercy to the world.

He, Who once gave the Law to Moses on Sinai,* today submits Himself to the prescriptions of the Law.* In His compassion He has become like us for our sakes.* Now the pure God, as a holy infant having opened a pure womb,* is being offered as God to Himself.* He is freeing us from the curse of the Law** and granting light to our souls.

In Tone 2

Simeon now receives below in his earthly arms* the One Whom the ministers at the liturgy on high entreat with trembling,* and Who was prophesied to become incarnate.* Seeing the heavenly God as mortal man,* he is ready to withdraw from earthly things and joyfully cries out:* Glory to You, O Lord, the unsetting Light,** that uncovers those in darkness.

Today Simeon takes in his arms the Lord of Glory,* the One Whom Moses formerly saw in the darkness* when he received the tablets of the Law on Mount Sinai.* This is He Who speaks through the prophets;* He is the Creator of the Law.* This is He Whom David announced.** He is awesome to all, yet He has great and abundant mercy.

The pure Virgin brings the Sacred One* into the sanctuary to the holy priest.* Simeon extends his hands,* receives Him joyously in his arms, and cries out:* O Master, now You let Your servant go in peace,** according to Your word, O Lord.

The Creator of heaven and earth is carried today* in the arms of the Elder Simeon.* Inspired by the Holy Spirit, he cried out:** Now I am set free, for I have beheld my Saviour.

Today, Simeon the Elder enters the Temple, rejoicing in spirit,* to receive in his arms the One Who gave the Law to Moses,* the One Who fulfils the Law in Himself.* For Moses was counted worthy to see God,* although in darkness and sounds that were not clear;* and with covered face he rebuked the unbelieving people.* But Simeon carried the pre-eternal Word of the father in bodily form,* and he revealed the Light of the Gentiles, the Cross, and the Resurrection.* Anna was shown to be a prophetess,* announcing the Saviour and Deliverer of Israel.* Unto Him let us cry aloud:** Through the Theotokos have mercy on us, O Christ our God.

In Tone 4

Today, the holy Mother who is higher than any temple* has herself come into the Temple* to show the world the Creator and Giver of the Law.* Simeon the Elder receives Him in his arms;* he venerates Him and cries aloud:* Now let Your servant depart in peace,** for I have seen You, the Saviour of our souls.

In Tone 5, Glory…

Search the Scriptures as Christ our God said in the Gospels;* for in them we find Him Who was born and wrapped in swaddling clothes,* the One laid in a manger and fed upon milk,* Who received circumcision and was carried by Simeon.* Not in fancy or imagination,* but in very truth has He appeared to the world.* Let us cry out to Him:** Glory to You, O pre-eternal God!

Now…

He Who is Ancient of Days and young in the flesh* is being brought into the Temple by His virgin Mother.* He fulfils the promise of His own Law.* Simeon receives Him and says:* Now You may let Your servant go in peace,** for my eyes have seen Your salvation, O Lord.

Aposticha

In Tone 1

O Christ, by Your Passion we have been freed from suffering;* and by Your Resurrection we have been delivered from corruption.** O Lord, glory to You!

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

Let all creation rejoice, let the heavens be glad,* let the nations clap their hands with joy.* For Christ our Saviour, in His love for mankind,* has nailed our sins to the Cross;* He has put Death to death,* and by raising our fallen forefather, Adam,** He has given life to all mankind.

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O God, You are above all understanding;* You are King and Lord of heaven and earth.* Yet of Your own free will,* You allowed Yourself to be crucified because of Your love for mankind.* When You descended below,* Hades was filled with bitterness as You confronted it;* but the souls of the just received You with great joy.* Adam arose when he saw You, his Creator, down in the depths.* What a wonder this is!* You are the life of all and have tasted death* in order to dispel the darkness of the world with Your light.** O Lord, risen from the dead, glory to You!

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

The myrrh-bearing women were filled with grief* as they hastened with spices to Your tomb;* but they did not find Your most pure body.* Instead, they found an angel* who proclaimed Your unique and glorious Resurrection,* and commanded them to announce to Your Apostles:** The Lord is risen, granting great mercy to the world.

In Tone 8, Glory… Now…

He Who rides on the Cherubim and is praised by the Seraphim* is now being brought into the holy Temple according to the Law.* He is sitting in the arms of an old man as though upon a throne.* From Joseph He receives God-pleasing gifts, a pair of turtle doves,* and from the newly-chosen people of the Gentiles, and undefiled Church.* the two doves indicate that He is the head both of the Old and New Testaments.* As for Simeon, when he saw what had been revealed come to pass,* he received the child and blessed the virgin Mother of God,* pointing out to her the sufferings that she would bear.* He asked the Lord to be released from life, saying:* Now You may dismiss me, O Lord, as You have promised;* for my eyes have seen You, the eternal Light,** the Lord and Saviour of all Christian people.

Troparion

In Tone 1
Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,** who grants us resurrection. (thrice)

 


DIVINE LITURGY

Entrance
The Lord has made known His salvation;* He has revealed His truth before the nations.

Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 1: Though the stone was sealed by the Judeans,* and soldiers guarded Your most pure body,* You arose, O Saviour, on the third day,* and gave life to the world.* And so the heavenly powers cried out to You, O Giver of Life:* Glory to Your resurrection, O Christ!* Glory to Your kingdom!* Glory to Your saving plan,** O only Lover of mankind.

Troparion, Tone 1: Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,** who grants us resurrection.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 3: Let us bring sighs of sorrow to the Lord as did the Publican* and approach the Master as sinners,* for He desires salvation for everyone.* He grants forgiveness to all who repent.* For as God, the One-who-is, co-eternal with the Father,** He became flesh for us.

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 1: By Your birth, You sanctified a virgin womb* and fittingly blessed the hands of Simeon.* You have come also now and saved us, O Christ our God;* give peace to Your community in time of war,* and strengthen its rulers, whom You love,* for You alone,** are the Lover of mankind.

Prokeimenon, Tone 1
Let Your mercy, O Lord, be upon us, as we have hoped in You.

verse: Rejoice in the Lord, O you just; praise befits the righteous. (Psalm 32:22,1)

Prokeimenon, Tone 3
verse: My soul magnifies the Lord,* and my spirit has rejoiced in God, My Saviour.

Epistle
2 Timothy 3:10-15; Hebrews 7:7-17

Alleluia, Tone 1
verse: God gives me vindication, and has subdued people under me.

verse: Making great the salvation of the king, and showing mercy to His anointed, to David, and to His posterity forever. (Psalm 17:48,51)
verse: Now, O Master, You dismiss Your servant in peace according to Your word.

Gospel
Luke 18:10-14; Luke 2:22-40

Hymn to the Mother of God
O God-bearing Virgin, hope of Christians, protect and guard and save all those who put their trust in you.

and the Irmos, Tone 3: In the law, the shadow, and the scriptures, we the faithful see a figure: every male child that opens the womb shall be sanctified to God. Therefore do we magnify the first-born Word and Son of the Father who is without beginning, the first-born Child of a Mother who had not known man.

Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* I will take the chalice of salvation;* and I will call upon the name of the Lord.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 116:13)


 

Неділя про Митаря і Фарисея. Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 02 лютого.

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

  1. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 1): Вечірні наші молитви* прийми, святий Господи,* і дай нам відпущення гріхів,* ти бо єдиний* у світі появив воскресіння.

  1. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Оточіть, люди, Сіон* і обніміть його,* і віддайте славу в ньому Воскреслому з мертвих,* бо він Бог наш, що визволив нас* з беззаконня нашого.

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Прийдіть, люди, заспіваймо,* і поклонімся Христові,* прославляючи його з мертвих воскресіння,* бо він Бог наш, що визволив світ* від спокуси ворожої.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

(г. 1): Не молімось як фарисей, браття,* бо хто підносить себе, буде принижений.* Тому смирім себе перед Богом* і, постивши, з митарем кличмо:* Боже, очисти нас грішних!

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Не молімось як фарисей, браття,* бо хто підносить себе, буде принижений.* Тому смирім себе перед Богом* і, постивши, з митарем кличмо:* Боже, очисти нас грішних!

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Фарисей, гординею переможений,* митар же покаянням похилений,* приступили до тебе, єдиного Владики.* Той, вихваляючись, втратив своє благо,* а цей, нічим не хвалившись, дарів сподобився.* У таких зітханнях утверди й мене, Христе Боже,* як чоловіколюбець.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 1): Скажи, Симеоне: Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той, хто від Бога – Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!

  1. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Скажи, Симеоне: Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той, хто від Бога – Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!

  1. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Прийми на руки, Симеоне, того,* кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї, коли давав Закон,* а нині, як немовлятко, підкоряється законові.* Це той, хто говорив у Законі, кого провістили пророки,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Ходім і ми, щоб побожними піснями зустрінути Христа,* і приймімо його як Спасителя, що його бачив Симеон!* Це той, кого Давид провістив, що говорив через пророків,* що задля нас прийняв тіло і через Закон промовляв.* Йому поклонімося.

Слава І нині  (г. 6): Нехай відчиняться сьогодні небесні брами,* бо безпочаткове Отцеве Слово, не залишаючи свого Божества,* як людина, приймає нині початок, що підпадає літам* і, як сорокаденне дитятко,* добровільно приноситься Матір’ю Дівою у храм законний.* Симеон-старець приймає його на свої руки, промовляючи:* Відпусти нині слугу твого, Владико,* бо мої очі бачили спасіння твоє.* Ти прийшов у цей світ, щоб спасти рід людський.* Господи, – слава тобі!

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Промовив Господь до Мойсея того дня, коли вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської, кажучи: «Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матерню утробу, в людини і в скотини, воно моє». І промовив Мойсей до людей: «Пам’ятайте про той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож заховайте закон його. А як приведе вас Господь у землю Ханаанську, як то клявся батькам вашим, відділиш усе, що вперше виходить із матернього лона, Господові; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві. І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? – скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую. Нехай це буде знаком на руці твоїй і печаттю між очима твоїми. Так бо говорить Господь Бог Вседержитель: первородного з синів твоїх даси мені. Коли жінка вродить хлоп’ятко, восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього, вона ж тридцять три дні до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її. Як же сповняться дні очищення її, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву до входу в намет зборів, священикові. А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят. І відслужить за неї священик, і вона стане чистою» (Вих. 12, 51-13; 3, 11-12; 14-16)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Пророцтво про Єгипет: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет; і перед ним тремтять єгипетські кумири, і серце Єгипту тане в грудях. Збентежиться у них дух Єгипту, і я оберну в ніщо його раду. Вони питатимуться кумирів та чародіїв і тих, що мертвих викликають, і знахурів. Видам Єгипет у руки лютому володареві; жорстокий цар над ним буде царювати, – слово Господа, Бога сил. Зменшаться води у морі, ріка стане сухою, висхне. Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом! Того дня єгиптяни збабіють, вони тремтітимуть, полохатимуться піднятої руки Господа сил, що він на них підійме. Того дня буде жертовник Господеві посеред Єгипетської землі і пам’ятник Господеві при його границі. Це буде знаком і свідоцтвом Господа сил у землі Єгипетській: коли вони взиватимуть до Господа проти гнобителів, він їм зішле спасителя та оборонця, який спасе їх. І Господь дасть себе спізнати Єгиптові, і Єгипет спізнає того дня Господа, і вони служитимуть йому жертвами й дарами та обітуватимуть Господеві обіти й будуть їх виконувати. І хоча Господь скарає Єгипет тяжкою карою, він їх вигоїть; вони навернуться до Господа; він їх вислухає й оздоровить. (Іс. 19, 1; 3-5; 12; 16, 19-22)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил». І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій». Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову». І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане. (Іс. 6, 1-12)

Стихири на Литії

(г. 1): Віковічний Бог, що колись на горі Синай дав Мойсеєві Закон,* сьогодні являється як дитина.* Він, як законодавець, виконує закон:* приноситься у храм і віддається старцеві.* Симеон праведний, прийнявши його на руки* і побачивши, що здійснилась обітниця, радісно закликав:* Побачили мої очі таїнство від віків закрите,* в останні ж ці дні появлене;* світло, що розганяє невірних поган і появляє славу новому Ізраїлеві.* Тому звільни слугу твого з узів тіла цього* і відпусти до життя вічного, що не старіється,* даючи світові велику милість.

Той, хто на Синаї в давнину подав Мойсеєві Закон,* сьогодні з милосердя до нас підкоряється законним постановам.* Нині чистий Бог, як свята дитинка, родиться від Чистої* і, як Бог, собі самому приноситься,* визволяючи від законного прокляття,* і просвічує душі наші.

Нині Творець неба і землі* носиться святительськими руками старця Симеона,* а він Духом Святим промовляє:* Нині я визволений, бо побачив Спаса мого.

Слава і нині (г. 5): Споконвічний воплотився і став маленькою дитиною.* Мати Діва приносить його до храму,* щоб виконати обітницю свого Закону,* і Симеон бере його* на руки та й промовляє:* Нині, Святий, за твоїм словом,* відпускаєш у мирі слугу твого,* бо мої очі бачили спасіння твоє.

Стихири на стиховні

(г. 1): Стражданнями твоїми, Христе,* ми визволились від страждань,* і твоїм воскресінням ми звільнилися від тління:* Господи, – слава тобі!

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Нехай радіє створіння, нехай веселяться небеса,* народи нехай плещуть руками з радости.* Бо Христос, наш Спаситель, прибив наші гріхи на хресті,* подолав смерть, життя нам дарував* і нашого праотця Адама упалого воскресив,* як чоловіколюбець.

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Бувши недосяжним царем неба і землі,* із-за твого чоловіколюб’я ти добровільно розп’явся.* Ад, стрінувши тебе внизу, засмутився,* але душі праведників, прийнявши тебе, зраділи* і Адам, побачивши тебе, Творця, в підземнім світі – воскреснув.* О, чудо! Як же то Життя всіх зазнало смерти?* Бо ти бажав просвітити світ, що кличе й промовляє:* Воскреслий з мертвих, Господи, слава тобі!

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Мироносиці жінки, несучи миро,* поспішно і з риданням прийшли до твого гробу,* і не знайшовши пречистого тіла твого,* від ангела довідалися про нове й преславне чудо,* та й говорили апостолам: Воскрес Господь,* який дає світові велику милість.

Слава і нині: (г. 8): Той, хто носиться на херувимах і якого оспівують серафими,* нині приноситься по закону в Божу святиню.* Він сидить на руках Старця, немов на престолі,* а від Йосифа приймає належні Богові дари:* пару горлиць, як пречисту Церкву і вибраний з-поміж поган народ;* і двоє голубенят, як начальник старого і нового Завітів.* Симеон же прийняв здійснення обітниці* і, благословляючи Діву Марію Богородицю,* прорік їй різні страждання, що мали в ній збутися.* У нього ж він просив відпущення, промовляючи:* Нині відпусти мене, Владико, як ти мені раніш обіцяв,* бо я побачив тебе, споконвічне Світло* і Спаса Господа для Христового люду.

Тропарі
(г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресення. (3 р.)

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Коли диякон виголошує “Примудрістщ, прості” тоді співємо:
Вхідне: Явив Господь спасіння своє, перед народами відкрив правду свою (Пс.97,2).

Тропарі і Кондаки
Troparion (Tone 1): Хоч запечатали камінь юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, Спасе, на третій день,* даруючи життя світові.* Тому сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресінню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава провидінню Твоєму,* єдиний Чоловіколюбче!

Тропар (глас 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися і ти. старче праведний,* ти прийняв в обійми визволителя душ наших,* що дарує нам воскресіння.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак Тріоді, глас 3: Зітхання митарські принесім Господеві* і до Нього приступім, грішні, як до Владики;* Він бо хоче спасення всіх людей,* Він відпущення подає всім, що каються,* бо ради нас Він воплотився – Бог сущий, Отцю собезначальний.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 1): Утробу дівичу освятив ти різдвом твоїм* і руки Симеонові благословив ти, як годилось;* ти випередив і нині спас нас, Христе Боже,* але утихомир у брані люд твій* і укріпи народ, що його возлюбив ти,* єдиний Чоловіколюбче.

Прокімен (глас 1):
Милість Твоя, Господи, хай буде над нами,* бо ми надіялись на Тебе (Пс 32,22).
Стих: Радуйтеся, праведні, в Господі, правим належить похвала (Пс 32,1).

Прокімен (глас 3):
Величає душа моя Господа* і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк 1,46-47).

Апостол: (2 Тим. 3, 10-15):
Сину Тимотею, ти пішов слідом за мною в моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі; всі ці переслідування я переніс на собі, і від усіх них Господь мене визволив. Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. А лихі люди й дурисвіти будуть дедалі більше поступати у злому, зводячи інших, і самі зведені. Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе писання, яке може тебе зробити мудрим на спасіння вірою у Христа Ісуса.

(Євр 7,7-17):
Браття і Сестри, і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч. Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона? Бо як міняється священство, конче міняється і закон. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного, бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти – священик повіки за чином Мелхиседека.»


Алилуя (глас 1):

Стих: Бог, що дає відплату мені, і покорив народи мені (Пс 18,48)
Стих: Ти, що звеличуєш спасіння царя, і даєш милість помазаннику Своєму Давидові і родові його повіки (Пс 18,51).
Стих: Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром (Лк 2,29).
Стих: Світло на одкровення поганам і славу людей твоїх, Ізраїля (Лк 2,32).

Євангеліє: (Лук 18, 10-14):
Сказав Господь притчу оцю: Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий – митар. Фарисей, стоячи, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.

(Лк 2,22-40)
У той час принесли батьки дитя Ісус в Єрусалим поставити його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”, – і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.” Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”
Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.

Замість Достойно: Богородице Діво, уповання християн, покрий, захорони і спаси тих, що на тебе уповають.
Ірмос (глас 3): В законі тіні і писання образ бачимо, вірні: кожний младенець мужеського полу, що отвирає утробу – святий Богу. Тому первороджене Слово безначального Отця – Сина, що первородиться з матері, яка мужа не знає, – величаємо.

Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1). Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову (Пс 115,4). Алилуя (х3).