LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
At Psalm 140 —from the Triodion
In Tone 6, Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
Departing from Your divine precepts as from Jerusalem,* and going down to the passions of Jericho,* travelling by way of the cares of this life* on the pathways of dishonour,* I fell prey to the thievery of thoughts;* they stripped me of my noble garment,* which You gave me by the grace of adoption.* I was left half-dead and covered with wounds;* a priest passed by and saw my misfortune, but he paid no attention;* a Levite felt nothing but disgust, and so he turned away from me;* but You, O Lord, who were born ineffably from the Virgin,* You poured as oil and wine,* the blood and water which flowed freely from Your life-giving side,* to dress and bind up my wounds.* In Your compassionate love, O Christ our God,* grant me a place in Your Kingdom.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
Departing from Your divine precepts as from Jerusalem,* and going down to the passions of Jericho,* travelling by way of the cares of this life* on the pathways of dishonour,* I fell prey to the thievery of thoughts;* they stripped me of my noble garment,* which You gave me by the grace of adoption.* I was left half-dead and covered with wounds;* a priest passed by and saw my misfortune, but he paid no attention;* a Levite felt nothing but disgust, and so he turned away from me;* but You, O Lord, who were born ineffably from the Virgin,* You poured as oil and wine,* the blood and water which flowed freely from Your life-giving side,* to dress and bind up my wounds.* In Your compassionate love, O Christ our God,* grant me a place in Your Kingdom.
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that has not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that has not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that has not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
The blameless Maiden said to the captain of the heavenly hosts:* You appear to me as a mortal,* and your words go beyond human thought.* You have said that God is with me,* and that He shall take up abode in my womb.* Tell me then, how am I to become a holy temple for the infinite One,* the Lord who rides on the Cherubim?* Do not mislead me with deceit,* for I have known no pleasure and have not approached wedlock.* Therefore, how shall I give birth to a child?
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
The blameless Maiden said to the captain of the heavenly hosts:* You appear to me as a mortal,* and your words go beyond human thought.* You have said that God is with me,* and that He shall take up abode in my womb.* Tell me then, how am I to become a holy temple for the infinite One,* the Lord who rides on the Cherubim?* Do not mislead me with deceit,* for I have known no pleasure and have not approached wedlock.* Therefore, how shall I give birth to a child?
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
The blameless Maiden said to the captain of the heavenly hosts:* You appear to me as a mortal,* and your words go beyond human thought.* You have said that God is with me,* and that He shall take up abode in my womb.* Tell me then, how am I to become a holy temple for the infinite One,* the Lord who rides on the Cherubim?* Do not mislead me with deceit,* for I have known no pleasure and have not approached wedlock.* Therefore, how shall I give birth to a child?
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
The Archangel then said to her:* Whenever God wills, the order of nature is overcome,* and that which is beyond human power is accomplished.* Therefore, O most pure and ever-holy One, believe my true words.* She then cried out, saying:* Let it now be done to me according to you word,* and I will give birth to the One who is without flesh.* He will take flesh from me,* so that by the union He may raise the human race to the original dignity,* for He alone is all-powerful.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
The Archangel then said to her:* Whenever God wills, the order of nature is overcome,* and that which is beyond human power is accomplished.* Therefore, O most pure and ever-holy One, believe my true words.* She then cried out, saying:* Let it now be done to me according to you word,* and I will give birth to the One who is without flesh.* He will take flesh from me,* so that by the union He may raise the human race to the original dignity,* for He alone is all-powerful.
Tone 2, Glory… Now…
The archangel Gabriel was sent from heaven* to bring to the Virgin glad tidings of her conception.* When he came to Nazareth,* he marvelled at the miracle and thought to himself:* How is it that He Whom the heavens cannot comprehend* is now being born of a virgin?* The One Who has heaven for a throne and earth for a footstool* is being enclosed within a virgin’s womb.* He, upon whom the six-winged Seraphim and the many-eyed Cherubim cannot gaze,* wills to become incarnate of her by a single word.* The Word of God is at hand.* Then why do I stand by and not say to the Virgin:* Rejoice, O Full of Grace; the Lord is with you!* Rejoice, O pure Virgin and Maiden Bride!* Rejoice, O Mother of the Life!* Blessed is the fruit of your womb.
Prokeimenon I, Tone 4
The Lord is compassion and love,* slow to anger and rich in mercy.
verse: My soul, give thanks to the Lord; all my being, bless His holy name.
Reading I: Genesis 22:1-18
Prokeimenon II, Tone 4
How great are Your works, O Lord;* You have made all things in wisdom.
verse: Bless the Lord, O my soul! O Lord my God, You are exceedingly great.
Reading II: Proverbs 17:17-18:5
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 6): Як із Єрусали́му Твоїх Боже́ственних за́повідей ви́йшовши * і до при́страстей Єрихо́ну дійшо́вши, * сла́вою безче́стя жите́йських турбо́т прива́блений, * у розбійницькі впав я по́мисли, * яки́ми ри́зу благода́ті синівства з се́бе здер, * і в ра́нах, бездиха́нний, лежу́. * Свяще́ник же, прохо́дячи * і падіння ба́чачи, не згля́нувся; * і левіт – і той, цура́ючись, пройшо́в ми́мо. * Ти ж, Го́споди, що з Діви невимо́вно воплоти́вся * і що проли́в із спаси́тельного ребра́ Твого́ * – во́льним пролиття́м – кров і во́ду, * мов єле́ю кра́плями, Хри́сте Бо́же, * стру́пи ура́з моїх ко́рпією стягни́ * і до небе́сного приєдна́й хо́ру, * як Милосе́рдний.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Як із Єрусали́му Твоїх Боже́ственних за́повідей ви́йшовши * і до при́страстей Єрихо́ну дійшо́вши, * сла́вою безче́стя жите́йських турбо́т прива́блений, * у розбійницькі впав я по́мисли, * яки́ми ри́зу благода́ті синівства з се́бе здер, * і в ра́нах, бездиха́нний, лежу́. * Свяще́ник же, прохо́дячи * і падіння ба́чачи, не згля́нувся; * і левіт – і той, цура́ючись, пройшо́в ми́мо. * Ти ж, Го́споди, що з Діви невимо́вно воплоти́вся * і що проли́в із спаси́тельного ребра́ Твого́ * – во́льним пролиття́м – кров і во́ду, * мов єле́ю кра́плями, Хри́сте Бо́же, * стру́пи ура́з моїх ко́рпією стягни́ * і до небе́сного приєдна́й хо́ру, * як Милосе́рдний.
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
Му́ченики Твої, Го́споди, * не відрекли́ся Тебе́, * не відступи́ли від за́повідей Твоїх; * їх моли́твами поми́луй нас.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
(г. 6, подібний: Всю отложивше): Ра́ду предвічну * відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це, * Гавриїл предста́в, Тебе цілу́ючи й звіща́ючи: * «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна; * ра́дуйся, Купино́ неопали́ма; * ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна; * ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш, * і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів; * ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни; * ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття; * ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання, * – з Тобо́ю Госпо́дь!»
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Ра́ду предвічну * відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це, * Гавриїл предста́в, Тебе цілу́ючи й звіща́ючи: * «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна; * ра́дуйся, Купино́ неопали́ма; * ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна; * ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш, * і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів; * ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни; * ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття; * ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання, * – з Тобо́ю Госпо́дь!»
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
Ра́ду предвічну * відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це, * Гавриїл предста́в, Тебе цілу́ючи й звіща́ючи: * «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна; * ра́дуйся, Купино́ неопали́ма; * ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна; * ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш, * і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів; * ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни; * ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття; * ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання, * – з Тобо́ю Госпо́дь!»
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
«Явля́єшся мені як люди́на, * – гово́рить Нетлінна Отрокови́ця до Архистрати́га, * – і як же віща́єш слова́ надлю́дські? * Бо сказа́в єси́, що бу́де Бог зо мно́ю * і все́литься в утро́бу мою́. * І як же ста́ну я, скажи́ мені, кра́єм безкра́йнім * і місцем свяще́нним * То́го, Хто над Херуви́мами? * Не мани́ мене́ ома́ною, * бо не пізна́ла я насоло́ди, * не посвя́чена я в та́йну подру́жжя, * як же змо́жу я Дитя́ роди́ти?».
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
«Явля́єшся мені як люди́на, * – гово́рить Нетлінна Отрокови́ця до Архистрати́га, * – і як же віща́єш слова́ надлю́дські? * Бо сказа́в єси́, що бу́де Бог зо мно́ю * і все́литься в утро́бу мою́. * І як же ста́ну я, скажи́ мені, кра́єм безкра́йнім * і місцем свяще́нним * То́го, Хто над Херуви́мами? * Не мани́ мене́ ома́ною, * бо не пізна́ла я насоло́ди, * не посвя́чена я в та́йну подру́жжя, * як же змо́жу я Дитя́ роди́ти?».
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
«Там, де хо́че Бог, * перемага́ється поря́док приро́ди, * – гово́рить безпло́тний, * – і те, що по́над люди́ну, сподіюється. * Моїм віруй істинним слова́м, Всесвята́ Пренепоро́чная». * Вона́ ж воскли́кнула: * «Хай ста́неться зо мно́ю ни́ні по сло́ву твоє́му, * і наро́джу Безпло́тного, * що плоть од ме́не при́йме, * щоб Він че́рез злиття́ привів люди́ну * до пе́рвісного досто́їнства, * як Єди́ний Си́льний».
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
«Там, де хо́че Бог, * перемага́ється поря́док приро́ди, * – гово́рить безпло́тний, * – і те, що по́над люди́ну, сподіюється. * Моїм віруй істинним слова́м, Всесвята́ Пренепоро́чная». * Вона́ ж воскли́кнула: * «Хай ста́неться зо мно́ю ни́ні по сло́ву твоє́му, * і наро́джу Безпло́тного, * що плоть од ме́не при́йме, * щоб Він че́рез злиття́ привів люди́ну * до пе́рвісного досто́їнства, * як Єди́ний Си́льний».
Слава і нині (г. 2): Од віку скри́те та́їнство * днесь одкрива́ється, * і Син Бо́жий стає си́ном лю́дським, * щоб, гірше прийня́вши, пода́ти мені ліпше. * Обману́вся в давнину́ Ада́м * і, забажа́вши ста́ти бо́гом, не став. * Люди́ною стає́ Бог, щоб Ада́ма бо́гом учини́ти. * Хай ра́дується творіння, * хай лику́є приро́да, * бо Арха́нгел пе́ред Дівою стоїть зо стра́хом * і «Ра́дуйся!» прино́сить їй взамін печа́лі. * З найгли́бшої ми́лости вочоловічився Ти, * Бо́же наш, – сла́ва Тобі!
Прокімен (г. 4): Ще́дрий і ми́лостивий Госпо́дь, довготерпели́вий і многоми́лостивий (Пс 102,8).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і все нутро́ моє́ – Ім’я́ святе́є Його́ (Пс 102,1).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Я тут!» Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу». Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: «Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: «Батьку!» – А той: «Що тобі, сину?» «Ось», каже він, «вогонь і дрова; а де ягня на всеналення?» Авраам же: «Бог подбає собі ягня на всеналення, сину». І йшли вони обидва разом.
Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дро ва і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.
Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» Той відповів: «Я тут!» І сказав (Бог): «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене». Коли Авраам підвів очі свої й дивиться – аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце «Господь явився», як то й посьогодні кажуть: «На горі, де Господь явився».
Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: «Клянуся мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу». (Бут. 22, 1-18)
Прокімен (г. 4): Які то вели́чні діла́ Твої, Го́споди, все в прему́дрості сотвори́в Ти (Пс 103,24).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, Го́споди Бо́же мій, Ти возвели́чився єси́ ве́льми (Пс 103,1).
Диякон: Повеліте.
Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:
Премудрість, прості.
Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:
Світло Христове просвіщає всіх.
Ми робимо три доземні поклони.
Читець: З книги Приповідок читання
Диякон: Будьмо уважні.
Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. Не має глузду той, хто зобов’язується і дає запору ку перед ближнім. Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає. Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє. Хто народжує дурня – собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає. Веселе серце – ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості. Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя. Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться. Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила. Карати справедливого не добре, як і бити благородного за правоту. Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради. Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє. Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором. Глибокі води – слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце. Воно не добре – вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити. (Прип.17,17-28; 18,1-5)