LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
At Psalm 140
In Tone 7—from the Triodion
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
I have enslaved the dignity of my soul to the passions,* and have become like the beasts;* I can no longer raise my eyes to You, O God most high.* But, like the Publican I bow to the earth,* and I cry to You in supplication:* Forgive me, O Lord, and save me.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
I have enslaved the dignity of my soul to the passions,* and have become like the beasts;* I can no longer raise my eyes to You, O God most high.* But, like the Publican I bow to the earth,* and I cry to You in supplication:* Forgive me, O Lord, and save me.
Tone 6—from the Octoechos, of the Martyrs
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Your martyrs did not reject You,* nor did they renounce Your commandments.* Through their prayers, have mercy on us!
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Your martyrs, O Christ,* have endured many sufferings for Your sake,* and have received their heavenly crowns.* Now they intercede for our souls.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
The suffering martyrs, citizens of heaven,* when taking part in the contest upon earth,* endured manifold torments.* By their intercessions and prayers, preserve us, O Lord.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Your Cross, O Christ, has been an invincible weapon for the martyrs;* for beholding the approach of death* and foreseeing the future life,* they were made strong by the hope that lies in You.* By their intercession, have mercy on us!
Tone 2—from the Menaion
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Having from childhood renounced the world with true faith and love, O father,* rejoicing, you followed after the crucified Christ;* and having mortified your flesh with many feats of asceticism,* you richly received the grace of healings, to assuage diverse illnesses* and to expel evil spirits, greatly astonished.
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Having from childhood renounced the world with true faith and love, O father,* rejoicing, you followed after the crucified Christ;* and having mortified your flesh with many feats of asceticism,* you richly received the grace of healings, to assuage diverse illnesses* and to expel evil spirits, greatly astonished.
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
Being the adornment of monastics,* you assembled a countless multitude to hymn the Lord, O venerable Benedict,* and guided to heaven the steps of all who followed well your divine teachings* and emulated thy virtuous life, O father.* With them we honour you, rejoicing in your repose in sacred manner.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Like Elijah of old, O father,* you called down rain from the skies at your supplication,* and you caused the vessel to pour forth oil,* resurrected a dead man and worked many other miracles,* to the glory of the God and Saviour of all, O venerable one.* Therefore, with love we celebrate your glorious memory, O Benedict.
Tone 6, Glory…—from the Octoechos, for the departed
Your creating command was my origin and formation,* for You willed to fashion me, a living creature,* out of visible and invisible nature.* From the earth You formed my body* and gave me a soul by Your divine and life-creating breath.* Therefore, O Christ, give rest to Your servant in the place of the living,* in the abodes of the just.
Now…—Dogmaticon
Who would not call you blessed, O Virgin most holy?* Who would not sing a hymn of praise to the glory of your giving birth without pain or travail?* The only-begotten Son Himself,* begotten of the Father before all ages,* was made flesh out of you in a manner that cannot be explained, O Woman most pure!* And for our sake He who is God by nature assumed the nature of man.* He is not divided into two persons;* He is understood to have two natures without commixion or confusion.* O noble and blessed Woman,* intercede with Him that He may have mercy on our souls.
Prokeimenon I, Tone 6
O Shepherd of Israel, hear us,* You who lead Joseph’s flock.
verse: Shine forth from Your Cherubim throne.
Reading I: Genesis 12:1-7
Prokeimenon II, Tone 4
Ring out your joy to God, our strength,* shout in triumph to the God of Jacob.
verse: Raise a song and sound the timbrel, the sweet-sounding harp and lute.
Reading II: Proverbs 14:15-26
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 7) Як блудний син, відступив я від благодаті Твоєї, Господи,* та змарнував багатство доброти Твоєї.* Тому прибігаю до Тебе, Милосердний, і кличу:* Боже, згрішив я, помилуй мене!
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Як блудний син, відступив я від благодаті Твоєї, Господи,* та змарнував багатство доброти Твоєї.* Тому прибігаю до Тебе, Милосердний, і кличу:* Боже, згрішив я, помилуй мене!
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
(г. 6): Му́ченики Твої, Го́споди, * не відрекли́ся Тебе́, * не відступи́ли від за́повідей Твоїх; * їх моли́твами поми́луй нас.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
Заму́чені Тебе́ ра́ди, Хри́сте, * мно́гі торту́ри перетерпіли * і доскона́лі прийняли́ вінці в Небеса́х * – хай же мо́ляться за ду́ші на́ші.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Страстоте́рпці му́ченики, * Не́ба громадя́ни, * на землі подвиза́вшись, * мно́гі му́ки перетерпіли; * засту́пництвом, Го́споди, і моли́твами їх * всіх нас сохрани́.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
Хрест Твій, Го́споди, * для му́чеників став ору́жжям неперемо́жним: * бо ба́чили вони́ попе́реду смерть, * та передба́чили буду́че життя́, * надією на Те́бе укріпля́лися; * їх моли́твами поми́луй нас.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 2, подібний: Коли з дерева): Вірою і любо́в’ю істинною світу зрікшись, Отче,* від младе́нства, преподо́бний,* ра́дісно послідував ти за розп’я́тим Христо́м,* і мно́гими по́двигами плоть умертви́вши,* благода́ть зцілень го́йно прийня́в єси́,* тамува́ти розмаїті не́мочі і ду́хів лука́вства проганя́ти,* ста́вши для всіх вели́ким ди́вом.
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Вірою і любо́в’ю істинною світу зрікшись, Отче,* від младе́нства, преподо́бний,* ра́дісно послідував ти за розп’я́тим Христо́м,* і мно́гими по́двигами плоть умертви́вши,* благода́ть зцілень го́йно прийня́в єси́,* тамува́ти розмаїті не́мочі і ду́хів лука́вства проганя́ти,* ста́вши для всіх вели́ким ди́вом.
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Окра́сою мона́шества ста́вши,* згуртува́в ти незліченну рать,* щоб оспівувати Го́спода, преподо́бний о́тче наш,* і на Небе́сну стезю́ всіх наста́вив єси́,* хто гідно за боже́ственними твоїми вче́ннями послідував* і життя́ твоє́ доброче́сне наслідував, Блаже́нний;* їх ти зно́ву воєди́но зібра́в у твоє́му переста́вленні, Венеди́кте.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Як у давнину́ Ілля́, Отче,* ти дощ боже́ственним молінням з не́ба спрова́див,* вчини́в, щоб гле́чик вито́чував із се́бе оли́ву,* і ме́ртвого воскреси́в єси́,* і бе́зліч інших чуде́с зверши́в єси́* на по́вну сла́ву Бо́га і Спа́са, преподо́бний;* тому́ твою́ в Бо́зі па́м’ять* святку́ємо з любо́в’ю, Венеди́кте.
Слава (г. 6): Початком мені і устроєм стало творче Твоє веління,* бо Ти схотів з невидимого і видимого єства живим мене у строїти.* Із землі тіло моє утворив єси,* а душу дав мені Твоїм божественним і животворчим диханням.* Тому, Христе, слуг Твоїх * у країні живих і в оселях праведних упокой.
І нині (догмат, г. 6): Хто ж тебе́ не прославля́тиме, Пресвята́ Ді́во?* Або хто не оспі́вуватиме твого́ пречи́стого різдва́?* Син бо єдиноро́дний, що предві́чно зася́яв від Отця́,* Той ви́йшов з те́бе, Чи́ста, воплоти́вшись несказа́нно.* Бу́вши з при́роди Бо́гом, став за́для нас правди́вою люди́ною;* неподі́льний на дві осо́би,* але́ пізнава́льний у двох незли́тих приро́дах.* Його́ моли́, чи́ста Всеблаже́нна,* щоб поми́лував ду́ші на́ші.
Вхід
Читання книг Старого завіту
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен (г. 8): Помоліться і воздайте Господові Богу нашому (Пс. 75,12).
Стих: Відомий у Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім’я Його (Пс. 75,2).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу. Уся земля мала одну мову й одні слова. І сталося, що люди, пересуваючись зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там. Вони сказали один до одного: Нумо лишень робити цеглу та випалювати її. І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. Та й сказали: Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворімо собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі. Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували і мовив Господь: Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного. І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі. (Бут. 10,32 – 11,9)
Прокімен (г. 8): Голосом моїм до Господа я візвав, голосом моїм до Господа, і вислухав мене. (Пс. 76, 2).
Стих: У день скорботи моєї шукав я Бога. (Пс. 76, 3).
Як здійсниться бажання, душа радіє; від зла відвертатись – то для дурних осоружно. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; а хто приятелює з дурним, – той зледачіє. Грішних переслідує нещастя, а добро – нагорода праведним. Добрий свою спадщину онукам залишає, а майно грішника для праведника бережеться. Цілина бідних родить багато збіжжя; за браком правосуддя не один гине. Хто щадить різки, ненавидить сина; хто ж його любить, той завчасу карає. Праведний їсть собі досхочу, а живіт злих терпітиме нестачу. Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руйнує власними руками. Хто ходить просто, Господа боїться; чиї ж криві дороги, той ним гордує. в устах дурного – бич гордині; а губи мудрих їх оберігають. Де волів немає, там порожні ясла; де бики сильні, там урожай великий. Правдивий свідок неправди не говорить; фальшивий свідок брехнями дихає. Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка. (Прип. 13,19 – 14,6)