LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
At Psalm 140, In Tone 4 —from the Triodion
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
The Fast that brings integrity has now run half its course.* These past days have proved acceptable,* and now we see the need of the days to come.* Our perception of their value will make them yield more abundant fruit.* Therefore, let us beseech Christ our Benefactor* who fasted and endured the Cross for us:* Grant that we might share in Your divine Pascha without condemnation* and pass our lives in peace,* worthily glorifying You, Father, Son, and Holy Spirit.
In Tone 5
The just shall gather around me* when You have been good to me.
Those who do good deeds in secret* and receive a spiritual reward,* do not boast in public about their deeds,* but they carry them in their hearts;* and He who sees the secret deeds of all* grants us the reward of self-control.* Let us then complete this Great Fast without putting on a gloomy face;* but while praying in the secrecy of our souls,* let us cry out unceasingly:* Our Father, who art in heaven,* lead us not into temptation, we pray,* but deliver us from evil.
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
With your souls filled with unquenchable love, O holy martyrs,* you endured the most terrible sufferings without ever denying Christ;* and you laid low the impudence of the torturers.* You kept the faith unwavering and unharmed* and have gone to dwell in heaven.* Therefore, having the boldness to approach the Lord,* beg Him to grant us His great mercy.
In Tone 1
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Let us all wash our souls in the water of the Fast* and approach the precious and all-praiseworthy Cross of the Lord.* Let us faithfully bow to it,* drawing divine illumination from it* and reaping the fruit of eternal salvation,* which is peace and great mercy.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
O precious Cross, the boldness of the apostles,* You are revered by the Archangels, Powers and Principalities.* Save from all evil those who bow before You,* and make us worthy to pass through the course of the Fast in a holy way,* that we may see Your salvation and holy Resurrection.
In Tone 7
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Bowing before the Cross of the Lord on this day, let us sing:* Rejoice, O Tree of Life;* You are the joy of the world who destroy Hades and Death;* Your strength puts the demons to flight.* You are the invincible weapon and support of believers;* preserve and sanctify those who bow before You.
Tone 6 —from the Menaion
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
You were arrayed in the vestments of a bishop,* thrice-blessed one:* You entered the holy of holies,* with pure lips, like an angel, sending up praise to your Master! * As the godly shepherd of Rome,* enlightened with deifying splendour,* you taught the faithful the theology of the faith,* divinely radiant Gregory:* teacher of the church* and initiate of the mysteries of the grace of God!
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Ever cleaving to the Lord,* and united to the divine fire in purity, hierarch,* you set down the liturgy of the presanctified gifts,* thus sanctifying the faithful during the days of the fast;* rescuing them from the snares of the enemy.* You guided them into the fold of heaven,* revealing yourself to be a pillar a fire* through the splendour of your piety * and the brightness of your divine teachings,* God-bearing Father Gregory!
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
Holy Gregory,* you preserved blamelessly the bishop’s holy anointing.* By the grace of Christ you caused its gifts to increase like talents, * in all things you were well pleasing to the only Lord of glory: * in love and meekness, in ardour of faith,* in compassion and prayer.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Thus, divinely eloquent one, in the meadow of salvation,* you faithfully shepherded the reason-endowed flock of Christ.* Today your divine memorial, most honoured one,* shines forth like the sun to the ends of the earth,* joyfully enlightening all the faithful with mystical splendours!* We assemble to honour it with holy psalms and hymns,* entreating you to beseech Christ, divinely glorious one,* on behalf of those who sing your praises.
In Tone 8, Glory… Now…—from the Triodion
Today the inaccessible Lord draws me close to Him.* He endures His Passion to free me from my passions.* He who gives light to the blind, receives spitting from impure lips* and permits Himself to be scourged to save the captives.* When His Mother, the Virgin, saw Him on the Cross, she sighed and said:* Alas, O my beloved Child!* You surpass every mortal in beauty; yet You are now without charm or attraction,* having neither grace, nor form, nor life.* Alas! O Light of my eyes,* a sword pierces my heart, and I suffer inwardly to see You so.* I sing and praise Your Passion,* I venerate Your infinite mercy,* O long-suffering Lord, glory to You.
Prokeimenon I, Tone 4
Blessed be the Lord, the God of Israel,* who alone does wondrous things.
verse: O God, give Your judgment to the king, and to the king’s son Your justice.
Reading I: Genesis 9:18-10:1
Prokeimenon II, Tone 4
To be near God is my happiness.* I have made the Lord God my refuge.
verse: How good God is to Israel, to those who are pure of heart.
Reading II: Proverbs 12:23-13:9
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 4): Піст, до благ гости́нний,* увів ни́ні своє́ переполови́нення;* пере́йденими дня́ми благоугоди́в він* і ре́шту для використа́ння пода́в,* бо зуси́ллям у до́брому примно́жується благодія́ння.* Ти́м-то, вся́кого добра́ Пода́телю Христо́ві догоджа́ючи, взива́ємо:* Ти, що по́стив нас ра́ди* і Хрест перетерпів,* удосто́й неосу́дно причасти́тися і Боже́ственної Па́схи Твоє́ї* нас, що в ми́рі живу́ть* і досто́йно з Отце́м і Ду́хом Тебе́ сла́влять.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
(г. 5): Ті, що в та́йні чесно́ти чи́нять, * духо́вних воздая́нь чека́ють, * не по́серед то́ржищ і роздоріж їх виставля́ють, * а ра́дше всере́дині се́рця плека́ють; * і Той, Хто ба́чить усе́, що стає́ться в та́йні, * винагоро́ду стри́маности подає́ нам. * Піст зве́ршуймо не з сумни́ми обли́ччями, * але́, в поко́ях душ на́ших мо́лячись, безнаста́нно взива́ймо: * Отче наш, Ти, що єси́ на Небеса́х, * не введи́ нас у споку́су, блага́ємо, * але ізба́в нас од лука́вого.
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
В невсити́мій любо́ві душі* Христа́ ви не зрекли́ся, святії му́ченики;* лю́ті й різнорідні торту́ри страсте́й перетерпіли,* мучи́телів горди́ню низложи́ли;* непохи́тну й неушко́джену віру зберігши,* на Небеса́ ви переста́вилися.* Ти́м-то й відва́гу ма́ючи до Ньо́го,* просіте дарува́ти нам вели́ку ми́лість.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
(г. 1, подібний: Преславні мученики): По́сту всі водо́ю* ду́ші оми́ймо* і, приступи́вши до Чесно́го і Животворя́щого Хреста́ Госпо́днього,* з вірою поклонімся,* Боже́ственне просвічення черпа́ючи* і вічне спасіння ни́ні здобува́ючи,* мир і вели́ку ми́лість.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Апо́столів похвало́, Хре́сте,* тебе́ ото́чують Нача́ла, Си́ли, Арха́нгели;* нас, що поклоня́ємося тобі, од уся́кої згу́би спаса́й,* і Боже́ственний пере́біг стри́маности* удосто́й нас до́бре зверши́ти,* до Дня Спаси́тельного приспіти,* яки́м і спаса́ємося.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
(г. 7): Днесь Хресту́ Госпо́дньому поклоня́ючись, закли́чмо:* ра́дуйся, Де́рево Життя́, а́ду руїннику;* ра́дуйся, ра́досте світу і тління губи́телю;* ра́дуйся, що де́монів уро́зтіч оберта́єш твоїм непору́шним утве́рдженням,* що си́лою твоє́ю дає́ш вірним незбори́мий за́хист,* – тих, що цілу́ють Тебе́, збережи́,* освяти́, мо́лимося.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 8, подібний: О, преславне чудо): Отче богомудрий, Теофане,* Богоявління Христового* названий тезоіменним,* ти за живоносними Його стопами послідував* і красоти життя зоставив,* маючи перед зором Пожаданного тобою,* обожуваний красою всечудесно* і божественним потягом до Нього,* пречудним і досконалим.
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Отче богомудрий, Теофане,* Богоявління Христового* названий тезоіменним,* ти за живоносними Його стопами послідував* і красоти життя зоставив,* маючи перед зором Пожаданного тобою,* обожуваний красою всечудесно* і божественним потягом до Нього,* пречудним і досконалим.
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Отче богомудрий, Теофане,* гірке вигнанство,* у немочі перебуваючи,* витривало перетерпів єси,* не пощадивши тіла за священні ікони, всехвальний,* люттю левів гнаний;* з них же глузуючи, ти їхні змови* і задуми воістину суєтномудрі* і ум пагубний – у безум обернув.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Воістину воздаяння за болі твої* Податель благ прещедро тобі дарував:* подавши тобі, тричі блаженний, силу* відганяти демонів* і зціляти недуги,* сподобивши тебе несказанної радости* там, де ликують леґіони ангелів,* завжди споглядаючи* обличчя Вседержителя.
Слава і нині: (богородичний, г. 8): Днесь непристу́пний Істо́тою * присту́пним для мене стає́ * і стражда́є Стра́сті * Той, Хто визволя́є мене́ од страсте́й, * Хто світло подає́ сліпи́м * – уста́ми беззако́нників опльо́вується * і дає́ пле́чі за поло́нених на бичува́ння. * Його́ Чи́стая Діва і Ма́ти, * на Хресті ба́чачи, * збо́лено голоси́ла: * Го́ре мені, Дитя́ моє́! * Що се вчини́в Ти? * Кра́сний красо́ю над усіх люде́й * – бездиха́нний, безви́глядний явля́єшся, * не ма́єш ні ви́ду, ні краси́; * го́ре мені, моє́ Світло, * не мо́жу ба́чити, як спиш Ти, * утро́бою зра́нююся, * і лю́тий меч се́рце моє́ прошива́є. * Оспівую Твої Стра́сті, * поклоня́юся благоутро́бію Твоє́му; * Довготерпели́вий Го́споди, сла́ва Тобі.
Читання книг Старого завіту
Прокімен (г. 6): Заспівайте Господеві,* співайте* імені Його. (Пс. 67,5)
Стих: Зробіть дорогу Тому, що прибув на захід (Пс. 67,5)
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
І сказав Бог до Ноя та його синів: «Оце я установляю мій союз з вами і з вашим потомством після вас, та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і з усіма тваринами, які вийшли з ковчега. Я встановляю мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю». Далі сказав Бог: «Ось знак союзу, що його я укладаю між мною й між вами та між усякою живою твариною, що з вами, на вічні покоління: мій лук покладаю я в хмарах, і він буде знаком союзу між мною і між землею. І буде, що як наведу я хмари над землею, з’явиться лук у хмарах, тоді згадаю я про мій союз, який між мною і вами та між усякою твариною живою і всяким створінням. То й води не стануть більше потопом, щоб вигубити всяке створіння. Коли той лук буде в хмарах, я гляну на нього, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі». І сказав Бог до Ноя: «Ось знак союзу, що його я роблю між мною і всяким створінням, що на землі». (Бут. 9, 8-17)
Прокімен (г. 6): Спасіння Твоє, Боже, нехай прийме мене. (Пс. 68,30)
Стих: Нехай побачать убогі і звеселяться. (Пс. 68,33)
Який у чоловіка розум, так його й цінять, а криводушний буде в погорді. Ліпше бути простим і працювати на себе, ніж бути хвальком і не мати хліба. Праведний про життя своєї худоби дбає, а серце лихих – жорстоке. Хто обробляє своє поле, той буде ситий хлібом, а хто за марнощами вганяє, той розуму не має. Безбожний зазіхає на здобич лихих, а корінь праведних тримається твердо. Злий попадає в петлю з-за своїх губів, а праведник із біди виходить. Із плодів уст своїх насититься добром людина; за вчинками рук людини буде й нагорода. Дурному шлях його здається простим, та мудрий – слухає поради. Дурний притьмом свою досаду виявляє; розсудливий приховує ганьбу. Хто звістує правду – чинить справедливість; ложний свідок – ошуканство. Є такі, що словами, мов мечем, прошивають, а язик мудрих гоїть. Уста правдиві повіки перебувають; язик брехливий – на хвилину. Шахрайство в серці тих, що лихо замишляють; радість – хто дораджує мир. Праведному ніякої біди не буде, а злі нещастям повняться. Осоружні Господеві уста брехливі; хто чинить правду, той йому вгодний. (Прип. 12, 8-22)