LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS

At Psalm 140

In Tone 1

10. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

How shall I enter the splendour of your saints,* because of my unworthiness?* If I dare to enter into Your bridal chamber,* my garment shall give me away;* for I do not have a wedding garment,* and the angels shall cast me out.* Purify my soul, O Lord, and in Your goodness, save me.

9. The just shall gather around me* when You have been good to me.

How shall I enter the splendour of your saints,* because of my unworthiness?* If I dare to enter into Your bridal chamber,* my garment shall give me away;* for I do not have a wedding garment,* and the angels shall cast me out.* Purify my soul, O Lord, and in Your goodness, save me.

In Tone 2

8. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

My slothful soul has fallen into sleep, O Christ, my Spouse,* and I do not have a lamp shining with the fire of virtues.* I have become like the foolish virgins;* for, instead of labouring, I have wasted my time.* Do not close off Your love and Your heart to me, O Master;* but dispel my dark slumber;* awaken me that I may enter Your palace with the wise virgins.* There the choir of the just shall resound as they sing to You:* O Lord, glory to You.

7. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

My slothful soul has fallen into sleep, O Christ, my Spouse,* and I do not have a lamp shining with the fire of virtues.* I have become like the foolish virgins;* for, instead of labouring, I have wasted my time.* Do not close off Your love and Your heart to me, O Master;* but dispel my dark slumber;* awaken me that I may enter Your palace with the wise virgins.* There the choir of the just shall resound as they sing to You:* O Lord, glory to You.

In Tone 4

6. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

You have heard of the condemnation of the one who hid the talent;* O my soul, do not hide the word of God.* Proclaim His wonders and increase His gifts,* that you may enter into the joy of your Lord.

5. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

You have heard of the condemnation of the one who hid the talent;* O my soul, do not hide the word of God.* Proclaim His wonders and increase His gifts,* that you may enter into the joy of your Lord.

In Tone 6

4. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

Come, O faithful, let us zealously labour for the Lord;* for He entrusts His riches to His servants;* let each multiply the talent of grace.* Let one gain wisdom by doing good;* let another serve with splendour;* let the faithful share the knowledge of faith with the unenlightened;* let others share their goods with the poor.* Thus we shall multiply the treasure that has been entrusted to us,* and we shall be the faithful stewards of grace,* and we shall be worthy of the joy of the Lord.* Grant this to us, O Christ our God,* in Your goodness toward humankind.

3. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Come, O faithful, let us zealously labour for the Lord;* for He entrusts His riches to His servants;* let each multiply the talent of grace.* Let one gain wisdom by doing good;* let another serve with splendour;* let the faithful share the knowledge of faith with the unenlightened;* let others share their goods with the poor.* Thus we shall multiply the treasure that has been entrusted to us,* and we shall be the faithful stewards of grace,* and we shall be worthy of the joy of the Lord.* Grant this to us, O Christ our God,* in Your goodness toward humankind.

2. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

When You shall come in glory with the powers of heaven,* to be seated on the throne of judgment, O Jesus,* do not cast me far away from You, O Good Shepherd.* On Your right are the paths that lead to You,* and on Your left are those who turn away from You.* Do not make me perish with the goats,* even though I have been disfigured by sin.* But place me on Your right with Your sheep,* and in Your love for humankind, save me.

1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

O Bridegroom, whose grace surpasses all human beauty,* You invite us to the spiritual feast in Your palace.* Strip me of the coarse garment of my sin,* and make me a partaker of Your Passion.* Clothe me in the glorious adornment of Your beauty.* In Your mercy, accept me as a luminous guest* at the banquet in Your Kingdom.

In Tone 7

Glory… Now…

Behold, the Lord entrusts His talent to you;* accept this gift with fear, O my soul.* Multiply it for the One who granted it to you;* share it with the poor and you shall have the Lord as your friend.* Then you shall be at His right when He comes in glory,* and you shall hear His blessed voice say to you:* You are indeed my servant;* enter into the joy of Your Lord.* Even though I have gone astray, O Lord,* make me worthy of this joy.

Prokeimenon I, Tone 6

Arise, O Lord, and go to Your resting place,* You and the ark of Your might.

verse: O Lord, remember David and the many hardships he endured.

Reading I

Exodus 2:5-10

Prokeimenon II, Tone 4

How good and how pleasant it is,* when people live in unity!

verse: It is like precious oil upon the head, running down upon the beard, upon the beard of Aaron.

Reading II

Job 1:13-22

Gospel

Matthew 24:36-26:2

---

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

Стихири

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 1) У світлій пишно́ті святи́х Твоїх* як увійти́ мені, недосто́йному?* Адже́ якщо́ нава́жуся ввійти́ з ни́ми в черто́г,* – о́діж мене́ ви́криє, бо не є весільною,* і, зв’я́заного, ви́кинуть мене́ Ангели.* Очи́сти, Го́споди, скве́рну душі моє́ї* і спаси́ мене́, як Людинолю́бець.

Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.

У світлій пишно́ті святи́х Твоїх* як увійти́ мені, недосто́йному?* Адже́ якщо́ нава́жуся ввійти́ з ни́ми в черто́г,* – о́діж мене́ ви́криє, бо не є весільною,* і, зв’я́заного, ви́кинуть мене́ Ангели.* Очи́сти, Го́споди, скве́рну душі моє́ї* і спаси́ мене́, як Людинолю́бець.

Псалом 129

Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Од душе́вного недба́льства задріма́вши,* не придба́в я, Жениху́ Хри́сте, світи́льника, запа́леного чесно́тами,* і уподібнився до нерозу́мних дів:* у по́ру дії – ма́явся.* Се́рця Тво́го чу́йного не зачини́ пе́редо мно́ю, Влади́ко,* але́ струси́вши з ме́не сон похму́рий,* воздви́гни і з му́дрими дівами введи́ у весільний покій Твій,* де чи́стий го́лос тих, хто святку́є і взива́є безнаста́нно:* «Го́споди, сла́ва Тобі!»

Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.

Од душе́вного недба́льства задріма́вши,* не придба́в я, Жениху́ Хри́сте, світи́льника, запа́леного чесно́тами,* і уподібнився до нерозу́мних дів:* у по́ру дії – ма́явся.* Се́рця Тво́го чу́йного не зачини́ пе́редо мно́ю, Влади́ко,* але́ струси́вши з ме́не сон похму́рий,* воздви́гни і з му́дрими дівами введи́ у весільний покій Твій,* де чи́стий го́лос тих, хто святку́є і взива́є безнаста́нно:* «Го́споди, сла́ва Тобі!»

Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.

(г. 4) Про засу́дження то́го, хто схова́в тала́нт,* почу́вши, душе́, не хова́й сло́ва Бо́жого,* возвіща́й чудеса́ Його́,* щоб, примно́живши дар,* увійшла́ ти в ра́дість Го́спода твого́.

Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.

Про засу́дження то́го, хто схова́в тала́нт,* почу́вши, душе́, не хова́й сло́ва Бо́жого,* возвіща́й чудеса́ Його́,* щоб, примно́живши дар,* увійшла́ ти в ра́дість Го́спода твого́.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 6) Прийдіте, вірні,* потрудімося ре́вно для Влади́ки,* бо Він уділя́є раба́м бага́тство;* і хай ко́жен співрозмірно примно́жить благода́ті тала́нт:* оди́н му́дрість неха́й набува́є че́рез до́брі діла́,* інший – слу́жбу світлости неха́й зве́рщує.* Неха́й же прилуча́є до Сло́ва вірний невтаємни́ченого,* і неха́й роздає́ бага́тство неіму́щим інший:* бо так ми да́не нам у борг примно́жимо,* і як вірні управи́телі благода́ті* – удосто́їмося ра́дости з Влади́кою.* Її нас сподо́би, Хри́сте Бо́же,* як Людинолю́бець.

Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.

Прийдіте, вірні,* потрудімося ре́вно для Влади́ки,* бо Він уділя́є раба́м бага́тство;* і хай ко́жен співрозмірно примно́жить благода́ті тала́нт:* оди́н му́дрість неха́й набува́є че́рез до́брі діла́,* інший – слу́жбу світлости неха́й зве́рщує.* Неха́й же прилуча́є до Сло́ва вірний невтаємни́ченого,* і неха́й роздає́ бага́тство неіму́щим інший:* бо так ми да́не нам у борг примно́жимо,* і як вірні управи́телі благода́ті* – удосто́їмося ра́дости з Влади́кою.* Її нас сподо́би, Хри́сте Бо́же,* як Людинолю́бець.

Псалом 116

Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.

Коли́ при́йдеш у сла́ві з Ангельськими Си́лами* і ся́деш, Ісу́се, на престо́лі розсу́джування,* не розлучи́ мене́ з Собо́ю, Па́стирю До́брий:* бо відаєш Ти путі пра́ві,* а ліві – облу́дні.* Не погуби́ ж мене́ з козла́ми, згрубілого у грісі,* але́, до ове́ць, що по прави́ці, мене́ причи́сливши,* спаси́ як Людинолю́бець.

Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.

Жениху́, квіту́чий красо́ю над усіх люде́й,* що призва́в нас на у́чту духо́вну у весільнім поко́ї Твоїм!* Незуга́рний мій ви́гляд – лахміття пере́ступів – скинь* прича́стям стражда́нь Твоїх* і, о́діжжю сла́ви мене́ прикра́сивши – Твоє́ю красо́ю,* співтрапе́зником світлим яви́ мене́ у Твоїм Ца́рстві,* як Милосе́рдний!

Слава і нині (г. 7): Оце́ довіря́є тобі Влади́ка тала́нт, душе́ моя́.* Зі стра́хом прийми́ дар,* принеси́ відсо́тки Позикода́вцеві,* роздава́й убо́гим і придба́й дру́га – Го́спода,* щоб ста́ти право́руч Ньо́го, коли́ Він при́йде у сла́ві,* і почу́ти блаже́нний глас:* «Увійди́, слуго́, в ра́дість Го́спода твого́!»* Досто́йним її вчини́, Спа́се, і мене́, заблу́длого,* за́для вели́кої Твоє́ї ми́лости.

Вхід

Молитва входу

Диякон: Господеві помолімся.

Священник: Увечері, і вранці, і опівдні благословимо, благодаримо і молимось до Тебе, Владико всіх, Людинолюбче Господи. Направ молитву нашу, як кадило, перед тобою, не дай нахилити сердець наших до слів або помислів лукавих, але ізбав нас від усього, що ловить душі наші, бо до Тебе, Господи, Господи, очі наші, і на Тебе ми уповали, не посором нас, Боже наш.

Бо Тобі належить усяка слава, честь, і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Вірні: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достоїн єси у всі часи оспівуваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що даєш життя всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе.

Читання книг Старого завіту

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен (г. 6): Встань, Го́споди,* на місце відпочи́нку Твого́,* Ти і киво́т* святи́ні Твоє́ї (Пс 131,8).

Стих: Пом’яни́, Го́споди, Дави́да і всю ла́гідність його́ (Пс 131,1).

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Виходу читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп’ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: «Це єврейська дитинка». Каже тоді його сестра дочці фараоновій; «Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?» І відповіла їй фараонова дочка: «Побіжи!» Побігла дівчина й покликала матір дитинки. І каже їй фараонова дочка: «Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату». Взяла жінка дитятко й вигодувала його. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім’я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його. (Вих. 2, 5-10)

Прокімен (г. 4): От що до́бре,* от що га́рне,* се – коли́ бра́ття* живу́ть ра́зом! (Пс 132,1).

Стих: Се як ми́ро на голові, що на бо́роду сплива́є, на бо́роду Ааро́на (Пс 132,2).

Диякон: Повеліте.

Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Йова читання

Диякон: Будьмо уважні.

І сталось однієї днини, як сини та дочки його їли й пили вино в домі старшого брата свого, прийшов посланець до Іова й мовив: «Воли були у плузі, а ослиці паслись поблизу них; аж ось кинулись на них савеї і позаймали їх, а слуг мечем повитинали. І врятувавсь лиш я один, ш;об сповістити тобі це». Ще говорив він, аж ось приходить другий та й каже: «Божий вогонь упав із неба і спалив овець і чабанів, пожер їх. І врятувавсь лиш я один, шоб сповістити тобі це». Ще говорив цей, аж надходить інший та й каже: «Халдеї, згуртувавши три ватаги, напали на верблюдів та й позаймали їх, а слуг мечем повитикали. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це». Ще говорив цей, аж приходить інший та й каже: «Сини твої та дочки трапезували й пили вино в домі свого старшого брата, аж сильний вітер подув з пустині, напер на чотири вугли дому, і дім завалився на дітей, і вони загинули. І врятувавсь лиш я один, шоб сповістити тобі це».

Устав Іов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» У всьому тому не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога. (Іов 1, 13 -22)

Священник: Мир Тобі.

Диякон: Премудрість.

Читання Євангелія

Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молімо.

Вірні: Господи, помилуй. (Тричі)

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священник: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Від Матея святого Євангелія читання.

Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник читає Євангеліє:

Сказав Господь своїм учням: Про день і годину, коли Син Чоловічий прийде, ніхто не знає, ані ангели небесні, ані Син, лише один Отець. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. Бо як за днів перед потопом їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і змив усіх, так буде і прихід Сина Чоловічого. Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий лишиться. Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга лишиться. Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би і не дав би підкопати свого дому. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, про яку ви й не думаєте. Хто є вірний та мудрий слуга, якого пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу у свій час? Щасливий той слуга, як його пан, вернувшися, знайде його при роботі. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. Коли ж той злий слуга скаже в своєму серці: Мій пан бариться, і почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, пан того слуги прийде в день, якого він не сподівається, і в годину, якої він не знає, і розітне його надвоє, і долю його покладе з лицемірами. Там буде плач і скрегіт зубів. Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи і вийшли назустріч молодому. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. А що молодий забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі залунав крик: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді ті діви і приготували свої світичі. І нерозумні кажуть до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам і вам не забракло, – підіть краще до продавців і купіть собі. І як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільну світлицю, і замкнулися двері. Нарешті приходять також інші діви і кажуть: Господи, Господи, відчини нам! Він у відповідь сказав їм: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години, коли Син Чоловічий прийде. І Царство Небесне буде, мов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому – один, кожному за його здібністю, і від’їхав. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. Так само й той, що взяв два, також придбав два других. А той, що взяв один, пішов, викопав у землі яму і сховав гроші пана свого. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними рахунок. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, каже, ти мені дав п’ять талантів, ось я придбав других п’ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. Приступив і той, що взяв був два таланти і каже: Пане, два таланти дав ти мені. Ось других два придбав я. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. Приступив і той, що взяв був один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав. Тож треба було тобі дати мої гроші торговцям, і я, вернувшись, взяв би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього і дайте тому, хто має десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, візьмуть і те, що має. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, він додав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає. Коли Син Чоловічий прийде у славі своїй, і всі ангели з ним, він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Ходіте, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним, і нагодували, спрагненим, і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем, і прийняли, або нагим, і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі, і прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо я голодував, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і ви не навідались до мене. Тоді озвуться й ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? Він відповість їм: Істинно кажу вам: Те, чого ви не зробили одному з моїх найменших братів, і мені не зробили. І підуть ті на вічну муку, а праведники-на життя вічне. Якже скінчив Ісус усі ці слова, сказав до своїх учнів: Ви знаєте, що через два дні буде Пасха і Син Чоловічий буде виданий на розп’яття. (Мт. 102 зач.; 24,36 – 26,2.)