Friday of the Sixth Week of the Great Fast – Presanctified

English Source: Royal Doors www.royaldoors.net

LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS

At Psalm 140

In Tone 8

Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

Having come to the end of the forty days,* we beseech You, O Lord and Lover of humankind:* May we also behold the holy week of Your passion,* and glorify in it Your lofty deeds* and Your ineffable work of salvation,* as we sing with one voice:* O Lord, glory to You.

The just shall gather around me* when You have been good to me.

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O martyrs of the Lord,* we entreat you to beseech our God,* and ask great mercy for our souls* and forgiveness of our many offences.

In Tone 6

Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Desiring to see the tomb of Lazarus, O Lord,* since You were soon going to dwell willingly in the tomb,* You asked: Where have you placed him?* And, when You learned that which You already knew,* You called to the one whom You loved:* Lazarus, come forth from the tomb!* And Death obeyed the Giver of life,* the Saviour of our souls.

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

Having arrived at the tomb of Lazarus on the fourth day,* You wept for Your friend, O Lord.* You gave life to the one who had been dead four days;* Death was bound up by Your voice,* and the grave-clothes were unbound by Your hands.* Therefore, the company of apostles were filled with joy,* and all the choirs sang with one voice:* Blessed are You, O Saviour; have mercy on us.

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The kingdom of Hades was demolished at the sound of Your voice, O Lord;* Your powerful word awakened from the tomb one who had been dead four days.* Lazarus becomes a saving prelude of our regeneration.* Nothing is impossible for the King of the universe;* O Lord, grant to Your servants forgiveness and great mercy.

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

Desiring to assure Your disciples of Your own Resurrection from the dead,* You came to the tomb of Lazarus.* And when You called him, Hades was despoiled,* and it gave up the one who had been dead four days;* and he cried out to You, O Saviour:* Blessed are You, O Lord, glory to You!

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Taking Your disciples with You, O Lord,* You came to Bethany to awaken Lazarus from the dead;* and, weeping over him in accordance with your human nature,* as God, You raised the one who had been dead four days;* and he cried out to You, O Saviour:* Blessed are You, O Lord, glory to You!

In Tone 8

Glory…

You have come to the tomb of Lazarus, O Lord,* and You called the dead one to awaken as from his sleep.* He shook off the dust of the tomb at Your immortal words;* and, still bound by the grave-clothes,* he came forth at the sound of Your voice.* For You have power and lordship over all things,* and You are the Master of the whole world, O Lover of humankind:* O Lord, glory to You.

Now…

Having come to the end of the forty days, we cry out:* Rejoice, O city of Bethany, the home of Lazarus.* Rejoice, Martha and Mary, for Christ shall come to you tomorrow;* by His word, He shall give life to your departed brother.* Hearing His voice, the cruel and insatiable Hades will give up Lazarus after four days.* Struck with admiration, the Hebrew people will carry palms and branches,* and they shall go before Him.* The children shall praise the One whom their parents looked upon with envy:* Blessed is He who comes in the name of the Lord, the King of Israel!

Prokeimenon I, Tone 6

Our help is in the name of the Lord,* who made heaven and earth.

verse: If the Lord had not been on our side— this is the song of Israel.

Reading I: Genesis 49:33-50:26

Prokeimenon II, Tone 4

Those who put their trust in the Lord* are like Mount Sion.

verse: They cannot be shaken, for it stands unmoved forever.

Reading II: Proverbs 31:8-31

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

Стихири

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 8): Після того, як ми звершили спасенну для душі сорокаденницю,* дай нам, Чоловіколюбче, побачити і святий тиждень Твоїх страстей,* прославляти в нім Твої великі діла* і несказанний для нас задум* та співати однодушно: Господи, слава Тобі!

Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.

Після того, як ми звершили спасенну для душі сорокаденницю,* дай нам, Чоловіколюбче, побачити і святий тиждень Твоїх страстей,* прославляти в нім Твої великі діла* і несказанний для нас задум* та співати однодушно: Господи, слава Тобі!

Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Господні мученики* благайте нашого Бога,* і випросіть для душ наших багато щедростей* і очищення від численних прогріхів, благаємо.

Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.

(г. 6) Ти, Господи, що добровільно хотів перебувати в гробі* забажавши бачити гріб Лазаря, питаєшся:* Де ви його поклали?* Довідавшись про те, що Ти знав,* кличеш до того, кого Ти любив:* Лазарю, вийди з гробу!* А він, бездушний, якому Ти життя даруєш, послухав Тебе,* Спасителю душ наших.

Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.

Ти, Господи, що добровільно хотів перебувати в гробі* забажавши бачити гріб Лазаря, питаєшся:* Де ви його поклали?* Довідавшись про те, що Ти знав,* кличеш до того, кого Ти любив:* Лазарю, вийди з гробу!* А він, бездушний, якому Ти життя даруєш, послухав Тебе,* Спасителю душ наших.

Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.

Господи, прийшовши до гробу, * в якому від чотирьох днів лежав Лазар* і, проливши сльози над другом Своїм,* Ти, Джерело життя, підняв мерця після чотирьох днів із гробу.* Так ото смерть була звʼязана Твоїм голосом* і Твоїми руками розвʼязані похоронні повʼязки.* Тоді гурток учнів сповнився радости* і всі вони піднесли один оклик:* Благословенний Ти, Спасе, помилуй нас!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.

Господи, Твій голос знищив царство адове:* слово Твоє могутнє воскерсило з гробу чотириденного мерця,* іЛазар став спасенним праобразом відродження.* У се можливе Тобі, Господи, Володарю всього!* Дай Твоїм слугам прощення і велику милість!

Псалом 116

Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.

Господи, бажаючи, щоб Твої учні повірили* у Твоє воскресіння з мертвих,* Ти прийшов на гріб і викликав його.* Ад роззброєно і він віддав чотириденного мерця,* що кличе до Тебе:* Благословенний Господи, слава Тобі!

Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.

Господи, взявши з Собою учнів,* Ти прийшов до Витанії, щоб воскресив Лазаря* і, просльозившись над ним за вимогою людської природи,* Ти, як Бог, воскресив його чотири дні після смерти.* І він закликав до Тебе:* Благословенний Господи, слава Тобі!

Слава
Стоячи над гробом Лазаря, Спасе наш,* Ти закликав умерлого та эбудив його, немов зі сну,* скинувши з нього зіпсуття силою безсмертя.* І він на Твоє слово, Чоловіколюбче,* вийшов, звʼязаний смертними повʼязками.* Все Тобі можливе, все Тобі служить, все Тобі підкоряється,* Спасе наш, слава Тобі!

І нині, і повсякчас, * і на віки віків. Амінь. (богородичний): Сповнивши спасенну для душі чотиридесятницю, закличмо:* Радуйся, городе Витаніє, вітчизно Лазаря!* Радійте, Марто й Маріє, його сестри!* Завтра приходить Христос, щоб словом Своїм оживити вашого померлого брата.* Почувши Його голос, злісний та ненаситний ад,* дрижачи з остраху і сильно постогнуючи,* віддасть звʼязаного повʼязками
Лазаря.* Подивляючи таке чудо, єврейський народ* вийде Йому назустріч з пальмовим віттям,* і прибіжать діти, які привітають Того, якому батьки будуть заздрити:* Благословенний Той, що приходить в імʼя Господнє – Цар Ізраїля!

Вхід

Молитва входу

Диякон: Господеві помолімся.

Священник: Увечері, і вранці, і опівдні благословимо, благодаримо і молимось до Тебе, Владико всіх, Людинолюбче Господи. Направ молитву нашу, як кадило, перед тобою, не дай нахилити сердець наших до слів або помислів лукавих, але ізбав нас від усього, що ловить душі наші, бо до Тебе, Господи, Господи, очі наші, і на Тебе ми уповали, не посором нас, Боже наш.

Бо Тобі належить усяка слава, честь, і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Премудрість, прості.

«Світло тихе»

Вірні: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достоїн єси у всі часи оспівуваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що даєш життя всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе.

Диякон: Будьмо уважні.

Священник: Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен, глас 6: По́міч на́ша в Імені Го́спода, що сотвори́в Не́бо та зе́млю (Пс 123,8).

Стих: Душа́ на́ша, як пти́ця, ви́зволилась із сіті ловців (Пс 123,7).

Читання книг Старого Завіту

Диякон: Премудрість.

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його. Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля. Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів. А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: «Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке: Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його Я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся». Фараон відповів: «Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув». І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю, і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі. Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет. Прийшли ж вони до Атадтоку, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові семиденну жалобу. А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атадтоку, то сказали: «Тяжка це жалоба для єгиптян». Тим то й названо його ім’ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану. Сини його, отже, зробили так, як він велів їм; вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре. Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька. Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: «Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли». І послали до Йосифа сказати: «Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи: Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька». І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього. Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: «Ось ми – твої раби». А Йосиф каже до них; «Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, шоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям. Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших». І втішив їх і говорив до них зичливо.

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років. Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми. Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: «Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, ш;о про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові». І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: «Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості». І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті. (Бут. 49,33; 50,1-26).

Прокімен, глас 4: Ті, що надіються на Го́спода, як гора́ Сіо́н: не захита́ються повік (Пс 124,1).

Стих: Бо не зоста́вить Госпо́дь жезла́ грішників над до́лею пра́ведних (Пс 124,3).

Диякон: Повеліте.

Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:

Премудрість, прості.

Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:

Світло Христове просвіщає всіх.

Ми робимо три доземні поклони.

Читець: З книги Приповідок читання

Диякон: Будьмо уважні.

Сину, відкрий твої уста на користь німого, для всіх, що їм виречено погибель. Відкрий твої уста, суди по правді, розсуди діло бідного та сіромахи. Жінку цнотливу – хто її знайде? Ціна її вища над перлини! Серце її мужа покладається на неї; йому не бракуватиме прибутку. Вона чинить йому добро, не зло, докіль віку в неї. Дбає про льон та вовну, радо працює власними руками. Вона, немов ті кораблі купецькі, здалека хліб привозить. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, і пай своїм слугиням. До поля придивляється і його купує, і з власних рук дорібку виноградник садить. Стан вона свій підперізує міцно, й береться жваво до роботи. Бачить, що її праця процвітає, світло її вночі не гасне. Руки до кужеля простягає, а пальці її держать веретено. Вона для вбогого розтуляє долоню, нужденному подає руку. Сніг не страшний для її хати, бо вся її сім’я одягнена подвійно. Покривала вона собі готує, льон тонкий і порфіра – її одежа. Мужа її шанують у воротях, як засідає зо старшинами краю. Вона тче тонке полотно й продає, і пояси купцеві доставляє. Сила й гідність – її одежа, і вона собі сміється з прийдешнього дня. Уста свої з мудрістю відкриває, доброта науки на язиці в неї. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, хліба не знає їсти, нічого не робивши. Діти її встають і її величають, муж її теж її вихваляє. Сила було жінок цнотливих, ти ж перевищила усіх їх. Краса – річ оманлива; врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна! Дайте їй з того, що надбали її руки, і нехай її вчинки хвалять її при брамі. (Прип. 31, 8-31).

Friday of the Sixth Week of the Great Fast – Presanctified

Friday of the Sixth Week of the Great Fast – Presanctified

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

Стихири

Вхід

Submit a Comment