LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
At Psalm 140
In Tone 6, Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
Departing from Your divine precepts as from Jerusalem,* and going down to the passions of Jericho,* travelling by way of the cares of this life* on the pathways of dishonour,* I fell prey to the thievery of thoughts;* they stripped me of my noble garment,* which You gave me by the grace of adoption.* I was left half-dead and covered with wounds;* a priest passed by and saw my misfortune, but he paid no attention;* a Levite felt nothing but disgust, and so he turned away from me;* but You, O Lord, who were born ineffably from the Virgin,* You poured as oil and wine,* the blood and water which flowed freely from Your life-giving side,* to dress and bind up my wounds.* In Your compassionate love, O Christ our God,* grant me a place in Your Kingdom.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
Departing from Your divine precepts as from Jerusalem,* and going down to the passions of Jericho,* travelling by way of the cares of this life* on the pathways of dishonour,* I fell prey to the thievery of thoughts;* they stripped me of my noble garment,* which You gave me by the grace of adoption.* I was left half-dead and covered with wounds;* a priest passed by and saw my misfortune, but he paid no attention;* a Levite felt nothing but disgust, and so he turned away from me;* but You, O Lord, who were born ineffably from the Virgin,* You poured as oil and wine,* the blood and water which flowed freely from Your life-giving side,* to dress and bind up my wounds.* In Your compassionate love, O Christ our God,* grant me a place in Your Kingdom.
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Your martyrs did not reject You,* nor did they renounce Your commandments.* Through their prayers, have mercy on us.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the pre-eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that had not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the pre-eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that had not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Gabriel stood in your presence, O holy Virgin,* and revealed the pre-eternal plan to you.* He greeted you and announced:* Rejoice, O earth that had not been sown!* Rejoice, O burning bush that was not consumed!* Rejoice, O unsearchable depth!* Rejoice, O bridge which leads to heaven;* O high ladder which Jacob saw!* Rejoice, O vessel of divine manna!* Rejoice, O invocation of Adam!* The Lord is with you.
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
The blameless Maiden said to the captain of the heavenly hosts:* You appear to me as a mortal,* and your words go beyond human thought.* You have said that God is with me,* and that He shall take up abode in my womb.* Tell me then, how am I to become a holy temple for the infinite One,* the Lord who rides on the Cherubim?* Do not mislead me with deceit,* for I have known no pleasure and have not approached wedlock.* Therefore, how shall I give birth to a child?
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
The blameless Maiden said to the captain of the heavenly hosts:* You appear to me as a mortal,* and your words go beyond human thought.* You have said that God is with me,* and that He shall take up abode in my womb.* Tell me then, how am I to become a holy temple for the infinite One,* the Lord who rides on the Cherubim?* Do not mislead me with deceit,* for I have known no pleasure and have not approached wedlock.* Therefore, how shall I give birth to a child?
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
The Archangel then said to her:* Whenever God wills, the order of nature is overcome,* and that which is beyond human power is accomplished.* Therefore, O most pure and ever-holy One, believe my true words.* She then cried out, saying:* Let it now be done to me according to you word,* and I will give birth to the One who is without flesh.* He will take flesh from me,* so that by the union He may raise the human race to the original dignity,* for He alone is all-powerful.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
The Archangel then said to her:* Whenever God wills, the order of nature is overcome,* and that which is beyond human power is accomplished.* Therefore, O most pure and ever-holy One, believe my true words.* She then cried out, saying:* Let it now be done to me according to you word,* and I will give birth to the One who is without flesh.* He will take flesh from me,* so that by the union He may raise the human race to the original dignity,* for He alone is all-powerful.
Tone 2
Glory… Now…
That mystery which is from all eternity* is being revealed today.* The Son of God becomes the Son of Man.* He accepted the lowliest in order to give us the highest.* In times of old, Adam was deceived;* he desired to become like God and did not.* Now God becomes human that He may make Adam God.* Let all creation be happy:* let nature dance with joy* because the Archangel stands in awe before the Virgin and greets her.* He brings the greeting which changes our grief into joy.* Through the mercy of Your compassion, You became incarnate;* O our God, glory to You!
Prokeimenon I, Tone 4
The Lord is compassion and love,* slow to anger and rich in mercy.
verse: My soul, give thanks to the Lord; all my being, bless His holy name.
Reading I
Genesis 22:1-18
Prokeimenon II, Tone 4
How great are Your works, O Lord;* You have made all things in wisdom.
verse: Bless the Lord, O my soul! O Lord my God, You are exceedingly great.
Reading II
Proverbs 17:17-18:5
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 6): Подібно як з Єрусалиму, віддалилась душа моя,* і прийшла до пристрасного
Єрихону,* заманена фальшивою славою життєвих турбот.* У розбійницькі задуми потрапивши,* вони здерли з неї синівську одежу благодаті;* тож ранами покрита, лежить вона, мов мертва.* Священик пройшов, побачив її поранену і не звернув на неї уваги;* ілевіт, призирливо, відвернувся від неї* Але Ти, Господи, що від Діви невимовно прийняв тіло,* добровільно вилив кров і воду зі спасаючого твого боку,* немов олію, на струпи моїх ран.* їхньою мʼякістю обвʼяжи мої рани, Христе Боже,* і до небесного хору залічи мене, як добросердний.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Подібно як з Єрусалиму, віддалилась душа моя,* і прийшла до пристрасного
Єрихону,* заманена фальшивою славою життєвих турбот.* У розбійницькі задуми потрапивши,* вони здерли з неї синівську одежу благодаті;* тож ранами покрита, лежить вона, мов мертва.* Священик пройшов, побачив її поранену і не звернув на неї уваги;* ілевіт, призирливо, відвернувся від неї* Але Ти, Господи, що від Діви невимовно прийняв тіло,* добровільно вилив кров і воду зі спасаючого твого боку,* немов олію, на струпи моїх ран.* їхньою мʼякістю обвʼяжи мої рани, Христе Боже,* і до небесного хору залічи мене, як добросердний.
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
Му́ченики Твої, Го́споди, * не відрекли́ся Тебе́, * не відступи́ли від за́повідей Твоїх; * їх моли́твами поми́луй нас.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і вітаючи тебе, сповістив:* Радуйся, земле незасіяна!* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино
недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і вітаючи тебе, сповістив:* Радуйся, земле незасіяна!* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино
недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
Задум споконвічний відкриваючи,* Гавриїл став перед тобою, Діво,* і вітаючи тебе, сповістив:* Радуйся, земле незасіяна!* Радуйся, неопалима купино!* Радуйся, глибино
недоглядна!* Радуйся, мосте, що на небо переводиш!* Радуйся, драбино висока, яку бачив Яків!* Радуйся, божественний посуде манни!* Радуйся, звільнення з прокляття!* Радуйся, Адамове визволення,* бо Господь з тобою.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Ти зʼявився мені як людина* – каже непорочна Діва до Архистратига.* І як же ти звіщаєш слова надлюдські?* Ти бо сказав, що Бог зі мною і поселиться в моїм лоні.* Скажи мені: Як стану я аж таким просторим приміщенням* і осідком святости понад херувимів?* Не перехитри мене оманою,* бо я не пізнала любощів, ані не знаю подружжя.* Як же ж тоді я народжу дитятко?
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Ти зʼявився мені як людина* – каже непорочна Діва до Архистратига.* І як же ти звіщаєш слова надлюдські?* Ти бо сказав, що Бог зі мною і поселиться в моїм лоні.* Скажи мені: Як стану я аж таким просторим приміщенням* і осідком святости понад херувимів?* Не перехитри мене оманою,* бо я не пізнала любощів, ані не знаю подружжя.* Як же ж тоді я народжу дитятко?
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Коли Бог хоче, то перевищує і закон природи* – каже Безтілесний* – і стається щось надлюдське. * Тож віруй моєму слову істини, всесвята Пренепорочна!* А вона відповіла:* Нехай станеться мені за твоїм словом,* і породжу Безтілесного,* що прийме від мене тіло,* щоб цим зʼєднанням він, як єдиний Сильний,* привів людину до первісного достоїнства.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Коли Бог хоче, то перевищує і закон природи* – каже Безтілесний* – і стається щось надлюдське. * Тож віруй моєму слову істини, всесвята Пренепорочна!* А вона відповіла:* Нехай станеться мені за твоїм словом,* і породжу Безтілесного,* що прийме від мене тіло,* щоб цим зʼєднанням він, як єдиний Сильний,* привів людину до первісного достоїнства.
Слава і нині (г. 2): Відвічно захована виявляється нині тайна.* Сьогодні Син Божий стає Сином людським,* щоб, прийнявши гірше, дати нам краще.* Дав себе обманути колись Адам:* бажав стати Богом і ним не став.* Людиною стає Бог, щоб Адама обожествити.* Нехай радіє створіння!* Нехай веселиться природа,* бо архангел стоїть з острахом перед Дівою* і приносить їй радість несумісну зі смутком!* Боже наш, що з милосердя Свого став людиною, – слава Тобі!
«Світло тихе»
Вірні: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достоїн єси у всі часи оспівуваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що даєш життя всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе.
Читання книг Старого завіту
Диякон: Будьмо уважні.
Священник: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен (г. 4): Ще́дрий і ми́лостивий Госпо́дь, довготерпели́вий і многоми́лостивий (Пс 102,8).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і все нутро́ моє́ – Ім’я́ святе́є Його́ (Пс 102,1).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Я тут!» Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу». Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: «Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: «Батьку!» – А той: «Що тобі, сину?» «Ось», каже він, «вогонь і дрова; а де ягня на всеналення?» Авраам же: «Бог подбає собі ягня на всеналення, сину». І йшли вони обидва разом.
Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дро ва і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.
Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» Той відповів: «Я тут!» І сказав (Бог): «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене». Коли Авраам підвів очі свої й дивиться – аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце «Господь явився», як то й посьогодні кажуть: «На горі, де Господь явився».
Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: «Клянуся мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу». (Бут. 22, 1-18)
Прокімен (г. 4): Які то вели́чні діла́ Твої, Го́споди, все в прему́дрості сотвори́в Ти (Пс 103,24).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, Го́споди Бо́же мій, Ти возвели́чився єси́ ве́льми (Пс 103,1).
Диякон: Повеліте.
Священник, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:
Премудрість, прості.
Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:
Світло Христове просвіщає всіх.
Ми робимо три доземні поклони.
Читець: З книги Приповідок читання
Диякон: Будьмо уважні.
Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. Не має глузду той, хто зобов’язується і дає запору ку перед ближнім. Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає. Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє. Хто народжує дурня – собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає. Веселе серце – ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості. Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя. Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться. Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила. Карати справедливого не добре, як і бити благород ного за правоту. Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради. Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє. Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором. Глибокі води – слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце. Воно не добре – вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити. (Прип.17,17-28; 18,1-5)