Friday of the Third Week of the Great Fast – Presanctified
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS ON FRIDAY EVENING
At Psalm 140
Tone 7
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
Like the prodigal, I have turned away from Your grace;* I have wasted the riches of Your goodness, O Lord.* I now run to You and cry out:* I have sinned , O Lord, have mercy on me.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
Like the prodigal, I have turned away from Your grace;* I have wasted the riches of Your goodness, O Lord.* I now run to You and cry out:* I have sinned , O Lord, have mercy on me.
Tone 2
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Since You did not love earthly delights, O martyrs,* you were worthy of the blessings of heaven,* and now you abide with the angels.* O Lord, through their prayers, have mercy on us and save us.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Through the prayers of the holy martyrs* and their songs of praise to Christ,* all error has come to an end,* and all people are saved by faith.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
As they withstood the tortures,* the company of martyrs said:* We serve in the forces of the King.* Though you deliver us to fire and torment,* we shall not deny the power of the Trinity.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Great is the glory you obtained by faith, O saints;* for not only did you triumph over the Enemy in your sufferings,* but after death you healed the infirm and drove out evil spirits,* O physicians of souls and bodies.* Intercede before the Lord,* entreating Him to have mercy on our souls.
Tone 4
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Adorned with the vesture of the priesthood, you served God like an angel,* offering sacrifice to Him who appeared in material flesh for our sake, O Basil of great renown,* wherefore, you were slaughtered like a perfect lamb, a pure sacrifice,* and have now been offered up upon the altar of heaven.* For which cause, with joyful voices we ever call you blessed, crying out to you:* Pray unceasingly that our souls be saved!
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Adorned with the vesture of the priesthood, you served God like an angel,* offering sacrifice to Him who appeared in material flesh for our sake, O Basil of great renown,* wherefore, you were slaughtered like a perfect lamb, a pure sacrifice,* and have now been offered up upon the altar of heaven.* For which cause, with joyful voices we ever call you blessed, crying out to you:* Pray unceasingly that our souls be saved!
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
When your skin was flayed off by the unjust judge, you endured pangs,* looking forward to an end without pain, O glorious one,* and to the honours prepared for those who suffer;* and, tempered in fire like steel,* you became a well-forged sword of heaven, O most blessed one,* cutting down all the hosts of the enemy.* Wherefore, rejoicing, every nation of the pious honours you today,* O valiant minded athlete, right glorious Basil.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Adorned with divine wounds,* bound, you hastened from city to city,* thereby binding the tyrant and setting aright the steps of your feet;* and when you entered the city of Caesarea,* wherein you received your blessed end,* you straightway ascended, crowned, to the city of heaven.* And now you stand before God the King.* Entreat Him that He save and enlighten our souls.
Tone 2
Glory…
O what an ordeal must the soul endure* when it parts from the body!* O how profusely that soul weeps,* and there is no one to show it pity.* It turns its eyes to the angels and its prayer is in vain.* It extends its hands to people and finds no one to help.* Therefore, O beloved faithful,* considering the brevity of our life,* let us beseech from Christ mercy for our souls.
Now…
O Virgin, the shadow of the law passed away* with the realization of grace.* For as the bush had burned without being consumed,* so you gave birth while a virgin* and you remained a virgin.* Instead of the pillar of fire there rose the Sun of Justice;* instead of Moses Christ God came forth,* the Saviour of our souls.
Prokeimenon I, Tone 4
Give us Your help against the foe,* for human help is vain.
verse: O God, You have rejected us and broken us. You have been angry; come back to us.
Reading I
Genesis 8:4-21
Prokeimenon II, Tone 6
O God, hear my cry!* Listen to my prayer!
verse: So I will always praise Your name; day after day I will fulfil my vows.
Reading II
Proverbs 10:31-11:12
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 6): Христе Боже – на хреснім дереві повішений,* ти життя для всіх;* тож оживи і мою душу, умертвлену гріхами,* і не дозволь, як Добрий Пастир,* щоб загинула твоя овечка,* що відступила від заповідей твоїх,* і діями гріховними розтратила дарований тобою скарб безгрішносте.* Живучи, мов блудний син, вона прогайнувала все,* і вчинками нечистими заплямила себе.* Та приведи її до покаяння і обнови,* єдиний Многомилостивий.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Христе Боже – на хреснім дереві повішений,* ти життя для всіх;* тож оживи і мою душу, умертвлену гріхами,* і не дозволь, як Добрий Пастир,* щоб загинула твоя овечка,* що відступила від заповідей твоїх,* і діями гріховними розтратила дарований тобою скарб безгрішносте.* Живучи, мов блудний син, вона прогайнувала все,* і вчинками нечистими заплямила себе.* Та приведи її до покаяння і обнови,* єдиний Многомилостивий.
Псалом 129
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
Мученики твої, Господи, не виреклись тебе,* ні не відступили від твоїх заповідей,* тож їхніми молитвами помилуй нас.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
(г. 5): Ти, Спасе, – істинна насолодо,* що гіркі води Мери колись осолодив деревом,* що було прообразом чесного хреста.* На ньому Ти благоволив розп’ятися і жовчі скуштував єси;* проколено Твої ребра,* з яких витекла вода прощення для всього світу,* для відновлення людської природи.* Тому славословимо Твою незбагненну силу і молимось:* В цей час посту подай нам, Господи, страх Божий,* прощення гріхів і велику милість.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Своїм розп’яттям на хресті, Слове,* зібрав єси воєдино тих, що далеко відійшли від Тебе.* Піднеси мої помисли із гною пристрастей,* збагати мене всілякими чеснотами,* подай моєму серцю найчистіший страх Божий,* а душі моїй – досконалу любов,* яка відсікає любов плотську,* щоб стриманістю, молитвою і благаннями у ці дні Тобі благовгодити,* та, побачити світлий день Твого воскресіння* і сподобитись великої милости.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
(г. 1): Сподоби нас, що зверстали вже третій тиждень посту,* оглядати життєдайне древо хреста Твого, Христе Слове,* і з честю йому поклонитися.* Дай нам достойно славити Твою могутність,* і оспівувати Твої страсті,* щоб чистими прийти до славного й святого воскресіння – таїнственної Пасхи,* через яку Адам знову повернувсь до раю.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Слави благої,* що простягається у вічність* і ніколи не проминає,* забажавши, ти знехтував* славу, що проходить і погибає;* і хрест узявши,* пішов за Розп’ятим,* і плоть підкорив аскетичними подвигами.* Ради цього пам’ять твою звершуємо, Якове.
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Слави благої,* що простягається у вічність* і ніколи не проминає,* забажавши, ти знехтував* славу, що проходить і погибає;* і хрест узявши,* пішов за Розп’ятим,* і плоть підкорив аскетичними подвигами.* Ради цього пам’ять твою звершуємо, Якове.
Псалом 116
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Для світу і пристрастей* розпинаючись, Якове,* душу зберіг ти нескверною і необманеною,* незмішаною, отче, з долішніми образами* – і видіннями тайними окрилився ти* до образів небесних,* яким від початку твоє життя присвятив єси, преподобний,* як Христовий друг ближній,* як угодник найвірніший.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Незлобивий, цілісний,* милостивий і братолюбний,* смиренномудрий і лагідний,* любови сповнений, милостинею оздоблений,* терпеливий в очікуванні,* вірою і надією огорнений* показався ти, всім завжди пам’ятний,* молитвами оздоблюваний* і божественними променями священно осяюваний.
Слава і нині (хрестобогородичний): Сонце і місяць побачили тебе, Людинолюбче,* повішене на дереві сонце правди, Христе мій,* та й скрили проміння;* основи землі сколихнулися зо страху перед твоєю силою,* а твоя мати, боліючи серцем, закликала до тебе:* Ісусе предобрий, слава твоєму добросердю!
Вхід
Молитва входу
Диякон: Господеві помолімся.
Священик: Увечері, і вранці, і опівдні благословимо, благодаримо і молимось до Тебе, Владико всіх, Людинолюбче Господи. Направ молитву нашу, як кадило, перед тобою, не дай нахилити сердець наших до слів або помислів лукавих, але ізбав нас від усього, що ловить душі наші, бо до Тебе, Господи, Господи, очі наші, і на Тебе ми уповали, не посором нас, Боже наш.
Бо Тобі належить усяка слава, честь, і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Диякон: Премудрість, прості.
«Світло тихе»
Вірні: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достоїн єси у всі часи оспівуваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що даєш життя всьому світу, ради чого ввесь світ славить Тебе.
Читання книг Старого завіту
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен (г. 6): Помилуй мене, Боже,* бо поборов мене чоловік. (Пс. 55,2)
Стих: Поборюють мене вороги мої весь день. (Пс. 55,3).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
На шістсотім році Ноєвого віку, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, – цього дня прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулись, і лив дощ на землю – сорок днів і сорок ночей. Того ж самого дня ввійшов Ной і Сим, Хам та Яфет, сини Ноя, його жінка і три жінки його синів з ним у ковчег, вони – і всякого роду звірі, всякого роду скот, всякого роду земні плазуни, всіляке птаство і все, що має крила. Увійшло до Ноя в ковчег по парі всякого створіння, в якому віддих життя. Ті, що ввійшли, були самець і самиця з усякого створіння, як велів йому Бог, і Господь зачинив його.
І був потоп на землі сорок днів; води, прибуваючи, підняли ковчег, і він звишився над землею. Води ж зростали, і прибуло їх дуже багато на землю, а ковчег носився по верху вод. І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом. Води піднялись угору на п’ятнадцять ліктів і закрили гори. Всяке створіння, що рухається на землі загинуло: птаство, скот, звірі, всі плазуни, що повзають на землі, і всі люди. Все, що має віддих життя в ніздрях та що живе на суші, згинуло. Ось так вигинуло всяке створіння, що було на землі: люди, скот, плазуни і птаство піднебесне – їх вигублено з землі; остався тільки Ной та й ті, що були з ним у ковчезі. І панували води на землі сто п’ятдесят днів.
Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати. Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився. Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п’ятдесят днів, опали. (Бут. 7,11-8,3)