Wednesday of the Third Week of the Great Fast – Presanctified
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS ON WEDNESDAY EVENING
At Psalm 140
Tone 4
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
Like the prodigal I squandered my paternal inheritance,* and now I am in desolation.* I dwell in the land of the wicked.* In my folly, I became like the unreasoning beasts,* stripped of all divine grace.* So I return and cry out to You:* O merciful and compassionate Father,* I have sinned, O God.* Receive me as a penitent and have mercy on me.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
Like the prodigal I squandered my paternal inheritance,* and now I am in desolation.* I dwell in the land of the wicked.* In my folly, I became like the unreasoning beasts,* stripped of all divine grace.* So I return and cry out to You:* O merciful and compassionate Father,* I have sinned, O God.* Receive me as a penitent and have mercy on me.
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
O martyrs of the Lord,* you are living sacrifices and spiritual offerings* and perfect incense burnt to God.* You are sheep that know God and are known to Him,* and wolves cannot break into His fold.* Pray that we may be led with you* to pasture beside the still waters.
Tone 6
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
O apostles who have seen God,* and who reflect the light of the spiritual Sun for us,* pray for the illumination of our souls* and deliver us from the gloomy darkness of suffering.* Intercede that we may behold the day of salvation.* Through your prayers and intercessions* cleanse our heart which the Evil One has wounded,* so that, saved by faith, we may ever honour you* who brought the world salvation through your all-wise preaching.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Into an evil land I have wandered,* prodigal that I am;* the wealth You gave to me, O compassionate Father,* I have squandered in a life filled with vice.* And now in hunger I long for the good I lost;* I am clothed with the shame of my transgression.* I have been stripped of righteous deeds and of divine grace.* Now I cry out that I have sinned.* But I know Your righteousness, O Christ;* in Your kindness receive me as Your hired servant,* through the prayers of Your apostles who love You.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Apostles of the Lord and bright lights of the universe,* you made us the recipients of salvation,* and like the heavens you proclaim the glory of God;* you are adorned with wonders and bright miracles.* Intercede for us unceasingly before the Lord,* that He may receive our prayers as a pleasing aroma,* and grant that with love we may contemplate and kiss His life-giving Cross.* In Your love for humankind,* grant mercy to us who bow low before Your Cross, O Saviour.
Tone 4
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Loving the ultimate Goal of desire utterly, O venerable ones,* you accounted the beauties of life to be but dung;* and through vigil and prayer, through rain and burning heat,* you acquired those things which alone are lasting;* and having dwelt together as one,* by grace were you shown to be dwellers with the angels.
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Loving the ultimate Goal of desire utterly, O venerable ones,* you accounted the beauties of life to be but dung;* and through vigil and prayer, through rain and burning heat,* you acquired those things which alone are lasting;* and having dwelt together as one,* by grace were you shown to be dwellers with the angels.
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
Beaten with staves, stoned with rocks, cut down with swords,* you did not break your oneness of mind, O martyrs,* bound together by love and fraternal desire;* yet, slain together,*your members cut off, O passion-bearers,* you have set yourselves upon the altar of God* as unblemished sacrifices.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Consumed by fire, laid waste by suffocation,* you committed your souls into the hands of the King of all* as unblemished sacrifices, O glorious martyrs;* you have joined yourselves to the choirs of the incorporeal powers,* and inherited everlasting glory.* Pray unceasingly, that they that praise you* may also have a share therein.
Tone 2
Glory… Now…
The Word of God, equal in honour to the Father and the Holy Spirit,* has shone forth from the Virgin in these latter days as a mighty sun,* illuminating heaven and earth from end to end.* He has sent you, O glorious apostles, as light* to illumine with the light of faith all nations living in the darkness of ignorance,* and by divine teachings to lead them to the true faith.
Prokeimenon I, Tone 4
I trust in the goodness of God* forever and ever.
verse: I will thank You forevermore; for this is Your doing.
Reading I
Genesis 7:6-9
Prokeimenon II, Tone 4
When God delivers His people from bondage,* then Jacob will be glad and Israel rejoice.
verse: Fools have said in their hearts: There is no God above.
Reading II
Proverbs 9:12-18
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 2): Господи, хоч я сотворіння земнородне,* але, бувши твоєю подобою,* насмілююся називати тебе, Сотворителя, моїм Отцем.* Живучи, як блудний син,* через гріх втратив я ласку синівства* і, забувши твої дари, прогайнував багатство.* Але ти, щоб мене не відректися,* дозволив своєму єдинородному Синові* хрест і смерть тілесну за мене перетерпіти.* Тож ущаслив мене, прийнявши наново до себе,* як свою власність, Людинолюбче.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Господи, хоч я сотворіння земнородне,* але, бувши твоєю подобою,* насмілююся називати тебе, Сотворителя, моїм Отцем.* Живучи, як блудний син,* через гріх втратив я ласку синівства* і, забувши твої дари, прогайнував багатство.* Але ти, щоб мене не відректися,* дозволив своєму єдинородному Синові* хрест і смерть тілесну за мене перетерпіти.* Тож ущаслив мене, прийнявши наново до себе,* як свою власність, Людинолюбче.
Псалом 129
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
Хори мучеників спротивлялись мучителям, промовляючи:* Ми – воїни Царя сил!* І хоч на вогонь і муки передасте нас,* не відречемося допомоги Пресвятої Тройці.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
(г. 3): Господи, що хрестом убив лукавого,* від його омани визволи мене грішного і зведеного улещенням.* А очистивши мене постом,* даруй мені, Владико, чинити Твою волю,* щоб міг я, радіючи, оспівувати* Твої чесні страсті, Ісусе.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Господи, я поранений зброєю улещення* і сам себе нещадно омертвив.* О Владико, що списом дав себе проколоти,* зціли й оживи, як щедрий, мою убогу душу,* зранену ворожою стрілою,* і яви мене причасником Твоїх чесних страждань.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
(г. 2): Господи, просвітивши постом душі наші,* щоб ми сподобилися неосудно в радості хрест Твій споглядати* та йому з острахом і любов’ю поклонитися,* бо він просвічує Твої добровільні страждання,* до споглядання яких зволь нам дійти, як Людинолюбець.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Божественного пізнання* прийнявши осяяння,* просвітив єси, мудрий, очі серця твого,* і облуди морок відігнав єси розсудливо,* та ісповідав єси Христа* – всіх Господа, що плоть прийняв.* Від Нього, укріплюваний* силою духа, Хрисанте,* від мук вищим явився ти, всехвальний.
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Божественного пізнання* прийнявши осяяння,* просвітив єси, мудрий, очі серця твого,* і облуди морок відігнав єси розсудливо,* та ісповідав єси Христа* – всіх Господа, що плоть прийняв.* Від Нього, укріплюваний* силою духа, Хрисанте,* від мук вищим явився ти, всехвальний.
Псалом 116
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Ворожі принади* і шал насолоди* як павутиння сприйняв ти.* Ставши ж у затворі похмурому,* сяйвом божественним озорився ти* і благовонням мисленним сповнився, стоячи посеред смороду,* і привів, як весільний управитель щонайкращий,* Христові невісту нескверну* – ту, що осквернити тебе поривалася.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Зранившись прагненням* найсолодшим Сотворителя,* ти і від омани безбожжя остаточно ухилилася,* і в середині божественної весільної світлиці вмістилася,* невістою Христові ставши через многі муки тіла,* Даріє великоіменита,* божественне вмістилище Духа,* споборниць окрасо,* і дів оздобо.
Слава і нині (хрестобогородичний): Ба́чачи, як розпина́ють* Христа́ Людинолю́бця* і як бік Його́ протина́ють копіє́м,* Пречи́стая пла́чучи голоси́ла:* «Що це, Си́ну мій?* Що Тобі невдя́чні лю́ди воздали́ за бла́га, які Ти сотвори́в їм,* – і спіши́ш бездітною мене́ вчини́ти, Найлюбіший?* Вража́юся, Всемилосе́рдний,* Твоє́му власновільному розп’я́ттю!»
Читання книг Старого завіту
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен (г. 3): Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого. (Пс. 47,2)
Стих: У місті Господа сил, у місті Бога нашого.
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Господь сказав до Ноя: «Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив я праведним передо мною. Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю. З птаства піднебесного теж по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі. Ще бо сім днів, і я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, що їх я створив. І зробив Ной усе, як велів йому Господь. (Бут. 7, 1-5).
Прокімен (г. 1): Уста мої* промовлять премудрість,* і повчання серця мого розуміння. (Пс. 48,4).
Стих: Почуйте це, усі народи (Пс. 48,2).
Диякон: Повеліте.
Священик, держачи свічник і кадильницю і дивлячись на престол, чинить знак хреста і співає:
Премудрість, прості.
Обернувшись до народу, знову чинить знак хреста і співає:
Світло Христове просвіщає всіх.
Ми робимо три доземні поклони.
Читець: З книги Приповідок читання
Диякон: Будьмо уважні.
Сину, послухай мене: Щасливі тії, що дороги мої пильнують! Слухайте науки й будьте мудрі, не гордуйте нею. Щасливий чоловік, що мене слухає, що день-у-день біля дверей моїх чуває, біля моїх одвірків стоїть на сторожі! Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники – смерть полюбляють». Мудрість собі будинок збудувала і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити, по що найвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, безумному ж вона сказала: «Ходіте, мій хліб їжте, і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство – й житимете, ходіть дорогою розуму». Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, а сором – хто докоряє грішникові. Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; докоряй мудрому, – він тебе полюбить. Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; навчи праведника, і він знання побільшить. Початок мудрости – острах Господній; спізнання Всесвятого – розум. Бо мною продовжиться вік твій, роки життя твого причиняться. (Прип. 8, 32-9,11).