LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
At Psalm 140
In Tone 7
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
I have enslaved the dignity of my soul to the passions,* and have become like the beasts;* I can no longer raise my eyes to You, O God most high.* But, like the Publican I bow to the earth,* and I cry to You in supplication:* Forgive me, O Lord, and save me.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
I have enslaved the dignity of my soul to the passions,* and have become like the beasts;* I can no longer raise my eyes to You, O God most high.* But, like the Publican I bow to the earth,* and I cry to You in supplication:* Forgive me, O Lord, and save me.
In Tone 7
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Glory to You, O Christ our God.* You are the praise of the apostles,* and the delight of the martyrs,* who preached the consubstantial Trinity.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
O holy martyrs who fought the good fight* and have received your crowns,* entreat the Lord to have mercy on our souls.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Not caring for any earthly things, O holy martyrs,* you boldly preached Christ during your trials,* and received your due reward from Him.* But since you possess confidence before Him,* we beseech you to entreat Him, as the Almighty God, to save our souls.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
O martyrs, lofty praise is due to you,* for you are lambs of the Spirit and spiritual offerings.* You are pleasing sacrifices that have found favour with God;* and though the earth may not have covered you, the heavens received you.* We entreat you; for you have become partakers with the angels,* to join with them in beseeching our God* to give the world peace and to save our souls.
In Tone 4
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
You shone like a star, enlightening the faithful* with the sacred brightness of your teachings,* while you darkened the heresies.* You were victorious to the end,* as a servant increasing the talent given to you.* You were well-pleasing to God, Cyril, blessed one of God,* and you surrendered your spirit into His hands.
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
You shone like a star, enlightening the faithful* with the sacred brightness of your teachings,* while you darkened the heresies.* You were victorious to the end,* as a servant increasing the talent given to you.* You were well-pleasing to God, Cyril, blessed one of God,* and you surrendered your spirit into His hands.
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
In the wisdom of your words and the splendor of your life,* you shone forth in the midst of the council of the fathers* like a most luminous star.* You were worthy of working wonders!* You choked the godless Macedonius with the cords of grace* as he madly blasphemed and openly worked iniquity* against the Holy Spirit Who gives life to all!
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
You put the evil mind of the senseless Manes to shame,* denouncing the unworthy teachings of his foolishness wisely and well,* chief among teachers and splendor of priests;* Godly champion of the Church of Christ!* Therefore in gladness we celebrate your holy dormition.
In Tone 7, Glory…
Grant repose, O God our Saviour,* to our departed loved ones who cry out to You:* O Lord and Giver of life, glory to You.
Now…
Immaculate Mother of God,* you became a mother outside the laws of nature,* remaining a virgin in a way that exceeds all description and human understanding.* The wonder of your birth-giving could not be told in human language,* for your conception of Christ blinded intelligence,* and your birth-giving exceeded understanding:* for whenever God so desires, the laws of nature are broken.* Wherefore we all firmly believe that you are the Mother of God,* and we eagerly beseech you to intercede for the salvation of our souls.
Prokeimenon I, Tone 6
O Shepherd of Israel, hear us,* You who lead Joseph’s flock.
verse: Shine forth from Your Cherubim throne.
Reading I: Genesis 12:1-7
Prokeimenon II, Tone 4
Ring out your joy to God, our strength,* shout in triumph to the God of Jacob.
verse: Raise a song and sound the timbrel, the sweet-sounding harp and lute.
Reading II: Proverbs 14:15-26
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ
Стихири
Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.
(г. 4) Господи розп’ятий, ти досліджуєш правду* і знаєш усі скриті вчинки.* Ти засудив фарисея, який піддався чванливості* і думав, що оправдається добродійністю,* а митаря, що смиренно молився, і якого фарисей осудив – ти виправдав.* Вчини і нас наслідувачами митаревого покаяння* і, як Людинолюбець, сподоби нас прощення.
Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.
Господи розп’ятий, ти досліджуєш правду* і знаєш усі скриті вчинки.* Ти засудив фарисея, який піддався чванливості* і думав, що оправдається добродійністю,* а митаря, що смиренно молився, і якого фарисей осудив – ти виправдав.* Вчини і нас наслідувачами митаревого покаяння* і, як Людинолюбець, сподоби нас прощення.
Псалом 129
Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.
Ти, що в пам’яті святих твоїх прославляєшся, Христе Боже,* і вислухуєш молитви їхні,* пошли нам велику милість.
Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Ми, вірні, Господи,* сподобившись цілувати всеблаженний Твій хрест,* яким Ти спас нас, Спасе,* оспівуємо Твоє милосердя* і наполегливо молимо тебе, хресте:* Подай усім нам, Спасе, радість Твого спасіння,* даруючи нам ласку побачити в покаянні* чесні страсті і Твоє воскресіння.
Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.
Розпростершись на хресті,* перетерпів єси смерть,* умертвляючи її і воскрешаючи померлих* своїм життєдайним словом.* Тому молю Тебе: Господи,* оживи гріхом умертвлену душу мою!* Подай мені, Людинолюбче,* в цих святих днях посту* сокрушення й ізбавлення від злих учинків.
Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.
Сподобившись з радістю споглядати* і цілувати Твій святий хрест,* молимо Тебе, Боже, Спасе наш,* щоб ми, укріплюючись постом,* дійшли до Твоїх пречистих страстей,* оспівуючи і поклоняючись розп’яттю,* спису, губці й тростині, якими Ти нас, Людинолюбче, учинив безсмертними,* і знову привів до колишнього життя насолоди.* Тому тебе повсякчас благодарно славимо.
Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Життя неосквернене,* терпіння і смиренність,* і любов нелицемірну,* воздержність безмірну,* всенічне стояння, розкаяння божественне,* віру, надію непохитну в співчутті, отче, придбавши,* наче ангел прожив єси на землі в тілі,* Іларіоне блаженний,* молільнику за душі наші.
Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Життя неосквернене,* терпіння і смиренність,* і любов нелицемірну,* воздержність безмірну,* всенічне стояння, розкаяння божественне,* віру, надію непохитну в співчутті, отче, придбавши,* наче ангел прожив єси на землі в тілі,* Іларіоне блаженний,* молільнику за душі наші.
Псалом 116
Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.
Земним ангелом і небесним чоловіком* був ти, преподобний,* криницею розкаяння,* потоком співчуття, безоднею чудес,* поручником грішників,* справжньою плодовитою Божою оливкою,* яка оливою трудів своїх змащує лиця* тих, що вірно восхваляють тебе,* Іларіоне блаженний.
Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.
Ум твій, просвічуваний* божественними пізнаннями,* вивищився над тілесними пристрастями,* незмішаний з долішнім,* носячи печать божественної краси і відображаючи її в собі;* і весь ти пізнався як боговидний* співдіянням Духа,* Іларіоне, отче наш,* монашества окрасо.
Слава і нині (хрестобогородичний): Сонце і місяць побачили тебе, Людинолюбче,* повішене на дереві сонце правди, Христе мій,* та й скрили проміння;* основи землі сколихнулися зо страху перед твоєю силою,* а твоя мати, боліючи серцем, закликала до тебе:* Ісусе предобрий, слава твоєму добросердю!
Вхід
Читання книг Старого завіту
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен (г. 8): Помоліться і воздайте Господові Богу нашому (Пс. 75,12).
Стих: Відомий у Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім’я Його (Пс. 75,2).
Диякон: Премудрість.
Читець: З книги Буття читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Такі то були родини синів Ноя за їхніми родами та за їхніми племенами; від них розповсюдились народи по землі після потопу. Уся земля мала одну мову й одні слова. І сталося, що люди, пересуваючись зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там. Вони сказали один до одного: Нумо лишень робити цеглу та випалювати її. І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу. Та й сказали: Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворімо собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі. Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували і мовив Господь: Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити. Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного. І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі. (Бут. 10,32 – 11,9)
Прокімен (г. 8): Голосом моїм до Господа я візвав, голосом моїм до Господа, і вислухав мене. (Пс. 76, 2).
Стих: У день скорботи моєї шукав я Бога. (Пс. 76, 3).
Як здійсниться бажання, душа радіє; від зла відвертатись – то для дурних осоружно. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; а хто приятелює з дурним, – той зледачіє. Грішних переслідує нещастя, а добро – нагорода праведним. Добрий свою спадщину онукам залишає, а майно грішника для праведника бережеться. Цілина бідних родить багато збіжжя; за браком правосуддя не один гине. Хто щадить різки, ненавидить сина; хто ж його любить, той завчасу карає. Праведний їсть собі досхочу, а живіт злих терпітиме нестачу. Мудрість будує свій будинок, а дурнота його руйнує власними руками. Хто ходить просто, Господа боїться; чиї ж криві дороги, той ним гордує. в устах дурного – бич гордині; а губи мудрих їх оберігають. Де волів немає, там порожні ясла; де бики сильні, там урожай великий. Правдивий свідок неправди не говорить; фальшивий свідок брехнями дихає. Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка. (Прип. 13,19 – 14,6)