Sunday of Zacchaeus; Octoechos Tone 4; The Encounter of our Lord God and Saviour Jesus Christ.

English Source: Royal Doors www.royaldoors.net

Great Vespers, Festal Matins and Divine Liturgy.

Feast of our Lord. Holy Day of obligation.

GREAT VESPERS ON SATURDAY EVENING

Kathisma Reading: Blessed is the man… is sung.

At Psalm 140, Tone 4

Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

We never cease to adore Your life-giving Cross, O Christ our God,* And we glorify Your resurrection on the third day.* For You, Almighty One, have thereby restored the corrupted nature of all* and reopened the way to heaven,* since You alone are gracious and You love mankind.

The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Saviour, You have absolved the penalty of disobedience,* committed through the tree of Eden,* by willingly being nailed to the tree of the cross.* As Almighty God, You descended into Hades* and broke asunder the bonds of death.* We, therefore, venerate Your resurrection from the dead,* and joyfully cry out to You:* Almighty Lord, glory to You!

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O Lord, You have battered down the gates of Hades,* and by Your death You have dissolved the realm of death.* You have freed mankind from corruption,* bestowing life, incorruption, and Your great mercy upon the world.

Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Come, all you people,* let us sing the praises of our Saviour’s resurrection on the third day.* For we have, thereby, been delivered from the invincible bonds of Hades,* and we have received incorruption, together with eternal life.* Therefore, we cry out to You* after Your crucifixion, burial, and resurrection:* Save us by Your resurrection, for You love mankind.

Tone 1

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

O Simeon, now receive the One* Whom Moses the lawgiver had foreseen through the cloud on Sinai.* He has become a child and submits Himself to the Law.* This is He who spoke through the Law and whom the prophets foretold.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

O faithful, come let us welcome Christ* and receive Him with hymns of praise and glory.* He is the salvation Simeon has seen.* He is the One whom David foretold* and of whom the prophets have spoken.* O Lord, who for our sake was incarnate and inspired the Law,* to You we bow in worship.

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Tone 6, Glory… Now…

Today the gates of heaven swing open,* for the Word of the Father who has no beginning* has received beginning in time* without any loss to His divinity.* As a child of forty days He is offered by a virgin Mother* in the Temple according to the Law.* The Elder Simeon receives Him in his arms and cries out:* Dismiss me, O Master, for my eyes have seen Your salvation;* O Lord, who came into the world to save us, glory to You!

Prokeimenon, Tone 6
The Lord reigns,* He is clothed in majesty.
verse: Robed is the Lord and girt about with strength.
verse: For He has made the world firm, which shall not be moved.
verse: Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

Readings: (1) Exodus 13:1-3, 11-12, 14-16; (2) Isaiah 6:1-12; (3) Isaiah 19:1-5, 12, 19-21

At the Lytia, Tone 1

The Ancient of Days, who of old gave the Law to Moses on Sinai* appears this day as an infant.* The Creator of the Law fulfils the Law.* He is brought into the Temple* and is given over to the Elder.* The just Simeon receives Him,* and beholding the fulfilment of the divine promise, joyfully cries out:* My eyes have seen the mystery hidden from all eternity.* It has been revealed in these latter days.* The Light has radiated the darkness of unbelieving Gentiles* and gives glory to the newly chosen Israel.* Therefore, let Your servant depart from the bonds of this flesh* to the wondrous unending life that knows no age.* And we pray You to grant great mercy to the world.

He, who once gave the Law to Moses on Sinai,* today submits Himself to the prescriptions of the Law.* In His compassion He has become like us for our sakes.* Now the pure God, as a holy infant having opened a pure womb,* is being offered as God to Himself.* He is freeing us from the curse of the Law* and granting light to our souls.

Tone 2

Simeon now receives below in his earthly arms* the One whom the ministers at the liturgy on high entreat with trembling,* and who was prophesied to become incarnate.* Seeing the heavenly God as mortal man,* he is ready to withdraw from earthly things and joyfully cries out:* Glory to You, O Lord, the unsetting Light,* that uncovers those in darkness.

Today Simeon takes in his arms the Lord of Glory,* the One whom Moses formerly saw in the darkness* when he received the tablets of the Law on Mount Sinai.* This is He who speaks through the prophets;* He is the Creator of the Law.* This is He whom David announced.* He is awesome to all, yet He has great and abundant mercy.

The pure Virgin brings the Sacred One* into the sanctuary to the holy priest.* Simeon extends his hands,* receives Him joyously in his arms, and cries out:* O Master, now You let Your servant go in peace,* according to Your word, O Lord.

The Creator of heaven and earth is carried today* in the arms of the Elder Simeon.* Inspired by the Holy Spirit, he cried out:* Now I am set free, for I have beheld my Saviour.

Today, Simeon the Elder enters the Temple, rejoicing in spirit,* to receive in his arms the One who gave the Law to Moses,* the One who fulfils the Law in Himself.* For Moses was counted worthy to see God,* although in darkness and sounds that were not clear;* and with covered face he rebuked the unbelieving people.* But Simeon carried the pre-eternal Word of the father in bodily form,* and he revealed the Light of the Gentiles, the Cross, and the Resurrection.* Anna was shown to be a prophetess,* announcing the Saviour and Deliverer of Israel.* Unto Him let us cry aloud:* Through the Theotokos have mercy on us, O Christ our God.

Tone 4

Today, the holy Mother who is higher than any temple* has herself come into the Temple* to show the world the Creator and Giver of the Law.* Simeon the Elder receives Him in his arms;* he venerates Him and cries aloud:* Now let Your servant depart in peace,* for I have seen You, the Saviour of our souls.

Tone 5, Glory…

Search the Scriptures as Christ our God said in the Gospels;* for in them we find Him who was born and wrapped in swaddling clothes,* the One laid in a manger and fed upon milk,* who received circumcision and was carried by Simeon.* Not in fancy or imagination,* but in very truth has He appeared to the world.* Let us cry out to Him:* Glory to You, O pre-eternal God!

Now…

He Who is Ancient of Days and young in the flesh* is being brought into the Temple by His virgin Mother.* He fulfils the promise of His own Law.* Simeon receives Him and says:* Now You may let Your servant go in peace,* for my eyes have seen Your salvation, O Lord.

Aposticha

Tone 4

In being lifted upon the cross, O Lord,* You abolished the curse which we had inherited from our fathers.* By going down into Hades,* You freed from eternal captivity those imprisoned there,* and granted incorruption to mankind.* We, therefore, praise Your life-giving and redeeming resurrection.

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

By hanging on the cross, O Almighty One,* You shook the whole creation to its foundations.* When You Yourself were laid in the grave,* You raised to life those who had been lying in the graves,* and You granted life and incorruption to mankind.* We, therefore, praise and glorify Your resurrection on the third day.

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O Christ, the lawless people showed their ingratitude to You, their Benefactor,* by delivering You to Pilate who condemned you to be crucified.* But You willingly suffered death and burial;* and, as God, You rose by Your own power on the third day,* granting us everlasting life and great mercy.

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

The women, shedding bitter tears, came to see You in Your tomb;* and not finding Your body, they lamented, saying:* O Saviour and King of All, how were You stolen?* What place holds Your life-bearing body?* An angel answered them, saying:* Do not weep, but go and proclaim that the Lord is risen,* filling our hearts with joy;* for He alone is most compassionate.

Tone 8, Glory… Now…

He who rides on the Cherubim and is praised by the Seraphim* is now being brought into the holy Temple according to the Law.* He is sitting in the arms of an old man as though upon a throne.* From Joseph He receives God-pleasing gifts, a pair of turtle doves,* and from the newly-chosen people of the Gentiles, and undefiled Church.* the two doves indicate that He is the head both of the Old and New Testaments.* As for Simeon, when he saw what had been revealed come to pass,* he received the child and blessed the virgin Mother of God,* pointing out to her the sufferings that she would bear.* He asked the Lord to be released from life, saying:* Now You may dismiss me, O Lord, as You have promised;* for my eyes have seen You, the eternal Light,* the Lord and Saviour of all Christian people.

Troparion, Tone 1

Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants us resurrection. (3)

GREAT MATINS ON SUNDAY MORNING

Usual Beginning

Hexapsalm

Great Litany

God the Lord, Tone 4

Troparia, Tone 1

Glory… Now…

Psalter Reading

Stasis I: Psalms 9, 10
Stasis II: Psalms 11, 12, 13
Stasis III: Psalms 14, 15, 16

Small Litany

Sessional Hymn, Tone 4

Looking into the entrance of the tomb,* the Myrrh-bearing women were unable to endure the bright radiance of the Angel,* trembling in awe they said;* How is it that He who has opened Paradise to the Thief hath been stolen?* How is it that He who before His passion proclaimed His Arising has been raised?* Truly Christ God has arisen, granting those in Hades life and resurrection.

Arise, O Lord my God, let Your hands be lifted on high;* forget not Your poor to the end.

Mortal men laid in a new tomb* the One who through a word established the ends of earth,* for You, O Saviour, willingly endured the Cross,* whereby You conquered the adversary, and despoiled death,* for which cause all those in Hades extol Your life-giving Arising saying* Christ, the giver of life, has arisen and abides to the ages.

Glory… Now…

As he contemplated that which was beyond nature* Joseph was struck with wonder, O Theotokos, at you conception without seed.* He contemplated the mysterious dew upon the fleece,* the bush unburnt by fire,* Aaron’s rod which budded.* Thus your Betrothed and guardian bore witness and cried to the priests saying:* A Virgin bears a child,* and after child-birth remains yet a virgin.

Psalter Reading

Stasis I: Psalm 17
Stasis II: Psalms 18, 19, 20
Stasis III: Psalms 21, 22, 23

Small Litany

Sessional Hymn, Tone 4

O Saviour, You arose from Hades as immortal,* raising the world together with You by Your might, O Christ our God.* With strength You have overthrown the dominion of death,* revealing the Resurrection to all, O Merciful one.* Wherefore we also glorify You, O only Lover of mankind.

I will confess You, O Lord, with my whole heart,* I will tell of all Your wonders.

Gabriel radiant in white vestments descended from the heights above,* and approaching the rock upon which the Rock of life was lying,* cried to the weeping women saying:* Cease your cries of lamentation;* for you have now obtained merciful compassion.* Take courage, for the One you seek is truly risen.* Therefore, cry to the Apostles telling them that the Lord has arisen,* to worship the risen One;* and having received gladness, to take courage, together with Eve.

Glory… Now…

All the choirs of Angels were struck with wonder, O Pure Virgin,* at the awesome mystery of your conception.* How can the One who holds all things in place with only a nod,* now be held in your arms as a man?* How can the Eternal accept a beginning?* How can the One who nourishes everything that has breath by His ineffable goodness,* be suckled at your breast?* And upon seeing these things, with hymns they glorify you* as truly the Mother of God.

Polyeleos

Exaltation

We extol You,* O Christ the Giver of Life,* and we venerate your most pure Mother,* who according to the Law brought You this day into the Temple of the Lord.

verse: The Lord is in His holy temple, the Lord whose throne is in heaven.
verse: My heart overflows with noble words. To the King I must speak the song I have made.
verse: May this song make your name forever remembered. May the peoples praise you from age to age.
verse: Holiness is fitting to Your house, O Lord, until the end of time.
Glory… Now…
Alleluia! Alleluia! Alleluia! Glory be to You, O God! (3)

Evoglitaria

Small Litany

Hypakoe, Tone 4

The Myrrh-bearing women hastened to proclaim to the Apostles* the news of Your wondrous Rising, O Christ:* that as God You have arisen,* granting the world great mercy.

Sessional Hymn I, Tone 1

Let the heavenly hosts marvel at this mystery,* and let those on earth praise in song • as we behold the ineffable condescension of God.* He is now embraced in aged arms,* the One before whom the powers of heaven tremble,* the One who alone loves all.

Glory…

The One who is with the Father upon the holy throne* has come to earth and has been born of a Virgin.* The One, whose years are incomprehensible, becomes a babe.* Simeon received Him in his arms and cried out, rejoicing:* Now, O merciful Lord, let me depart in peace,* for You have brought joy to Your servant.

Tone 4, Now…

The Ancient of Days becomes a child for my sake.* The most holy God is purified* in order to confirm the reality of the human flesh* which He received from the Virgin.* Simeon, upon beholding this mystery,* acknowledged Him as God revealed in the flesh.* The Elder greeted Him as Life,* and, rejoicing, cried out in his old age:* Let me depart, for I have seen You, the Life of all.

Gradual Hymns, Tone 4

Antiphon 1

From my youth do many passions war against me;* but do You Yourself defend* and save me, O my Saviour.

You haters of Sion shall be shamed by the Lord;* for like grass, by the fire* shall you be withered.

Glory… Now…

In the Holy Spirit, every soul is quickened,* and, through cleansing, is exalted* and made radiant* by the Triple Unity in a hidden sacred manner.

Antiphon 2

From the depths of my soul* I have cried to You fervently, O Lord;* let Your divine ears be attentive to me.

Everyone who has set their hope in the Lord,* is higher than all those* who mourn.

Glory… Now…

By the Holy Spirit* the streams of grace swell up;* watering all creation* engendering life.

Antiphon 3

Let my heart be raised to You, O Lord;* and let none of the pleasures of the world lure me* to weakness.

As one that has tender love for one’s mother;* so should we have even more fervent love* for the Lord.

Glory… Now…

By the Holy Spirit comes an abundance of divine knowledge,* contemplation and wisdom;* for by Him the Word unveils* all the Father’s teachings.

Prokeimenon, Tone 4

May this song make your name forever remembered. May the people praise You from age to age.

verse: My heart overflows with noble words. To the King I must speak the song I have made.

Let Everything that has Breath, Tone 4

Gospel

Luke 2:25-32

After Psalm 50

Tone 6, Glory…

Through the prayers of the Theotokos,* O merciful Lord,* cleanse me from the multitude of my transgressions.

Now…

Through the prayers of the Theotokos,* O merciful Lord,* cleanse me from the multitude of my transgressions.

Have mercy upon me, O God, according to Your loving kindness, according to the multitude of Your tender mercies blot out my transgressions

Today the gates of heaven swing open,* for the Word of the Father who has no beginning* has received beginning in time* without any loss to His divinity.* As a child of forty days He is offered by a virgin Mother* in the Temple according to the Law.* The Elder Simeon receives Him in his arms and cries out:* Dismiss me, O Master, for my eyes have seen your salvation;* O Lord, who came into the world to save us, glory to You!

Canon, Tone 4

Ode 1

Irmos: Through the Red Sea, as on the dry land,* old Israel passed on with unmoistened foot;* crosswise, in the wilderness, Moses held up his arms* and they routed Amalek’s might.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As good and all-powerful, O Lord, you were lifted up on the immaculate tree of your cross, healing by the tree our utter destruction, setting right our defection.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

In your body in the tomb, as God with your soul in Hell, with the Thief in Paradise, you were yet, O Christ, on the throne with the Father and the Spirit, all things filling, and infinite.

Most holy Theotokos, save us!

You conceived the Son of God without seed, by the Father’s purpose, from the divine Spirit; you bore in flesh the one from the Father without mother: through us, out of you, without father.

Irmos: The sun shed its rays upon dry land In the middle of the sea. The water on both sides stood firm as a wall while Israel walked across. They sang this hymn pleasing to God: Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.

Most holy Theotokos, save us!

O clouds, send down rain; for Christ the Sun, riding upon a swift cloud, is offered by pure hands as an infant into the Temple. Therefore, let us, the faithful, sing out: Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.

Most holy Theotokos, save us!

May the feeble hands of Simeon be strengthened, and his weakened legs be made firm so that he may run quickly to meet Christ. Let us join with the heavenly choirs and sing praise to the Lord, for He has been greatly glorified.

Glory… Now…

Sing out, O heavens, and rejoice, O earth; for Christ the Creator, who existed from all eternity as one of the Trinity, is now offered in the Temple to God the Father as a newborn infant by is virgin Mother. Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.

Katavasia: The sun shed its rays upon dry land In the middle of the sea. The water on both sides stood firm as a wall while Israel walked across. They sang this hymn pleasing to God: Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.

Ode 3

Irmos: Your Church, O Christ, makes merry in you, crying aloud:* You are my strength, O Lord, my refuge, my firm foundation.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

The tree of life, the true and intellectual vine, hangs upon the cross pouring forth to all the elixir of life.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As a great one and fearful, demolishing utterly the insolence of Hell, as God incorruptible, now you have risen in the flesh.

Most holy Theotokos, save us!

You only, O Mother of God, are the friend who procures the good things beyond nature for those upon earth and therefore we bring to you our “Hail.”

Irmos: O Lord, the solid rock of those that place their trust in You, strengthen the Church which You have purchased with your precious blood.

Most holy Theotokos, save us!

The only-begotten of the Father before all ages comes forth from the all-pure Virgin as a firstborn child, and He extends his hands to Adam.

Most holy Theotokos, save us!

God the Word appeared as a child to raise up Adam from his childishness into which he had fallen through deception.

Glory… Now…

Having become an infant without undergoing any change, the Creator has refashioned into his divinity our nature which was taken from the earth and will return to it again.

Katavasia: O Lord, the solid rock of those that place their trust in You, strengthen the Church which You have purchased with your precious blood.

Kontakion, Tone 1

By Your birth, You sanctified a virgin womb* and fittingly blessed the hands of Simeon.* You have come also now and saved us, O Christ our God;* give peace to Your community in time of war,* and strengthen its rulers, whom You love,* for You alone,* are the Lover of mankind.

Ikos

Let us run to meet the Theotokos, desiring to behold her Son whom she offered to Simeon. The angelic hosts were filled with awe as they beheld Him from their dwelling place and said: Now we see amazing and extraordinary wonders beyond comprehension and expression. The One who created Adam is carried as babe. The One who cannot be contained is held in the arms of the Elder. The One who is infinite in the bosom of the Father voluntarily takes on flesh in a finite manner, for He alone loves all people.

Ode 4

Irmos: Seeing you the Sun of Righteousness* lifted high on the cross,* with good reason your Church stood still in her course and exclaimed:* Glory to your power, O Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

You went up on the Cross, to the Passion of your pure flesh worn of your own will, thus healing my passions. Therefore we cry to you: Glory to your power, O Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Lord, death tasted of your life-giving, sinless flesh and deservedly was slain. But we cry to you: Glory to your power, O Lord.

Most holy Theotokos, save us!

You bore a child, O Virgin, without a man, and after the birth you were discerned as still a virgin; therefore in faith unwavering we cry in never silent voices: Hail to you, our Lady.

Irmos: O Christ, Your virtue has filled the heavens. You were born from an all-pure Mother, the Ark of Your majesty, and You now enter the Temple of your glory as an infant in arms; and the entire universe is filled with Your glory.

Most holy Theotokos, save us!

The Theotokos spoke out: O Simeon, having witnessed mysteries beyond expression, rejoice and take in your arms Christ the Word who has become an infant. This mystery was foretold to you by the Holy Spirit. Now sing out to Him: The entire universe is filled with Your glory.

Most holy Theotokos, save us!

Receive with joy, O Simeon, the infant Christ was is the consolation of Israel and the One for whom you hoped. He is the Maker and Master of the Law who Himself fulfils it. Cry out to Him: The entire universe is filled with Your glory.

Glory… Now…

Simeon marvelled to behold in the flesh, as an infant, the Word who is without beginning, the Source of all creation who is carried by the Virgin as on the throne of the Cherubim. The Elder cried out to Him: The entire universe is filled with Your glory.

Katavasia: O Christ, Your virtue has filled the heavens. You were born from an all-pure Mother, the Ark of Your majesty, and You now enter the Temple of your glory as an infant in arms; and the entire universe is filled with Your glory.

Ode 5

Irmos: Lord, my light, you have come into the world;* O holy light, turn from the darkness of ignorance all who sing to you in faith.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

In compassion, O Lord, you came down to the earth; hanging upon the tree you raised up the fallen nature of man.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

O Christ, you bore yourself the reproach of my sins; you loosed the pangs of death, Compassionate, in your holy resurrection.

Most holy Theotokos, save us!

We thrust you forward as an unbreakable shield in face of our enemies; we have gained you, Bride of God, as anchor and hope of our salvation.

Irmos: In a vision Isaiah saw the Lord seated on a high and lofty throne, surrounded by angels, and he cried out: Woe is me! For I have seen in advance the Incarnate One, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.

Most holy Theotokos, save us!

When Simeon the Elder beheld the Word carried in the arms of his Mother, he recognized Him as the Glory revealed to the prophet. He cried out: Rejoice, O holy Lady, for you are the throne who carries God, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.

Most holy Theotokos, save us!

Simeon bent down and reverently touched the footprints of the virgin Mother of God, saying: O pure Lady, I am afraid to hold in my arms the infant God, but you carry Him, the unconsumed Fire, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.

Glory… Now…

Simeon spoke to the Mother of God, saying: One of the Seraphim purified the lips of Isaiah with a burning ember. You fill me with light as you entrust to me, with your hands as with tongs, the One whom you hold, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.

Katavasia: In a vision Isaiah saw the Lord seated on a high and lofty throne, surrounded by angels, and he cried out: Woe is me! For I have seen in advance the Incarnate One, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.

Ode 6

Irmos: I will sacrifice to you, O Lord, with the voice of praise:* so cries your Church to you,* purified from demons’ gore* through the blood which flows in pity from your side.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Girded with power you went up on the cross and came to grips with the tyrant and as God you dashed him down from the heights and raised up Adam with your invincible hand.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

You are risen, O Christ, from the tomb in dazzling beauty of lightning flash, scattering to the winds by your power divine every one of your enemies. As God you have filled all things with gladness.

Most holy Theotokos, save us!

O wonder of all wonders, newest and strangest, that a virgin, knowing no man, conceived in the womb him who holds the whole universe in his hands and suffered no straitening.

Irmos: When Simeon beheld with his own eyes the salvation which was to come to the people, he cried out to God: O Christ who comes from God, You are truly my God.

Most holy Theotokos, save us!

You are a stumbling stone and an obstacle for the disobedient in Sion, but You are the salvation for the faithful whom you will not let be put to shame. You are truly the image of the Father, begotten before all ages; now in your compassion You have put on the limitations of flesh.

Glory… Now…

Now You may dismiss in peace the servant who worships You as Son of the Most High, and Son of the Virgin, God who has become a child.

Katavasia: When Simeon beheld with his own eyes the salvation which was to come to the people, he cried out to God: O Christ who comes from God, You are truly my God.

Kontakion

My Saviour and Deliverer from the grave* as God raised out of bondage the children of the earth* and shattered the gates of Hades;* and as Master, He rose on the third day.

Ikos

Today Christ, the giver of life, has risen from the dead, come after three days from the tomb; by his might he has smashed the doors of death, put Hell to death and crushed death’s sting and Adam with Eve set free. Let all of us born of the earth sing to him, in thankfulness fervently cry out his praise. For he, the lone strong One, on the third day as God and as Lord has risen.

Ode 7

Irmos: In a Persian furnace three children of Abraham were set on fire* but more than in the flames they blazed in loving desire to God, and cried:* Blessed are you, O Lord,* in the temple of your glory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Washed in Christ’s divine blood, mankind has been called to incorruption and sings in thanksgiving: Blessed are you, O Lord, in the temple of your glory.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Your tomb, O Christ, declares itself life-bearing, fairer far than Paradise, more radiant than any kingly hall, fount of our resurrection.

Most holy Theotokos, save us!

Hail, tabernacle of the Most High, hallowed and sacred. Joy is given through you, O Mother of God, to those who cry to you: Blessed are you amongst women, All-holy Lady.

Irmos: We praise with fervour the Word of God who sent down dew upon the youths in the furnace as they spoke about heavenly things and who has now taken flesh from the pure Virgin. We sing to Him: Blessed are You, 0 God of our Fathers.

Most holy Theotokos, save us!

Simeon cried out: I leave this earth to declare the good tidings to Adam and Eve dwelling in Hades; and with the prophets he sang joyfully: Blessed are You, O God of our Fathers.

Most holy Theotokos, save us!

God descended into Hades to deliver those imprisoned there; He gives freedom to all the captives and sight to the blind, and He enables the speechless to cry aloud: Blessed are You, O God of our Fathers.

Glory… Now…

Simeon foretold to the Mother of God: A sword shall pierce your heart, O all-pure Virgin, when you see your Son upon the Cross. He is the One to whom we sing out: Blessed are You, O God of our Fathers.

Katavasia: We praise with fervour the Word of God who sent down dew upon the youths in the furnace as they spoke about heavenly things and who has now taken flesh from the pure Virgin. We sing to Him: Blessed are You, 0 God of our Fathers.

Ode 8

Irmos: Daniel, with hands outspread in the den,* stopped the gaping jaws of the lions;* the three children, lovers of God,* clothed in the virtue of godliness,* quenched the power of the fire and sang aloud:* Bless the Lord, all you works of the Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

With hands outspread on the cross, O Lord, you gathered together the nations and showed them to be one Church praising you, with those on earth and those in heaven in harmony singing: Bless the Lord, all you works of the Lord.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

As lightning flashing, in the unapproachable light of the resurrection, the white-robed angel appeared to the women and cried: Why do you seek the living in the tomb as dead? Christ is risen indeed and we cry to him: All you his works, sing praises to the Lord.

Most holy Theotokos, save us!

You alone, among all the families of the earth, are revealed as Mother of God; wholly without stain, unharmed by the fire of the unapproachable light, you became the dwelling-place of the Godhead. We all bless you, therefore, Mary, God’s bride.

Irmos: Standing together in the unbearable fire, yet not harmed by the flame,* the children, champions of godliness, sang a divine hymn:* O all you works of the Lord,* bless the Lord and exalt Him above all for ever.

Most holy Theotokos, save us!

O Israel as you behold your glory, Emmanuel, the Child of the Virgin, now offered before the Ark of God, dance and sing together: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above forever.

Most holy Theotokos, save us!

Simeon said: Behold the Child who is God; He shall be a sign of contradiction. Let us sing to Him in faith: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above all forever.

Glory… Now…

God the Word, the Source of Life, now becomes a little child; He shall be the downfall of the disobedient and the rising of those who sing to Him in faith: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above all forever.

We praise, we bless, we worship the Lord. We extol and exalt Him above all for ever.

Katavasia: Standing together in the unbearable fire, yet not harmed by the flame,* the children, champions of godliness, sang a divine hymn:* O all you works of the Lord,* bless the Lord and exalt Him above all for ever.

Magnificat

Ode 9

Irmos: From you, O Virgin, the mountain unhewn,* is taken the stone uncut by human hands:* Christ the cornerstone, disparate natures joining together.* Therefore, we rejoice and magnify you, Mother of God.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Wholly you have taken me up entire into union without confusion through your great mercy, my God, giving me salvation in full through your suffering endured on the cross in the flesh.

Glory to your holy Resurrection, O Lord.

Gazing upon your opened tomb and upon the linen clothes, within which God had lain, left empty by your resurrection, your disciples said with the angel: The Lord is risen indeed.

Most holy Theotokos, save us!

All we the faithful worship the one divine nature but Trinity of persons; persons unconfounded, equal in power and equal in honour, we reverently magnify.

O God-bearing Virgin, hope of Christians, protect and guard and save all those who put their trust in you.

Irmos: In the shadow and the letter of the Law, let us, the faithful, discern a figure:* every male child that opens the womb shall be sanctified to God.* Therefore do we magnify the firstborn Word and Son of the Father without beginning,* the firstborn Child of a Mother who has not known a man.

O Virgin Mother of God, Hope of Christians, protect, watch, and save those who have placed their hope In you.

O Virgin Mother of God, Helper of the world, protect and preserve us from every care and worry.

Irmos: We, the faithful, see the figure of Christ in the shadow and the letter of the law which says: Every male who opens the womb shall be called holy to the Lord. Therefore, we extol the firstborn of the Eternal Father and the Virgin Mother.

O God-bearing Simeon, come and raise up Christ to whom the Virgin gave birth.

Simeon the Elder receives in his arms the Maker of the Law and Master of all.

O mystical Tongs, how do you carry the Coal? How do you nourish Him who gives food to all?

Irmos: In ancient times the people offered a pair of doves and two young pigeons. Now the holy Simeon and Anna the prophetess, filled with faith, ministered and glorified the Child of the Virgin, the only-begotten Son of the Father as He was brought into the Temple.

O daughter of Phanuel, come and stand with us, giving thanks to Christ our Saviour, the Son of God.

The wise Anna, calm in spirit, awesomely speaks out, acknowledging Christ as the Creator of heaven and earth.

O Christ, the King of all, grant the faithful victory over their enemies.

O pure virgin Mother, the great things done for you are incomprehensible to angels and mortals.

Irmos: Simeon cried out: You have granted me the boundless joy of your salvation, O Christ. Now take me, your servant, who is weary of the shadow, and make me a new preacher of the mystery of grace, as I extol You with praise.

The pure Dove, the unspotted Lamb, carries the Lamb and Shepherd into the Temple.

O Christ, King of all, grant me the gift of tears that I may weep for my soul, lost in evil.

Let us devoutly praise the Divinity, the three Persons who shine with a threefold light.

O Virgin Mary, enlighten my soul which is grievously darkened by the passions of life.

The holy Anna, noble in faith and having the wisdom of years, reverently acknowledged the Master in the Temple; she extolled the Mother of God and praised her before everyone present.

Katavasia: In the shadow and the letter of the Law, let us, the faithful, discern a figure:* every male child that opens the womb shall be sanctified to God.* Therefore do we magnify the firstborn Word and Son of the Father without beginning,* the firstborn Child of a Mother who has not known a man.

Small Litany

Holy is the Lord

Hymn of Light

Resplendent with virtues* let us behold the men standing in brilliant clothes inside the grave,* giving life to the saddened myrrh-bearing women.* Let us learn of the resurrection of the Lord of heaven* and hasten with Peter to the tomb of life.* Let us stand before His wondrous resurrection* and contemplate the marvels of Christ.

Glory… Now…

Inspired by the Spirit, the Elder Simeon came to the Temple.* He received in his arms the Master of the Law and cried out: O Lord, release your servant from the bonds of the flesh* according to your word, in peace;* because my eyes have seen your revelation,* who is a light to the Gentiles and the salvation of Israel.

Praises

Stichera of the Praises, Tone 4

O all-powerful Lord,* Who endured the Cross and death,* and arose from the dead,* we glorify Your Holy Resurrection.

By Your Cross, O Christ, You have delivered us from the ancient curse,* and by Your death You have conquered the devil who tyrannized our nature.* By Your arising You have filled all things with joy,* wherefore we cry to You:* O Lord risen from the dead, glory be to You!

O Christ the Saviour,* with Your Cross, guide us to Your truth,* and deliver us from the snares of the enemy;* O You who are risen from the dead* raise us also who have fallen through sin,* by the stretching out of Your hand,* O Lord, at the behest of the prayers of Your Saints.

Without departing from Your Father’s bosom,* in Your tender compassion, You descended to earth,* O Only-begotten Word of God,* without change becoming man.* While You are impassible in Your divinity,* You suffered the Cross and death in the flesh;* and rising from the dead You have granted immortality to the race of mankind,* as You alone are all-powerful.

In fulfilment of the Law,* the Lover of Mankind now is brought to the Temple.* Simeon takes Him in his aged arms and cries out:* Now let me depart to the blessedness of the world to come;* for I have beheld on this day, clothed in mortal flesh,* the One who is Lord of life and Master of death.

As a light of revelation to the Gentiles,* You manifested yourself, O Lord.* The Sun of Justice sits upon a light cloud.* You fulfilled the shadow of the Law* and showed the beginning of the new grace.* Therefore, beholding You, Simeon cried out:* Release me from corruption, for I have seen You today.

When You became incarnate as You willed,* You did not separate yourself from the bosom of the Father.* You uphold the whole world with your hand,* yet You were held in the arms of the ever-Virgin,* and You were handed over to the arms of Simeon, the servant of God.* Therefore, he cried out with joy:* Now You may dismiss your servant in peace, O Lord, for I have seen You.

Tone 6, Glory… Now…

O Christ our God, this day You have been pleased* to rest in the arms of the Elder* as You sit upon the throne of the Cherubim.* Deliver us, who sing your praises, from the force of passions,* and grant salvation to our souls.

Tone 2, Now…

You are truly most blessed, O virgin Mother of God.* Through the One who was incarnate of you,* Hades was chained, Adam revived, the curse wiped out,* Eve set free, Death put to death,* and we ourselves were brought back to life.* That is why we cry out in praise;* Blessed are You, O Christ our God,* who finds in this your good pleasure. Glory to You!

Great Doxology

Trisagion Prayers

Troparion, Tone 2

You came forth from death, destroying the eternal bonds of Hades, O Lord.* You broke the curse of Death* and thus delivered us from the snares of the Evil One.* Then You appeared to your apostles and sent them forth to preach,* and through them You have bestowed your peace upon all the world,* for You alone are rich in mercy.

Insistent Litany

Litany of Supplication

Great Dismissal

DIVINE LITURGY ON SUNDAY MORNING

Entrance

The Lord has made known His salvation;* He has revealed His truth before the nations.

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 4: When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”

Troparion, Tone 1: Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants us resurrection.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 4: My Saviour and Deliverer from the grave* as God raised out of bondage the children of the earth* and shattered the gates of Hades;* and as Master, He rose on the third day.

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 1: By Your birth, You sanctified a virgin womb* and fittingly blessed the hands of Simeon.* You have come also now and saved us, O Christ our God;* give peace to Your community in time of war,* and strengthen its rulers, whom You love,* for You alone,* are the Lover of mankind.

Prokeimenon, Tone 4
How great are Your works, O Lord* You have made all things in wisdom.
verse: Bless the Lord, O my soul: O Lord my God, You are exceedingly great. (Psalm 103:24,1)

Prokeimenon, Tone 3
My soul magnifies the Lord,* and my spirit has rejoiced in God, My Saviour.

Epistle: 1 Timothy 4:9-15; Hebrews 7:7-17 (NRSV)

Timothy my son, the saying is sure and worthy of full acceptance. For to this end we toil and struggle, because we have our hope set on the living God, who is the Savior of all people, especially of those who believe. These are the things you must insist on and teach. Let no one despise your youth, but set the believers an example in speech and conduct, in love, in faith, in purity. Until I arrive, give attention to the public reading of scripture, to exhorting, to teaching. Do not neglect the gift that is in you, which was given to you through prophecy with the laying on of hands by the council of elders. Put these things into practice, devote yourself to them, so that all may see your progress.

Brothers and Sisters, it is beyond dispute that the inferior is blessed by the superior. In the one case, tithes are received by those who are mortal; in the other, by one of whom it is testified that he lives. One might even say that Levi himself, who receives tithes, paid tithes through Abraham, for he was still in the loins of his ancestor when Melchizedek met him.

Now if perfection had been attainable through the levitical priesthood—for the people received the law under this priesthood—what further need would there have been to speak of another priest arising according to the order of Melchizedek, rather than one according to the order of Aaron? For when there is a change in the priesthood, there is necessarily a change in the law as well. Now the one of whom these things are spoken belonged to another tribe, from which no one has ever served at the altar. For it is evident that our Lord was descended from Judah, and in connection with that tribe Moses said nothing about priests.

It is even more obvious when another priest arises, resembling Melchizedek, one who has become a priest, not through a legal requirement concerning physical descent, but through the power of an indestructible life. For it is attested of him, “You are a priest forever, according to the order of Melchizedek.”

Alleluia, Tone 4
verse: Poise yourself and advance in triumph and reign in the cause of truth, and meekness, and justice.
verse: You have loved justice and hated iniquity. (Psalm 44:5,8)
verse: Now, O Master, You dismiss Your servant in peace according to Your word. (Luke 2:29)

Gospel: Luke 19:1-10; Luke 2:22-40 (NRSV)

At that time Jesus entered Jericho and was passing through it. A man was there named Zacchaeus; he was a chief tax collector and was rich. He was trying to see who Jesus was, but on account of the crowd he could not, because he was short in stature. So he ran ahead and climbed a sycamore tree to see him, because he was going to pass that way. When Jesus came to the place, he looked up and said to him, “Zacchaeus, hurry and come down; for I must stay at your house today.” So he hurried down and was happy to welcome him. All who saw it began to grumble and said, “He has gone to be the guest of one who is a sinner.” Zacchaeus stood there and said to the Lord, “Look, half of my possessions, Lord, I will give to the poor; and if I have defrauded anyone of anything, I will pay back four times as much.” Then Jesus said to him, “Today salvation has come to this house, because he too is a son of Abraham. For the Son of Man came to seek out and to save the lost.”

At that time the parents brought Jesus up to Jerusalem to present him to the Lord (as it is written in the law of the Lord, “Every firstborn male shall be designated as holy to the Lord”), and they offered a sacrifice according to what is stated in the law of the Lord, “a pair of turtledoves or two young pigeons.”

Now there was a man in Jerusalem whose name was Simeon; this man was righteous and devout, looking forward to the consolation of Israel, and the Holy Spirit rested on him. It had been revealed to him by the Holy Spirit that he would not see death before he had seen the Lord’s Messiah. Guided by the Spirit, Simeon came into the temple; and when the parents brought in the child Jesus, to do for him what was customary under the law, Simeon took him in his arms and praised God, saying,

“Master, now you are dismissing your servant in peace, according to your word; for my eyes have seen your salvation, which you have prepared in the presence of all peoples, a light for revelation to the Gentilesand for glory to your people Israel.” And the child’s father and mother were amazed at what was being said about him. Then Simeon blessed them and said to his mother Mary, “This child is destined for the falling and the rising of many in Israel, and to be a sign that will be opposed so that the inner thoughts of many will be revealed—and a sword will pierce your own soul too.”

There was also a prophet, Anna the daughter of Phanuel, of the tribe of Asher. She was of a great age, having lived with her husband seven years after her marriage, then as a widow to the age of eighty-four. She never left the temple but worshiped there with fasting and prayer night and day. At that moment she came, and began to praise God and to speak about the child to all who were looking for the redemption of Jerusalem. When they had finished everything required by the law of the Lord, they returned to Galilee, to their own town of Nazareth. The child grew and became strong, filled with wisdom; and the favor of God was upon him.

Hymn to the Mother of God

O God-bearing Virgin, hope of Christians, protect and guard and save all those who put their trust in you.

and the Irmos, Tone 3: In the law, the shadow, and the scriptures, we the faithful see a figure: every male child that opens the womb shall be sanctified to God. Therefore do we magnify the first-born Word and Son of the Father who is without beginning, the first-born Child of a Mother who had not known man.

Communion Hymn

Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest (Psalm 148:1).* I will take the chalice of salvation;* and I will call upon the name of the Lord.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 116:13)

Неділя про Закхея. Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 02 лютого.

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

Стих: Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.

(г. 4): Животво́рчому Твоє́му хресто́ві* безпереста́нно поклоня́ючись, Хри́сте Бо́же,* сла́вимо Твоє́ на тре́тій день воскресі́ння.* Бо ним Ти, Всеси́льний, обнови́в надни́щену лю́дську приро́ду* і віднови́в нам вхід до не́ба,* як єди́ний до́брий і людинолю́бний.

Стих: Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.

Ти, Спа́се, зни́щив ка́ру за непо́слух що́до де́рева,* бо доброві́льно дав Себе́ приби́ти на хре́снім де́реві* і, як всеси́льний, зійшо́вши в ад,* як Бог, розірва́в Ти сме́ртні око́ви.* Тому́ й поклоня́ємось Твоє́му з ме́ртвих воскресі́нню, ра́дісно кли́чучи:* Всеси́льний Го́споди, – сла́ва Тобі́!

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Бра́ми а́дові зни́щив Ти, Го́споди,* і Твоє́ю сме́ртю здола́в ца́рство сме́рти,* лю́дський же рід Ти ви́зволив з тлі́нности,* дарува́вши сві́тові життя́ і нетлі́нність,* і вели́ку ми́лість.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Прийді́ть, лю́ди, оспі́вуймо* Спа́сове на тре́тій день воскресі́ння,* яки́м ми ви́зволилися з міцни́х а́дових око́вів,* і всі прийняли́ нетлі́нність і життя́, взива́ючи:* Ти, що розп’я́вся і був похо́ваний та й воскре́с,* спаси́ нас твої́м воскресі́нням, єди́ний Людинолю́бче!

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

(г. 1): Скажи, Симеоне: кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той, хто від Бога – Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Прийми на руки, Симеоне, того,* кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї, коли давав Закон,* а нині, як немовлятко, підкоряється законові.* Це той, хто говорив у Законі, кого провістили пророки,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Ходім і ми, щоб побожними піснями зустріти Христа,* і приймімо його як Спасителя, що його бачив Симеон!* Це той, кого Давид провістив, що говорив через пророків,* що задля нас прийняв тіло і через Закон промовляв.* Йому поклонімося.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 2): Кому небесні слуги моляться з тремтінням,* того сьогодні на землі взяв тілесно на руки Симеон* і проповідував, що Бог з’єднався з людьми.* Побачивши в людині – небесного Бога,* і прощаючись з усім туземним, радісно закликав:* Ти, Господи, появив світло невечірнє тим,* що були в темряві, – слава тобі!

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Нині Симеон бере на руки Господа слави,* якого колись на Синайській горі бачив у хмарі Мойсей,* як подавав йому таблиці Закону.* Це той самий, що говорив через пророків,* він же й Творець Закону.* Це той, кого Давид провістив страшним для всіх,* він же має велику й багату милість.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Діва свята принесла Пресвятого до храму святителеві,* Симеон же простиг руки та прийняв його і, радіючи, закликав:* Нині, Владико й Господи,* можеш за твоїм словом відпустити слугу твого у мирі.

Слава І нині (г. 6): Нехай відчиняться сьогодні небесні брами,* бо безпочаткове Отцеве Слово, не залишаючи свого Божества,* як людина, приймає нині початок, що підпадає літам* і, як сорокаденне дитятко,* добровільно приноситься Матір’ю Дівою у храм законний.* Симеон-старець приймає його на свої руки, промовляючи:* Відпусти нині слугу твого, Владико,* бо мої очі бачили спасіння твоє.* Ти прийшов у цей світ, щоб спасти рід людський.* Господи, – слава тобі!

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Промовив Господь до Мойсея того дня, коли вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської, кажучи: «Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матерню утробу, в людини і в скотини, воно моє». І промовив Мойсей до людей: «Пам’ятайте про той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож заховайте закон його. А як приведе вас Господь у землю Ханаанську, як то клявся батькам вашим, відділиш усе, що вперше виходить із матернього лона, Господові; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві. І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? – скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую. Нехай це буде знаком на руці твоїй і печаттю між очима твоїми. Так бо говорить Господь Бог Вседержитель: первородного з синів твоїх даси мені. Коли жінка вродить хлоп’ятко, восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього, вона ж тридцять три дні до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її. Як же сповняться дні очищення її, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву до входу в намет зборів, священикові. А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят. І відслужить за неї священик, і вона стане чистою» (Вих. 12, 51-13; 3, 11-12; 14-16)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Пророцтво про Єгипет: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет; і перед ним тремтять єгипетські кумири, і серце Єгипту тане в грудях. Збентежиться у них дух Єгипту, і я оберну в ніщо його раду. Вони питатимуться кумирів та чародіїв і тих, що мертвих викликають, і знахурів. Видам Єгипет у руки лютому володареві; жорстокий цар над ним буде царювати, – слово Господа, Бога сил. Зменшаться води у морі, ріка стане сухою, висхне. Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом! Того дня єгиптяни збабіють, вони тремтітимуть, полохатимуться піднятої руки Господа сил, що він на них підійме. Того дня буде жертовник Господеві посеред Єгипетської землі і пам’ятник Господеві при його границі. Це буде знаком і свідоцтвом Господа сил у землі Єгипетській: коли вони взиватимуть до Господа проти гнобителів, він їм зішле спасителя та оборонця, який спасе їх. І Господь дасть себе спізнати Єгиптові, і Єгипет спізнає того дня Господа, і вони служитимуть йому жертвами й дарами та обітуватимуть Господеві обіти й будуть їх виконувати. І хоча Господь скарає Єгипет тяжкою карою, він їх вигоїть; вони навернуться до Господа; він їх вислухає й оздоровить. (Іс. 19, 1; 3-5; 12; 16, 19-22)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил». І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій». Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову». І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане. (Іс. 6, 1-12)

Стихири на Литії

(г. 1): Віковічний Бог, що колись на горі Синай дав Мойсеєві Закон,* сьогодні являється як дитина.* Він, як законодавець, виконує закон:* приноситься у храм і віддається старцеві.* Симеон праведний, прийнявши його на руки* і побачивши, що здійснилась обітниця, радісно закликав:* Побачили мої очі таїнство від віків закрите,* в останні ж ці дні появлене;* світло, що розганяє невірних поган і появляє славу новому Ізраїлеві.* Тому звільни слугу твого з узів тіла цього* і відпусти до життя вічного, що не старіється,* даючи світові велику милість.

Той, хто на Синаї в давнину подав Мойсеєві Закон,* сьогодні з милосердя до нас підкоряється законним постановам.* Нині чистий Бог, як свята дитинка, родиться від Чистої* і, як Бог, собі самому приноситься,* визволяючи від законного прокляття,* і просвічує душі наші.

Нині Творець неба і землі* носиться святительськими руками старця Симеона,* а він Духом Святим промовляє:* Нині я визволений, бо побачив Спаса мого.

Слава і нині (г. 5): Споконвічний воплотився і став маленькою дитиною.* Мати Діва приносить його до храму,* щоб виконати обітницю свого Закону,* і Симеон бере його* на руки та й промовляє:* Нині, Святий, за твоїм словом,* відпускаєш у мирі слугу твого,* бо мої очі бачили спасіння твоє.

Стихири на стиховні

(г. 4): Го́споди, Ти ви́йшов на хрест,* пра́дідне на́ше прокля́ття усу́нув* і, вступи́вши в ад, Ти ви́зволив дові́чних в’я́знів,* даючи́ лю́дському ро́дові нетлі́нність.* Тож, прославля́ючи Тебе́ за це,* сла́вимо Твоє́ життєда́йне і спасе́нне воскресі́ння.

Стих: Госпо́дь царю́є,* у ве́лич Він зодягну́вся. (Пс. 92,1)

Бу́вши пові́шеним на де́реві,* Ти, єди́ний Си́льний, сколихну́в усі́ творі́ння;* покла́дений у гро́бі, Ти воскреси́в тих, що в гроба́х,* даючи́ лю́дському ро́дові нетлі́нність.* Тому́, співа́ючи, сла́вимо* Твоє́ на тре́тій день воскресі́ння.

Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну,* і вона́ не захита́ється. (Пс. 92,1)

Лю́ди беззако́нні, Хри́сте,* ви́давши Тебе́ Пила́тові, засуди́ли на розп’я́ття* і ста́ли невдя́чними супро́ти Доброчи́нця.* Але́ Ти доброві́льно ви́терпів похова́ння* і тре́тього дня Своє́ю си́лою воскре́с, як Бог,* даючи́ нам ві́чне життя́ і вели́ку ми́лість.

Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди,* нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та. (Пс. 92,5)

Прибу́вши до Твого́ гро́бу,* жінки́ шука́ли Тебе́ зі сльоза́ми;* не знайшо́вши ж, рида́ли і пла́кали, промовля́ючи:* Го́ре нам, Спа́се наш і Ца́рю всіх!* Як же ж то Тебе́ укра́дено?* Яке́ то мі́сце хова́є Твоє́ життєда́йне ті́ло?* А́нгел же мо́вив до них:* Не пла́чте, ка́же, але́ йді́ть і пропові́дуйте, що Госпо́дь воскре́с!* Він бо дає́ нам ра́дість, як єди́ний і добросе́рдий.

Слава і нині (г. 8): Той, хто носиться на херувимах і якого оспівують серафими,* нині приноситься по закону в Божу святиню.* Він сидить на руках Старця, немов на престолі,* а від Йосифа приймає належні Богові дари:* пару горлиць, як пречисту Церкву і вибраний з-поміж поган народ;* і двоє голубенят, як начальник старого і нового Завітів.* Симеон же прийняв здійснення обітниці,* і благословляючи Діву Марію Богородицю,* прорік їй різні страждання, що мали в ній збутися.* У нього ж він просив відпущення, промовляючи:* Нині відпусти мене, Владико, як ти мені раніш обіцяв,* бо я побачив тебе, споконвічне Світло* і Спаса Господа для Христового люду.

Тропарі
(г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.(3 р.)

УТРЕНЯ

Священник: Слава святій, одноістотній, животворчій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).

Шестипсалм’я

Псалом 3 (У понеділок)

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

Псалом 37 (У вівторок)

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62 (У середу)

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3 р.)

Господи, помилуй. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Псалом 87 (У четвер)

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Псалом 102 (У п’ятницю)

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим.

Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Як далеко схід від заходу,* так віддалив він від нас злочинства наші.

Як батько милосердиться над синами,* так милосердиться Господь над тими, що його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Псалом 142 (У суботу й неділю)

О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.

І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.

Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.

Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.

Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.

До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.

Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.

Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.

Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.

Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.

Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.

І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові: І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Під час рецитування псалмів, священник читає потиху перед св. дверми оці молитви:

Утренні молитви

Велика єктенія

У мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Благодаримо Тебе, Господи, Боже наш, що підняв нас із постелі нашої і вклав в уста наші слово хвали, щоб поклонятися і призивати ім’я Твоє святе. Ми умоляємо Твоє милосердя, яке Ти завжди виявляв у нашому житті. Пошли поміч свою людям, що стоять перед лицем святої слави Твоєї і дожидають від Тебе багатої милости; і дай нам, що зо страхом і любов’ю завжди Тобі служимо, хвалити несказанну Твою доброту.]

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Бог Господь… (Пс. 117), глас 4

Бог – Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Стих: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.

Стих: Вони навколо обступили мене, але я ім’ям Господнім переможу їх.

Стих: Я не вмру, а житиму і розказуватиму про діла Господні!

Стих: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

Тропарі

(г. 4): Сві́тлую воскресі́ння про́повідь від а́нгела взна́вши* і пра́дідне осу́дження відки́нувши,* Госпо́дні учени́ці, хва́лячись, апо́столам мо́вили:* Повали́лася смерть, воскре́с Христо́с Бог,* дару́ючи сві́тові вели́ку ми́лість. (2 р.)

Слава: І нині: (г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.

По тропарях читає читець чергову катизму, після якої диякон перед св. дверми виголошує:

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Від ночі лине дух наш до Тебе, Боже, бо світлом є повеління Твої. Навчи нас, Боже, правди Твоєї, заповідей Твоїх і виправдань Твоїх. Просвіти наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть. Віджени всяку мряку від сердець наших, даруй нам сонце правди і охорони життя наше знаменням і печаттю Святого Твого Духа. Направ стопи наші на шлях мирний, дай нам бачити ранішній день у радості, щоб ми Тобі засилали ранішні молитви.]

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Перший сідальний

(г. 4): Мироносиці, поглянувши на вхід до гробу,* і неспроможні знести ангельського сяйва,* дивилися з тремтінням, промовляючи:* Чи не вкрадено, бува, того, що відкрив рай розбійникові?* Чи не встав той, що перед страстями заповів учням воскресіння?* Воістину воскрес Христос,* що дав тим, що були в аді, життя і воскресіння!

Слава і нині: Тебе, Богородице, величаємо, співаючи:* Ти гора, від якої несказанно відколовся камінь* і знищив адські брами.

Відтак читець читає другу чергову катизму, диякон виголошує другу малу єктенію:

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже й Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти підніс нас з постелі нашої і зібрав на годину молитви. Дай нам ласку відкрити уста наші і прийми наші подяки, що в наших силах, і навчи нас установ Твоїх. Бо молитися як слід не вміємо, якщо Ти, Господи, святим Твоїм Духом не навчиш нас. Тому молимося Тобі: Даруй і прости, якщо ми згрішили аж до теперішньої години словом або ділом, або думкою, добровільно або недобровільно. Бо коли на провини будеш дивитися, Господи, Господи, то хто встоїться, бо в Тебе є прощення. Ти один святий, допоміжник сильний, захисник життя нашого, і Тебе ми завжди оспівуватимемо.]

Священник: Бо Ти благий і людинолюбний Бог – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Другий сідальний

(г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Твоїм добровільним,* Спасе, рішенням ти перетерпів хрест;* смертні ж люди в новім поклали гробі тебе,* що словом створив сторони світу.* Тому зв’язано було смерть,* несамовитого міцно полонено,* і всі, що в аді, окликами привітали життєдайне твоє воскресіння:* Христос воскрес* і життєдавцем перебуває навіки!

Слава і нині (самоподібний): Здивувався Йосиф,* бачивши надприродне, і в дусі добачав:* Немов дощ на руні в твоїм, Богородице,* безсіменнім зачатті,* і кущ вогнем неопалимий, і жезл Арона розквітлий.* Свідчивши це, Обручник твій і охоронець кликав до священиків:* Діва народжує і по родинах далі Дівою зостається.

Полієлей

Хваліте ім’я Господнє, хваліте, слуги Господні Алилуя (3 р.).

Ви, що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Алилуя (3 р.).

Господи, ім’я твоє повіки, і пам’ять твоя, о Господи, від роду й до роду. Алилуя (3 р.).

Благословенний Господь із Сіону, що перебуває в Єрусалимі. Алилуя (3 р.).

Хваліте Господа, бо він добрий, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Розстелив землю над водами, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

І визволив від наших гнобителів, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Прославляйте Бога небесного, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Величання

Величаємо тебе, Життєдавче Христе,* і вшановуємо пречисту Матір твою,* яка нині принесла тебе за законом у храм Господній.

Стих: Господь − у святім храмі, і на небі престол його.

Стих: Бачать твій вхід, Боже, вхід Бога мого, царя мого – у святиню.

Стих: Святий храм твій, дивний у правді.

Стих: Домові твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.

Ангельський хор

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Ангельський хор здивувався,* бачивши до мертвих зарахованим тебе, Спасе,* що силу смерти знищив, і з собою Адама підняв* та з аду всіх визволив.

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Нащо миро* зі сльозами, Учениці, жалібно змішуєте?* – запитав світлоносний ангел при гробі мироносиць.* Гляньте на гріб і зрозумійте,* що воскрес Спаситель з гробу.

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Рано на світанку* мироносиці поспішали до гробу твого, плачучи,* але з’явився їм ангел і прорік:* Пора голосіння минула, не плачте;* про воскресіння ж звістіть апостолам!

Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Мироносиці – жінки,* що з миром прийшли до гробу твого, Спасе, ридали.* Ангел же їм сказав, мовивши:* Чому між мертвими живого шукаєте?* Він бо, як Бог, воскрес із гробу.

Слава: Поклонімось Отцю,* і його Сину, і Святому Духові,* Святій Тройці* в одній сутності,* з серафимами взиваючи:* Свят, свят, свят єси, Господи.

І нині: Життєдавця породивши, ти, Діво,* Адама з гріха визволила,* Єві радість замість смутку подала,* а відпалих від життя повернув до нього той,* що з тебе тіло прийняв – Бог і чоловік.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Від ночі лине дух наш до Тебе, Боже, бо світлом є повеління Твої на землі. Навчи нас у страсі Твоєму виконувати правду й добро, бо Тебе славимо як правдивого Бога нашого. Прихили вухо своє і вислухай нас, і пом’яни, Господи, тих, що є та що моляться з нами, всіх по імені, і спаси їх силою Твоєю. Благослови людей Твоїх і освяти спадкоємство Твоє: мир світові Твоєму даруй, церквам Твоїм, Священникам, владі, і всім людям.]

Священник: Бо благословилося ім’я Твоє і прославилося царство Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Іпакой, глас 4

Мироносиці, які довідалися про твоє, Христе, преславне воскресіння,* поспішно оповістили апостолам,* що ти воскрес, як Бог,* подавши світові велику милість.

(г. 1): Нехай дивується чудові хор ангельський,* а ми, земляни, заспіваймо пісні,* бачивши невимовне Боже приниження,* бо перед ким тремтять хори небесні,* того нині обіймають руки старечі* – єдиного Чоловіколюбця.

Слава (г. 1): Той, хто з Отцем перебуває на святім престолі,* зійшов на землю, народився з Діви* і Споконвічний став немовлятком;* його взяв на руки Симеон та радісно промовив:* Нині, Щедрий, звеселивши, відпускаєш у мирі слугу твого.

І нині (г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Задля мене ти, Споконвічний, стаєш немовлятком* і береш участь в очищенні, пречистий Боже,* щоб запевнити мене, що ти маєш тіло від Діви.* З цього Симеон навчився й пізнав, що ти Бог з’явлений у тілі,* тож цілує Життя, тішиться і по-старечому кличе:* Відпусти мене, бо я побачив тебе, Життя всіх.

Степенна пісня, глас 4

Антифон 1:

Від юности моєї вельми воюють зі мною пристрасті,* але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси.

Ненависники Сіону, ви будете засоромлені Господом,* бо як трава від вогню всохнете.

Слава і нині: Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається,* і таїнственно просвітлюється єдністю Святої Тройці.

Антифон 2:

Із глибини душі моєї щиро взивав я до Тебе, Господи, і нехай вислухають мене Божественні вуха Твої.

Всякий, хто покладає надію на Господа, вищий за всіх скорботних.

Слава і нині: Духом Святим проливаються благодатні потоки і напоюють усе творіння на оживлення.

Антифон 3:

Нехай піднесеться серце моє до Тебе, Слово, і нехай ніщо із земного не звабить мене до слабкості.

Як любить хто свою матір, то Господа повинен більше любити.

Слава і нині: У Святому Дусі багатство Богопізнання, дослідження й премудрости, бо в Ньому всі веління Отця відкриває Слово.

Євангеліє

Будьмо уважні.

Священник: Мир всім.

Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен, глас 4

Псалом 43

Воскресни, Господи, поможи нам, і визволь нас Імени Твого ради.

Стих: Боже, нашими вухами ми чули і батьки наші оповіли нам.

Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

[Скарбнице благ, джерело невисихаюче, Отче святий, чудотворче всесильний і вседержителю! Усі Тобі поклоняємося і Тобі молимося та Твої милості і Твої ласки призиваємо на поміч і на заступництво нашій смиренності. Пом’яни, Господи, слуг Твоїх, прийми від усіх нас ранішні моління, як кадило перед Тобою; ні одного з нас не вчини нездатним, але всіх нас зберігай ласками Твоїми. Пом’яни, Господи, тих, що чувають і співають на славу Твою і єдинородного Твого Сина і Бога нашого, і Святого Твого Духа. Будь їм помічником і заступником; прийми їх молитви на наднебесний і духовний Твій жертовник.]

Священник: Бо Ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Вірні на глас прокімена: Всяке дихання, нехай хвалить Господа.

Стих: Хваліте Бога у святині його.

Стих: Хваліте його у твердині сили його.

І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.).

Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священник: Мир всім!

Вірні: І духові твоєму.

Священник: Від Луки святого Євангелія читання.

Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Будьмо уважні.

Священник сам читає Євангеліє.

У той час, першого дня по суботі, рано-вранці, прийшли жінки до гробу, несучи пахощі, які вони приготували, і застали камінь відкочений під гробу. Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли вони не знали, що їм про це думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих одежах. Вони налякались і схилили лице додолу, а ті до них сказали: – Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: він воскрес. Згадайте, як він промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розп’ятий і третього дня воскреснути. І вони пригадали собі його слова та, вернувшися від гробу, оповіли все те одинадцятьом і всім іншим. То були: Марія Магдалина, Іванна і Марія, мати Якова й інші з ними, що розповідали це апостолам; але їм слова ці здавалися пустою вигадкою і вони не повірили їм. Та Петро встав, побіг до гробу і, нахилившись, побачив лиш пов’язки; і вернувсь назад додому, дивуючись тому, що сталося. (Лк. 112 зач.; 24, 1-12)

Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.

Воскресіння Христове

(г. 6): Воскресіння Христове бачивши,* поклонімось святому Господу Ісусові,* єдиному безгрішному.* Хресту твоєму поклоняємось, Христе,* і святе воскресіння твоє величаємо і славимо,* бо ти – Бог наш,* крім тебе іншого не знаємо,* ім’я твоє призиваємо.* Прийдіть, усі вірні,* поклонімось святому Христовому воскресінню,* це бо прийшла через хрест радість усьому світові.* Завжди благословляючи Господа,* славимо воскресіння його,* бо, розп’яття перетерпівши,* він смертю смерть переміг.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Після 50-го псалма співаємо:

Слава (г. 6): Молитвами святих апостолів,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.

І нині: Ради молитов пречистої Богородиці,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.

Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Воскрес Ісус із гробу,* як провістив,* подав нам життя вічне* і милість велику.

Єктенія

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і всіх святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Господи, помилуй (12 р.).

[Господи, Боже наш! Ти за покаяння дарував людям відпущення, нам же, як образ пізнання і визнання гріхів, показав покаяння і прощення пророка Давида. Тож, Владико, помилуй з великої милости Твоєї нас, що в чимало великих гріхів впали, і по багатстві ласк Твоїх очисти беззаконня наші, бо перед Тобою згрішили ми, Господи, що невідомі й таємні речі серця людського знаєш, і єдиний Ти маєш владу прощати гріхи. Серце ж чисте вчини в нас і Духом владичним утверди нас, і радість спасіння Твого яви нам. Не відкинь нас від лиця Твого, але дозволь, як благий і людинолюбний, аж до останнього нашого віддиху появляти Тобі жертву справедливости й приноси на святих Твоїх жертовниках.]

Священник: Благодаттю, і щедротами, і людинолюб’ям єдинородного Сина Твого, з яким Ти благословенний, із пресвятим, і благим, і животворчим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Канон свята, глас 3

(Якщо скорочується Канон, перейди до Пісня Богородиці).

Ірмос 1: Землю, що виникла колись у глибинах,* осяяло сонце,* бо як стіна, стала з обох боків згусла вода,* коли народ проходив і побожно кликав:* Співаймо Господеві, бо він дивно прославився!

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Нехай хмари кроплять водою, бо Сонце на хмарі легкій, на руках Нетлінної принесене, Христос у храмі, як Немовлятко, з’явився; тому, вірні, виголосимо: «Співаймо Господеві, бо Він славно прославився».

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Укріпіться, руки Симеонові, старістю ослаблені, і ноги старечі, знесилені, скоро рушайте на зустріч Христу та разом з янголами заспіваймо Господеві, бо Він славно прославився.

Слава і нині: Радуйся, земле, і небеса, премудро розпростерті, веселіться, бо Створитель ваш, надвічний Христос, Матір’ю Дівою приноситься до Бога Отця, як Немовлятко; Він-бо дивно прославився.

Ірмос 3: Твердине тих, що на тебе надіються,* утверди, Господи, Церкву,* яку ти придбав пресвятою своєю кров’ю.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Первенець, народжений від Отця надвічно, Ти, як первенець-Немовлятко, від Діви нетлінної народився, щоб спасти Адама.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Щоб відновити першого чоловіка, що через спокусу на дитячий розум перейшов, Бог-Слово, як Дитятко, на землі з’явився.

Слава і нині: Поріддя землі, природою подібне до Бога, що було повернулося в неї, Створитель, ставши Немовлятком, знов, як незмінне, його явив.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи, Боже наш, що сонну неміч забрав від нас і покликав нас візванням святим, щоб і вночі підносити руки наші і прославляти Тебе за справедливі Твої присуди. Прийми благання наші, моління, визнавання, нічні служби і даруй нам, Боже, віру бездоганну, надію впевнену, любов нелицемірну. Благослови наші входи й виходи, вчинки, слова, діла й думки; і дай нам дочекатися початку дня, нам, що хвалять й оспівують, і благословлять добрість Твоєї несказанної сили]

Священник: Бо Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Сідальний, (г. 4)

На горі Синайській колись Мойсей слід Божий бачив і тихий божественний голос серед хмар сподобився почути; а нині Симеон-старець прийняв на руки Бога, що, не змінившись, прийняв тіло задля нас і радісно бажав відійти до життя вічного від землі, тому і виголосив: «Нині відпусти раба Твого, Владико».

Ірмос 4: Небеса покрила слава твоя, Христе,* бо народившись від святої твоєї нетлінної Матері,* в храмі слави твоєї з’явився ти,* як принесене на руках Немовлятко,* і все сповнилося твоєю хвалою.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Старче Симеоне, тайнознавче невимовного, — виголосила Богородиця, — прийми на руки Немовлятко, Слово-Христа, про котрого сповіщено Духом, і взивай до Нього: «Все сповнилося хвалою Тобі».

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Бачучи Слово надвічне, як на престолі херувимськім, Дівою принесене, Творця всього, Симеон-старець, дивуючись Йому, як Немовляткові, виголосив: «Сповнилося все хвалою Тобі».

Слава і нині: Того, що сподівався ти, Симеоне, прийми, як Дитятко, Христа, божественну втіху народів, закону Творця і Владику, що виконує порядок закону, і до Нього взивай: «Все сповнилося хвалою Тобі».

Ірмос 5: Побачивши у видінні на престолі високому Бога,* якого супроводять ангели,* пророк Ісая закликав:* Ой, горе грішному мені,* бо бачив я воплоченого Бога* – невечірнє світло і Господа миру.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Зрозумів божественний старець явлену вдавні пророкові славу, побачивши Слово, на руках Матери принесене, і виголосив: «Ой, радуйся, Чиста, бо, як на престолі, Ти держиш Бога, Світ незаходимий і Владику спокою на руках Своїх».

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Вклонившись і припадаючи до ніг Богоматери побожно, старець промовив: «Огонь Ти носиш, Чиста; боюсь я обняти Немовлятко — Бога, незаходимий Світ і Владику спокою».

Слава і нині: Очистився Ісая-пророк, одержавши вугіль від серафима, а старець Симеон виголосив до Богоматери: «Ти, як кліщами, руками просвічуєш мене, подаючи мені Того, що принесла, Світ незаходимий і Владику спокою».

Ірмос 6: Старець, побачивши очима спасіння,* що людям від Бога прийшло, закликав:* Христе, ти Бог мій!

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Ти, як камінь, на Сіоні поклався: для непокірливих камінь падіння, а вірним непохитне спасіння.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Маючи істотний образ Того, що раніше віків Тебе народжує, Ти з милосердя Свого нині немічну природу людську на Себе прийняв.

Слава і нині: Відпусти з упокоєм нині, Владико, мене, що вклонився Тобі, як Синові Божому й Синові Діви, Богові, що став Дитятком.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Благодаримо Тебе, Господи, Боже спасіння нашого, бо Ти все робиш для добра життя нашого, щоб ми завжди на Тебе споглядали, Спасителю й Доброчинцю душ наших. Бо Ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми поклонялися величному імені Твоєму. Тому молимо Тебе, Господи: Дай нам ласку й силу, щоб ми стали гідними співати Тобі розумно й молитися безупинно та в страсі і тремтінні над нашим спасінням працювали, при заступництві Христа Твого. Пом’яни, Господи, і тих, що вночі до Тебе кличуть. Вислухай їх і помилуй, і круши під ноги їх невидимих і войовничих ворогів.]

Священник: Бо Ти цар миру і Спас душ наших – і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Кондак (г. 4): Спас і Визволи́тель мій* із гро́бу як Бог* воскреси́в від око́в земноро́джених* і врата́ а́дові сокруши́в,* і як Влади́ка* воскре́с тридне́вний.

Кондак (г. 1): Утробу дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм* і руки Симеонові благословив Ти, як годилось,* Ти випередив і нині спас нас, Христе Боже,* але утихомир у брані люд Твій і укріпи народ, що його возлюбив Ти,* єдиний Чоловіколюбче.

Ірмос 7: Тебе, Бога − Слово,* що юнаків, які тебе проповідували,* у полум’ї зросив і в нетлінній Діві оселився,* прославляємо, побожно співаючи:* Благословенний ти, Боже отців наших!

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

«Бажаючи сповістити Адама, що пробував у пеклі, і Єві принести благовість, іду я», — виголошував Симеон праведний, радіючи з пророками: «Благословенний Ти, Боже отців наших».

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Спасаючи рід земний, Бог аж до пекла дійде і полоненим принесе визволення, сліпим прозріння, та щоб і німі взивали: «Благословенний Бог отців наших».

Слава і нині: «Твоє серце, Нетлінна, пройме меч, — Симеон Богородиці провістив, — як побачиш на хресті Сина Твого». Йому ж ми співаємо: «Благословенний Бог отців наших».

Ірмос 8: Зібрались у нестерпнім вогні* та шкоди від полум’я не зазнавши,* юнаки – провідники побожности, божественну пісню співали:* Усі створіння Господні, благословіть Господа і прославляйте його по всі віки!

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

«Ось Цей буде приводом для суперечок, бувши Богом і Дитятком, — промовив Симеон-старець, — а ми, вірні, виголосимо: «Благословіть Господа, всі творіння, і прославляйте Його повіки».

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Бувши Богом, Цей Бог-Слово, ставши Немовлятком, буде причиною падіння непокірливим і спасіння всім, що з вірою співають: «Всі творіння Господні, благословляйте Господа і прославляйте Його повіки».

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа – Господа,* нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Радійте нині, вірні, бачачи Бога, як Немовлятко, Дівою народжене, і виголошуйте: «Благословіть, усі творіння, Господа і прославляйте повіки».

Пісня Богородиці

Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.

Вірні: Величає душа моя Господа,* і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм.

Чеснішу від херувимів,* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо. (після кожного стиха).

Бо він зглянувся на покору слугині своєї,* ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе ім’я його.* Милосердя його з роду в рід на тих, які бояться його.

Він виявив потугу рамени свого,* розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Могутніх скинув з престолів, підняв угору смиренних;* наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,* як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.

Пісня 9

Ірмос (г. 4): Камінь нерукосічний від тебе, Діво, з ненарушеної гори,* відколовся наріжний – Христос, що з’єднав різні природи.* З цього радіючи, тебе, Богородице, величаємо.

Приспів: Слава, Господи, святому Воскресінню Твоєму.

Цілого ти прийняв мене, Боже мій, тож суцільно я в єднанні з тобою незлитно;* в усю повноту ти дав мені спасіння твоєю страстю, яку ти витерпів на хресті в тілі,* задля великої сердечної доброти.

Приспів: Слава, Господи, святому Воскресінню Твоєму.

Ти, Христе, спас із смертного тління праотців.* Бувши покладеним мертвим у гробі,* ти дав життю розквіт, мертвих воскресив, людську природу вивів на світло* і в божественне приодяг нетління.* Тому й завжди величаємо тебе, як джерело світла.

Слава і нині: Усі ми вірні поклоняємось Одності божественної Істоти,* але Тройці Осіб рівносильній, рівночасній, у незлитих Особах;* її нині, почитаючи, величаємо.

Ірмос (г. 3): В законній тіні і прообразі бачимо, вірні, образ:* кожний чоловічої статі, що розкриває лоно − святий Богові!* Тому й первородне Слово, Сина Отця вічного,* первородного з непорочної Матері, величаємо.

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже, Боже наш! Ти сотворив розумні й духовні сили Своєю волею. Тебе просимо й Тобі молимося: Прийми наші посильні величання з усіма Твоїми творіннями і збагати щедрими даруваннями Твоєї ласки. Бо перед Тобою згинається всяке коліно: на небі, на землі й під землею, і все, що живе, і все створіння оспівує неосяжну Твою славу, бо Ти Бог правдивий і вельми милостивий.]

Священик: Бо Тебе хвалять усі сили небесні і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

«Свят Господь Бог наш» на глас прокімена.

Свят Господь Бог наш.

Стих: Возносіте Господа Бога нашого.

Стих: І поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно.

Світильний

У життєдайнім гробі бачимо присутніх мужів у блискучих ризах, сяючих красою,* а й мироносиць пониклих до землі.* Тож, переконавшись у воскресінні небесного Владики,* прийдім з Петром до гробу життя і, здивувавшись з того, що сталося,* триваймо в огляданні Христа.

Слава і нині: Натхнений Духом Старець,* з’явившись у храмі,* прийняв на руки Владику закону, виголошуючи:* Нині звільни мене від узів тілесних,* як сказав ти, з миром,* бо побачив я очима об’явлення народам і спасіння Ізраїля.

Хвалитні

Псалом 148

Два перших стихи хвалитних на глас 4:

Усе, що живе, нехай хвалить Господа.* Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.* Тобі належить пісня, о Боже.

Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.

Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.

Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Стихири

Стих: Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.

(г. 4): Всесильний Господи,* що перетерпів хрест і смерть, і воскрес із мертвих!* Славимо твоє воскресіння.

Псалом 150

Стих: Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.

Хрестом твоїм, Христе,* визволив ти нас від давнього прокляття* і твоєю смертю здолав диявола, що нашу природу гнобить,* а воскресінням твоїм усіх сповнив радости.* Тому й співаємо тобі:* Воскреслий з мертвих, Господи, – слава тобі!

Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.

Хрестом твоїм, Христе Спасе,* наведи нас на твою істину і визволь нас з сітей ворожих.* Воскреслий з мертвих, піднеси нас, що впали в гріх,* простягни руку твою, людинолюбний Господи,* молитвами святих твоїх.

Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.

Єдинородний Сину Божий!* Ти не розлучився від лона твого Отця,* прийшовши з-за чоловіколюб’я на землю.* Ставши незмінно людиною,* ти хрест і смерть перетерпів тілом, безстрасний божеством,* а воскреснувши з мертвих, безсмертя дав людському родові,* як єдиний всесильний.

Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.

(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Виконуючи тео, що записане в Законі,* Чоловіколюбець приноситься нині до храму,* і своїми руками приймає його в обійми* Симеон старець, промовляючи:* Нині відпускаєш ти мене до майбутнього блаженства,* бо я побачив тебе сьогодні,* обгорнутого в смертне тіло,* хоч ти пануєш над життям* і володієш смертю.

Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій,* нехай піднесеться рука твоя; не забудь убогих твоїх ніколи.

Світлом на просвіту поганам* появився ти, Господи, Сонце правди;* сидячи на легенькій хмаринці,* здійснюєш законний прообраз* і появляєш початок нової благодаті.* Тому, побачивши тебе,* Симеон закликав:* Звільни мене від тлінности,* бо сьогодні я тебе побачив!

Стих: Хвалитиму тебе, Господи,* всім серцем моїм, розповім про всі твої чудеса.

Божеством, не залишаючи лона Родителя,* ти добровільно прийняв тіло,* і носила тебе в обіймах Вседіва* та й у богоприйнятні руки Симеона віддався ти,* що все держиш своєю рукою.* Тому нині в мирі можеш відпустити* – радісно закликав він* – слугу твого,* бо я побачив тебе, Владико.

Стихира євангельська

Слава (г. 6): Нинішнього дня на руках старечих,* немов на херувимській колісниці, благоізволив ти засісти, Христе Боже.* Визволи під болючих страждань і нас, що до тебе взиваємо,* і спаси, як добрий і чоловіколюбець.

І нині: (г. 2): Преблагословенна ти, Богородице Діво,* бо Воплочений з тебе полонив ад,* покликав Адама, усунув прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і ми ожили.* Тому, співаючи, кличемо:* Благословенний Христос Бог наш,* що на це зволив, – слава тобі.

Велике славослов’я

[Хвалимо, співаємо, благословимо і благодаримо Тебе, Боже батьків наших, бо Ти забрав тінь нічну і явив нам знову світло денне. Молимо Твою добрість: Милостивий будь для нас грішних і прийми молитву нашу задля великої Твоєї ласкавости, бо ми прибігаємо до Тебе, милостивого і всемогутнього Бога. Ти, що засвітив у серцях наших правдиве сонце справедливости Твоєї! Просвіти розум наш і почування всі зберігай, щоб, як у день, ходили ми пристойно шляхом заповідей Твоїх і дійшли до життя вічного, і стали гідними насолоджуватися недоступним Твоїм світлом. Бо в Тебе є джерело життя, Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.]

Священник: Слава Тобі, що Світло нам показав!

Вірні: Слава во вишніх Богу*, і на землі мир*, в людях благовоління.

Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.

Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки віків.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою.

Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.

Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас.

Тропар

Воскресши із гробу і в’язи пекельні розірвавши,* ти роздер присуд смерти, Господи,* і всіх від сітки ворожої визволив.* А з’явившись апостолам своїм,* ти послав їх на проповідь,* і ними мир свій подав ти вселенній,* єдиний Людинолюбче.

Єктенія усильного благання

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Франциска, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Прохальна єктенія

Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові засіяти, що заспокоїв нас у нічному сні й підвів до величання і моління Твоєї доброти! Ти, що даєш себе умолити задля свого милосердя, прийми і нині нас, що поклоняємося Тобі й по силі благодаримо Тебе; і даруй нам те, чого просимо задля спасіння. Вчини нас синами світла і дня та спадкоємцями вічних Твоїх благ. Пом’яни, Господи, за багатством ласк Твоїх усіх людей, що є і моляться з нами, і всю братію нашу на землі й на морі, і на всякому місці володіння Твого, що потребують Твоєї любови й помочі. Усім вияви велику Твою милість, щоб спасенні, як душею так і тілом, завжди перебували й відважно славили чудне й благословенне ім’я Твоє.]

Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священник читає молитву: Господи святий, ти на висоті живеш і всевидючим оком твоїм споглядаєш на всяке створіння! Перед тобою схилили ми голови, душі й тіла, і молимося до тебе, Святий святих: Простягни руку твою невидиму від святого житла твого і благослови всіх нас; а якщо ми де в чому згрішили добровільно чи недобровільно, як благий і людинолюбний Бог, прости і даруй нам земні й небесні добра твої:

Священник: Бо до Тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Великий відпуст

Прему́дрість!

Вірні: Благослови́.

Священник: Благослове́нний Христо́с Бог наш, за́вжди, ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в.

Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.

Священник: Пресвята́ Богоро́дице, спаси́ нас.

Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!

Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.

Священик: Христос, істинний Бог наш, що зволив спочити в обіймах праведного Симеона спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, і святого, якого є храм, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Після утрені

(г. 6): Воскресі́ння Твоє́, Хри́сте Спа́се,* а́нгели оспі́вують на небеса́х,* і нас на землі́ сподо́би чи́стим се́рцем* Тебе́ спі́вом прославля́ти.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Коли диякон виголошує “Примудрістщ, прості” тоді співємо:
Вхідне: Явив Господь спасіння своє, перед народами відкрив правду свою (Пс.97,2).

Тропарі і Кондаки

Тропар (глас 4): Сві́тлую воскресі́ння про́повідь від а́нгела взна́вши* і пра́дідне осу́дження відки́нувши,* Госпо́дні учени́ці, хва́лячись, апо́столам мо́вили:* Повали́лася смерть, воскре́с Христо́с Бог,* дару́ючи сві́тові вели́ку ми́лість.

Тропар (глас 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися і ти. старче праведний,* ти прийняв в обійми визволителя душ наших,* що дарує нам воскресіння.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак (глас 4): Спас і Визволи́тель мій* із гро́бу як Бог* воскреси́в від око́в земноро́джених* і врата́ а́дові сокруши́в,* і як Влади́ка* воскре́с тридне́вний.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак Тріоді, глас 1: Утробу дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм* і руки Симеонові благословив Ти, як годилось,* Ти випередив і нині спас нас, Христе Боже,* але утихомир у брані люд Твій і укріпи народ, що його возлюбив Ти,* єдиний Чоловіколюбче.

Прокімен (глас 4):
Які́ вели́чні діла́ Твої́, Го́споди, все прему́дрістю сотвори́в Ти (Пс. 103,24).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́чний (Пс. 103,1).

Прокімен (глас 3):
Величає душа моя Господа* і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк 1,46-47).

Апостол: (1Тм 4,9-15) & (Євр 7,7-17):

Сину Тимотею, вірне це слово й повного довір’я гідне. На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних. Це наказуй і навчай. Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі й чистоті. Заки я прийду, віддавайся читанню, умовлянню та навчанню. Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з накладанням рук збору пресвітерів. Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний.

Браття і Сестри, і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч. Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона? Бо як міняється священство, конче міняється і закон. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного, бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти – священик повіки за чином Мелхиседека.»

Алилуя (глас 4):
Стих: Прийдімо з похвалами пере обличчя Його, і псалмами воскликнім Йому (Пс 94,1).
Стих: Хваліте Господа з небес, хваліте Його на висотах (Пс 94,2).
Стих: Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром (Лк 2,29).
Стих: Світло на одкровення поганам і славу людей твоїх, Ізраїля (Лк 2,32).

Євангеліє:(Лк 19,1-10) & (Лк 2,22-40)

У той час, увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.” І зліз той швидко і прийняв його радо. Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.” А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.” Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

\У той час принесли батьки дитя Ісус в Єрусалим поставити його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”, – і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.” Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”
Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.

Замість Достойно: Богородице Діво, уповання християн, покрий, захорони і спаси тих, що на тебе уповають.
Ірмос (глас 3): В законі тіні і писання образ бачимо, вірні: кожний младенець мужеського полу, що отвирає утробу – святий Богу. Тому первороджене Слово безначального Отця – Сина, що первородиться з матері, яка мужа не знає, – величаємо.

Причасний:
Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову (Пс 115,4). Алилуя (х3).

Feb 2; Sunday of Zacchaeus & Encounter of our Lord; Octoechos Tone 4

Sunday of Zacchaeus; Octoechos Tone 4; The Encounter of our Lord God and Saviour Jesus Christ.

Great Vespers, Festal Matins and Divine Liturgy.

DIVINE LITURGY ON SUNDAY MORNING

Неділя про Закхея. Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 02 лютого.

ВЕЧІРНЯ

Читання

Стихири на Литії

Стихири на стиховні

УТРЕНЯ

Шестипсалм’я

Велика єктенія

Бог Господь… (Пс. 117), глас 4

Тропарі

Мала єктенія

Перший сідальний

Мала єктенія

Другий сідальний

Полієлей

Величання

Ангельський хор

Мала єктенія

Іпакой, глас 4

Степенна пісня, глас 4

Євангеліє

Прокімен, глас 4

Воскресіння Христове

Псалом 50

Єктенія

Канон свята, глас 3

Мала єктенія

Мала єктенія

Пісня Богородиці

Пісня 9

Мала єктенія

Світильний

Хвалитні

Стихири

Велике славослов’я

Тропар

Єктенія усильного благання

Прохальна єктенія

Великий відпуст

Після утрені

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Submit a Comment