The Holy Apostle, First Martyr and Archdeacon Stephen; Our Venerable Father and Confessor Theodore the Branded One, Composer of Canons.
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
VESPERS ON THURSDAY EVENING
Kathisma Reading: The appointed psalms are chanted.
At Psalm 140
Tone 4
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Having enlightened your thought with the grace of the spirit,* you appeared like an angel in countenance, O Stephen,* your body, luminous with inner splendour,* emitting spiritual radiance upon them that beheld your,* for which cause you received a vision of light,* for the heavens were most gloriously opened to you,* first among martyrs and their boast.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
The castings of stones were to you like steps and a ladder leading up to heaven;* for, entering thereupon you beheld the Lord standing at the right hand of the Father,* stretching forth to you the crown for which you were named* with His life-bearing right hand.* Close before Him you stand as a worthy victor, the foremost of athletes.
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Radiant with signs and wonders,* you utterly destroyed the assembly of the most iniquitous with your dogmas;* and, slain by them, put to death by stoning,* you prayed for the forgiveness of them that slew you,* emulating thereby the Saviour’s cry,* into whose hands you committed your spirit, O sacred Stephen.
Tone 4
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
To the bitterness of your exile was added the most grievous misery of imprisonment, O venerable one,* when he that iniquitously usurped the lawful throne* grievously perverted the laws of the Faith* and cast down the all-pure image of the Saviour.* But by the grace of God, O favourite of Christ, you put him to shame.
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
Neither prison, nor confinement, nor lightless gloom,* nor wounds, nor beatings, nor affliction grievous, long and unbearable,* nor lack of food, could separate thee from your love for God,* O divinely eloquent father Theodore;* for you steadfastly endured them,* foreseeing the reward of your labours.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
In place of tribulation has the just Judge of the contest given you liberty;* in place of darkness, radiance.* And for that which was graven on your face, O wondrous one,* you have been written in the Book of Life,* and have been numbered among the firstborn of the Church in the highest,* and have most joyously come to the feast of the angels.
Tone 2, Glory…
A most splendid crown is offered to the King and Master of all,* who was born on earth, fashioned not of rubies,* but resplendent with the drops of your blood, O Stephen.* Come, you that love the martyrs, and, taking up hymns as they were flowers,* let us crown him, and chanting hymns, let us say:* O protomartyr, who illumined your soul with wisdom and grace,* entreat Christ God that He grant us peace and great mercy!
Now…
A great and most glorious wonder is wrought today:* A Virgin gives birth, yet her womb suffers no corruption!* The Word is incarnate, yet is not separated from the Father!* Angels give glory in company with shepherds;* and with them we cry out: Glory to God in the highest,* and on earth peace, good will toward men!
Prokeimenon, Tone 6
My help is from the Lord,* Who made heaven and earth.
verse: I lifted up my eyes to the mountains, from where my help shall come.
Aposticha, Tone 1
Let us hymn Him who is now worshipped by angels, shepherds, and Magi,* who shone forth from the Father before the ages,* and, as the Son, ever exists in the bosom of the Father,* who in latter times has sat upon His Mother’s arms* as upon a throne.
From the womb before the morning star have I begotten You.
Assembling in Bethlehem, O faithful,* let us behold the Creator of all lying in a manger* and them that bear a choice gift of three substances from the land of Chaldea to the King and God,* who for our sake was to lie three days dead.
The Lord said to my Lord, Sit Thou at My right hand.
Of the Virgin were you born in the cave,* and, surrounding You, the angelic armies cried out:* Glory to You, O God, in the highest,* who has been born in the guise of a servant,* and has made the world new in the womb of the Virgin,* the Mother that has not known man.
Tone 6, Glory…
First among martyrs and deacons have you been shown to be, O apostle Stephen;* adornment of athletes, confirmation of the faithful, glory of the righteous.* In that you stand before the throne of the King of all,* beg cleansing of transgressions for us that celebrate your honoured memory,* that we be accounted worthy of the Kingdom of heaven.
Now…
Today all the angels hold chorus in heaven,* and men rejoice, and all creation leaps for joy* because of the Lord and Saviour born in Bethlehem,* for all the falsehood of idolatry has ceased,* and Christ reigns forever.
Troparia
Tone 4
O apostle and first martyr for Christ,* you fought the good fight* and exposed your persecutors’ wickedness.* For when you were killed by stoning at the hands of the lawless* you received a crown from on high from God’s right hand,* while crying out to Him:* “O Lord, do not hold this sin against them.”
Tone 8, Glory…
O guide of the true faith, mirror of piety and commendable behaviour,* bright star of the universe, and adornment of pontiffs,* you enlightened us all by your teachings.* O wise Theodore, inspired by God and lyre of the Holy Spirit,* intercede with Christ our God that He may save our souls.
Tone 4, Now…
Your Nativity, O Christ our God,* made the light of knowledge dawn on the world:* through it, those who worshipped the stars were taught by a star* to worship You, the Sun of Righteousness,* and to know You, the Dawn from on the high.* Glory to You, O Lord.
DIVINE LITURGY ON FRIDAY MORNING
Antiphon 1
I will confess You, Lord, with all my heart,* I will declare all Your wondrous deeds.
Through the prayers of the Mother of God,* O Saviour, save us.
In the council of the just and the congregation,* great are the works of the Lord, conforming to His will in every way.
Through the prayers of the Mother of God,* O Saviour, save us.
His work is filled with praise and majesty,* and His righteousness endures forever.
Through the prayers of the Mother of God,* O Saviour, save us.
Glory… Now… Only-Begotten Son…
Antiphon 3
Come, let us sing joyfully to the Lord, let us acclaim God, our Saviour.
Son of God, born of a Virgin, save us who sing to You: Alleluia.
Let us come before His face with praise, and acclaim Him in psalms.
Son of God, born of a Virgin, save us who sing to You: Alleluia.
For God is the great Lord, and the great king over all the earth.
Son of God, born of a Virgin, save us who sing to You: Alleluia.
Entrance
Come, let us worship and fall down before Christ.
Son of God, born of a Virgin, save us who sing to You: Alleluia.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4: Your Nativity, O Christ our God,* made the light of knowledge dawn on the world:* through it, those who worshipped the stars were taught by a star* to worship You, the Sun of Righteousness,* and to know You, the Dawn from on the high.* Glory to You, O Lord.
Troparion, Tone 4: O apostle and first martyr for Christ,* you fought the good fight* and exposed your persecutors’ wickedness.* For when you were killed by stoning at the hands of the lawless* you received a crown from on high from God’s right hand,* while crying out to Him:* “O Lord, do not hold this sin against them.”
Glory be to the father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 3: Yesterday the Master came to us incarnate;* but His servant departs today from the flesh.* Yesterday the One who now reigns in the flesh was born;* but His servant today is killed by stoning.* For His sake the first martyr, the divine Stephen, gives up his life.
Prokeimenon, Tone 8
Their utterance has gone forth into all the earth, and their words unto the ends of the world.
verse: The heavens tell the glory of God, and the firmament declares the work of His hands. (Psalm 18:5,2)
Epistle: Acts 6:8-7:5,47-60
Alleluia, Tone 1
verse: The heavens shall confess our wonders, O Lord, and Your truth in the church of the saints.
verse: God is glorified in the assembly of the saints. (Psalm 88:6,8)
Gospel: Matthew 21:33-42
Hymn to the Mother of God
O my soul, magnify Christ the King born in a manger.
and the Irmos: A strange and glorious mystery do I behold:* the cave is heaven;* the Virgin, the throne of the cherubim;* the manger, a dwelling place* in which is laid Christ, the God Whom nothing can contain.* Singing His praises, we magnify Him.
Communion Hymn
Their utterance has gone forth into all the earth,* and their words unto the ends of the world.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 18:5)
Instead of Blessed is He who comes… we sing:
All creation is filled with rejoicing today, for Christ is born of a Virgin.
Instead of We have seen the true light… we sing:
All creation is filled with rejoicing today, for Christ is born of a Virgin.
Instead of May our mouths… and Blessed be the Name… we sing:
All creation is filled with rejoicing today, for Christ is born of a Virgin. (3)
Св. ап., первмч. й архдияк. Стефана. Прп. й ісп. Теодора Начертанного, брата Теофана, творця канонів. 27 грудня.
ВЕЧІРНЯ
Стихири
Стих: Коли́ Ти, Го́споди, зважа́тимеш на беззако́ння, то хто всто́їться, Го́споди.* Та в Те́бе є проще́ння.
(г. 4, подібний: Як хороброго): Благодаттю Духа* просвітив ти, Стефане,* думки свої, і виглядом, немов ангел, ти появився, коли тіло твоє заясніло внутрішньою світлістю* і стало наче душевною зірницею тим,* які тебе бачили.* Тому доступив ти до видіння Божого сяйва,* коли небо славно відкрилося над тобою* – начало мучеників і похвало.
Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.
Ступенями і драбиною* для висходу до неба* стало тобі каменування.* Звідтіль побачив ти, Стефане, Господа,* що стояв праворуч Отця* та подавав тобі життєдайною правицею однозначний з твоїм ім’ям – вінок.* Тому став ти поруч нього,* як славний переможець* і начальник страждальників.
Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.
Знаками і чудесами осяяний,* ти своїм навчанням* потьмарив зборище нечестивих.* Коли ж тебе вбивали,* кидаючи каміння,* ти молився за прощення для вбивців,* уподібнюючись цим до Спасителя,* і в його руки передав ти свого духа,* священний Стефане.
Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.
(г.1, подібний: Небесних хорів): Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам’ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам ізцілення, Теодоре,* молільнику за душі наші.
Псалом 116
Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!
Чудотворче Теодоре!* Вудилами стриманости переміг ти тілесні пристрасні почування* і появив на землі ревність безтілесних,* підкоривши духові всі тілесні прагнення.* Перебуваючи нині в небесних оселях,* молися за душі наші.
Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.
Блаженний Теодоре! Ти поклав за основу чеснот* зречення з похітливости давнього чоловіка* і направду зодягнувся у Христа.* Тому й засоромив ти, Преподобний, багато ворожих наступів,* ставши начальником ченців;* моли його, щоб спастися душам нашим.
Слава І нині (г. 2): Величне і преславне чудо сьогодні збувається:* Діва народжує, її ж лоно не зотліває,* Слово приймає тіло* і від Отця не відокремлюється.* Ангели з пастирями славлять і ми з ними співаємо:* Слава на висотах Богові, і на землі мир.
Стихири на стиховні
(г. 2): Величне і преславне чудо сьогодні здійснюється:* Діва народжує, її ж лоно не зотліває,* Слово приймає тіло* і від Отця не відокремлюється.* Ангели з пастирями славлять і ми з ними співаємо:* Слава на висотах Богові, і на землі мир!
Стих: Із себе перед зірницею породив я тебе* − клявся Господь і каятися не буде.
(г. 3): Нині Діва родить Творця всіх,* рай приносить вертеп, зоря показує Христа* − сонце для тих, що в темряві.* Мудреці, просвічені вірою, поклоняються з дарами;* пастирі бачать чудо, ангели ж співають, промовляючи:* Слава на висотах Богові!
Стих: Сказав Господь Владиці моєму:* Засядь праворуч мене.
Коли Господь Ісус народився у Вифлеємі юдейськім* то зі сходу прийшли мудреці* і поклонилися Богові, що став людиною.* Вони радісно відкрили свої скарби* і принесли йому цінні дари:* чисте золото, як цареві віків;* ладан, як Богові всіх,* і миро безсмертному, як триденному померлому.* Тому, прийдіть усі народи* і поклонімся Народженому, щоб спас душі наші.
Слава і нині (г. 6): На небі ликують ангели* і люди нині радіють,* та веселяться всі створіння з народженого в Вифлеємі Спаса Господа.* Бо всяка омана ідольська скінчилася,* Христос же панує навіки.
Тропарі
(г. 4): Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий і апостоле,* і нечестя мучителів виявив ти,* бо камінням побитий з рук беззаконних,* вінець прийняв ти з високої десниці* і до Бога взивав ти, кличучи:* Господи, не постав їм цього гріха.
Слава (г. 8): Православ’я наставнику,* благочестя учителю і чистоти вселенної світильнику,* монахів богонатхненна прикрасо, Теодоре премудрий,* ученням твоїм ти все просвітив, сопілко духовна.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
І нині (г. 4): Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.
Перший антифон
Стих 1: Іспові́мся Тобі́, Го́споди, всім се́рцем мої́м,* розпові́м про всі чуда́ Твої́. (Пс. 9,2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Стих 2: На ра́ді пра́ведних і со́ньмі —* вели́кі діла́ Госпо́дні, я́влені в усі́х во́лях Його́. (Пс. 110,1-2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Стих 3: Іспові́дування і ве́лич — ді́ло Його́* і пра́вда Його́ перебува́є пові́к ві́ку. (Пс. 110,3)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці,* Спа́се, спаси́ нас.
Третій антифон
Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий,* що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що роди́вся від Ді́ви, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Тропар (г. 4): Різдво́ Твоє́, Хри́сте Бо́же наш,* засвіти́ло сві́тові сві́тло розумі́ння:* в ньо́му бо ті, що звізда́м служи́ли, від звізди́ навчи́лися* поклоня́тися Тобі́ – Со́нцю пра́вди,* і пізнава́ти Тебе́ – Схід з висоти́.* Го́споди, сла́ва Тобі́.
Тропар святому (г. 4): По́двигом до́брим змага́вся ти, первому́ченику Христо́вий і апо́столе,* і нече́стя мучи́телів ви́явив ти,* бо, камі́нням поби́тий з рук беззако́нних,* віне́ць прийня́в ти з висо́кої десни́ці* і до Бо́га взива́в ти, кли́чучи:* Го́споди, не поста́в їм цього́ гріха́.
Слава: Кондак святому (г. 4): Влади́ка вчо́ра до нас у ті́лі прихо́див* – а слуга́ днесь із ті́ла вихо́дить;* учо́ра Той, що царю́є, в ті́лі роди́вся* – днесь раба́ камі́нням побива́ють.* За́для Ньо́го і кінча́ється первому́ченик і божестве́нний Стефа́н.
І нині: Кондак (г. 3): Ді́ва днесь преісто́тного ро́дить* і земля́ верте́п непристу́пному прино́сить.* А́нгели з па́стирями славосло́влять,* а волхви́ зо звіздо́ю подорожу́ють,* бо ра́ди нас роди́лося дитя́ мале́ – предві́чний Бог.
Прокімен (г. 8): Вся земля́ неха́й покло́ниться Тобі́ і співа́є Тобі́, неха́й же співа́є і́мені Твоє́му, Всеви́шній! (Пс. 65,4)
Стих: Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле, співа́йте ж і́мені Його́, відда́йте сла́ву в хва́лі Йому! (Пс. 65,2)
Прокімен святому (г. 8): На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної – глаго́ли їх. (Пс. 18,5)
Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творі́ння ж рук Його́ сповіща́є твердь. (Пс. 18,2)
Діянь святих апостолів читáння.
Первомч.: Ді. 17 зач.; 6, 8–15; 7, 1–5; 47-60.
8. В тих днях Стефан, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. 9. І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців і з Кілікії та з Азії, і сперечалися із Стефаном, 10. але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. 11. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: – Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога. 12. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. 13. Там вони поставили свідків, що говорили: – Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. 14. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам. 15. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела. 1. Первосвященик спитав: – Чи воно справді так? 2. Він відповів: – Мужі брати й отці, слухайте. Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселився у Харані, 3. і сказав до нього: вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. 4. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій живете нині. 5. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини. 47. Соломон збудував йому дім. 48. Та не в рукотворених храмах живе Всевишній, як пророк говорить: 49. Небо – престол мій, земля ж – підніжок ніг моїх. Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку? 50. Хіба то не моя рука все те створила? 51. Ви, тугошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі й ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; 53. ви, що одержали закон за велінням ангелів, але не зберігали його. 54. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. 55. А він, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, 56. і мовив: – Ось бачу відкрите небо й Сина чоловічого, що стоїть по правиці Бога. 57. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, 58. вивели за місто, і стали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. 59. І каменували Стефана, який взивав, кажучи: – Господи Ісусе, прийми духа мого. 60. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом: – Господи, не візьми їм цього за гріх. І промовивши це, заснув смертю.
Алилуя (г. 1): Небеса́ оповіда́ють сла́ву Бо́жу, творíння ж рук Його́ сповіща́є твердь. (Пс. 18,2)
Стих: Де́нь дне́ві передає́ сло́во, і ні́ч но́чі об’явля́є розумі́ння (Пс. 18,3).
І святому (г. 1): Іспові́дять небеса́ чуда́ Твої́, Го́споди, і і́стину Твою́ – в собо́рі святи́х. (Пс. 88,6)
Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х. (Пс. 88,8)
Від Матея святого Євангелія читáння.
Первомч.: Мт. 87 зач. 21, 33-42.
33. Сказав Господь притчу оцю: Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди. 35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та й ті вчинили з ними те саме. 37. Нарешті послав до них свого сина, кажучи: – Матимуть пошану до мого сина. 38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: – Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його й візьмемо собі його спадщину. 39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями? 41. – Лютих люто вигубить, – відповіли йому, – а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди. 42. Тоді Ісус сказав їм: Чи ви в Писанні ніколи не читали: Камінь, що відкинули будівничі, став наріжним каменем. Від Господа це сталось, і дивне в очах наших.
Замість Досто́йно, приспів: Велича́й, душе́ моя́, у верте́пі наро́дженого Царя́ – Христа́.
І ірмос (г. 1): Та́їнство чудне́ ба́чу і пресла́вне:* не́бо — верте́п, престо́л херуви́мський — Ді́ву,* я́сла — вмісти́лище,* в яки́х возлі́г невмісти́мий Христо́с Бог.* Його́, оспі́вуючи, велича́ємо.
Причасний: Ізбавлі́ння посла́в Госпо́дь* лю́дям свої́м. (Пс. 110,9)
Другий: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх* і до кінці́в вселе́нної – глаго́ли їх. (Пс. 18,5) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.