July 20; The Holy and Glorious Prophet Elijah (Elias) (9th c. BC)

 

Festal Matins

Usual Beginning; Hexapsalm; Great Litany

God the Lord, Tone 4
The troparion of the prophet, in Tone IV:
The glorious Elias,* angelic in body, pillar of the prophets, second herald of Christ – * by sending grace upon Elisha from on high,* dispels disease, cleanses lepers, and overflows with healing for those who honour him.

Glory …, Now and ever …, Theotokion, in Tone IV:
The mystery hidden from before the ages and unknown even to the angels, through you, O Theotokos, has been revealed to those on earth: God incarnate in unconfused union, Who willingly accepted the Cross for our sake and, thereby raising up the first-formed man, has saved our souls from death.

After the first chanting of the Psalter, this Sedalion, in Tone I:
Ascending on a fiery chariot as on the wings of the wind, O divine prophet, you most gloriously make your journey to the Heavens today, leaving to Elisha a double measure of grace and your mantle from on high.

Glory …, Now and ever …, Theotokion:
Having loving recourse to your goodness, we all entreat you, the Mother of God, the true Virgin who was shown to be a virgin even after giving birth, for we sinners have you as our intercessor; and in you, who alone are immaculate, we have obtained salvation amid dangers.

After the second chanting of the Psalter, this Sedalion, in Tone III:
Your divine temple pours forth healings upon all, a most wondrous prophet. With the most marvelous Elisha, entreat Christ to send down peace upon the world and great mercy upon the people that honor you.

Glory …, Now and ever …, Theotokion:
Each rightly flees to the place where he is saved; and what other refuge which protects our souls have we but you, O Theotokos?

Polyeleos; and this Magnification:
We magnify you, O glorious Elias,* prophet and forerunner of the Coming of the Lord,* and we honor your fiery ascent to heaven in the flesh.

Selected Psalms verses:
v. Lo, I have fled afar off and have dwelt in the wilderness.
v. My soul has thirsted for You; how often has my flesh longed after You.
After the Polyeleos, this Sedalion, in Tone VIII:
Being a lover of wisdom, a most honored prophet, openly denouncing the unjust king who acted unrighteously, you constrained him to cry out: “Truly there is but one God: He that is preached by Elias!” And thence you proceeded to upbraid Jezebel for her plundering and love of gold. A prophet and forerunner of the Coming of Christ, Elias of great renown: entreat Christ God, that He grant remission of sins to those that with faith glorify your ascent.

Glory …, Now and ever …, Theotokion:
All we, the generation of man, bless you, the Virgin who alone among women gave birth without seed unto God in the flesh. For the fire of the Godhead dwelt within you, and with milk you nurtured your Creator and Lord as an infant. Wherefore, we, the race of angels and of men, glorify your all-holy birthgiving as is meet, and together cry out to you: Entreat Christ God, that He grant remission of sins unto those that with faith worship your all-holy birthgiving!

Song of Ascents, the first antiphon of Tone IV.

Prokimenon, in Tone IV:
You are a priest forever, after the order of Melchizedek.
v. The Lord said unto my Lord: Sit at My right hand, until I make Your enemies the footstool of Your feet.

Let every breath praise the Lord!

THE GOSPEL ACCORDING TO ST. LUKE [4:22-30]

After Psalm 50, this sticheron, in Tone IV:
On a fiery chariot you were taken up to the clouds, and translated to the land of light, O Elias the Tishbite, having put the shameful prophets to shame. O you that bound fast the sky by your word, so also loose our transgressions by your prayers to the Lord, and save our souls.

ODE I: Canon I, in Tone II:
Irmos: To the Lord, Who of old guided the people in the midst of the sea,
and therein drowned Pharaoh and all his army, let us chant a hymn of
victory, for He has been glorified.

Desiring to behold the fiery power of the miracles of Elias, his fiery and
honored tongue, and strength of spirit, we have assembled as is proper.

O God-bearer, our lips and the muteness and lack of skill of our tongues do
you open through the activity of the Spirit which is within you, and illumine
us, that we may be able to hymn your wonders.

You grant that which transcends nature to those who have
submitted to Your honored precepts, O Word, and You make the portals
of the rain subject to them through the Spirit, confirming their word.

Theotokion: To the Lord Who was born of the Virgin and Who has
renewed the world, and Who for her sake has bestowed upon us life divine, we
chant a hymn of victory, for He has been glorified.

Magnificat

ODE IX Canon I
Irmos: O blessed and most pure Theotokos, who ineffably gave flesh to God, the Beacon which shone forth before the sun and has come to us through your virginal womb: we magnify you.

Having lived on earth the course which man cannot change, and crossed the Jordan’s stream by means of his mantle, the Tishbite, that airborne charioteer, made a strange and heaven-traversing journey in the Spirit.

The Tishbite, aflame with the zeal of piety, was taken up on a fiery chariot; and he let drop his mantle; and Elisha, robed in it, received divine grace which he could not conceal.

The Tishbite and Moses the God-seer beheld in revelation on Tabor what eye has not seen, nor ear heard, and what has not entered into the hearts of earth-born men: the Lord Almighty, incarnate.

Theotokion: O Theotokos, we magnify you, who removed the severe condemnation which was of old the correction of our first mother, and who are ever the reconciliation of our race to God, a bridge to the Creator.

Exapostilarion: Special Melody:
The Light Who showed you to be a charioteer traversing the sky on a fiery chariot drawn by four steeds, O Elias, did not consume you utterly; for with your fiery tongue you drew fire down and dried it up with showers.

Glory …, another Exapostilarion:
You were caught up on a fiery chariot to the circles of heaven; from there, looking down, as you are close to the Light, grant noetic light to us who now celebrate your holy memory with faith.

Now and ever …, Theotokion:
You were the author of the blessings bestowed by God on the world, O Theotokos. And now, entreat the easily-placated God for the salvation of all.

At the Praises, six stichera: three in Tone VIII:
O wondrous prophet, when you united yourself to God by your pure life of virtue, and received dominion thereby, you traversed creation in mind, by your will shut up the portals of the rain, called down fire from on high, and destroyed the enemy. Pray that our souls be saved.

Aflame with zeal for the Lord, you openly denounced the iniquitous king, and zealously put to death the shameless priests, kindling fire amid the water, O blessed one. You were a source of food not produced by cultivation, and with your mantle parted the waters of the Jordan. Pray that our souls be saved.

O prophet, when you showed forth on earth a life which was truly heavenly, enriched by the hypostatic Life within you, you resurrected a dead boy by your breath; and you remain apart from death for many years, for you sat upon a fiery chariot and were raised up to the Highest. Pray that our souls be saved.

Glory …, in Tone VIII:

O faithful, let us honor in song the chiefs among the prophets, the most radiant beacons of the whole world: Elias and Elisha. And let us joyously cry out to Christ: O compassionate Lord, through the supplications of Your prophets, grant Your people remission of sins and great mercy.

Now and ever …, Theotokion, in Tone VIII:

O Mistress, accept the supplications of your servants, and deliver us from all want and grief.

Great Doxology and Dismissal.

 

Святого славного пророка Іллі. 20 липня

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

8. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 1, подібний: Небесних хорів): Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

7. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

6. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Не в землетрусі, а в легкім подиху вітру* побачив ти, боговгодний Іллє, прихід Бога,* що тебе колись просвітив.* Сівши на чотирикінну колісницю,* на небо чудесно вийшов ти,* Богом натхненний Пророче.

5. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Запалавши Божою ревністю,* ти вигубив поганських безчесних жерців* і словом стримав небо, щоб дощу на землю не давало.* Премудрий Іллє, ти подав Єлисеєві свій плащ,* сповнивши його двічі більшою* божественною благодаттю.

4. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 4, подібний: Покликаний був ти). Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 4, подібний: Покликаний був ти). Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Осяяний достойним боговидінням* та відзначений пророчою мовою* і благодаттю, богонатхненний Іллє!* Ти вдостоївся божественного блаженства* та здобув нині оце довір’я* і ласку в Преблагого,* щоб молитися за тих, які тебе з вірою почитають* і вихваляють як чесного і Богом посланого благовісника,* щоб визволити з бід* і спасти душі наші.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Твого пророка Іллю появив ти, Безсмертний,* немов духовну хмарину, що справді виточує воду життя вічного.* Ти послав його щедро і дарував пресвятого Духа,* єдиносущного тобі Отцю Вседержителеві* і твоєму Синові,* що засіяв з твого єства,* і через нього звістив спасенний прихід Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас* і просвітив душі наші.

Слава (г. 2): Два світильники засяяли на ввесь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.

І нині (догмат, г. 2): Минулася тінь Закону,* коли прийшла Благодать;* бо як кущ охоплений полум’ям не згоряв,* так і ти, Діво, породила й дівою зосталась!* Замість вогняного стовпа, засяяло Сонце правди,* замість Мойсея – Христос,* спасіння душ наших.

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово». І надійшло до нього таке слово Господнє: «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу». Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку. Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні. Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти». Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись». Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба». Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо». Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю». Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина». А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина». І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?» І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!» Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий». Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти − чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх − правда». (І Цар. 17, 1-24)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: По довгому часі надійшло до Іллі таке слово Господнє: «Іди, покажись Ахавові, бо я пошлю дощ на землю». І пішов Ілля, щоб показатись Ахавові. Як же запанувала велика голоднеча в Самарії, Ахав покликав Овдію, що був головним над домом, − а був він вельми богобоязливий, і коли Єзавель викорінювала Господніх пророків, то Овдія забрав сто пророків і ховав їх по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. Тож сказав Ахав Овдії: «Ходімо лишень по країні та загляньмо до всіх джерел і всіх потоків, чи не знайдемо де трави, щоб рятувати коней і мулів, щоб не довелось нам вирізувати худобу». І поділили вони собі землю, що мали обійти. Ахав пішов сам в один бік, а Овдія двигнувся сам у другий. Та ось коли Овдія був у дорозі, йде йому назустріч Ілля. Впізнав він його, припав лицем до землі й каже: «Чи справді це ти, мій пане Ілле?» Той йому відповідає: «Я! Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут!» Овдія ж каже: «Чим я провинився, що хочеш видати раба твого Ахавові, щоб убив мене? Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема ні народу, ні царства, куди б не посилав твій пан тебе шукати. Як же йому казали: Його нема тут, − то він брав клятву з царства й народу, що тебе не знайшли. І тепер ти кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж як я піду, дух Господній занесе тебе, хто зна куди, і я прийду сповістити Ахавові, і він тебе не знайде, й уб’є мене! Раб же твій змолоду боявся Господа! Хіба моєму панові не переказано, що я зробив тоді, коли Єзавель убивала Господніх пророків, як я сховав сто Господніх пророків по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. І ти тепер кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж він мене вб’є!» Ілля ж сказав: «Так певно, як живе Господь сил, в якого я стою на службі: ще сьогодні я покажусь йому». От і пішов Овдія Ахавові назустріч і розповів йому все; Ахав вийшов назустріч Іллі. Скоро Ахав уздрів Іллю, то сказав до нього: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?» Він же відказує: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами. Пошли, отже, і склич до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, що годуються зо столу Єзавелі». І послав Ахав по всього Ізраїля й скликав пророків на Кармель-гору. Тоді Ілля приступив до народу й каже: «Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал − ходіть за ним». Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу: «Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте ім’я вашого бога, а я візву ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом». Увесь народ відповів: «Добре!» Тоді Ілля сказав до Ваалових пророків: «Виберіть собі одного бичка й починайте перші, бо вас багато. Взивайте ім’я вашого бога, але вогню не підкладайте». Взяли вони від нього бичка, приготували його й кликали ім’я Ваала з ранку до полудня, промовляючи: «Ваале, почуй нас!» Та не було ні голосу, ні відповіді. І танцювали перед жертовником, що його були зробили. Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: «Кличте голосніше, бо він бог; може він замислився або чимось заклопотаний, або в дорозі, або може й спить, − то прокинеться». І кликали вони ще голосніше і робили на собі, своїм звичаєм, нарізки мечами та списами, що аж кров з них дзюрчала. Минув і полудень, а вони все ще біснувались, аж до тієї години, коли час був приносити вечірню жертву. Та не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху. Тоді Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів: «Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге». І зроблено вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє». І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що ти − Бог в Ізраїлі, що я − твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, − Бог, і що ти навертаєш їхні серця». І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог! Господь є Бог!» Ілля ж повелів їм: «Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх. Ілля сказав Ахавові: «Йди, їж і пий, бо чути шум великого дощу». Пішов Ахав їсти й пити, а Ілля вийшов на верх Кармелю, припав до землі й, нахиливши лице аж між коліна, сказав своєму слузі: «Йди, подивись у бік моря». Пішов той, подививсь і каже: «Нема нічого!» Ілля сказав знову: «Іди сім разів». За сьомим разом слуга каже: «Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря». І сказав Ілля: «Іди, скажи Ахавові: Запрягай і їдь, щоб не захопив тебе дощ». І вмить потемніло небо від хмари та від тучі, і линув потужний дощ. Сів Ахав на колісницю й поїхав у Єзреел. На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел. Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків. Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати; «Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них». Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу; сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків». Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!» Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З’їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога». Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Іллє?» Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі − вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню − тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Іллє?» Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажеш пророком замість себе. (І Цар. 18, 1-46; 19, 1-16)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихрі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Гілгалу. І сказам Ілля до Єлисея: «Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан». Той же відрік: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе». І йшли вони обидва. П’ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти здалека, вони ж обидва стали над Йорданом. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому. А як перейшли, сказам Ілля до Єлисея: «Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе». Єлисей відповів: «Я хотів би мати подвійний дух твій». Ілля сказав: «Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як не бачитимеш, то не буде». Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо. Бачив це Єлисей і закричав: «Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!» І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, і повернувся та став на березі Йордану. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: «Де Господь, Бог Іллі?» І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов (2 Цар. 2, 1, 6-14).

Стихири на Литії

(г. 1): Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

(г. 4): Ти, блаженний Пророче,* був учасником духовного з’єднання з Богом, Спасом моїм,* і молитвою розділив ти Йордан та перейшов по сухому.* На вогняній колісниці був ти взятий на небо,* залишивши Єлисеєві подвійну благодать.

Слава (г. 2): Два світильники засяяли на ввесь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.

І нині: О, нове чудо, над усі старовинні чуда!* Хто ж бо знав коли матір, що родила без мужа* і носила на руках того, хто держить усі створіння?* Бо народжене – це Боже уподобання,* що його ти, Пречиста, як дитину носила твоїми руками* і мала до нього матерню сміливість.* Тому не переставай молитись до нього за тих, що тебе почитають,* щоб змилувався і спас душі наші.

Стихири на стиховні

(г. 4): Ти, блаженний Пророче,* був учасником духовного з’єднання з Богом, Спасом моїм,* і молитвою розділив ти Йордан та перейшов по сухому.* На вогняній колісниці був ти взятий на небо,* залишивши Єлисеєві подвійну благодать.

Стих: Мойсей і Арон між його священиками* і Самуїл між тими, що його ім’я прикликають.

Явився ти, божественний Пророче, світлосяйною хмарою,* що зрошує богопізнання всім вірним* і щедро напоює вином радости тих,* що з вірою прибігають до тебе.* Тим-то молимо тебе, Божий пророче і боговидче, Іллє:* Подай святій Церкві перемогу над ворогами* і душам нашим велику милість.

Стих: Ти ієрей повіки,* за чином Мелхіседека.

Тіло підкорив ти, Божий пророче Іллє,* під провід розуму і радо серцем своїм,* наче по ступенях, вгору підносився.* Тому ти докоряв беззаконному цареві* і проголосив йому вирок Божого гніву та вигубив фальшивих жерців,* і всіх навчав ясно кликати:* Воістину – єдиний Бог, якого ти проповідував.

Слава (г. 8): Ілля, пророк предивний,* що розум свій небесним світлом просвітив,* бачивши неправедний суд безбожного царя,* сповістив йому вирок Божого суду,* і грошолюбну та немилосердну царицю віддав на суд Божий.* Тому, молитвами твого пророка Іллі, спаси нас, Христе милосердний.

І нині: Діво пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли, щоб усі ми спаслися.

 

Тропарі
(г. 4): Ангел у тілі, основа пророків,* другий Предтеча Христового приходу – Ілля славний,* з висоти послав Єлисеєві благодать відганяти недуги і прокажених очищати.* Тому він подає оздоровлення тим, що його почитають. (2 р.)

(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): У тілі ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний, з висоти зіслав Єлисеєві благодать недуги відганяти і прокажених очищати. Тому і на тих, що почитають його, зливає зціління.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 2): Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий, вістуванням твoїм ти вcтaнoвив вoдoточні облаки. Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.

Прокімен (глас 4):
Ти єрей повік за чином Мелхіседека (Пс 109,4).
Стих: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжжям ніг твоїх (Пс 109,1).

Апостол: (Як 5,10-20)
Браття і Сестри, візьміте за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя. А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти. Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій. Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє.

Алилуя (глас 5):
Стих: Мойсей і Арон між єреями його і Самуїл між тими, що призивають ім’я його (Пс 98,6).
Стих: Світло засіяло праведникові і для правих серцем – веселість (Пс 98,11).

Євангеліє: (Лк 4,22-30) :
У той час усі свідчили про Ісуса і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа?” А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

Причасний:
В пам’ять вічну буде праведник, злих слухів не убоїться (Пс 111,6-7). Алилуя (х3).