Seventh Sunday of Pascha. Sunday of the Holy Fathers of the First Ecumenical Council of Nicaea. Our Holy Father Epiphanius, Bishop of Cyprus (403). Germanus, Patriarch of Constantinople (733); May 12.
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
GREAT VESPERS AND DIVINE LITURGY
GREAT VESPERS
Psalm Reading
“Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140
In Tone 6
- Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
O Christ, You won the victory over Hades,* You ascended the Cross so that You might raise up with Yourself* all those who dwelt in the darkness of death.* Almighty Saviour, You are free from death* and bestow life by Your divine light.* We, therefore, beseech You to have mercy on us.
- The just shall gather around me* when You have been good to me.
Today Christ has conquered Death.* He has risen from the grave as He had foretold,* bestowing great joy upon the world.* Therefore, let us all lift up our voices and sing:* O Fount of Life, O Light whom no one can approach,* Almighty Saviour, have mercy on us.
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
O Lord, where can we sinners flee from You,* for You are present in all creation?* You are present in heaven, for it is Your dwelling place.* You power prevails in Hades where You conquered Death.* O Master, Your sustaining hands touches even the depths of the sea.* Where, then, can we take refuge except in You?* We, therefore, prostrate ourselves before You and pray:* O Lord, risen from the dead, have mercy on us.
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
The Lord ascended into heaven* to send the Comforter into this world.* The heavens prepared His throne and the clouds were His ladder;* the angels marvelled at the sight of a man more exalted than themselves.* Today, the Father receives again in His bosom* the One who was in Him from all eternity,* and the Holy Spirit gives a command to all the angels:* Lift up your lintels, O you gates!* O you nations of the earth, clap your hands,* for Christ ascends to the place* where He had been from all eternity.
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
O Lord, the Cherubim were amazed at Your Ascension;* they were seized with wonder as they beheld You, O God, rising upon the clouds,* for You are the One who is seated above the clouds.* We sing a hymn of praise to You:* Glory to You for Your tender mercy.
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
O Christ, splendour and glory of the Father,* when we behold You Ascension on the holy mountain,* we sing a hymn of praise to the beauty of Your countenance.* We bow down to Your Passion,* we venerate Your holy Resurrection,* and we glorify Your noble Ascension.* O Lord, have mercy on us!
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Before the morning star You were begotten of the Father;* before the ages You were conceived without a mother,* even though Arius believed You to be created, and not God.* He shamelessly confused the Creator with his creatures,* thus deserving eternal punishment.* Yet the Council of Nicea proclaimed You as the Son of God* who is enthroned with the Father and the Spirit.
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Who has severed Your garment, O Saviour?* It was Arius who divided the Trinity* who is equal in glory and eternal majesty.* For he denied that You are one of the most Holy Trinity.* He taught the transgressing Nestorius* to say that the Virgin is not the Mother of God;* but the Council of Nicea proclaimed You as the Son of God* who is enthroned with the Father and the Spirit.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
Declaring that the Light could not be seen,* Arius fell into the pit of the impious ones;* his body was torn apart by the justice of God,* and he gave up his soul in a violent manner.* He was another Judas by his thoughts and deeds.* But the Council of Nicea proclaimed You as the Son of God* who is enthroned with the Father and the Spirit.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
The foolish Arius divided the unity of the Holy Trinity* into three different and unequal substances.* But the God-bearing Fathers came together in Council.* Burning with the zeal of Elijah the Tishbite* and with the sword of the Holy Spirit,* they cut down these shameful blasphemies;* for they were directed by the Spirit.
Glory…
Let us honour today those mystical trumpets of the Spirit,* namely, the God-mantled Fathers,* who speaking of divine things,* sang in the midst of the Church a hymn in unison,* teaching that the Trinity is one,* not differing in substance or Godhead,* refuting Arius and defending the orthodox faith.* They always intercede with the Lord* to have mercy on our souls.
Now…
Who would not call you blessed, O Virgin most holy?* Who would not sing a hymn of praise* to the glory of your giving birth without pain or travail?* The Only-begotten Son Himself,* begotten of the Father before all ages,* was made flesh out of you in a manner* that cannot be explained, O Woman most pure!* And for our sake, He Who is God by nature* assumed the nature of a man.* He is not divided into two persons;* He is understood to have two natures* without commixion or confusion.* O noble and blessed Woman,* intercede with Him that He may mercy on our souls.
Readings: (1) Genesis 14:14-20; (2) Deuteronomy 1:8-11, 15-17; (3) Deuteronomy 10:14-21
Aposticha
In Tone 6
O Christ our Saviour,* the angels in heaven sing the praises of Your Resurrection;* make us, on earth, also worthy* to extol and glorify You with a pure heart.
The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.
Almighty God, You destroyed the brazen gates and bars of Hades* and raised up fallen mankind.* Therefore, with one accord, we cry out:* O Lord, risen from the dead, glory to you!
For He has made the world firm, which shall not be moved.
Christ willed to renew us from our corruption of old* by being nailed to a Cross and placed in a tomb.* When the women came to anoint His body, they tearfully cried out:* O, what sorrow afflicts us!* O Saviour of all, how could You consent to occupy a grave?* If You truly willed this, then why did You allow Your body to be stolen?* How were You removed?* What place now conceals Your life-bearing body?* O Lord, appear to us as You promised* and put an end to our tears.* As they were lamenting, an angel appeared and cried out to them:* Do not weep, but tell the apostles that the Lord is risen,* granting sanctification and great mercy to the world.
Holiness befits your house, O Lord, for length of days.
O Christ, You were crucified of Your own free will,* and by Your burial You imprisoned Death.* As God, You rose in glory on the third day,* granting life and great mercy to the world.
In Tone 4
Glory…
O believers, let us come together today* to celebrate in faith and true worship* the remembrance of the God-inspired Fathers* who had come together from throughout the world,* in the splendid city of Nicea.* They rejected the doctrine of the impious Arius* and banished him from the universal Church* by a decree of the Council.* They instructed all to openly profess the Son of God,* that He is consubstantial and co-eternal with the Father before eternity,* and they clearly wrote this in the Symbol of Faith.* Therefore, following their divine doctrines,* let us worship the Son in true faith,* together with the Father and the Holy Spirit,* the Trinity consubstantial in one Godhead.
Now…
O Lord most merciful,* after fulfilling the mystery hidden from all eternity,* You, the Creator and Master of all,* went up to the Mount of Olives with Your disciples and Your Mother.* For the one who, at the sight of Your Passion,* had suffered more than anyone else in her motherly heart,* had more than anyone else the right to share the joy that fills us* as we witness Your ascending into heaven.* We glorify Your infinite mercy overflowing upon us.
Troparia
In Tone 6
Angelic powers were upon Your tomb* and the guards became like dead men;* Mary stood before Your tomb* seeking Your most pure body.* You captured Hades without being overcome by it.* You met the Virgin and granted life.* O Lord, risen from the dead,** glory to You!
In Tone 4
Glory… Now…
You ascended in glory, O Christ our God;* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through Your blessing* that You are the Son of God,** the Redeemer of the world.
DIVINE LITURGY
First Antiphon
Clap your hands, all you nations;* shout to God with the voice of joy.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
For the Lord most high is awesome,* a great king over all the earth.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
He has subdued peoples to us,* and nations under our feet.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
God ascended amid shouts of joy;* the Lord at the sound of the trumpet.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
Glory… Now… Only-Begotten Son…
Third Antiphon
Come, let us sing joyfully to the Lord,* let us acclaim God, our Saviour.
Son of God, who ascended in glory,* save us who sing to You: Alleluia.
Let us come before His face with praise,* and acclaim Him in psalms.
Son of God, who ascended in glory,* save us who sing to You: Alleluia.
For God is the great Lord,* the great king over all the earth.
Son of God, who ascended in glory,* save us who sing to You: Alleluia.
Entrance
Come, let us worship* and fall down before Christ.
Son of God, who ascended in glory,* save us who sing to You: Alleluia.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 6: Angelic powers were upon Your tomb* and the guards became like dead men;* Mary stood before Your tomb* seeking Your most pure body.* You captured Hades without being overcome by it.* You met the Virgin and granted life.* O Lord, risen from the dead,* glory be to You!
Troparion, Tone 4: You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through your blessing* that You are the Son of God,* the Redeemer of the world.
Troparion, Tone 8: Christ our God, You are glorified above all,* You established our fathers as beacons on earth* and through them guided all of us to the true faith.* Glory to You, most compassionate Lord.
Glory be to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 8: The apostles’ preaching and the Fathers’ doctrine* confirmed the Church’s one faith,* and wearing the garment of truth* woven from theology that descends from on high,* she rightly imparts* the mystery of godliness* and sings its glory.
Now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 6: When you had fulfilled Your plan for us* and united things on earth with those in heaven,* You ascended in glory, O Christ our God,* in no way distant, but remaining in separable,* You cried to those who love You:* I am with You and there is none against you.
Prokeimenon, Tone 4
Blessed are You, Lord God of our fathers, and praised and glorified is Your Name forever.
verse: For You are righteous in everything that You have done to us. (Daniel 3:26,27)
Epistle: Acts 20:16-18, 28-36 (NRSV)
In those days, Paul had decided to sail past Ephesus, so that he might not have to spend time in Asia; he was eager to be in Jerusalem, if possible, on the day of Pentecost. From Miletus he sent a message to Ephesus, asking the elders of the church to meet him. When they came to him, he said to them: “You yourselves know how I lived among you the entire time from the first day that I set foot in Asia, keep watch over yourselves and over all the flock, of which the Holy Spirit has made you overseers, to shepherd the church of God that he obtained with the blood of his own Son. I know that after I have gone, savage wolves will come in among you, not sparing the flock. Some even from your own group will come distorting the truth in order to entice the disciples to follow them. Therefore be alert, remembering that for three years I did not cease night or day to warn everyone with tears. And now I commend you to God and to the message of his grace, a message that is able to build you up and to give you the inheritance among all who are sanctified. I coveted no one’s silver or gold or clothing. You know for yourselves that I worked with my own hands to support myself and my companions. In all this I have given you an example that by such work we must support the weak, remembering the words of the Lord Jesus, for he himself said, ‘It is more blessed to give than to receive.’” When he had finished speaking, he knelt down with them all and prayed.
Alleluia, Tone 1
verse: The God of gods, the Lord, spoke and summoned the earth from the rising of sun to its setting.
verse: Gather to Him His devout ones, who with sacrifice make covenant with Him. (Psalm 49:1,5)
Gospel: John 17:1-13 (NRSV)
At that time Jesus had spoken these words, he looked up to heaven and said, “Father, the hour has come; glorify your Son so that the Son may glorify you, since you have given him authority over all people, to give eternal life to all whom you have given him. And this is eternal life, that they may know you, the only true God, and Jesus Christ whom you have sent. I glorified you on earth by finishing the work that you gave me to do. So now, Father, glorify me in your own presence with the glory that I had in your presence before the world existed.
“I have made your name known to those whom you gave me from the world. They were yours, and you gave them to me, and they have kept your word. Now they know that everything you have given me is from you; for the words that you gave to me I have given to them, and they have received them and know in truth that I came from you; and they have believed that you sent me. I am asking on their behalf; I am not asking on behalf of the world, but on behalf of those whom you gave me, because they are yours. All mine are yours, and yours are mine; and I have been glorified in them. And now I am no longer in the world, but they are in the world, and I am coming to you. Holy Father, protect them in your name that you have given me, so that they may be one, as we are one. While I was with them, I protected them in your name that you have given me. I guarded them, and not one of them was lost except the one destined to be lost, so that the scripture might be fulfilled. But now I am coming to you, and I speak these things in the world so that they may have my joy made complete in themselves.
Hymn to the Mother of God
O my soul, magnify the Lord who in glory ascended bodily into the heavens.
Irmos: O Mother of God,* you transcended both mind and word,* and in time, ineffably bore the Timeless One:* it is you who, with one accord,* we, the faithful, magnify.
Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* Rejoice in the Lord, O you just;* praise befits the righteous. (Psalm 32:1) Alleluia, alleluia,* alleluia.
Instead of “We have seen the true light” and “Let our mouths be filled” we sing:
Be exalted, O God, above the heavens, above all the earth be Your glory.
7-а Неділя Пасхи.
Неділя Святих Отців першого вселенського собору в Нікеї. Свв. Епіфанія, єп. Кипрського, і Германа, патр. Царгородського
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
10. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 6): Перемогу маючи над адом,* на хрест зійшов ти, Христе,* щоб воскресити з собою тих, що в темряві смерти перебували.* Вільний від смерти, всесильний Спасе,* що життя виливаєш із свого світла, помилуй нас!
9. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Нині Христос смерть переміг* і, як прорік, воскрес і радість світові дарував,* щоб усі ми, кличучи, таку пісню співали:* Джерело життя, неприступне світло,* всесильний Спасе, помилуй нас!
8. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Від тебе, Господи, присутнього в усьому творінні,* куди нам грішним утікати?* На небесах бо сам живеш, в аді ж переміг смерть.* У морські глибини? Та й там твоя рука, Владико!* Тож до тебе прибігаємо і, припадаючи, молимось:* Воскреслий із мертвих, помилуй нас!
7. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
(г. 6): Господь вознісся на небеса,* щоб світові послати Утішителя.* Небо приготувало йому престол, хмари – вознесіння його;* ангели дивуються, побачивши чоловіка вище від себе,* а Отець чекає, маючи його в лоні завжди присутнього.* Дух же Святий велить усім ангелам його:* Підніміте в брамах їхні главні!* Усі народи плещіть руками,* бо відійшов Христос туди, де був перше.
6. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Херувими здивувались з твого вознесіння, Господи,* бачивши тебе – Бога,* що возноситься на хмарах і сидить на них.* Славимо тебе, бо велика твоя милість, – слава тобі!
5. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
На горах святих побачивши твоє вознесіння,* Христе, – сяйво слави Отця – оспівуємо світлом осяяний вид лиця твого.* Поклоняємось страстям твоїм, почитаємо воскресіння* і славимо преславне вознесіння, – помилуй нас.
4. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Перед досвітньою зірницею ти народився* з лона Отця без матері перед віками.* Хоч Арій славить тебе, як створіння,* а не як Бога,* зухвало й нерозумно змішуючи тебе, Творця, із створінням,* збираючи собі цим паливо на вічний вогонь,* але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.
3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
Хто твою, Спасе,* ризу роздер?* – Арій, – сказав ти,* – який розділив однодостойне начало Тройці.* Він заперечив, що ти – один із Тройці.* Він і Несторія навчив не признавати Богородицю.* Але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи, Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.
2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
У пропасть гріха впадає Арій,* що заповзявся не споглядати на світло.* З Божого допусту нутрощі в ньому розриваються,* щоб насильно віддати життя і духа,* ставши другим Юдою* і замислом своїм і ділом.* Але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.
1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Безумний Арій розділив одноістотність Пресвятої Тройці* на три нерівні і різні природи.* Тому богоносні Отці самочинно зійшлись,* палаючи ревністю Іллі тесвітянина,* і духовним мечем посікли ганебного богохульника,* як Дух їм підказав.
Слава (г. 6):Прославмо нині богоносних Отців* таїнственні сурми Духа,* що виконали в Церкві гармонійну богословську пісню:* про Тройцю єдину і незмінну природою і Божеством.* Вони – переможці Арія і захисники православ’я* – моляться завжди до Господа,* щоб помилував душі наші.
І нині (догмат, г. 6): Хто ж тебе не прославлятиме, Пресвята Діво?* Або хто не оспівуватиме твого пречистого Різдва?* Син бо єдинородний, що предвічно засяяв від Отця,* той вийшов з тебе, Чиста, воплотившись несказанно.* Бувши з природи Богом, став задля нас правдивим чоловіком;* неподільний на дві особи,* але пізнавальний у двох незлитих природах.* Його моли, чиста Всеблаженна,* щоб помилував душі наші.
Читання
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Буття читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану. Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску. Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми. Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину. А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – поблагословив його й мовив: “Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!” І дав йому (Аврам) десяту частину з усього. (Бут. 14, 14-20)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Второзаконня читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Того часу Мойсей сказав до синів Ізраїля: Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що віддасть їм і потомкам їхнім. Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого, нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю (Втор. 1, 8-17)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Второзаконня читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Того часу сказав Мойсей до синів Ізраїля: Небо й небеса небес, земля й усе, що на ній, усе належить до Господа, Бога твого. А все ж таки прихилився Господь до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас, їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів, як оце нині й сталося. Обріжте ж ваше необрізане серце й ваш карк нехай більше не буде впертим! Бо Господь, Бог наш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків, що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу. А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі. Господа, Бога твого, бійся, йому служи, його держись, його ім’ям клянись. Він твоя слава, він – Бог твій, який для тебе виконав ті великі і страшні речі, що їх ти бачив на власні очі (Втор. 10, 14-21)
Стихири на стиховні
(г. 6): Воскресіння твоє, Христе Спасе,* ангели оспівують на небесах,* і нас на землі сподоби чистим серцем* тебе співом прославляти.
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Як всемогутній, ти розбив мідні брами* і знищив адові затвори,* та воскресив впалий рід людський.* Тому ми однодумно кличемо:* Ти, що воскрес із мертвих, Господи, – слава тобі!
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.
Христос, бажаючи нас підняти з давнього тління,* дає себе до хреста прибити, і в гробі покласти.* Жінки мироносиці його з сльозами шукали* і, ридаючи, казали: Горе нам, Спасе всіх!* Як то ти зволив себе в гробі покласти?* Ти ж добровільно поклався, як же тебе викрадено?* Як тебе перенесено? Яке ж то місце скрило твоє життєдайне тіло?* Але, як ти нам обіцяв, Владико,* появися й утихомир наше гірке ридання.* Коли ж вони ридали, ангел до них промовив:* Перестаньте плакати і благовістіть апостолам, що Господь воскрес,* даючи світові очищення і велику милість.
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.
Добровільно розп’ятий, Христе,* твоїм погребенням ти полонив смерть* і третього дня воскрес, як Бог у славі,* даючи світові безконечне життя і велику милість.
Слава: (г. 4): Вшановуючи сьогодні річницю православних зборів* у світлому місті Нікеї,* вірно вшановуємо богоносних Отців,* що зібралися з усієї вселенної.* Вони бо побожно й мудро відкинули безбожну науку єхидного Арія* і соборно прогнали його з Католицької Церкви,* навчаючи всіх у Символі віри,* – виклавши його докладно й правовірно,* – ясно визнавати одноістотного й споконвічного Сина Божого.* Тому й ми, йдучи за їхнім божественним навчанням,* з несхитною вірою служимо з Отцем Синові і Всесвятому Духові* в одності Божества, Тройці єдиносущній.
і нині: З любови сповнивши тайну,* споконвіку закриту від людей,* прийшов ти, Господи, на гору Оливну з своїми учнями* і Матір’ю своєю, що породила тебе, Творця і Владику всього.* Бо треба було, щоб вона, яка більш усіх по-материнському співстраждала у твоїх страстях,* втішалася превеликою славою твого тіла.* Ставши її співучасниками у вознесінні твоїм на небо,* теж і ми, Владико, славимо велику твою до нас милість.
Тропарі
(г. 6): Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.
Слава: (г. 8) Препрославлений ти, Христе Боже наш,* що на землі Отців наших появив світилами* і ними навів усіх нас на істинну віру.* Багатомилосердний, слава тобі!
І нині: (г. 4): Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Антифон 1
Стих 1: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 2: Бо Господь Всевишній – страшний, цар великий по всій землі (Пс 46,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 3: Він покорив людей нам і народи під ноги наші (Пс 46,4).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 4: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Єдинородний Сину
Антифон 3
Співаємо звичайні третій антифон, але зі приспівom: Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.
Вхідне:
Прийдіте поклонімося і припадім до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 6): Ангельські сили на гробі Твоїм* і сторожі омертвіли;* Марія ж стояла при гробі,* шукаючи пречистого тіла Твого.* Полонив Ти ад і, не переможений від нього,* зустрів Ти Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих, Господи, слава Тобі!
Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо ти єси Син Божий,* ізбавитель світу.
Тропар (глас 8): Препрославлений ти, Христе Боже наш,* світила на землі – отців наших оснував ти* і ними до істинної віри всіх нас направив ти.* Багатомилосердний, слава тобі.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак (глас 8): Апостолів проповідування і отців догмати* єдину віру утвердили Церкві,* яка і, ризу істини з богословія вишнього носячи,* право править, і славить благочестя велике таїнство.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак (глас 6): Сповнивши промисел щодо нас* і те, що на землі, з’єднавши з небесним,* вознісся ти у славі, Хрйсте Боже наш,* ніяк не відлучаючись, але невідступне перебуваючи,* ти кличеш до тих, що люблять тебе:* Я з вами і ніхто проти вас.
Прокімен (глас 4):
Благословен єси, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє на віки (Дан 3,26).
Стих: Бо праведний єси в усьому, що сотворив ти нам (Дан 3,27).
Апостол: (Ді 20,16-18. 28-36)
Тими днями Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя – давати, ніж брати.» Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.
Алилуя (глас 1):
Стих: Бог богів, Господь мовив, і призвав землю від сходу сонця до заходу (Пс 49,1).
Стих: Зберіть йому преподобних його, що заповідують завіт його в жертвах (Пс 49,5).
Євангеліє: (Ів 17,1-13)
У той час Ісус, підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе; слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє – твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.»
Замість Достойно:
Величай, душе моя, Господа, що з плоттю во славі вознісся на небеса.
Ірмос (глас 5): Тебе, вище ума і слова Матір Божу, що в часі безлітнього несказанно родила, вірні однодумне величаємо.
Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте його в вишніх (Пс 148,1).* Радуйтеся, праведні, у Господі,* правим належить похвала (Пс 32,1). Алилуя (х3).
Згідно Галицької традиції, ми співаємо:
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс 56,6).
Замість “Ми бачили світло істинне…” (x1) “Нехай сповняться уста…” (x3) і “Нехай буде ім’я…” (x3).