Sixth Sunday of Pascha – Sunday of the Man Born Blind. Holy and Glorious Martyr Irene (321-23). Our Venerable Father Nicephoras, Hegumen of the Monastery at Medicius.
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
GREAT VESPERS
Kathisma Reading: “Blessed is the man” is sung.
At Psalm 140
In Tone 5
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
With Your precious Cross, O Christ,* You have put the Devil to shame.* With Your Resurrection You have deadened the sting of sin* and have saved us from the gates of Death.* We, therefore, glorify You, O only-begotten Son of God.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
O Christ, who granted resurrection to mankind,* You were led like a lamb to the slaughter.* Then the princes of Hades were struck with terror* as they saw the gates of their tearful domain being lifted up;* for Christ, the King of Glory, entered therein* and exclaimed to those in chains: Go forth from here!* And to those in darkness: Go forth into the light!
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
What a great wonder!* The Creator of invisible beings suffered in the flesh for mankind* and rose from the dead as immortal.* Come, therefore, all you nations and adore Him;* for through His compassion we have been freed from the snares of the Devil,* and we have learned to praise the one God in three Persons.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
We offer to You our evening worship,* O Light whom the darkness of night can never extinguish.* For in these latter days Your radiance has appeared to the world,* shining in Your flesh as light reflected from a mirror.* Your brilliance has descended even to the depths of Hades and dissolved its gloom.* O Lord, Giver of Light, glory to You;* for You have shown the radiance of Your Resurrection to all the nations.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Let us glorify Christ, the Author of our salvation;* for by His Resurrection from the dead,* the world has been delivered from the deception of Satan.* The choirs of angels rejoice as the treachery of evil spirits vanishes,* fallen Adam arises, and the Devil is vanquished.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Those who guarded the tomb of Christ* were told by the evil men who hired them:* Take this silver and keep silent.* Tell no one of the Resurrection of Christ;* Rather, tell everyone that while you were sleeping His body was stolen.* But who has ever heard of a body being stolen,* a body which had already been anointed?* Why would anyone take a body from the grave naked* and leave the burial shroud in the tomb?* Do not deceive yourselves, O people of Judea.* Study the teachings of the prophets,* and you will come to understand that Jesus Christ is almighty God* and truly the Saviour of the world.
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
O Lord and Saviour,* who subjected hell and conquered Death,* and enlightened the world through Your precious Cross,* have mercy on us.
In Tone 2
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
The man who was blind from birth asked himself:* Was I born blind because of the sin of my parents,* or am I a living sign of the unbelief of the nations?* I am not content to ask whether it is night or day;* my feet can no longer endure tripping upon the stones.* I have not seen the brightness of the sun,* nor have I seen the image and likeness of my Creator.* Yet I beseech You, O Christ, our God,* to look upon me and have mercy on me.
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
The man who was blind from birth asked himself:* Was I born blind because of the sin of my parents,* or am I a living sign of the unbelief of the nations?* I am not content to ask whether it is night or day;* my feet can no longer endure tripping upon the stones.* I have not seen the brightness of the sun,* nor have I seen the image and likeness of my Creator.* Yet I beseech You, O Christ, our God,* to look upon me and have mercy on me.
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Passing by the Temple, Jesus saw a man who was blind from birth.* He had compassion on him and put mud on his eyes.* He said to him: Go to the pool of Siloam and wash.* He washed and recovered his sight;* then he rendered glory to God.* But his neighbours said to him:* Who opened your eyes which no one before could heal?* And he answered them, saying: A man called Jesus.* He told me to go and wash in the pool of Siloam, and now I see.* He is in truth Christ the Messiah, of whom Moses wrote in the Law.* He is the Saviour of our souls.
In Tone 5, Glory…
As You walked along, O Lord,* You found a man who had been blind from birth.* In surprise, the disciples asked You:* Was it because of the sin of this man or his parents* that he was born blind, O Master?* But You, O Saviour, answered them, saying:* Neither has this man sinned, nor his parents,* but that the works of God would be revealed in him.* I must accomplish the works of Him who sent Me,* which no one else can work.* As You said that, You spat on the ground* and made mud from the dust to anoint his eyes.* And You said to him: Go and wash in the pool of Siloam.* When he washed, he was healed and cried out to You:* O Lord, I believe!* And he bowed down and worshiped You.* Therefore, we also cry out to You: Have mercy on us!
Now…
A symbol of the undefiled Virgin and bride* was revealed in the Red Sea.* There, Moses divided the waters;* here, Gabriel is the messenger of the miracle.* There, the Israelites crossed the deep and their feet were not even wet;* here, the Virgin gives birth to Christ without human seed.* There, the sea remained uncrossed after the passing of Israel;* here, the immaculate remained incorrupt after giving birth to Emmanuel.* Therefore, O immortal God, who appeared in the flesh as true Man,* have mercy on us!
Aposticha
In Tone 5
O Christ our Saviour,* we lift up our voices in song to glorify You.* For, in Your love for mankind,* You became incarnate without leaving heaven;* You accepted the Cross and death;* You cast down the gates of Hades;* and on the third day You arose from the dead* for the salvation of our souls.
Let God arise;* let His enemies be scattered!
Today a sacred Pascha is revealed to us.* A new and holy Pascha.* A mystical Pascha.* A Pascha worthy of veneration.* A Pascha which is Christ the Redeemer,* a blameless Pascha.* A great Pascha.* A Pascha of the faithful.* A Pascha which has opened for us the gates of Paradise.* A Pascha which sanctifies all the faithful.
As smoke vanishes,* let them vanish.
Come* from that scene, O women bearers of glad tidings,* and say to Sion:* Receive from us the glad tidings of joy* of Christ’s Resurrection:* Exult and be glad,* and rejoice, O Jerusalem,* seeing Christ the King* who comes forth from the tomb like a Bridegroom in procession!
So let sinners flee from before the face of God;* but let the righteous rejoice!
The myrrh-bearing women* at the break of dawn* drew near to the tomb of the LifeGiver.* There they found an angel* sitting upon the stone,* he greeted them with these words:* Why do you seek the living among the dead?* Why do you mourn the incorrupt amid corruption?* Go: proclaim the glad tidings to His disciples.
This is the day which the Lord has made:* Let us rejoice and be glad in
Pascha of beauty!* The Pascha of the Lord!* Pascha!* A Pascha worthy of all honour* has dawned on us. Pascha! Let us embrace each other joyously!* Pascha, ransom from affliction!* For today as from a bridal chamber* Christ has shown forth from the Tomb,* and filled the women with joy saying:* “Proclaim the glad tidings to the Apostles!”
In Tone 8, Glory…
O Christ our God, spiritual Sun of Justice,* by Your pure touch, You enlightened the eyes of him* who from his mother’s womb was without light.* Enlighten the eyes of our hearts* and make us children of the light and of the day,* that we may cry out to You in faith:* How great is Your compassion toward us,* O Lover of Mankind, glory to You!
Now…
This is the day of Resurrection,* let us be illumined by the Feast!* Let us embrace each other!* Let us call “Brothers!”* even those that hate us* and forgive all by the Resurrection,* and so let us cry:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life!
Troparia
In Tone 5
Let us the faithful acclaim and worship the Word,* co-eternal with the Father and the Spirit,* and born of the Virgin for our salvation.* For He willed to be lifted up on the cross in the flesh, to suffer death* and to raise the dead by His glorious Resurrection.
Glory… Now…
Rejoice, Virgin, impassable gateway of the Lord!* Rejoice, protective wall of those who take refuge in you!* Rejoice, peaceful haven untroubled by storms!* Rejoice, Virgin, who has not known wedlock* and yet has given birth in the flesh to your Creator and God!* O Mother of God, never cease to intercede** for those who praise and worship your Son.
DIVINE LITURGY
After Blessed is the kingdom we sing Christ is risen from the dead, trampling death by death, and to those in the tombs, giving life, thrice.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 5: Let us the faithful acclaim and worship the Word, co-eternal with the Father and the Spirit, and born of the Virgin for our salvation. For He willed to be lifted up on the cross in the flesh, to suffer death and to raise the dead by His glorious resurrection.
Glory be to the Father and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 4: Blinded in the eyes of my soul, I come to You, O Christ, like the man who was blind from birth, and I cry in repentance: You are the brilliant light of those in darkness.
Now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 8: Though You descended into a tomb, O Immortal One,* yet You destroyed the power of Hades;* and You rose as victor, O Christ God,* calling to the myrrhbearing women: Rejoice!* and giving peace to Your Apostles:* You, who grant resurrection to the fallen.
Prokeimenon, Tone 8
Pray and give praise to the Lord our God; pray and give praise to the Lord our God
verse: In Judea God is known; His name is great in Israel.
Epistle: Acts 16:16-34 (NRSV)
In those days, as we were going to the place of prayer, we met a slave-girl who had a spirit of divination and brought her owners a great deal of money by fortune-telling. While she followed Paul and us, she would cry out, “These men are slaves of the Most High God, who proclaim to you a way of salvation.” She kept doing this for many days. But Paul, very much annoyed, turned and said to the spirit, “I order you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And it came out that very hour.
But when her owners saw that their hope of making money was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the authorities. When they had brought them before the magistrates, they said, “These men are disturbing our city; they are Jews and are advocating customs that are not lawful for us as Romans to adopt or observe.” The crowd joined in attacking them, and the magistrates had them stripped of their clothing and ordered them to be beaten with rods. After they had given them a severe flogging, they threw them into prison and ordered the jailer to keep them securely. Following these instructions, he put them in the innermost cell and fastened their feet in the stocks.
About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them. Suddenly there was an earthquake, so violent that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened and everyone’s chains were unfastened. When the jailer woke up and saw the prison doors wide open, he drew his sword and was about to kill himself, since he supposed that the prisoners had escaped. But Paul shouted in a loud voice, “Do not harm yourself, for we are all here.” The jailer called for lights, and rushing in, he fell down trembling before Paul and Silas. Then he brought them outside and said, “Sirs, what must I do to be saved?” They answered, “Believe on the Lord Jesus, and you will be saved, you and your household.” They spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house. At the same hour of the night he took them and washed their wounds; then he and his entire family were baptized without delay. He brought them up into the house and set food before them; and he and his entire household rejoiced that he had become a believer in God.
Alleluia, Tone 8
verse: Look upon me and have mercy.
verse: Direct my steps according to Your Word.
Gospel: John 9:1-38 (NRSV)
As he walked along, he saw a man blind from birth. His disciples asked him, “Rabbi, who sinned, this man or his parents, that he was born blind?” Jesus answered, “Neither this man nor his parents sinned; he was born blind so that God’s works might be revealed in him. We must work the works of him who sent me while it is day; night is coming when no one can work. As long as I am in the world, I am the light of the world.” When he had said this, he spat on the ground and made mud with the saliva and spread the mud on the man’s eyes, saying to him, “Go, wash in the pool of Siloam” (which means Sent). Then he went and washed and came back able to see. The neighbors and those who had seen him before as a beggar began to ask, “Is this not the man who used to sit and beg?” Some were saying, “It is he.” Others were saying, “No, but it is someone like him.” He kept saying, “I am the man.” But they kept asking him, “Then how were your eyes opened?” He answered, “The man called Jesus made mud, spread it on my eyes, and said to me, ‘Go to Siloam and wash.’ Then I went and washed and received my sight.” They said to him, “Where is he?” He said, “I do not know.”
They brought to the Pharisees the man who had formerly been blind. Now it was a sabbath day when Jesus made the mud and opened his eyes. Then the Pharisees also began to ask him how he had received his sight. He said to them, “He put mud on my eyes. Then I washed, and now I see.” Some of the Pharisees said, “This man is not from God, for he does not observe the sabbath.” But others said, “How can a man who is a sinner perform such signs?” And they were divided. So they said again to the blind man, “What do you say about him? It was your eyes he opened.” He said, “He is a prophet.”
The Jews did not believe that he had been blind and had received his sight until they called the parents of the man who had received his sight and asked them, “Is this your son, who you say was born blind? How then does he now see?” His parents answered, “We know that this is our son, and that he was born blind; but we do not know how it is that now he sees, nor do we know who opened his eyes. Ask him; he is of age. He will speak for himself.” His parents said this because they were afraid of the Jews; for the Jews had already agreed that anyone who confessed Jesus to be the Messiah would be put out of the synagogue. Therefore his parents said, “He is of age; ask him.”
So for the second time they called the man who had been blind, and they said to him, “Give glory to God! We know that this man is a sinner.” He answered, “I do not know whether he is a sinner. One thing I do know, that though I was blind, now I see.” They said to him, “What did he do to you? How did he open your eyes?” He answered them, “I have told you already, and you would not listen. Why do you want to hear it again? Do you also want to become his disciples?” Then they reviled him, saying, “You are his disciple, but we are disciples of Moses. We know that God has spoken to Moses, but as for this man, we do not know where he comes from.” The man answered, “Here is an astonishing thing! You do not know where he comes from, and yet he opened my eyes. We know that God does not listen to sinners, but he does listen to one who worships him and obeys his will. Never since the world began has it been heard that anyone opened the eyes of a person born blind. If this man were not from God, he could do nothing.” They answered him, “You were born entirely in sins, and are you trying to teach us?” And they drove him out.
Jesus heard that they had driven him out, and when he found him, he said, “Do you believe in the Son of Man?” He answered, “And who is he, sir? Tell me, so that I may believe in him.” Jesus said to him, “You have seen him, and the one speaking with you is he.” He said, “Lord, I believe.” And he worshiped him.
Hymn to the Mother of God
The Angel cried out to the One full of Grace: O chaste Virgin, rejoice! And again I say, Rejoice! Your Son has risen from the tomb on the third day, and raised the dead. Let all people rejoice! Shine, shine, O new Jerusalem! For the glory of the Lord has risen upon you! Exult now and be glad, O Sion! And you, O chaste Mother of God, take delight in the resurrection of your Son.
Communion Hymn
Receive the Body of Christ;* taste the fountain of immortality.* Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest.* Alleluia, alleluia,* alleluia.
6-а Неділя Пасхи.
Неділя Сліпородженого. Св. і славн. мц. Ірини
Прп. Никифора, ігум. монастиря Мидікійського; Глас 5. Єв. 8. 05 травня
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 5): Чесним твоїм хрестом, Христе,* ти диявола посоромив* і воскресінням твоїм жало гріха присмирив,* і спас ти нас від брам смерти.* Славимо тебе, Єдинородний.
- Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Того, що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави − Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* – а тим, що в темноті: З’явіться!
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Велике чудо! Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як безсмертний.* Тож прийдіть, племена народів, і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і навчились величати єдиного Бога в трьох особах.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Вечірній поклін приносимо тобі невечірньому світлу,* що на кінець віків, через тіло, немов у дзеркалі,* видимо засяяло світові й зійшло аж до аду;* там розвіяло застоялу темряву,* і сяйво воскресіння заблисло народам.* Світлодавче Господи, – слава тобі!
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Славимо Христа, начальника нашого спасіння,* бо коли він воскрес із мертвих,* світ з обману визволився, хор ангельський радіє,* втікає демонська омана,* упалий Адам підводиться, диявол же утратив силу.
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Повчали сторожу нечестивці:* Затаїть Христове воскресіння!* – і, взявши срібняки, кажіть:* Коли ми спали, вкрадено з гробу мертвого.* Хто бачив, хто чув коли, щоб украдено померлого,* ще й намазаного і нагого,* що лишив у гробі й свої похоронні полотна?* Не обманюйте себе, невірні,* але навчіться сказань пророків і зрозумійте,* що він справді – Спаситель світу і Всемогутній.
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Господи, що ад полонив* і смерть знищив, Спасителю наш,* що просвітив твоїм чесним хрестом світ, – помилуй нас!
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
(г. 2): Сліпонароджений, роздумуючи, мовив до себе:* Невже заради батьківських гріхів родивсь я без очей?* А чи, може, за невірство поган* – їм на знак – я такий народився?* Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день?* Мої ноги вже не можуть терпіти спотикання об каміння.* Не бачив я сонячного світла, ані образу мого Творця,* тож молюся до тебе, Христе Боже:* Зглянься наді мною і помилуй мене!
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Сліпонароджений, роздумуючи, мовив до себе:* Невже заради батьківських гріхів родивсь я без очей?* А чи, може, за невірство поган* – їм на знак – я такий народився?* Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день?* Мої ноги вже не можуть терпіти спотикання об каміння.* Не бачив я сонячного світла, ані образу мого Творця,* тож молюся до тебе, Христе Боже:* Зглянься наді мною і помилуй мене!
- Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Вийшовши з храму, Ісус стрінув чоловіка, сліпого від народження,* і, змилосердившись, поклав грязь на його очі та й сказав йому:* Іди та вмийся в Силоамі!* І він умився та й прозрів, віддаючи Богові славу.* Сусіди ж питали його:* Хто відкрив твої зіниці,* що їх не міг ніхто з видючих злікувати?* Він же, кликнувши, каже:* Чоловік, званий Ісус, сказав мені:* Умийся в Силоамі! – і я прозрів.* Він справді той, про кого сказав Мойсей у Законі як про Христа Месію.* Він – Спас душ наших.
Слава (г. 5): Ідучи дорогою,* ти, Господи, стрінув сліпонародженого чоловіка.* Учні ж, здивовані, питали тебе, кажучи:* Учителю, хто згрішив: він, чи батьки його, що сліпим народився?* А ти, Спасе мій, відповів їм:* Ні він не згрішив, ні батьки його,* але щоб виявились на ньому діла Божі.* Мені ж треба вчиняти діла того, хто послав мене,* – діла, яких ніхто інший вчинити не може.* Сказавши це, ти плюнув на землю* і, замісивши грязь, помазав його очі, кажучи йому:* Іди та вмийся в Силоамській купелі.* Він же, умившись, виздоровів і кликнув до тебе:* Вірую, Господи! – і поклонився тобі.* Тому й ми кличемо: Помилуй нас!
І нині (догмат, г. 5): Колись-то, в Червонім морі,* записано образ непорочної Вседіви.* Там Мойсей – ділитель води,* а тут Гавриїл – служитель чуда.* Тоді Ізраїль ішов глибинами, немов по суші,* нині ж Діва Христа зродила безсіменно;* море по переході Ізраїля лишилось непрохідне,* а Непорочна після народження Еммануїла зосталась нетлінною.* Боже вічний і предвічний, що появився людиною, − помилуй нас!
Стихири на стиховні
(г. 5): Тебе, Спаса-Христа, що тіло прийняв і не розлучився від небес,* голосами й піснями величаємо.* Бо хрест і смерть ти прийняв за рід наш як чоловіколюбний Господь* і, скинувши адські ворота, третього дня воскрес ти, спасаючи душі наші.
Стих (г. 5): Хай воскресне Бог,* і розбіжаться вороги його.
Пасха священна нам сьогодні з’явилась:* Пасха нова, святая;* Пасха таємна* Пасха преславна;* Пасха – Христос визволитель;* Пасха непорочна;* Пасха велика;* Пасха вірних;* Пасха, що райські двері нам відчиняє;* Пасха, що освячує всіх вірних.
Стих: Як щезає дим,* хай вони щезнуть.
Прийдіте після видіння, жінки благовісниці,* і скажіть Сіонові:* Прийми від нас радісну новину* про Воскресіння Христове!* Веселися, торжествуй* і радуйся, Єрусалиме,* побачивши Царя Христа,* що немов жених із гробу виходить.
Стих: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого,* а праведники хай звеселяться.
Мироносиці жінки,* рано-вранці прийшовши* до гробу Життєдавця,* знайшли ангела* що сидів на камені,* а він, провістивши їм, так мовив:* Чому шукаєте Живого між померлими?* Чому оплакуєте у тлінні Нетлінного?* Ідіть, і проповідуйте його учням!
Стих: Це день, що його створив Господь,* тож радіймо і веселімся в нім.
Пасха красна,* Пасха Господня;* Пасха* Пасха преславная нам засіяла;* Пасха! Радісно одні одних обнімімо!* О Пасхо, визволення від скорбот!* Нині бо з гробу,* наче зо світлиці, засіяв Христос,* жінок же радістю наповнив, мовивши:* Проповідуйте апостолам.
Слава (г. 8): Ти, Христе Боже, духовне Сонце правди,* своїм пречистим дотиком подвійно просвітив того,* що від народження був позбавлений світла;* опромінивши ж і наші душевні очі,* покажи нас дітьми дня, щоб ми з вірою кликали до тебе:* Велике і несказанне твоє до нас добросердя,* Чоловіколюбче, – слава тобі!
І нині (г. 5): Воскресіння день!* Просвітімся торжеством,* і одні одних обнімімо,* та скажімо: Браття!* І тим, що ненавидять нас,* простім все з Воскресінням,* і так усі заспіваймо:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував.
Тропарі
(г. 5): Собезначальне Слово Отцю і Духові,* від Діви роджене на спасення наше,* оспіваймо, вірні, і поклонімся,* бо благоволив плоттю зійти на хрест* і смерть перетерпіти, і воскресити умерлих* славним воскресінням своїм.
Слава: І нині: (г. 5) Радуйся, Брамо Господня непрохідна!* Радуйся, Охороно і Покрове тих, що до тебе приходять!* Радуйся, тиха Пристане і Вседіво,* що свого Творця і Бога тілом породила!* Молись безупинно за тих, що прославляють* і почитають Народженого від тебе.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Після того, як священик виголошує “Благословенне Царство” й люди відповідають “Амінь”, священики співають Тропар один раз, а люди його повторюють. Далі священики співають першу половину, а люди завершують другу. Так робимо щодня, аж до середи перед четвергом Вознесіння.
Тропар:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 5): Рівнобезначальне з Отцем і Духом Слово,* що від Діви народилося на спасіння наше,* прославмо, вірні, і поклонімся,* бо Воно благозволило тілом зійти на хрест* і смерть перетерпіти, і воскресити померлих* славним воскресінням Своїм.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Тропар (г. 4) На душевних очах осліплений,* до Тебе, Христе, приходжу, як сліпий від народження;* в покаянні кличу до Тебе:* Ти в темряві світло пресвітле.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак (глас 8): Хоч і у гріб зійшов ти, Безсмертний,* та адову зруйнував ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і твоїм апостолам мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
Прокімен (глас 8):
Помоліться і воздайте Господові,* Богу нашому (Пс 75,12).
Стих: Відомий у Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім’я його (Пс 75,2).
Апостол: Ді 16,16-34
Тими днями, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.» І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками; завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися:
зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали. Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!» І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі; а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?» Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.» І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
Алилуя (глас 8):
Стих: Споглянь на мене і помилуй мене (Пс 118,132).
Стих: Стопи мої направ по слову твоєму (Пс 118,133).
Євангеліє: (Ів 9,1-38)
У той час, переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому! Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. І поки я у світі – я світло світу.» Сказавши те, сплюнув на землю, споготовив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим! Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?» Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів.» Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник.» «Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете?
Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні! Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує! Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!» Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.» Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.
Замість Достойно:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. І знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув він; люди, веселіться.
Ірмос (глас 1): Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне. А ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення твого.
Причасний:
Тіло Христове прийміть,* джерела безсмертного споживіть.* Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1). * Алилуя (х3).
Замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Ми бачили світло істинне: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Нехай сповняться: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Замість Будь ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Під час відпусту “Христос воскрес” співається один раз (на просту мелодію) замість “Слава Отцю…”
Тоді знову співається Тропар “Христос воскрес”, як і на початку Літургії, але з додатковим закінченням.
Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
І нам дарував життя вічне, поклоняємось його тридневному воскресінню.