Easter: A time of waiting.
Our waiting for God, and God waiting for us.
Christ is Risen! Indeed He is Risen!
Today, we celebrate the glorious Feast of the Resurrection of our Lord, Jesus Christ. Today, we rejoice in Christ’s victory over sin and death. Today, all things are filled with joy.
Easter is a time of waiting. Our waiting for God, and God waiting for us.
The spirituality of waiting
Waiting. Henri Nouwen, in his book Finding My Way Home, offers a reflection on the spirituality of waiting. The waiting for God and the waiting of God. We are waiting. God is waiting.
The beginning of Luke’s gospel sets the scene for some thoughts on the waiting of God, while the final chapters of the same gospel provide the landscape for his reflections about the waiting of God. The story of Jesus’ birth introduces us to five people who are waiting – Zechariah and Elizabeth, Mary, Simeon and Anna – while the story of Jesus’ death and resurrection reveals to us a God who is waiting.
Our waiting for God
In our personal lives, waiting is not a very popular pastime. Waiting is not something we anticipate or experience with great joy and gladness! In fact, most us consider waiting a waste of time. It is a dry desert between where we are and where we want to be.
Yet, what is impressing is that all the figures appearing on the first pages of Luke’s gospel are waiting. Zechariah and Elizabeth are waiting. Mary is waiting. Simeon and Anna are waiting. The whole opening scene of the good news is filled with people waiting. And right from the beginning all these waiting people in some way or another hear the words, “Do not be afraid. I have something good to say to you.” These words indicated that Zechariah, Elizabeth, Mary, Simeon and Anna are waiting for something new and good to happen to them.
The nature of waiting
Waiting, as we see it in these people, is waiting with a sense of promise. “Zechariah, your wife Elizabeth is to bear you a son.” “Mary, listen! You are to conceive and bear a son.” “It had been revealed to Simeon by the Holy Spirit that he would not see death until he had set eyes on the Christ of the Lord” (Lk 1:13, 21 and 2: 26). Those who were waiting had each received a promise that gave them courage and allowed them to wait. They received a seed that had started to grow.
This is very important for us because we too can wait only if what we are waiting for has already begun to happen for us. Waiting is never a movement from nothing to something. It is always a movement from something to something more. Zechariah and Elizabeth, Mary, Simeon and Anna were living with a promise. It was a promise that nurtured them, fed them, and enabled them to stay where they were. By their waiting, the promise could gradually unfold and realize itself within them and through them.
Our spiritual life is a life in which we wait, actively present to the moment, expecting that new things will happen to us, new things that are far beyond our own imagination.
God’s waiting for us
In the passion and resurrection of Jesus, we recognize the waiting of God. This is the second aspect of waiting that also deeply affects our spiritual lives. The end of Jesus’ life reveals God as a waiting God, giving us an example of another kind of waiting.
From action to passion
Have you ever noticed that the central word in the story of Jesus’ arrest is “to be handed over”? This is what happened in Gethsemane. Jesus was handed over by Judas. This drama of being handed over radically divides the life of Jesus into two.
The first part of Jesus’ life is filled with activity. He speaks; he preaches; he heals; he travels. But immediately after Jesus is handed over, he becomes the one to whom things are being done. He’s being arrested; he’s being led to the high priest; he’s being taken before Pilate; he’s being crowned with thorns; he’s being nailed to the cross. Things are being done to him over which he has no control. This is the meaning of passion – being the recipient of other people’s actions.
Passion is a kind of waiting – waiting for what other people are going to do. Jesus went to Jerusalem to announce the good news to the people of that city. And Jesus knew that he was going to put a choice before them: Will you be my disciple, or will you be my executioner? There is no middle ground here. Jesus went to Jerusalem to put people in a situation where they had to say “yes” or “no.” This is the great drama of Jesus’ passion. He had to wait for their response. What would they do? Betray him or follow him?
And this is also the mystery of Jesus’ love. Jesus in his passion is the one who waits for our response. Precisely in his passion, his waiting for our response, the intensity of his love and God’s love is revealed to us. In Jesus’ passion, death and resurrection, the glory of God is being revealed to us. And together now we begin to understand that precisely in this waiting some new hope, new peace, and even new joy are gradually emerging. The glory of God is being revealed to us.
As we celebrate the Feast of the Resurrection, let us rejoice. God is indeed waiting for us. We are waiting for God. Something is about to happen to us that is far beyond our own understanding; far beyond our imaginings.
On this holy day of the Resurrection of our Lord, I pray that God’s grace and love fills your heart, and that of your family and friends, and brings joy and peace to all people.
Christ is Risen! Indeed He is Risen!
Великдень: Час чекання.
Чекаємо на Бога і Бог чекає на нас.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Сьогодні ми святкуємо славне свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа.
Сьогодні ми співаємо пісню перемоги, бо через Пасху нашого Господа від смерті до життя, Христос Бог наш перевів нас від землі до небес.
Воістину, «це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім!»
Духовність чекання
Чекання. Henri Nouwen у своїй книзі “Шукаючи Шлях до Дому” висловлює думку про духовність чекання. Чекання на Бога і чекання Боже. Ми чекаємо. Бог чекає.
Початок Євангелія Луки розповідає нам про події, які наводять на роздуми про чекання на Бога, а кінцеві розділи того самого Евангелія розкривають тему, яка відображує Боже чекання. Оповідання про народження Ісуса представляє нам п’ять осіб, котрі чекають – Захарія і Єлисавету, Марію, Симеона й Анну – а оповідання про смерть і воскресіння Ісуса показує Бога, який чекає.
Наше чекання на Бога
В нашому особустому житті чекання не є дуже приємним проводженням часу. Чекання не є щось, що ми переживаємо з великою радістю і задоволенням! Фактично, більшість з нас вважає, що чекання – це втрата часу. Це засушлива пустеля між тим де ми є де ми хочемо бути.
І всетаки вражає те, що всі особи, які з’являються на перших сторінках Євангелія Луки, чекають. Захарій та Єлисавета чекають. Марія чекає. Симеон і Анна чекають. Уся вступна сцена Доброї Новини заповнена людьми, які чекають. І з самого початку ці люди, що чекають так чи інакше чують слова: “Не бійтесь, бо я завіщаю вам велику радість.”
Ці слова вказували, що Захарій, Єлисавета, Марія, Симеон та Анна чекають на щось нове і добре, що станеться з ними.
Природа чекання
Чекання, як бачимо у цих людей, є чекання із значенням обіцянки. “Захаріє, твоя жінка Єлисавета породить тобі сина.” “Маріє, слухай! Ось ти зачнеш у лоні і породиш сина.” “Симеонові було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа.” (Лк. 1:13 та 2:26) Ті, котрі чекали, кожний одержав обіцянку, що дала їм відвагу і змогу чекати. Вони одержали зерно, яке почало рости.
Це дуже важливо для нас, тому що ми також можемо чекати тільки якщо те, на що ми чекаємо вже почалося. Чекання ніколи не є рухом від нічого до чогось. Воно завжди є шляхом від чогось до чогось більшого. Захарій, Єлисавета, Марія, Симеон та Анна жили з обітницею. То була обітниця, що живила їх, і давала їм змогу залишатись там, де вони були. Тому, що вони чекали, обітниця могла поступово розкриватись та здійснюватись у них і через них.
Наше духовне життя – це життя, в якому ми чекаємо, сподіваючись, що щось нове, що станеться з нами, сподіваючись нових подій, яких ми собі навіть уявити не можемо.
Боже чекання на нас
У страстях і воскресінні Ісуса ми пізнаємо Боже чекання. Це друга сторона чекання, що також має глибокий вплив на наше духовне життя. Закінчення Ісусового життя відкриває Бога, яко чекаючого Бога, даючи нам приклад ще іншого роду чекання.
Від дії до страстей
Чи ви звернули увагу, що головне слово в оповіданні про арешт Ісуса є “бути зрадженим”? Це саме те, що сталося у Гетсиманії. Ісус був зраджений Юдою. Ця драма бути зрадженим, радикально розділяє життя Ісуса на дві частини.
Перша частина Ісусового життя – це активна діяльність. Він говорить, Він навчає, Він лікує, Він подорожує. Але відразу після того, як Ісус був зраджений, Він стає тим з ким щось роблять. Його заарештовують, Його ведуть до первосвященника, Його приводять до Пилата, накладають на Його голову тернистий вінець, прибиваюь Його до Хреста. Над тим, що з ним роблять Він не має контролю. Таке значення страстей – зносити на собі вчинки інших людей.
Страждання – це спосіб чекання – чекання на те, що другі люди будуть чинити. Ісус пішов до Єрусалиму, щоби звіщати добру новину людям того міста. Ісус знав, що перед ними він поставить вибір: Будеш моїм учнем, чи моїм катом? Тут немає середини. Ісус пішов до Єрусалиму, щоб поставити людей у ситуацію, де вони змушені були сказати “так” або “ні”. Це є та велична драма страстей Ісуса. Він мусів чекати на їхню відповідь. Що вони будуть робити? Зрадять Його, чи підуть слідом за Ним.
І це також є таємницею лобові Ісуса. Ісус у своїх стажданнях є той, що чекає на нашу відповідь. Саме у Його стражданнях, у чеканні на нашу відповідь виявлена повнота Його любові та Божої любові до нас. У стажданнях, смерті та воскресінні Ісуса нам показана велич Бога. І разом тепер ми починаємо розуміти, що саме з цього чекання виходить нова надія, новий мир і, навіть, нова радість. Слава Бога виявляється нам.
Святкуючи свято Воскресіння, радіймо. Бог чекає на нас. Ми чекаємо на Бога. З нами станеться щось, що є поза нашим розумінням і поза нашою уявою. Не бійтеся! Замість того, давайте будемо радіти і довіримося Богові.
В цей святий день Воскресіння нашого Господа, я молюся, щоб Божа ласка і любов наповнили ваше серце, серця ваших сімей і друзів, і принесли радість і мир всім людям.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!