VESPERS WITH THE DIVINE LITURGY OF ST. BASIL THE GREAT

There is no kathisma reading

At Psalm 140

In Tone 2

Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

The Jewish Council gathers to deliver to Pilate
the Author and Creator of all.
O what iniquity and infidelity!
They prepare for judgement
the One who comes to judge the living and the dead;
they prepare to make suffer the One who heals all suffering:
therefore, O long-suffering Lord, great is Your mercy.
Glory be to You.

The just shall gather around me* when You have been good to me.

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

At the supper Judas the transgressor dipped his hand into the dish with You, O Lord,
yet reached out to the transgressors to receive the money.
He calculated the value of the oil of myrrh,
yet was not afraid to sell You, the One beyond all price.
He stretched out his feet to be washed,
yet deceitfully kissed the Master and betrayed Him to the lawless ones.
Cast out of the company of the apostles,
he threw away the thirty pieces of silver,
and did not see Your Resurrection on the third day.
Through this Your Resurrection have mercy on us.

Let Yours ears be attentive* to the voice of my prayer.

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

With a kiss that was deceitful
Judas, the deceitful traitor,
betrayed the Lord and Saviour,
selling the Master of all as a slave to the transgressors;
the Lamb of God, the Son of the Father, went as a sheep to the slaughter:
for He alone is rich in mercy.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

Judas showed himself by his deeds
to be a servant yet deceiver,
a disciple yet betrayer,
and a friend yet a devil.
For as he followed the Master
he concealed the betrayal, saying to himself:
I will betray this One and gain much wealth.
He sought to sell the spice that he might trap the Lord.
He gave a kiss and betrayed Christ,
who like a lamb was led to the slaughter
and who alone has compassion and love for mankind.

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

The Lamb proclaimed be Isaiah
goes of His own will to the slaughter.
He gives His back to be scourged, and His cheeks to be slapped;
He does not turn His face from the shame of their spitting;
He is condemned to a disgraceful death.
Though sinless, He accepts all these things willingly,
that He may grant to all resurrection from the dead.

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

In Tone 6, Glory… Now…

Truly, Judas is the son of those ungrateful
who ate the manna in the wilderness,
and murmured against the Nourisher;
for, while food was still in their mouths,
those ingrates murmured against God.
Likewise this wicked one,
while the Holy Bread was still in his mouth,
conspired to betray the Saviour.
O, what greedy purpose!
What bold inhumanity!
For he betrayed the Nourisher
and delivered to death the Master who loved him.
In truth, this lawbreaker is a son of unbelievers,
and inherited destruction with them.
Save our souls, O Lord, from such unkindness;
for You alone can endure such long-suffering.

Prokeimenon, Tone 1
Deliver me, O Lord, from an evil person from the unrighteous man keep me safe.
verse: From those who plan evil in their hearts all the day.

Reading
Exodus 19:10-19
The Lord said to Moses, “Go down and solemnly charge the people and sanctify them today and tomorrow, and let them wash their clothes. Let them be ready for the third day, for on the third day the Lord will descend upon Mount Sinai in the sight of all the people. You shall set bounds for the people all around, saying, ‘Take heed to yourselves that you do not go up to the mountain or touch its base. Whoever touches the mountain shall surely die. Not a hand shall touch him, but he shall surely be stoned or shot with an arrow; whether man or beast, he shall not live.’ When the thunders, the trumpets, and the cloud depart from the mountain, they shall ascend the mountain.”

So Moses went down from the mountain to the people and sanctified them, and they washed their clothes. Then he said to the people, “Be ready for the third day; do not come near your wives.”

So it was that on the third day in the morning, there were thunderings and lightnings and a dark cloud on Mount Sinai; and the sound of the trumpet was very loud, and all the people in the camp trembled. And Moses brought the people out of the camp to meet with God, and they stood at the foot of the mountain. Now Mount Sinai was completely enveloped in smoke, because God descended upon it in fire. Its smoke ascended like the smoke of a furnace, and the people were exceedingly amazed. And when the blast of the trumpet sounded long and became louder and louder, Moses spoke, and God answered him by voice.

Prokeimenon, Tone 7
O God, deliver me from my enemies; redeem me from those who rise up against me.
verse: Rescue me from those who work iniquity, and from men of blood save me.

Readings
Job 38:1-23; 42:1-5
After Elihu had ceased from speaking, then the Lord spoke to Job out of the whirlwind and clouds, saying:

“Who is this who hides counsel from Me,
And holds words in his heart
And thinks to conceal them from Me?
Gird your waist like a man;
I will question you, and you shall answer Me.

“Where were you when I laid the foundations of the earth?
Tell Me, if you have understanding.
Who determined its measurements? Surely you know.
Or who stretched the line upon it?
To what were its foundations fastened,
Or who laid its cornerstone,
When the stars were made
And all My angels praised Me in a loud voice?
“I shut up the sea with doors
When it burst forth and issued from the womb.
I made the clouds its garment and wrapped it in mist.
I fixed My limit for it and set bars and doors.
I said, ‘This far you may come, but no further,
And here your waves must stop.’
“Did I order the morning light in your time,
And did the morning star see its appointed place,
To lay hold of the ends of the earth
And to shake the ungodly out of it?
Or did you take clay of the ground and form a living creature,
And set it with the power of speech upon the earth?
Have you removed light from the ungodly
And crushed the arm of the arrogant?†
“Have you come upon the fountain of the sea
And walked in the tracks of the deep?
Do the gates of death open to you for fear,
And did the doorkeepers of Hades quake when they saw you?
Have you been instructed in the breadth of the earth under heaven?
Tell Me now, what is the extent of it?
“In what kind of land does the light dwell,
And what kind is the place of darkness?
If you would bring Me to their boundaries,
And also if you understand their paths,
Then I know you were born at that time,
And the number of your years is great.
“Have you come upon the storehouses of snow?
Have you seen the storehouses of hail?
Are they stored for you against the time of your enemies,
For the day of wars and battles?

Then Job answered the Lord and said:

“I know You can do all things,
And nothing is impossible for You.
For who is he who hides counsel from You?
Who keeps back his words
And thinks to hide them from You?
Who will tell me what I knew not,
Things too great and wonderful, which I did not know?
But hear me, O Lord, that I also may speak.
I will ask You, and please teach Me.
“I have heard of You by the hearing of the ear,
But now my eye sees You.

Isaiah 50:4-11
Thus says the Lord, “The Lord gives Me the tongue of the learned, so as to know when to speak a word at a fitting time; and He causes My ear to listen each morning. The Lord’s instruction opens My ears, and I am not disobedient, nor do I contradict Him.

“I gave My back to whips, and My cheeks to blows; and I turned not away My face from the shame of spitting. The Lord became My helper; therefore, I was not disgraced. But I made My face like a solid rock and knew I would not be ashamed. For He who pronounces Me righteous draws near. Who is he who judges Me? Let him oppose Me at the same time. Who is he who judges Me? Let him come near Me. Behold, the Lord will help Me. Who will harm Me? Behold, all of you will grow old like a garment, and old age will devour you, as a moth does a garment.

“Who among you fears the Lord? Let him listen to the voice of His Servant. You who walk in darkness and have no light, trust in the name of the Lord and rely upon God. Behold, all of you kindle a fire and feed a flame. Walk in the light of your fire and the flame you kindled. This happened to you for My sake, and you shall lie down in sorrow.”

Small Litany and Trisagion Hymn

Prokeimenon, Tone 7
The rulers have gathered together against the Lord and His anointed.
verse: Why have the nations grown insolent, and peoples contemplated vain things?

Epistle
1 Corinthians 11:23-32
Brethren, I received from the Lord that which I also delivered to you: that the Lord Jesus on the same night in which He was betrayed took bread; and when He had given thanks, He broke it and said, “Take, eat; this is My body which is broken for you; do this in remembrance of Me.” In the same manner He also took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in My blood. This do, as often as you drink it, in remembrance of Me.”

For as often as you eat this bread and drink this cup, you proclaim the Lord’s death till He comes.

Therefore whoever eats this bread or drinks this cup of the Lord in an unworthy manner will be guilty of the body and blood of the Lord. But let a man examine himself, and so let him eat of the bread and drink of the cup. For he who eats and drinks in an unworthy manner eats and drinks judgment to himself, not discerning the Lord’s body. For this reason many are weak and sick among you, and many sleep. For if we would judge ourselves, we would not be judged. But when we are judged, we are chastened by the Lord, that we may not be condemned with the world.

Alleluia, Tone 6
verse: Blessed is he who considers the poor and needy; the Lord will deliver him on the day of evil.
verse: My enemies spoke evil against me: “When will he die and his name perish?”
verse: He who ate My bread has lifted up his heel against Me.

Gospel
Matthew 26:2-20; John 13:1-17; Matthew 26:21-39; Luke 22:43-45; Matthew 26:40-27:2
The Lord said to His disciples, “You know that after two days is the Passover, and the Son of Man will be delivered up to be crucified.”

Then the chief priests, the scribes, and the elders of the people assembled at the palace of the high priest, who was called Caiaphas, and plotted to take Jesus by trickery and kill Him. But they said, “Not during the feast, lest there be an uproar among the people.”

And when Jesus was in Bethany at the house of Simon the leper, a woman came to Him having an alabaster flask of very costly fragrant oil, and she poured it on His head as He sat at the table. But when His disciples saw it, they were indignant, saying, “Why this waste? For this fragrant oil might have been sold for much and given to the poor.”

But when Jesus was aware of it, He said to them, “Why do you trouble the woman? For she has done a good work for Me. For you have the poor with you always, but Me you do not have always. For in pouring this fragrant oil on My body, she did it for My burial. Assuredly, I say to you, wherever this gospel is preached in the whole world, what this woman has done will also be told as a memorial to her.”

Then one of the twelve, called Judas Iscariot, went to the chief priests and said, “What are you willing to give me if I deliver Him to you?” And they counted out to him thirty pieces of silver. So from that time he sought opportunity to betray Him.

Now on the first day of the Feast of Unleavened Bread the disciples came to Jesus, saying to Him, “Where do You want us to prepare for You to eat the Passover?”

And He said, “Go into the city to a certain man, and say to him, ‘The Teacher says, “My time is at hand; I will keep the Passover at your house with My disciples.”‘“

So the disciples did as Jesus had directed them; and they prepared the Passover.

When evening had come, He sat down with the twelve.

Jesus, knowing that the Father had given all things into His hands, and that He had come from God and was going to God, rose from supper and laid aside His garments, took a towel and girded Himself. After that, He poured water into a basin and began to wash the disciples’ feet, and to wipe them with the towel with which He was girded. Then He came to Simon Peter. And Peter said to Him, “Lord, are You washing my feet?”

Jesus answered and said to him, “What I am doing you do not understand now, but you will know after this.”

Peter said to Him, “You shall never wash my feet!”

Jesus answered him, “If I do not wash you, you have no part with Me.”

Simon Peter said to Him, “Lord, not my feet only, but also my hands and my head!”

Jesus said to him, “He who is bathed needs only to wash hisfeet, but is completely clean; and you are clean, but not all of you.” For He knew who would betray Him; therefore He said, “You are not all clean.”

So when He had washed their feet, taken His garments, and sat down again, He said to them, “Do you know what I have done to you? You call Me Teacher and Lord, and you say well, for so I am. If I then, your Lord and Teacher, have washed your feet, you also ought to wash one another’s feet. For I have given you an example, that you should do as I have done to you. Most assuredly, I say to you, a servant is not greater than his master; nor is he who is sent greater than he who sent him. If you know these things, blessed are you if you do them.

Now as they were eating, He said, “Assuredly, I say to you, one of you will betray Me.”

And they were exceedingly sorrowful, and each of them began to say to Him, “Lord, is it I?”

He answered and said, “He who dipped his hand with Me in the dish will betray Me. The Son of Man indeed goes just as it is written of Him, but woe to that man by whom the Son of Man is betrayed! It would have been good for that man if he had not been born.”

Then Judas, who was betraying Him, answered and said, “Rabbi, is it I?”

He said to him, “You have said it.”

And as they were eating, Jesus took bread, blessed and broke it, and gave it to the disciples and said, “Take, eat; this is My body.”

Then He took the cup, and gave thanks, and gave it to them, saying, “Drink from it, all of you. For this is My blood of the new covenant, which is shed for many for the remission of sins. But I say to you, I will not drink of this fruit of the vine from now on until that day when I drink it new with you in My Father’s kingdom.”

And when they had sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.

Then Jesus said to them, “All of you will be made to stumble because of Me this night, for it is written:

‘I will strike the Shepherd,
And the sheep of the flock will be scattered.’

But after I have been raised, I will go before you to Galilee.”

Peter answered and said to Him, “Even if all are made to stumble because of You, I will never be made to stumble.”

Jesus said to him, “Assuredly, I say to you that this night, before the rooster crows, you will deny Me three times.”

Peter said to Him, “Even if I have to die with You, I will not deny You!”

And so said all the disciples.

Then Jesus came with them to a place called Gethsemane, and said to the disciples, “Sit here while I go and pray over there.” And He took with Him Peter and the two sons of Zebedee, and He began to be sorrowful and deeply distressed. Then He said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch with Me.”

He went a little farther and fell on His face, and prayed, saying, “O My Father, if it is possible, let this cup pass from Me; nevertheless, not as I will, but as You will.”

Then an angel appeared to Him from heaven, strengthening Him. And being in agony, He prayed more earnestly. Then His sweat became like great drops of blood falling down to the ground.

When He rose up from prayer, and had come to His disciples, He found them sleeping from sorrow.

Then He came to the disciples and found them sleeping, and said to Peter, “What! Could you not watch with Me one hour?Watch and pray, lest you enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”

Again, a second time, He went away and prayed, saying, “O My Father, if this cup cannot pass away from Me unless I drink it, Your will be done.” And He came and found them asleep again, for their eyes were heavy.

So He left them, went away again, and prayed the third time, saying the same words. Then He came to His disciples and said to them, “Are you still sleeping and resting? Behold, the hour is at hand, and the Son of Man is being betrayed into the hands of sinners. Rise, let us be going. See, My betrayer is at hand.”

And while He was still speaking, behold, Judas, one of the twelve, with a great multitude with swords and clubs, came from the chief priests and elders of the people.

Now His betrayer had given them a sign, saying, “Whomever I kiss, He is the One; seize Him.” Immediately he went up to Jesus and said, “Greetings, Rabbi!” and kissed Him.

But Jesus said to him, “Friend, why have you come?”

Then they came and laid hands on Jesus and took Him. And suddenly, one of those who were with Jesus stretched out hishand and drew his sword, struck the servant of the high priest, and cut off his ear.

But Jesus said to him, “Put your sword in its place, for all who take the sword will perish by the sword. Or do you think that I cannot now pray to My Father, and He will provide Me with more than twelve legions of angels? How then could the Scriptures be fulfilled, that it must happen thus?”

In that hour Jesus said to the multitudes, “Have you come out, as against a robber, with swords and clubs to take Me? I sat daily with you, teaching in the temple, and you did not seize Me. But all this was done that the Scriptures of the prophets might be fulfilled.”

Then all the disciples forsook Him and fled.

And those who had laid hold of Jesus led Him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were assembled. But Peter followed Him at a distance to the high priest’s courtyard. And he went in and sat with the servants to see the end.

Now the chief priests, the elders, and all the council sought false testimony against Jesus to put Him to death, but found none. Even though many false witnesses came forward, they found none. But at last two false witnesses came forward and said, “This fellow said, ‘I am able to destroy the temple of God and to build it in three days.’”

And the high priest arose and said to Him, “Do You answer nothing? What is it these men testify against You?” But Jesus kept silent. And the high priest answered and said to Him, “I put You under oath by the living God: Tell us if You are the Christ, the Son of God!”

Jesus said to him, “It is as you said. Nevertheless, I say to you, hereafter you will see the Son of Man sitting at the right hand of the Power, and coming on the clouds of heaven.”

Then the high priest tore his clothes, saying, “He has spoken blasphemy! What further need do we have of witnesses? Look, now you have heard His blasphemy! What do you think?”

They answered and said, “He is deserving of death.”

Then they spat in His face and beat Him; and others struck Him with the palms of their hands, saying, “Prophesy to us, Christ! Who is the one who struck You?”

Now Peter sat outside in the courtyard. And a servant girl came to him, saying, “You also were with Jesus of Galilee.”

But he denied it before them all, saying, “I do not know what you are saying.”

And when he had gone out to the gateway, another girl saw him and said to those who were there, “This fellow also was with Jesus of Nazareth.”

But again he denied with an oath, “I do not know the Man!”

And a little later those who stood by came up and said to Peter, “Surely you also are one of them, for your speech betrays you.”

Then he began to curse and swear, saying, “I do not know the Man!”

Immediately a rooster crowed. And Peter remembered the word of Jesus who had said to him, “Before the rooster crows, you will deny Me three times.” So he went out and wept bitterly.

When morning came, all the chief priests and elders of the people plotted against Jesus to put Him to death. And when they had bound Him, they led Him away and delivered Him to Pontius Pilate the governor.

Instead of the Cherubic Hymn, the following troparion is sung:
Accept me this day, O Son of God, as a partaker of Your mystical supper. I will not tell the mystery to Your enemies, nor will I give You a kiss as did Judas, but like the thief I confess to You: remember me, O Lord, when You come into Your Kingdom.

After the Great Entrance, the following is sung:
Remember me, O Lord, when You come into Your Kingdom. Alleluia, Alleluia, Alleluia!

Hymn to the Mother of God
Come, you faithful, let us lift up our minds on high,* and enjoy the Master’s hospitality,* and the Table of Immortal Life in the upper room;* and let us hear and learn the exalted teaching* of the Word, Whom we magnify.

Communion Hymn
Accept me this day, O Son of God, as a partaker of Your mystical supper. I will not tell the mystery to Your enemies, nor will I give You a kiss as did Judas, but like the thief I confess to You: remember me, O Lord, when You come into Your Kingdom.

Instead of “We have seen the true Light” and “Let our mouths be filled with Your praise, O Lord” we sing:
Accept me this day, O Son of God, as a partaker of Your mystical supper. I will not tell the mystery to Your enemies, nor will I give You a kiss as did Judas, but like the thief I confess to You: remember me, O Lord, when You come into Your Kingdom.

ВЕЧІРНЯ З ЛІТУРГІЄЮ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Люди:Амінь.

Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини,* що всюди єси і все наповняєш,* скарбе дібр і життя подателю,* прийди і вселися в нас,* і очисти нас від усякої скверни,* і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Інині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Господи, помилуй (12 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:*

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся* Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся* Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім* до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп’яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум’я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки вічні.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Вечірні молитви

Під час 103-го псалма священик мовить перед св. дверми вечірні молитви.

1. Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім’я твоє святе уповає. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

2. Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих. Бо твоя влада і твоє царство, і сила, і слава: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

3. Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг твоїх, коли призиваємо святе ім’я твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю твою. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

4. Невмовкаючими піснями і неустанними величаннями святих сил оспівуваний, наповни уста наші хвалінням твоїм, щоб віддавати шану імені твоєму святому; і дай нам частку і спадкоємство з усіма, що почитають тебе в правді і зберігають заповіді твої, молитвами святої Богородиці і всіх святих твоїх. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

5. Благословенний ти, Господи Боже, Вседержителю, що знаєш думки людські, що відаєш те, чого ми потребуємо, і багато більше, ніж ми просимо, або розуміємо. Самий ти, чоловіколюбний Царю, у всьому добрий, задовольни нас багатством твоїх ласк, щоб ми непостидною совістю призивали святе ім’я твоє; і не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого, і провидінням твоїм дай нам усе корисне. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

6. Господи, Господи, що пречистою твоєю долонею все утримуєш, що довго терпиш нам усім, і жалієшся задля нашої злоби! Згадай твої милості і ласки, відвідай нас у твоїй доброті і дай нам пройти й останок нинішнього дня вільним від різних затій лукавого, і збережи наше життя без напастувань, благодаттю Святого твого Духа, − милістю, щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким і ти є благословенний, з пресвятим, добрим і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

7. Боже великий і дивний, що несказанною добрістю і багатим промислом усім управляєш, і дав нам земні добра й запевнив нам обіцяне царство уділеними ласками впродовж цього дня, остерігши нас від усякого лиха! Дай нам і решту непорочно докінчити перед святою твоєю славою і величати тебе одного і доброго, і чоловіколюбного Бога нашого. Бо ти Бог наш і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

8. Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов’я. Направ, Чоловіколюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з’являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім’я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі віддаємо славу: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Мирна єктенія

В мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй (за кожним разом).

За мир з висот і спасіння душ наших, Господеві помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх, Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, Господеві помолімся.

За блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей, Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо, Господеві помолімся.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне місто, країну і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Псалом 140

Два перші стихи 140-го псалма, глас 2.

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти − моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Стихири

Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 2): Сьогодні збігається злочинне зборище,* щоб Творця і Будівника всесвіту передати Пилатові.* О, беззаконні й невірні!* Як же вони заходяться судити того,* хто прийде судити живих і мертвих,* і приготовляють на муки того, хто виліковує пристрасті?* Довготерпеливий Господи,* велика твоя милість! Слава тобі!

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Сьогодні збігається злочинне зборище,* щоб Творця і Будівника всесвіту передати Пилатові.* О, беззаконні й невірні!* Як же вони заходяться судити того,* хто прийде судити живих і мертвих,* і приготовляють на муки того, хто виліковує пристрасті?* Довготерпеливий Господи,* велика твоя милість! Слава тобі!

Псалом 129

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Беззаконний Юда, що на вечері* замочив свою руку в миску* разом з тобою, Господи,* простяг до беззаконних руки, щоб узяти срібняки;* обміркувавши ж ціну мира,* не боявся продати тебе неоцінненого* і простягнув ноги, щоб ти їх обмив.* Він лукаво поцілував тебе, Владико,* щоб передати беззаконним,* відрікся апостольського збору і кинув срібну тридцятку,* та й не бачив твого на третій день воскресіння,* через яке ти помилуй нас!

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Юда, облудний зрадник,* зрадливим поцілунком передав Спаса Господа* і, як раба, продав Пана всього створіння.* Як овечка на заколення, так пішов Божий Агнець,* Син Отця, єдиний багатомилостивий.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Раб і хитрун – Юда* – учень і зрадник, друг і диявол насправді показався.* Бо ходив за Учителем і вивчав,* як його зрадити, міркуючи собі:* Видам його і придбаю велике багатство.* Хотів він і миро продати та схопити підступно Ісуса,* видаючи поцілунком Христа.* І, як ягнятко на заколення, так іде Агнець Божий,* єдиний милосердний і чоловіколюбець.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Агнець, що його прорік Ісая,* іде на добровільну смерть* і дає плечі на рани, щоки ж на удари;* не відвертає лиця свого від зневажливих плювків і глузування,* та приймає засуд на смерть нечестиву.* Все добровільно приймає він, Безгрішний,* щоб усім дарувати воскресіння з мертвих.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Слава і нині (г. 6): Воістину єхидний Юда нащадок тих, що їли манну в пустині* і ремствували на того, що їх годував.* Вони, невдячні, ще мали в устах їжу і вже Бога зневажали.* І цей безбожник, маючи в устах небесний Хліб,* готував на Спаса зраду.* О, душе ненаситна! О, люте зухвальство!* Воістину він їхній син беззаконний,* тому разом з ними приймає засуд.* Хто його гостить, того він продає* – Господа, який його любив, видає на смерть.* Спаси, Господи, душі наші від такої нелюдяности,* бо ти єдиний у довготерпінні невимовний.

На Слава відчиняються святі двері, диякон з Євангелією, позаді священик з опущеними долі руками, випереджувані свічконосцями, обходять святу трапезу і стають перед святі двері.

Диякон, схиливши голову, вказує орарем на схід, і мовить: Господеві помолімся,

а священик мовить молитву входу:

Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон вказує орарем на схід і мовить: Благослови, владико, святий вхід.

Священик правицею благословляє мовлячи: Благословен вхід святих твоїх, нині і повсякчас, і на віки віків.

Диякон стає у святих дверях, підносить Євангелію (однак не творить нею знак хреста) та, виголошує: Премудрість, прості!

Світло тихе

Вірні: Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас у всі часи прослявляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш всьому світу, тому увесь світ славить тебе.

Диякон входить у святилище, ставить Євангелію на святу трапезу та, прийнявши благословення кадила від священика, творить звичайне кадження. Опісля диякон та священик повернені до людей виголошують:

Диякон:Будьмо уважні.

Священик:Мир всім.

Диякон:Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен (г. 1):

Спаси мене, Господи,* від людини лукавої, від чоловіка зрадливого охорони мене.

Стих: Від тих, що злобу в серці замишляють увесь день.

Диякон:Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання.

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Сказав Господь Мойсеєві: «Іди до людей та й освячуй їх, сьогодні й завтра; нехай повипирають одежу свою і стануть готові до третього дня, бо третього дня зійде Господь на очах усього народу на Синай-гору. Ти окреслиш для людей з усіх боків межі і попередиш: бережіться виходити на гору, а то й не доторкайтесь її підніжжя. Хто доторкнеться до гори, тому смерть. Ніхто нехай не доторкається до неї, бо буде побитий камінням, або прошитий стрілою. Чи то людина, чи скотина – не останеться живим. А як протяжно засурмлять у ріг, тоді зійдуть на гору». Спустивсь Мойсей з гори та й освятив людей, і повиперали вони свою одежу. Він сказав людям: «Будьте готові на третій день; не сходьтеся з жінками». Третього дня, як розвиднялося, загриміли громи, спалахнули блискавки й тяжка хмара нависла над горою, дуже могутньо засурмило в ріг, і задрижали всі люди в таборі. Вивів Мойсей людей до Бога з табору, і стали вони під горою. Гора ж Синай уся димувала від того, що Господь у полумені спустився на неї. І підіймався той дим, мов кіптява з горна, а вся гора стрясалася вельми. А трубний звук гучав дедалі голосніш та голосніш; Мойсей говорив, а Бог відрікав йому у громі. (Вих. 19, 10-19)

Прокімен (г. 7):

Вирятуй мене від ворогів моїх, Боже,* і визволь мене від тих, що повстають на мене.

Стих: Спаси мене від тих, що чинять беззаконня.

Диякон:Премудрість.

Чтець: 3 книги Йова читання.

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Тоді озвався Господь із бурі до Йова і мовив: «Хто то такий затемнює мої задуми нерозважливими словами? Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: бо я питатиму тебе – спробуй мене навчати! Де ти був, як я закладав землю? Скажи, як маєш розум. Хто визначив їй міру, – може знаєш, або хто простягнув лінію над нею? На чім підвалини її оперто, або хто поклав її наріжний камінь під радісні співи ранніх зір, під оклики веселі всіх синів Божих? Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило немов би з материнського лона? Коли я зробив для нього одіж-хмару і пелюшку для нього – густу мряку? Границю я йому призначив, поклав засуви й ворота й мовив: Ось поки дійдеш, далі не перейдеш! Ось тут розіб’ються твої гордовиті хвилі! Чи на віку твоєму ти повелів коли-небудь ранкові, вказав зорі належне місце, щоб вона ухопила за краї землю і щоб безбожників струсила з неї? – Чи зійшов ти колись до джерел моря? Походжав дном безодні? Чи відкрилися тобі ворота смерти? Чи бачив ти брами смертельної тіні?» – Відповів Йов Господеві й мовив: «Знаю, що ти все можеш; усе, що задумаєш, зробити спроможен. Хто ж то такий, що затемнює задум невіданням? Тому я говорив про те, чого не розумію; про чудеса, мені незбагненні, що їх не знаю. Вчуй же, я буду говорити; питатиму тебе, – навчай мене. Я чув лиш те, що говориться про тебе, але тепер на власні очі тебе бачу!» (Йов. 38, 1-13; 16-17; 42, 1-5)

Диякон:Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець:Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить він, будить моє, вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків і глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся, тому і тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся. Близько мене той, хто мене виправдує. Хто посміє сперечатися зо мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене! Ось Господь Бог мені допомагає; хто мене осудить? Усі вони, немов одежа, розпадуться; міль їх поточить. Хто з-поміж вас Господа боїться? Нехай на голос його Слуги зважає! Хто ходить у темряві, нема світла, нехай на ім’я Господнє уповає й покладається Бога свого! Всі ви, що розкладаєте вогонь, розжарюєте стріли жар вашого вогню, поміж ті стріли, що їх запалили! Це буде вам з моєї руки: лежатимете в муках! (Іс. 50,4-11).

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Люди:Господи, помилуй.

Люди:Тобі, Господи.

Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас.

Диякон: І на віки віків.

Люди: Амінь.

Трисвяте

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, святий, Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас.

Священик підходить до горного сідалища, а диякон у святих дверях виголошує:

Диякон:Будьмо уважні.

Священик:Мир всім.

Диякон:Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 7

Князі народні зібралися разом* на Господа і на Христа Його.

Стих: Чому заворушилися народи, і люди намислили суєтне?

Апостол

Диякон:Премудрість.

Чтець: До Коринтян першого послання святого апостола Павла читання.

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Браття! Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб, і віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин». Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин». Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробовує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є. (1 Кор. зач. 149; 11, 23-32).

Алилуя, глас 6

Стих: Блаженний, хто дбає про бідного та вбогого, у день лютий ізбавить його Господь.

Стих: Вороги мої говорили про мене зле: Коли він помре і загине ім’я його?

Стих: Той, хто їв хліб мій, підняв змову проти мене.

Диякон кадить.

Молитва перед Євангелієм

Священик: Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі.

Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангелиста Йоана.

Священик, благословляючи його:

Бог, молитвами святого славного, всехвального апостола і євангелиста Йоана, нехай дасть Тобі слово благовістити силою великою для сповнення Євангелія возлюбленого Сина свого, Господа нашого Ісуса Христа.

Євангеліє

Священик: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія. Мир всім.

Люди:І духові твоєму.

Диякон:Від Матея святого Євангелія читання.

Люди: Слава страстям твоїм, Господи (малий поклін).

Священик:Будьмо уважні.

Диякон читає Євангеліє:

Сказав Господь своїм учням: “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.” Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа, і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити. Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.” І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого, підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство? Це можна б було дорого продати й – дати бідним!” Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.” Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати. Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?” Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.” Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями (Мт. зач. 107; Мт. 26, 1-20)

Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить, отже, і до Симона Петра, – та той йому: «Ти, Господи, – мені вмивати ноги?» Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки.» «Господи, – проказує до нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!» А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та – не всі.» Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете (Йо. 13,3-17).

І коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.” Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?” Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить. Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.” Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.” Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.” І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору. Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада. А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.” Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.” Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні. Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.” І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.” (Мт. 26, 21-39)

Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його. 44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. 45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. (Лк. 22, 43-45)

Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.” Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.” І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?” Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали. Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити, і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.” Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?” Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.” Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.” Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство! Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.” Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?” Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.” Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.” Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.” Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.” Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.” Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко. (Мт. 26, 40-27, 2)

Люди:Слава довготерпінню твоєму, Господи (малий поклін).

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі із усієї мислі нашої промовмо.

Вірні: Господи, помилуй.

Господи вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні, на кожне прошення: Господи, помилуй (3).

Молитва усильного благання

Священик: Господи Боже наш, усильне це моління прийми від рабів твоїх, і помилуй нас по множеству милости Твоєї, і щедроти твої зішли на нас і на всіх людей твоїх, що очікують від Тебе багатої милости.

Диякон: Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого Патріярха нашого (ім’я), і преосвященнішого Архиєпископа й Митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [у монастирях: і за всечесніших отців наших, Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я), Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святім храмі цім [у монастирях: у святій обителі цій], і за отців наших духовних, і всю во Христі братію нашу.

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Тут можна додати інші прощення.

Ще молимось за предстоячих людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Єктенія за оглашенних

Диякон: Помоліться, оглашенні, Господеві.

Вірні, на кожне прошення: Господи, помилуй.

Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.

Огласив їх словом істини.

Відкрив їм євангеліє правди.

Приєднав їх до святої своєї соборної й апостольської Церкви.

Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Оглашенні, голови ваші Господеві приклоніть.

Вірні: Тобі, Господи.

Молитва за оглашенних

Господи Боже наш, що на небесах живеш і споглядаєш на всі діла твої, споглянь на рабів твоїх оглашенних, що склонили свої шиї перед тобою, і дай їм легке ярмо, створи їх чесними членами святої Твоєї Церкви, і сподоби їх купелі зновубуття, відпущення гріхів і одежі нетління, на пізнання Тебе, істинного Бога нашого.

Виголос: Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Єктенія за вірних

Диякон: Всі оглашенні, вийдіть, оглашенні, вийдіть; усі оглашенні, вийдіть, щоб ніхто з оглашенних не залишився, тільки вірні, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Перша молитва за вірних

Священик: Ти, Господи, показав нам це велике таїнство спасення; Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів твоїх, бути служителями святого твого жертовника.

Ти силою Святого твого Духа вчини нас здатними до служби цієї, щоб ми, неосудно станувши перед святою славою Твоєю, принесли Тобі жертву хвали. Ти бо дієш усе в усіх. Дай, Господи, щоб і за гріхи наші, і за людські невідання, була прийнятна і приємна жертва наша перед тобою.

Виголос: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Друга молитва за вірних

Боже, Ти, що в милості і щедротах посітив смирення наше, поставив нас, смиренних, і грішних, і недостойних рабів твоїх, перед святою славою Твоєю служити святому Твоєму жертовникові. Ти укріпи нас силою Святого твого Духа на службу цю і дай нам слово на відкривання уст наших, щоб призивати благодать Святого твого Духа на дари, що мають бути предложені.

Виголос: Щоб, під владою Твоєю завжди бережені, Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Замість Херувимської пісні:

(г. 6) Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий,* мене причасника прийми,* бо ворогам Твоїм тайни не повім* і поцілунку не дам тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе:* Пом’яни мене, Господи, у царстві Твоїм (2).

Молитва Херувимської пісні

Священик: Ніхто не достойний із зв’язаних тілесними похотями і пристрастями приходити, або приближатися, або служити Тобі, царю слави, бо служити Тобі – велике і страшне й самим небесним силам.

Та, одначе, ради несказанного й безмірного твого чоловіколюбія, безперемінно й незмінне став Ти чоловіком, і архиєрей нам був єси, і богослужебної цієї і безкровної жертви священнодійство передав Ти нам, як Владика всіх. Ти бо єдиний, Господи Боже наш, володієш небесними і земними, Тебе на престолі херувимському носять, Ти серафимів Господь і цар Ізраїлів, Ти єдиний святий і в святих спочиваєш. Тебе, отже, молю, єдиного благого і благоуважного:

Споглянь на мене, грішного й непотрібного раба твого, і очисти мою душу й серце від совісти лукавої. І зроби мене спосібним, силою Святого твого Духа, одягненого благодаттю священства, стати перед цією Твоєю святою трапезою і священнодіяти святе і пречисте Твоє тіло і чесну кров.

Бо до Тебе приходжу, приклонивши мою шию, і молюся Тобі, щоб Ти не відвернув лиця твого від мене, ні не відкинув мене з отроків твоїх, а сподоби мене, щоб я, грішний і недостойний раб твій, приніс Тобі ці дари; Ти бо єси той, хто приносить, і кого приносять, і хто приймає, і кого роздають, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

По молитві і кадженні священик і диякон мовлять разом Херувимську пісню тричі і щоразу поклоняються один раз:

Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий,* мене причасника прийми,* бо ворогам Твоїм тайни не повім* і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе:* Пом’яни мене, Господи, у царстві Твоїм. Алилуя, алилуя, алилуя.

Тоді відходять до проскомидійника і священик кадить чесні дари, молячись:

Боже, милостивий будь мені, грішному.

Диякон: Візьми, владико.

Священик: Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.

Великий вхід із чесними дарами

Диякон: Всіх вас, православних християн, нехай пом’яне Господь Бог у царстві своїм завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Священик: Святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і блаженнішого Патріярха нашого (ім’я), і преосвященнішого Архиєпископа й Митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [у монастирі: всечеснішого отця нашого, Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я), Ігумена (ім’я)], і ввесь священичий, дияконський і монаший чин, Богом бережений народ наш, правління і все військо, благородних і приснопам’ятних ктиторів і доброчинців святого храму цього (святої обителі цієї), і всіх вас, православних християн, нехай пом’яне Господь Бог у царстві своїм завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні:Амінь.

(г. 6) Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий,* мене причасника прийми,* бо ворогам Твоїм тайни не повім* і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе:* Пом’яни мене, Господи, у царстві Твоїм. Алилуя, алилуя, алилуя.

Священик: Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і ароматами, в гробі новім, покривши, положив.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон і нехай здвигнуться стіни єрусалимські. Тоді уподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення, тоді положать на вівтар твій тельців.

Священик до диякона: Пом’яни мене, брате й сослужителю.

Диякон до нього: Нехай пом’яне Господь священство Твоє в царстві своїм.

Помолися за мене, сослужителю мій.

Диякон: Дух Святий найде на Тебе і сила Вишнього осінить Тебе.

Той же Дух нехай співдіє з нами всі дні життя нашого.

Диякон: Пом’яни мене, владико святий.

Нехай пом’яне Тебе Господь Бог у царстві своім завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Прохальна, єктенія

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Вірні, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За предложені чесні дари Господеві помолімся.

За святий храм цей, і тих, що з вірою, благоговінням і страхом божим входять до нього, Господеві помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього звершеного, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Вірні, на кожне прошення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безболізної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшнім судищі Христовім просім.

Вірні: Тобі, Господи.

Молитва приношення

Священик: Господи Боже наш, що створив нас і увів в оце життя, показав нам путі до спасення, дарував нам відкриття небесних таїнств, – Ти бо єси той, хто поставив нас на службу оцй силою Духа твого Святого. Благозволь ото, Господи, стати нам служителями нового твого заповіту, слугами святих твоїх таїнств; прийми нас, що приближаємося до святого твого жертовника, по множеству милости Твоєї, щоб ми стали достойними приносити Тобі цю словесну і безкровну жертву за наші гріхи і людські невідання; прийнявши її у святий, і пренебесний, і мисленний твій жертовник, як приємний запах, зішли нам благодать Святого твого Духа.

Споглянь на нас, Боже, і подивись на цю нашу службу, і прийми її, як прийняв єси Авелеві дари, Ноєві жертви, Авраамові всепалення, Мойсееві і Аронові священства, Самуїлові мирні жертви. Як Ти прийняв від святих твоїх апостолів істинну цю службу, так і з рук нас, грішних, прийми ці дари в благості твоїй, Господи, щоб ми, сподобившись служити без пороку святому Твоєму жертовникові, знайшли нагороду вірних і мудрих управителів у страшний день Твоєї праведної відплати.

Виголос: Щедротами єдинородного Сина твого, що з ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Возлюбім друг друга, щоб однодумно визнавати.

Вірні: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю єдиносущну і нероздільну.

Священик поклоняється тричі, мовлячи:

Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя, Господь – твердиня моя і прибіжище моє (3).

Диякон: Двері, двері в премудрості будьмо уважні.

Символ віри

Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками, – світло від світла. Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через нього все сталося.

Він задля нас, людей, і нашого ради спасення зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком.

І був розп’ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день, згідно з писанням. І вознісся на небо, І сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зо славою судити живих і мертвих, а його царству не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

В єдину, святу, соборну й апостольську церкву.

Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів.

Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.

Анафора

Диякон: Станьмо гідно, станьмо зі страхом, будьмо уважні, щоб святе приношення в мирі приносити.

Вірні: Милість миру, жертву хвалення.

Священик: Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа, нехай буде з усіма вами.

Вірні: І з духом твоїм.

Вгору піднесім серця.

Вірні: Піднесли до Господа.

Благодарім Господа.

Вірні: Достойно і праведно єсть поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці єдиносущній і нероздільній.

Священик: Сущий Владико, Господи Боже, отче Вседержителю, поклоняємий, достойно воістину, праведно і благо, як годиться величності святости Твоєї Тебе хвалити, Тебе оспівувати, Тебе благословити, Тобі поклонятися, Тебе благодарити, Тебе славити – єдиного істинно сущого Бога, – і Тобі приносити з серцем сокрушеним і духом смиренним шо словесну службу нашу. Ти єси той, хто дарував нам пізнання Твоєї істини. І хто спроможний висловити сили твої, голосними вчинити всі хвали твої, або повісти всі чудеса твої кожного часу?

Владико всіх, Господи неба і землі, і всієї тварі, видимої і невидимої: Ти, що сидиш на престолі слави і споглядаєш на безодні, безначальний, невидимий, незбагненний, неописанний, незмінний, Отче Господа нашого Ісуса Христа, великого Бога і Спасителя – уповання нашого. Він є образ Твоєї благости, печать рівнообразна, що в собі являє Тебе, Отця, Слово живе; Бог істинний, предвічна премудрість; життя, освячення, сила, світло істинне.

Через нього Дух Святий явився, Дух істини, дар усиновлення, запорука будучого насліддя, початок вічних благ, животворяща сила, джерело освячення. Вся твар словесна і розумна, ним укріпляючись, Тобі служить і Тобі возсилає повсякчасне славословіє, бо все служить Тобі.

Бо Тебе хвалять ангели, архангели, престоли, господьства, начала, власті, сили і многоокі херувими; перед тобою стоять навколо серафими; шість крил в одного і шість крил у другого, і двома ото покривають вони лиця свої, а двома ноги, і двома, літаючи, взивають один до одного безперестанно устами в невмовкаючих славословленнях.

Виголос: Побідну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи.

Вірні: Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї, осанна в вишніх. Благословен, хто йде в ім’я Господнє, осанна в вишніх.

Священик: З цими блаженними силами, Владико чоловіколюбче, і ми, грішні, кличемо і мовимо: Святий єси воістину і пресвятий, і немає міри величчю святости Твоєї, і праведний єси в усіх ділах твоїх, бо по правді й істинному суді Ти все здійснив на нас.

Ти створив чоловіка, взявши прах із землі, і, вдостоївши образом твоїм. Боже, поставив Ти його у рясному раю, і обітував йому безсмертне життя і насолоду вічних благ за збереження заповідей твоїх. Коли ж він не послухав Тебе, істинного Бога, створителя свого, і дав себе звести приманою змієвою та вмертвив себе своїми прогрішеннями, Ти вигнав його праведним твоїм судом, Боже, з раю у світ цей і повернув до землі, з якої він був узятий, справляючи йому спасеная через зновубуття в самому Христі Твоєму.

Бо не одвернувся Ти до краю від створіння твого, яке Ти створив, благий; і не забув Ти діла рук твоїх, але посітив Ти многообразно, ради милосердя милости Твоєї; пророків послав Ти, творив Ти чудеса через святих твоїх, що в кожному роді добровгодили Тобі; говорив Ти до нас устами рабів твоїх, пророків, провіщаючи нам прийдешнє спасення; закон дав Ти на поміч; ангелів поставив Ти хоронителями.

Коли ж прийшла повнота часу, Ти говорив до нас через самого Сина твого, що ним і віки створив Ти. Він, бувши сяйвом слави Твоєї і начертанням іпостасі Твоєї, що, носячи все глаголом сили своєї, не вважав за посягнення бути рівним Тобі, Богу й Отцю, але як Бог сущий, предвічний, на землі явився і з людьми співжив; і воплотившись із Діви святої, сам умалив себе, вид раба прийнявши, ставши співобразним до тіла смирення нашого, щоб нас співобразними створити до образу слави своєї. Бо, тому що через чоловіка гріх увійшов у світ, а через гріх – смерть, благозволив єдинородний твій Син, сущий у лоні в Тебе, Бога й Отця, що народився від жени, святої Богородиці і приснодіви Марії, і, бувши під законом, осудив Ти гріх плоттю своєю, щоб, в Адамі вмираючи, оживотворилися в самім Христі твоїм.

І, поживши у світі цьому, він дав спасительні повеління, і, відвернувши нас від ідольської примани, привів до пізнання Тебе, істинного Бога й Отця, придбав собі нас у народ вибраний, царське священство, рід святий і, очистивши водою і освятивши Духом Святим, віддав себе як заміну смерті, що в собі держала нас за проданих гріхові. І, зійшовши через хрест до аду, щоб наповнити собою все, він розрішив болізні смертні, і воскрес у третій день, і путь простелив усякій плоті воскресенням з мертвих, бо неможливо було, щоб тління держало начільника жизні. Він став початком померлих, первородженим із мертвих, щоб бути самому усім, серед усіх першим. І, зійшовши на небеса, сів праворуч величчя твого на висотах, він і прийде віддати кожному за ділами його.

Нам же оставив на спомин спасенного свого страждання те, що ми предложили за його заповідями; бо він, маючи вийти на вольну, і приснопам’ятну, і животворящу свою смерть, в ночі, в яку віддав себе за життя світу, взяв хліб на святі свої і пречисті руки, показав Тобі, Богові й Отцеві, благодарив, благословив (і благословляє), освятив, переломив.

Виголос: Дав святим Своїм ученикам і апостолам, кажучи: Прийміть, їжте, це єсть Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.

Вірні: Амінь.

Священик: Так само взяв і чашу з плодом виноградним, розвів, благодарив, благословив (і знову благословляє),освятив.

Виголос: Дав святим Своїм ученикам і апостолам, кажучи: Пийте з неї всі, це єсть Кров Моя нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.

Вірні: Амінь.

Священик: Це чиніть на мій спомин; бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, мою смерть звіщаєте, моє воскресення сповідуєте. Отож і ми, Владико, споминаючи спасительні його страждання, животворящий хрест, триденне погребення, з мертвих воскресення, на небеса возшестя, праворуч Тебе, Бога й Отця, сидіння, і славне, і страшне його друге пришестя,

Виголос:Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.

Вірні: Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тебе благодаримо, Господи, і молимось Тобі. Боже наш.

Свящ.: Ради цього, Владико пресвятий, і ми, грішні і недостойні раби твої, сподобившися служити святому Твоєму жертовнику, не за праведні діла наші, бо не вчинили ми нічого доброго на землі, але ради милости Твоєї і щедрот твоїх, що Ти їх щедро зілляв на нас, зі сміливістю приближаємося до святого твого жертовника і, поклавши містообразне святого тіла і крови Христа твого, Тобі молимось і Тебе призиваємо, Святий над святими, щоб благоволінням Твоєї благости прийшов Дух твій Святий на нас і на предлежачі дари оці, і благословив їх, і освятив, і показав:

Диякон: Благослови, владико, святий хліб.

Свящ: Хліб ото цей самим чесним тілом Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

Диякон: Амінь. Благослови, владико, святую чашу.

Священик: А чашу оцю самою чесною кров’ю Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

Диякон: Амінь.

Священик: Пролитою за житти світу.

Диякон: Амінь, амінь, амінь.

Священик: А нас усіх, що від одного хліба і чаші причащаємося, з’єднай одного з одним на причастя єдиного Духа Святого, і вчини, щоб ні один з нас не причастився святого тіла і крови Христа твого на суд або на осудження, але, щоб знайшли ми милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі благоугодили:

праотцями, отцями, патріярхами, пророками, апостолами, проповідниками, благовісниками, мучениками, ісповідниками, вчителями, і з усяким духом праведним, що у вірі скончався.

Виголос: Особливо з пресвятою, пречистою, преблагословенною, славною Владичицею нашою Богородицею і приснодівою Марією.

Вірні замість Достойно є… співають ірмос, глас 6:

Гостинністю Владичною і безсмертною трапезою на горнім місці з високим помислем, вірні, прийдіть, насолодимося, вишнього слова від Слова навчившися. Його ж ми величаємо.

Священик: Із святим Іваном пророком, предтечею і хрестителем, зо святими славними і всехвальними апостолами, преподобним й ісповідником Никитою, ігуменом обителі Мидикійської, що його пам’ять творимо, і зо всіма святими Твоїми, їх молитвами посіти нас, Боже.

І пом’яни всіх передше померлих у надії воскресення життя вічного. (І поминає померлих за іменем). За упокій і відпущення гріхів душі раба Твого (раби Твоєї; душ рабів Твоїх) (ім’я), на місці світлім, звідки втекла печаль і зітхання, упокой, Боже наш. І упокой їх, де сяє світло лиця твого.

Ще молимося Тобі, пом’яни, Господи, святу твою соборну й апостольську Церкву, що від кінців і аж до кінців вселенної, і умиротвори її, яку Ти набув чесною кров’ю Христа твого, і святий храм цей утверди аж до кончини віку. Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесли. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих твоїх Церквах і пам’ятають про вбогих; воздай їм твоїми багатими і небесними даруваннями; даруй, їм замість земного – небесне, замість дочасного – вічне, замість тлінного – нетлінне.

Пом’яни, Господи, тих, що в пустинях, і горах, і вертепах, і пропастях земних. Пом’яни, Господи, тих, що в дівстві, і благоговінні, і подвижництві, і чистому житті перебувають.

Пом’яни, Господи, Богом бережений народ наш, правління і все воїнство. Даруй їм глибокий і невід’ємний мир; натхни серця їх прихильністю до Церкви Твоєї і до всього народу твого, щоб за Їхнього спокою ми провадили тихе й мирне життя в усякому благочесті й чистоті. Пом’яни, Господи, всяке начальство і владу, братів наших у палаті і все воїнство; добрих у благості збережи, лукавих добрими вчини з благістю Твоєю. Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з оправданих причин відсутніх, і помилуй їх та нас по множеству милости Твоєї; скарбниці їх сповни всяким добром; подружжя їх у мирі й одномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної й апостольської Церкви; навіжених від духів нечистих звільни, з плаваючими пливи, з подорожніми подорожуй, вдовицям стань на поміч, сиріт захисти, полонених визволи, недужих зціли; тих, що на судищах, і в рудниках, і на засланнях, і на гірких рабських роботах, і в усякій скорбі, і нужді, і утисках, – пом’яни, Боже.

І всіх, що потребують великого твого милосердя, і тих, що люблять нас, і тих, що ненавидять, і тих, що доручили нам, недостойним, молитися за них, і всіх людей твоіх пом’яни, Господи Боже наш, і на всіх вилий багату твою милість, даючи всім те, чого просять на спасення. А кого ми не пом’янули, через невідання, або забуття, або через множество імен, Ти сам пом’яни, Боже, що знаєш вік і ім’я кожного, знаєш кожного від лона матері його.

Бо Ти єси, Господи, поміч безпомічним, надія безнадійним, бурями гнаним спаситель, плаваючим пристановище, недужим лікар. Сам для всіх будь усім, відаючикожного і прохання його, дім і потребу його. Ізбав, Господи, город цей (село це, обитель цю), і всякий город, і країну від голоду, пошести, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя чужинців та міжусобної брані.

Виголос: Найперше пом’яни, Господи, святішого вселенського архиєрея (ім’я), папу Римського, блаженнішого патріярха нашого (ім’я), преосвященнішого архиєпйскопа й митрополита нашого Кир (ім’я), боголюбивого єпископа нашого Кир (ім’я), і даруй їх святим твоїм Церквам, щоб у мирі, цілі, чесні, здорові, довголітні право правили слово Твоєї істини.

Вірні: І всіх, і все.

Священик: Пом’яни, Господи, раба Божого (рабу Божу, рабів Божих) (ім’я), за спасення, посіщення і відпущення гріхів його (її, їх).

Пом’яни, Господи, всяке єпископство православних, що право правлять слово Твоєї істини.

Пом’яни, Господи, по множеству щедрот твоїх і моє недостоїнство, прости мені всяке прогрішення, вольне і невольне, і, щоб, ради гріхів моїх, Ти не заборонив благодаті Святого твого Духа від предлежачих дарів.

Пом’яни, Господи, пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь священичий чин, і не посороми ні одного з нас, що стоїмо навколо святого твого жертовника. Посіти нас благістю Твоєю, Господи, явися нам багатими твоїми щедротами, даруй нам добре й корисне поліття, дощі мирні даруй землі на врожай, благослови вінець літа благости Твоєї, угамуй роздори Церков, угаси гордовитість народів, виникнення єресей скоро розори силою Святого твого Духа; усіх нас прийми в царство Твоє, показавши нас синами світла і синами дня, твій мир і твою любов даруй нам, Господи Боже наш, бо воздав усе Ти нам.

Виголос: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

І нехай будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.

Вірні: І з духом твоїм.

Прохальна єктенія

Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні, на кожне прошення: Господи, помилуй.

За принесені й освячені чесні дари Господеві помолімся.

Щоб чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і пренебесний, і мисленний свій жертовник, як приємний запах духовний, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімся.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Молитва

Боже наш, Боже спасення, Ти нас навчи достойно благодарити Тебе за благодіяння твої, що їх Ти творив і твориш нам. Ти, Боже наш, прийнявши ці дари, очисти нас від усякої скверни тіла і духа, і навчи звершувати святощі у страсі твоїм, щоб ми з чистим свідченням сумління нашого приймаючи часть святощів твоїх, з’єдналися зі святим тілом і кров’ю Христа твого і, достойно прийнявши їх, мали Христа, що живе в серцях наших, і стали храмом Святого твого Духа.

Так, Боже наш, і щоб ні одного з нас не вчинив Ти повинним у цих твоїх страшних і небесних тайнах, ані немічним душею і тілом, щоб недостойно їх причащатися, але дай нам до останнього нашого зітхання достойно приймати надію святощів твоїх як напуття життя вічного, на добрий одвіт на страшному суді Христа твого, щоб і ми з усіма святими, які од віку благоугодили Тобі, стали причасниками вічних твоіх благ, що їх приготовив Ти для тих, що люблять Тебе, Господи.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього звершеного, святого, мирного й безгрішного у Господа просім.

Люди, на кожне прошення: Подай, Господи.

Ангела миру, вірного наставника, хоронителя душ і тілес наших у Господа просім.

Прощення й відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго й пожиточного душам нашим і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

«Отче наш»

Священик: І сподоби нас, Владико, зі сміливістю, неосудно сміти призивати Тебе, небесного Бога Отця, і мовити:

Вірні: Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші Господові приклоніть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Владико Господи, Отче щедрот і Боже всякої утіхи, тих, що приклонили перед тобою свої голови, благослови, освяти, збережи, укріпи, утверди, від усякого лукавого діла відведи, до всякого ж доброго діла приєднай, і сподоби неосудно причаститися цих пречистих і животворящих твоїх таїн на відпущення гріхів, на причастя Духа Святого.

Виголос: Благодаттю, і щедротами, і чоловіколюбієм єдинородного Сина твого, що з ним благословен єси, з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Зглянься, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, від святого жилища твого і від престолу слави царства твого, і прийди, щоб освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо перебуваєш, і сподоби нас могутньою Твоєю рукою подати нам пречисте Твоє тіло і чесну кров, а через нас усім людям.

Священик і диякон поклоняються, мовлячи тричі:

Боже, милостивий будь мені, грішному.

Причастя

Диякон: Будьмо уважні.

Священик: Святеє святим.

Вірні: Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

І замість причасного співають на глас 6: Вечері твоєї Тайної днесь, Сину Божий,* мене причасника прийми,* бо ворогам твоїм тайни не повім* і поцілунку не дам тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю тебе:* Пом’яни мене, Господи, у царстві твоїм. Алилуя, тричі.

Молитва приготування до святого причастя

Вірую, Господи, і ісповідую, що Ти вси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший (перша) я.

Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий, мене причасника (причасницю) прийми, бо ворогам твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, сповідаюся Тобі:

Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у царстві твоїм.

Нехай не на суді не в осудження буде мені причастя святих твоїх таїн. Господи, а на зцілення душі і тіла.

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Диякон: Роздроби, владико, святий хліб.

Священик: Роздроблюється і розділюється агнець божий, роздроблюваний і нероздільний, що його завжди їдять і ніколи не з’їдають, але причасників він освячує.

Диякон: Сповни, владико, святу чашу.

Повнота Святого Духа.

Диякон: Амінь.

Узявши теплоту, диякон мовить: Благослови, владико, теплоту.

Священик благословляє і мовить: Благословенна теплота святих твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон хрестовидно вливає дещо до святої чаші, мовлячи: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.

Священик: Дияконе, приступи.

Диякон: Подай мені, владико, чесне і святе тіло Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

(Ім’я), священнодияконові, подається чесне, і святе, і пречисте тіло Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення його гріхів і на життя вічне.

Диякон: Вірую, Господи…

Священик: Чесне і пресвяте тіло Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, (ім’я),священикові, на відпущення гріхів моїх і на життя вічне. Амінь.

Вірую, Господи…

Священик причащається з чаші, кажучи: Чесної і святої крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, раб божий, священик (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне. Амінь.

Оце діткнулося уст моїх, і відійме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.

Тоді призиває диякона: Дияконе, приступи.

Диякон: Ото приходжу до безсмертного царя і Бога нашого. Подай мені, владико, чесну і святу кров Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священик: Причащається раб божий, диякон (ім’я), чесної і святої крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Оце діткнулося уст твоіх, і відійме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.

Диякон: Зі страхом Божим і вірою приступіть.

Вірні: Благословен, хто йде в ім’я Господнє, Бог – Господь і явився нам.

Священик, причащаючи кожного, мовить:

Чесного, і пресвятого, і пречистого Тіла і Крови Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа причащається раб Божий (раба Божа) (ім’я), на відпущення гріхів своїх і на життя вічне. Амінь.

Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.

Вірні: Ми виділи світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Тройці поклоняємося, вона бо спасла нас.

Священик кадить чесні дари тричі, кажучи: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава твоя.

Священик: Благословен Бог наш.

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

І одразу на глас 6: Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий,* мене причасника прийми,* бо ворогам Твоїм тайни не повім* і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе:* Пом’яни мене, Господи, у царстві Твоїм. Алилуя, алилуя, алилуя.

Благодарна єктенія

Диякон: Прості, прийнявши божественних, святих, пречистих, безсмертних, небесних і животворящих, страшних Христових таїн, достойно благодарім Господа.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже Твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Вечір весь звершений, святий, мирний і безгрішний випросивши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі Господи.

Молитва благодарення

Священик: Благодаримо Тебе Господи Боже наш, за причастя святих, пречистих, безсмертних і небесних твоїх таїнств, що їх Ти дав нам на благодіяння, і освячення, і зцілення душ і тіл наших. Сам, Владико всіх, дай, щоб причастя святого тіла і крови Христа твого було нам на віру незастидну, любов нелицемірну, на умноження премудрости, на зцілення душі і тіла, на прогнання всього супротивного, на збереження заповідей твоїх, на сприятливий одвіт, що на страшному судищі Христа твого.

Виголос: Бо Ти єси освячення наше і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: В мирі вийдім.

Вірні: В імені Господнім.

Диякон: Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заамвонна молитва

Священик: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе уповають, спаси людей твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту церкви Твоєї охорони, освяти тих, що люблять красу дому твого. Ти їх прослав божественною Твоєю силою і не остав нас, що уповаємо на Тебе.

Мир світові Твоєму даруй, церквам твоїм, єреям, Богом береженому народові нашому, правлінню і всім людям твоїм.

Бо всяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, і благодарення, і поклонення возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Будь ім’я Господнє благословенне від нині і до віку (3)

Священик роздає людям антидор.

Псалом 33

Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала його в устах моїх.

У Господі похвалиться душа моя, нехай почують лагідні і возвеселяться.

Возвеличте Господа зо мною, і вознесімо ім’я його вкупі.

Я шукав Господа, і він вислухав мене, і від усіх скорбот моїх ізбавив мене.

Приступіть до нього і просвітіться, і лиця ваші не постилаються.

Оцей убогий візвав, і Господь вислухав його, і від усіх скорбот його спас його.

Ополчиться ангел Господень навкруг тих, що бояться його, і ізбавить їх.

Вкусіте і видіте, що благий Господь; блажен муж, що уповає на нього.

Бійтеся Господа, всі святії його, бо нема недостатку в тих, що бояться його.

Багаті збідніли і зголодніли, а тим, що шукають Господа, не забракне ніякого добра.

Прийдіте, чада, послухайте мене, страху Господнього навчу вас.

Хто є той чоловік, що, люблячи життя, бажає видіти дні благі?

Стримай язик твій від зла і губи твої, щоб не говорити лести.

Відхилися від зла і твори добро, шукай миру і біжи за ним.

Очі Господні на праведних, а уші його на молитву їх.

Лице ж Господнє проти тих, що творять зло, щоб викоренити з землі пам’ять їх.

Візвали праведні, і Господь вислухав їх, і від усіх скорбот їх ізбавив їх.

Близький Господь до сокрушених серцем, і смиренних духом спасе.

Багато скорбот у праведних, і від усіх них ізбавить їх Господь.

Охороняє Господь усі кості їх, ні одна з них не сокрушиться.

Смерть грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, згрішать.

Ізбавить Господь душі рабів своїх, і не згрішать усі, що уповають на нього.

Молитва на споживання святих дарів

Сповнилося і звершилося, скільки в нашій силі, Христе Боже наш, твого промислу таїнство: бо маємо смерти Твоєї пам’ять, ми виділи воскресення твого образ, ми сповнилися безконечної Твоєї жизні, ми насолодилися невичерпною Твоєю поживою.

Благоізволь, щоб і в будучому віці всі ми сподобилися її, благодаттю безначального твого Отця, і святого, і благого, і животворящого твого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Відпуст

Священик: Благословення Господнє на вас, того благодаттю і чоловіколюбієм, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Вірні: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, що ради премногої благости лучшу путь показав смиренням на умиванні ніг учеників і зійшов аж до хреста і гробу, молитвами пречистої своєї Матері, во святих отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь.

Great and Holy Thursday: VESPERS WITH THE DIVINE LITURGY OF ST. BASIL THE GREAT

ВЕЧІРНЯ З ЛІТУРГІЄЮ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

Псалом 103

Вечірні молитви

Мирна єктенія

Псалом 140

Стихири

Світло тихе

Мала єктенія

Трисвяте

Євангеліє

Єктенія усильного благання

Прохальна, єктенія

Символ віри

Анафора

Прохальна єктенія

«Отче наш»

Причастя

Благодарна єктенія

Заамвонна молитва

Відпуст

Submit a Comment