Vespers with the Laying our of the Shroud on Great and Holy Friday


At Psalm 140

In Tone 1

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

The whole creation was changed by fear,* when it saw You, O Christ, hanging on the Cross.* The sun was darkened,* and the foundations of the earth were shaken.* All things suffered with the Creator of all.* Of Your will You have endured this for our sakes.* O Lord, glory to You.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

The whole creation was changed by fear,* when it saw You, O Christ, hanging on the Cross.* The sun was darkened,* and the foundations of the earth were shaken.* All things suffered with the Creator of all.* Of Your will You have endured this for our sakes.* O Lord, glory to You.

In Tone 2

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

Why do the impious and transgressing people imagine vain things?* Why have they condemned to death the Life of all?* O mighty wonder! The Creator of the world is delivered into the hands of lawless men,* and He who loves mankind is raised upon the Cross,* that He may free the prisoners in hell who cry:* O long-suffering Lord, glory to You!

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Today the most pure Virgin* saw You hanging on the Cross, O Word,* and with a mother’s love, she wept,* and bitterly her heart was wounded.* She groaned in anguish from the depth of her soul.* And in her grief she struck her face* and tore her hair,* and beating her breast, she cried, lamenting:* Woe is me, my Divine Child!* Woe is me, O Light of the world!* Why do You vanish from my sight, O Lamb of God?* Then the hosts of angels were seized with trembling,* and they said:* O Lord beyond our understanding, glory to You!

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

Seeing You hanging on the Cross,* O Christ and Creator and God of all,* bitterly Your Virgin Mother cried:* O my Son, where is the beauty of Your form?* I cannot bear to look upon You crucified unjustly.* Make haste, then, to arise,* that I, too, may see* Your Resurrection on the third day from the dead.

In Tone 6

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Today the Master stands before Pilate,* today the Maker of all things is given up to the Cross,* and of His own will is led as a lamb to the slaughter.* He who sent manna in the wilderness is transfixed with nails.* His side is pierced,* and sponge with vinegar touches His lips.* The Deliverer of the world is struck on the face* and the Creator of all is mocked by His own servants.* How great is the Master’s love for mankind!* For those who crucified Him,* He prayed to His Father, saying:* Forgive them this sin,* for in their wickedness, they know not what they do.


See how the lawless synagogue has condemned to death the King of the Creation!* They were not ashamed when he recalled His blessings, saying:* O My people, what have I done to you?* Have I not filled Judea with miracles?* Have I not raised the dead by My word alone?* Have I not healed every sickness and disease?* How then, have you repaid me?* Why have you forgotten Me?* In return for healing, you have given Me blows;* in return for life, you are putting Me to death.* You hang upon the Cross your benefactor as an evildoer,* your Lawgiver as a transgressor of the Law,* the King of all as one condemned.* O long-suffering Lord, glory to You!


A dread and marvellous mystery we see come to pass this day:* He whom none may touch is seized.* He who looses Adam from the curse is bound.* He who tries the hearts and inner thoughts of man is unjustly brought to trial.* He who closes the abyss is shut in prison,* He before whom the powers of heaven stand, with trembling stands before Pilate.* The Creator is struck by the hand of His creature,* he who comes to judge the living and the dead is condemned to the Cross,* the destroyer of hell is enclosed in a tomb.* O You who endure all these things in Your tender love* who have saved all men from the curse,* O long-suffering Lord, glory to You!

Prokeimenon, Tone 4

They parted my garments among them,* and cast lots upon my vesture.

verse: O God, my God, look upon me; why have you forsaken me?

Reading I

Exodus 33:11-23

Prokeimenon, Tone 4

Judge them, O Lord, that wrong me,* fight against them that fight against me.

verse: They rewarded me evil for good.

Reading II

Job 42:12-17

Reading III

Isaiah 52:13-54:1

Prokeimenon, Tone 6

They laid me in the lowest pit, in dark places,* and in the shadow of death.

verse: O Lord, God of my salvation, I have cried day and night before You.


1 Corinthians 1:18-2:2

Alleluia, Tone 6

verse: Save me, O God, for the waters are come in, even unto my soul.

verse: They gave me gall to eat, and in my thirst they gave me vinegar to drink.

verse: Let their eyes be darkened that they may not see.


Matthew 27:1-38; Luke 23:39-43; Matthew 27:39-54; John 19:31-37; Matthew 27:5-61


In Tone 2

Down from the Tree Joseph of Arimathea* took You dead who are the Life of all,* and he wrapped You, O Christ, in a linen cloth with spices.* Moved in his heart by love,* he kissed Your most pure body with his lips;* yet drawing back in fear, he cried to You, rejoicing:* Glory to Your self-abasement, O Lover of mankind!

The Lord reigns,* he is clothed in majesty.

When you, the Redeemer of all* were laid for the sake of all in a new tomb,* hell was brought to scorn,* and seeing You, drew back in fear.* The bars were broken and the gates were shattered,* the tombs were opened and the dead arose.* Then Adam in thanksgiving and rejoicing cried to You:* Glory to Your self-abasement, O Lover of mankind.

For He has made the word firm,* which shall not be moved.

In the flesh You were of Your own will* enclosed within the tomb,* yet in Your divine nature Your remain uncircumscribed and limitless.* You have shut up the treasury of hell, O Christ,* and emptied all his palaces.* You honoured this Sabbath with Your divine blessing,* with Your glory and Your radiance.

Holiness befits Your house, O Lord,* for length of days.

The powers of heaven beheld You, O Christ,* falsely accused by lawless men as a deceiver,* and they saw the stone before the tomb* sealed by the hands which pierced Your most pure side,* and they were filled with fear at Your ineffable forbearance.

In Tone 5

Glory… Now…

You were naked and cold in death,* O You who wear light as a robe,* and the noble Joseph and Nicodemus* removed You from the Cross,* with grief and tears so tender.* And Joseph mourned and prayed:* O what has happened, O gentle Jesus?* The sun saw You suspended on the Cross* and shrouded itself in darkness.* The earth quaked with fear* and the temple veil was rent asunder!* For my sake, O Saviour, You willingly endured the Passion.* How then shall I array Your Body, O my God?* How then shall I wrap You in this shroud?* How then shall I hymn Your burial?* O my Lord most merciful,* Your death and rising shall I praise* as I sing: O Lord, glory be to You!


The noble Joseph took Your most pure Body down from the Cross.* He wrapped it in a clean linen with aromatic spices* and sadly laid it in a new tomb. (3)



Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Царю небесний, утішителю, Душе істини,* що всюди єси і все наповняєш,* скарбе дібр і життя подателю,* прийди і вселися в нас,* і очисти нас від усякої скверни,* і спаси, Благий, душі наші.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Інині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Господи, помилуй (12 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:*

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся* Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся* Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім* до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп’яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум’я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки вічні.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Вечірні молитви

Під час 103-го псалма священик мовить перед св. дверми вечірні молитви.

1. Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім’я твоє святе уповає. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

2. Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих. Бо твоя влада і твоє царство, і сила, і слава: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

3. Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг твоїх, коли призиваємо святе ім’я твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю твою. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

4. Невмовкаючими піснями і неустанними величаннями святих сил оспівуваний, наповни уста наші хвалінням твоїм, щоб віддавати шану імені твоєму святому; і дай нам частку і спадкоємство з усіма, що почитають тебе в правді і зберігають заповіді твої, молитвами святої Богородиці і всіх святих твоїх. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

5. Благословенний ти, Господи Боже, Вседержителю, що знаєш думки людські, що відаєш те, чого ми потребуємо, і багато більше, ніж ми просимо, або розуміємо. Самий ти, чоловіколюбний Царю, у всьому добрий, задовольни нас багатством твоїх ласк, щоб ми непостидною совістю призивали святе ім’я твоє; і не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого, і провидінням твоїм дай нам усе корисне. Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

6. Господи, Господи, що пречистою твоєю долонею все утримуєш, що довго терпиш нам усім, і жалієшся задля нашої злоби! Згадай твої милості і ласки, відвідай нас у твоїй доброті і дай нам пройти й останок нинішнього дня вільним від різних затій лукавого, і збережи наше життя без напастувань, благодаттю Святого твого Духа, − милістю, щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким і ти є благословенний, з пресвятим, добрим і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

7. Боже великий і дивний, що несказанною добрістю і багатим промислом усім управляєш, і дав нам земні добра й запевнив нам обіцяне царство уділеними ласками впродовж цього дня, остерігши нас від усякого лиха! Дай нам і решту непорочно докінчити перед святою твоєю славою і величати тебе одного і доброго, і чоловіколюбного Бога нашого. Бо ти Бог наш і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

8. Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов’я. Направ, Чоловіколюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з’являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім’я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці. Бо ти є добрий і чоловіколюбний Бог, і тобі віддаємо славу: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.


В мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй (за кожним разом).

За мир з висот і спасіння душ наших, Господеві помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх, Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, Господеві помолімся.

За блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей, Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо, Господеві помолімся.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне місто, країну і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Псалом 140

Два перші стихи 140-го псалма, глас 1.

Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Вислухай мене, Господи.* Господи, взиваю я до тебе, вислухай мене.* Почуй голос моління мого,* коли взиваю до тебе.* Вислухай мене, Господи.

Нехай піднесеться молитва моя,* мов кадило перед тобою;* підношення рук моїх,* як жертва вечірня.* Вислухай мене, Господи.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти − моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Псалом 129

З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.


Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення

(г. 1): Усе створіння змінилося від страху,* коли побачило, що ти, Христе, висиш на хресті.* Сонце потьмарилось і основи землі сколихнулися:* Усе співстраждало з творцем світу.* Господи, що з волі своєї* терпів за нас страждання, – слава тобі!

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Усе створіння змінилося від страху,* коли побачило, що ти, Христе, висиш на хресті.* Сонце потьмарилось і основи землі сколихнулися:* Усе співстраждало з творцем світу.* Господи, що з волі своєї* терпів за нас страждання, – слава тобі!

Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 2): Беззаконні і нечестиві люди!* Чому ж ви укладаєте задуми безумні?* Навіщо Життя всіх на смерть ви засудили?* Ой, диво велике! Творець світу віддається в руки беззконників* і Чоловіколюбець – підноситься на хрест,* щоб визволити з аду в’язнів, які взивають:* довготерпеливий Господи, – слава тобі!

Стих: Бо в Господа милість і відкуплений велике в нього;* він визволить Ізраїля відусього беззаконня його.

Як побачила тебе, Слове,* сьогодні на хресті пренепорочна Діва,* по-материнському від жалю зайшлася* і серцем дуже побивалась* та, гірко зітхаючи, з глибини душі у сльозах голосила:* Ой, горе мені, Божественне Дитя моє!* Горе мені, Світло світу!* Навіщо заховався ти від очей моїх, Агнче Божий?* Навіть ангельські хори вжахнулись, взиваючи:* Незбагненний Господи, – слава тобі!

Стих: Хваліть Господа, всі народи,* хваліть його, всі люди.

Як Діва, що непорочно тебе породила,* побачила тебе, Христе, повішеного на дереві* – Творця світу і Бога,* то гірко заплакала:* Сину мій, де поділася краса обличчя твого?* Не можу дивитись, бо не поправді розпинають тебе.* Але незабаром встань, щоб і я побачила твоє з мертвих* на третій день воскресіння.

Стих: Велике бо до нас його милосердя,* і вірність Господа повіки.

(г. 6): Сьогодні Владика створінь стоїть перед Пилатом* і його, Творця, засуджують на хрест.* Він, як Агнець, добровільно приходить,* щоб його прибили цвяхами і бік йому пробили.* Губкою наповнюють того, хто манну як дощ зсилав.* По лиці дозволяє себе бити Спаситель світу,* і Творця всіх висміюють його ж раби.* За розпинателів він умоляє свого Отця, кажучи:* Отче, відпусти їм цей гріх, бо не знають, беззаконні, яке зло чинять.* О, яка велика любов Господа до людей!

Слава: Як могло беззаконне зборище засудити на смерть* Царя всього створіння і не соромилося,* коли він нагадав їм усі добродійства, питаючи:* Народе мій, що я тобі заподіяв?* Невже ж не сповнив я Юдею чудами?* Хіба не воскресив я мерців одним своїм словом?* Чи не лікував усяку недугу й неміч?* Що ж ви мені за це віддаєте? Чому забули мене?* За оздоровлення завдаєте мені рани,* за життя, немов злочинця, – вбиваєте та вішаєте на хресті свого Добродія,* наче беззаконника – Законодавця,* і як підсудного – Царя всього.* О, Господи довготерпеливий, – слава тобі!

І нині: Страшна і преславна таємниця сьогодні діється на очах наших!* Схоплено Неосяжного.* Того, хто визволяє Адама від прокляття, зв’язано.* Того, хто знає всі таємниці душі – несправедливо допитують.* Того, хто безодню зачинив – у в’язницю вкидають.* Перед Пилатом стоїть той,* перед ким з острахом стоять небесні сили.* Створителя вдаряє рука, яку він створив;* на хрест засуджено Суддю живих і мертвих;* у гріб кладуть того, хто ад зруйнував.* Незлобивий Господи, що все витерпів з милосердя свого* і всіх спасаєш від засудження, – слава тобі!


На Слава відчиняються святі двері, диякон з Євангелією, позаду священик з опущеними долі руками, випереджувані свічконосцями, обходять святу трапезу і стають перед святими дверима.

Диякон, схиливши голову, вказує орарем на схід, і мовить: Господеві помолімся,

а священик молиться молитву входу:

Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон вказує орарем на схід і мовить: Благослови, владико, святий вхід.

Священик правицею благословляє мовлячи: Благословен вхід святих твоїх, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон стає у святих дверях, підносить євангелію (однак не творить нею знак хреста) та виголошує: Премудрість, прості.

Світло тихе

Світло тихе святої слави безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе, прийшовши на захід сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас у всі часи прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш всьому світу, тому увесь світ славить тебе.

Диякон входить у святилище, ставить Євангелію на святу трапезу та, прийнявши благословення кадила від священика, творить звичайне кадження.

Опісля диякон та священик у святих дверях повернені до людей, виголошують:

Диякон:Будьмо уважні.

Священик:Мир всім.

Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.

Прокімен, глас 4

Поділили ризи мої між собою* і за одежу мою кидали жереб.

Стих: Боже, Боже мій, зглянься наді мною! Чому ти мене покинув?


Чтець: З книги Виходу читання

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною. А потім Мойсей повертався до табору. Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету. Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Виведи народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною. А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім’я, і ласку ти знайшов в очах моїх. Тож коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди». Господь сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій». І Мойсей відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси. Та й почім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не потім, що ти йтимеш з нами? Тим відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі». Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю; бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім’я». І говорив Мойсей: «Покажи мені, благаю, твою славу!» І Господь відповів: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім’я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись». І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити». Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі; і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею покрию тебе, поки не перейду. (Вих. 33, 11-22)

Прокімен (г. 4):

Розсуди, Господи, тих, що мене зневажають;* подолай тих, що боєм ідуть на мене.

Стих: Візьми зброю і щит, і встань мені на поміч!


Чтець: Зкниги Йова читання.

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Тоді благословив Господь нове становище Йова більш, ніж старе, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, шість тисяч верблюдів, тисячу пар волів і тисячу ослиць. І народилось у нього семеро синів і три дочки. Одну назвав він Голубка, другу Пахуча квітка, а третю Рожок на помаду. Не було у всій країні таких вродливих жінок, як Йовові дочки. І дав їм батько спадщину між їхніми братами. Жив Йов після цього ще сто сорок років і бачив своїх дітей і дітей своїх дітей аж до четвертого покоління. І вмер Йов старим, нажившися на світі. (Йов. 42, 12-16)

Прокімен (г. 6):

Поклали мене* в глибоку яму,* у темряву* та в тінь смерти.

Стих: Господи, Боже мого спасіння, я вдень кличу і вночі перед тобою скаржусь.


Чтець: Зкниги пророка Ісаї читання.

Диякон:Будьмо уважні.

Чтець:Так говорить Господь: ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде в гору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього – вигляд його не мав нічого людського в собі, – так здивує він багато народів, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги: немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані, усі, як вівці, ми блукали; кожен, ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих, і що за гріхи народу свого його побито аж до смерті? Гріб йому призначили разом з безбожниками і між злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману на устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то побачить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли взяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався. (Іс. 52, 13-15; 53, 1-12)

Диякон: Премудрість.

Чтець: До Корінтян першого послання святого апостола Павла читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець:Браття! Слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога в Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають – ми проповідуємо Христа розп’ятого: – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу мудрість і Божу могутність. Бо, нібито, немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і немічне Боже міцніше від людської сили. Погляньте, брати, на знання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних; але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жодне тіло не величалося перед Богом. Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога й оправданням й освяченням, і викупленням, щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться».Та я, коли прийшов до вас, брати, – не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого. (I Кор. 1, 18-31; 2, 1-2)

Алилуя (Пс. 68, г. 1)

Стих: Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі моєї.

Стих: Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили.


Священик: Премудрість, прості вислухаймо святого Євангелія. Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон:Від Матея святого Євангелія читання.

Вірні: Слава страстям твоїм, Господи(малий поклін).

Священик:Будьмо уважні.

Диякон читає Євангеліє:

Як же настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити. І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові. Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. «Згрішив я», – сказав, – «видавши кров невинну». Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!» Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: «Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.» Порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати там чужинців. Тому це поле й досі зветься Полем Крови. Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, і дали їх за гончарське поле, як Господь мені звелів був.»

Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш». Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до нього: «Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?» А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.

На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?» Знав бо він добре, що вони з зависти видали його. І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: «Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.»

Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: «Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?» Ті відповіли: «Варавву». Каже до них Пилат: «А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі відповіли: «Нехай буде розіп’ятий!» Спитав він: «Що злого вчинив він?» Вони ж ще більше заходилися кричати: «Нехай буде розіп’ятий!» Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: «Я невинний крови праведника цього; ви побачите». Увесь же народ відповів, кажучи: «Кров його на нас і на наших дітях!» Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.

Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!» І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.

Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце», дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус – Цар Юдейський.» Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: «Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!» А другий, озвавшися, скартав його й мовив: «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.» І додав: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство». Сказав (Ісус) до нього: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.»

Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!» Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: «Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий». Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його. Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савахтані», – тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе». І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.» А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І роздерлася завіса храму надвоє, від верху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!»

Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.» Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – покладено Ісуса.

Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували: між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея. Як же настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса; Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов. А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці. (Мт. 27, 1-38; Лк. 23, 39-43; Мт. 27, 39-54; Ів. 19, 31-73; Мт. 27, 55-61).

Вірні: Слава довготерпінню твоєму, Господи(малий поклін)

Єктенія усильного благання

Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.

Вірні: Господи, помилуй.

Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй (3 р. за кожним разом).

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім’я), Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я) й Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому [і в святій обителі цій], і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших.

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Сподоби, Господи

Сподоби, Господи, цього вечора* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене і установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.

Тобі належить хвала,* тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки вічні. Амінь.

Єктенія прохальна

Диякон: Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи (за кожним разом).

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення і відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і чоловіколюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.

Священик: Нехай буде влада царства твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Вірні: Амінь.

Обхід з Плащаницею

Обхід з плащаницею відбувається в такий спосіб:

Після закінчення прохальної єктенії, священик одягається у всі ризи. Під час співання стиховні у церкві формується похід. На переді хрестоносець, хоругви, братство, хор; від святих дверей (якщо будуть інші священики, вони також одягаються у всі ризи, один з поміж них несе Євангелію,чотири священики несуть плащаницю), Священик, через святі двері виносить плащаницю, яку беруть чотири старші брати, і несуть повернену ногами до людей, випереджувані дияконом, який постійно кадить. Похід виходить з церкви і повертає направо, тобто на північний її бік. Обійшовши церкву тричі, (або один раз), повертаються до церкви. Ті, що несуть плащаницю, стають біля гробу. Священик бере плащаницю, і кладе її до гробу. Під час обходу співаються стихири на стиховні.

Стихири на стиховні

(г. 2, самоподібний): Коли з дерева Ариматейський Йосиф* зняв тебе, Життя всіх, мертвого,* він смирною і плащаницею обгорнув тебе, Христе,* і з любов’ю заходився, серцем і устами,* обціловувати нетлінне тіло твоє.* Перейнятий острахом, радісно кликнув до тебе:* Слава приниженню твоєму, Чоловіколюбче!

Стих: Господь воцарився,* в красу зодягнувся.

Коли в гробі новому за всіх* поклався ти, всіх Визволителю,* то ад-наруга всіх, побачивши тебе, вжахнувся;* кайдани порвалися, ворота поламалися,* гроби відкрилися, мертві повставали.* Тоді й Адам з подякою радісно кликнув до тебе:* Слава приниженню твоєму, Чоловіколюбче!

Стих: Він бо утвердив вселенну,* вона не порушиться.

Коли ти, Христе, неописаний,* і безконечний за Божою природою,* дав себе добровільно у гробі з тілом замкнути,* ти замкнув тайники смерти,* спустошив усе адове царство,* і цю суботу сподобив твого божественного благословення,* слави та світлости.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі дні.

Коли небесні сили бачили,* як беззаконники тебе, Христе,* немов обманця оклевечували,* і як вони гробний камінь опечатали тими руками,* які пробили твої пресвітлі груди,* стрепенулися від невимовного твого довготерпіння.* Але, співрадіючи з нашим спасінням, кликали до тебе:* Слава твоєму приниженню, Чоловіколюбче!

Слава і нині (г. 5): Тебе, що світлом, немов ризою, зодягаєшся,* зняв Йосиф з Никодимом* і, бачивши мертвого, нагого, непохованого,* ревним плачем заплакали* і, ридаючи, промовили:* Жалю наш, найсолодший Ісусе!* Побачивши тебе на хресті повислого,* сонце негайно мороком покрилося* і земля з остраху тряслася,* і роздерлася церковна завіса.* Ось тепер бачу тебе, що заради мене* добровільно прийняв смерть!* Як поховаю тебе, мій Боже?* Або якою плащаницею обгорну?* Якими ж руками діткнуся нетлінного твого тіла?* Та й які, Щедрий, пісні заспіваю на твій відхід?* Величаю страсті твої, оспівую твій похорон з воскресінням,* кличучи: Господи, – слава тобі!

Поклавши плащаницю до гробу, співці співають:

Пісня Симеона

Нині відпускаєш слугу твого, Владико, за твоїм словом у мирі; бо побачили очі мої спасіння твоє, що приготував ти перед усіма народами: Світло на просвіту народам і славу люду твого, Ізраїля.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

І співають тропар: Благообразний Йосиф,тричі на переміну, тобто: один раз священик, другий – люди, третій – пополовині. Священик творить тільки поясний поклін, а вірні – доземний.


(г. 2, самоподібний): Благообразний Йосиф,* з дерева знявши пречисте тіло твоє,* плащаницею чистою обвив,* і пахощами в гробі новім, покривши, положив. (3 р.)

Великий відпуст

Диякон: Премудрість.

Вірні: Благослови.

Священик:Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Утверди, Боже, святую православну віру на віки віків.

Диякон:Пресвята Богородице, спаси нас.

Вірні: Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик:Слава, тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі.

Вірні: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй. (3 р.) Благослови.

Священик:Христос, істинний Бог наш, що задля нас, людей, і нашого ради спасіння страшні страждання, і Животворящий Хрест, і вольне погребення плоттю прийняти зволив, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних Апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець

Вірні: Амінь.

Після співається тропар (г. 2): Благообразний Йосиф, з дерева знявши пречисте тіло твоє,* плащаницею чистою обвив,* і пахощами в гробі новім, покривши, положив. (Тричі з поклонами).