Holy Martyr Agapius and the Six Martyrs with Him (284-305).

Great Fast Day 33. Abstention from meat and foods that contain meat. According to liturgical prescriptions, the Divine Liturgy is not celebrated today.

MATINS ON FRIDAY MORNING

Sessional Hymn I, Tone 8

In the midst of Eden, a tree put forth the flower of death;* in the midst of all the earth, a tree has flowered with life.* Eating from the first tree, we who were immortal fell into corruption;* but through the second tree incorruption is bestowed upon us again.* For by the Cross, O God, You save mankind.

Exalt the Lord our God, and worship at His footstool for He is holy.

In Paradise of old the tree stripped me bare;* for by giving me its fruit to eat, the enemy brought in death.* But now the Tree of the Cross that clothes men with the garment of life* has been set up on the earth, and the whole world is filled with boundless joy.* Beholding it exalted, O you people, let us with one accord raise in faith our cry to God:* His house is full of glory.

God is wonderful in His saints, the God of Israel.

Through their self-restraint the martyrs of Christ* put to death the fiery impulses of passion.* They received the grace to drive out diseases from the sick,* and to work miracles both alive and after they were dead.* O marvellous wonder! For their bare bones are a source of healing.* Glory be to God, the only wise Creator.

Glory… Now…

O holy Virgin, Christ took flesh from your pure womb* and was born from you in ways beyond our understanding.* Seeing Him hang between two evildoers on the Cross, your heart was filled with anguish,* and with a mother’s grief you have cried out:* ‘Woe is me, my Child! What is this divine and ineffable act of Your divine providence,* whereby You have restored Your creature to Life?* I sing the praises of Your deep compassion.’

Sessional Hymn II, Tone 1

You have stretched out Your hands upon the Tree, O Christ,* by Your wounds healing Adam’s wound.* Wherefore I pray You: heal the wounds which the deceiver has inflicted upon my soul,* and through prayer and fasting, O Saviour, grant me to serve You.

Glory… Now…

Beholding You stretched out dead upon the Cross, O Christ,* Your all-immaculate Mother cried aloud:* “O my Son, who with the Father and the Spirit, are beginningless,* what is this ineffable dispensation,* wherewith You have saved the work of Your most pure hands,* O Compassionate One?”

Sessional Hymn III, Tone 6

O Cross, guardian of the world and exorcist of demons,* you do we have as our invincible protection:* grant us to pass the remainder of the Fast with a pure conscience,* guiding our souls to Christ, O blessed Tree.

Glory… Now…

O Pure and honoured Virgin, glory of the angels,* standing by the Cross of your Son and God,* you could not bear to hear the insults cast upon Him by His enemies,* but cried aloud, with a mother’s anguish:* “O Lover of mankind, how do You endure their threatening?* Glory be to Your long-suffering.”

Canon

Ode 5

Irmos: O Cross, guardian of the world and exorcist of demons,* we have you as our invincible protection:* grant us to pass the remainder of the Fast with a pure conscience,* guiding our souls to Christ, O blessed Tree.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

You who stretch out the heavens like a curtain, O supremely good Jesus, have stretched out Your hands upon the Cross. Wherefore I pray You: have compassion upon me, for I too am stretched out and tempted by the enemy.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

You have awoken from Your sleep upon the Cross, O supremely good Jesus, and roused us to salvation, as we lay asleep in the bowels of destruction, wherefore we glorify You with faith.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

Grant Your noetic light to the hearts of Your servants, O Saviour, and grant us to behold the day of Your Passion and Your life-giving Resurrection, as we praise the power of Your Kingdom.

Most holy Theotokos, save us.

Upon seeing You nailed to the Cross, the all-pure one was wounded in her soul and cried out in grief: “For the sake of mercy O Lord, You have patiently endured Your Passion, thereby granting freedom from the passions to all.”

Irmos: Out of the night I seek You early,* enlighten me I pray You, O Lover of mankind,* and guide me in Your commandments,* and teach me, O Saviour, to do Your will.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

O Lover of mankind, You stretched out Your arms, and were nailed to the Cross, and Your side was pierced with a spear by the Jews; You endured all these things, O Christ, that we may be saved.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

Adam died of old by eating from a tree, but he found life again through the Tree of the Cross, O compassionate Lord, and partook once more of the food of Paradise.

Glory…

O Trinity, I praise You as a Unity in essence, beginningless, uncreated, supreme in sovereignty, a unity beyond perfection, God and Light and Life, Creator of the world.

Now…

In your childbearing transcending nature, the laws of nature are plainly annulled. For seedlessly have you given birth to God, begotten before all ages from the Father.

Glory be to You, our God, glory be to You.

I honour Your Cross, the spear and the nails, O Master, for through them You have delivered us from corruption, and by Your Passion, rendered us immortal.

Katavasia: Out of the night I seek You early,* enlighten me I pray You, O Lover of mankind,* and guide me in Your commandments,* and teach me, O Saviour, to do Your will.

Ode 8

Irmos: The dew-moistened furnace was the image of an incomprehensible wonder.* It did not burn the youths entrapped there,* just as the fire of the Godhead did not consume the Virgin’s womb in which He dwelt.* Therefore, let us praise God, saying:* Let all creation bless the Lord and exalt Him above all forever.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

You blunted the sting of the evil one when You were affixed upon the Cross with nails, O Saviour. With a crown of thorns placed upon Your head in mockery, You have uprooted the thorns of mankind’s transgression, wherefore we sing Your praises, and cry aloud: “Let all of creation bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Glory to Your precious Cross, O Lord.

You stretched out Your arms upon the Cross, O Christ, gathering mankind to the knowledge of You; suffering Your side to be pierced by a lance You have wrought a fountain of salvation for us who sing to You: “Let all of creation bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Glory to Your precious Cross, O Lord.

With the streams of Your compassionate goodness, O Christ, cleanse my heart, defiled by the wounds of sin, and grant me to bring forth the waters of contrition from within me, O Christ Jesus, that I may cry out to You: “Let all of creation bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Most holy Theotokos, save us.

We acknowledge you to be like the sacred Vessel which held the manna of the Godhead, the Ark and Table, the Candlestick and Throne of God, the Canopy, and the Bridge that leads us to a divine life; wherefore we sing to you: “Let all of creation bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Irmos: With the hymn of the Children I sing a song to Christ:* O all you works of the Lord, bless the Lord, and supremely exalt Him throughout all ages.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

Christ has been crucified and I have been restored to life; wherefore with the children I sing: “O all you works of the Lord, bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Glory to Your precious Cross, O Lord.

By Your death upon the Cross the world has been delivered from corruption, and with the children it sings: “O all you works of the Lord, bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

We bless the Father, Son, and Holy Spirit, the Lord.

Trinity equal in honour, consubstantial Unity, the Father, the Son, and Spirit, save me, for with faith I hymn You.

Now…

I venerate Your honourable childbirth, O pure Theotokos, and with the children I sing to you: “O all you works of the Lord, bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

Glory be to You, our God, glory be to You.

I praise Your Cross by which I have been saved, O Saviour, and with the children I sing to You: “O all you works of the Lord, bless the Lord and supremely exalt Him throughout all ages.”

We praise, we bless, and we worship the Lord, hymning and supremely exalting Him throughout all ages!

Katavasia: With the hymn of the Children I sing a song to Christ:* O all you works of the Lord, bless the Lord, and supremely exalt Him throughout all ages.

Ode 9

Irmos: The burning bush which was not consumed* offers us an image of your immaculate birthgiving.* Now we pray that you extinguish in us the furnace of violent temptations* so that we may extol you, O Mother of God.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

Elijah beheld the Lord in a light and gentle breeze and rendered his flesh lighter through prayer and fasting. Follow his example, O my soul, and cast aside the grossness of sensual delight, and thereby behold Him who is your true desire.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

Moses of old lifted an image of the serpent up upon a wooden staff, and thus prefigured Your exaltation upon the Cross, O supremely good Saviour. For through the Cross, You have delivered all nations that worship You from the wicked malice of the serpent.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

I lay in a tomb of melancholy; my heart is hardened and weighs heavily upon me. I understand not Your living word and fear You not, O Saviour. Have compassion and save me in Your goodness, O greatly merciful One.

Most holy Theotokos, save us.

O Lady, you are exalted above all things, show me to be raised high above wicked passions; for I glorify you as the true Theotokos, and I hymn the praises of your ineffable and honoured childbearing, transcending understanding, O pure and divinely joyous One.

Irmos: Ineffable is the birthgiving of a seedless conception,* from a mother who knew not a man; an undefiled childbearing.* For the birth of God has renewed nature,* wherefore all generations rightly worship and magnify you as the Bride and Mother of God.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

You have been crucified and thereby saved me; You died and grant me life. O, the depth of Your love for mankind! Who has ever seen or heard of a master who chooses to die on behalf of his servants? But glory be to Your ineffable goodness, O Lord.

Glory to Your precious Cross, O Lord.

The sun set upon seeing You crucified: for how could it not but hide its light, beholding the indignation suffered by its Maker? Wherefore all creation was also shaken, and in silence cried to those who crucified You, that You are the God of all, who has suffered in the flesh.

Glory…

O Father, the only-Begetter of the only-Begotten Son; the only Light and Brightness from the one and only Light; and You, one and only Holy Spirit from the one God, Lord from Lord: O holy Three in One, save me as I theologize Your divinity.

Now…

The wonder of your childbearing fills me with awe, O all-immaculate one. How did you conceive seedlessly Him whom none can comprehend? Tell me! How did you remain a Virgin and also become a Mother? “Accept that which is above nature with faith and worship the Child that is born; for whatsoever He wills, He accomplishes.”

Glory be to You, our God, glory be to You.

For our sake each one of Your members has endured suffering: Your head—blows, and Your cheek—buffeting; Your hands—the nails, and Your side—the lance; and the agony of the Cross. But glory be to Your ineffable loving-kindness, O our Saviour.

Katavasia: Ineffable is the birthgiving of a seedless conception,* from a mother who knew not a man; an undefiled childbearing.* For the birth of God has renewed nature,* wherefore all generations rightly worship and magnify you as the Bride and Mother of God.

Aposticha, Tone 8

With the thieves were You nailed to the Cross, O Christ God,* and by Your wounds You have healed the nature of man.* Turn not away from me who has fallen among noetic robbers, and bodiless thieves;* who have stripped me of the virtues and grievously wounded me.* There is none among the saints who can heal me;* I lay almost dead and with little life remaining in me.* My only hope is in You, who has granted life to the dead:* Bind my wounds, and pour on me the oil of Your goodness,* O only Lover of mankind.

In the morning, fill us with Your love; we shall exult and rejoice all our days. Give us joy to balance our affliction for the years when we knew misfortune. Show forth Your work to Your servants; let Your glory shine on their children.

Let the favour of the Lord be upon us: give success to the work of our hands, give success to the work of our hands.

What shall we call you, O saints?* Cherubim, for Christ rested upon you?* Seraphim, for you glorify Him without ceasing?* Angels, for you have renounced the flesh?* Powers, for you perform miracles?* Manifold are your names, but greater are your gifts:* pray that our souls be saved.

Glory… Now…

“O marvellous wonder! O Strange mystery and fearful deed!”* cried the Virgin as she beheld in fear and trembling,* You, the child whom she had borne without travail,* hanging between two malefactors on the cross.* She cried aloud weeping: “Woe is me, O my beloved child!* How has this wicked and ungrateful people nailed You to the Cross!”

LITURGY OF THE PRESANCTIFIED GIFTS ON FRIDAY EVENING

At Psalm 140

Tone 6

Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

As if from Jerusalem, I have departed from Your divine commandments,* and reached the Jericho of the passions,* led astray by the false glory of the cares of this life.* I have fallen among the thieves of my own thoughts,* who have stripped me of the robe of sonship and grace,* and now I lie wounded, and breathless.* The priest drew near, saw my body and paid no heed;* the Levite looked at it with loathing and passed by on the other side.* But You, O Lord who ineffably assumed flesh from the Virgin,* have willingly issued forth blood and water from Your side,* and as with oil anointed me, O Christ God,* binding my wounds with fine linen,* and joining me to the heavenly choirs, since You compassionate.

The just shall gather around me* when You have been good to me.

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O martyrs of the Lord,* you sanctify every place and heal every manner of illness:* and now we entreat you,* pray that our souls be delivered from the snares of the enemy.

Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Revealing the pre-eternal counsel to you O Maiden,* Gabriel appeared and stood before you, greeting you and saying:* “Rejoice, earth that has not been sown;* Rejoice, burning bush that remains unconsumed;* Rejoice, depth incomprehensible;* Rejoice, bridge that leads to heaven* and ladder raised on high seen by Jacob;* Rejoice, divine vessel of manna;* Rejoice, destruction of the curse;* Rejoice, recalling of Adam, ** the Lord is with you.”

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

“You appear to me as a man”, said the undefiled Maiden to the Archangel:* “how then do you speak to me of things surpassing men?* For you have said that God shall be with me,* and shall dwell in my womb;* and how pray tell, shall I become the habitation* and the sanctified palace of Him who rides upon the cherubim?* Beguile me not with deceit:* for I have not known the pleasure of a man,* I have not entered into wedlock.* How then shall I bear a babe?”

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

“When God so desires, the natural order is overthrown,” said the bodiless angel,* “and things surpassing men come to pass.* Believe my words to be true, O all-holy all-immaculate one.”* And she cried aloud saying,* “Let it now be to me according to your word:* and I shall bear Him who is without flesh, who shall assume flesh from me,* that He may lead man up, for He is all-powerful,* to his ancient glory, by the union of the natures.”

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Tone 2

Glory… Now…

The mystery that is from all ages has been revealed today.* The Son of God becomes the Son of Man,* that, sharing in what is worse, He may grant me to share in that which is better.* Of old Adam was deceived: seeking to become a God, but did not.* Now God becomes a man, that He may make Adam a god.* Let creation rejoice, let nature exult:* for the Archangel stands in fear before the Virgin,* and with his salutation “Rejoice!” he brings the joyful greeting* whereby our sorrows are assuaged.* O God, who in Your merciful compassion became a man,* glory be to You.

Prokeimenon I, Tone 4

The Lord is compassion and love,* slow to anger and rich in mercy.

verse: My soul, give thanks to the Lord; all my being, bless His holy name.

Reading I: Genesis 22:1-18

Prokeimenon II, Tone 4
How great are Your works, O Lord;* You have made all things in wisdom.
verse: Bless the Lord, O my soul! O Lord my God, You are exceedingly great.

Reading II: Proverbs 17:17-18:5

УТРЕНЯ

Священник: Слава святій, одноістотній, животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).

Шестипсалм’я

Псалом 3 (у понеділок)

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

Псалом 37 (у вівторок)

О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62 (у середу)

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3 р.), без поклонів.

Господи, помилуй. (3 р.). Слава, і нині:

Псалом 87 (у четвер)

Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.

Псалом 102 (у п’ятницю)

Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.

Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.

Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.

Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.

Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.

Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.

Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.

Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.

Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.

Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.

Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші.

Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.

Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.

Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.

Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.

Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.

І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.

Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.

Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.

Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.

Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!

Псалом 142 (у суботу й неділю)

О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.

І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.

Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в Землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.

Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.

Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.

До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.

Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.

Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.

Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.

Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.

Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.).

Під час рецитування псалмів, священик читає потиху перед св. дверми оці молитви:

Утренні молитви

Мирна ектенія

Диякон: В мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй (за кожним разом).

За мир з висот і спасіння душ наших, Господеві помолімся.

За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх, Господеві помолімся.

За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

За святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, блаженнішого Патріарха нашого (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей, Господеві помолімся.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо, Господеві помолімся.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне місто, країну і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, Господеві помолімся.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, Господеві помолімся.

Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господеві помолімся.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один і одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Дякуємо тобі, Господи, Боже наш, що підняв нас із постелі нашої і вклав в уста наші слово хвали, щоб поклонятися і призивати ім’я твоє святе. Ми умоляємо твоє милосердя, яке ти завжди виявляв у нашому житті. Пошли поміч свою людям, що стоять перед лицем святої слави твоєї і дожидають від тебе багатої милости; і дай нам, що зо страхом і любов’ю завжди тобі служимо, хвалити несказанну твою доброту.]

Священик: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Після єктенії хор співає

Алилуя на глас 8:

Алилуя, Алилуя, Алилуя.

Стих: З ночі лине дух мій до тебе, Боже, бо світло на землі – повеління твої.

Стих: Справедливості навчіться ви, що живете на землі.

Стих: Заздрість охоплює людей ненавчених.

Стих: Упокори їх, Господи, упокори славних землі.

І зараз хор співає троїчні пісні:

(г. 8): До неба піднесім серця, наслідуймо ангельський чин,* і з острахом припадімо до Судді,* та співаймо переможну хвалу:* Свят, свят, свят єси, Боже наш:* Силою хреста твого, охорони нас.

Слава: Не сміючи на тебе дивитись, херувими, літаючи,* з окликом співають божественну пісню трисвятого голосу;* з ними й ми співаємо тобі:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Задля молитов усіх святих твоїх, помилуй нас.

І нині: Пригноблені безліччю наших гріхів,* і не сміючи поглянути на висоту небесну,* приклонили ми душу і тіло* та з ангелами пісню тобі співаємо:* Свят, свят, свят єси, Боже наш!* Богородиці ради, помилуй нас.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

[Від ночі лине дух наш до тебе, Боже, бо світлом є повеління твої. Навчи нас, Боже, правди твоєї, заповідей твоїх і виправдань твоїх. Просвіти наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть. Віджени всяку мряку від сердець наших, даруй нам сонце правди і охорони життя наше знаменням і печаттю Святого твого Духа. Направ стопи наші на шлях мирний, дай нам бачити ранішній день у радості, щоб ми тобі засилали ранішні молитви]

Священик: Бо Твоя влада і Твоє єсть царство і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Після першого стихослов’я

(г. 8): Посеред двох розбійників* мірилом справедливости став хрест твій;* з них один тягарем хули до пекла був приведений,* а другий визволився від гріхів, визнавши тебе Богом.* Христе Боже, – слава тобі!

Слава і нині: Бережені завжди хрестом Сина твого й Бога, Діво,* відганяємо бісівські підступи й обман.* Оспівуючи тебе, як справжню Богородицю,* з любов’ю в усіх родах звеличуємо тебе, Пречиста, як ти звістила.* Тому подай нам прощення прогрішень молитвами своїми.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

[Боже й Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти підніс нас з постелі нашої і зібрав на годину молитви. Дай нам ласку відкрити уста наші і прийми наші подяки, що в наших силах, і навчи нас установ твоїх. Бо молитися як слід не вміємо, якщо ти, Господи, святим твоїм Духом не навчиш нас. Тому молимося тобі: Даруй і прости, якщо ми згрішили аж дотеперішньої години словом або ділом, або думкою, добровільно або недобровільно. Бо коли на провини будеш дивитися, Господи, Господи, то хто встоїться, бо в тебе є прощення. Ти один святий, допоміжник сильний, захисник життя нашого, і тебе ми завжди оспівуватимемо.]

Священик: Бо Ти благий і Чоловіколюбець Бог єси і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Після другого стихослов’я

(г. 1) Простягнувши на дереві свої долоні,* ти, Христе, своїми ранами зцілив Адамову рану.* Тому молю тебе:* Зціли, Спасе, мої рани,* що їх завдав душі моїй облудник,* і дозволь мені в молитві й пості тобі служити.

Слава і нині: Побачивши тебе, Христе, мертвого, на хресті простертого,* всенепорочна Мати кликала:* Сину мій, рівновічний з Отцем і Духом!* Яке ж то дивне твоє Провидіння!* Пречистою твоєю рукою ти спас твоє створіння, Щедрий.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

[Від ночі лине дух наш до тебе, Боже, бо світлом є повеління твої на землі. Навчи нас у страсі твоєму виконувати правду й добро, бо тебе славимо як правдивого Бога нашого. Прихили вухо своє і вислухай нас, і пом’яни, Господи, тих, що є та що моляться з нами, всіх по імені, і спаси їх силою твоєю. Благослови людей твоїх і освяти спадкоємство твоє: мир світові твоєму даруй, церквам твоїм, священикам, владі, і всім людям.]

Священик: Бо благословилося і прославилося ім’я Твоє Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Після третього стихослов’я

(г. 6): Охоронцю світу, чесний Хресте!* Тебе, що проганяєш демонів,* ми маємо в усьому за безпечний захист.* Сподоби, о дерево благословенне,* останок посту пройти з чистою совістю,* спрямовуючи душі наші до Христа.

Слава і нині: Свята Діво пречиста, ангелів славо,* стоячи біля хреста Сина і Бога твого,* ти не могла дивитися на зневаги ворогів,* тому з плачем по-материнському кликала:* Як же ти, Чоловіколюбче всіх, терпиш погрози?* Славлю твоє довготерпіння!

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.

Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.

Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;

То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.

Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.

Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.

Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.

Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.

Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.

Ектенія:

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і святого мученика Агапія і з ним шести мучеників і всіх Святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Господи, помилуй (12 р.).

[Господи, Боже наш! Ти за покаяння дарував людям відпущення, нам же, як образ пізнання і визнання гріхів, показав покаяння і прощення пророка Давида. Тож, Владико, помилуй з великої милости твоєї нас, що в чимало великих гріхів впали, і по багатстві ласк твоїх очисти беззаконня наші, бо перед тобою згрішили ми, Господи, що невідомі й таємні речі серця людського знаєш, і єдиний ти маєш владу прощати гріхи. Серце ж чисте вчини в нас і Духом владичним утверди нас, і радість спасіння твого яви нам. Не відкинь нас від лиця твого, але дозволь, як Добрий і Чоловіколюбець, аж до останнього нашого віддиху появляти тобі жертву справедливости й приноси на святих твоїх жертовниках]

Священик: Благодаттю і щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким ти благословенний єси, з пресвятим і благим і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Канон – Тріодь

(Якщо скорочується Канон, перейди до Пісня Богородиці).

Пісня 5

«Господи, Боже наш, мир дай нам!».

Із ночі лине дух мій до Тебе, Боже,* бо світло – повеління Твої на землі;

правди навчіться,* ви, що живете на землі.

Господи, Боже наш, мир дай нам,* усе бо воздав єси нам.

Господи, Боже наш, присвой нас;* Господи, крім Тебе, іншого не знаємо, Ім’я́ Твоє́ іменуємо.

Господи, у скруті згадали ми Тебе,* у скруті малій – поучення Твоє́ нам.

Задля страху перед Тобою, Господи, ми завагітніли, і в переймах були, і зродили:* Дух спасіння Твого привели на землю;

не впадемо, але впадуть ті,* що живуть на землі.

Воскреснуть мертві, і востануть сущі у гробах,* і возрадуються сущі на землі.

Бо та роса, що від Тебе, – зцілення для них;* земля́ ж нечестивих упаде.

Тріодь, глас 1

Пісня 5 Ірмос: Ти, що просвітив сяйвом пришестя Твого* і хрестом Твоїм освітив світу кінці;* просвіти світлом Богопізнання Твого* серця тих, що православно оспівують Тебе.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Ти, що простер небо як шатро, простер долоні на хресті, Ісусе преблагий; тому молю Тебе: зв’язаного мене ворожими утисками, ущедри.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Уснув Ти на хресті, Ісусе преблагий, подаючи бадьорість спасіння нам, що лежали в долині загибелі: тому вірою Тебе славимо.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

День страсті Твоєї, і живоносне Твоє, Спасе, воскресіння, просвічених радістю сердечною рабів Твоїх видіти сподоби, – співців влади Царства Твого.

Слава і нині: Хрестобогородичний: Бачачи Тебе вознесеним на хресті, Всечиста зранювана утробою голосила й промовляла: з милосердя щедрот Твоїх, Господи, страстей зазнав єси, щоб усім безстрастя дарувати.

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Дякуємо тобі, Господи, Боже спасіння нашого, бо ти все робиш для добра життя нашого, щоб ми завжди на тебе споглядали, Спасителю й Доброчинцю душ наших. Бо ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми поклонялися величному імені твоєму. Тому молимо тебе, Господи: Дай нам ласку й силу, щоб ми стали гідними співати тобі розумно й молитися безупинно та в страсі і тремтінні над нашим спасінням працювали, при заступництві Христа твого. Пом’яни, Господи, і тих, що вночі до тебе кличуть. Вислухай їх і помилуй, і круши під ноги їх невидимих і войовничих ворогів.]

Священик: Бо Ти цар миру і Спас душ наших і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Пісня 8

Благословіте, всі діла Господні, Господа,*

Приспів: хваліте і превозносіте Його повіки.

Благословіте, ангели Господні, небеса Господні Господа,*

Благословіте води всі, що над небесами, всі сили Господні Господа,*

Благословіте, сонце і місяцю, зорі небесні, Господа,*

Благословіте, усі дощі і роси, і всі вітри, Господа,*

Благословіте, вогонь і спека, холод і гарячизна, Господа,*

Благословіте, роси та іней, крига і холоднеча, Господа,*

Благословіте, льоди й сніги, ночі і дні, Господа,*

Благословіте, світло і пітьма, блискавки й хмари, Господа,*

Благословіте, земля, гори і пагорби, і все, що проростає на них, Господа,*

Благословіте, джерела, моря і ріки,* кити, і все, що кишить у водах, Господа,*

Благословіте, всі птиці небесні, дикі звірі й худоба, Господа,*

Благословіте, сини людські, нехай благословить Ізраїль, Господа,*

Благословіте, священники Господні, раби Господні, Господа,*

Благословіте, духи і душі праведних, преподобні і смиренні серцем, Господа,*

Благословіте, Ананія, Азарія і Мисаїл, Господа,*

Благословіте, апостоли, пророки і мученики, Господа,*

Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа, – Господа,

і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пісня 8 Ірмос: Чуда надприродного образ* показала вогнеросна піч у давнину:* вогонь бо не опалив юнаків,* являючи Христове безсіменне від Діви божественне Різдво;* тому оспівуючи взиваємо:* хай благословить усе творіння Господа,* і превозносить по всі віки.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Притупив єси жа̀ла лукавого, Спасе, прибитий цвяхами на древі, і зодягнутий в терновий вінець наруги, викорінив терня переступу. Тому оспівуючи Тебе, кличемо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Простер єси на хресті долоні, Христе, збираючи людство до Твого пізнання, і копієм проколення в рѐбра зазнав, виточивши джерело спасіння нам, що співаємо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Потоками милосердя Твого, Христе щедрий, очисти моє серце, осквернене гріховними укусами, і сподоби мене потоки сокрушення виточувати, Христе Ісусе, щоб кликав я Тобі: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.

Благословім Отця і Сина і Святого Духа Господа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Богородичний: Посудину божественну, що вмістила манну Божества, Ковчег і Трапезу, і Свічник, Престіл Божий і Палату, і Міст, що приводить до божественного життя пізнали ми тебе, Отроковице, тож співаємо: нехай благословить усе творіння Господа, і превозносить по всі віки.

Пісня Богородиці

Диякон: Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.

Вірні: Величає душа моя Господа,* і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм.

Чеснішу від херувимів,* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо. (Після кожного стиха).

Бо він зглянувся на покору слугині своєї,* ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе ім’я його.* Милосердя його з роду в рід на тих, які бояться його.

Він виявив потугу рамени свого,* розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Могутніх скинув з престолів, підняв угору смиренних;* наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,* як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.

Пісня 9

Ірмос (г. 1): Образ дівичого народження твого появила неопалима купина.* Тож нині молимось:* Погаси розпалену на нас піч напастей,* щоб ми невпинно тебе, Богородице, величали.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Ілля найперше виснажив своє тіло молитвами й постом,* а тоді побачив Господа в легесенькім вітрі.* Наслідуючи його, душе моя, відкинь від себе сластолюбство,* щоб могла ти споглядати Улюбленого.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Колись Мойсей підніс на дерево змія,* що проображав твоє піднесення на хрест, преблагий Спасе.* Ним ти визволив від отруйної злоби змія всі народи, що тобі поклоняються.

Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.

Задля нас витерпів кожний член твого тіла:* голова -удари,* щоки – побиття,* руки й ноги – цвяхи,* ребра -спис, а ціле тіло – хрест.* Тож, слава невимовному твоєму милосердю, Спасе наш!

Слава і нині: Владичице, вища понад усі створіння,* постав мене вищим від пристратей,* бо славлю тебе, справжню Богородицю,* оспівую й вшановую, чиста і Богом обрадувана,* твої незбагненні родини.

Достойно

(г. 6): Достойно є воістину* величати блаженною тебе, Богородицю,* всеблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого.* Чеснішу від херувимів* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.

Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі, Господи.

[Боже, Боже наш! Ти сотворив розумні й духовні сили своєю волею. Тебе просимо й тобі молимося: Прийми наші посильні величання з усіма твоїми творіннями і збагати щедрими даруваннями твоєї ласки. Бо перед тобою згинається всяке коліно: на небі, на землі й під землею, і все, що живе, і все створіння оспівує неосяжну твою славу, бо ти Бог правдивий і вельми милостивий.]

Священик: Бо Тебе хвалять усі сили небесні і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Світильний:

(г. 8): Будучи світлом, Христе,* просвіти мене собою:* Силою хреста твого, охорони нас.

Слава: Будучи світлом, Христе,* просвіти мене собою,* задля молитов усіх святих твоїх, і спаси мене.

І нині: Будучи світлом, Христе,* просвіти мене собою,* задля молитов Богородиці, і спаси мене.

Хвалитні

Псалом 148

Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.

Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.

Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.

Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.

Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.

Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.

Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;

Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;

Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;

Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;

Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;

Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.

Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.

Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.

Псалом 149

Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.

Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.

Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.

Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.

Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.

Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.

Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.

Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.

Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.

Псалом 150

Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.

Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.

Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.

Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.

Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.

Мале славослов’я

[Хвалимо, співаємо, благословимо і дякуємо тобі, Боже батьків наших, бо ти забрав тінь нічну і явив нам знову світло денне. Молимо твою добрість: Милостивий будь для нас грішних і прийми молитву нашу задля великої твоєї ласкавости, бо ми прибігаємо до тебе, милостивого і всемогутнього Бога. Ти, що засвітив у серцях наших правдиве сонце справедливости твоєї! Просвіти розум наш і почування всі зберігай, щоб, як у день, ходили ми пристойно шляхом заповідей твоїх і дійшли до життя вічного, і стали гідними насолоджуватися недоступним твоїм світлом.]

Священик: Тобі належить слава, Господи Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Слава тобі, що Світло нам показав!

Вірні: Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління.

Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.

Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.

Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріх світу, помилуй нас.

Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.

Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.

Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.

Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки віків.

Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.

Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій − перед тобою.

Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.

Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.

Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.

Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже Отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.

Тобі належить хвала,* тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки віків. Амінь.

Прохальна єктенія:

Диякон: Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.

Вірні: Господи, помилуй.

Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Подай, Господи (за кожним разом).

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.

Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.

Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Тобі, Господи.

[Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові засіяти, що заспокоїв нас у нічному сні й підвів до величання і моління твоєї доброти! Ти, що даєш себе умолити задля свого милосердя, прийми і нині нас, що поклоняємося тобі й по силі дякуємо тобі; і даруй нам те, чого просимо задля спасіння. Вчини нас синами світла і дня та спадкоємцями вічних твоїх дібр. Пом’яни, Господи, за багатством ласк твоїх усіх людей, що є і моляться з нами, і всю братію нашу на землі й на морі, і на всякому місці володіння твого, що потребують твоєї любови й помочі. Усім вияви велику твою милість, щоб спасенні, як душею так і тілом, завжди перебували й відважно славили чудне й благословенне ім’я твоє.]

Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик читає: Господи святий, ти на висоті живеш і всевидючим оком твоїм споглядаєш на всяке створіння! Перед тобою схилили ми голови, душі й тіла, і молимося до тебе, Святий святих: Простягни руку твою невидиму від святого житла твого і благослови всіх нас; а якщо ми де в чому згрішили добровільно чи недобровільно, як добрий і чоловіколюбний Бог, прости і даруй нам земні й небесні добра твої:

Виголошення: Бо до тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Стихири на стиховні

(г. 8): Першим моїм переступом я самовільно обнажив себе з краси чеснот,* але через твою, Слове Божий, до мене прихильність,* я знову в неї зодягнувся;* бо ти не погордив мною, хоч я впав у пристрасті* і був люто побитий розбишаками,* але врятував мене своєю всевладною силою,* і сподобив мене, Багатомилостивий, твоєї милости.

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя – їхнім дітям.

З розбійниками на хресті розп’ятий був ти, Христе Боже,* і раною своєю зцілив людську природу.* Не погорди моєю душею, що попала між духовних розбійників,* які обдерли її з чеснот і важко поранили.* Жоден із преподобних не може її зцілити* і я лежу напівмертвий, а кінець життя зближається.* Єдину надію покладаю на тебе,* що подаєш життя померлим, тому й кличу:* Перев’яжи рани душі моєї, єдиний Чоловіколюбче,* і намасти її оливою доброти твоєї.

Стих: І ласка Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших.

(Самоподібний): Як назвемо вас, Святі?* Чи: херувимами? – бона вас спочив Христос.* Чи серафимами? – бо ви безустанно прославляєте його*. Чи, може, ангелами? – бо ви від тіла відвернулися.* А, може, силами? – бо ви робите чуда.* Багато у вас імен,* а ще більше дарів!* Моліть, іцоб спаслися* душі наші.

Слава і нині: (под. О преславне чудо): О преславне чудо!* О дивне і нове таїнство!* – кликала Діва, як побачила повішеного на хресті між двома розбійниками того,* якого безболісно й предивно породила.* Плачучи, вона промовляла:* Горе мені, Дитино моя найлюбіша!* Як це тебе лютий і невдячний народ* прибив до хреста?

Після стиховні читаємо:

Добре воно – прославляти Господа, і співати імені твоєму, Всевишній. (2 р.)

Звіщати вранці милість твою, і ночами – твою вірність. (2 р.)

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Тропар

Стоячи у храмі слави твоєї, Богородице,* себе на небі уявляємо.* Ти, Двері Небесні,* відчини нам двері милости твоєї.

Вірні: Господи, помилуй (40 р.). Владико, благослови!

Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Небесний Царю, Церкву укріпи, віру утверди, народи усмири, світ утихомир, місто (село, обитель цю) добре збережи, і тих, що раніш спочили, в оселях праведних осели, і нас після покаяння й сповіді прийми і помилуй, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Слава і нині:

Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.

Вірні: Амінь.

Молитва св. Єфрема

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. (Доземний поклін).

Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. (Доземний поклін).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь. (Доземний поклін).

Боже, милостивий будь мені грішному! Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене! Без числа нагрішив я, Господи, прости мені! (12 малих поклонів).

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливости й любови даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки віків. Амінь. (Доземний поклін).

Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!

Вірні: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, силою чесного і животворного Хреста, святих, славних і всехвальних апостолів, святого, якого є храм, святого мученика Агапія і з ним шести мучеників і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Вірні: Амінь.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

Стихири

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб сповідуватися імені Твоєму.

(г. 6): Як із Єрусали́му Твоїх Боже́ственних за́повідей ви́йшовши * і до при́страстей Єрихо́ну дійшо́вши, * сла́вою безче́стя жите́йських турбо́т прива́блений, * у розбійницькі впав я по́мисли, * яки́ми ри́зу благода́ті синівства з се́бе здер, * і в ра́нах, бездиха́нний, лежу́. * Свяще́ник же, прохо́дячи * і падіння ба́чачи, не згля́нувся; * і левіт – і той, цура́ючись, пройшо́в ми́мо. * Ти ж, Го́споди, що з Діви невимо́вно воплоти́вся * і що проли́в із спаси́тельного ребра́ Твого́ * – во́льним пролиття́м – кров і во́ду, * мов єле́ю кра́плями, Хри́сте Бо́же, * стру́пи ура́з моїх ко́рпією стягни́ * і до небе́сного приєдна́й хо́ру, * як Милосе́рдний.

Стих: Мене ждуть праведники, доки нагородиш мене.

Як із Єрусали́му Твоїх Боже́ственних за́повідей ви́йшовши * і до при́страстей Єрихо́ну дійшо́вши, * сла́вою безче́стя жите́йських турбо́т прива́блений, * у розбійницькі впав я по́мисли, * яки́ми ри́зу благода́ті синівства з се́бе здер, * і в ра́нах, бездиха́нний, лежу́. * Свяще́ник же, прохо́дячи * і падіння ба́чачи, не згля́нувся; * і левіт – і той, цура́ючись, пройшо́в ми́мо. * Ти ж, Го́споди, що з Діви невимо́вно воплоти́вся * і що проли́в із спаси́тельного ребра́ Твого́ * – во́льним пролиття́м – кров і во́ду, * мов єле́ю кра́плями, Хри́сте Бо́же, * стру́пи ура́з моїх ко́рпією стягни́ * і до небе́сного приєдна́й хо́ру, * як Милосе́рдний.

Стих: Із глибини візвав я до Тебе, Господи; Господи, почуй голос мій.

Му́ченики Твої, Го́споди, * не відрекли́ся Тебе́, * не відступи́ли від за́повідей Твоїх; * їх моли́твами поми́луй нас.

Стих: Нехай будуть вуха твої уважливі до голосу моління мого.

(г. 6, подібний: Всю отложивше): Ра́ду предвічну * відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це, * Гавриїл предста́в, Тебе цілу́ючи й звіща́ючи: * «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна; * ра́дуйся, Купино́ неопали́ма; * ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна; * ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш, * і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів; * ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни; * ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття; * ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання, * – з Тобо́ю Госпо́дь!»

Стих: Якщо на беззаконня зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїться, бо у Тебе очищення є.

Ра́ду предвічну * відкрива́ючи Тобі, Отрокови́це, * Гавриїл предста́в, Тебе цілу́ючи й звіща́ючи: * «Ра́дуйся, Зе́мле незасіяна; * ра́дуйся, Купино́ неопали́ма; * ра́дуйся, Глибино́ непрогля́дна; * ра́дуйся, Мо́сте, що на Небеса́ перево́диш, * і Ліствице недося́жна, яку́ Яків ви́дів; * ра́дуйся, Боже́ственний Сосу́де ма́нни; * ра́дуйся, Звільнення від прокля́ття; * ра́дуйся, Ада́мове Покли́кання, * – з Тобо́ю Госпо́дь!»

Стих: Імени твого ради чекав я на Тебе, Господи, чекала душа моя на слово Твоє; уповала душа моя на Господа.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

«Явля́єшся мені як люди́на, * – гово́рить Нетлінна Отрокови́ця до Архистрати́га, * – і як же віща́єш слова́ надлю́дські? * Бо сказа́в єси́, що бу́де Бог зо мно́ю * і все́литься в утро́бу мою́. * І як же ста́ну я, скажи́ мені, кра́єм безкра́йнім * і місцем свяще́нним * То́го, Хто над Херуви́мами? * Не мани́ мене́ ома́ною, * бо не пізна́ла я насоло́ди, * не посвя́чена я в та́йну подру́жжя, * як же змо́жу я Дитя́ роди́ти?».

Стих: Бо в Господа милість і багате в нього ізбавління. Він ізбавить Ізраїля від усіх беззаконь його.

Стих: Хваліть Господа, всі народи, хваліть його, всі люди.

«Там, де хо́че Бог, * перемага́ється поря́док приро́ди, * – гово́рить безпло́тний, * – і те, що по́над люди́ну, сподіюється. * Моїм віруй істинним слова́м, Всесвята́ Пренепоро́чная». * Вона́ ж воскли́кнула: * «Хай ста́неться зо мно́ю ни́ні по сло́ву твоє́му, * і наро́джу Безпло́тного, * що плоть од ме́не при́йме, * щоб Він че́рез злиття́ привів люди́ну * до пе́рвісного досто́їнства, * як Єди́ний Си́льний».

Стих: Бо утвердилася милість його на нас і істина Господня перебуває на віки.

Слава і нині (г. 2): Од віку скри́те та́їнство * днесь одкрива́ється, * і Син Бо́жий стає си́ном лю́дським, * щоб, гірше прийня́вши, пода́ти мені ліпше. * Обману́вся в давнину́ Ада́м * і, забажа́вши ста́ти бо́гом, не став. * Люди́ною стає́ Бог, щоб Ада́ма бо́гом учини́ти. * Хай ра́дується творіння, * хай лику́є приро́да, * бо Арха́нгел пе́ред Дівою стоїть зо стра́хом * і «Ра́дуйся!» прино́сить їй взамін печа́лі. * З найгли́бшої ми́лости вочоловічився Ти, * Бо́же наш, – сла́ва Тобі!

Прокімен (г. 4): Ще́дрий і ми́лостивий Госпо́дь, довготерпели́вий і многоми́лостивий (Пс 102,8).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і все нутро́ моє́ – Ім’я́ святе́є Його́ (Пс 102,1).

Читець: З книги Буття читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Я тут!» Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу». Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: «Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: «Батьку!» – А той: «Що тобі, сину?» «Ось», каже він, «вогонь і дрова; а де ягня на всеналення?» Авраам же: «Бог подбає собі ягня на всеналення, сину». І йшли вони обидва разом.

Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дро ва і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.

Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» Той відповів: «Я тут!» І сказав (Бог): «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене». Коли Авраам підвів очі свої й дивиться – аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце «Господь явився», як то й посьогодні кажуть: «На горі, де Господь явився».

Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: «Клянуся мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу». (Бут. 22, 1-18)

Прокімен (г. 4): Які то вели́чні діла́ Твої, Го́споди, все в прему́дрості сотвори́в Ти (Пс 103,24).
Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, Го́споди Бо́же мій, Ти возвели́чився єси́ ве́льми (Пс 103,1).

Читець: З книги Приповідок читання

Диякон: Будьмо уважні.

Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. Не має глузду той, хто зобов’язується і дає запору ку перед ближнім. Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає. Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє. Хто народжує дурня – собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає. Веселе серце – ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості. Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя. Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться. Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила. Карати справедливого не добре, як і бити благород ного за правоту. Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради. Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє. Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором. Глибокі води – слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце. Воно не добре – вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити. (Прип.17,17-28; 18,1-5)

March 15: Matins and Presanctified Liturgy

Holy Martyr Agapius and the Six Martyrs with Him (284-305).

УТРЕНЯ

Шестипсалм’я

Мирна ектенія

Алилуя на глас 8:

Після першого стихослов’я

Після другого стихослов’я

Після третього стихослов’я

Псалом 50

Ектенія:

Канон – Тріодь

Мала єктенія

Пісня Богородиці

Світильний:

Хвалитні

Мале славослов’я

Прохальна єктенія:

Стихири на стиховні

Тропар

Молитва св. Єфрема

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДШЕОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

Стихири

Submit a Comment