The Encounter of Our Lord God and Saviour Jesus Christ; February 2; Great Vespers, Festal Matins and Divine Liturgy.
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
Feast of our Lord. Holy Day of obligation.
GREAT VESPERS
Kathisma Reading: “Blessed is the man…” is taken only if the feast falls on a Sunday or Monday.
At Psalm 140
In Tone 1
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
O Simeon, tell us whom you are joyfully carrying into the Temple.* To whom are you saying:* Now You may dismiss Your servant, O Lord,* because my eyes have seen my Saviour.* He is the child born of the Virgin.* He is the Word and God of God.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
O Simeon, now receive the One* Whom Moses the lawgiver had foreseen through the cloud on Sinai.* He has become a child and submits Himself to the Law.* This is He who spoke through the Law and whom the prophets foretold.* O Lord, who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
O Simeon, now receive the One* Whom Moses the lawgiver had foreseen through the cloud on Sinai.* He has become a child and submits Himself to the Law.* This is He who spoke through the Law and whom the prophets foretold.* O Lord, Who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
O Simeon, now receive the One* Whom Moses the lawgiver had foreseen through the cloud on Sinai.* He has become a child and submits Himself to the Law.* This is He who spoke through the Law and whom the prophets foretold.* O Lord, Who for our sake was incarnate and saved the world,* to You we bow in worship.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
O faithful, come let us welcome Christ* and receive Him with hymns of praise and glory.* He is the salvation Simeon has seen.* He is the One Whom David foretold* and of whom the prophets have spoken.* O Lord, who for our sake was incarnate and inspired the Law,* to You we bow in worship.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
O faithful, come let us welcome Christ* and receive Him with hymns of praise and glory.* He is the salvation Simeon has seen.* He is the One Whom David foretold* and of whom the prophets have spoken.* O Lord, who for our sake was incarnate and inspired the Law,* to You we bow in worship.
In Tone 6
Glory… Now…
Today the gates of heaven swing open,* for the Word of the Father who has no beginning* has received beginning in time* without any loss to His divinity.* As a child of forty days He is offered by a virgin Mother* in the Temple according to the Law.* The Elder Simeon receives Him in his arms and cries out:* Dismiss me, O Master, for my eyes have seen Your salvation;* O Lord, who came into the world to save us, glory to You!
Readings: (1) Exodus 13:1-3, 11-12, 14-16; (2) Isaiah 6:1-12; (3) Isaiah 19:1-5, 12, 19-21
At the Lytia
In Tone 1
The Ancient of Days, who of old gave the Law to Moses on Sinai* appears this day as an infant.* The Creator of the Law fulfils the Law.* He is brought into the Temple* and is given over to the Elder.* The just Simeon receives Him,* and beholding the fulfilment of the divine promise, joyfully cries out:* My eyes have seen the mystery hidden from all eternity.* It has been revealed in these latter days.* The Light has radiated the darkness of unbelieving Gentiles* and gives glory to the newly chosen Israel.* Therefore, let Your servant depart from the bonds of this flesh* to the wondrous unending life that knows no age.* And we pray You to grant great mercy to the world.
He, who once gave the Law to Moses on Sinai,* today submits Himself to the prescriptions of the Law.* In His compassion He has become like us for our sakes.* Now the pure God, as a holy infant having opened a pure womb,* is being offered as God to Himself.* He is freeing us from the curse of the Law* and granting light to our souls.
In Tone 2
Simeon now receives below in his earthly arms* the One whom the ministers at the liturgy on high entreat with trembling,* and Who was prophesied to become incarnate.* Seeing the heavenly God as mortal man,* he is ready to withdraw from earthly things and joyfully cries out:* Glory to You, O Lord, the unsetting Light,* that uncovers those in darkness.
Today Simeon takes in his arms the Lord of Glory,* the One whom Moses formerly saw in the darkness* when he received the tablets of the Law on Mount Sinai.* This is He who speaks through the prophets;* He is the Creator of the Law.* This is He whom David announced.* He is awesome to all, yet He has great and abundant mercy.
The pure Virgin brings the Sacred One* into the sanctuary to the holy priest.* Simeon extends his hands,* receives Him joyously in his arms, and cries out:* O Master, now You let Your servant go in peace,* according to Your word, O Lord.
The Creator of heaven and earth is carried today* in the arms of the Elder Simeon.* Inspired by the Holy Spirit, he cried out:* Now I am set free, for I have beheld my Saviour.
Today, Simeon the Elder enters the Temple, rejoicing in spirit,* to receive in his arms the One who gave the Law to Moses,* the One who fulfils the Law in Himself.* For Moses was counted worthy to see God,* although in darkness and sounds that were not clear;* and with covered face he rebuked the unbelieving people.* But Simeon carried the pre-eternal Word of the father in bodily form,* and he revealed the Light of the Gentiles, the Cross, and the Resurrection.* Anna was shown to be a prophetess,* announcing the Saviour and Deliverer of Israel.* Unto Him let us cry aloud:* Through the Theotokos have mercy on us, O Christ our God.
In Tone 4
Today, the holy Mother who is higher than any temple* has herself come into the Temple* to show the world the Creator and Giver of the Law.* Simeon the Elder receives Him in his arms;* he venerates Him and cries aloud:* Now let Your servant depart in peace,* for I have seen You, the Saviour of our souls.
In Tone 5
Glory…
Search the Scriptures as Christ our God said in the Gospels;* for in them we find Him who was born and wrapped in swaddling clothes,* the One laid in a manger and fed upon milk,* who received circumcision and was carried by Simeon.* Not in fancy or imagination,* but in very truth has He appeared to the world.* Let us cry out to Him:* Glory to You, O pre-eternal God!
Now…
He Who is Ancient of Days and young in the flesh* is being brought into the Temple by His virgin Mother.* He fulfils the promise of His own Law.* Simeon receives Him and says:* Now You may let Your servant go in peace,* for my eyes have seen Your salvation, O Lord.
Aposticha
In Tone 7
Adorn your bridal chamber, O Zion, and welcome Christ the King.* Welcome Mary, the gate of heaven,* for she has appeared as a cherubic throne* on which the King of Glory is seated.* Indeed, the Virgin has become a cloud of light,* bearing in her arms the eternal Son.* Simeon received Him in his arms* and proclaimed to the people that He is the Master,* the Master of life and death, and the Saviour of the world.
Now You may let Your servant go in peace, O Lord, according to Your word.
The all-pure Mother carried into the Temple* the One who comes forth from the Father in all eternity* and from the womb of a Virgin in time.* The Lawmaker of Mount Sinai submits to the Law* and is presented to the elderly and holy one* so that he may see the Promised One.* When Simeon received Him in his arms, he joyfully cried out:* This is God, co-eternal with the Father,* and the Saviour of our souls.
A light of revelation to the Gentiles, and the glory of Your people, Israel.
Mary, the Mother of God, carried in her arms* the Lord who rides the chariot of the Cherubim* and is praised with the hymns of the Seraphim.* He was incarnate of her without human seed;* He is the Lawgiver who fulfils the precepts of the Law.* She handed Him over into the arms of the aged priest.* Holding the Life in person,* Simeon asked to be delivered from his present life, saying:* Dismiss me now, O Master, that I may tell Adam* how my eyes have seen the eternal God* who was made man without undergoing change,* and who brought about the salvation of the world.
In Tone 8
Glory… Now…
He who rides on the Cherubim and is praised by the Seraphim* is now being brought into the holy Temple according to the Law.* He is sitting in the arms of an old man as though upon a throne.* From Joseph He receives God-pleasing gifts, a pair of turtle doves,* and from the newly-chosen people of the Gentiles, and undefiled Church.* the two doves indicate that He is the head both of the Old and New Testaments.* As for Simeon, when he saw what had been revealed come to pass,* he received the child and blessed the virgin Mother of God,* pointing out to her the sufferings that she would bear.* He asked the Lord to be released from life, saying:* Now You may dismiss me, O Lord, as You have promised;* for my eyes have seen You, the eternal Light,* the Lord and Saviour of all Christian people.
Troparion
In Tone 1
Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants us resurrection. (thrice)
FESTAL MATINS
The Lord is God, Tone 1
Troparion, Tone 1
Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants us resurrection. (twice)
Glory… Now…
Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants is resurrection.
Psalm Reading and Small Ekteny
Sessional Hymn 1
In Tone 1: Let the heavenly hosts marvel at this mystery,* and let those on earth praise in song • as we behold the ineffable condescension of God.* He is now embraced in aged arms,* the One before whom the powers of heaven tremble,* the One who alone loves all.
Glory… Now…
Let the heavenly hosts marvel at this mystery,* and let those on earth praise in song • as we behold the ineffable condescension of God.* He is now embraced in aged arms,* the One before whom the powers of heaven tremble,* the One who alone loves all.
Psalm Reading and Small Ekteny
Sessional Hymn 2
In Tone 1: The One who is with the Father upon the holy throne* has come to earth and has been born of a Virgin.* The One, whose years are incomprehensible, becomes a babe.* Simeon received Him in his arms and cried out, rejoicing:* Now, O merciful Lord, let me depart in peace,* for You have brought joy to Your servant.
Glory… Now…
In Tone 1: The One who is with the Father upon the holy throne* has come to earth and has been born of a Virgin.* The One, whose years are incomprehensible, becomes a babe.* Simeon received Him in his arms and cried out, rejoicing:* Now, O merciful Lord, let me depart in peace,* for You have brought joy to Your servant.
Polyeleos
Exaltation
We extol You,* O Christ the Giver of Life,* and we venerate your most pure Mother,* who according to the Law brought You this day into the Temple of the Lord.
verse: The Lord is in His holy temple, the Lord whose throne is in heaven.
verse: My heart overflows with noble words. To the King I must speak the song I have made.
verse: May this song make your name forever remembered. May the peoples praise you from age to age.
verse: Holiness is fitting to Your house, O Lord, until the end of time.
Glory… Now…
Alleluia! Alleluia! Alleluia! Glory be to You, O God! (3)
Sessional Hymn
In Tone 4: The Ancient of Days becomes a child for my sake.* The most holy God is purified* in order to confirm the reality of the human flesh* which He received from the Virgin.* Simeon, upon beholding this mystery,* acknowledged Him as God revealed in the flesh.* The Elder greeted Him as Life,* and, rejoicing, cried out in his old age:* Let me depart, for I have seen You, the Life of all.
Glory… Now…
In Tone 4: The Ancient of Days becomes a child for my sake.* The most holy God is purified* in order to confirm the reality of the human flesh* which He received from the Virgin.* Simeon, upon beholding this mystery,* acknowledged Him as God revealed in the flesh.* The Elder greeted Him as Life,* and, rejoicing, cried out in his old age:* Let me depart, for I have seen You, the Life of all.
Gradual Hymn, Tone 4, Antiphon 1
Prokeimenon, Tone 4
May this song make your name forever remembered. May the people praise You from age to age.
verse: My heart overflows with noble words. To the King I must speak the song I have made.
Let Everything that has Breath, Tone 4
Gospel
Luke 2:25-32
After Psalm 50
In Tone 6, Glory…
Through the prayers of the Theotokos,* O merciful Lord,* cleanse me from the multitude of my transgressions.
Now…
Through the prayers of the Theotokos,* O merciful Lord,* cleanse me from the multitude of my transgressions.
Have mercy upon me, O God, according to Your loving kindness, according to the multitude of Your tender mercies blot out my transgressions
Today the gates of heaven swing open,* for the Word of the Father who has no beginning* has received beginning in time* without any loss to His divinity.* As a child of forty days He is offered by a virgin Mother* in the Temple according to the Law.* The Elder Simeon receives Him in his arms and cries out:* Dismiss me, O Master, for my eyes have seen your salvation;* O Lord, who came into the world to save us, glory to You!
Canon
ODE 1
Irmos The sun shed its rays upon dry land In the middle of the sea. The water on both sides stood firm as a wall while Israel walked across. They sang this hymn pleasing to God: Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
O clouds, send down rain; for Christ the Sun, riding upon a swift cloud, is offered by pure hands as an infant into the Temple. Therefore, let us, the faithful, sing out: Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
May the feeble hands of Simeon be strengthened, and his weakened legs be made firm so that he may run quickly to meet Christ. Let us join with the heavenly choirs and sing praise to the Lord, for He has been greatly glorified.
Glory… Now…
Sing out, O heavens, and rejoice, O earth; for Christ the Creator, who existed from all eternity as one of the Trinity, is now offered in the Temple to God the Father as a newborn infant by is virgin Mother. Let us praise the Lord, for He has been greatly glorified.
ODE3
Irmos O Lord, the solid rock of those that place their trust in You, strengthen the Church which You have purchased with your precious blood.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
The only-begotten of the Father before all ages comes forth from the all-pure Virgin as a firstborn child, and He extends his hands to Adam.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
God the Word appeared as a child to raise up Adam from his childishness into which he had fallen through deception.
Glory… Now…
Having become an infant without undergoing any change, the Creator has refashioned into his divinity our nature which was taken from the earth and will return to it again.
ODE 4
Irmos O Christ, Your virtue has filled the heavens. You were born from an all-pure Mother, the Ark of Your majesty, and You now enter the Temple of your glory as an infant in arms; and the entire universe is filled with Your glory.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
The Theotokos spoke out: O Simeon, having witnessed mysteries beyond expression, rejoice and take in your arms Christ the Word who has become an infant. This mystery was foretold to you by the Holy Spirit. Now sing out to Him: The entire universe is filled with Your glory.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
Receive with joy, O Simeon, the infant Christ was is the consolation of Israel and the One for whom you hoped. He is the Maker and Master of the Law who Himself fulfils it. Cry out to Him: The entire universe is filled with Your glory.
Glory… Now…
Simeon marvelled to behold in the flesh, as an infant, the Word who is without beginning, the Source of all creation who is carried by the Virgin as on the throne of the Cherubim. The Elder cried out to Him: The entire universe is filled with Your glory.
ODE 5
Irmos In a vision Isaiah saw the Lord seated on a high and lofty throne, surrounded by angels, and he cried out: Woe is me! For I have seen in advance the Incarnate One, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
When Simeon the Elder beheld the Word carried in the arms of his Mother, he recognized Him as the Glory revealed to the prophet. He cried out: Rejoice, O holy Lady, for you are the throne who carries God, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
Simeon bent down and reverently touched the footprints of the virgin Mother of God, saying: O pure Lady, I am afraid to hold in my arms the infant God, but you carry Him, the unconsumed Fire, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.
Glory… Now…
Simeon spoke to the Mother of God, saying: One of the Seraphim purified the lips of Isaiah with a burning ember. You fill me with light as you entrust to me, with your hands as with tongs, the One whom you hold, the Lord of the light that knows no evening, and the King of peace.
ODE 6
Irmos When Simeon beheld with his own eyes the salvation which was to come to the people, he cried out to God: O Christ who comes from God, You are truly my God.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
You are a stumbling stone and an obstacle for the disobedient in Sion, but You are the salvation for the faithful whom you will not let be put to shame. You are truly the image of the Father, begotten before all ages; now in your compassion You have put on the limitations of flesh.
Glory… Now…
Now You may dismiss in peace the servant who worships You as Son of the Most High, and Son of the Virgin, God who has become a child.
SMALL EKTENY
KONTAKION
In Tone 1: By Your birth, You sanctified a virgin womb* and fittingly blessed the hands of Simeon.* You have come also now and saved us, O Christ our God;* give peace to Your community in time of war,* and strengthen its rulers, whom You love,* for You alone,* are the Lover of mankind.
IKOS
Let us run to meet the Theotokos, desiring to behold her Son whom she offered to Simeon. The angelic hosts were filled with awe as they beheld Him from their dwelling place and said: Now we see amazing and extraordinary wonders beyond comprehension and expression. The One who created Adam is carried as babe. The One who cannot be contained is held in the arms of the Elder. The One who is infinite in the bosom of the Father voluntarily takes on flesh in a finite manner, for He alone loves all people.
ODE 7
Irmos We praise with fervour the Word of God who sent down dew upon the youths in the furnace as they spoke about heavenly things and who has now taken flesh from the pure Virgin. We sing to Him: Blessed are You, 0 God of our Fathers.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
Simeon cried out: I leave this earth to declare the good tidings to Adam and Eve dwelling in Hades; and with the prophets he sang joyfully: Blessed are You, O God of our Fathers.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
God descended into Hades to deliver those imprisoned there; He gives freedom to all the captives and sight to the blind, and He enables the speechless to cry aloud: Blessed are You, O God of our Fathers.
Glory… Now…
Simeon foretold to the Mother of God: A sword shall pierce your heart, O all-pure Virgin, when you see your Son upon the Cross. He is the One to whom we sing out: Blessed are You, O God of our Fathers.
ODE 8
Irmos The three youths stood together in the unendurable fire, unharmed by the flame. As defenders of righteousness, they sang a hymn of praise: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above all forever.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
O Israel as you behold your glory, Emmanuel, the Child of the Virgin, now offered before the Ark of God, dance and sing together: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above forever.
Refrain: Most Holy Mother of God, save us!
Simeon said: Behold the Child who is God; He shall be a sign of contradiction. Let us sing to Him in faith: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above all forever.
Glory… Now…
God the Word, the Source of Life, now becomes a little child; He shall be the downfall of the disobedient and the rising of those who sing to Him in faith: O all you works of the Lord, bless the Lord and glorify Him above all forever.
[omit Magnificat]
ODE9
O God-bearing Virgin, hope of Christians, protect and guard and save all those who put their trust in you.
Irmos, Tone 3: In the law, the shadow, and the scriptures, we the faithful see a figure: every male child that opens the womb shall be sanctified to God. Therefore do we magnify the first-born Word and Son of the Father who is without beginning, the first-born Child of a Mother who had not known man.
O Virgin Mother of God, Hope of Christians, protect, watch, and save those who have placed their hope In you.
Irmos, Tone 3: In the law, the shadow, and the scriptures, we the faithful see a figure: every male child that opens the womb shall be sanctified to God. Therefore do we magnify the first-born Word and Son of the Father who is without beginning, the first-born Child of a Mother who had not known man.
O Virgin Mother of God, Helper of the world, protect and preserve us from every care and worry.
Irmos: We, the faithful, see the figure of Christ in the shadow and the letter of the law which says: Every male who opens the womb shall be called holy to the Lord. Therefore, we extol the firstborn of the Eternal Father and the Virgin Mother.
O God-bearing Simeon, come and raise up Christ to whom the Virgin gave birth.
Irmos: We, the faithful, see the figure of Christ in the shadow and the letter of the law which says: Every male who opens the womb shall be called holy to the Lord. Therefore, we extol the firstborn of the Eternal Father and the Virgin Mother.
Simeon the Elder receives in his arms the Maker of the Law and Master of all.
Irmos: We, the faithful, see the figure of Christ in the shadow and the letter of the law which says: Every male who opens the womb shall be called holy to the Lord. Therefore, we extol the firstborn of the Eternal Father and the Virgin Mother.
The aged Simeon does not hold Me; but I uphold him, for he entreats Me to let him depart.
O mystical Tongs, how do you carry the Coal? How do you nourish Him who gives food to all?
Irmos: In ancient times the people offered a pair of doves and two young pigeons. Now the holy Simeon and Anna the prophetess, filled with faith, ministered and glorified the Child of the Virgin, the only-begotten Son of the Father as He was brought into the Temple.
O daughter of Phanuel, come and stand with us, giving thanks to Christ our Saviour, the Son of God.
Irmos: In ancient times the people offered a pair of doves and two young pigeons. Now the holy Simeon and Anna the prophetess, filled with faith, ministered and glorified the Child of the Virgin, the only-begotten Son of the Father as He was brought into the Temple.
The wise Anna, calm in spirit, awesomely speaks out, acknowledging Christ as the Creator of heaven and earth.
Irmos: In ancient times the people offered a pair of doves and two young pigeons. Now the holy Simeon and Anna the prophetess, filled with faith, ministered and glorified the Child of the Virgin, the only-begotten Son of the Father as He was brought into the Temple.
O Christ, the King of all, grant the faithful victory over their enemies.
Irmos: In ancient times the people offered a pair of doves and two young pigeons. Now the holy Simeon and Anna the prophetess, filled with faith, ministered and glorified the Child of the Virgin, the only-begotten Son of the Father as He was brought into the Temple.
O pure virgin Mother, the great things done for you are incomprehensible to angels and mortals.
Irmos: Simeon cried out: You have granted me the boundless joy of your salvation, O Christ. Now take me, your servant, who is weary of the shadow, and make me a new preacher of the mystery of grace, as I extol You with praise.
The pure Dove, the unspotted Lamb, carries the Lamb and Shepherd into the Temple.
Irmos: Simeon cried out: You have granted me the boundless joy of your salvation, O Christ. Now take me, your servant, who is weary of the shadow, and make me a new preacher of the mystery of grace, as I extol You with praise.
O Christ, King of all, grant me the gift of tears that I may weep for my soul, lost in evil.
Irmos: Simeon cried out: You have granted me the boundless joy of your salvation, O Christ. Now take me, your servant, who is weary of the shadow, and make me a new preacher of the mystery of grace, as I extol You with praise.
Let us devoutly praise the Divinity, the three Persons who shine with a threefold light.
Irmos: Simeon cried out: You have granted me the boundless joy of your salvation, O Christ. Now take me, your servant, who is weary of the shadow, and make me a new preacher of the mystery of grace, as I extol You with praise.
O Virgin Mary, enlighten my soul which is grievously darkened by the passions of life.
The holy Anna, noble in faith and having the wisdom of years, reverently acknowledged the Master in the Temple; she extolled the Mother of God and praised her before everyone present.
Hymn of Light, Tone 6
Inspired by the Spirit, the Elder Simeon came to the Temple.* He received in his arms the Master of the Law and cried out: O Lord, release your servant from the bonds of the flesh* according to your word, in peace;* because my eyes have seen your revelation,* who is a light to the Gentiles and the salvation of Israel. (3)
At the Praises, Tone 4
In fulfilment of the Law,* the Lover of Mankind now is brought to the Temple.* Simeon takes Him in his aged arms and cries out:* Now let me depart to the blessedness of the world to come;* for I have beheld on this day, clothed in mortal flesh,* the One who is Lord of life and Master of death.
In fulfilment of the Law,* the Lover of Mankind now is brought to the Temple.* Simeon takes Him in his aged arms and cries out:* Now let me depart to the blessedness of the world to come;* for I have beheld on this day, clothed in mortal flesh,* the One who is Lord of life and Master of death.
As a light of revelation to the Gentiles,* You manifested yourself, O Lord.* The Sun of Justice sits upon a light cloud.* You fulfilled the shadow of the Law* and showed the beginning of the new grace.* Therefore, beholding You, Simeon cried out:* Release me from corruption, for I have seen You today.
When You became incarnate as You willed,* You did not separate yourself from the bosom of the Father.* You uphold the whole world with your hand,* yet You were held in the arms of the ever-Virgin,* and You were handed over to the arms of Simeon, the servant of God.* Therefore, he cried out with joy:* Now You may dismiss your servant in peace, O Lord, for I have seen You.
In Tone 6
Glory… Now…
O Christ our God, this day You have been pleased* to rest in the arms of the Elder* as You sit upon the throne of the Cherubim.* Deliver us, who sing your praises, from the force of passions,* and grant salvation to our souls.
DIVINE LITURGY
Entrance
The Lord has made known His salvation;* He has revealed His truth before the nations.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 1: Rejoice, full of grace, Virgin Mother of God!* From you there dawned the Sun of Righteousness, Christ our God,* who enlightens those who dwell in darkness.* And you, O righteous Elder, be glad!* You received in your embrace* the Liberator of our souls,* who grants us resurrection.
Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 1: By Your birth, You sanctified a virgin womb* and fittingly blessed the hands of Simeon.* You have come also now and saved us, O Christ our God;* give peace to Your community in time of war,* and strengthen its rulers, whom You love,* for You alone,* are the Lover of mankind.
Prokeimenon, Tone 3
My soul magnifies the Lord,* and my spirit has rejoiced in God, My Saviour.
verse: Because he has regarded the humility of His handmaid; for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed. (Luke 1:46,48)
Epistle: Hebrews 7:7-17 (NRSV)
Brothers and Sisters, it is beyond dispute that the inferior is blessed by the superior. In the one case, tithes are received by those who are mortal; in the other, by one of whom it is testified that he lives. One might even say that Levi himself, who receives tithes, paid tithes through Abraham, for he was still in the loins of his ancestor when Melchizedek met him.
Now if perfection had been attainable through the levitical priesthood—for the people received the law under this priesthood—what further need would there have been to speak of another priest arising according to the order of Melchizedek, rather than one according to the order of Aaron? For when there is a change in the priesthood, there is necessarily a change in the law as well. Now the one of whom these things are spoken belonged to another tribe, from which no one has ever served at the altar. For it is evident that our Lord was descended from Judah, and in connection with that tribe Moses said nothing about priests.
It is even more obvious when another priest arises, resembling Melchizedek, one who has become a priest, not through a legal requirement concerning physical descent, but through the power of an indestructible life. For it is attested of him, “You are a priest forever, according to the order of Melchizedek.”
Alleluia, Tone 8
verse: Now, O Master, You dismiss Your servant in peace according to Your word.
verse: For my eyes have seen Your salvation, a light for revelation to the Gentiles, and for glory to Your people, Israel. (Luke 2:29,32)
Gospel: Luke 2:22-40 (NRSV)
At that time the parents brought Jesus up to Jerusalem to present him to the Lord (as it is written in the law of the Lord, “Every firstborn male shall be designated as holy to the Lord”), and they offered a sacrifice according to what is stated in the law of the Lord, “a pair of turtledoves or two young pigeons.”
Now there was a man in Jerusalem whose name was Simeon; this man was righteous and devout, looking forward to the consolation of Israel, and the Holy Spirit rested on him. It had been revealed to him by the Holy Spirit that he would not see death before he had seen the Lord’s Messiah. Guided by the Spirit, Simeon came into the temple; and when the parents brought in the child Jesus, to do for him what was customary under the law, Simeon took him in his arms and praised God, saying,
“Master, now you are dismissing your servant in peace, according to your word; for my eyes have seen your salvation, which you have prepared in the presence of all peoples, a light for revelation to the Gentilesand for glory to your people Israel.” And the child’s father and mother were amazed at what was being said about him. Then Simeon blessed them and said to his mother Mary, “This child is destined for the falling and the rising of many in Israel, and to be a sign that will be opposed so that the inner thoughts of many will be revealed—and a sword will pierce your own soul too.”
There was also a prophet, Anna the daughter of Phanuel, of the tribe of Asher. She was of a great age, having lived with her husband seven years after her marriage, then as a widow to the age of eighty-four. She never left the temple but worshiped there with fasting and prayer night and day. At that moment she came, and began to praise God and to speak about the child to all who were looking for the redemption of Jerusalem. When they had finished everything required by the law of the Lord, they returned to Galilee, to their own town of Nazareth. The child grew and became strong, filled with wisdom; and the favor of God was upon him.
Hymn to the Mother of God
O God-bearing Virgin, hope of Christians, protect and guard and save all those who put their trust in you.
and the Irmos, Tone 3: In the law, the shadow, and the scriptures, we the faithful see a figure: every male child that opens the womb shall be sanctified to God. Therefore do we magnify the first-born Word and Son of the Father who is without beginning, the first-born Child of a Mother who had not known man.
Communion Hymn
I will take the chalice of salvation;* and I will call upon the name of the Lord.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 116:13)
Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. 02 лютого.
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
(г. 1): Скажи, Симеоне: Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той, хто від Бога – Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Скажи, Симеоне: Кого в церкві на руках носиш, радіючи?* До кого ти взиваєш і кличеш:* Нині я визволився, бо побачив мого Спасителя.* Це той, хто народився з Діви;* це той, хто від Бога – Бог Слово,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Прийми на руки, Симеоне, того,* кого Мойсей у хмарах бачив на Синаї, коли давав Закон,* а нині, як немовлятко, підкоряється законові.* Це той, хто говорив у Законі, кого провістили пророки,* що задля нас прийняв тіло і спас людину.* Йому поклонімося!
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Ходім і ми, щоб побожними піснями зустрінути Христа,* і приймімо його як Спасителя, що його бачив Симеон!* Це той, кого Давид провістив, що говорив через пророків,* що задля нас прийняв тіло і через Закон промовляв.* Йому поклонімося.
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 2): Кому небесні слуги моляться з тремтінням,* того сьогодні на землі взяв тілесно на руки Симеон* і проповідував, що Бог з’єднався з людьми.* Побачивши в людині – небесного Бога,* і прощаючись з усім туземним, радісно закликав:* Ти, Господи, появив світло невечірнє тим,* що були в темряві, – слава тобі!
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
Кому небесні слуги моляться з тремтінням,* того сьогодні на землі взяв тілесно на руки Симеон* і проповідував, що Бог з’єднався з людьми.* Побачивши в людині – небесного Бога,* і прощаючись з усім туземним, радісно закликав:* Ти, Господи, появив світло невечірнє тим,* що були в темряві, – слава тобі!
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Нині Симеон бере на руки Господа слави,* якого колись на Синайській горі бачив у хмарі Мойсей,* як подавав йому таблиці Закону.* Це той самий, що говорив через пророків,* він же й Творець Закону.* Це той, кого Давид провістив страшним для всіх,* він же має велику й багату милість.
1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Діва свята принесла Пресвятого до храму святителеві,* Симеон же простиг руки та прийняв його і, радіючи, закликав:* Нині, Владико й Господи,* можеш за твоїм словом відпустити слугу твого у мирі.
Слава І нині (г. 6): Нехай відчиняться сьогодні небесні брами,* бо безпочаткове Отцеве Слово, не залишаючи свого Божества,* як людина, приймає нині початок, що підпадає літам* і, як сорокаденне дитятко,* добровільно приноситься Матір’ю Дівою у храм законний.* Симеон-старець приймає його на свої руки, промовляючи:* Відпусти нині слугу твого, Владико,* бо мої очі бачили спасіння твоє.* Ти прийшов у цей світ, щоб спасти рід людський.* Господи, – слава тобі!
Читання
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Виходу читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Промовив Господь до Мойсея того дня, коли вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської, кажучи: «Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матерню утробу, в людини і в скотини, воно моє». І промовив Мойсей до людей: «Пам’ятайте про той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож заховайте закон його. А як приведе вас Господь у землю Ханаанську, як то клявся батькам вашим, відділиш усе, що вперше виходить із матернього лона, Господові; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві. І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? – скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую. Нехай це буде знаком на руці твоїй і печаттю між очима твоїми. Так бо говорить Господь Бог Вседержитель: первородного з синів твоїх даси мені. Коли жінка вродить хлоп’ятко, восьмого дня обріжуть крайню плоть у нього, вона ж тридцять три дні до святині нехай не заходить, поки не сповняться дні очищення її. Як же сповняться дні очищення її, принесе ягня-однолітка на всепалення та голубеня чи горлицю в жертву до входу в намет зборів, священикові. А коли не може спромогтися на ягнятко, то нехай візьме пару горлиць або пару голубенят. І відслужить за неї священик, і вона стане чистою» (Вих. 12, 51-13; 3, 11-12; 14-16)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги пророка Ісаї читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Пророцтво про Єгипет: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет; і перед ним тремтять єгипетські кумири, і серце Єгипту тане в грудях. Збентежиться у них дух Єгипту, і я оберну в ніщо його раду. Вони питатимуться кумирів та чародіїв і тих, що мертвих викликають, і знахурів. Видам Єгипет у руки лютому володареві; жорстокий цар над ним буде царювати, – слово Господа, Бога сил. Зменшаться води у морі, ріка стане сухою, висхне. Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом! Того дня єгиптяни збабіють, вони тремтітимуть, полохатимуться піднятої руки Господа сил, що він на них підійме. Того дня буде жертовник Господеві посеред Єгипетської землі і пам’ятник Господеві при його границі. Це буде знаком і свідоцтвом Господа сил у землі Єгипетській: коли вони взиватимуть до Господа проти гнобителів, він їм зішле спасителя та оборонця, який спасе їх. І Господь дасть себе спізнати Єгиптові, і Єгипет спізнає того дня Господа, і вони служитимуть йому жертвами й дарами та обітуватимуть Господеві обіти й будуть їх виконувати. І хоча Господь скарає Єгипет тяжкою карою, він їх вигоїть; вони навернуться до Господа; він їх вислухає й оздоровить. (Іс. 19, 1; 3-5; 12; 16, 19-22)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги пророка Ісаї читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил». І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій». Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову». І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане. (Іс. 6, 1-12)
Стихири на Литії
(г. 1): Віковічний Бог, що колись на горі Синай дав Мойсеєві Закон,* сьогодні являється як дитина.* Він, як законодавець, виконує закон:* приноситься у храм і віддається старцеві.* Симеон праведний, прийнявши його на руки* і побачивши, що здійснилась обітниця, радісно закликав:* Побачили мої очі таїнство від віків закрите,* в останні ж ці дні появлене;* світло, що розганяє невірних поган і появляє славу новому Ізраїлеві.* Тому звільни слугу твого з узів тіла цього* і відпусти до життя вічного, що не старіється,* даючи світові велику милість.
Той, хто на Синаї в давнину подав Мойсеєві Закон,* сьогодні з милосердя до нас підкоряється законним постановам.* Нині чистий Бог, як свята дитинка, родиться від Чистої* і, як Бог, собі самому приноситься,* визволяючи від законного прокляття,* і просвічує душі наші.
Нині Творець неба і землі* носиться святительськими руками старця Симеона,* а він Духом Святим промовляє:* Нині я визволений, бо побачив Спаса мого.
Слава і нині (г. 5): Споконвічний воплотився і став маленькою дитиною.* Мати Діва приносить його до храму,* щоб виконати обітницю свого Закону,* і Симеон бере його* на руки та й промовляє:* Нині, Святий, за твоїм словом,* відпускаєш у мирі слугу твого,* бо мої очі бачили спасіння твоє.
Стихири на стиховні
(г. 7): Прибери свої палати, Сіоне, щоб прийняти Царя Христа!* Вітай Марію, небесну браму,* бо вона явилася престолом херувимським!* Вони носить Царя слави,* вона − осяйна хмара, – та Діва, що носить на руках Сина,* народженого раніш зірниці.* Тож, узявши його на свої руки, Симеон звістив людям:* Він − Владика життя і смерти, та Спаситель світу.
Стих: Нині відпускаєш слугу твого, Владико,* за твоїм словом, у мирі.
Того, хто засяяв перед віками від Отця,* а на останок вийшов з дівичого лона,* і того, хто на Синайській горі дав Закон,* якого постанові тепер послушний,* принесла до святині Пречиста Мати до Старця святителя і праведника,* якому було обіцяно, що побачить Христа Бога.* Тож, узявши його на свої руки,* Симеон зрадів і закликав:* Це Бог, одноістотний з Отцем і Спаситель душ наших.
Стих: Світло на просвіту поганам* і славу люду твого, Ізраїля.
Кого херувими носять на колісниці й оспівують піснями серафими,* того на руках носить Богородиця Марія,* від якої без мужа він прийняв тіло.* Щоб чин Законодавця виконати,* подає його на руки ієреєві старцеві,* і той, маючи на руках Життя, просить про звільнення від життя,* кажучи: Владико, відпусти мене нині, щоб Адамові звістити,* що я бачив віковічного Бога,* як правдиву дитину і Спаса світу.
Слава і нині: (г. 8): Той, хто носиться на херувимах і якого оспівують серафими,* нині приноситься по закону в Божу святиню.* Він сидить на руках Старця, немов на престолі,* а від Йосифа приймає належні Богові дари:* пару горлиць, як пречисту Церкву і вибраний з-поміж поган народ;* і двоє голубенят, як начальник старого і нового Завітів.* Симеон же прийняв здійснення обітниці* і, благословляючи Діву Марію Богородицю,* прорік їй різні страждання, що мали в ній збутися.* У нього ж він просив відпущення, промовляючи:* Нині відпусти мене, Владико, як ти мені раніш обіцяв,* бо я побачив тебе, споконвічне Світло* і Спаса Господа для Христового люду.
Тропарі
(г. 1):Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.(3 р.)
УТРЕНЯ
Шестипсалм’я
Велика єктенія
Бог Господь… (Пс. 117), глас 1
(г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння. (2 р.)
Слава і нині: (г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися й Ти, старче праведний,* Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.
Мала єктенія
Перший сідальний
(г. 1): Нехай дивується чудові хор ангельський,* а ми, земляни, заспіваймо пісні,* бачивши невимовне Боже приниження,* бо перед ким тремтять хори небесні,* того нині обіймають руки старечі* – єдиного Чоловіколюбця.
Слава і нині: той же
Мала єктенія
Другий сідальний
(г. 1): Той, хто з Отцем перебуває на святім престолі,* зійшов на землю, народився з Діви* і Споконвічний став немовлятком;* його взяв на руки Симеон та радісно промовив:* Нині, Щедрий, звеселивши, відпускаєш у мирі слугу твого.
Слава і нині: той же
Полієлей
Величання
Величаємо тебе, Життєдавче Христе,* і вшановуємо пречисту Матір твою,* яка нині принесла тебе за законом у храм Господній.
Стих: Господь − у святім храмі, і на небі престол його.
Стих: Бачать твій вхід, Боже, вхід Бога мого, царя мого – у святиню.
Стих: Святий храм твій, дивний у правді.
Стих: Домові твоєму, Господи, належить святість на довгі літа.
Слава і нині:
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Мала єктенія
Сідальний
(г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Задля мене ти, Споконвічний, стаєш немовлятком* і береш участь в очищенні, пречистий Боже,* щоб запевнити мене, що ти маєш тіло від Діви.* З цього Симеон навчився й пізнав, що ти Бог з’явлений у тілі,* тож цілує Життя, тішиться і по-старечому кличе:* Відпусти мене, бо я побачив тебе, Життя всіх.
Степенна пісня Антифон 4 (глас 4)
Від юности моєї вельми воюють зі мною пристрасті,* але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси. Ненависники Сіону, ви будете засоромлені Господом,* бо як трава від вогню всохнете.
Слава і нині: Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається,* і таїнственно просвітлюється єдністю Святої Тройці.
Євангеліє
Псалом 44 (г. 4)
Пом’яну ім’я твоє,* в усякім роді і роді.
Стих: Лине з серця мого слово добре; я мовлю: Цареві моя пісня.
Диякон: Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Вірні: Амінь.
Вірні на глас прокімена: Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Стих: Хваліте Бога у святині його.
Стих: Хваліте його у твердині сили його.
Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім.
Вірні: Господи, помилуй (3 р.).
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Священик: Мир всім!
Вірні: І духові твоєму.
Священик: Від Луки святого Євангелія читання.
Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик сам читає Євангеліє.
У той час був у Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: Нині, можеш відпустити раба твого, Владико, за твоїм словом у мирі, бо бачили очі мої спасіння твоє, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу людей твоїх – Ізраїля. (Лк. 8 зач.; 2, 25-32)
Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.
Псалом 50
Після 50-го псалма співаємо:
Слава (г. 6): Молитвами святих апостолів,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.
І нині: Ради молитов пречистої Богородиці,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.
Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.
(г. 6): Нехай відчиняться сьогодні небесні брами,* бо безпочаткове Отцеве Слово, не залишаючи свого Божества,* як людина, приймає нині початок, що підпадає літам* і, як сорокаденне дитятко,* добровільно приноситься Матір’ю Дівою у храм законний.* Симеон-старець приймає його на свої руки, промовляючи:* Відпусти нині слугу твого, Владико,* бо мої очі бачили спасіння твоє.* Ти прийшов у цей світ, щоб спасти рід людський.* Господи, – слава тобі!
Єктенія
Канон
Канон, глас 3
Ірмос 1: Землю, що виникла колись у глибинах,* осяяло сонце,* бо як стіна, стала з обох боків згусла вода,* коли народ проходив і побожно кликав:* Співаймо Господові, бо він дивно прославився!
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Нехай хмари кроплять водою, бо Сонце на хмарі легкій, на руках Нетлінної принесене, Христос у храмі, як Немовлятко, з’явився; тому, вірні, виголосимо: «Співаймо Господеві, бо Він славно прославився».
Укріпіться, руки Симеонові, старістю ослаблені, і ноги старечі, знесилені, скоро рушайте на зустріч Христу та разом з янголами заспіваймо Господеві, бо Він славно прославився.
Слава і нині: Радуйся, земле, і небеса, премудро розпростерті, веселіться, бо Створитель ваш, надвічний Христос, Матір’ю Дівою приноситься до Бога Отця, як Немовлятко; Він бо дивно прославився.
Катавасія (г. 3): Землю, що виникла колись у глибинах,* осяяло сонце,* бо як стіна, стала з обох боків згусла вода,* коли нарід проходив і побожно кликав:* Співаймо Господеві, бо він дивно прославився!
Ірмос 3: Твердине тих, що на тебе надіються,* утверди, Господи, Церкву,* яку ти придбав пресвятою своєю кров’ю.
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Первенець, народжений від Отця надвічно, Ти, як первенець-Немовлятко, від Діви нетлінної народився, щоб спасти Адама.
Щоб відновити першого чоловіка, що через спокусу на дитячий розум перейшов, Бог-Слово, як Дитятко, на землі з’явився.
Слава і нині: Поріддя землі, природою подібне до Бога, що було повернулося в неї, Створитель, ставши Немовлятком, знов, як незмінне, його явив.
Катавасія (г. 3): Твердине тих, що на тебе надіються,* утверди, Господи, Церкву,* яку ти придбав пресвятою своєю кров’ю.
Мала єктенія
Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Вірні: Амінь.
Сідальнип, (г. 4)
На горі Синайській колись Мойсей слід Божий бачив і тихий божественний голос серед хмар сподобився почути; а нині Симеон-старець прийняв на руки Бога, що, не змінившись, прийняв тіло задля нас і радісно бажав відійти до життя вічного від землі, тому і виголосив: «Нині відпусти раба Твого, Владико».
Ірмос 4: Небеса покрила слава твоя, Христе,* бо народившись від святої твоєї нетлінної Матері,* в храмі слави твоєї з’явився ти,* як принесене на руках Немовлятко,* і все сповнилося твоєю хвалою.
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Старче Симеоне, тайнознавче невимовного, — виголосила Богородиця, — прийми на руки Немовлятко, Слово-Христа, про котрого сповіщено Духом, і взивай до Нього: «Все сповнилося хвалою Тобі».
Бачачи Слово надвічне, як на престолі херувимськім, Дівою принесене, Творця всього, Симеон-старець, дивуючись Йому, як Немовляткові, виголосив: «Сповнилося все хвалою Тобі».
Слава і нині: Того, що сподівався ти, Симеоне, прийми, як Дитятко, Христа, божественну втіху народів, закону Творця і Владику, що виконує порядок закону, і до Нього взивай: «Все сповнилося хвалою Тобі».
Катавасія (г. 3): Небеса покрила слава твоя, Христе,* бо народившись від святої твоєї нетлінної Матері,* в храмі слави твоєї з’явився ти,* як принесене на руках Немовлятко,* і все сповнилося твоєю хвалою.
Ірмос 5: Побачивши у видінні на престолі високому Бога,* якого супроводять ангели,* пророк Ісая закликав:* Ой, горе грішному мені,* бо бачив я воплоченого Бога* – невечірнє світло і Господа миру.
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Зрозумів божественний старець явлену вдавні пророкові славу, побачивши Слово, на руках Матери принесене, і виголосив: «Ой, радуйся, Чиста, бо, як на престолі, Ти держиш Бога, Світ незаходимий і Владику миру на руках Своїх».
Вклонившись і припадаючи до ніг Богоматері побожно, старець промовив: «Вогонь Ти носиш, Чиста; боюсь я обняти Немовлятко – Бога, незаходимий Світ і Владику миру».
Слава і нині: Очистився Ісая-пророк, одержавши вугіль від серафима, а старець Симеон виголосив до Богоматері: «Ти, як кліщами, руками просвічуєш мене, подаючи мені Того, що принесла, Світ незаходимий і Владику миру».
Катавасія (г. 3): Побачивши у видінні на престолі високому Бога,* якого супроводять ангели,* пророк Ісая закликав:* Ой, горе грішному мені,* бо бачив я воплоченого Бога* – невечірнє світло і Господа миру.
Ірмос 6: Старець, побачивши очима спасіння,* що людям від Бога прийшло, закликав,* Христе, − ти Бог мій!
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Ти, як камінь, на Сіоні поклався: для непокірливих камінь падіння, а вірним непохитне спасіння.
Маючи істотний образ Того, що раніше віків Тебе народжує, Ти з милосердя Свого нині немічну природу людську на Себе прийняв.
Слава і нині: Відпусти з упокоєм нині, Владико, мене, що вклонився Тобі, як Синові Божому й Синові Діви, Богові, що став Дитятком.
Катавасія (г. 3): Старець, побачивши очима спасіння,* що людям від Бога прийшло, закликав,* Христе, – ти Бог мій!
Мала єктенія
Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти цар миру і Спас душ наших і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Вірні: Амінь.
Кондак, (г. 1)
Лоно Діви освятив ти Різдвом своїм* і руки Симеонові поблагословив, згідно з попереднім об’явленням,* а нині спас ти і нас, Христе Боже.* Тож подай замирення у боротьбі й укріпи народ,* який ти полюбив, єдиний чоловіколюбче.
Ірмос 7: Тебе, Бога − Слово,* що юнаків, які тебе проповідували,* у полум’ї зросив і в нетлінній Діві оселився,* – прославляємо, побожно співаючи:* Благословенний ти, Боже отців наших!
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
«Бажаючи сповістити Адама, що пробував у пеклі, і Єві принести благовість, іду я», — виголошував Симеон праведний, радіючи з пророками: «Благословенний Ти, Боже отців наших».
Спасаючи рід земний, Бог аж до пекла дійде і полоненим принесе визволення, сліпим прозріння, та щоб і німі взивали: «Благословенний Бог отців наших».
Слава і нині: «Твоє серце, Нетлінна, пройме меч, — Симеон Богородиці провістив, — як побачиш на хресті Сина Твого». Йому ж ми співаємо: «Благословенний Бог отців наших».
Катавасія (г. 3): Тебе, Бога – Слово,* що юнаків, які тебе проповідували,* у полум’ї зросив і в нетлінній Діві оселився,* – прославляємо, побожно співаючи:* Благословенний ти, Боже отців наших!
Ірмос 8: Зібрались у нестерпнім вогні* та шкоди від полум’я не зазнавши,* юнаки – провідники побожности, божественну пісню співали:* Усі створіння Господні, благословіть Господа і прославляйте його по всі віки!
Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
«Ось Цей буде приводом для суперечок, бувши Богом і Дитятком, — промовив Симеон-старець, — а ми, вірні, виголосимо: «Благословіть Господа, всі творіння, і прославляйте Його повіки».
Бувши Богом, Цей Бог-Слово, ставши Немовлятком, буде причиною падіння непокірливим і спасіння всім, що з вірою співають: «Всі творіння Господні, благословляйте Господа і прославляйте Його повіки».
Приспів: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа – Господа,* нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Радійте нині, вірні, бачучи Бога, як Немовлятко, Дівою народжене, і виголошуйте: «Благословіть, усі творіння, Господа і прославляйте повіки».
Приспів: Хвалимо, прославляємо, поклоняємось Господеві,* оспівуючи і вихваляючи його по всі віки.
Катавасія (г. 3): Зібрались у нестерпнім вогні* та шкоди від полум’я не зазнавши,* юнаки – провідники побожности, божественну пісню співали:* Усі створіння Господні, благословіть Господа і прославляйте його по всі віки!
Після катавасії восьмої пісні диякон бере кадильницю і, ставши перед іконою Богородиці, мовить:
Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.
Пісня 9
Нема Величає душа моя Господа…, але зараз після виголошення Богородицю і Матір…, хор співає 9-й ірмос із наступними заспівами:
Богородице Діво,* уповання християн!* Покрий, збережи і спаси тих, що на тебе надіються!
Богородице Діво,* добра для світу помічнице!* Покрий і збережи від усякої нужди і печалі!
Незрозуміле для ангелів* і для людей те, що сталося з тобою,* Мати – Діво чиста.
Чиста Голубка,* нескверна Агничка,* Агнця і Пастиря приносить до храму.
Богоносний Симеоне!* Прийди, обійми Христа,* якого народила Діва, чиста Марія.
О кліщі таїнственні!* Як носиш ти жаріючий Вугіль?* Як ти кормиш того, хто все кормить?
Старець Симеон* обіймає руками* Творця закону і Владику всього.
Не Старець тримає мене,* але я – його;* від мене бо просить він відпущення.
Анна праведна* провіщає дивні речі,* визнаючи Христа – Творця неба і землі.
О донько Фануїлова,* прийди і стань з нами * і звеличуй Христа Спаса, Сина Божого!
О Христе всіх Царю!* Подай нам щирі сльози,* щоб оплакувати нашу душу, яку ми в злому погубили.
Ірмос (г. 3): В законній тіні і прообразі бачимо, вірні, образ:* кожний чоловічої статі, що розкриває лоно − святий Богові!* Тому й первородне Слово, Сина Отця вічного,* первородного з непорочної Матері, величаємо.
Мала єктенія
Світильний
Натхнений Духом Старець,* з’явившись у храмі,* прийняв на руки Владику закону, виголошуючи:* Нині звільни мене від узів тілесних,* як сказав ти, з миром,* бо побачив я очима об’явлення народам і спасіння Ізраїля (3 р.)
Стихири
Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Виконуючи то, що записане в Законі,* Чоловіколюбець приноситься нині до храму* і своїми руками приймай його в обійми* Симеон старець, промовляючи;* Нині відпускаєш ти мене до майбутнього блаженства,* бо я побачив тебе сьогодні* обгорнутого в смертне тіло,* хоч ти пануєш над життям* і володієш смертю.
Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.
Виконуючи то, що записане в Законі,* Чоловіколюбець приноситься нині до храму* і своїми руками приймай його в обійми* Симеон старець, промовляючи;* Нині відпускаєш ти мене до майбутнього блаженства,* бо я побачив тебе сьогодні* обгорнутого в смертне тіло,* хоч ти пануєш над життям* і володієш смертю.
Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.
Світлом на просвіту поганам* появився ти, Господи, Сонце правди;* сидячи на легенькій хмаринці,* здійснюєш законний прообраз* і появляєш початок нової благодаті.* Тому, побачивши тебе,* Симеон закликав:* Звільни мене від тлінности,* бо сьогодні я тебе побачив!
Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Божеством, не залишаючи лона Родителя,* ти добровільно прийняв тіло,* і носила тебе в обіймах Вседіва* та й у богоприйнятні руки Симеона віддався ти,* що все держиш своєю рукою.* Тому нині в мирі можеш відпустити* – радісно закликав він* – слугу твого,* бо я побачив тебе, Владико.
Слава і нині (г. 6): Нинішнього дня на руках старечих,* немов на херувимській колісниці, благоізволив ти засісти, Христе Боже.* Визволи під болючих страждань і нас, що до тебе взиваємо,* і спаси, як добрий і чоловіколюбець.
Велике славослов’я
Тропарі
(г. 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво, * бо з Тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш, * що просвічує тих, що в темряві. * Веселися й Ти, старче праведний, * Ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.
Єктенія усильного благання
Прохальна єктенія
Великий відпуст
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Коли диякон виголошує “Примудрістщ, прості” тоді співємо:
Вхідне: Явив Господь спасіння своє, перед народами відкрив правду свою (Пс.97,2).
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 1): Радуйся, благодатна Богородице Діво,* бо з тебе засяло Сонце правди – Христос Бог наш,* що просвічує тих, що в темряві.* Веселися і ти. старче праведний,* ти прийняв в обійми визволителя душ наших,* що дарує нам воскресіння.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак Тріоді, глас 1: Утробу дівичу освятив Ти Різдвом Твоїм* і руки Симеонові благословив Ти, як годилось,* Ти випередив і нині спас нас, Христе Боже,* але утихомир у брані люд Твій і укріпи народ, що його возлюбив Ти,* єдиний Чоловіколюбче.
Прокімен (глас 3):
Величає душа моя Господа* і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби своєї, ось бо віднині ублажать мене всі роди (Лк. 1,48).
Апостол: (Євр 7,7-17):
Браття і Сестри, і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч. Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з’являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона? Бо як міняється священство, конче міняється і закон. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного, бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти – священик повіки за чином Мелхиседека.»
Алилуя (глас 8):
Стих: Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром (Лк 2,29).
Стих: Світло на одкровення поганам і славу людей твоїх, Ізраїля (Лк 2,32).
Євангеліє: (Лк 2,22-40)
У той час принесли батьки дитя Ісус в Єрусалим поставити його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”, – і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.” А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.” Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”
Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.
Замість Достойно: Богородице Діво, уповання християн, покрий, захорони і спаси тих, що на тебе уповають.
Ірмос (глас 3): В законі тіні і писання образ бачимо, вірні: кожний младенець мужеського полу, що отвирає утробу – святий Богу. Тому первороджене Слово безначального Отця – Сина, що первородиться з матері, яка мужа не знає, – величаємо.
Причасний:
Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову (Пс 115,4). Алилуя (х3).