Fifth Sunday after Pascha – Sunday of the Samaritan Woman; Commemoration of the Appearance of the Sign of the Precious Cross over Jerusalem at the Third Hour of the Day during the Reign of Constantine (351); the Holy Martyr Acacius (286-305)
GREAT VESPERS; SUNDAY MATINS AND DIVINE LITURGY
English Source: Royal Doors www.royaldoors.net
GREAT VESPERS
Kathisma Reading: “Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140, In Tone 4
Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
We never cease to adore Your life-giving Cross, O Christ our God,* and we glorify Your Resurrection on the third day.* For You, almighty One, have thereby restored the corrupted nature of all* and reopened the way to heaven,* since You alone are gracious and You love mankind.
The just shall gather around me* when You have been good to me.
O Saviour, You have absolved the penalty of disobedience,* committed through the tree of Eden,* by willingly being nailed to the tree of the Cross.* As almighty God, You descended into Hades* and broke asunder the bonds of Death.* We, therefore, venerate Your Resurrection from the dead* and joyfully cry out to You: * almighty Lord, glory to You!
Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
O Lord, You have battered down the gates of Hades,* and by Your death You have dissolved the realm of Death.* You have freed mankind from corruption,* bestowing life, incorruption, and Your great mercy upon the world.
Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Come, all you people,* let us sing the praises of our Saviour’s Resurrection on the third day.* For we have thereby been delivered from the invincible bonds of Hades,* and we have received incorruption together with eternal life.* Therefore, we cry out to You* after Your crucifixion, burial, and resurrection:* Save us by Your Resurrection, for you love mankind.
If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
The midpoint of the Feast has arrived;* the days which begin with the Resurrection of the Saviour* and are fulfilled in the divine Feast of Pentecost.* Truly it unites both Feasts* and draws light from their double brightness,* giving honour to the Ascension of the Lord,* which prefigures our glory.
I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
Truly Zion heard and was glad* when it received the glad tidings of the Resurrection of Christ.* Faithful children also rejoiced at beholding it.* Seeing the blood of Christ washed away by the Holy Spirit,* the Church prepares to worthily celebrate* the joyous midpoint of these two holy Feasts.
From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
The over-abundant outpouring of the divine Spirit over all is drawing near,* as it is written by the prophet Joel.* The promise of Christ, given to His disciples* after His death, burial, and resurrection,* proclaims the coming of the Comforter.
In Tone 1
For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
At the sixth hour, You came to the well, O Fountain of Wonders,* to ensnare the fruit of Eve;* for at that very hour, * she had been driven from Paradise by the guile of the serpent.* When the Samaritan woman came to draw water,* You said to her, O Saviour:* Give Me water to drink, and I will give you waters of eternal life.* And the woman hastened to the city and proclaimed to the people:* Come and see Christ the Lord, the Saviour of our souls.
In Tone 2
Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
When the Lord came to the well of Jacob,* the Samaritan woman entreated Him, saying:* Give me the water of faith, O Giver of life,* that I may obtain the waters of baptism, joy and salvation.* O Lord, glory to You!
Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Truly, the Son, Word and God, co-eternal with the Father,* the Fountain of Wonders Himself, came to the fountain,* where a woman of Samaria came to draw water.* And when the Saviour saw her, He said to her:* Give me water to drink and go and call your husband.* But she addressed Him as man and not as God;* wishing to conceal the truth from Him,* she said: I have no husband.* And the Master replied: You have said the truth, that you have no husband;* for you have had five husbands,* and the one whom you now have is not your husband.* Amazed by these words, she went to the town* and proclaimed to the crowds, saying:* Come and behold Christ who grants the world great mercy.
In Tone 6, Glory…
Jesus met the Samaritan woman at Jacob’s well.* The One who covers the earth with clouds asks water of her.* O, what a wonder!* The One who rides on the Cherubim converses with an adulterous woman.* The One who suspended the earth on the waters asks for water.* The One who caused the springs of water and their lakes to overflow seeks water.* He truly desires to save this woman from the snares of the Enemy* and to fill her with living water* to extinguish the flames of her passions;* for He alone is compassionate and the Lover of Mankind.
In Tone 4, Now…
O Mother of God, because of You David the Prophet* became an ancestor of God;* he foretold and sang a joyous hymn of praise* and cried out to Him who worked wonders in you:* “The Queen stood at your right hand.”* God revealed you as a life-giving mother,* when He chose to be incarnate of you without a father.* He renewed in man His image which the passions had corrupted.* He found the lost sheep in the mountains, carried it on His shoulders,* offered it to the Father, generously numbered it among the powers of heaven,* and saved the whole world, since He is Christ of great and rich mercy.
Aposticha
In Tone 4
In being lifted upon the Cross, O Lord,* You abolished the curse which we had inherited from our fathers.* By going down into Hades,* You freed from eternal captivity those imprisoned there* and granted incorruption to mankind.* We, therefore praise Your life-giving and redeeming Resurrection.
The Paschal Stichera are now sung in the customary manner:
Let God arise;* let His enemies be scattered!
Today a sacred Pascha is revealed to us.* A new and holy Pascha.* A mystical Pascha.* A Pascha worthy of veneration.* A Pascha which is Christ the Redeemer,* a blameless Pascha.* A great Pascha.* A Pascha of the faithful.* A Pascha which has opened for us the gates of Paradise.* A Pascha which sanctifies all the faithful.
As smoke vanishes,* let them vanish.
Come* from that scene, O women bearers of glad tidings,* and say to Sion:* Receive from us the glad tidings of joy* of Christ’s Resurrection:* Exult and be glad,* and rejoice, O Jerusalem,* seeing Christ the King* who comes forth from the tomb like a Bridegroom in procession!
So let sinners flee from before the face of God;* but let the righteous rejoice!
The myrrh-bearing women* at the break of dawn* drew near to the tomb of the LifeGiver.* There they found an angel* sitting upon the stone,* he greeted them with these words:* Why do you seek the living among the dead?* Why do you mourn the incorrupt amid corruption?* Go: proclaim the glad tidings to His disciples.
This is the day which the Lord has made:* Let us rejoice and be glad in it!
Pascha of beauty!* The Pascha of the Lord!* Pascha!* A Pascha worthy of all honour* has dawned on us.* Pascha! Let us embrace each other joyously!* Pascha, ransom from affliction!* For today as from a bridal chamber* Christ has shown forth from the Tomb,* and filled the women with joy saying:* “Proclaim the glad tidings to the Apostles!”
In Tone 8, Glory…
When You appeared in the flesh, O Christ God,* to accomplish You plan of salvation,* the Samaritan woman heard the word of God’s love for us.* She left the well and ran to the town and said:* Come and see the One who knows the secrets of our hearts;* can this be the Christ, the Messiah whom we await,* the One who bestows great mercy?
Now…
This is the day of Resurrection,* let us be illumined by the Feast!* Let us embrace each other!* Let us call “Brothers!”* even those that hate us* and forgive all by the Resurrection,* and so let us cry:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life!
Troparia
In Tone 4
When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles;* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,** granting to the world great mercy.”
In Tone 8, Glory… Now…
At the mid-point of the Feast, O Saviour,* water my thirsty soul with streams of true godliness;* for You cried out to all: Let any who thirst come to Me and drink.** O Source of life, Christ our God, glory to You!
DIVINE LITURGY
After Blessed is the kingdom we sing Christ is risen from the dead, trampling death by death, and to those in the tombs, giving life, thrice.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4 – When the disciples of the Lord learned from the angel the glorious news of the resurrection and cast off the ancestral condemnation, they proudly told the apostles: “Death has been plundered! Christ our God is risen, granting to the world great mercy.”
Troparion, Tone 8 – At the mid-point of the Feast, O Saviour, water my thirsty soul with the streams of true godliness; for You cried out to all: Let any who thirst, come to Me and drink. O Source of life, Christ our God, glory to You!
Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 8 – Drawn to the well by faith, the Samaritan woman beheld You, the Water of wisdom, and drinking abundantly of You, she inherited the heavenly Kingdom for ever, becoming everlastingly glorious.
Now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 4 – At the mid-point of the Feast according to the Law, Maker of all things and Master, You said to those present, O Christ God: Come, and draw the water of immortality. And so we fall before You crying out with faith: Grant us Your mercies, for You are the source of our life.
Prokeimenon, Tone 3
Sing to our God, sing; sing to our King, sing
verse: Clap your hands, all you nations; shout unto God with the voice of joy.
Epistle: Acts 11:19-26, 29-30 (NRSV)
In those days, those who were scattered because of the persecution that took place over Stephen traveled as far as Phoenicia, Cyprus, and Antioch, and they spoke the word to no one except Jews. But among them were some men of Cyprus and Cyrene who, on coming to Antioch, spoke to the Hellenists also, proclaiming the Lord Jesus. The hand of the Lord was with them, and a great number became believers and turned to the Lord. News of this came to the ears of the church in Jerusalem, and they sent Barnabas to Antioch. When he came and saw the grace of God, he rejoiced, and he exhorted them all to remain faithful to the Lord with steadfast devotion; for he was a good man, full of the Holy Spirit and of faith. And a great many people were brought to the Lord. Then Barnabas went to Tarsus to look for Saul, and when he had found him, he brought him to Antioch. So it was that for an entire year they met with the church and taught a great many people, and it was in Antioch that the disciples were first called “Christians.”
Alleluia, Tone 4
verse: Poise yourself and advance in triumph and reign in the cause of truth, and meekness and justice.
verse: You have loved justice and hated iniquity.
Gospel: John 5:1-15 (NRSV)
At that time Jesus, came to a Samaritan city called Sychar, near the plot of ground that Jacob had given to his son Joseph. Jacob’s well was there, and Jesus, tired out by his journey, was sitting by the well. It was about noon.
A Samaritan woman came to draw water, and Jesus said to her, “Give me a drink.” (His disciples had gone to the city to buy food.) The Samaritan woman said to him, “How is it that you, a Jew, ask a drink of me, a woman of Samaria?” (Jews do not share things in common with Samaritans.) Jesus answered her, “If you knew the gift of God, and who it is that is saying to you, ‘Give me a drink,’ you would have asked him, and he would have given you living water.” The woman said to him, “Sir, you have no bucket, and the well is deep. Where do you get that living water? Are you greater than our ancestor Jacob, who gave us the well, and with his sons and his flocks drank from it?” Jesus said to her, “Everyone who drinks of this water will be thirsty again, but those who drink of the water that I will give them will never be thirsty. The water that I will give will become in them a spring of water gushing up to eternal life.” The woman said to him, “Sir, give me this water, so that I may never be thirsty or have to keep coming here to draw water.”
Jesus said to her, “Go, call your husband, and come back.” The woman answered him, “I have no husband.” Jesus said to her, “You are right in saying, ‘I have no husband’; for you have had five husbands, and the one you have now is not your husband. What you have said is true!” The woman said to him, “Sir, I see that you are a prophet. Our ancestors worshiped on this mountain, but you say that the place where people must worship is in Jerusalem.” Jesus said to her, “Woman, believe me, the hour is coming when you will worship the Father neither on this mountain nor in Jerusalem. You worship what you do not know; we worship what we know, for salvation is from the Jews. But the hour is coming, and is now here, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for the Father seeks such as these to worship him. God is spirit, and those who worship him must worship in spirit and truth.” The woman said to him, “I know that Messiah is coming” (who is called Christ). “When he comes, he will proclaim all things to us.” Jesus said to her, “I am he, the one who is speaking to you.”
Just then his disciples came. They were astonished that he was speaking with a woman, but no one said, “What do you want?” or, “Why are you speaking with her?” Then the woman left her water jar and went back to the city. She said to the people, “Come and see a man who told me everything I have ever done! He cannot be the Messiah, can he?” They left the city and were on their way to him.
Meanwhile the disciples were urging him, “Rabbi, eat something.” But he said to them, “I have food to eat that you do not know about.” So the disciples said to one another, “Surely no one has brought him something to eat?” Jesus said to them, “My food is to do the will of him who sent me and to complete his work. Do you not say, ‘Four months more, then comes the harvest’? But I tell you, look around you, and see how the fields are ripe for harvesting. The reaper is already receiving wages and is gathering fruit for eternal life, so that sower and reaper may rejoice together. For here the saying holds true, ‘One sows and another reaps.’ I sent you to reap that for which you did not labor. Others have labored, and you have entered into their labor.”
Many Samaritans from that city believed in him because of the woman’s testimony, “He told me everything I have ever done.” So when the Samaritans came to him, they asked him to stay with them; and he stayed there two days. And many more believed because of his word. They said to the woman, “It is no longer because of what you said that we believe, for we have heard for ourselves, and we know that this is truly the Savior of the world.”
Hymn to the Mother of God
Virginity is alien to mothers and childbearing is foreign to virgins; yet in you, O Mother of God, both of them came together. Therefore, we and all the nations of the earth without ceasing magnify you.
Communion Hymn
Receive the Body of Christ;* taste the fountain of immortality.* Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest.* Alleluia, alleluia,* alleluia.
5-а Неділя Пасхи. Неділя Самарянки. Спогад про явлення на небі, у святому місті Єрусалимі, знамени чесного Хреста. Св. мч. Акакія. 07 травня.
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 4): Животворному твоєму хрестові* безперестанно поклоняючись, Христе Боже,* славимо твоє на третій день воскресіння.* Бо ним ти, Всесильний, обновив наднищену людську природу* і відновив нам вхід до Неба,* як єдиний добрий і чоловіколюбець.
- Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Ти, Спасе, знищив кару за непослух щодо дерева,* бо добровільно дав себе прибити на хреснім дереві* і, як всесильний, зійшовши в ад,* як Бог, розірвав ти смертні окови.* Тому й поклоняємось твоєму з мертвих воскресінню, радісно кличучи:* Всесильний Господи, – слава тобі!
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Брами адові знищив ти, Господи,* і твоєю смертю здолав царство смерти,* людський же рід ти визволив з тлінности,* дарувавши світові життя і нетлінність,* і велику милість.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Прийдіть, люди, оспівуймо* Спасове на третій день воскресіння,* яким ми визволилися з міцних адових оковів,* і всі прийняли нетлінність і життя, взиваючи:* Ти, що розп’явся і був похований та й воскрес,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
(г. 4): Настала половина днів* від спасенного Воскресіння,* якими закінчиться божественна П’ятидесятниця.* Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи,* заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу* вознесіння Владики.
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Сіон почув вістку про Христове воскресіння і звеселився,* а вірні його сини зраділи, коли його побачили,* як Духом обмиває погань христоубивства.* Торжественно готовиться святкувати обох празників радісне переполовинення.
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Наближається, як написано,* щедре злиття Божого Духа на всіх:* переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці,* яку Христос дав своїм учням після смерти,* поховання та воскресіння,* що справдиться через об’явлення Утішителя.
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
(г. 1): До джерела опівдні прийшов ти, Джерело чудес,* щоб уловити Євин плід,* бо і Єва, обманена змієм, вийшла колись опівдні з раю.* Оце наблизилась самарянка, щоб зачерпнути води.* Побачивши ж її Спас, каже:* Дай мені напитись води і я напою тебе водою живою.* Сповнена мудрости, вона побігла в місто,* щоб звістити народові:* Прийдіть і погляньте* на Христа Господа, Спаса душ наших!
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
(г. 2): Коли прийшов до криниці Господь,* самарянка благала Добросердого:* Дай мені воду віри* і матиму джерельну воду, радість і спасіння.* Життєдавче, Господи, – слава тобі!
- Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
До джерела прийшов споконвічний* і співістотний Син і Слово Отця,* бувши Джерелом оздоровлень.* Тоді з Самарії прийшла жінка зачерпнути води.* Побачивши її, Спаситель каже: Дай мені напитися води* і йди та приклич свого чоловіка.* Вона ж, – як до людини, а не до Бога,* – пробуючи потаїтись, каже: Не маю чоловіка.* А Учитель до неї: Правду ти сказала – не маю чоловіка,* бо п’ять чоловіків мала ти,* але й той, що його нині маєш, не є твій чоловік.* І здивувалась вона тим словом, побігла до міста* і голосно повідала народові, кажучи:* Ходіть і побачите Христа,* що дає світові велику милість.
Слава (г. 6): При криниці Якова стрінув Ісус самарянку* та й просить у неї напитися води той,* що хмарами обгортає землю.* О, чудо! Той, кого носять херувими, з блудницею розмовляє!* Просить води той, хто на водах землю завісив!* Води шукає той, хто наливає джерела й озера,* вельми бажаючи приєднати ту,* що її поневолив ненависний ворог,* і, як єдиний добросердний Чоловіколюбець,* напоїти живою водою ту, що тяжко томилася грішною гарячкою.
І нині (догмат г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.
Стихири на стиховні
(г. 4): Господи, ти вийшов на хрест,* прадідне наше прокляття усунув* і, вступивши в ад, ти визволив довічних в’язнів,* даючи людському родові нетлінність.* Тож, прославляючи тебе за це,* славимо твоє життєдайне і спасенне воскресіння.
Стих (г. 5): Хай воскресне Бог,* і розбіжаться вороги його.
Пасха священна нам сьогодні з’явилась:* Пасха нова, святая;* Пасха таємна* Пасха преславна;* Пасха – Христос визволитель;* Пасха непорочна;* Пасха велика;* Пасха вірних;* Пасха, що райські двері нам відчиняє;* Пасха, що освячує всіх вірних.
Стих: Як щезає дим,* хай вони щезнуть.
Прийдіте після видіння, жінки благовісниці,* і скажіть Сіонові:* Прийми від нас радісну новину* про Воскресіння Христове!* Веселися, торжествуй* і радуйся, Єрусалиме,* побачивши Царя Христа,* що немов жених із гробу виходить.
Стих: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого,* а праведники хай звеселяться.
Мироносиці жінки,* рано-вранці прийшовши* до гробу Життєдавця,* знайшли ангела* що сидів на камені,* а він, провістивши їм, так мовив:* Чому шукаєте Живого між померлими?* Чому оплакуєте у тлінні Нетлінного?* Ідіть, і проповідуйте його учням!
Стих: Це день, що його створив Господь,* тож радіймо і веселімся в нім.
Пасха красна,* Пасха Господня;* Пасха* Пасха преславная нам засіяла;* Пасха! Радісно одні одних обнімімо!* О Пасхо, визволення від скорбот!* Нині бо з гробу,* наче зо світлиці, засіяв Христос,* жінок же радістю наповнив, мовивши:* Проповідуйте апостолам.
Слава (г. 8): Коли ти, Христе Боже,* задля несказанного провидіння тілесно появився на землі,* самарянка, почувши твоє слово, Чоловіколюбче,* лишила черпаки при криниці,* побігла й сказала городянам:* Ходіть і побачите Серцевідця!* Чи, бува, не він – очікуваний Христос,* що має велику милість?
І нині (г. 5): Воскресіння день!* Просвітімся торжеством* і одні одних обнімімо* та скажімо: Браття!* І тим, що ненавидять нас* простім все з Воскресінням,* і так усі заспіваймо:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував.
Тропарі
(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.
Слава І нині: (г. 8): В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами,* до всіх бо, Спасе, закликав Ти:* Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є.* Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.
УТРЕНЯ
УТРЕНЯ
Священик: Слава святій, одноістотній, животворній і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Христос воскрес із мертвих,* смертю смерть подолав* і тим, що в гробах, життя дарував.
Наперемінку зі священиками цей тропар співається тричі
Слава во вишніх Богу, і на землі мир,* в людях благовоління (3 р.).
Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою (2 р.).
Шестипсалм’я
Псалом 3 (У понеділок)
О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстало проти мене.
Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі».
Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.
Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.
Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.
Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.
Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.
У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.
Псалом 37 (У вівторок)
О Господи, не докоряй мені в твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.
Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.
Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.
Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.
Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.
Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.
Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.
О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.
Серце моє розколотилось, сила мене полишила,* і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене.
Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.
І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.
Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.
На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.
Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.
Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.
А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.
Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.
Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.
Псалом 62 (У середу)
Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.
Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.
Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.
Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.
Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.
Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.
Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.
Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.
Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.
Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.
Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.
А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже. (3 р.)
Господи, помилуй. (3 р.)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Псалом 87 (У четвер)
Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.
Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.
Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.
Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.
Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.
Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.
Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.
Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.
Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.
Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?
Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?
Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?
Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.
Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?
Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.
Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.
Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.
Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.
Псалом 102 (У п’ятницю)
Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.
Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.
Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.
Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим.
Він показав Мойсеєві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.
Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.
Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.
Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.
Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші.
Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.
Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.
Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.
Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.
Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.
І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.
Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.
Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.
Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.
Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!
Псалом 142 (У суботу й неділю)
О Господи, почуй мою молитву,* у твоїй вірності нахили вухо своє до мольби моєї; вислухай мене в твоїй правді.
І не входь у суд із твоїм слугою,* бо ніхто з живих не виправдається перед тобою.
Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю,* він оселює мене в пітьмі, як давно померлих.
Дух мій тривожиться в мені* і серце моє жахається в мені всередині.
Я згадую дні давні,* роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую.
До тебе простягаю мої руки;* моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає.
Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій.* Не крий твого обличчя від мене, щоб я не став, як ті, що сходять у яму.
Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь.* Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, бо до тебе я підношу мою душу.
Спаси мене, Господи, від ворогів моїх* – бо до тебе прибігаю.
Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.* Нехай твій добрий дух веде мене по рівній землі.
Живи мене, о Господи, імени твого ради,* у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу.І в гніві твоєму знищ моїх супротивників.* І вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я твій слуга.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:
І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Під час рецитування псалмів, священик читає потиху перед св. дверми оці молитви:
Утренні молитви
Велика єктенія
Диякон: В мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з висот і спасіння душ наших, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, за блаженнішого Патріарха нашого (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За Богом бережений народ наш, за правління і все військо, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне місто, країну і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорби, гніву і нужди, Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Бог Господь… (Пс. 117), глас 4
Бог – Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє.
Стих: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.
Стих: Вони навколо обступили мене, але я ім’ям Господнім переможу їх.
Стих: Я не вмру, а житиму і розказуватиму про діла Господні!
Стих: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.
Тропарі
(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість. (2 р.)
Слава: І нині: (г. 8): В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами, * до всіх бо, Спасе, закликав Ти: * Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є. * Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.
По тропарях читає читець чергову катизму, після якої диякон перед св. дверми виголошує малу єктенію:
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Твоя влада і Твоє єсть царство і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Перший сідальний
(г. 4): Мироносиці, поглянувши на вхід до гробу,* і неспроможні знести ангельського сяйва,* дивилися з тремтінням, промовляючи:* Чи не вкрадено, бува, того, що відкрив рай розбійникові?* Чи не встав той, що перед страстями заповів учням воскресіння?* Воістину воскрес Христос,* що дав тим, що були в аді, життя і воскресіння!
Слава і нині: Тебе, Богородице, величаємо, співаючи:* Ти гора, від якої несказанно відколовся камінь* і знищив адські брами.
Відтак читець читає другу чергову катизму, диякон виголошує другу малу єктенію:
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо благий і Чоловіколюбець Бог єси і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Другий сідальний
(г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Твоїм добровільним,* Спасе, рішенням ти перетерпів хрест;* смертні ж люди в новім поклали гробі тебе,* що словом створив сторони світу.* Тому зв’язано було смерть,* несамовитого міцно полонено,* і всі, що в аді, окликами привітали життєдайне твоє воскресіння:* Христос воскрес* і життєдавцем перебуває навіки!
Слава і нині (самоподібний): Здивувався Йосиф,* бачивши надприродне, і в дусі добачав:* Немов дощ на руні в твоїм, Богородице,* безсіменнім зачатті,* і кущ вогнем неопалимий, і жезл Арона розквітлий.* Свідчивши це, Обручник твій і охоронець кликав до священиків:* Діва народжує і по родинах далі Дівою зостається.
Вірні відразу співаєють:
Ангельський хор
Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Ангельський хор здивувався,* бачивши до мертвих зарахованим тебе, Спасе,* що силу смерти знищив, і з собою Адама підняв* та з аду всіх визволив.
Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Нащо миро* зі сльозами, Учениці, жалібно змішуєте?* – запитав світлоносний ангел при гробі мироносиць.* Гляньте на гріб і зрозумійте,* що воскрес Спаситель з гробу.
Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Рано на світанку* мироносиці поспішали до гробу твого, плачучи,* але з’явився їм ангел і прорік:* Пора голосіння минула, не плачте;* про воскресіння ж звістіть апостолам!
Стих: Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Мироносиці – жінки,* що з миром прийшли до гробу твого, Спасе, ридали.* Ангел же їм сказав, мовивши:* Чому між мертвими живого шукаєте?* Він бо, як Бог, воскрес із гробу.
Слава: Поклонімось Отцю,* і його Сину, і Святому Духові,* Святій Тройці* в одній сутності,* з серафимами взиваючи:* Свят, свят, свят єси, Господи.
І нині: Життєдавця породивши, ти, Діво,* Адама з гріха визволила,* Єві радість замість смутку подала,* а відпалих від життя повернув до нього той,* що з тебе тіло прийняв – Бог і чоловік.
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо благословилося і прославилося ім’я Твоє Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Іпакой, глас 4
Мироносиці, які довідалися про твоє, Христе, преславне воскресіння,* поспішно оповістили апостолам,* що ти воскрес, як Бог,* подавши світові велику милість.
Степенна пісня, глас 4
Антифон 1:
Від юности моєї вельми воюють зі мною пристрасті,* але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси.
Ненависники Сіону, ви будете засоромлені Господом,* бо як трава від вогню всохнете.
Слава і нині: Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається,* і таїнственно просвітлюється єдністю Святої Тройці.
Антифон 2:
Із глибини душі моєї щиро взивав я до Тебе, Господи, і нехай вислухають мене Божественні вуха Твої.
Всякий, хто покладає надію на Господа, вищий за всіх скорботних.
Слава і нині: Духом Святим проливаються благодатні потоки і напоюють усе творіння на оживлення.
Антифон 3:
Нехай піднесеться серце моє до Тебе, Слово, і нехай ніщо із земного не звабить мене до слабкості.
Як любить хто свою матір, то Господа повинен більше любити.
Слава і нині: У Святому Дусі багатство Богопізнання, дослідження й премудрости, бо в Ньому всі веління Отця відкриває Слово.
Євангеліє
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир всім.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Прокімен, глас 4
Псалом 43
Воскресни, Господи, поможи нам, і визволь нас Імени Твого ради.
Стих: Боже, нашими вухами ми чули і батьки наші оповіли нам.
Диякон: Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Вірні на глас прокімена: Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Стих: Хваліте Бога у святині його.
Стих: Хваліте його у твердині сили його.
Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім.
Вірні: Господи, помилуй (3 р.).
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.
Священик: Мир всім!
Вірні: І духові твоєму.
Священик: Від Йоана святого Євангелія читання.
Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик сам читає Євангеліє.
У той час, першого дня тижня, Марія Магдалина прийшла до гробу вранці, як ще не розвиднілось; аж ось бачить, що камінь відкочено від гробу. Отож побігла вона і прийшла до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, і каже їм: – Взяли Господа з гробу, і не знаємо, де його поклали. Пішов Петро й той інший учень, і приходять до гробу. Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тому й прибув до гробу перший. Нахилившися, він бачить – лежить плащаниця, однак, не ввійшов. Приходить тоді слідом за ним Симон-Петро і, ввійшовши до гробу, бачить, що лежить плащаниця, і хустка, що була на голові в нього; лежала ж вона не з плащаницею, а згорнена збоку, на іншому місці. Тоді ввійшов і той інший учень, який перший був прийшов до гробу, і побачив і увірував. Вони бо не знали ще Писання, що він мав воскреснути з мертвих. Тоді учні вернулися знову до себе додому. (Йо. зач. 63; 20, 1-10)
Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі.
Воскресіння Христове
(г. 6): Воскресіння Христове бачивши,* поклонімось святому Господу Ісусові,* єдиному безгрішному.* Хресту твоєму поклоняємось, Христе,* і святе воскресіння твоє величаємо і славимо,* бо ти – Бог наш,* крім тебе іншого не знаємо,* ім’я твоє призиваємо.* Прийдіть, усі вірні,* поклонімось святому Христовому воскресінню,* це бо прийшла через хрест радість усьому світові.* Завжди благословляючи Господа,* славимо воскресіння його,* бо, розп’яття перетерпівши,* він смертю смерть переміг. (3 р.)
Псалом 50
Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.
Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене.
Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною.
Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив;
То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити.
Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя.
Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені.
Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу.
Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені.
Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти.
Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму.
Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене.
Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене.
Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться.
Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою.
Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою.
Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі.
Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.
Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські.
Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців.
Після 50-го псалма співаємо:
Слава (г. 6): Молитвами святих апостолів,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.
І нині: Ради молитов пречистої Богородиці,* Милостивий, очисти* безліч гріхів наших.
Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого.
Воскрес Ісус із гробу,* як провістив,* подав нам життя вічне* і милість велику.
Єктенія
Диякон: Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворя́щого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотих, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і святого мученика Акакія, і всіх Святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.
Вірні: Господи, помилуй (12 р.).
Священик: Благодаттю і щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким ти благословенний єси, з пресвятим і благим і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Канон
(Якщо скорочується Канон, перейди до Пісня Богородиці).
Канон, глас 4, кир Теофана, акростих якого: Переполовення свят превеликих похвалю.
(Якщо скорочується Канон, перейди до Пісня Богородиці).
Пісня 1. Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшовши Ізраїль, хрестовидними Мойсеевими руками Амаликову силу в пустелі переміг.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Великі благодіяння, незбагненні розумом, божественного Твого втілення, Владико, сяють нам; дари ж благодаті і божественне сяйво подають нам благо.
Прийшов Ти, Христе, сяйво Божества явно показуючи на святі; бо Ти для спасенних – радісне свято, і спасіння нашого заступник.
Премудрість, правда і визволення у Бога, був Ти, Господи, для нас, від землі до небесної проводячи висоти, і Духа Божественного даруючи.
Слава, і нині: Богородичний: Плоть Твоя, Владико, у гробі не зазнала тління, бо вона утворилася без сімені, тому й не прийняла тління, притаманного нашому єству, якого від початку в ньому не було, і тому воно й не діяло.
Катавасія: Воскресіння день,* просвітімся люди!* Пасха Господня, Пасха – від смерти бо до життя* і від землі до небес Христос Бог нас перевів,* – перемоги пісню співаємо.
Пісня 3. Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і пристановище, й утвердження.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Вод животворних джерела відкрив Ти Церкві: якщо хто має спрагу, нехай приходить і п’є, – взиває Благий.
Про вознесіння від землі на небо відкрито говорив Ти, обіцяючи послати з неба Духа Святого.
Слава, і нині: Богородичний: Господь, єством животворчий, від Діви народився і всім вірним дарував безсмертя як Милосердний.
Катавасія: Прийдіте, пиймо нове пиття,* що не з каменя неплідного чудесно випливає,* але з нетління джерела, яке виточив із гробу Христос;* в ньому ми утверджуємось.
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти Бог наш і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Кондак (г. 4): В переполовення законного празника, всіх Творче і Владико, * до предстоящих глаголив Ти, Христе Боже: * Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя. * Тому до Тебе припадаємо і вірно кличемо: * Щедроти Твої даруй нам, * бо Ти є джерело життя нашого.
Песнь 4. Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на хресті, Сонце праведне, і стала в чині своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Зруйнував Ти врата смерти силою Твоєю, путь життя показав, безсмертя двері відкрив тим, хто з вірою взиває: слава силі Твоїй, Господи.
У переполовення свята, що має кінець і начало, як безначальний Владика став Ти посеред, промовляючи: богомудрі, прийдіть, насолоджуйтеся божественними дарами.
Як Бог маючи над усіма владу, як всемогутній подолав державу смерти, Христе, обіцяючи послати Духа Святого, що від Отця походить.
Слава, і нині: Богородичний: Подаєш щедро благодать тим, хто Тебе оспівує, Мати безневісна, і просиш за них прощення гріхів у Тобою народженого Превічного Слова, Пречиста.
Катавасія: На божественній сторожі,* богонатхнений Аввакум хай стане з нами,* і покаже світлоносця-ангела,* що ясно звіщає:* Нині спасіння світові,* бо воскрес Христос,* як всемогутній.
Пісня 5. Ірмос: Ти, Господи мій, Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з темряви невідання тих, що з вірою оспівують Тебе.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Божественних свят переполовення досягнувши, довершених божественних чеснот поспішаймо навчатися, богомудрі.
Воістину нинішнє святе торжество – переполовен-ня: найбільших бо свят – корінь, і радують обидва.
Слава, і нині: Богородичний: Розум архангельський не може зрозуміти Твоє невимовне від Діви пречисте Різдво, Спасе Многомйлостивий.
Катавасія: Від раннього ранку чуваймо* і, замість мира, пісню принесім Владиці,* і Христа побачимо – правди Сонце,* що всім життя освітлює.
Пісня 6. Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, -взиває Церква до Тебе, від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребер Твоїх ради милости Твоєї.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Нині настало переполовення П’ятдесятниці: спочатку Божественної Пасхи божественною радістю озорені, потім благодаттю Утішителя засяяли.
Говорив Ти, Христе, стоячи у храмі, юдейському зібранню, відкриваючи Свою славу і засвідчуючи Свою спорідненість з Отцем.
Слава, і нині: Богородичний: Будь мені заступницею і стіною непорушною, Пресвята Богородице, визволяючи мене від мирських спокус, і осяваючи Божественним світлосяйвом.
Катавасія: Зійшов ти, Христе, в глибини підземні,* і розбив кайдани вічні,* що держали ув’язнених,* і на третій день,* як із кита Йона, воскрес ти із гробу.
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти цар миру і Спас душ наших і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Кондак, (г. 8): З вірою прийшовши на кладязь, * самарянка виділа Тебе, премудрости воду, * якої напившись обильно, * царство вишнє унаслідувала повік * приснославна.
Песнь 7. Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше, ніж полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Всемогутністю зруйнував Ти, Спасе, смертну силу, стезю життя показав людям, Чоловіколюбче, тим, хто вдячно до Тебе взиває: благословенний Ти в храмі слави Твоєї, Господи.
Бачачи плоть, зібрання єврейське не розуміло Тебе, Слово Боже, але ми Тебе оспівуємо: благословенний Ти в храмі слави Твоєї, Господи.
Слава, і нині: Богородичний: Свята Божественна оселе Всевишнього, радуйся, бо через Тебе, Богородице, дано радість тим, що взивають: благословенна Ти в жонах, Пренепорочна Владичице.
Катавасія: Той, хто юнаків із печі визволив,* ставши людиною, терпить, як смертний* і стражданням зодягає смертне красою нетління,* єдиний благословенний отців Бог і препрославлений.
Пісня 8. Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Приспів: Слава Тобі Боже наш, слава Тобі.
Величний із гробу воскрес, славою Божества прикрашений, апостолам Твоїм, Господи, Ти явився, обіцяючи послати дійство Духа їм, що взивають: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Умертвив Ти пекло як Бог Живоначальний, усім виточив Ти життя вічне; Тебе ж нині зображає явно радість цих світлоносних днів, що взивають: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Як Сонце правди, Христе, явився Ти, пославши проміння світу – апостолів Твоїх, що носять Тебе, Світло незбагненне, і морок невідання очищають, взиваючи: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Приспів: Благословім Отця, і Сина, і Святого Духа – Господа, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний: Ось нині відійшов явно від коліна Іуди князь і вождь; Ти бо, Всенепорочна, породила раніше обіцяне уповання народів – Христа Бога, Його ж оспівуємо: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Приспів: Хвалимо, прославляємо, поклоняємось Господеві,* оспівуючи і вихваляючи його по всі віки.
Катавасія: Цей провіщений і святий день,* перший по суботі,* царський і Господній,* свято над святами і торжество всіх торжеств:* в цей день прославляймо Христа навіки.
Пісня Богородиці
Після катавасії восьмої пісні диякон бере кадильницю і, ставши перед іконою Богородиці, мовить:
Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.
Нема Величає душа моя Господа…, але зараз після виголошення хор співає:
Приспів: Ангел звістив благодатній: Чистая Діво, радуйся, і знову кажу: Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу, і мертвих воскресив. Люди, веселіться.
Ірмос: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі засяяла. Радій нині і веселися, Сіоне, а ти, Чистая Богородице, втішайся воскресінням Сина твого.
Пісня 9
Ірмос (г. 4): Виявив потугу своєї правиці,* скинув сильних з престолів* і підніс смиренних, Бог Ізраїля.* Так-то відвідав нас Схід з висоти* і наставив нас на шлях миру.
Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.
Усі ми сьогодні складім хор духовний,* щоб заспівати: Господь воскрес!* – щоб раділа земля, щоб небо звеселилось,* щоб хмари зросили дощ правди нам,* що світло празнуємо і звеличуємо Христа.
Стих: Слава тобі, Боже наш, слава тобі.
Господь – життя живучих і джерело добра* щедро виточує воду навчання,* кажучи до жінки:* Дай мені напитися води,* щоб я міг подати тобі воду,* що висушить джерело твоїх гріхів.
Слава і нині: Пречиста – житло Світла!* Просвіти засліплені зіниці моєї душі* численними ворожими підступами,* і чистим серцем сподоби мене ясно оглядати Світло,* що з тебе засяяло понад усяке розуміння.
Катавасія: Світися, світися, новий Єрусалиме!* Слава бо Господня на тобі засяяла!* Радій нині й веселися, Сіоне,* а ти, Чиста Богородице,* втішайся воскресінням Сина твого!
Мала єктенія
Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо Тебе хвалять усі сили небесні і Тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
І співають відразу «Свят Господь Бог» наш на глас прокімена.
Свят Господь Бог наш.
Стих 1: Возносіте Господа Бога нашого.
Стих 2: І поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо святе воно.
Світильний
Плоттю заснувши, як мертвий, Царю і Господи,* на третій день воскрес ти,* Адама підняв із тління і подолав смерть.* Пасхо нетління, світу спасіння.
Слава: До Самарії прийшов ти, всесильний Спасе мій,* та й стрінув жінку і просив у неї напитися води ти,* що виточив євреям воду з нетесаного каменю.* Ти розбудив у неї віру,* і нині вона втішається на небі життям вічним.
І нині: У тебе, Добросердний, єдино Щедрий,* чаша невичерпних дарів, виснаженим спрагою,* тож дай нам, зачерпнути води на відпушення гріхів.
Псалом 148
Вірні співають два перших стихи хвалитних на глас 4:
Усе, що живе, нехай хвалить Господа.* Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.* Тобі належить пісня, о Боже.
Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.* Тобі належить пісня, о Боже.
Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі.
Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами.
Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились.
Поставив їх на віки віків* і дав закон, що не перейде.
Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні;
Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово;
Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри;
Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий;
Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді;
Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом.
Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо.
Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький.
Псалом 149
Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників.
Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться.
Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають.
Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних.
Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують.
Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них.
Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання.
Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови.
Стихири
Стих: Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних.
(г. 4): Всесильний Господи,* що перетерпів хрест і смерть, і воскрес із мертвих!* Славимо твоє воскресіння.
Псалом 150
Стих: Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його.
Хрестом твоїм, Христе,* визволив ти нас від давнього прокляття* і твоєю смертю здолав диявола, що нашу природу гнобить,* а воскресінням твоїм усіх сповнив радости.* Тому й співаємо тобі:* Воскреслий з мертвих, Господи, – слава тобі!
Стих: Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній.
Хрестом твоїм, Христе Спасе,* наведи нас на твою істину і визволь нас з сітей ворожих.* Воскреслий з мертвих, піднеси нас, що впали в гріх,* простягни руку твою, чоловіколюбний Господи,* молитвами святих твоїх.
Стих: Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах.
Єдинородний Сину Божий!* Ти не розлучився від лона твого Отця,* прийшовши з-за чоловіколюб’я на землю.* Ставши незмінно людиною,* ти хрест і смерть перетерпів тілом, безстрасний божеством,* а воскреснувши з мертвих, безсмертя дав людському родові,* як єдиний всесильний.
Стих: Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці.
Виєднуючи нам безсмертя* ти, Спасе, смерть прийняв тілесну,* у гробі ж ти поселився,* щоб нас визволити з аду, воскресивши з собою;* ти дійсно постраждав як людина, але воскрес як Бог.* Тому й співаємо: Слава тобі,* життєдавче Господи, єдиний Чоловіколюбче!
Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа.
Скелі розпадалися, Спасе,* як на Череп-місці хрест твій застромлено;* перелякалися на смерть воротарі аду,* коли покладено тебе в гробі немов мертвого.* Бо здолавши смертну силу, воскресінням твоїм,* ти, Спасе, дав усім померлим безсмертя.* Життєдавче, Господи, слава тобі!
Стих: Воскресни, Господи Боже мій,* нехай піднесеться рука твоя; не забудь убогих твоїх ніколи.
(г. 3): Хай нині світло радіє небо й земля,* бо Христос, щоб спасти Адама від первородного прокляття,* явився воплочений, як чоловік,* і прославився чудами.* Прийшов у Самарію і, розмовляючи з жінкою, просив у неї води той, хто водами хмари напоює.* Тож поклонімося всі тому,* хто добросердим своїм рішенням ради нас добровільно став убогим.
Стих: Хвалитиму тебе, Господи,* всім серцем моїм, розповім про всі твої чудеса.
(г. 6): Сказав Господь самарянці оце:* Якщо б ти знала дар Божий і хто той, що каже тобі:* Дай мені напитися води!* – то ти просила б у нього і він дав би тобі напитися,* щоб ти не відчувала спраги повіки.
Слава (г. 6): Джерело животворне, Ісус Спас наш,* прийшов до джерела патріярха Якова* і прохав напитись води у жінки самарянки.* Коли ж вона сказала, що це незвичне в юдеїв,* то премудрий Творець ласкавими словами* наводить її найперше, щоб просила води вічної.* Діставши її, вона всім звіщала, кажучи:* Ходіть і подивіться на того, хто знає все закрите,* на Бога, що прийшов у тілі, щоб спасти людину.
І нині: (г. 2): Преблагословенна ти, Богородице Діво,* бо Воплочений з тебе полонив ад,* покликав Адама, усунув прокляття,* визволив Єву, переміг смерть, і ми ожили.* Тому, співаючи, кличемо:* Благословенний Христос Бог наш,* що на це зволив, – слава тобі.
Велике славослов’я
Священик: Слава Тобі, що Світло нам показав!
Вірні: Слава во вишніх Богу*, і на землі мир*, в людях благовоління.
Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави.
Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе.
Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас.
Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву.
Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас.
Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь.
Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки віків.
Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам.
Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь.
Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.
Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.
Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.
Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.
Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди.
Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою.
Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій.
Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло.
Добавляй ласку тим,* що визнають тебе.
Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Святий Безсмертний, помилуй нас.
Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас.
Тропар
Воскресши із гробу і в’язи пекельні розірвавши,* ти роздер присуд смерти, Господи,* і всіх від сітки ворожої визволив.* А з’явившись апостолам своїм,* ти послав їх на проповідь,* і ними мир свій подав ти вселенній,* єдиний Чоловіколюбче.
Єктенія усильного благання
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)
Диякон: Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого Патріарха нашого (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім’я), Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я) й Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому (і в святій обителі цій), за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших.
Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)
Диякон: Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.
Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)
Диякон: Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.
Вірні: Господи, помилуй. (3 р.)
Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Прохальна єктенія
Диякон: Сповнім ранішню молитву нашу Господеві.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю.
Вірні: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім.
Вірні: Подай, Господи.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священик: Мир всім.
Вірні: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші перед Господом схиліть.
Вірні: Тобі, Господи.
Священик читає молитву: Господи святий, ти на висоті живеш і всевидючим оком твоїм споглядаєш на всяке створіння! Перед тобою схилили ми голови, душі й тіла, і молимося до тебе, Святий святих: Простягни руку твою невидиму від святого житла твого і благослови всіх нас; а якщо ми де в чому згрішили добровільно чи недобровільно, як добрий і чоловіколюбний Бог, прости і даруй нам земні й небесні добра твої:
Виголошення: Бо до тебе належить милувати і спасати нас, Боже наш, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Великий відпуст
Диякон: Премудрість.
Вірні: Благослови.
Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь. Утверди, Боже, святу православну віру на віки віків.
Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Вірні: Світися, світися, новий Єрусалиме!* Слава бо Господня на тобі засяяла!* Радій нині й веселися, Сіоне,* а ти, чиста Богородице, втішайся воскресінням Сина твого!
Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!
Вірні: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав* і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого мученика Акакія, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Вірні: Амінь.
Стихира євангельська – Слава і нині: (г. 7): Ще досвітній сутінок.* Чому над гробом стоїш, Маріє, з великим сутінком у серці,* і питаєш: Де покладено Ісуса?* Поглянь, як збіглись учні* і як у полотнах та хустині збагнули воскресіння* і згадали те, що було про це написано?* З ними та через них і ми, повіривши,* оспівуємо тебе, життя подавця Христа.
і всі співають тричі:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав* і тим, що в гробах, життя дарував (3 р.)
закінчуючи:
І нам дарував життя вічне, поклоняємось його на третій день воскресінню.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Світлу про воскресіння розповідь від ангела почувши* і від прадідного засуду звільнившись,* Господні учениці, радіючи, казали апостолам:* Здолано смерть, воскрес Христос Бог,* що дає світові велику милість.
Тропар (г. 8): В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами,* до всіх бо, Спасе, закликав Ти:* Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є.* Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак, (глас 8): З вірою прийшовши на кладязь,* самарянка виділа Тебе, премудрости воду,* якої напившись обильно,* царство вишнє унаслідувала повік* приснославна.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак переполовення, глас 4: В переполовення законного празника, всіх Творче і Владико,* до предстоящих глаголив Ти, Христе Боже:* Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя.* Тому до Тебе припадаємо і вірно кличемо:* Щедроти Твої даруй нам,* бо Ти є джерело життя нашого.
Прокімен (глас 3):
Співайте Богові нашому, співайте; співайте цареві нашому, співайте (Пс 46,7).
Стих: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Апостол: Діяння Апостолів 11, 19-26; 29-30.
В тих днях апостоли, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, дійшли аж до Фінікії, Кипру та Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. Були ж між ними деякі з Кипру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. Чутка про це дійшла до вух церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа. Тоді він вирушив у Тарс розшукати Савла і, найшовши його, привів в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й навчали силу людей. Уперше в Антіохії називали учнів християнами. Тоді учні, хто скільки міг, постановили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; 30. що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави й Савла.
Алилуя (глас 4):
Стих: Натягни лук і наступай, і пануй істини ради, лагідности і справедливости (Пс 44,5).
Стих: Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня (Пс 44,8).
Євангеліє: (Ів 4,5-42):
У той час прибув Ісус до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» Учні ж його пішли були до міста харчів купити. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» «Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила – відрік їй, – Не маю чоловіка! П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, – пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» Ісус до неї: «Повір мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» І вийшли з міста й подалися до нього. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» «Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель.»
Замість Достойно: Ірмос (глас 8):
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний:
Тіло Христове прийміть,* джерела безсмертного споживіть.* Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* Алилуя (х3).
Замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Ми бачили світло істинне: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Нехай сповняться: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Замість Будь ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Під час відпусту “Христос воскрес” співається один раз (на просту мелодію) замість “Слава Отцю…”
Тоді знову співається Тропар “Христос воскрес”, як і на початку Літургії, але з додатковим закінченням.
Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
І нам дарував життя вічне, поклоняємось його тридневному воскресінню.