---

РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо Стихири Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос. (г. 2): Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас! Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого. Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас! Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення. Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа. Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа. Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід, Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітив усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти − образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас! Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його. Чим тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас з’явився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели − співання, небо − зорю,* мудреці –дари, пастухи − сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас! Псалом 116 Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди! Мудреці, перські царі,* пізнавши відкрито небесного Царя, що на землі народився,* ведені ясною зорею, прийшли у Вифлеєм,* несучи добірні дари: золото, ладан і миро;* побачивши, що у вертепі лежить немовля,* йому вони, впавши ниць, поклонилися. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки. Отець змилувався, і Слово тілом стало,* а Діва народила Бога, що став людиною.* Зоря сповіщає, мудреці поклоняються,* пастухи дивуються, створіння ж радується. Слава і нині (г. 2): Коли Август єдиний володів землею,* багатовладдя людей скінчилося;* коли ти став людиною з Чистої,* знищене було ідольське багатобожжя.* Під єдиним мирським царством міста опинились,* а тут народи повірили в єдину владу Божу.* З веління цісаря записувались люди,* записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною.* Велика твоя милість, Господи, − слава тобі!

Вхід з Євангелієм

Коли почнуть співати останню стихиру, священик одягає фелон, поблагословивши і поцілувавши його та, на „Слава”, приходить з дияконом перед св. трапезу. Відчиняються св. двері. Диякон бере кадильницю і, після того, як священик поблагословить кадило, разом з священиком обходить св. трапезу, починаючи від правого боку і, попереджувані свіченосцями, виходять північними дверми. Стають перед св. дверми: свіченосці по протилежних боках, один – біля ікони Богородиці, другий – біля ікони Спасителя, диякон – посередині, а за ним – священик. Священик і диякон схиляють голови. Диякон, простягаючи орар, мовить потиху: „Господеві помолімся”, а священик мовить потиху молитву входу: Добрий Чоловіколюбче Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священика: „Благослови, владико, святий вхід”. Священик благословляє до сходу і каже:Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки вічні (і благословить у бік сходу). Диякон: Премудрість! Прості! Вірні: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе. Під час співу „Світло тихе” диякон і священик входять у святилище перед св. трапезу, а свіченосці вертаються туди бічними дверми. Відтак диякон творить звичайне кадження. Після кадження і закінчення пісні диякон, підійшовши до св. дверей і дивлячись на людей, виголошує: Будьмо уважні! Священик: Мир всім. Диякон: Премудрість, будьмо уважні! Вірні співають прокімен.

Прокімен

Псалом 92 (г. 6) Господь царює,* у велич він зодягнувся. Стих: Вдягнувсь Господь у силу і опоясався. Стих: Бо він утвердив вселенну, і вона не захитається. Стих: Домові твоєму, Господи, належить святість на довгі літа. Після прокімена зачиняють святі двері.

1-ша серія читань:

Диякон: Премудрість. Чтець: З книги Буття читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: “Нехай буде світло!” І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло − день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок − день перший. Тоді сказав Бог: “Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!” І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь − небо. І був вечір і був ранок − день другий. Тоді сказав Бог: “Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша.” І так сталося. І назвав Бог сушу − земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: “Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі”. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок − день третій. (Бут. 1, 1-13) Диякон: Премудрість. Чтець: З книги Чисел читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий, і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима; Що за красні, Якове, намети в тебе, − Ізраїлю, твої оселі! Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою. Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо. Той Бог, що з Єгипту його вивів, − для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває. Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, − хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе”. Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета. Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, − Ізраїль же зійде вгору. (Чис. 24, 2-3; 5-9; 17-18) Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Міхея читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Того дня, − слово Господнє, − я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив. З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко – народ могутній. І Господь буде над ними царювати на горі Сіоні віднині й повіки. Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі. (Міх. 4, 6-7; 5,1-3) Тоді священик (диякон або читець) виголошує оцей тропар і стихи, а хор співає закінчення цього тропаря, на зразок прокімен: Тропар (г. 6): Таємно родився ти в вертепі,* але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами.* І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас. Вірні: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас. Стих: Основа його на горах святих; любить Господь брами Сіону понад усі Якова намети. Преславні речі говорять про тебе, місто Боже! Рагав я зарахую й Вавилон до тих, що мене знають. Вірні: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас. Стих: Ось Філістія, Тир і люди Етіопії − і ці там народились. Про Сіон казатимуть: Це наша мати; чоловік у ньому народився. І сам Всевишній його утверджує. Вірні: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:* І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Вірні: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас. І знову: Таємно родився ти в вертепі,* але небо, Спасе, звістило тебе всім появою зорі, немов устами: Вірні: І вірою мудреців тобі привело, що кланяються тобі,* тому з ними помилуй нас.

2-ша серія читань:

Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Варуха читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити: а ті, що покидають її, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг − народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, – бо те, що вгодне Богові, знане нам! (Вар. 3, 36-4, 4) Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Даниїла читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Ти, царю, дивився − аж ось якийсь бовван великий. Вельми великий був той бовван і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки − з срібла; живіт у нього й стегна − з міді; голінки у нього − з заліза, а ноги − частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. Тоді все вмить потрощилось − залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю. Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає. За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався був від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний». (Дан. 2, 31-36; 44-45) Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Ісаї читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Так сказав Господь: Вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього. Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею − своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки. Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору. На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море. І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне (Іс. 11, 1-10). Тоді священик (диякон або читець) виголошує оцей тропар і стихи, а хор співає закінчення цього тропаря, на зразок прокімен: Тропар (г. 6): Засяяв ти, Христе, з Діви як духовне сонце правди* і зоря появила тебе Невидимого, що вмістився у вертепі.* І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі! Вірні: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі! Стих: Господь царює, у велич він зодягнувся; вдягнувсь Господь у силу й опоясався. Бо він утвердив вселенну, і вона не захитається. Твердо стоїть престол твій з давнього-давна. Вірні: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі! Стих: Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій. Здіймають ріки рокіт свій, від шуму вод великих. Вірні: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі! Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:* І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Вірні: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі! І знову: Засяяв ти, Христе, з Діви як духовне сонце правди* і зоря появила тебе Невидимого, що вмістився у вертепі: Вірні: І мудреців привів ти, щоб поклонилися тобі;* з ними й ми тебе величаємо: Життєдавче, слава тобі!

3-ша серія читань:

Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Ісаї читання! Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Тоді заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа». Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл, що означає: з нами Бог. Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог». (Іс. 7, 10-14; 8, 9-10) Диякон: Премудрість. Чтець: З книги пророка Ісаї читання. Диякон: Будьмо уважні. Чтець: Хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити справедливим судом віднині і повіки − ревність Господа сил це чинить. (Іс. 9, 5-6) Тоді диякон виголошує малу єктенію: Ще і ще в мирі Господу помолімся. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю. Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас і на віки вічні. Вірні: Амінь.

Прокімен

Диякон: Будьмо уважні. Священик: Мир всім. Диякон: Премудрість, будьмо уважні. Співці співають прокімен зі стихом, г. 1: Господь сказав мені:* Ти син мій,* я сьогодні народив тебе. Стих: Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину і кінці землі тобі в посілість.

Апостол

Диякон: Премудрість. Читець: До Галатів послання святого апостола Павла читання. Диякон: Будьмо уважні. Читець: Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос! Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. – тоді справді від закону було б оправдання. Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа. (Гал. 207 зач.; 3,15-22). Коли ж скінчиться апостол, мовить священик: Мир Тобі. Диякон: Премудрість, будьмо уважні. Вірні: Алилуя, зі стихами. Алилуя: Псалом 109 (г. 5) Стих: Сказав Господь Владиці моєму: Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком. Стих: Господь із Сіону пошле тобі берло сили своєї. Стих: Із себе перед зірницею породив я тебе. Диякон кадить.

Євангеліє

Священик: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія. Мир всім. Вірні: І духові Твоєму. Священик: Від Луки святого Євангелія читання. Вірні: Слава Тобі, Господи, слава Тобі. Священик: Будьмо уважні. Священик: Сказав Господь придчу оцю“Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.” Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” –Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.” Тоді він відіслав народ і прийшов додому. (Мт. 53 зач.; 13,31-36) Вірні: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Єктенія усильного благання

Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо. Вірні: Господи, помилуй. Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй. Вірні: Господи, помилуй. Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй. Вірні: Господи, помилуй (3 р. за кожним разом). Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім’я), Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я) й Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому [і в святій обителі цій], і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших. Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо. Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн. Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь.

Сподоби, Господи

Сподоби, Господи, цього вечора* без гріха зберегтися нам. Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь. Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе. Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх. Благословенний ти, Владико,* врозуми мене і установами твоїми. Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми. Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх. Тобі належить хвала,* тобі належить пісня. Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові: Нині і повсякчас,* і на віки вічні. Амінь.

Єктенія прохальна

Сповнім вечірню молитву нашу Господеві. Вірні: Господи, помилуй. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю. Вірні: Господи, помилуй. Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім. Вірні: Подай, Господи (за кожним разом). Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім. Прощення і відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім. Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім. Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім. Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшному суді Христовому просім. Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Вірні: Тобі, Господи. Священик: Бо ти Бог милости, ласк і чоловіколюбности, і тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь.

Відпуст

Вірні: Благослови. Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Утверди, Боже, святу православну віру на віки вічні. Священик: Пресвята Богородице, спаси нас. Вірні: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо. Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі! Вірні: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови. Священик: Христос, істинний Бог наш, що народився в вертепі у Вифлеємі Юдейському і дав себе покласти у ясла спасіння нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець. Вірні: Амінь.

УТРЕНЯ

Після єктенії хор співає Бог Господь… (Пс. 117) на глас 4.

( г. 4): Різдво Твоє, Христе Боже наш, * засвітило світові світло розуміння: * в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися * поклонятися Тобі – Сонцю правди, * і пізнавати Тебе – Схід з висоти. * Господи, слава Тобі. Слава і нині: (г. 3): Діва днесь преістотного родить * і земля вертеп неприступному приносить. * Ангели з пастирями славословлять, * а волхви зо звіздою подорожують, * бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.  

І співаємо перший сідальний

(г. 1, подібний: Воїни, які стерегли): Довготерпеливий Спасе! Задля нас ти, як немовлятко,* добровільно поклався в безсловесні ясла,* і пастирі з ангелами заспівали тобі, кликнувши:* Слава й хвала на землі народженому Христові – Богові нашому,* що обожив людську природу! Слава і нині: той же Відтак читець читає другу чергову катизму, диякон – другу малу єктенію: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. Вірні: Господи, помилуй. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю. Вірні: Тобі, Господи. Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Священик: Бо благий і Чоловіколюбець Бог єси і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь.

І співаємо другий сідальний

(г. 3, подібний: Красотою твого): Богородице, ти носила в лоні споконвічного* і неосяжного, єдиносущного з невидимим Отцем,* єдине і нескладне в Тройці Божество.* Засяяла в світі твоя благодать, Всехвальна,* тому безперестанно кличемо:* Радуйся, Мати − чиста діво! Слава і нині: той же І співаємо Полієлей

Полієлей

Хваліте ім’я Господнє, хваліте, слуги Господні Алилуя (3 р.). Ви, що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Алилуя (3 р.). Господи, ім’я твоє повіки, і пам’ять твоя, о Господи, від роду й до роду. Алилуя (3 р.). Благословенний Господь із Сіону, що перебуває в Єрусалимі. Алилуя (3 р.). Хваліте Господа, бо він добрий, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.). Розстелив землю над водами, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.). І визволив від наших гнобителів, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.). Прославляйте Бога небесного, – алилуя – бо милість його вічна. Алилуя (3 р.).

Після Полієлею співаємо Величання:

Величаємо тебе, Життєдавче Христе,* що задля нас у тілі нині народився* від непорочної і пречистої Діви Марії. Стих: Відкуплення послав Господь народові своєму. Стих: Я його поставлю первородним, найвищим над царями землі. Стих: Йому поклоняться всі царі землі. Стих: Господь сказав мені: Ти Син мій, я сьогодні народив тебе. Стих: Він буде мене взивати: Ти мій Батько. Слава і нині: Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.). Приспів болгарський: Прийдіть з ангельськими хорами заспіваймо: Слава на висотах Богові, народженому в вертепі. Диякон: Ще і ще в мирі Господеві помолімся. Вірні: Господи, помилуй. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, твоєю благодаттю. Вірні: Тобі, Господи. Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Священик: Бо благословилося і прославилося ім’я Твоє Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь.

Сідальний:

(г. 4, подібний: Здивувався Йосиф): Прийдіть, вірні,* і подивімся, де народився Христос,* та йдімо з мудрецями, східними царями, куди прямує зоря.* Його там ангели оспівують безперестанно,* пастухи ж на сопілках грають йому достойну пісню:* Слава на небі тому, хто нині від Діви, Богородиці,* народився у вертепі, у Вифлеємі юдейськім.

Степенна пісня: Антифон 4

Від юности моєї вельми воюють зі мною пристрасті,* але ти сам, Спасе мій, захорони мене і спаси. Ненависники Сіону, ви будете засоромлені Господом,* бо як трава від вогню всохнете. Слава і нині: Кожна душа живиться Святим Духом і чистотою пишається,* і таїнственно просвітлюється єдністю Святої Тройці.

Євангеліє

По степенній відчиняються святі двері, а диякон підходить до св. дверей і, дивлячись на людей, виголошує: Будьмо уважні. Священик: Мир всім. Диякон: Премудрість. Будьмо уважні. Прокімен: Псалом 109 (г. 4) Із себе перед зірницею породив я тебе* − клявся Господь і каятися не буде. Стих: Сказав Господь Владиці моєму: Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком. Диякон: Господеві помолімся. Вірні: Господи, помилуй. Священик: Бо ти святий єси, Боже наш, і в святині перебуваєш, і ми тобі славу віддаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Диякон кадить св. трапезу від чотирьох боків та все інше, за звичаєм. Вірні на глас прокімена: Усе, що живе, нехай хвалить Господа. Стих: Хваліте Бога у святині його. Стих: Хваліте його у твердині сили його. Священик бере Євангелію, виходить перед св. двері, стає на незначній відстані перед ними на солеї, кладе Євангелію на аналой і читає її, обернений до людей. Диякон: І щоб удостоїтися нам вислухати святого Євангелія, Господа Бога молім. Вірні: Господи, помилуй (3 р.). Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія. Священик: Мир всім! Вірні: І духові твоєму. Священик: Від Матея святого Євангелія читання. Вірні: Слава тобі, Господи, слава тобі. Диякон: Будьмо уважні. Священик сам читає Євангеліє: Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх”. А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог”. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус. (Мт. зач. 2; 1, 18-25) По прочитанні священик цілує згорнену книгу і несе її на середину храму, де кладе на тетрапод, а сам вертається святими дверми у святилище і, зачинивши святі двері, священик скидає з себе фелон.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї,* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого. Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною. Проти тебе єдиного я згрішив* і перед тобою зло вчинив; То й правий ти в словах твоїх* і переможеш, коли будеш судити. Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя. Це бо істину полюбив єси,* невідоме й таємне мудрости своєї явив ти мені. Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу. Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені. Відверни лице твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти. Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця твого,* і Духа твого Святого не відійми від мене. Поверни мені радість спасіння твого,* і духом владичним утверди мене. Вкажу беззаконним дороги твої,* і нечестиві до тебе навернуться. Визволь мене від вини крови, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість твою. Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу твою. Бо якби ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле тобі. Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить. Ущаслив, Господи, благоволінням твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські. Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар твій тельців. Після 50-го псалма співаємо: Слава і нині (г. 2): Все сьогодні * сповнилося радістю,* – Христос народився від Діви. Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости твоєї* і багатством щедрот твоїх очисти мене з беззаконня мого. (г. 6): Слава на висотах Богові і на землі мир!* Сьогодні Вифлеєм приймає того, хто повсякчас сидить з Отцем;* сьогодні ангели народжене Дитятко, як Бога, прославляють:* Слава во вишніх Богу,* і на землі мир, в людях благовоління!

Єктенія

Після стихири диякон на своєму звичайному місці виголошує: Спаси, Боже, людей твоїх, і благослови спадкоємство твоє; навідайся до світу твого ласкою своєю і милосердям.* Підійми знамено християн і пошли нам твоє, багате милосердя – молитвами пречистої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії;* силою чесного і животворного Хреста;* заступництвом святих небесних сил безтілесних;* святого і славного пророка, предтечі і христителя Івана;* святих, славних і всехвальних Апостолів;* святих отців наших і вселенських великих учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого, Атанасія і Кирила;* святого отця нашого Миколая, Мирлікійського чудотворця;* святих слов’янських апостолів Кирила і Методія;* святого благовірного й рівноапостольного великого князя Володимира;* святого священномученика Йосафата;* святих, славних і переможних мучеників;* преподобних і богоносних отців наших Антонія і Теодосія Печерських та інших преподобних і богоносних отців наших;* святих і праведних богоотців Йоакима й Анни,* і святого (ім’я, якого є храм) і всіх Святих,* – молимо тебе, многомилостивий Господи, вислухай нас грішних, що молимось тобі, і помилуй нас. Вірні: Господи, помилуй (12 р.). Священик: Благодаттю і щедротами і чоловіколюб’ям єдинородного Сина твого, з яким ти благословенний єси, з пресвятим і благим і животворним твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Починається канон. Святі двері зачиняються.

Канон

Ірмос 1: Христос народжується – славте!* Христос із небес – зустрічайте!* Христос на землі − бадьортеся!* Співай Господеві, вся земле,* і весело заспівайте, люди,* бо він прославився! Стих: Слава, Господи, святому народженню твоєму. Того, хто став тлінним через провину, хоч і був ство­рений за образом Божим, але відпав від духовного божественного життя, знову оновлює премудрий Тво­рець; бо Він прославився. Коли побачив Творець загиблу людину, яку ство­рив Своїми руками, прихилив небеса і зійшов, і всю її істоту на Себе прийняв, воістину воплотившись від божественної чистої Діви; бо Він прославився. Будучи Премудрістю, Словом і Силою, Сином Отця і Сяйвом Його, Христос Бог таємно від небесних і зем­них, ставши людиною, оновив нас; бо Він просла­вився. Ірмос 3: Споконвічно від Отця народженому нетлінно Синові,* що в останній час безсіменно від Діви тілом народився, Христу Богові, закличмо:* Святий ти, Господи,* що збільшив нашу славу! Адам земний, який через вдихання прийняв чис­ту душу, але через жіночу оману зійшов до тління, побачивши Христа, народженого Дівою, виголошує: свят єси, Господи, що заради мене уподібнився мені. Ти, Христе, принизив Себе, прийнявши смертне тіло людини, з’єднався з гіршим, щоб обожити його; ставши земним, Ти залишився Богом і підніс нашу природу; свят єси, Господи. Веселися, Вифлеєме, – царю князів Юдиних, бо Христос – пастир Ізраїля, що сидить на херувимах, із тебе вийшов видимо і, піднісши нас, над усіма воцарився. Ірмос 4: Паростком з Єссеєвого кореня і квітом від нього став ти, Христе,* коли від Діви, хвальний, народився:* від гори, гаєм покритої, прийшов ти, безтілесний і Бог,* тіло прийнявши від тієї, що мужа не знала.* Слава силі твоїй, Господи! Тебе, Христе, пророкував у давнину Яків, як на­дію народів, і ось Ти засяяв з коліна Юди, і прийшов, щоб могутність Дамаска і здобич Самарії знищити, і оману перемінити на віру божественну; слава силі Твоїй, Господи. Ти засяяв, Владико, як зірка від Якова, і радістю сповнив мудрих учеників Валаама волхва старовинного, що зірки досліджували, і прийняв їх явно, як початок народів; слава силі Твоїй, Господи. Як дощ на руно, і як дощ, що на землю падає, так Ти, Христе, в утробу Діви зійшов. Ефіопія і Тарсис, Аравійські і острови Савські, і ті, що усією землею мідійців володіють, припали до Тебе, Спасе; слава силі Твоїй, Господи. Ірмос 5: Як Бог миру й Отець щедрот,* ти послав до нас ангела великої своєї ради,* що спокій подає нам.* Тому ми, наставлені до світла богорозуміння,* з ночі до ранку чуваючи,* славословимо тебе, Чоловіколюбче. Ти, Христе, підкорився повелінню і записався се­ред рабів кесаря, щоб нас, рабів гріха і дияво­ла сущих, визволити; ставши таким же вбогим, як і ми, і через це єднання і спільність, Ти земну людину обо­жив. Ось Діва, як сказано в Писанні, прийняла в утро­бу і народила Бога воплоченого, і залишилася Дівою; заради Неї ми, грішні, примирилися з Богом; прославмо її, вірні, сущу Богородицю. Ірмос 6: Йону, як дитину,* з утроби своєї викинув морський звір, якого він прийняв;* а Слово Боже, що вселилося в Діві і тіло прийняло,* вийшло з неї,* залишивши її нетлінною.* Само ж бо воно нетлінне,* то й нетлінною зберегло ту, яка його народила. Прийшов до нас, прийнявши тіло, Христос Бог наш, що його Отець раніше денниці народжує; Хто у Своїй владі тримає Небесні Сили, Той кладеться в яслах для тварин, пеленами повивається і розриває багатоплетені пута гріхів. З Адамової природи народився Син, і вірним дару­ється Немовля мале; але Він – Отець будучого віку і Начальник, і Ангелом Великої ради називається. Він Бог кріпкий і тримає все творіння у Своїй владі. Ірмос 7: Юнаки, що виховані були у побожності,* безбожного наказу не послухались,* ані погроз вогнем не злякалися,* але серед полум’я співали:* Боже батьків, ти благословенний. Пастирі, що грали на сопілках, побачили надзви­чайне світло, бо їх осяяла слава Господня, і ангел взивав до них: співайте, бо народився Христос, Бог отців благословенний. Після того, як промовив ангел, небесні воїнства заспівали: слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління; бо засяяв Христос, Бог отців благосло­венний. Що це за слова? – сказали пастирі. – Ходімо, поба­чимо Божественного Христа. Коли ж прийшли до Вифлеєма, поклонилися разом з Тією, що народила, співаючи: Бог отців благословенний. Ірмос 8: Образом незбагненного чуда була росоносна піч,* бо, як вона не спалила юнаків,* так і вогонь Божества не спалив Діви,* що у її лоно ввійшов.* Тому голосно заспіваймо:* Всі створіння нехай благословляють Господа і величають його повіки! Дочка Вавилонова збирає від Сіона до себе поло­нених синів Давидових, але посилає своїх синів – волхвів з дарами на поклоніння до дочки Давидової, що прийняла в Себе Бога. Тому, співаючи, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прослав­ляє по всі віки. Не хотіли співати діти Сіона на землі чужій плач­ливі пісні. Але Христос, що засяяв у Вифлеємі, ви­криває всю оману Вавилонську і музичні співи. Тому, співаючи, взиваємо: нехай благословляє все творін­ня Господа і прославляє по всі віки. Одержав Вавилон здобич, і полонене багатство царства Сіонського; Христос же повертає Його до Сіона і приводить царів, настановляючи зіркою слу­жителів зірок. Тому, співаючи, взиваємо: нехай бла­гословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки. Після катавасії восьмої пісні диякон бере кадильницю і, ставши перед іконою Богородиці, мовить: Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо і, повернувшись південними дверми у святилище, кадить св. трапезу з чотирьох боків та все інше, як звичайно.

Пісня 9

Заспів: Величай, душе моя, чеснішу і славнішу від небесних воїнств Діву, пречисту Богородицю. Ірмос (г. 1): Таїнство бачу я дивне й преславне:* небом стає вертеп,* престолом херувимським – Діва, оселею − ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог.* Його, оспівуючи, величаємо! Стих: Слава, Господи, святому народженню твоєму. Коли мудреці побачили дивний рух надзвичайної нової зорі,* що засяяла на небі,* здогадалися, що народився у Вифлеємі Христос Цар,* задля нашого спасіння. Стих: Слава, Господи, святому народженню твоєму. Коли мудреці питали,* де народжене Дитятко-Цар,* про яке зоря сповістила,* бо вони прийшли йому поклонитися,* то богоборець Ірод у гніві схвилювався,* наважившись убити Христа. Слава і нині: Ірод розпитав про час, коли з’явилася зоря,* що привела мудреців у Вифлеєм з дарами,* щоб поклонитися Христові;* але вони, направлені цією ж зорею,* повернулися до своєї країни,* залишивши посоромленим лютого душогубця дітей. Заспів: Величай, душе моя, народженого від Діви Бога. Катавасія: Таїнство бачу я дивне й преславне:* небом стає вертеп,* престолом херувимським – Діва, оселею − ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог.* Його, оспівуючи, величаємо! Світильний: Завітав до нас з неба Спаситель наш:* Схід із сходу.* І ми, що перебували в тіні й темряві,* знайшли істину,* бо від Діви народився Господь. І співаємо хвалитні на глас 4: Псалом 148 Усе, що живе, нехай хвалить Господа. * Хваліте Господа з неба,* хваліте його на висотах.* Тобі належить пісня, о Боже. Хваліте його, всі ангели його,* хваліте його, всі воїнства небесні.* Тобі належить пісня, о Боже. Хваліте його, ви − сонце й місяцю,* хваліте його, всі ясні зорі. Хваліте його, ви – небеса небес* і води, що над небесами. Нехай вони ім’я Господнє хвалять,* бо він повелів, і створились. Поставив їх на віки вічні* і дав закон, що не перейде. Хваліте Господа з землі,* кити і всі морські безодні; Вогонь і град, сніг і туман,* і буйний вітер, який виконує його слово; Гори й усі пагорби,* садовина й усі кедри; Звір дикий і скот усілякий,* гад і птах крилатий; Царі землі й усі народи,* князі й усі земні судді; Хлопці й дівчата,* старі разом з юнацтвом. Нехай ім’я Господнє хвалять, високе бо ім’я його єдине.* Велич його понад землю й небо. Він підняв ріг народу свого.* Хвала всім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький. Псалом 149 Співайте Господеві нову пісню,* а хвалу йому на зборі праведників. Нехай Ізраїль своїм Творцем радіє,* нехай своїм царем сини Сіону веселяться. Нехай хвалять ім’я його танком,* при бубні й при гарфі нехай йому співають. Господь бо ласкавий до народу свого,* оздоблює перемогою покірних. Нехай торжествують праведні у славі,* на своїх ложах нехай ликують. Нехай хвала Божа буде на устах у них,* і двосічний меч у руці в них. Щоб між народами вчинити відплату,* між племенами – покарання. Щоб їхніх царів закути в кайдани,* а їхніх вельмож – у залізні окови. Щоб суд написаний над ними вчинити.* Це слава всіх його преподобних. Псалом 150 Хваліте Бога у святині його,* хваліте його у твердині сили його. Хваліте його за його подвиги великі,* хваліте його в його величі безмежній. Хваліте його звуком рогу,* хваліте його на гарфі й на гуслах. Хваліте його на бубні й танком,* хваліте його на струнах і сопілці. Стихири Стих: Хваліте його на дзвінких цимбалах, хваліте його на гучних цимбалах.* Усе, що живе, нехай хвалить Господа. (г. 4): Веселіться праведні, радійте небеса,* тремтіть радісно гори, бо народився Христос!* Сидить Діва, до херувимів подібна,* і тримає у своїх обіймах Бога Слово, що стало тілом.* Пастирі подивляють Народженого,* мудреці володареві приносять дари,* ангели ж співають:* Неосяжний Господи, – слава тобі! Стих: Із себе перед зірницею породив я тебе* − клявся Господь і каятися не буде. Богородице Діво, що породила Спаса!* Ти знищила первісне прокляття Єви,* бо стала Матір’ю того, хто є вподобанням Отця,* тримаючи в обіймах воплочене Боже Слово.* Це тайна незбагненна,* яку ми єдиною вірою всі звеличуємо, проголошуючи з тобою:* Невимовний Господи, – слава тобі! Стих: Сказав Господь Владиці моєму:* Засядь праворуч мене. Прийдіть, прославмо Матір Спасителя,* що й після різдва залишилась Дівою!* Радуйся, духовний городе Царя і Бога,* в якому Христос, живши, довершив спасіння.* З Гавриїлом оспівуймо, з пастирями прославляймо, кажучи:* Богородице, моли того, що від тебе прийняв тіло,* щоб ми спаслися. Слава і нині (г. 2): Сьогодні Христос народжується у Вифлеємі від Діви,* сьогодні Безпочатковий починається і Слово стає тілом;* небесні сили радіють і земля з людьми веселиться;* мудреці Владиці дари приносять і пастирі подивляють Народженого.* Ми ж раз у раз виголошуємо:* Слава во вишніх Богу,* і на землі мир, в людях благовоління. По хвалитних стихирах, на „Слава”, диякон відчиняє св. двері. Священик у фелоні стає перед престолом, праворуч нього стає диякон і, по закінченні останньої стихири священик, обернений до сходу, виголошує: Слава Тобі, що Світло нам показав! Вірні співають велике славослов’я. Велике славослов’я Слава во вишніх Богу*, і на землі мир*, в людях благовоління. Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі,* славимо тебе, дякуємо тобі заради великої твоєї слави. Господи, царю небесний, Боже, Отче вседержителю,* Господи, Сину єдинородний, Ісусе Христе, і Святий Душе. Господи, Боже, Агнче Божий, Сину Отця,* що береш гріхи світу, помилуй нас. Ти, що береш гріхи світу,* прийми нашу молитву. Ти, що сидиш по правиці Отця,* помилуй нас. Ти бо один лише святий, ти єдиний Господь, Ісус Христос,* на славу Бога Отця. Амінь. Щодня буду тебе благословити* і хвалити ім’я твоє на віки вічні. Сподоби, Господи, сьогодні* без гріха зберегтися нам. Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє навіки. Амінь. Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе. Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх. Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми. Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми. Господи, ти був нам пристановищем* по всі роди. Молюсь: Господи, змилуйся надо мною,* вилікуй мою душу, бо гріх мій – перед тобою. Господи, до тебе я прибігаю,* навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій. Бо в тебе є джерело життя,* у твоїм світлі побачимо світло. Добавляй ласку тим,* що визнають тебе. Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.). Слава і нині: Святий Безсмертний, помилуй нас. Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. Потім, також за звичаєм, співають тропар, а священик, перед яким іде диякон, відносить святу Євангелію з тетраподу до святилища і кладе її на св. трапезу. Тропар (г. 4): Різдво Твоє, Христе Боже наш, * засвітило світові світло розуміння: * в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися * поклонятися Тобі – Сонцю правди, * і пізнавати Тебе – Схід з висоти. * Господи, слава Тобі. Після цього стає диякон на своє звичайне місце і виголошує єктенії: Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй. Вірні: Господи, помилуй. (3 р.). Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея нашого (ім’я), Папу Римського, і за блаженнішого верховного Архиєпископа нашого Кир (ім’я), і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім’я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім’я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім’я), Архимандрита (ім’я), Протоігумена (ім’я) й Ігумена (ім’я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому (і в святій обителі цій), за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших. Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо. Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн. Священик: Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Єктенія Великий відпуст  

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Антифон 1 Стих 1: Ісповімся тобі, Господи, всім серцем моїм, розповім про всі чуда твої (Пс 9,2). Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас. Стих 2: На раді праведних і соньмі – великі діла Господні, явлені в усіх волях його (Пс 110,1-2). Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас. Стих 3: Ісповідування і велич – діло його і правда його перебуває повік віку (Пс 110,3). Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас. +Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Єдинородний Сину Антифон 3 Стих 1: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжжям ніг твоїх (Пс 109,1). Тропар (глас 4): Різдво твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися тобі – Сонцю правди,* і пізнавати тебе – Схід з висоти.* Господи, слава тобі. Стих 2: Жезл сили пошле тобі Господь від Сіону і володій посеред ворогів твоїх (Пс 109,2). Тропар (глас 4): Різдво твоє, Христе Боже наш… Стих 3: 3 тобою начало в день сили твоєї, у світлостях святих твоїх (Пс 109,3). Тропар (глас 4): Різдво твоє, Христе Боже наш… Вхідне: Із утроби перед зірницею родив я тебе – клявся Господь і не розкаявся: Ти єрей повік за чином Мелхіседека (Пс 109.3-4). Тропарі і Кондаки Тропар (глас 4): Різдво твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися тобі – Сонцю правди,* і пізнавати тебе – Схід з висоти.* Господи, слава тобі. +Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Кондак (глас 3): Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – предвічний Бог. Замість Трисвятого: Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя! (x3) +Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. У Христа зодягнулися. Алилуя! Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя! Прокімен (глас 8) Вся земля нехай поклониться тобі і співає тобі,* нехай же співає імені твоєму, Всевишній (Пс 65,4). Стих: Воскликніте Господеві, вся земля, співайте ж імені його, віддайте славу хвалі його (Пс 65,2). Апостол: Гл 4,4-7 Браття і Сестри, якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові. Алилуя (глас 1) Стих: Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук його сповіщає твердь (Пс 18,2). Стих: День дневі передає слово і ніч ночі об’являє розуміння (Пс 18,3). Євангеліє: Мт 2,1-12 Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.” Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: “У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.” Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з’явилась, і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: “Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.” Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій. Замість Достойно:  Величай, душе моя, у вертепі народженого Царя – Христа. Ірмос (глас 1): Таїнство чудне бачу і преславне: небо – вертеп, престол херувимський – Діву, ясла – вмістилище, в яких возліг невмістимий Христос Бог. Його оспівуючи величаємо. Причасний Ізбавління послав Господь людям своїм (Пс 110,9). Алилуя (х3). За Галицьким звичайем співаємо: Всесвіт днесь радістю сповняється, Христос родився від Діви. Замість  “Благословенний, хто йде в ім’я…” (1x) “Ми бачили світло істинне…” (x1) “Нехай сповняться уста…” (x3) і “Нехай буде ім’я…” (x3).