Great Vespers and Divine Liturgy

GREAT VESPERS

Psalm Reading

“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 2

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

What crowns of praise shall we weave for Peter and Paul?* They were separated in the body but united in spirit,* and outstanding as the preachers of God.* The one indeed led the apostles,* while the other laboured more than all the rest.* Christ our God, showing great mercy,* fittingly crowns them with immortal glory.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

What crowns of praise shall we weave for Peter and Paul?* They were separated in the body but united in spirit,* and outstanding as the preachers of God.* The one indeed led the apostles,* while the other laboured more than all the rest.* Christ our God, showing great mercy,* fittingly crowns them with immortal glory.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

What crowns of praise shall we weave for Peter and Paul?* They were separated in the body but united in spirit,* and outstanding as the preachers of God.* The one indeed led the apostles,* while the other laboured more than all the rest.* Christ our God, showing great mercy,* fittingly crowns them with immortal glory.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

With what beautiful hymns shall we praise Peter and Paul?* They are wings of divine knowledge,* spreading out to the far ends of the earth* and soaring aloft to heaven.* They are two heads of the Gospel of grace,* two feet of the preaching of the truth,* two rivers of wisdom and two arms of the Cross,* through which the merciful Christ casts down the pride of demons.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

With what beautiful hymns shall we praise Peter and Paul?* They are wings of divine knowledge,* spreading out to the far ends of the earth* and soaring aloft to heaven.* They are two heads of the Gospel of grace,* two feet of the preaching of the truth,* two rivers of wisdom and two arms of the Cross,* through which the merciful Christ casts down the pride of demons.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

With what beautiful hymns shall we praise Peter and Paul?* They are wings of divine knowledge,* spreading out to the far ends of the earth* and soaring aloft to heaven.* They are two heads of the Gospel of grace,* two feet of the preaching of the truth,* two rivers of wisdom and two arms of the Cross,* through which the merciful Christ casts down the pride of demons.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

With what spiritual songs shall we praise Peter and Paul?* They slew the godless tongues of idolaters.* They are fearful swords of the Spirit and notable ornaments of Rome,* nourishers of the whole world* and the God-inspired tablets of the new covenant.* Christ, in His great mercy, has proclaimed their honour in Sion.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

With what spiritual songs shall we praise Peter and Paul?* They slew the godless tongues of idolaters.* They are fearful swords of the Spirit and notable ornaments of Rome,* nourishers of the whole world* and the God-inspired tablets of the new covenant.* Christ, in His great mercy, has proclaimed their honour in Sion.

In Tone 4

Glory…

Christ asked three times: Peter, do you love Me?* Thereby He satisfied the three-fold denial;* and Simon, understanding the mystery, cried to the Lord:* You know all things; You know that I love You.* After this, Christ said to him:* Feed my sheep, feed my lambs;* feed those sheep which I have fashioned for salvation with my own blood.* Therefore, O blessed Apostle of God,* beseech Him to grant us great mercy.

Now…

O Mother of God, David the prophet and forefather of Christ foretold in song* the great things that would happen to you.* He revealed that you would be a queen,* standing at the right hand of God,* and that you would be the Mother of Life and Intercessor for the world.* He prophesied that God, in his good will toward mankind,* would become incarnate of you without a human father.* Thus He would restore His image within us,* which had become disfigured by our passions.* He would seek out the lost sheep that was trapped in the hills;* He would lift it upon His shoulder and carry it to His Father* who would place it in the midst of His heavenly hosts.* In like manner, Christ will save the world because of His great and abundant mercy.

Readings: (1) 1 Peter 1: 3-9; (2) 1 Peter 1: 13 – 19; (3) 1 Peter 2: 11-24

Lytia

In Tone 2

Come today, O assemblies of the faithful,* O choirs full of praise, O beautiful gathering,* O chosen craftsmen of grace,* we are crowning Peter and Paul with worthy praises.* They sowed the Word in its fullness;* through them the grace of the Spirit was poured out abundantly.* And being the vine of the true vineyard,* they divided up for us a ripe cluster, making our hearts joyful.* Let us sing to them with clear expression,* and with a clean conscience let us say:* Rejoice, O destroyers of the unwise* and the servants of the spiritual ones.* Rejoice, O intermediaries for the good who banish evil.* Let us beseech them to always pray to the Creator and Teacher* to grant an enduring peace to the world* and great mercy to our souls.

Let us praise as intercessors for the world,* the teachers and foundations of the Church of Christ,* its true pillars and walls,* trumpets of the divine teachings and sufferings of Christ,* the prime apostles Peter and Paul.* They travelled throughout the earth,* as though with a plough, sowing the faith,* and planted a knowledge of God in all,* revealing the Word of the Trinity.* O Peter, rock of foundation, and Paul, O chosen vessel,* you were harnessed together to the will of Christ.* You raised up all creation to a knowledge of God:* the nations, the cities, and the islands.* Indeed, you lifted up anew the Hebrews into the Church,* and now you pray that our souls be saved.

O Peter, the first of the glorious apostles and rock of faith!* wondrous Paul, orator and lamp stand of the holy churches,* standing before the divine throne,* pray to Christ for us.

O Paul, spokesman of the Lord and foundation of doctrine!* Once you were a persecutor of Jesus the Saviour,* and then indeed you were among the first of the apostles, O blessed one.* You saw the ineffable One, O wise Apostle.* You were transported up to the third heaven, and you exclaimed:* Come with me and do not be deprived of the good things.

In Tone 3

O citizens of the heavenly Jerusalem,* behold the rock of faith and the orator of the Church of Christ,* the two men of the Trinity and fishers of the world,* today are departing from the earth.* Suffering the passion, they ascend to God,* and they pray to Him with confidence to save our souls.

In Tone 5

Glory…

The wisdom of God and the Word who is co-eternal with the Father* has truly foretold in the Gospel, O all-praiseworthy Apostles,* that you are the two most fruitful vines;* for you bore in your branches the ripe and beautiful cluster* from which we believers are now nourished* and whose taste brings us both sweetness and delight.* Therefore, O Peter, rock of faith, and Paul, pride of the universe,* strengthen the flock that became yours through your teachings.

Now…

We bless you, O Theotokos and Virgin;* and we faithful ones glorify you always.* You are the ineffable city, the mighty wall,* the powerful mediatrix, and the haven of our souls.

Aposticha

In Tone 1

O glorious apostle Paul,* who can describe your bondage and sorrow in the cities,* your tribulations and hardships,* your vigils and sufferings?* You have suffered hunger, thirst, and cold,* nakedness and scourging with rods,* the crossing of wilderness, shipwreck and stonings.* You have both angelic and human character,* bearing all with the help of Christ who strengthened you,* so that you might gain the world for Christ, your Lord.* We, who celebrate your memory in faith,* beseech you to intercede for the salvation of our souls.

Through all the world their voice resounds; their message reaches to the ends of the earth.

O glorious apostle Paul,* who can describe your bondage and tribulations in the cities?* Who can tell the hardships and struggles you went through in the preaching of Christ* that you might win all people and present the Church to Christ?* O apostle Paul, teacher of the Churches,* pray that the Church may be strengthened by your teachings* until the end of time.

The heavens proclaim the glory of God, and the firmament shows forth the work of his hands.

Let us extol Peter and Paul,* the two great luminaries of the Church;* for they have shone forth with the firmness of faith,* transcending the sun in brilliance.* By the rays of their preaching* they led the Gentiles from ignorance to divine knowledge.* Therefore, one of them was nailed upon the cross,* thus making his way into heaven* where he received the Kingdom from Christ himself.* The other was beheaded with the sword and carried to the Saviour,* where he received the blessing that he deserved.* Both declared that the unjust ones laid hands against the Lord.* By their powers, therefore, O Christ our God,* take your anger away from us and make firm our faith,* for You are the Lover of Mankind.

In Tone 6

Glory…

Today a delightful feast has shone forth to the ends of the earth,* the all-solemn memorial of the most wise and first apostles, Peter and Paul.* Therefore, let Rome receive the glad tidings, rejoicing;* and let us feast on this solemn day, crying out to them:* Rejoice, O Peter, apostle and special friend of the Teacher, Christ our God.* Rejoice, O truly beloved Paul,* preacher of the faith and teacher of the universe.* Because of your privilege, O holy ones,* beseech Christ our God to save our souls.

Now…

Christ the Lord, our Creator and Redeemer,* came forth from your womb, O most pure Virgin.* He clothed himself in our human flesh* to set us free from the original curse of Adam.* Therefore, O Mary, we praise you, without ceasing,* as the true Virgin Mother of God,* and we sing with the angels:* Rejoice, O Lady, advocate, protector, and salvation of our souls.

Troparia

In Tone 4

As the leaders of the apostles* and teachers of the whole world,* intercede with the Master of all* to grant peace to the world* and to our souls great mercy. (2)

In Tone 1

Rejoice, Virgin Mary, Mother of God, full of grace,* The Lord is with you.* Blessed are you among women,* and blessed is the fruit of your womb.* For you have given birth to Christ, the Saviour and Deliverer of our souls.

 


DIVINE LITURGY

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 4: As the leaders of the apostles* and teachers of the whole world,* intercede with the Master of all* to grant peace to the world* and to our souls great mercy.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen

Kontakion, Tone 2: You received Your inspired and steadfast preachers, Your chief disciples,* into the enjoyment of Your good things and into repose.* You, Who alone know the heart, accept their labours and death* more gladly than any holocaust.

Prokeimenon, Tone 8
Their utterance has gone forth into all the earth, and their word unto the ends of the world.
verse: The heavens tell the glory of God, and the firmament declares the work of His hands. (Psalm 18:5,2)

Epistle 2 Corinthians 11:21-12:9 (NRSV)

Brothers and sisters, whatever anyone dares to boast of—I am speaking as a fool—I also dare to boast of that. Are they Hebrews? So am I. Are they Israelites? So am I. Are they descendants of Abraham? So am I. Are they ministers of Christ? I am talking like a madman—I am a better one: with far greater labors, far more imprisonments, with countless floggings, and often near death. Five times I have received from the Jews the forty lashes minus one. Three times I was beaten with rods. Once I received a stoning. Three times I was shipwrecked; for a night and a day I was adrift at sea; on frequent journeys, in danger from rivers, danger from bandits, danger from my own people, danger from Gentiles, danger in the city, danger in the wilderness, danger at sea, danger from false brothers and sisters; in toil and hardship, through many a sleepless night, hungry and thirsty, often without food, cold and naked. And, besides other things, I am under daily pressure because of my anxiety for all the churches. Who is weak, and I am not weak? Who is made to stumble, and I am not indignant?

If I must boast, I will boast of the things that show my weakness. The God and Father of the Lord Jesus (blessed be he forever!) knows that I do not lie. In Damascus, the governor under King Aretas guarded the city of Damascus in order to seize me, but I was let down in a basket through a window in the wall, and escaped from his hands.

It is necessary to boast; nothing is to be gained by it, but I will go on to visions and revelations of the Lord. I know a person in Christ who fourteen years ago was caught up to the third heaven—whether in the body or out of the body I do not know; God knows. And I know that such a person—whether in the body or out of the body I do not know; God knows— was caught up into Paradise and heard things that are not to be told, that no mortal is permitted to repeat. On behalf of such a one I will boast, but on my own behalf I will not boast, except of my weaknesses. But if I wish to boast, I will not be a fool, for I will be speaking the truth. But I refrain from it, so that no one may think better of me than what is seen in me or heard from me, even considering the exceptional character of the revelations. Therefore, to keep me from being too elated, a thorn was given me in the flesh, a messenger of Satan to torment me, to keep me from being too elated. Three times I appealed to the Lord about this, that it would leave me, but he said to me, “My grace is sufficient for you, for power is made perfect in weakness.” So, I will boast all the more gladly of my weaknesses, so that the power of Christ may dwell in me.

Alleluia, Tone 1
verse: The heavens shall confess our wonders, O Lord, and Your truth in the church of the saints.
verse: God is glorified in the assembly of the saints. (Psalm 88:6,8)

Gospel: Matthew 16:13-19 (NRSV)
At that time, Jesus came into the district of Caesarea Philippi, he asked his disciples, “Who do people say that the Son of Man is?” And they said, “Some say John the Baptist, but others Elijah, and still others Jeremiah or one of the prophets.” He said to them, “But who do you say that I am?” Simon Peter answered, “You are the Messiah, the Son of the living God.” And Jesus answered him, “Blessed are you, Simon son of Jonah! For flesh and blood has not revealed this to you, but my Father in heaven. And I tell you, you are Peter, and on this rock I will build my church, and the gates of Hades will not prevail against it. I will give you the keys of the kingdom of heaven, and whatever you bind on earth will be bound in heaven, and whatever you loose on earth will be loosed in heaven.”

Hymn to the Mother of God
O my soul, magnify Peter the solid rock of Christ’s Church and Paul her chosen vessel.
Irmos, Tone 4: You, most glorious Bride and all holy Mother of God,* in song do we magnify;* for the Maker of all things seen and unseen* was born of you.

Communion Hymn

Their utterance has gone forth into all the earth,* and their word unto the ends of the world.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 18:5)


Свв. славних і всехвальних, і первоверховних апп. Петра й Павла. 29 червня.

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 2, самоподібний): Якими похвальними вінками завінчаємо Петра й Павла,* роз’єднаних тілом і з’єднаних духом,* найперших між богопроповідниками?* Той – перший між апостолами,* а цей − більше від інших потрудився.* Їх бо, справді, достойно вінчає безсмертною славою Христос Бог наш,* що має велику милість.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Якими похвальними вінками завінчаємо Петра й Павла,* роз’єднаних тілом і з’єднаних духом,* найперших між богопроповідниками?* Той – перший між апостолами,* а цей − більше від інших потрудився.* Їх бо, справді, достойно вінчає безсмертною славою Христос Бог наш,* що має велику милість.

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Якими величними піснями оспіваємо Петра й Павла* − богорозумні крила, що перелетіли світ і до неба піднеслись,* руки євангельської благодаті,* ноги істинної проповіді,* ріки премудрости, хрестовидні знамена?* Ними відкинув демонські наступи Христос,* що має велику милість.

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Якими духовними піснями похвалимо Петра й Павла,* що заткнули невмовкаючі уста безбожности?* Ви – страшні духовні мечі, світла окраса Риму,* вихователі всієї вселенної!* Богом написані духовні скрижалі нового Завіту,* які на Сіоні проголосив Христос,* що має велику милість.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 2, самогласний): Похвалімо, як начальників усього світу, верховних Петра й Павла!* Це учні Христові й підвалини Церкви,* справжні стовпи і стіни,* божеські сурми Христових навчань і страждань.* Це вони обійшли в усю широчінь землю,* і зоравши її, засіяли віру,* й усім насадили богопізнання, троїчне появивши Слово.* О, Петре, каменю й осново, і Павле, посуде вибраний!* Ви ратаї Христові, що разом притягнули всіх до богопізнання* – народи, міста й острови,* і знову привели євреїв до Христа,* та й молитеся, щоб спаслися душі наші.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Похвалімо, як начальників усього світу, верховних Петра й Павла!* Це учні Христові й підвалини Церкви,* справжні стовпи і стіни,* божеські сурми Христових навчань і страждань.* Це вони обійшли в усю широчінь землю* і, зоравши її, засіяли віру,* й усім насадили богопізнання, троїчне появивши Слово.* О, Петре, каменю й осново, і Павле, посуде вибраний!* Ви ратаї Христові, що разом притягнули всіх до богопізнання* – народи, міста й острови,* і знову привели євреїв до Христа,* та й молитеся, щоб спаслися душі наші.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

(г. 3): Небесного Єрусалиму жителі, камені віри,* благовісники Церкви Христової,* посланці Святої Тройці, ловці світу!* Ви, залишивши все земне, серед страждань відійшли до Бога,* і молитесь сміливо до нього, щоб спаслися душі наші.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

(г. 4): Покликаний був ти, Петре, небом,* а не людьми.* Коли земна темрява закривала твої тілесні очі,* проявляючи темряву безвір’я,* тоді небесне світло просвітило тобі духовні очі,* відкривши красу побожности.* Тому ти пізнав того, що виводить світло з темряви,* − Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас і просвітив душі наші.

Слава: Трикратним запитанням: Петре, чи любиш ти мене?* − Христос виправив його трикратне відречення.* Тому до Тайновідця мовив Симон:* Господи, ти все відаєш, ти все знаєш!* Ти знаєш, що я люблю тебе!* Отож і каже до нього Спаситель:* Паси вівці мої, паси моїх вибраних,* паси мої ягнята, що їх я спас моєю кров’ю.* Моли його, богоблаженний Апостоле,* щоб дарував нам велику милість.

І нині (догмат г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги премудрості Ісуса, сина Сираха читання

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Браття! Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі, для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу. Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, осягаючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших (1 Пт. 1, 3-9)

Диякон: Премудрість.

Читець: Першого соборного послання Петрового читання

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа. Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як той, хто вас покликав − святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: «Ви будете святі, бо я святий». І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших. (1 Пт. 1, 13-18)

Диякон: Премудрість.

Читець: Другого соборного послання Петрового читання

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Тоді як ангели, хоч силою і міццю більші, не виносять на них перед Господом − зневажливого осуду. Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили, зневажаючи те, чого не розуміють, у тлінні своїм будуть знищені і зазнають кари як відплати за несправедливість. Вони повсякденні розкоші за щастя вважають, − брудні й мерзенні, насолоджуються у своїх облудах, бенкетуючи собі з вами. Очі в них сповнені перелюбом і грішать безнастанно; вони зваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, − діти прокляття! Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався у неправедній заплаті, тож дознав докору за власний переступ: ослиця, німа, під’яремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка. Вони − джерела безводні, хмари, хуртовиною гнані. Для них приготована чорна пітьма. Верзуть вони пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді. Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений, того він і невільником став. Бо коли ті, що, спізнавши Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу, а знов обплутані нею, їй улягають, то останнє їхнє гірше, ніж перше. Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. З ними трапилося те, про що приповідка влучно каже: «Пес повернувся до своєї блювотини», або: «Свиня, вимита, качається у грязюці». (2 Пт. 2, 11-24)

 

Стихири на Литії

(г. 2): Хай збереться* нині святкова громада вірних,* щоб спільно прославити вибраних служителів благодаті, Петра й Павла!* Увінчаймо їх побожними похвалами,* бо вони щедро сіяли всім слово і ним збагатили благодать Духа!* Будучи галузками правдивої виноградини*, вони нам виростили те дозріле гроно, що звеселяє серця наші.* Їм ми, з відкритим обличчям і чистим сумлінням, заспіваймо, взиваючи:* Радійте, нищителі безглуздя − ви, слуги речей духовних!* Радійте, знамениті вибранці Творця всіх і Господа!* Радійте, захисники добрих і прогонителі обманців!* Ублагаймо їх, щоб завжди молились до Творця й Учителя:* дати світові довготривалий мир* і душам нашим велику милість.

Петре,* верховний над славними апостолами, каменю віри,* і Павле чудний, святих Церков* красномовче й світильнику!* Ви, що стоїте біля Божого престолу*, моліться за нас Христові.

Слава (г. 5): Всехвальні Апостоли! Як провістила в Євангеліях* Божа премудрість, − споконвічне Слово Отця,* ви є багатоплідні лози,* що між вашим віттям носите зріле й чудове гроно, яким насолоджуються вірні і споживають собі на радість.* Петре, каменю віри, і Павле, окрасо вселенної!* Укріпляйте стадо,* яке ви придбали вашими повчаннями.

І нині: Ублажаємо тебе, Богородице Діво,* і, як належить, тебе величаємо,* як місто незрушне,* нездоланну захорону,* могутню заступницю і прибіжище душ наших.

Стихири на стиховні

(г. 1): Славний апостоле Павле!* Хто по всіх містах розкаже про твої ув’язнення і муки,* про твої труди, болі й чування;* про всі терпіння у спразі й голоді, в холоді, наготі;* про втечу в кошику та про побої палицями,* про каменування, гоніння і перебування в морських глибинах?* Ти був видовищем ангелам і людям* і все те перетерпів у Христі,* який тебе скріплював, щоб здобути світ для Ісуса, Господа твого.* Тому, вшановуючи твою пам’ять, з вірою молимо тебе:* Безперестанку молися за душі наші.

Стих: По всій землі залунав їх голос,* на край світу – їхні слова.

Хто, славний Апостоле, розповість по всіх містах* про твої ув’язнення і муки?* Або хто представить твої подвиги і твої труди,* яких ти прийнявся для Євангелія Христового,* щоб усіх здобути і привести до Христової Церкви?* Проси, Павле, апостоле й учителю Церкви,* щоб вона добре зберегла* аж до останнього віддиху твою добру ісповідь віри.

Стих: Небеса оповідають славу Божу,* і діло рук його проголошує твердь небесна.

Вшануймо великих світичів Церкви, Петра й Павла,* бо ясніше від сонця засяяли вони на камені віри;* світлом проповіді вони вивели народи з темряви незнання.* Обидва вони гідно прославляються:* Петро на хресті був розіп’ятий і переселився до неба,* до Христа, що дав йому ключі Царства;* Павла ж зарубали мечем, і так він переставився до Спаса.* Обидва вони докоряють своєму народові,* що він беззаконно підніс руки на самого ж Господа.* Тому за їхніми молитвами,* Христе Боже наш, присмири супротивників наших* і утверди нашу віру, як чоловіколюбець.

Слава (г. 6): Радісний празник засяяв сьогодні всій землі:* всесвітла пам’ять премудрих верховних апостолів Петра і Павла.* Тому вельми радіє Рим, ликуючи в піснях і співаннях;* тож і ми, святкуючи цей славний день, звеличмо їх:* Радуйся, Петре апостоле,* справжній друже твого Вчителя − Христа Бога нашого!* Радуйся, Павле улюблений,* проповіднику віри і вчителю вселенної!* З повним довір’ям моліть обидва Христа Бога нашого,* щоб спаслися душі наші.

І нині: Христос Господь, мій Творець і Спаситель, Пречиста,* вийшов з твого лона і в мене зодягнувся,* визволивши Адама з первісного прокляття.* Тому тобі, Пречиста, як Богоматері й Діві,* невгомонно співаємо з ангелом:* Радуйся! Справді, радуйся Владарко,* Провіднице і Покрове, та й спасіння душ наших.

Тропарі
(г. 4): Між апостолами найвищі й вселенної учителі!* Моліте Владику всього,* щоб дарував світові мир* і душам велику милість. (2 р.)

(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Апостолів первопрестольні* і вселенної вчителі,* Владику всіх моліть,* щоб мир вселенній дарував* і душам нашим велику милість.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 2): Сильних і боговісних проповідників,* найвищих апостолів Твоїх, Господи,* прийняв Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій,* бо болісті їх і смерть прийняв Ти вище всяких плодів,* єдиний Серцевідче.

Прокімен (глас 8):
Співайте Богові нашому, співайте;* співайте цареві нашому, співайте (Пс 46,7).
Стих: Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна (Пс 18,2).

Апостол: (2Кр 11,21-12,9):
Браття і Сестри, у чому б там хто не виявляв сміливости, – говорю мов безумний! – я також можу її виявити. Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж! Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок (ударів) без одного; тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка – журба про всі Церкви! Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.
Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

Алилуя (глас 1):
Стих: Небеса прославляють чуда Твої, Господи, й істину Твою в церкві святих (Пс 88,6).
Стих: Бог, прославлюваний на раді святих (Пс 88,8).

Євангеліє: (Мт 16,13-19):
У той час Ісус, прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?” Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.”

Замість Достойно: Величай, душе моя, твердий камінь – Петра, і сосуд ізбранний – Павла, Христової Церкви.
Ірмос (глас 4): Тебе, преславну Невісту і Пресвяту Богородицю, що родила Створителя невидимих і всіх видимих, в піснях величаємо.

Причасний:
По всій землі залунав їх голос,* на край світу – їхні слова (Пс 18,5). Алилуя (х3).