Fifth Sunday after Pascha – Sunday of the Samaritan Woman. Octoechos Tone 4. Our Venerable Father Pachomius the Great (346) Matins Resurrectional Gospel 7. May 15.



Kathisma Reading: “Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 4

  1. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

We never cease to adore Your life-giving Cross, O Christ our God,* and we glorify Your Resurrection on the third day.* For You, almighty One, have thereby restored the corrupted nature of all* and reopened the way to heaven,* since You alone are gracious and You love mankind.

  1. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Saviour, You have absolved the penalty of disobedience,* committed through the tree of Eden,* by willingly being nailed to the tree of the Cross.* As almighty God, You descended into Hades* and broke asunder the bonds of Death.* We, therefore, venerate Your Resurrection from the dead* and joyfully cry out to You:* almighty Lord, glory to You!

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O Lord, You have battered down the gates of Hades,* and by Your death You have dissolved the realm of Death.* You have freed mankind from corruption,* bestowing life, incorruption, and Your great mercy upon the world.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Come, all you people,* let us sing the praises of our Saviour’s Resurrection on the third day.* For we have thereby been delivered from the invincible bonds of Hades,* and we have received incorruption together with eternal life.* Therefore, we cry out to You* after Your crucifixion, burial, and resurrection:* Save us by Your Resurrection, for you love mankind.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

The midpoint of the Feast has arrived;* the days which begin with the Resurrection of the Saviour* and are fulfilled in the divine Feast of Pentecost.* Truly it unites both Feasts* and draws light from their double brightness,* giving honour to the Ascension of the Lord,* which prefigures our glory.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

Truly Zion heard and was glad* when it received the glad tidings of the Resurrection of Christ.* Faithful children also rejoiced at beholding it.* Seeing the blood of Christ washed away by the Holy Spirit,* the Church prepares to worthily celebrate* the joyous midpoint of these two holy Feasts.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

The over-abundant outpouring of the divine Spirit over all is drawing near,* as it is written by the prophet Joel.* The promise of Christ, given to His disciples* after His death, burial, and resurrection,* proclaims the coming of the Comforter.

In Tone 1

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

At the sixth hour, You came to the well, O Fountain of Wonders,* to ensnare the fruit of Eve;* for at that very hour,* she had been driven from Paradise by the guile of the serpent.* When the Samaritan woman came to draw water,* You said to her, O Saviour:* Give Me water to drink, and I will give you waters of eternal life.* And the woman hastened to the city and proclaimed to the people:* Come and see Christ the Lord, the Saviour of our souls.

In Tone 2

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

When the Lord came to the well of Jacob,* the Samaritan woman entreated Him, saying:* Give me the water of faith, O Giver of life,* that I may obtain the waters of baptism, joy and salvation.* O Lord, glory to You!

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Truly, the Son, Word and God, co-eternal with the Father,* the Fountain of Wonders Himself, came to the fountain,* where a woman of Samaria came to draw water.* And when the Saviour saw her, He said to her:* Give me water to drink and go and call your husband.* But she addressed Him as man and not as God;* wishing to conceal the truth from Him,* she said: I have no husband.* And the Master replied: You have said the truth, that you have no husband;* for you have had five husbands,* and the one whom you now have is not your husband.* Amazed by these words, she went to the town* and proclaimed to the crowds, saying:* Come and behold Christ who grants the world great mercy.

In Tone 6


Jesus met the Samaritan woman at Jacob’s well.* The One who covers the earth with clouds asks water of her.* O, what a wonder!* The One who rides on the Cherubim converses with an adulterous woman.* The One who suspended the earth on the waters asks for water.* The One who caused the springs of water and their lakes to overflow seeks water.* He truly desires to save this woman from the snares of the Enemy* and to fill her with living water* to extinguish the flames of her passions;* for He alone is compassionate and the Lover of Mankind.

In Tone 4


O Mother of God, because of You David the Prophet* became an ancestor of God;* he foretold and sang a joyous hymn of praise* and cried out to Him who worked wonders in you:* “The Queen stood at your right hand.”* God revealed you as a life-giving mother,* when He chose to be incarnate of you without a father.* He renewed in man His image which the passions had corrupted.* He found the lost sheep in the mountains, carried it on His shoulders,* offered it to the Father, generously numbered it among the powers of heaven,* and saved the whole world, since He is Christ of great and rich mercy.


In Tone 4

In being lifted upon the Cross, O Lord,* You abolished the curse which we had inherited from our fathers.* By going down into Hades,* You freed from eternal captivity those imprisoned there* and granted incorruption to mankind.* We, therefore praise Your life-giving and redeeming Resurrection.

The Paschal Stichera are now sung in the customary manner:

Let God arise;* let His enemies be scattered!

Today a sacred Pascha is revealed to us.* A new and holy Pascha.* A mystical Pascha.* A Pascha worthy of veneration.* A Pascha which is Christ the Redeemer,* a blameless Pascha.* A great Pascha.* A Pascha of the faithful.* A Pascha which has opened for us the gates of Paradise.* A Pascha which sanctifies all the faithful.

As smoke vanishes,* let them vanish.

Come* from that scene, O women bearers of glad tidings,* and say to Sion:* Receive from us the glad tidings of joy* of Christ’s Resurrection:* Exult and be glad,* and rejoice, O Jerusalem,* seeing Christ the King* who comes forth from the tomb like a Bridegroom in procession!

So let sinners flee from before the face of God;* but let the righteous rejoice!

The myrrh-bearing women* at the break of dawn* drew near to the tomb of the LifeGiver.* There they found an angel* sitting upon the stone,* he greeted them with these words:* Why do you seek the living among the dead?* Why do you mourn the incorrupt amid corruption?* Go: proclaim the glad tidings to His disciples.

This is the day which the Lord has made:* Let us rejoice and be glad in

Pascha of beauty!* The Pascha of the Lord!* Pascha!* A Pascha worthy of all honour* has dawned on us. Pascha! Let us embrace each other joyously!* Pascha, ransom from affliction!* For today as from a bridal chamber* Christ has shown forth from the Tomb,* and filled the women with joy saying:* “Proclaim the glad tidings to the Apostles!”

In Tone 8, Glory…

When You appeared in the flesh, O Christ God,* to accomplish You plan of salvation,* the Samaritan woman heard the word of God’s love for us.* She left the well and ran to the town and said:* Come and see the One who knows the secrets of our hearts;* can this be the Christ, the Messiah whom we await,* the One who bestows great mercy?


This is the day of Resurrection,* let us be illumined by the Feast!* Let us embrace each other!* Let us call “Brothers and Sisters!”* even those that hate us* and forgive all by the Resurrection,* and so let us cry:

Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and on those in the tombs* bestowing life! (3)

Troparia, In Tone 4

When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles;* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,** granting to the world great mercy.”

In Tone 8, Glory… Now…

At the mid-point of the Feast, O Saviour,* water my thirsty soul with streams of true godliness;* for You cried out to all: Let any who thirst come to Me and drink.* O Source of life, Christ our God, glory to You!



After the priest has exclaimed, Blessed be the Kingdom… and the people have responded, Amen, the clergy sing the Paschal Troparion once and the people repeat it. Then, the clergy sing the first half, and the people conclude it.

Paschal Troparion

Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 4: When the disciples of the Lord learned from the angel* the glorious news of the resurrection* and cast off the ancestral condemnation,* they proudly told the apostles:* “Death has been plundered!* Christ our God is risen,* granting to the world great mercy.”

Troparion, Tone 8: At the mid-point of the Feast, O Saviour,* water my thirsty soul with streams of true godliness;* for You cried out to all: Let any who thirst, come to Me and drink.* O Source of Life, Christ our God, glory to You!

Glory be to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 8: Drawn to the well by faith,* the Samaritan woman beheld You, the Water of Wisdom,* and drinking abundantly of You,* she inherited the heavenly Kingdom for ever,* becoming everlastingly glorious.

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 4: At the mid-point of the Feast according to the Law,* Maker of all things and Master,* You said to those present, O Christ God:* Come, and draw the water of immortality.* And so we fall before You crying out with faith: Grant us Your mercies , for You are the source of our life.

Prokeimenon, Tone 3
Sing to our God, sing; sing to our King, sing.

verse: Clap your hands, all you nations; shout unto God with the voice of joy. (Psalm 46:7,2)

Epistle: Acts 11:19-26, 29-30 (NRSV)
In those days, 
those who were scattered because of the persecution that took place over Stephen traveled as far as Phoenicia, Cyprus, and Antioch, and they spoke the word to no one except Jews. But among them were some men of Cyprus and Cyrene who, on coming to Antioch, spoke to the Hellenists also, proclaiming the Lord Jesus. The hand of the Lord was with them, and a great number became believers and turned to the Lord. News of this came to the ears of the church in Jerusalem, and they sent Barnabas to Antioch. When he came and saw the grace of God, he rejoiced, and he exhorted them all to remain faithful to the Lord with steadfast devotion; for he was a good man, full of the Holy Spirit and of faith. And a great many people were brought to the Lord. Then Barnabas went to Tarsus to look for Saul, and when he had found him, he brought him to Antioch. So it was that for an entire year they met with the church and taught a great many people, and it was in Antioch that the disciples were first called “Christians.”

Alleluia, Tone 4
verse: Poise yourself and advance in triumph and reign in the cause of truth, and meekness, and justice.

verse: You have loved justice and hated iniquity. (Psalm 44:5,8)
verse: The heavens shall confess Your wonders, O Lord, and Your truth in the church of the saints. (Psalm 88:6)

Gospel: John 4:5-42 (NRSV)

At that time Jesus, came to a Samaritan city called Sychar, near the plot of ground that Jacob had given to his son Joseph. Jacob’s well was there, and Jesus, tired out by his journey, was sitting by the well. It was about noon.

A Samaritan woman came to draw water, and Jesus said to her, “Give me a drink.” (His disciples had gone to the city to buy food.) The Samaritan woman said to him, “How is it that you, a Jew, ask a drink of me, a woman of Samaria?” (Jews do not share things in common with Samaritans.) Jesus answered her, “If you knew the gift of God, and who it is that is saying to you, ‘Give me a drink,’ you would have asked him, and he would have given you living water.” The woman said to him, “Sir, you have no bucket, and the well is deep. Where do you get that living water? Are you greater than our ancestor Jacob, who gave us the well, and with his sons and his flocks drank from it?” Jesus said to her, “Everyone who drinks of this water will be thirsty again, but those who drink of the water that I will give them will never be thirsty. The water that I will give will become in them a spring of water gushing up to eternal life.” The woman said to him, “Sir, give me this water, so that I may never be thirsty or have to keep coming here to draw water.”

Jesus said to her, “Go, call your husband, and come back.” The woman answered him, “I have no husband.” Jesus said to her, “You are right in saying, ‘I have no husband’; for you have had five husbands, and the one you have now is not your husband. What you have said is true!” The woman said to him, “Sir, I see that you are a prophet. Our ancestors worshiped on this mountain, but you say that the place where people must worship is in Jerusalem.” Jesus said to her, “Woman, believe me, the hour is coming when you will worship the Father neither on this mountain nor in Jerusalem. You worship what you do not know; we worship what we know, for salvation is from the Jews. But the hour is coming, and is now here, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for the Father seeks such as these to worship him. God is spirit, and those who worship him must worship in spirit and truth.” The woman said to him, “I know that Messiah is coming” (who is called Christ). “When he comes, he will proclaim all things to us.” Jesus said to her, “I am he, the one who is speaking to you.”

Just then his disciples came. They were astonished that he was speaking with a woman, but no one said, “What do you want?” or, “Why are you speaking with her?” Then the woman left her water jar and went back to the city. She said to the people, “Come and see a man who told me everything I have ever done! He cannot be the Messiah, can he?” They left the city and were on their way to him.

Meanwhile the disciples were urging him, “Rabbi, eat something.” But he said to them, “I have food to eat that you do not know about.” So the disciples said to one another, “Surely no one has brought him something to eat?” Jesus said to them, “My food is to do the will of him who sent me and to complete his work. Do you not say, ‘Four months more, then comes the harvest’? But I tell you, look around you, and see how the fields are ripe for harvesting. The reaper is already receiving wages and is gathering fruit for eternal life, so that sower and reaper may rejoice together. For here the saying holds true, ‘One sows and another reaps.’ I sent you to reap that for which you did not labor. Others have labored, and you have entered into their labor.”

Many Samaritans from that city believed in him because of the woman’s testimony, “He told me everything I have ever done.” So when the Samaritans came to him, they asked him to stay with them; and he stayed there two days. And many more believed because of his word. They said to the woman, “It is no longer because of what you said that we believe, for we have heard for ourselves, and we know that this is truly the Savior of the world.”

Hymn to the Mother of God
Virginity is alien to mothers and child-bearing is foreign to virgins; yet in you, O Mother of God, both of them came together. Therefore, we and all the nations of the earth without ceasing magnify you.

Communion Hymn
Receive the Body of Christ;* taste the fountain of immortality.* Praise the Lord from the heavens; praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 18:5)

Instead of “Blessed is He Who comes…” and “We have seen the true light…” we sing:

Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.

Instead of “May our mouths be filled…” we sing three times:

Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life. (3)

Instead of “Blessed be the name of the Lord…” we sing three times:

Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life. (3)

After the final “Amen”, the Troparion “Christ is risen” is sung as at the beginning of the Liturgy, but with the addition:

And to us he has granted life eternal;* we bow down before his resurrection on the third day.


5-а Неділя Пасхи.
 Неділя Самарянки. Прп. Пахомія Великого. 15 травня.


Блажен муж співаємо


  1. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 4): Животворному твоєму хрестові* безперестанно поклоняючись, Христе Боже,* славимо твоє на третій день воскресіння.* Бо ним ти, Всесильний, обновив наднищену людську природу* і відновив нам вхід до Неба,* як єдиний добрий і чоловіколюбець.

  1. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Ти, Спасе, знищив кару за непослух щодо дерева,* бо добровільно дав себе прибити на хреснім дереві* і, як всесильний, зійшовши в ад,* як Бог, розірвав ти смертні окови.* Тому й поклоняємось твоєму з мертвих воскресінню, радісно кличучи:* Всесильний Господи, – слава тобі!

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Брами адові знищив ти, Господи,* і твоєю смертю здолав царство смерти,* людський же рід ти визволив з тлінности,* дарувавши світові життя і нетлінність,* і велику милість.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Прийдіть, люди, оспівуймо* Спасове на третій день воскресіння,* яким ми визволилися з міцних адових оковів,* і всі прийняли нетлінність і життя, взиваючи:* Ти, що розп’явся і був похований та й воскрес,* спаси нас твоїм воскресінням, єдиний Чоловіколюбче!

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

(г. 4): Настала половина днів* від спасенного Воскресіння,* якими закінчиться божественна П’ятидесятниця.* Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи,* заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу* вознесіння Владики.

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Сіон почув вістку про Христове воскресіння і звеселився,* а вірні його сини зраділи, коли його побачили,* як Духом обмиває погань христоубивства.* Торжественно готовиться святкувати обох празників радісне переполовинення.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Наближається, як написано,* щедре злиття Божого Духа на всіх:* переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці,* яку Христос дав своїм учням після смерти,* поховання та воскресіння,* що справдиться через об’явлення Утішителя.

  1. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 1): До джерела опівдні прийшов ти, Джерело чудес,* щоб уловити Євин плід,* бо і Єва, обманена змієм, вийшла колись опівдні з раю.* Оце наблизилась самарянка, щоб зачерпнути води.* Побачивши ж її Спас, каже:* Дай мені напитись води і я напою тебе водою живою.* Сповнена мудрости, вона побігла в місто,* щоб звістити народові:* Прийдіть і погляньте* на Христа Господа, Спаса душ наших!

  1. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

(г. 2): Коли прийшов до криниці Господь,* самарянка благала Добросердого:* Дай мені воду віри* і матиму джерельну воду, радість і спасіння.* Життєдавче, Господи, – слава тобі!

  1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

До джерела прийшов споконвічний* і співістотний Син і Слово Отця,* бувши Джерелом оздоровлень.* Тоді з Самарії прийшла жінка зачерпнути води.* Побачивши її, Спаситель каже: Дай мені напитися води* і йди та приклич свого чоловіка.* Вона ж, – як до людини, а не до Бога,* – пробуючи потаїтись, каже: Не маю чоловіка.* А Учитель до неї: Правду ти сказала – не маю чоловіка,* бо п’ять чоловіків мала ти,* але й той, що його нині маєш, не є твій чоловік.* І здивувалась вона тим словом, побігла до міста* і голосно повідала народові, кажучи:* Ходіть і побачите Христа,* що дає світові велику милість.

Слава (г. 6): При криниці Якова стрінув Ісус самарянку* та й просить у неї напитися води той,* що хмарами обгортає землю.* О, чудо! Той, кого носять херувими, з блудницею розмовляє!* Просить води той, хто на водах землю завісив!* Води шукає той, хто наливає джерела й озера,* вельми бажаючи приєднати ту,* що її поневолив ненависний ворог,* і, як єдиний добросердний Чоловіколюбець,* напоїти живою водою ту, що тяжко томилася грішною гарячкою.

І нині (догмат г. 4):  Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.

Стихири на стиховні

(г. 4):  Господи, ти вийшов на хрест,* прадідне наше прокляття усунув* і, вступивши в ад, ти визволив довічних в’язнів,* даючи людському родові нетлінність.* Тож, прославляючи тебе за це,* славимо твоє життєдайне і спасенне воскресіння.

Стих (г. 5): Хай воскресне Бог,* і розбіжаться вороги його.

Пасха священна нам сьогодні з’явилась:* Пасха нова, святая;* Пасха таємна* Пасха преславна;* Пасха – Христос визволитель;* Пасха непорочна;* Пасха велика;* Пасха вірних;* Пасха, що райські двері нам відчиняє;* Пасха, що освячує всіх вірних.

Стих: Як щезає дим,* хай вони щезнуть.

Прийдіте після видіння, жінки благовісниці,* і скажіть Сіонові:* Прийми від нас радісну новину* про Воскресіння Христове!* Веселися, торжествуй* і радуйся, Єрусалиме,* побачивши Царя Христа,* що немов жених із гробу виходить.

Стих: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого,* а праведники хай звеселяться.

Мироносиці жінки,* рано-вранці прийшовши* до гробу Життєдавця,* знайшли ангела* що сидів на камені,* а він, провістивши їм, так мовив:* Чому шукаєте Живого між померлими?* Чому оплакуєте у тлінні Нетлінного?* Ідіть, і проповідуйте його учням!

Стих: Це день, що його створив Господь,* тож радіймо і веселімся в нім.

Пасха красна,* Пасха Господня;* Пасха* Пасха преславная нам засіяла;* Пасха! Радісно одні одних обнімімо!* О Пасхо, визволення від скорбот!* Нині бо з гробу,* наче зо світлиці, засіяв Христос,* жінок же радістю наповнив, мовивши:* Проповідуйте апостолам.

Слава (г. 8): Коли ти, Христе Боже,* задля несказанного провидіння тілесно появився на землі,* самарянка, почувши твоє слово, Чоловіколюбче,* лишила черпаки при криниці,* побігла й сказала городянам:* Ходіть і побачите Серцевідця!* Чи, бува, не він – очікуваний Христос,* що має велику милість?

І нині (г. 5): Воскресіння день!* Просвітімся торжеством* і одні одних обнімімо* та скажімо: Браття!* І тим, що ненавидять нас* простім все з Воскресінням,* і так усі заспіваймо:

Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував.


(г. 4): Світлую воскресення проповідь* від ангела взнавши, Господні учениці,* і прадідне осудження відкинувши,* апостолам, хвалячися, мовили:* Повалилася смерть, воскрес Христос Бог,* даруючи світові велику милість.

Слава І нині: (г. 8): В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами,* до всіх бо, Спасе, закликав Ти:* Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є.* Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.




Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): Світлу про воскресіння розповідь від ангела почувши* і від прадідного засуду звільнившись,* Господні учениці, радіючи, казали апостолам:* Здолано смерть, воскрес Христос Бог,* що дає світові велику милість.

(г. 8): В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами,* до всіх бо, Спасе, закликав Ти:* Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є.* Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак, глас 8: З вірою прийшовши на кладязь,* самарянка виділа Тебе, премудрости воду,* якої напившись обильно,* царство вишнє унаслідувала повік* приснославна.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак переполовення, глас 4: В переполовення законного празника, всіх Творче і Владико,* до предстоящих глаголив Ти, Христе Боже:* Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя.* Тому до Тебе припадаємо і вірно кличемо:* Щедроти Твої даруй нам,* бо Ти є джерело життя нашого.

Прокімен (глас 3):
Співайте Богові нашому, співайте; співайте цареві нашому, співайте (Пс 46,7).
Стих: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).

Апостол: Діяння Апостолів 11, 19-26; 29-30.
В тих днях апостоли, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, дійшли аж до Фінікії, Кипру та Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. Були ж між ними деякі з Кипру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. Чутка про це дійшла до вух церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа. Тоді він вирушив у Тарс розшукати Савла  і, найшовши його, привів в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й навчали силу людей. Уперше в Антіохії називали учнів християнами. Тоді учні, хто скільки міг, постановили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; 30. що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави й Савла.

Алилуя (глас 4):
Стих: Натягни лук і наступай, і пануй істини ради, лагідности і справедливости (Пс 44,5).
Стих: Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня (Пс 44,8).

Євангеліє: (Ів 4,5-42):
У той час прибув Ісус до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» Учні ж його пішли були до міста харчів купити. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» «Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила – відрік їй, – Не маю чоловіка! П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, – пророк ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» Ісус до неї: «Повір мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» І вийшли з міста й подалися до нього. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» «Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель.»

Замість Достойно: Ірмос (глас 8): 
Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.

Тіло Христове прийміть,* джерела безсмертного споживіть.* Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).*  Алилуя (х3).

Замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

Замість Ми бачили світло істинне: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

Замість Нехай сповняться: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).

Замість Будь ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).

Під час відпусту “Христос воскрес” співається один раз (на просту мелодію) замість “Слава Отцю…”

Тоді знову співається Тропар “Христос воскрес”, як і на початку Літургії, але з додатковим закінченням.

Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).

І нам дарував життя вічне, поклоняємось його тридневному воскресінню.