Fourth Sunday after Pascha – Sunday of the Paralytic. Octoechos Tone 3. The Holy Apostle and Evangelist John the Theologian; Our Venerable Father Arsenius the Great (408-50); Arsenius the Great (450)
GREAT VESPERS
Kathisma Reading: “Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140
In Tone 3
- Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
By Your Cross, O Christ our Saviour,* the power of Death has been vanquished,* and the deceit of the devil has been destroyed.* Therefore, mankind, saved by faith,* offers You hymns of praise forever.
- The just shall gather around me* when You have been good to me.
O Lord, all creation has been enlightened by Your Resurrection,* and Paradise has been reopened;* therefore, all creation extols You* and offers You hymns of praise forever.
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
I glorify the power of the Father, Son, and Holy Spirit;* and I praise the dominion of the undivided Divinity,* the consubstantial Trinity* who reigns forever and ever.
In Tone 1
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
O ineffable goodness who created the human form,* You came to heal those who are ill.* O Christ, by Your word You raised the Paralytic at the Sheep Pool;* You healed the suffering of the woman with the flow of blood;* You showed mercy to the tormented daughter of the Canaanite woman;* and You did not disdain the prayer of the centurion.* Because of this we cry out in praise:* O Almighty Lord, glory to You!
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
O ineffable goodness who created the human form,* You came to heal those who are ill.* O Christ, by Your word You raised the Paralytic at the Sheep Pool;* You healed the suffering of the woman with the flow of blood;* You showed mercy to the tormented daughter of the Canaanite woman;* and You did not disdain the prayer of the centurion.* Because of this we cry out in praise:* O Almighty Lord, glory to You!
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
The Paralytic was like an unburied dead man,* and when he saw You, O Lord, he cried out:* Have mercy on me, for my bed has become my grave.* Of what use is my life?* I have no need for the Sheep Pool,* for there is none to put me into the water.* Therefore, I come to You, O Fountain of all healing,* that with all I may cry to You:* O Lord Almighty, glory to You!
In Tone 1
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
The beholder of ineffable revelations* and recounter of the most sublime mysteries of God,* the son of Zebedee, who set down in writing the Gospel of Christ,* has taught us to theologize* concerning the Father, the Son and the Holy Spirit.
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
The beholder of ineffable revelations* and recounter of the most sublime mysteries of God,* the son of Zebedee, who set down in writing the Gospel of Christ,* has taught us to theologize* concerning the Father, the Son and the Holy Spirit.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
The harp of heavenly songs played by God,* the recorder of mysteries, the divinely eloquent mouth,* beautifully chants the hymn of hymns;* for, moving his lips as though they were strings,* and using his tongue as a plectrum,* he prays that we be saved.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
Proclaiming with your thunderous tongue* the hidden Word of divine wisdom, O beloved of God,* you ever cry out, continually moving your lips:* In the beginning was the Word!* And you instruct every man in the knowledge of God.
In Tone 5, Glory…
Jesus went up to Jerusalem to the Sheep Pool* which in Hebrew was called Bethesda.* And there lay a great multitude of sick people in its five porticoes;* for the angel of the Lord went down at certain times and stirred the water,* granting healing to those who approach in faith.* The Lord saw there a man with a chronic illness,* and He asked him: Do you want to be healed?* The sick man replied:* I have no one to put me into the pool when the water is stirred.* I have spent my money on physicians* and received no help from anyone.* The Physician of soul and body said to him:* Take up your pallet and walk;* proclaim to the whole world* the greatness of My mercy and My mighty deeds.
In Tone 3, Now…
O Lady most honourable,* how could we but be rapt in wonder* at your giving birth to the incarnate God* who without a mother was born of a Father before all ages.* You gave Him birth in the flesh without a father,* without a man’s instrumentality.* He is God and man whose two natures are intact,* neither one losing any of its properties.* Therefore, O Virgin Mother, intercede with Him* to save the souls of those who believe and profess in true faith* that you are the Mother of God.
Readings: (1) 1 John 4:9-16; (2) 1 John 4:20-5:5; (3) 1 John 3:21-4:6
Lytia, In Tone 1
Rivers of theology poured forth from your honoured mouth, O apostle,* and the Church of God, watered thereby, worships the consubstantial Trinity in Orthodoxy.* Pray now to the Trinity, O theologian John,* that our souls be made steadfast and saved.
The garden of purity has emitted for us the myrrh of sweet fragrance on this present feast,* that we may cry out to him: O Apostle John,* who reclined against the Master’s breast,* who has rained down discourse upon the world* and preserved the Virgin as the apple of your eye,* beseech Christ, that He grant us great mercy.
O disciple of the Saviour, virgin and theologian, when Christ God was crucified* He committed the Virgin Theotokos to your care, in that you are virginal;* and you preserved her as the apple of your eye.* Wherefore, pray that our souls be saved.
As an eyewitness to ineffable mysteries, you cried out, exclaiming:* “In the beginning the pre-eternal Word was with God, and He was God!”* O Apostle John, intimate and faithful friend of Christ,* delight of the Trinity, unshakable confirmation of Ephesus and Patmos, our help.* Pray, O most blessed theologian, that the people who ever celebrate your memory with faith* be delivered from wicked enemies, material and noetic.
In Tone 5
O venerable father, having heard the voice of the Gospel of the Lord,* you forsook the world, holding riches and glory to be as naught.* Wherefore, you cried out to all:* “Love God and you shall find eternal grace.* Prefer nothing to His love, that when He shall come in His glory,* you shall find rest with all the saints.”* By his supplications, O Christ, preserve and save our souls.
In Tone 4, Glory… Now…
Reclining against the breast of Christ the Teacher at the Lord’s supper,* O beloved disciple, you thereby came to know ineffable things,* and has thundered forth your heavenly voice for all to hear,* saying: “In the beginning was the Word,* and the Word was with God, and the Word was God:* Christ God, the Saviour of our souls,* the Light of truth Who enlightens every man* who comes into the world.”
Aposticha, In Tone 3
O Christ, who darkened the sun by Your passion* and enlightened all creation by Your Resurrection,* accept our evening prayer, for You love mankind.
Let God arise;* let His enemies be scattered!
Today a sacred Pascha is revealed to us.* A new and holy Pascha.* A mystical Pascha.* A Pascha worthy of veneration.* A Pascha which is Christ the Redeemer,* a blameless Pascha.* A great Pascha.* A Pascha of the faithful.* A Pascha which has opened for us the gates of Paradise.* A Pascha which sanctifies all the faithful.
As smoke vanishes,* let them vanish.
Come* from that scene, O women bearers of glad tidings,* and say to Sion:* Receive from us the glad tidings of joy* of Christ’s Resurrection:* Exult and be glad,* and rejoice, O Jerusalem,* seeing Christ the King* who comes forth from the tomb like a Bridegroom in procession!
So let sinners flee from before the face of God;* but let the righteous rejoice!
The myrrh-bearing women* at the break of dawn* drew near to the tomb of the LifeGiver.* There they found an angel* sitting upon the stone,* he greeted them with these words:* Why do you seek the living among the dead?* Why do you mourn the incorrupt amid corruption?* Go: proclaim the glad tidings to His disciples.
This is the day which the Lord has made:* Let us rejoice and be glad in it!
Pascha of beauty!* The Pascha of the Lord!* Pascha!* A Pascha worthy of all honour* has dawned on us.* Pascha! Let us embrace each other joyously!* Pascha, ransom from affliction!* For today as from a bridal chamber* Christ has shown forth from the Tomb,* and filled the women with joy saying:* “Proclaim the glad tidings to the Apostles!”
In Tone 6, Glory…
O apostle of Christ, evangelist and theologian,* as an initiate of ineffable mysteries you have thundered forth upon us* the ineffable doctrines of wisdom,* explaining to the faithful that He was in the beginning,* and discounting that there was a time when He did not exist,* thus rejecting the words of the heretics.* And as you were shown to be the beloved intimate and friend of Christ,* like the eloquent Isaiah and Moses the God-seer,* pray earnestly for our souls, in that you have boldness before God.
Now…
This is the day of Resurrection,* let us be illumined by the Feast!* Let us embrace each other!* Let us call “Brothers!”* even those that hate us* and forgive all by the Resurrection,* and so let us cry:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life! (3)
Troparia, In Tone 1
Hail, Mother of God, Virgin Mary full of grace!* The Lord is with you.* Blessed are you among women,* and blessed is the fruit of your womb.* For you have borne Christ, the Saviour* and Deliverer of our souls. (2)
In Tone 2
O beloved apostle of Christ our God,* hasten, deliver a people without defense.* He who received you when you leaned upon His breast accepts you as you bow in prayer.* Implore Him, O Theologian, to scatter the cloud of nations that besets us,* asking peace and great mercy for us.
DIVINE LITURGY
After the priest has exclaimed, Blessed be the Kingdom… and the people have responded, Amen, the clergy sing the Paschal Troparion once and the people repeat it. Then, the clergy sing the first half, and the people conclude it.
Paschal Troparion
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 3: Let the heavens be glad, let the earth rejoice,* for the Lord has done a mighty deed with His arm.* He trampled death by death. He became the first-born of the dead;* He saved us from the abyss of Hades* and granted great mercy to the world.
Troparion, Tone 2: O beloved apostle of Christ our God,* hasten, deliver a people without defense.* He who received you when you leaned upon His breast accepts you as you bow in prayer.* Implore Him, O Theologian, to scatter the cloud of nations that besets us,* asking peace and great mercy.
Kontakion, Tone 3: Lord, as of old You raised the Paralytic,* lift my soul by Your divine presence,* for by many sins and foolish actions,* I, too, am now afflicted and crippled.* Raise me, that being saved I may cry to You:* Glory to Your power, O merciful Christ.
Glory be to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 8: Though You descended into a tomb, O Immortal One,* yet You destroyed the power of Hades;* and You rose as victor, O Christ God,* calling to the myrrh-bearing women: Rejoice!* and giving peace to Your Apostles:* You, who grant Resurrection to the fallen.”
Now and for ever and ever. Amen.
Kontakion, Tone 2: O virgin apostle, who can recount your mighty works?* For you pour out wonders and healings* and you pray for our souls as Theologian and friend of Christ.
Prokeimenon, Tone 1
Let Your mercy, O Lord, be upon us, as we have hoped in You.
verse: Rejoice in the Lord, O you just; praise befits the righteous. (Psalm 32:22,1)
Prokeimenon, Tone 8
Their utterance has gone forth into all the earth, and their words unto the ends of the world. (Psalm 18:5)
Epistle: Acts 9:32-42 (NRSV)
In those days, Peter went here and there among all the believers, he came down also to the saints living in Lydda. There he found a man named Aeneas, who had been bedridden for eight years, for he was paralyzed. Peter said to him, “Aeneas, Jesus Christ heals you; get up and make your bed!” And immediately he got up. And all the residents of Lydda and Sharon saw him and turned to the Lord.
Now in Joppa there was a disciple whose name was Tabitha, which in Greek is Dorcas. She was devoted to good works and acts of charity. At that time she became ill and died. When they had washed her, they laid her in a room upstairs. Since Lydda was near Joppa, the disciples, who heard that Peter was there, sent two men to him with the request, “Please come to us without delay.” So Peter got up and went with them; and when he arrived, they took him to the room upstairs. All the widows stood beside him, weeping and showing tunics and other clothing that Dorcas had made while she was with them. Peter put all of them outside, and then he knelt down and prayed. He turned to the body and said, “Tabitha, get up.” Then she opened her eyes, and seeing Peter, she sat up. He gave her his hand and helped her up. Then calling the saints and widows, he showed her to be alive. This became known throughout Joppa, and many believed in the Lord.
1 John 1:1-7 (NRSV)
We declare to you what was from the beginning, what we have heard, what we have seen with our eyes, what we have looked at and touched with our hands, concerning the word of life— this life was revealed, and we have seen it and testify to it, and declare to you the eternal life that was with the Father and was revealed to us— we declare to you what we have seen and heard so that you also may have fellowship with us; and truly our fellowship is with the Father and with his Son Jesus Christ. We are writing these things so that our joy may be complete.
This is the message we have heard from him and proclaim to you, that God is light and in him there is no darkness at all. If we say that we have fellowship with him while we are walking in darkness, we lie and do not do what is true; but if we walk in the light as he himself is in the light, we have fellowship with one another, and the blood of Jesus his Son cleanses us from all sin.
Alleluia, Tone 1
verse: Of Your mercies, O Lord, I will sing forever; with my mouth I will proclaim Your truth from generation to generation.
verse: For You have said, “Mercy will be established forever.” (Psalm 32:22,1)
verse: The heavens shall confess our wonders, O Lord, and Your truth in the church of the saints. (Psalm 88:6)
Gospel: John 5:1-15 (NRSV)
At that time, Jesus went up to Jerusalem. Now in Jerusalem by the Sheep Gate there is a pool, called in Hebrew Beth-zatha, which has five porticoes. In these lay many invalids—blind, lame, and paralyzed. One man was there who had been ill for thirty-eight years. When Jesus saw him lying there and knew that he had been there a long time, he said to him, “Do you want to be made well?” The sick man answered him, “Sir, I have no one to put me into the pool when the water is stirred up; and while I am making my way, someone else steps down ahead of me.” Jesus said to him, “Stand up, take your mat and walk.” At once the man was made well, and he took up his mat and began to walk.
Now that day was a sabbath. So the Jews said to the man who had been cured, “It is the sabbath; it is not lawful for you to carry your mat.” But he answered them, “The man who made me well said to me, ‘Take up your mat and walk.’” They asked him, “Who is the man who said to you, ‘Take it up and walk’?” Now the man who had been healed did not know who it was, for Jesus had disappeared in the crowd that was there. Later Jesus found him in the temple and said to him, “See, you have been made well! Do not sin any more, so that nothing worse happens to you.” The man went away and told the Jews that it was Jesus who had made him well.
John 19:25-27; 21:24-25 (NRSV)
At that time, standing near the cross of Jesus were his mother, and his mother’s sister, Mary the wife of Clopas, and Mary Magdalene. When Jesus saw his mother and the disciple whom he loved standing beside her, he said to his mother, “Woman, here is your son.” Then he said to the disciple, “Here is your mother.” And from that hour the disciple took her into his own home.This is the disciple who is testifying to these things and has written them, and we know that his testimony is true. But there are also many other things that Jesus did; if every one of them were written down, I suppose that the world itself could not contain the books that would be written.
Hymn to the Mother of God
The Angel cried out to the One full of Grace: O chaste Virgin, rejoice! And again I say, Rejoice! Your Son has risen from the tomb on the third day, and raised the dead. Let all people rejoice! Shine, shine, O new Jerusalem, for the glory of the Lord has risen upon you! Exult now and be glad, O Sion! And you, O chaste Mother of God, take delight in the resurrection of your Son.
Communion Hymn
Receive the Body of Christ;* taste the fountain of immortality.* Praise the Lord from the heavens; praise Him in the highest (Psalm 148:1).* Their utterance has gone forth into all the earth,* and their words unto the ends of the world.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 18:5)
Instead of Blessed is He Who comes… we sing:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
Instead of We have seen the true light… we sing:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
Instead of May our mouths be filled… we sing three times:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
Instead of Blessed be the name of the Lord… we sing three times:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
At the dismissal, instead of Glory be to the Father and the Son and the Holy Spirit, now and forever and ever. Amen. we chant:
Christ is risen from the dead,* trampling death by death,* and to those in the tombs* giving life.
After the final Amen, the Troparion Christ is risen is sung as at the beginning of the Liturgy, but with the addition:
And to us He has granted life eternal;* we bow down before His resurrection on the third day.
4-а Неділя Пасхи.
Неділя Розслабленого. Св. ап. і євангелиста Марка. 08 травня
ВЕЧІРНЯ:
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 3): Твоїм хрестом, Христе Спасе,* смертну владу зруйновано й диявольські підступи знищено,* а рід людський, спасаючись вірою,* повсякчасно тебе прославляє.
- Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Воскресінням твоїм, Господи,* все просвітилось, і рай знову відчинився,* а все творіння, вихваляючи тебе,* завжди пісню тобі приносить.
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Славлю Отця, і Сина силу,* і владу Святого Духа вихваляю:* неподільне Божество, Тройцю єдиносущну,* яка царює повіки.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
(г. 1): Пречистими руками створивши людину,* прийшов ти, добросердий Христе, вилікувати недужих.* Словом твоїм підняв ти з Овечої купелі розслабленого;* вилікував недугу кровоточивої;* помилував навіжену дочку ханаанянки* та й проханням сотника ти не погордив.* Тому й кличемо: Всесильний Господи, – слава тобі!
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Пречистими руками створивши людину,* прийшов ти, добросердий Христе, вилікувати недужих.* Словом твоїм підняв ти з Овечої купелі розслабленого;* вилікував недугу кровоточивої;* помилував навіжену дочку ханаанянки* та й проханням сотника ти не погордив.* Тому й кличемо: Всесильний Господи, – слава тобі!
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Коли побачив тебе розслаблений,* отой непохований мерлець, кликнув:* Помилуй мене, Господи, бо постіль стала мені гробом!* І навіщо ж мені жити?* Не потребую й Овечої купелі, бо не маю нікого,* хто б поклав мене в неї, коли заворушується вода.* Та приходжу до тебе, джерела оздоровлень,* щоб з усіма міг я кликати:* Всесильний Господи, – слава тобі!
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Тайновидець незбагненного одкровення* і проповідник вишніх Божих таїн,* син Заведеїв,* написав нам Христове Євангеліє* і навчив нас прославляти* Отця і Сина і Святого Духа.
3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
Ти – сурма, якої Бог ужив для небесних пісень,* списатель таємних речей,* богомовні уста, що чудові пісні співають,* бо ж устами твоїми він ворушив, мов струнами,* а язик твій, мов звучний інструмент.* Ти молишся, щоб спаслися душі наші.
2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Оповідаючи гучним своїм голосом* про таємне слово Божої Мудрости,* Богом улюблений,* ти завжди красномовно взиваєш,* що споконвіку було Слово,* – і кожну людину навчаєш вірувати в Бога.
1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Як нам назвати тебе, Апостоле:* Небом? – бо славу визнавав ти Божу.* Рікою? – бо створіння ти напоюєш таїнственно.* Зорею, що опромінює Церкву?* Чашею, що виточує святий напій?* Назвемо тебе найближчим другом Христовим та співмешканцем безтілесних!* Молися за спасіння душ наших.
Слава (г. 5): Прийшов Ісус до Єрусалиму в Овечу купіль.* Вона мала п’ять притворів і по-юдейському звалась Витесда.* Біля них лежало безліч недужих,* бо ангел Божий кожного року сходив і зрушував воду,* та й давав здоров’я тим, що з вірою приходили.* Господь, побачивши довголітнього чоловіка, каже до нього:* Хочеш бути здоровим?* А хворий відповів: Господи, не маю чоловіка,* щоб вкинув мене в купіль, коли зрушиться вода.* Роздав я лікарям усе моє майно* і не зміг осягнути тієї ласки.* Та Лікар душ і тіл каже до нього:* Візьми твою постіль і ходи,* проповідуючи всюди мою силу і велику милість!
І нині (догмат г. 3): Як нам не дивуватися, Всечесна, твоєму богочоловічому родженню?* Бо ти, Всенепорочна, не знавши мужа,* породила тілесно без батька сина,* зродженого у вічності від Отця без матері,* що не зазнав ніякої зміни чи змішання, чи розділу,* але в цілості зберіг прикмети обох природ.* Тому Мати Діво, Владичице, моли його,* щоб спас душі тих, що православно визнають тебе, як Богородицю.
Читання
Премудрість.
Чтець: Першого Соборного послання Йоанового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого». Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? (1 Йо. 4, 20-5, 5)
Премудрість.
Чтець: Першого Соборного послання Йоанового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір’я перед Богом, і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам. Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани. (1 Йо. 3, 21-4, 6)
Премудрість.
Чтець: Першого Соборного послання Йоанового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина − Спаса світу. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у ньому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. (1 Йо. 4, 9-16)
Стихири на Литії
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Апостоле Йоане!* Ти прийняв непереможну владу* і силу над демонами:* в ім’я Христове* проганяти їх темну силу.* Всю землю обійшов ти,* освітлюючи її, як сонце,* і всі країни навчив ти,* благовістивши перший славний і спасенний Христовий прихід.
Уподібнивши себе* до справді божественного життя* у первісній благодаті,* ти, Йоане, дійсно став добрим мужем* і назвався сином* божественної благодаті.* Добрими своїми звичаями* та чистотою ума* ти став близьким учнем Христовим.
Слава (г. 8): Сповнившись божественного духа, чудний апостоле Йоане,* вельми ревнивий був ти за Бога вседержителя,* який показав тебе повним божественних чудес,* бо маючи чудну ревнивість, ти життям своїм осягнув досконалість.* Тому, бувши на висотах і вселившися з небесними хорами,* молися, Боговидче, Слову, Христові Богові нашому,* щоб нас обдарував великою милістю.
І нині: Діво Пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли,* щоб усі ми спаслися.
Стихири на стиховні
(г. 3): Твоєю страстю, Христе, ти затемнив сонце,* а світлом твого воскресіння ти все просвітив, що існує.* Тож прийми нашу вечірню пісню, Чоловіколюбче.
Стих (г. 5): Хай воскресне Бог,* і розбіжаться вороги його.
Пасха священна нам сьогодні з’явилась:* Пасха нова, святая;* Пасха таємна* Пасха преславна;* Пасха – Христос визволитель;* Пасха непорочна;* Пасха велика;* Пасха вірних;* Пасха, що райські двері нам відчиняє;* Пасха, що освячує всіх вірних.
Стих: Як щезає дим,* хай вони щезнуть.
Прийдіте після видіння, жінки благовісниці,* і скажіть Сіонові:* Прийми від нас радісну новину* про Воскресіння Христове!* Веселися, торжествуй* і радуйся, Єрусалиме,* побачивши Царя Христа,* що немов жених із гробу виходить.
Стих: Так нехай погибнуть грішники від лиця Божого,* а праведники хай звеселяться.
Мироносиці жінки,* рано-вранці прийшовши* до гробу Життєдавця,* знайшли ангела* що сидів на камені,* а він, провістивши їм, так мовив:* Чому шукаєте Живого між померлими?* Чому оплакуєте у тлінні Нетлінного?* Ідіть, і проповідуйте його учням!
Стих: Це день, що його створив Господь,* тож радіймо і веселімся в нім.
Пасха красна,* Пасха Господня;* Пасха* Пасха преславная нам засіяла;* Пасха! Радісно одні одних обнімімо!* О Пасхо, визволення від скорбот!* Нині бо з гробу,* наче зо світлиці, засіяв Христос,* жінок же радістю наповнив, мовивши:* Проповідуйте апостолам.
Слава (г. 6): На Господній вечері, припавши до грудей Христа Вчителя,* ти, улюблений Учню, звідтіль добув пізнання несказанного таїнства.* Ти всім сповістив небесним голосом:* Споконвіку було Слово і з Богом було Слово і Слово було Бог.* Це те правдиве світло, яке просвітлює кожну людину,* що приходить на світ – Христос Бог і Спас душ наших.
І нині: Воскресіння день!* Просвітімся торжеством,* і одні одних обнімімо,* та скажімо: Браття!* І тим, що ненавидять нас,* простім все з Воскресінням,* і так усі заспіваймо:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував.
Тропарі
(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших. (2x)
(г. 2): Апостоле, Христом Богом возлюблений!* Поспіши визволити людей, що не можуть виправдатися,* бо приймає тебе той, хто прийняв тебе, як ти припав був йому на груди.* Проси його, Богослове, щоб розігнав хмари невірних, які настають на нас,* і випроси нам мир і велику милість.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Після того, як священик виголошує “Благословенне Царство” й люди відповідають “Амінь”, священики співають Тропар один раз, а люди його повторюють. Далі священики співають першу половину, а люди завершують другу. Так робимо щодня, аж до середи перед четвергом Вознесіння.
Тропар:
Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 3): Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земляни,* бо показав владу рукою Своєю Господь,* Він смертю смерть подолав,* первістоком з-поміж мертвих став,* визволив нас із глибин аду,* і подав світові велику милість.
Тропар святому (г. 2): Апостоле, Христом Богом возлюблений!* Поспіши визволити людей, що не можуть виправдатися,* бо приймає тебе той, хто прийняв тебе, як ти припав був йому на груди.* Проси його, Богослове, щоб розігнав хмари невірних, які настають на нас,* і випроси нам мир і велику милість.
Кондак (глас 3): Душу мою, Господи, у гріхах всіляких* і безглуздими діяннями тяжко розслаблену,* воздвигни божественним твоїм заступництвом,* як і розслабленого воздвигнув ти древньо,* щоб я кликав до тебе, спасаючись:* Слава, Христе, владі твоїй.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак (глас 8): Хоч і у гріб зійшов ти, Безсмертний,* та адову зруйнував ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і твоїм апостолам мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак святому, (глас 2): Величні діла твої, дівственнику, хто оповість?* Даруєш бо чудеса і розливаєш оздоровлення,* і молишся за душі наші як богослов і друг Христовий.
Прокімен (глас 1):
Будь, Господи, милість твоя на нас,* бо уповали ми на тебе (Пс 32,22).
Стих: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс 32,1).
І святому, глас 8:
На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).
Апостол: (Ді 9,32-42):
Тими днями Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. Там він знайшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа. Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!» Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.
Ап.: Апостол: 1 Йо. 68 зач.; 1, 1-7.
Першого соборного послання святого апостола Йоана читáння.
Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – а життя об’явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. Наша ж спільність з Отцем і з його Сином, Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб радість була повна. Ось та вістка, що ми від нього чули й повідаємо вам: Бог – світло, і ніякої у ньому темряви немає. Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, але ходимо в темряві, ми говоримо неправду й не чинимо правди. Коли ж ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.
Алилуя (глас 1):
Стих: Милості твої, Господи, повік оспівуватиму, з роду в рід (Пс 88,2).
Стих: Бо сказав ти: Повік милість збудується (Пс 88,3).
Стих: Милість і істина зустрілися, правда і мир обцілувалися (Пс. 84,11).
Стих:: Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Євангеліє: (Ів 5,1-15):
У той час Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, – хоч яка б там була його хвороба. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день – субота. Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, хто мене оздоровив.» Спитали його: «Хто він – той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, – Ісус.
Ап.: Євангеліє: Йо. 61 зач. 19, 25-27; 21, 24-25.
Євангеліє від Марка 6, 7-13.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
В той час при хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жено, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. I від тієї хвилини учень узяв її до себе. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.
Замість Достойно:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. І знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув він; люди, веселіться.
Ірмос (глас 1): Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла. Радій нині і веселися, Сіоне. А ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення твого.
Причасний:
Тіло Христове прийміть,* джерела безсмертного споживіть.* Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя (х3).
Замість Благословен, хто йде в ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Ми бачили світло істинне: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.
Замість Нехай сповняться: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Замість Будь ім’я Господнє: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
Під час відпусту “Христос воскрес” співається один раз (на просту мелодію) замість “Слава Отцю…”
Тоді знову співається Тропар “Христос воскрес”, як і на початку Літургії, але з додатковим закінченням.
Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (х3).
І нам дарував життя вічне, поклоняємось його тридневному воскресінню.