All-night Vigil Feast.

GREAT VESPERS

Kathisma Reading

“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 5

10. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

With Your precious cross, O Christ,* You have put the Devil to shame.* With Your resurrection You have deadened the sting of sin,* and have saved us from the gates of death.* We, therefore, glorify You, O only-begotten Son of God.

9. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Christ, who granted resurrection to mankind,* You were led like a lamb to the slaughter.* Then the princes of Hades were struck with terror* as they saw the gates of their tearful domain being lifted up;* for Christ, the King of Glory, entered therein* and exclaimed to those in chains: Go forth from here!* And to those in darkness: Go forth into the light!

8. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

What a great wonder!* The Creator of invisible beings suffered in the flesh for mankind,* and rose from the dead as immortal.* Come, therefore, all you nations and adore Him;* for through His compassion we have been freed from the snares of the Devil,* and we have learned to praise the one God in three Persons.

7. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

We offer to You our evening worship,* O Light whom the darkness of night can never extinguish.* For in these latter days Your radiance has appeared to the world,* shining in Your flesh as light reflected from a mirror.* Your brilliance has descended even to the depths of Hades and dissolved its gloom.* O Lord, Giver of Light, glory to You;* for You have shown the radiance of Your resurrection to all the nations.

In Tone 6

6. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

While the birthday of the shameless Herod was being celebrated,* the oath made to the lustful dancer was fulfilled;* the head of the Forerunner was cut off* and offered on a platter to those at table.* What a loathsome banquet, filled with wickedness and horrible murder.* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

5. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

While the birthday of the shameless Herod was being celebrated,* the oath made to the lustful dancer was fulfilled;* the head of the Forerunner was cut off* and offered on a platter to those at table.* What a loathsome banquet, filled with wickedness and horrible murder.* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

4. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

After dancing, the disciple of the all-evil Satan* requested your head as her payment, O Forerunner.* What a bloody banquet!* Would that you had not made that vow,* O sinful Herod, offspring of a lie.* Since you did make it, would that you had not carried it out;* for it would have been better to have gone back on your oath and received life* than remaining true to your oath* to have cut off the head of the Forerunner.* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

3. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

After dancing, the disciple of the all-evil Satan* requested your head as her payment, O Forerunner.* What a bloody banquet!* Would that you had not made that vow,* O sinful Herod, offspring of a lie.* Since you did make it, would that you had not carried it out;* for it would have been better to have gone back on your oath and received life* than remaining true to your oath* to have cut off the head of the Forerunner.* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

2. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

O Herod, it was not appropriate for you,* because of a satanic passion, to condemn to death* the one who reproached you for your adultery* and the folly of your lust for women.* It was not proper for you to err* and to deliver his all-honoured head to a sinful woman* for the sake of a vow made to a dancer.* Woe to you for daring such murder!* How was it that this adulterous dancer* was not consumed by fire in the midst of the banquet,* as she carried the head on a platter?* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Again Herodias has lost her self-control;* again she is disturbed.* What a cunning and deceiving dance,* and what mindless drunkenness!* The Forerunner’s head is cut off and Herod is troubled.* Therefore, O Lord, by the intercessions of your Forerunner,* grant peace to our souls.

In Tone 6

Glory…

While the birthday of the shameless Herod was being celebrated,* the oath made to the lustful dancer was fulfilled;* the head of the Forerunner was cut off* and offered on a platter to those at table.* What a loathsome banquet, filled with wickedness and horrible murder.* As for us, let us worthily venerate and bless the Baptizer,* for he is the greatest man born of woman.

In Tone 5

Now…

A symbol of the undefiled Virgin and bride* was revealed in the Red Sea.* There, Moses divided the waters;* here, Gabriel is the messenger of the miracle.* There, the Israelites crossed the deep and their feet were not even wet;* here, the Virgin gives birth to Christ without human seed.* There, the sea remained uncrossed after the passing of Israel;* here, the immaculate remained incorrupt after giving birth to Emmanuel.* Therefore, O immortal God, who appeared in the flesh as true Man,* have mercy on us!

Readings: (1) Isaiah 40:1-3, 9; 41:17-18; (2) Malachi 3:1-7, 12, 22-24; (3) Wisdom 4:7, 16-20; 5:1-7

Lytia,  In Tone 1

What shall we call you, O Prophet?* An angel, an apostle, or martyr?* An angel, because you lived as a bodiless being.* An apostle, because you taught the nations.* A martyr, because you were beheaded for Christ.* Entreat Him to have mercy on our souls.

Let us commemorate the beheading of the Forerunner.* At that time, blood poured out on the platter;* now healings are poured out throughout the world.

Today the mother is the cause of a shameful and murderous act,* for she urges her shameless daughter who was born of an unlawful union* to plot against the one whom God called the greatest of the prophets.* When the evil Herod celebrated his birthday with a banquet,* she asked for the precious head of the divine Forerunner.* Because of his oath, Herod delivered the head* as a price for the daughter’s dancing.* But the prophet of the coming of Christ* did not cease to denounce the union which was reproved by God.* He denounced it, saying:* It is not lawful for you to commit adultery with your brother Philip’s wife.* O the murderous birthday and feast overflowing with blood!* On this day of the beheading of the Prophet and Forerunner,* we the faithful celebrate in joy as in festive garb,* and we pray that the Trinity may be compassionate to us,* and deliver us from the disgrace of our passions,* and that our souls may be saved.

In Tone 4

An evil birthday and a lustful banquet is celebrated by Herod today;* for having delighted in adultery and being driven by lustful desires,* he beheaded the Baptist.* But he could not stop the tongue of the Prophet* which condemned his foolishness.* He spilled innocent blood to cover up his unlawful deeds,* but he could not cover the voice who called the world to repentance.* And if he took pleasure in the murder,* we celebrate with all our heart the death of John the Baptist.* For he preceded the Life of all into Hades* to announce to those in darkness and the shadow of death* the coming of Christ our God, the Orient from on high,* whose mercy is beyond measure.

Come, O people, let us exalt the Prophet, Martyr, and Baptizer of the Saviour.* He is an angel in the flesh.* He has condemned Herod and convicted him of unlawful adultery.* Because of the unlawful dancing, his precious head is cut off.* He is in Paradise and is preaching the good news of the resurrection from the dead.* He is fittingly praying to the Lord that our souls may be saved.

Come, O faithful, let us exalt the Prophet, Martyr, and Baptizer of the Saviour.* He fled into the desert and remained there,* nourishing himself on locusts and wild honey.* He rebuked the king who violated the law.* And he comforts our faint-heartedness, saying:* Repent, for the kingdom of heaven is at hand.

In Tone 5

Glory… Now…

When Herod wished to free himself from the rebuke of his sinful deeds,* he delivered your head unjustly, O Forerunner,* to a transgressing woman.* Nor did this wretched one realize that offering it on a platter* was a condemnation for him.* Therefore, since you are a practical teacher of purity* and a saving guide to repentance,* O Baptizer, implore Christ* to deliver us from the shame of our passions.

Aposticha, In Tone 5

O Christ our Saviour,* we lift up our voices in song to glorify You.* For, in Your love for mankind,* You became incarnate without leaving heaven;* You accepted the cross and death;* You cast down the gates of Hades;* and on the third day You arose from the dead* for the salvation of our souls.

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

O Giver of Life,* streams of forgiveness, life, and salvation* poured forth from Your pierced side upon us all.* By accepting physical death, You granted us immortality;* by lying in the tomb, You freed us from Hades,* and as God, by rising from the dead,* You raised us with Yourself in glory.* Therefore, we cry out to You:* O Lover of mankind, glory to You!

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O Lover of mankind,* Your crucifixion and descent into Hades are most wondrous.* For, as God, You thereby conquered the power of Hades,* and raised up in glory, with Yourself, those who were long imprisoned there.* You reopened Paradise and enabled them to enter.* Grant forgiveness of sins to us* who glorify Your resurrection on the third day,* for You alone are all-merciful.

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

O Lover of mankind,* You accepted suffering in the flesh* and rose from the dead on the third day.* Therefore, heal the passions of our flesh,* raise us from our dreadful iniquities, and save us.

In Tone 8, Glory…

You rebuked kings, O Forerunner of the Saviour,* that they might not act contrary to the law.* But the frolicking of a sinful woman* won over Herod to behead you.* Therefore, your name is praised* from the place of the rising to the place of the setting of the sun.* And since you have favour with the Lord,* beseech Him unceasingly for the salvation of our souls.

Now…

O Virgin, you have never known wedlock,* yet you conceived God in the flesh  in a manner which words can never describe* You thus became the Mother of God on high.* O immaculate Lady, receive the supplication of your servants* and grant us the cleansing of our sins.* Accept now our prayers and beseech God to save all of us.

Troparia

In Tone 1

Rejoice, Virgin Mary, Mother of God, full of grace!* The Lord is with you.* Blessed are you among women,* and blessed is the fruit of your womb.* For you have given birth to Christ, the Deliverer and Saviour of our souls. (2)

In Tone 2

The remembrance of the just is worthy of praise,* but the Lord’s testimony is sufficient for you, O Forerunner;* for it has shown that you are indeed more worthy of honour than the prophets.* You were found worthy to baptize the Lord whom you foretold.* Thereafter, you suffered for the truth* and, rejoicing, also announced the good news to those in the Abyss* that God had appeared as man,* taking away the sins of the world,* and granting to all of us the abundance of mercy.

 

DIVINE LITURGY

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 5: Let us the faithful acclaim and worship the Word,* co-eternal with the Father and the Spirit,* and born of the Virgin for our salvation.* For He willed to be lifted up on the cross in the flesh, to suffer death* and to raise the dead by His glorious resurrection.

Troparion, Tone 2: The just man is remembered with praises,* but for you the Lord’s testimony suffices, O Forerunner,* for you truly became more honourable than the prophets* and were deemed worthy to baptize the One foretold.* Then you suffered for the truth and joyfully announced to those in Hades* that God appeared in the flesh taking away the sin of the world* and offering us great mercy.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 5: You, my Saviour, descended to Hades,* and as the Almighty, You shattered its gates.* With Yourself You, as the Creator, raised the dead and shattered the sting of death,* and delivered Adam from the curse, O Lover of Mankind.* And so we cry out: “Save us, O Lord.”

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 5: The Forerunner’s glorious beheading* came to be a form of dispensation divine* that he might proclaim to those in Hades* the message of the coming of the Saviour.* Lets Herodias shed tears of lament* for a lawless murder that was her request;* for she loved a false and transitory age* rather than God’s law and the age of life.

Prokeimenon, Tone 5
You, O Lord, will guard us and will keep us* from this generation and for ever.
verse: Save me, O Lord, for there is no longer left a just man. (Psalm 11:8,2)

Prokeimenon, Tone 7
verse: The just man shall be glad in the Lord and shall hope in Him.

Epistle: 2 Corinthians 1:21-2:4 (NRSV)
Brothers and Sisters, it is God who establishes us with you in Christ and has anointed us, by putting his seal on us and giving us his Spirit in our hearts as a first installment. But I call on God as witness against me: it was to spare you that I did not come again to Corinth. I do not mean to imply that we lord it over your faith; rather, we are workers with you for your joy, because you stand firm in the faith. So I made up my mind not to make you another painful visit. For if I cause you pain, who is there to make me glad but the one whom I have pained? And I wrote as I did, so that when I came, I might not suffer pain from those who should have made me rejoice; for I am confident about all of you, that my joy would be the joy of all of you. For I wrote you out of much distress and anguish of heart and with many tears, not to cause you pain, but to let you know the abundant love that I have for you.

Acts 13:25-32 (NRSV)
In those days, as John was finishing his work, he said, ‘What do you suppose that I am? I am not he. No, but one is coming after me; I am not worthy to untie the thong of the sandals on his feet.’ “My brothers, you descendants of Abraham’s family, and others who fear God, to us the message of this salvation has been sent. Because the residents of Jerusalem and their leaders did not recognize him or understand the words of the prophets that are read every sabbath, they fulfilled those words by condemning him. Even though they found no cause for a sentence of death, they asked Pilate to have him killed. When they had carried out everything that was written about him, they took him down from the tree and laid him in a tomb. But God raised him from the dead; and for many days he appeared to those who came up with him from Galilee to Jerusalem, and they are now his witnesses to the people. And we bring you the good news that what God promised to our ancestors.

Alleluia, Tone 5
verse: Your mercies, O Lord, I will sing for ever; from generation to generation I will announce Your truth with my mouth.
verse: For You have said: Mercy shall be built up for ever; in the heavens Your truth shall be prepared. (Psalm 88:2,3)
verse: The just man shall flourish like the palm tree; and he shall grow like the cedar in Lebanon. (Psalm 91:13)

Gospel: Matthew 22:1-14 (NRSV)
The Lord spoke this parables: “ “The kingdom of heaven may be compared to a king who gave a wedding banquet for his son. He sent his slaves to call those who had been invited to the wedding banquet, but they would not come. Again he sent other slaves, saying, ‘Tell those who have been invited: Look, I have prepared my dinner, my oxen and my fat calves have been slaughtered, and everything is ready; come to the wedding banquet.’ But they made light of it and went away, one to his farm, another to his business, while the rest seized his slaves, mistreated them, and killed them. The king was enraged. He sent his troops, destroyed those murderers, and burned their city. Then he said to his slaves, ‘The wedding is ready, but those invited were not worthy. Go therefore into the main streets, and invite everyone you find to the wedding banquet.’ Those slaves went out into the streets and gathered all whom they found, both good and bad; so the wedding hall was filled with guests. “But when the king came in to see the guests, he noticed a man there who was not wearing a wedding robe, and he said to him, ‘Friend, how did you get in here without a wedding robe?’ And he was speechless. Then the king said to the attendants, ‘Bind him hand and foot, and throw him into the outer darkness, where there will be weeping and gnashing of teeth.’ For many are called, but few are chosen.”

Mark 6:14-30 (NRSV)
At that time, King Herod heard of it, for Jesus’ name had become known. Some were saying, “John the baptizer has been raised from the dead; and for this reason these powers are at work in him.” But others said, “It is Elijah.” And others said, “It is a prophet, like one of the prophets of old.” But when Herod heard of it, he said, “John, whom I beheaded, has been raised.” For Herod himself had sent men who arrested John, bound him, and put him in prison on account of Herodias, his brother Philip’s wife, because Herod had married her. For John had been telling Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife.” And Herodias had a grudge against him, and wanted to kill him. But she could not, for Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and he protected him. When he heard him, he was greatly perplexed; and yet he liked to listen to him. But an opportunity came when Herod on his birthday gave a banquet for his courtiers and officers and for the leaders of Galilee. When his daughter Herodias came in and danced, she pleased Herod and his guests; and the king said to the girl, “Ask me for whatever you wish, and I will give it.” And he solemnly swore to her, “Whatever you ask me, I will give you, even half of my kingdom.” She went out and said to her mother, “What should I ask for?” She replied, “The head of John the baptizer.” Immediately she rushed back to the king and requested, “I want you to give me at once the head of John the Baptist on a platter.” The king was deeply grieved; yet out of regard for his oaths and for the guests, he did not want to refuse her. Immediately the king sent a soldier of the guard with orders to bring John’s head. He went and beheaded him in the prison, brought his head on a platter, and gave it to the girl. Then the girl gave it to her mother. When his disciples heard about it, they came and took his body, and laid it in a tomb. The apostles gathered around Jesus, and told him all that they had done and taught.

Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* The just man shall be in everlasting remembrance;* of evil hearsay he shall have no fear.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 111:6)

---

14-а Неділя по Зісланні Св. Усікновення чесної голови чесного і славного прор., предтечі і хрестителя Йоана.​ 29 серпня.

 

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

10. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 5): Чесним твоїм хрестом, Христе,* ти диявола посоромив* і воскресінням твоїм жало гріха присмирив,* і спас ти нас від брам смерти.* Славимо тебе, Єдинородний.

9. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Того, що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави − Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* – а тим, що в темноті: З’явіться!

8. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Велике чудо! Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як безсмертний.* Тож прийдіть, племена народів, і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і навчились величати єдиного Бога в трьох особах.

7. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Вечірній поклін приносимо тобі невечірньому світлу,* що на кінець віків, через тіло, немов у дзеркалі,* видимо засяяло світові й зійшло аж до аду;* там розвіяло застоялу темряву,* і сяйво воскресіння заблисло народам.* Світлодавче Господи, – слава тобі!

6. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

(г. 6): Коли був день народження безсоромного Ірода,* тоді він виконав клятву, яку дав нікчемній танечниці,* і відтяв Предтечі голову.* Принесли її, ніби їжу, на полумиску для бенкетуючих.* О, мерзенний бенкете, повний гидкого злочину та вбивства!* А ми, шануючи Христителя як найбільшого з народжених від жінок,* достойно його прославляємо.

5. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Не личило тобі, Іроде, задля диявольської розкоші* і розпусного шалу приректи на смерть того,* хто твій перелюб осудив.* Не годилося тобі облудно віддати його всечесну голову* заради клятви під час танцю пребеззаконній жінці.* Як же то ти відважився вчинити таке убивство?* І чому не попеклася мерзенна танечниця,* коли на полумиску обносила її посеред пирування?* А ми, шануючи Христителя, як найбільшого з народжених від жінок,* достойно його прославляємо.

4. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Знову шаліє Іродіяда, знову метушиться!* Який же ж це облудний танок і підступний бенкет!* Ірод лютує і вбиває Христителя.* За молитвами, Господи, твого Предтечі* подай мир душам нашим.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 1): Як нам назвати тебе, Пророче?* Чи ангелом, чи апостолом, чи мучеником?* Ангелом, бо як безтілесний жив ти;* апостолом, бо навчав ти народи;* мучеником, бо тобі голову відсікли за Христа.* Моли ж його, щоб спасенні були душі наші.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

(г. 4): Прийдіть, вірні, похвалім пророка, мученика і христителя Спасового,* бо він був ангел у тілі та докоряв Іродові,* засудивши його перелюбні вчинки.* За мерзенний танок дівчини йому відрубали достойну голову.* Тим, що були в аді, він благовістив воскресіння з мертвих* і ревно молиться до Господа,* щоб були спасенні душі наші.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Прийдіть, вірні, похвалім пророка,* мученика і христителя Спасового,* бо він пішов і поселився в пустині,* живившись диким медом і сараною.* Він суворо засуджував беззаконного царя,* нашу ж малодушність підтримував, кажучи:* Покайтеся, бо наблизилося царство небесне.

Слава (г. 5): Щоб не слухати докорів твоїх за беззаконне життя,* Ірод злостиво передав твою, Предтече, голову нечестивій жінці;* давши її обносити на полумиску,* не думав, окаянний,* що сам себе цим засуджує.* Тому, христителю Христовий, ревний учителю чистоти* і проповіднику спасенного покаяння,* молися, щоб вибавити нас від нечестивих пристрастей.

І нині (догмат, г. 5): Колись-то, в Червонім морі,* записано образ непорочної Вседіви.* Там Мойсей – ділитель води,* а тут Гавриїл – служитель чуда.* Тоді Ізраїль ішов глибинами, немов по суші,* нині ж Діва Христа зродила безсіменно;* море по переході Ізраїля лишилось непрохідне,* а Непорочна після народження Еммануїла зосталась нетлінною.* Боже вічний і предвічний, що появився людиною, − помилуй нас!

Читання

Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання.

Будьмо уважні.

Чтець: Так говорить Господь: Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог. Промовляйте Єрусалимові до серця і вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини! Голос чути: − Стеліть Господеві дорогу в пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!» Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину. На лисих горах я відкрию ріки, серед долин – джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю – водяними ручаями. Розлийте, небеса, згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють! Нехай відчиниться земля і дасть спасіння, і нехай виростить разом справедливість. Голосом радісним сповістіть, щоб почули це кінці землі! Проповідуйте, що Господь визволив слугу свого Якова. А коли мучитиме їх спрага в пустині, він виточить їм із каменя воду. (Іс. 40, 1-3, 9; 41, 17-18)

Премудрість.

Чтець: З книги Мудрості читання.

Будьмо уважні.

Чтець: Праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій. Він і після смерти докорятиме живучим безбожникам. Бо вони кінець мудрого бачать, але не розуміють, що Господь вирішив про нього і навіщо його забезпечив. Бачать і легковажать, але Господь з них сміятиметься. Він стрімголов кине їх, онімілих, стрясе їх аж до самих основ, і вони будуть знищені до останку; будуть у болях, і пам’ять про них загине. В день обрахунку гріхів їхніх, вони прийдуть тремтівши, і беззаконня їхні проти них повстануть, і обвинуватять їх. Тоді праведник виступить з великою сміливістю перед тими, що його гнобили та його труди ні за що мали. Вони його побачивши, збентежаться страхом жахливим і здивуються з несподіваного спасіння. Вони, каявшися, скажуть один до одного і, стогнавши в тривозі духу, промовлять: «Це той, кого ми колись на кпини брали і на предмет глузування. Які з нас дурні! Життя його вважали ми за божевілля, а смерть його – безчестям. Як же то його зараховано до синів Божих і частка його між святими? Отож, ми збилися з правдивої дороги і світло справедливости нам не світило, і сонце для нас не сходило! Ми наситилися стежками беззаконня й погибелі, проходили через пустині непрохідні, Господньої ж дороги – ми не пізнали». (Муд. 4, 7, 16 – 5, 7)

Премудрість.

Чтець: З книги пророка Малахії читання.

Будьмо уважні.

Чтець: Так говорить Господь Вседержитель: «Оце я посилаю ангела мого, і він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, ось він іде, – говорить Господь сил. Хто витримає день його приходу? І хто встоїться, коли нін з’явиться? Та ж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів. Засяде, як той, що топить і прочищує срібло. Очистить синів Леві і переллє їх, як золото й срібло, і вони будуть тими, що приносять Господеві жертву справедливо. І тоді Господеві буде любий принос Юди та Єрусалиму, як за днів давніх, за років колишніх. Я прийду до вас близько, щоб суд судити, і буду скорим свідком: проти чарівників, перелюбників, кривоприсяжників та проти тих, що утискають наймита з його заробітком, удову та сироту, і що чужинця позбавляють права і мене не бояться, – говорить Господь сил. Тому, що я, Господь, не міняюсь, – ви, сини Якова, не вигублені. З часу батьків ваших ви від моїх заповідей відступили і їх не пильнували. Поверніться ж до мене, і я до вас повернуся, − говорить Господь сил. А ви питаєте: Як нам повернутись? Усі народи щасливими вас будуть називати, бо будете країною втіхи, – говорить Господь сил. Згадайте про закон Мойсея, слуги мого, що я був наказав йому на Хориві для всього Ізраїля, про заповіді та про постанови. Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного. І він наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб я, прийшовши, не побив землі прокляттям» (Мал. 3, 1-7, 12, 22-24)

Стихири на Литії

(г. 1): Як нам назвати тебе, Пророче?* Чи ангелом, чи апостолом, чи мучеником?* Ангелом, бо як безтілесний жив ти;* апостолом, бо навчав ти народи;* мучеником, бо тобі голову відсікли за Христа.* Моли ж його, щоб спасенні були душі наші.

(г. 4): Прийдіть, вірні, похвалім пророка, мученика і христителя Спасового,* бо він був ангел у тілі та докоряв Іродові,* засудивши його перелюбні вчинки.* За мерзенний танок дівчини йому відрубали достойну голову.* Тим, що були в аді, він благовістив воскресіння з мертвих* і ревно молиться до Господа,* щоб були спасенні душі наші.

Прийдіть, вірні, похвалім пророка,* мученика і христителя Спасового,* бо він пішов і поселився в пустині,* живившись диким медом і сараною.* Він суворо засуджував беззаконного царя,* нашу ж малодушність підтримував, кажучи:* Покайтеся, бо наблизилося царство небесне.

Слава (г. 5): Щоб не слухати докорів твоїх за беззаконне життя,* Ірод злостиво передав твою, Предтече, голову нечестивій жінці;* давши її обносити на полумиску,* не думав, окаянний,* що сам себе цим засуджує.* Тому, христителю Христовий, ревний учителю чистоти* і проповіднику спасенного покаяння,* молися, щоб вибавити нас від нечестивих пристрастей.

І нині: Ти є храм і брама,* палата і царський престол, Діво Пречиста.* Тобою бо явився мій Спаситель, Христос Господь,* тим, що в темряві спали, будучи сонцем правди,* бажаючи просвітити створених на свій образ, своєю рукою.* Тому, Всеславна, що здобула собі материнське до нього довір’я,* безнастанно молись, щоб спастися душам нашим.

Стихири на стиховні

(г. 5): Тебе, Спаса-Христа, що тіло прийняв і не розлучився від небес,* голосами й піснями величаємо.* Бо хрест і смерть ти прийняв за рід наш як чоловіколюбний Господь* і, скинувши адські ворота, третього дня воскрес ти, спасаючи душі наші.

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

З проколеного твого боку, Життєдавче,* ти вилив потоки життя і спасіння.* Прийнявши тілесну смерть, ти дарував нам безсмертя;* поселившись у гробі, ти, як Бог, нас визволив,* співвоскресивши з собою.* Тому кличемо до тебе:* Чоловіколюбний Господи, – слава тобі!

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Дивне твоє, Чоловіколюбче, розп’яття і схід до аду!* Бо ти полонив його і воскресив з собою колишніх в’язнів;* як Бог, відкривши рай, вчинив їх гідними його осягнути.* Тому й нам, що славимо твоє на третій день воскресіння,* дай очищення гріхів і зволь нам стати жителями раю,* як єдиний добросердий.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Ти, Чоловіколюбче, що задля нас прийняв тілесні страсті* і воскрес на третій день з мертвих,* злікуй наші тілесні пристрасті,* підведи з тяжких прогріхів, і спаси нас!

Слава (г. 8): Предтече Спасів!* Ти докоряв цареві, щоб не коїв беззаконня,* але беззаконна жінка підступно спонукала Ірода стяти тобі голову.* Тому від сходу сонця до заходу звеличується твоє ім’я.* Маючи довір’я до Господа, гаряче молися,* щоб спаслися душі наші.

І нині: Діво пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли, щоб усі ми спаслися.

Тропарі

(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших. (2p.)

(г. 2): Пам’ять праведного з похвалами* і Тобі вистачає свідчення Господнє, предтече,* бо Ти показався воістину і від пророків чесніший,* бо у струях сподобився хрестити Проповіданого.* Тому за істину пострадав Ти, радуючися,* благовістив Ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі,* що взяв гріх світу і подає нам велику милість. (2 р.)

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 5): Рівнобезначальне з Отцем і Духом Слово,* що від Діви народилося на спасіння наше,* прославмо, вірні, і поклонімся,* бо Воно благозволило тілом зійти на хрест* і смерть перетерпіти, і воскресити померлих* славним воскресінням Своїм.

Тропар (г. 2): Пам’ять праведного з похвалами* і Тобі вистачає свідчення Господнє, предтече,* бо Ти показався воістину і від пророків чесніший,* бо у струях сподобився хрестити Проповіданого.* Тому за істину пострадав Ти, радуючися,* благовістив Ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі,* що взяв гріх світу і подає нам велику милість. (2 р.)

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак (глас 5): До аду, Спасе мій, зійшов Ти,* і, як всемогутній, сокрушивши його брами,* Ти, Чоловіколюбче, як Творець, воскресив з Собою померлих,* жало смерти вирвав, й Адама від прокляття визволив.* Тому всі до Тебе взиваємо:* Спаси нас, Господи!

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 5): Предтечі славне усікновення було якось божественним задумом,* щоб і тим, що в аді, проповів Спасове пришестя.* Нехай, отже, ридає Іродіяда, що випросила беззаконне вбивство,* бо возлюбила не закон божий, ні живий вік,* але – лукавий і дочасний.

Прокімен (глас 5):
Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас* від роду цього і повік (Ps 11,8).
Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного (Ps 11,2).

Прокімен, (глас 7):
Возвеселиться праведник у Господі і уповає на нього (Пс. 63,11).

Апостол: (Корінтян 1, 21 – 2, 4)
Браття і Сестри, той, хто утверджує нас з вами у Христі і хто помазав нас, то Бог, який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа. Я ж призиваю Бога на мою душу, що я, щадячи вас, не прийшов більш у Коринт. Не наче б ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати вам на радість; бо ви щодо віри стоїте твердо. Я постановив не приходити до вас знов у смутку; бо коли я вам завдаю смутку, хто мене розважить, як не той, що зазнає від мене смутку? Написав я, отже, щоб, коли прийду, не мати смутку від тих, від кого мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість – радість усіх вас. З великого бо горя та туги серця писав я вам, і крізь ревні сльози, не щоб ви сумували, але щоб знали мою любов до вас надмірну.

Апостолів 13, 25-33.
В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: «Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний взуття розв’язати». Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його і, засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І не найшовши в ньому ніякої вини смерти, вимагали у Пилата вбити його. А коли виконали все, що було написано про нього, зняли його з хреста й поклали до гробу. Та Бог воскресив його з мертвих, і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти – мій син; я породив тебе сьогодні.

Алилуя (глас 5):
Стих: Милості Твої, Господи, оспівуватиму повік, і з роду в рід сповіщу устами моїми Твою вірність (Ps 88,2).
Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується, на небесах приготовиться істина Твоя (Ps 88,3).
Стих: Праведник, як фінік, розцвіте і, як кедр на Ливані, виросте (Пс. 91,13).

Євангеліє: (Матея 22, 1-14.)
Сказав Господь притчу оцю: Царство небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.  Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я зготував обід мій, зарізано волів та годовану худобу, все готове, ідіть на весілля. Та вони ним знехтували й пішли геть, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, знущалися з них і вбили. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило. Тоді він мовив своїм слугам: Обід готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя, і кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали, і злих і добрих, так що весільна світлиця була повна гостей. Як же ввійшов цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж,  і сказав до нього: Як ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? Той мовчав. Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіть йому ноги й руки й киньте геть у темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. Багато бо покликаних, але мало вибраних.

Марка 6, 14-30.
В той час почув цар Ірод про Ісуса, бо ім’я його стало явним, – і казав, що Іван Христитель воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому. Інші ж твердили: то – Ілля, а ще інші: то пророк – один із пророків. Дочувши про те, Ірод мовив:  То Іван, якому я відтяв голову; він устав із мертвих. Бо то був той Ірод, що послав був схопити Івана і зв’язав його в темниці задля Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, бо оженився був з нею. 18. Іван казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого. Іродіяда ж лютилась на нього й бажала убити його, та не могла, бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він був чоловік справедливий і святий, і беріг його. Слухаючи його, він дуже непокоївся, однак слухав його охоче. Як же настав сприятливий час, коли Ірод у день свого народження справляв бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала і догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині:  Проси в мене, чого бажаєш, я дам тобі, хоч би й половину мого царства. Вийшла вона й каже матері: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Івана Христителя! І зараз же, увійшовши хутенько до царя, дівчина попросила: Хочу, щоб ти дав мені негайно на полумиску голову Івана Христителя. Цар вельми засмутився, та задля присяги й гостей не хотів їй відмовити. І послав цар відразу свого прибічника, наказавши йому принести голову Івана. Пішов той, відтяв йому голову у в’язниці, приніс її на полумиску й подав дівчині, а дівчина дала її матері. Учні його довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його до гробу. Апостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.

Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1). * В пам’ять вічну буде праведник, злих слухів не убоїться (Пс. 111,6-7). * Алилуя (х3).