Mar 21; Fifth Sunday of the Great Fast – Mary of Egypt, Tone 1; our Venerable Father and Confessor James, Bishop of Catania (813-20)


Great Vespers:

Kathisma Reading
“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 1

  1. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

Accept our evening prayer, O holy Lord,* and grant us forgiveness of sins,** for You alone manifested the Resurrection to the world.

  1. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O you people, walk around Zion and encompass her.* And there give glory to Him Who is risen from the dead.* For He is our God** Who delivers us from our sins.

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

Come you people, praise and worship Christ.* Glorify His Resurrection from the dead;* for He is our God Who delivered the world** from the deceit of the enemy.

  1. Let Yours ears be attentive* to the voice of my prayer.

Rejoice, O you heavens;* sound the trumpets, you foundations of the earth;* cry out with joy, O you mountains.* For behold, Emmanuel has nailed our sins to the Cross;* the Giver of Life has put Death to death;* and the Lover of Mankind** has raised up Adam.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

Let us praise the Lord* Who for our sake was willingly crucified in the flesh.* He suffered, was buried, and rose from the dead.* Therefore, let us sing to Him:* O Christ, keep Your Church in the orthodox faith* and bring peace to our lives;** for You are gracious and love mankind.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

O Christ our God, as we stand unworthily before Your life-bearing grave,* we offer a hymn of praise to Your ineffable tenderness of heart.* For You, O Sinless One,* in Your loving-kindness have accepted the Cross and death* in order to grant** resurrection to the world.

In Tone 6

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

The pollution of past sins* prevented you from entering the church* to see the elevation of the Holy Cross;* but then my conscience and the awareness of your actions* turned you, O wise in God,* to a better way of life.* And, having looked upon the icon of the blessed Maid of God,* You have condemned all your previous transgressions,* O Mother worthy of all praise,** and so have gone with boldness to venerate the precious Cross.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The pollution of past sins* prevented you from entering the church* to see the elevation of the Holy Cross;* but then my conscience and the awareness of your actions* turned you, O wise in God,* to a better way of life.* And, having looked upon the icon of the blessed Maid of God,* You have condemned all your previous transgressions,* O Mother worthy of all praise,** and so have gone with boldness to venerate the precious Cross.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

Having worshipped at the holy places with great joy,* you have received saving grace for the journey of virtue,* and with all haste you have set out upon the good path you have chosen.* Crossing the stream of the Jordan,* with eagerness you have gone to live* in the dwelling place of the Baptist.* you have tamed the savagery of the passions* through your ascetic way of life,* and boldly you have broken the rebelliousness of the flesh,** O Mother ever-glorious.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Having gone to dwell in the wilderness,* you had blotted out from your soul the images of your sensual passions,* and marked upon it the God-given imprint of holiness.* You attained such glory, blessed Mother,* as to walk upon the surface of the water,* and in your prayers to God you were raised up from the earth.* And now, all-glorious Mary,* standing before Christ with boldness,** entreat Him for our souls.

In Tone 4, Glory…

The power of Your Cross, O Christ,* has worked wonders,* for even the woman who was once a harlot* chose to follow the ascetic way.* Casting aside her weakness,* bravely she opposed the devil;* and having gained the prize of victory,** she intercedes for our souls.

In Tone 1, Now…

Let us sing a hymn of praise to the Virgin Mary,* glory of the whole world!* She was herself formed by human seed,* yet she became the Mother of the Master, the Gate of heaven,* the theme of the angels’ hymn and beauty of the faithful.* She was seen as being heavenly* and the Tabernacle of the Godhead.* She indeed tore down the wall of enmity between God and man,* and brought peace in its place, she opened up the kingdom of heaven.* Let us therefore cling fast to her for she is the anchor of faith,* and let us receive as our stronghold the Lord Who was born of her.* Be of good cheer, then, and have confidence, O people of God,** for He will fight our enemies for us, He is all-powerful!


In Tone 1

O Christ, by Your Passion we have been freed from suffering;* and by Your Resurrection we have been delivered from corruption.** O Lord, glory to You!

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

Let all creation rejoice, let the heavens be glad,* let the nations clap their hands with joy.* For Christ our Saviour, in His love for mankind,* has nailed our sins to the Cross;* He has put Death to death,* and by raising our fallen forefather, Adam,** He has given life to all mankind.

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O God, You are above all understanding;* You are King and Lord of heaven and earth.* Yet of Your own free will,* You allowed Yourself to be crucified because of Your love for mankind.* When You descended below,* Hades was filled with bitterness as You confronted it;* but the souls of the just received You with great joy.* Adam arose when he saw You, his Creator, down in the depths.* What a wonder this is!* You are the life of all and have tasted death* in order to dispel the darkness of the world with Your light.** O Lord, risen from the dead, glory to You!

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

The myrrh-bearing women were filled with grief* as they hastened with spices to Your tomb;* but they did not find Your most pure body.* Instead, they found an angel* who proclaimed Your unique and glorious Resurrection,* and commanded them to announce to Your Apostles:** The Lord is risen, granting great mercy to the world.

Glory… Now…

O Mother of God, the prophecy of Isaiah is fulfilled,* since you remained a virgin both before and after giving birth.* For it was God Who was born of you to restore our human nature.* Therefore, do not overlook your servants who supplicate you in your temple.* Since you have held the merciful Lord in your arms,* be compassionate toward your servants,* and beseech Him to save our souls.


In Tone 1
Though the stone was sealed by the Judeans* and soldiers guarded Your most pure body,* You arose, O Saviour, on the third day* and gave life to the world.* And so the heavenly powers cried out You, O Giver of Life:* Glory to Your Resurrection, O Christ!* Glory to Your Kingdom!* Glory to Your saving plan!** O only Lover of Mankind.

In Tone 2


The desire of your soul and the passions of your flesh* you have cut down with the sword of abstinence;* your sinful thoughts you have choked with the silence of the ascetic life.* With the streams of your tears you have watered all the wilderness,* and caused the fruits of repentance to spring up for us:** therefore, O saint, we celebrate your memory.

Now …

We now behold a new wonder,* greater than the wonders of old.* For who has ever known a mother to bear a child without the help of man?* Who has known a mother to hold in her arms the Source of all Creation?* It was God’s own will to be born in this manner;* and you, O most pure Virgin, carried Him as an infant in your arms.* Because of this, you can approach God with the boldness of a mother.* Therefore, we venerate you, and ask you to always beseech Him** to have mercy on us and save our souls.



Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 1: Though the stone was sealed by the Judeans,* and soldiers guarded Your most pure body,* You arose, O Saviour, on the third day,* and gave life to the world.* And so the heavenly powers cried out to You, O Giver of Life:* Glory to Your resurrection, O Christ!* Glory to Your kingdom!* Glory to Your saving plan,* O only Lover of mankind.

Troparion, Tone 8: The divine image was faithfully preserved in you, O mother,* for taking up the Cross, you followed Christ.* By your deeds you have taught us to see beyond the flesh, which passes,* and care for the soul, a thing immortal.* And so, O venerable Mary,* your spirit rejoices with the angels.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 3: Once you were filled with every impurity,* now through repentance you have been revealed as a bride of Christ,* following the angelic life, you crushed demons with the weapon of the Cross.* Therefore, O glorious Mary, you have been shown to be a bride of the kingdom.

Prokeimenon, Tone 1
Let Your mercy, O Lord, be upon us, as we have hoped in You.
verse: Rejoice in the Lord, O you just; praise befits the righteous. (Psalm 32:22,1)

Prokeimenon, Tone 4
verse: God is wonderful in His saints,* the God of Israel. (Psalm 67:36)

Epistle: Hebrews 9:11-14 (NRSV)
Brothers and sisters,
when Christ came as a high priest of the good things that have come, then through the greater and perfect tent (not made with hands, that is, not of this creation), he entered once for all into the Holy Place, not with the blood of goats and calves, but with his own blood, thus obtaining eternal redemption. For if the blood of goats and bulls, with the sprinkling of the ashes of a heifer, sanctifies those who have been defiled so that their flesh is purified, how much more will the blood of Christ, who through the eternal Spirit offered himself without blemish to God, purify our conscience from dead works to worship the living God!

Galatians 3:23-29 (NRSV)
Brothers and sisters, before faith came, we were imprisoned and guarded under the law until faith would be revealed. Therefore the law was our disciplinarian until Christ came, so that we might be justified by faith. But now that faith has come, we are no longer subject to a disciplinarian, for in Christ Jesus you are all children of God through faith. As many of you as were baptized into Christ have clothed yourselves with Christ. There is no longer Jew or Greek, there is no longer slave or free, there is no longer male and female; for all of you are one in Christ Jesus. And if you belong to Christ, then you are Abraham’s offspring, heirs according to the promise.

Alleluia, Tone 1
verse: God gives me vindication, and has subdued people under me.
verse: Making great the salvation of the king, and showing mercy to His anointed, to David, and to His posterity forever. (Psalm 17:48,51)

Gospel: Mark 10:32-45 (NRSV);
At that time, Jesus took the twelve aside again and began to tell them what was to happen to him, saying, “See, we are going up to Jerusalem, and the Son of Man will be handed over to the chief priests and the scribes, and they will condemn him to death; then they will hand him over to the Gentiles; they will mock him, and spit upon him, and flog him, and kill him; and after three days he will rise again.” James and John, the sons of Zebedee, came forward to him and said to him, “Teacher, we want you to do for us whatever we ask of you.” And he said to them, “What is it you want me to do for you?” And they said to him, “Grant us to sit, one at your right hand and one at your left, in your glory.” But Jesus said to them, “You do not know what you are asking. Are you able to drink the cup that I drink, or be baptized with the baptism that I am baptized with?” They replied, “We are able.” Then Jesus said to them, “The cup that I drink you will drink; and with the baptism with which I am baptized, you will be baptized; but to sit at my right hand or at my left is not mine to grant, but it is for those for whom it has been prepared.” When the ten heard this, they began to be angry with James and John. So Jesus called them and said to them, “You know that among the Gentiles those whom they recognize as their rulers lord it over them, and their great ones are tyrants over them. But it is not so among you; but whoever wishes to become great among you must be your servant, and whoever wishes to be first among you must be slave of all. For the Son of Man came not to be served but to serve, and to give his life a ransom for many.”

Luke 7:36-50 (NRSV)
At that time,
one of the Pharisees asked Jesus to eat with him, and he went into the Pharisee’s house and took his place at the table. And a woman in the city, who was a sinner, having learned that he was eating in the Pharisee’s house, brought an alabaster jar of ointment. She stood behind him at his feet, weeping, and began to bathe his feet with her tears and to dry them with her hair. Then she continued kissing his feet and anointing them with the ointment. Now when the Pharisee who had invited him saw it, he said to himself, “If this man were a prophet, he would have known who and what kind of woman this is who is touching him—that she is a sinner.” Jesus spoke up and said to him, “Simon, I have something to say to you.” “Teacher,” he replied, “speak.” “A certain creditor had two debtors; one owed five hundred denarii, and the other fifty. When they could not pay, he canceled the debts for both of them. Now which of them will love him more?” Simon answered, “I suppose the one for whom he canceled the greater debt.” And Jesus said to him, “You have judged rightly.” Then turning toward the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I entered your house; you gave me no water for my feet, but she has bathed my feet with her tears and dried them with her hair. You gave me no kiss, but from the time I came in she has not stopped kissing my feet. You did not anoint my head with oil, but she has anointed my feet with ointment. Therefore, I tell you, her sins, which were many, have been forgiven; hence she has shown great love. But the one to whom little is forgiven, loves little.” Then he said to her, “Your sins are forgiven.” But those who were at the table with him began to say among themselves, “Who is this who even forgives sins?” And he said to the woman, “Your faith has saved you; go in peace.”

Hymn to the Mother of God
In you, O Full of Grace, all creation rejoices: the angelic ranks and all the human race. Sanctified temple and spiritual paradise, virgins’ pride and boast, from whom God is made flesh and became a little Child; and He who is our God before all ages, He made your womb a throne, and He made it wider that all the heavens. In you, O Full of Grace, all creation rejoices. Glory be to you.

Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* The just man shall be in everlasting remembrance;* of evil hearsay he shall have no fear.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 111:6)


5-а Неділя Великого Посту:
 Преподобної Марії Єгипетської; Прп. й ісп. Якова, єп. Катанського.


Блажен муж співаємо


  1. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 1): Вечірні наші молитви* прийми, святий Господи,* і дай нам відпущення гріхів,* ти бо єдиний* у світі появив воскресіння.

  1. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Оточіть, люди, Сіон* і обніміть його,* і віддайте славу в ньому Воскреслому з мертвих,* бо він Бог наш, що визволив нас* з беззаконня нашого.

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Прийдіть, люди, заспіваймо,* і поклонімся Христові,* прославляючи його з мертвих воскресіння,* бо він Бог наш, що визволив світ* від спокуси ворожої.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Звеселіться небеса, загриміть основи землі,* гори весело співайте!* Ось бо Еммануїл наші гріхи на хресті прибив,* подавши життя, умертвив смерть,* і, як чоловіколюбець, Адама воскресив.

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Твоє воскресіння з мертвих славословимо, Христе,* бо ним ти визволив рід Адама від адської муки* і, як Бог, дав ти світові життя вічне й велику милість.

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Оспівуймо того, хто за нас добровільно розп’явся, витерпів страсті і був похований* та й воскрес із мертвих,* промовляючи до нього:* Христе, Укріпи православ’ям Церкву твою* і втихомир наше життя,* бо ти ласкавий і чоловіколюбний.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 6, подібний: Третього дня): Гріхи колись привабливої скверни перешкоджали тобі бачити благочестя. Твої почуття і твоя Богом пробуджена совість щодо твоїх вчинків сприяли кращому наверненню твоєму. Подивившись на ікону благословенної Богоотроковиці, розкаялася ти, всехвальна, у всіх своїх гріхах колишніх і сміливо Чесному Древу поклонилася.

  1. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Гріхи колись привабливої скверни перешкоджали тобі бачити благочестя. Твої почуття і твоя Богом пробуджена совість щодо твоїх вчинків сприяли кращому наверненню твоєму. Подивившись на ікону благословенної Богоотроковиці, розкаялася ти, всехвальна, у всіх своїх гріхах колишніх і сміливо Чесному Древу поклонилася.

  1. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

В радості поклонившись святим місцям, спасительну настанову чеснот звідти прийнявши, ти пішла праведною дорогою. Течію Йорданську перейшовши, в пустелі, де жив Предтеча, ти добровільно оселилася, і лютість пристрастей способом життя свого ти затьмарила, відважно подолавши, приснопам’ятна мати, тілесні похоті.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

В пустелі оселившись, викинула ти з душі примари пристрастей твоїх, написавши в душі, як приклад, чеснот богосяйний образ. І так просіяла ти, блаженна, що і воду легко переходила, і від землі піднімалася до Бога у твоїх молитвах, а нині, всехвальна Маріє, сміливо стоячи перед Христом, молися за душі наші.

Слава (г. 4): Сила хреста Твого, Христе, показала чудо, бо й колишня блудниця, взявши на себе подвиг посту і з тієї пори відкинувши немічність, відважно постала проти диявола; тому, шану маючи за перемогу, молиться нині за душі наші.

І нині  (догмат, г. 1): Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця − Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.

Стихири на стиховні
(г. 1): Стражданнями твоїми, Христе,* ми визволились від страждань,* і твоїм воскресінням ми звільнилися від тління:* Господи, – слава тобі!

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Нехай радіє створіння, нехай веселяться небеса,* народи нехай плещуть руками з радости.* Бо Христос, наш Спаситель, прибив наші гріхи на хресті,* подолав смерть, життя нам дарував* і нашого праотця Адама упалого воскресив,* як чоловіколюбець.

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Бувши недосяжним царем неба і землі,* із-за твого чоловіколюб’я ти добровільно розп’явся.* Ад, стрінувши тебе внизу, засмутився,* але душі праведників, прийнявши тебе, зраділи* і Адам, побачивши тебе, Творця, в підземнім світі – воскреснув.* О, чудо! Як же то Життя всіх зазнало смерти?* Бо ти бажав просвітити світ, що кличе й промовляє:* Воскреслий з мертвих, Господи, слава тобі!

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Мироносиці жінки, несучи миро,* поспішно і з риданням прийшли до твого гробу,* і не знайшовши пречистого тіла твого,* від ангела довідалися про нове й преславне чудо,* та й говорили апостолам: Воскрес Господь,* який дає світові велику милість.

Слава і нині: Ось і сповнилось пророцтво Ісаї:* Діва породила і нею залишилась по народженні, як і раніше,* бо Бог народився, тому й змінив закон природи.* Тож, Богомати, не погорди моліннями твоїх слуг,* що їх у храмі твоїм приносять,* але як та, що носить на своїх руках Милосердного,* змилуйся над твоїми слугами і моли,* щоб спаслися душі наші.

(г. 1): Хоч камінь запечатали юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, тридневний Спасе,* даруючи світові життя.* Ради цього сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресенню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава промислові Твоєму,* єдиний Чоловіколюбець.

Слава: (г. 8): У тобі, Отче, вірно збереглося те, що в первообразі!* Взявши бо хрест, пішов ти за Христом* і ділом навчав гордувати тілом, бо воно минуще,* а дбати про душу, єство безсмертне.* Тому й радіє з ангелами, преподобний Ніконе, дух твій.

І нині: Ти, Милосердний, що задля нас народився з Діви,* витерпів розп’яття і смертю смерть подолав* і, як Бог, появив воскресіння,* не погорди тими, що їх ти створив рукою своєю.* Покажи, Милостивий, своє чоловіколюбство,* прийми Богородицю, що тебе породила й молиться за нас,* і спаси, Спасе наш, людей зневірених.



Згідно Типікону в цей день служиться літургія св. Василія Великого.

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 1): Хоч запечатали камінь юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, Спасе, на третій день,* даруючи життя світові.* Тому сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресінню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава провидінню Твоєму,* єдиний Чоловіколюбче!

Тропар (глас 8): В тобі, мати, дбайливо зберігся образ, бо, прийнявши хрест, ти пішла слідом за Христом і ділом навчала ти погорджувати тілом, бо воно проминає, а дбати про душу – єство безсмертне. Тим-то з ангелами разом радується, преподобна Маріє, дух твій.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 3): Перше блудами всякими сповнена, як Христова невіста через покаяння днесь явилася, ангельське життя наслідуючи, демонів оружжям хреста ти убиваєш. Ради цього як невїста царева ти явилася, Маріє преславна.

Прокімен (глас 1):
Милість Твоя, Господи, хай буде над нами,* бо ми надіялись на Тебе (Пс 32,22).
Стих: Радуйтеся, праведні, в Господі, правим належить похвала (Пс 32,1).
Прокімен (глас 4):
Дивний Бог у святих своїх. Бог Ізраїлів (Пс. 67,36).

Апостол: (Євр 9,11-14):
Браття і Сестри, Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, – і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

Апостол: (Гал 3,23-29) (св. Марія):
Браття і Сестри, поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об’явитись. Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під виховником. Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.

Алилуя (глас 1):
Стих: Бог, що дає відплату мені, і покорив народи мені (Пс 18,48).
Стих: Ти, що звеличуєш спасіння царя, і даєш милість помазаннику Своєму Давидові і родові його повіки (Пс 18,51).

Євангеліє: (Мр 10,32-45):
У той час взяв Ісус дванадцятьох і почав їм говорити, що має статися з ним: “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.” Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.” Він же їм відповів: “Що хочете, щоб я зробив вам?” “Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.” Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?” Ті йому відповіли: “Можемо.” Ісус сказав їм: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.” Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”

Євангеліє: (Лк 7,36-50) (св. Марія):
В той цас просив Ісуса один з фарисеїв, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила… Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила… Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Замість Достойно:
Тобою радується, Благодатная, всяка твар, ангельський собор і чоловічеський рід, освященний храме і раю словесний, дівственна похвало, що із неї Бог воплотився і младенцем став – перед віками сущий Бог наш. Лоно бо твоє престолом сотворив і утробу твою просторішою небес учинив. Тобою радується, Благодатная, всяка твар, слава тобі.

Причасний: Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* В пам’ять вічну буде праведник,* злих слухів не убоїться (Пс 111,6-7). Алилуя (х3).