First Sunday of the Great Fast – Sunday of Orthodoxy, Tone 5; Our Venerable Father Timothy of Symbola (8th c.); Our Holy Father Eustathius, Archbishop of Great Antioch (338)

Great Vespers and Divine Liturgy

Great Fast Day 7. The Divine Liturgy of St. Basil the Great is celebrated today.


Kathisma Reading

“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 5

  1. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

With Your precious Cross, O Christ,* You have put the Devil to shame.* With Your Resurrection You have deadened the sting of sin,* and have saved us from the gates of death.* We, therefore, glorify You, O only-begotten Son of God.

  1. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Christ, Who granted resurrection to mankind,* You were led like a lamb to the slaughter.* Then the princes of Hades were struck with terror* as they saw the gates of their tearful domain being lifted up;* for Christ, the King of Glory, entered therein* and exclaimed to those in chains: Go forth from here!* And to those in darkness: Go forth into the light!

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

What a great wonder!* The Creator of invisible beings suffered in the flesh for mankind,* and rose from the dead as immortal.* Come, therefore, all you nations and adore Him;* for through His compassion we have been freed from the snares of the Devil,* and we have learned to praise the one God in three Persons.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

We offer to You our evening worship,* O Light whom the darkness of night can never extinguish.* For in these latter days Your radiance has appeared to the world,* shining in Your flesh as light reflected from a mirror.* Your brilliance has descended even to the depths of Hades and dissolved its gloom.* O Lord, Giver of Light, glory to You;* for You have shown the radiance of Your resurrection to all the nations.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

Let us glorify Christ, the Author of our Salvation;* for by His resurrection from the dead,* the world has been delivered from the deception of Satan.* The choirs of angels rejoice as the treachery of evil spirits vanishes.* Fallen Adam arises, and the devil is vanquished.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

Those who guarded the tomb of Christ* were told by the evil men who hired them:* Take this silver and keep silent.* Tell no one of the resurrection of Christ;* rather tell everyone that while you were sleeping His body was stolen.* But who has ever heard of a body being stolen,* a body which had already been anointed?* Why would anyone take a body from the grave naked,* and leave the burial shroud in the tomb?* Do not deceive yourselves, O people of Judea.* Study the teachings of the Prophets,* and you will come to understand that Jesus Christ is Almighty God,* and truly the Saviour of the world.

In Tone 6

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

The prophets, inspired by Your Spirit, O Lord,* foretold that You, whom nothing can contain or grasp,* and who has shone forth in eternity before the morning star* from the immaterial and bodiless womb of the Father,* was to become a child,* taking flesh from the Virgin,* being joined to men and seen by those on earth.* At the prayers of these Your prophets,* in Your compassion count us worthy of Your light,* for we sing the praises* of Your ineffable and holy Resurrection.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The divinely-inspired prophets preached You in word and honoured You in works,* and they received as their reward a life without end.* For they steadfastly refused, O Master,* to worship the creation instead of You, the Creator;* They renounced the whole world for the Gospel’s sake,* and in their suffering they were conformed to Your Passion which they had foretold.* At their intercessions, count us worthy to pass through the period of the Fast without offence,* for You alone are rich in mercy.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

You who are uncircumscribed, O Master, in Your divine nature,* were pleased in the last times to take flesh and be circumscribed;* and in assuming flesh, You have also taken on Yourself all its distinctive properties.* Therefore we depict the likeness of Your outward form,* venerating it with an honour that is relative.* So we are exalted to the love of You,* and following the holy traditions handed down by the apostles,* from Your icon we receive the grace of healing.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

As a precious adornment* the Church of Christ has received the venerable and holy icons of the Saviour Christ,* of God’s Mother and of all the saints.* Celebrating now their triumphant restoration,* she is made bright with grace and splendour,* and drives away all heretics.* With great rejoicing* she gives glory to God who loves mankind,* and who for her sake* has endured His voluntary Passion.

In Tone 2, Glory…

The grace of truth has shone upon us;* the mysteries darkly prefigured in the times of old have now been openly fulfilled.* For behold, the Church is clothed in a beauty that surpasses all things earthly,* through the icon of the incarnate Christ* that was foreshadowed by the ark of testimony.* This is the safeguard of the orthodox faith;* for is we hold fast to the icon of the Saviour whom we worship,* we shall not go astray.* Let all who do not share this faith be covered with shame;* but we shall glory in the icon of the Word made flesh,* which we venerate but worship not as an idol.* So let us kiss it, and with all the faithful cry aloud:* O God, save Your people* and bless Your inheritance.

In Tone 5


A symbol of the undefiled Virgin and bride* was revealed in the Red Sea.* There, Moses divided the waters;* here, Gabriel is the messenger of the miracle.* There, the Israelites crossed the deep and their feet were not even wet;* here, the Virgin gives birth to Christ without human seed.* There, the sea remained uncrossed after the passing of Israel;* here, the immaculate remained incorrupt after giving birth to Emmanuel.* Therefore, O immortal God, who appeared in the flesh as true Man,* have mercy on us!


In Tone 5

O Christ our Saviour,* we lift up our voices in song to glorify You.* For, in Your love for mankind,* You became incarnate without leaving heaven;* You accepted the Cross and death;* You cast down the gates of Hades;* and on the third day You arose from the dead* for the salvation of our souls.

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

O Giver of Life,* streams of forgiveness, life, and salvation* poured forth from Your pierced side upon us all.* By accepting physical death, You granted us immortality;* by lying in the tomb, You freed us from Hades,* and as God, by rising from the dead,* You raised us with Yourself in glory.* Therefore, we cry out to You:* O Lover of mankind, glory to You!

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O Lover of mankind,* Your crucifixion and descent into Hades are most wondrous.* For, as God, You thereby conquered the power of Hades,* and raised up in glory, with Yourself, those who were long imprisoned there.* You reopened Paradise and enabled them to enter.* Grant forgiveness of sins to us* who glorify Your resurrection on the third day,* for You alone are all-merciful.

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

O Lover of mankind,* You accepted suffering in the flesh* and rose from the dead on the third day.* Therefore, heal the passions of our flesh,* raise us from our dreadful iniquities, and save us.

In Tone 2, Glory…

Advancing from ungodliness to the true faith,* and illumined with the light of knowledge,* let us clasp our hands and sing aloud,* offering praise and thanksgiving to God;* and with due honour* let us venerate the holy icons of Christ;* of the all-pure Virgin and the saints,* whether depicted on walls, on wooden panels or on holy vessels,* rejecting the impious teachings of the heretics.* For, as Basil says,* the honour shown the icon passes to the prototype it represents.* At the prayers of Your undefiled Mother and of all the Saints,* we beseech You, Christ our God,* to bestow upon us Your great mercy.


We now behold a new wonder,* greater than the wonders of old.* For who has ever known a mother to bear a child without the help of man?* Who has known a mother to hold in her arms the Source of all Creation?* It was God’s own will to be born in this manner;* and you, O most pure Virgin, carried Him as an infant in your arms.* Because of this, you can approach God with the boldness of a mother.* Therefore, we venerate you, and ask you to always beseech Him* to have mercy on us and save our souls.


In Tone 5

Let us the faithful acclaim and worship the Word,* co-eternal with the Father and the Spirit,* and born of the Virgin for our salvation.* For He willed to be lifted up on the cross in the flesh, to suffer death* and to raise the dead by His glorious Resurrection.

In Tone 2, Glory…

We bow before Your most pure image, O kind Lord,* and we beg pardon for our sins, O Christ our God.* Of Your own will You consented to ascend the Cross in the flesh* to free Your handiwork from enslavement to the enemy.* In thanksgiving we cry aloud to You:* by coming to save the world, our Saviour, You filled all thing with joy.


O Mother of God, the mysteries which surround you are exceedingly glorious,* and beyond the power of understanding.* For you retained the seal of purity,* and your virginity remained inviolate;* yet you are acknowledged, without doubt,* to be the Mother who gave birth to the true God.* We beg you, therefore, to entreat Him to save our souls.



Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 5: Let us the faithful acclaim and worship the Word,* co-eternal with the Father and the Spirit,* and born of the Virgin for our salvation.* For He willed to be lifted up on the cross in the flesh, to suffer death* and to raise the dead by His glorious resurrection.

Troparion, Tone 2: We bow before Your most pure image, O kind Lord,* and beg pardon for our sins, O Christ our God.* Of Your own will You consented to ascend the Cross in the flesh to free Your handiwork from enslavement to the enemy.* In thanksgiving we cry aloud to You:* by coming to save the world, our Saviour, You filled all things with joy.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 8: The uncircumscribed Word of the Father* became circumscribed when He took flesh of you, O Mother of God,* and when He restored the divine image to its ancient glory,* He suffused it with the beauty of God.* Therefore, confessing our salvation in deed and word,* we portray it in images.

Prokeimenon, Tone 4
Blessed are You, Lord God of our fathers,* and praised and glorified is Your Name for ever.
verse: For You are righteous in everything You have done to us. (Daniel 3:26,27)

Epistle Hebrews 11:24-26,32-40; 12:1-2 (NRSV)
Brothers and Sisters,
by faith Moses, when he was grown up, refused to be called a son of Pharaoh’s daughter, choosing rather to share ill-treatment with the people of God than to enjoy the fleeting pleasures of sin. He considered abuse suffered for the Christ to be greater wealth than the treasures of Egypt, for he was looking ahead to the reward. And what more should I say? For time would fail me to tell of Gideon, Barak, Samson, Jephthah, of David and Samuel and the prophets— who through faith conquered kingdoms, administered justice, obtained promises, shut the mouths of lions, quenched raging fire, escaped the edge of the sword, won strength out of weakness, became mighty in war, put foreign armies to flight. Women received their dead by resurrection. Others were tortured, refusing to accept release, in order to obtain a better resurrection. Others suffered mocking and flogging, and even chains and imprisonment. They were stoned to death, they were sawn in two, they were killed by the sword; they went about in skins of sheep and goats, destitute, persecuted, tormented— of whom the world was not worthy. They wandered in deserts and mountains, and in caves and holes in the ground. Yet all these, though they were commended for their faith, did not receive what was promised,
since God had provided something better so that they would not, apart from us, be made perfect. Therefore, since we are surrounded by so great a cloud of witnesses, let us also lay aside every weight and the sin that clings so closely, and let us run with perseverance the race that is set before us, looking to Jesus the pioneer and perfecter of our faith, who for the sake of the joy that was set before him endured the cross, disregarding its shame, and has taken his seat at the right hand of the throne of God.


Alleluia, Tone 4
verse: Moses and Aaron are among His priests and Samuel among those who call upon His name.
verse: They called on the Lord, and He heard them. (Psalm 98:6)

Gospel John 1:43-51 (NRSV)
At that time Jesus decided to go to Galilee. He found Philip and said to him, “Follow me.” Now Philip was from Bethsaida, the city of Andrew and Peter. Philip found Nathanael and said to him, “We have found him about whom Moses in the law and also the prophets wrote, Jesus son of Joseph from Nazareth.” Nathanael said to him, “Can anything good come out of Nazareth?” Philip said to him, “Come and see.” When Jesus saw Nathanael coming toward him, he said of him, “Here is truly an Israelite in whom there is no deceit!” Nathanael asked him, “Where did you get to know me?” Jesus answered, “I saw you under the fig tree before Philip called you.” Nathanael replied, “Rabbi, you are the Son of God! You are the King of Israel!” Jesus answered, “Do you believe because I told you that I saw you under the fig tree? You will see greater things than these.” And he said to him, “Very truly, I tell you, you will see heaven opened and the angels of God ascending and descending upon the Son of Man.”

Hymn to the Mother of God
In you, O Full of Grace, all creation rejoices: the angelic ranks and all the human race. Sanctified temple and spiritual paradise, virgins’ pride and boast, from whom God is made flesh and became a little Child; and He who is our God before all ages, He made your womb a throne, and He made it wider that all the heavens. In you, O Full of Grace, all creation rejoices. Glory be to you.

Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* Rejoice in the Lord, O you just;* praise befits the righteous.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 32:1)

Неділя 1-ша Великого посту, Православія. Прп. Тимотея, що в Символах. Св. Євстатія, архиєп. Великої Антіохії. 21 лютого.



Блажен муж співаємо


Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

 (г. 5): Чесним твоїм хрестом, Христе,* ти диявола посоромив* і воскресінням твоїм жало гріха присмирив,* і спас ти нас від брам смерти.* Славимо тебе, Єдинородний.

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Того, що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави − Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* – а тим, що в темноті: З’явіться!

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Велике чудо! Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як безсмертний.* Тож прийдіть, племена народів, і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і навчились величати єдиного Бога в трьох особах.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Вечірній поклін приносимо тобі невечірньому світлу,* що на кінець віків, через тіло, немов у дзеркалі,* видимо засяяло світові й зійшло аж до аду;* там розвіяло застоялу темряву,* і сяйво воскресіння заблисло народам.* Світлодавче Господи, – слава тобі!

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Славимо Христа, начальника нашого спасіння,* бо коли він воскрес із мертвих,* світ з обману визволився, хор ангельський радіє,* втікає демонська омана,* упалий Адам підводиться, диявол же утратив силу.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Повчали сторожу нечестивці:* затаїть Христове воскресіння!* – і взявши срібняки, кажіть:* Коли ми спали, вкрадено з гробу мертвого.* Хто бачив, хто чув коли, щоб украдено померлого,* ще й намазаного і нагого,* що лишив у гробі й свої похоронні полотна?* Не обманюйте себе, невірні,* але навчіться сказань пророків і зрозумійте,* що він справді – Спаситель світу і Всемогутній.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Пророки, натхнені Духом твоїм, Господи,* провістили тебе неосяжного,* що перед світанком безначально засяяв* з духовного і безтілесного Отцевого лона, що станеш дитиною, воплоченою з Непорочної,* і будеш залічений між людей* − видимий тим, що живуть на землі.* Задля них, Щедрий, сподоби твого просвічення нас,* що оспівуємо несказанне і святе твоє воскресіння.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Богонатхненні пророки,* що словом тебе провістили,* ділами вшанували й безконечне життя здобули.* Не бажаючи служити створінню,* більше ніж тобі, Владико Створителю,* вони по-євангельському відвернулись від усього світу* й уподібнилися до твоїх страждань, які вони прорекли.* Їхніми молитвами дай нам непорочно перейти час стриманости,* єдиний Премилостивий.

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Будучи неописаним* за своєю Божою природою, Владико,* останнім часом ти воплотився,* і зволив стати описуваним:* прийнявши тіло, ти взяв на себе всі його властивості.* Тому ми, йдучи за божественним апостольським переданням, вид твій на іконі малюємо і побожно цілуємо, щоб піднестися до твоєї любови* та від неї отримати ласку оздоровлення.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Будучи неописаним* за своєю Божою природою, Владико,* останнім часом ти воплотився,* і зволив стати описуваним:* прийнявши тіло, ти взяв на себе всі його властивості.* Тому ми, йдучи за божественним апостольським переданням, вид твій на іконі малюємо і побожно цілуємо, щоб піднестися до твоєї любови* та від неї отримати ласку оздоровлення.

Слава: Христова Церква прийняла, як прикрасу, чесні й святі ікони:* світле зображення Спаса Христа, Богоматері й святих.* Просвітившись ними, вона пишається благодаттю,* відкидаючи й проганяючи єретичне зборище,* і радісно славить чоловіколюбця Бога,* що ради неї добровільно витерпів страждання.

І нині  (догмат, г. 5): Колись-то, в Червонім морі,* записано образ непорочної Вседіви.* Там Мойсей – ділитель води,* а тут Гавриїл – служитель чуда.* Тоді Ізраїль ішов глибинами, немов по суші,* нині ж Діва Христа зродила безсіменно;* море по переході Ізраїля лишилось непрохідне,* а Непорочна після народження Еммануїла зосталась нетлінною.* Боже вічний і предвічний, що появився людиною, − помилуй нас!

Стихири на стиховні
(г. 5): Тебе, Спаса Христа, що тіло прийняв і не розлучився від небес,* голосами й піснями величаємо.* Бо хрест і смерть ти прийняв за рід наш як чоловіколюбний Господь* і, скинувши адські ворота, третього дня воскрес ти,* спасаючи душі наші.

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

З проколеного твого боку, Життєдавче,* ти вилив потоки життя і спасіння.* Прийнявши тілесну смерть, ти дарував нам безсмертя;* поселившись у гробі, ти, як Бог, нас визволив,* співвоскресивши з собою.* Тому кличемо до тебе:* Чоловіколюбний Господи, – слава тобі!

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Дивне твоє, Чоловіколюбче, розп’яття і схід до аду!* Бо ти полонив його і воскресив з собою колишніх в’язнів;* як Бог, відкривши рай, вчинив їх гідними його осягнути.* Тому й нам, що славимо твоє на третій день воскресіння,* дай очищення гріхів і зволь нам стати жителями раю,* як єдиний добросердий.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Ти, Чоловіколюбче, що задля нас прийняв тілесні страсті* і воскрес на третій день з мертвих,* злікуй наші тілесні пристрасті,* підведи з тяжких прогріхів, і спаси нас!

Слава (г. 1): Радійте, чесні пророки!* Ви закон Господній добре зберегли* та вірою своєю появились як непоборні та несхитні стовпи.* Ви стали посередниками Христового Нового Завіту,* тому, переставившись на небо,* моліть його, щоб умирити світ і спасти душі наші.

і нині: Ось і сповнилось пророцтво Ісаї:* Діва породила і нею залишилась по народженні, як і раніше,* бо Бог народився, тому й змінив закон природи.* Тож, Богомати, не погорди моліннями твоїх слуг,* що їх у храмі твоїм приносять,* але як та, що носить на своїх руках Милосердного,* змилуйся над твоїми слугами і моли,* щоб спаслися душі наші.

(г. 5): Собезначальне Слово Отцю і Духові, * від Діви роджене на спасення наше, * оспіваймо, вірні, і поклонімся, * бо благоволив плоттю зійти на хрест * і смерть перетерпіти, і воскресити умерлих * славним воскресенням своїм.

Слава: (г. 2): Пречистому образові твоєму поклоняємося, Благий,* просячи відпущення гріхів наших, Христе Боже;* бо ти добровільно зволив вийти тілом на хрест,* щоб вибавити тих, що їх ти створив, від неволі ворожої.* Тому вдячно співаємо тобі:* Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, що прийшов спасти світ;

І нині: (г. 2): Вищі понад розум і преславні всі твої таємниці, Богородице!* При ненарушеній чистоті і збереженому дівстві* появилася ти Матір’ю пречистою,* породивши правдивого Бога.* Тож моли його, щоб спаслися душі наші.




Згідно Типікону в цей день служиться літургія cвятого Василія Великого

Тропарі і Кондаки

Тропар (глас 5): Рівнобезначальне з Отцем і Духом Слово,* що від Діви народилося на спасіння наше,* прославмо, вірні, і поклонімся,* бо Воно благозволило тілом зійти на хрест* і смерть перетерпіти, і воскресити померлих* славним воскресінням Своїм.

Тропар (глас 2): Пречистому образові Твоєму поклоняємося, благий,* просячи прощення прогрішень наших, Христе Боже,* бо волею благоволив єси плоттю зійти на хрест,* щоб ізбавити тих, що їх створив єси, від неволі ворожої.* Тому благодарственно кличемо Тобі:* Ти радістю сповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 8): Неописанне Слово Отче* із Тебе, Богородице, воплоченням описалося* і, осквернений образ у давнє зобразивши,* з божественною добротою з’єднало,* та, ісповідуючи спасення, ділом і словом ми це являємо.

Прокімен (глас 4):
Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне, і прославлене ім’я Твоє на віки (Дан. 3,26).
Стих: Бо праведний єси в усьому, що створив Ти нам (Дан. 3,27).

Апостол: (Євреїв 11, 24-26; 32 – 12, 2.):
Браття і Сестри, вірою Мойсей, коли був виріс, зрікся зватися сином дочки фараона; волів радше страждати разом з людом Божим, ніж зазнавати дочасної розкоші гріха, бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу, ніж скарби Єгипту. І що ще скажу? Часу не вистане мені, як почну розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, вогненне полум’я гасили вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, зрікшися від них звільнитись, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші зазнали наруг і бичів, кайданів і в’язниці; їх каменували, різали пилою, брали на допити; вони вмирали смертю від меча, тинялися в овечих та козячих шкурах, злиденні, гноблені, покривджені; вони, яких світ був невартий, блукали по пустинях, по горах, по печерах та земних вертепах. І всі вони, дарма що мали добре свідчення віри, не одержали обіцяного, бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення. Тому й ми, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу.

Алилуя (глас 4):
Стих: Мойсей і Арон між єреями Його і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його (Пс. 98,6).
Стих: Призивали Господа і Він вислухав їх (Пс. 98,6).

Євангеліє: (Йоана 1, 43-51.):

В той час вирішив Ісус піти в Галилею. І найшовши Филипа, мовив до нього: Іди за мною. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету. Натанаїл сказав йому: Що доброго може бути з Назарету? Мовив до нього Филип: Прийди й подивися. Ісус, побачивши, що до нього надходить Натанаїл, сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства. Натанаїл сказав: Звідкіль ти мене знаєш? Сказав Ісус і промовив до нього: Перше ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як був єси під смоковницею. Натанаїл відповів йому: Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїля. Ісус у відповідь сказав йому: Тому що я мовив до тебе: я бачив тебе під смоковницею – віруєш. Побачиш більше, ніж те. І сказав до нього: Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого.

Замість Достойно, співаємо:

Тобою радується, Благодатная, всяка твар, ангельський собор і чоловічеський рід, освященний храме і раю словесний, дівственна похвало, що із неї Бог воплотився і младенцем став – перед віками сущий Бог наш. Лоно бо Твоє престолом сотворив і утробу Твою просторішою небес учинив. Тобою радується, Благодатная, всяка твар, слава Тобі.

Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1). Алилуя (х3).