Twentieth Sunday after Pentecost, Tone 3; The Holy Apostle and Evangelist Luke

Great Vespers and Divine Liturgy


Psalm Reading

“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 3

  1. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

By Your Cross, O Christ our Saviour,* the power of Death has been vanquished* and the deceit of the devil has been destroyed.* Therefore, mankind, saved by faith,* offers You hymns of praise forever.

  1. The just shall gather around me* when You have been good to me.

O Lord, all creation has been enlightened by Your resurrection,* and Paradise has been reopened;* therefore, all creation extols You* and offers You hymns of praise forever.

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

I glorify the powers of the Father, Son, and Holy Spirit;* and I praise the dominion of the undivided Divinity,* the consubstantial Trinity,* who reigns forever and ever.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

We adore Your precious Cross, O Christ,* and with hymns of praise we glorify Your resurrection;* for by Your wounds we have all been healed.

In Tone 8

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

What shall we call you, Apostle?* Heaven, for you have made an account of the glory of God for us.* Lightning, for you illumine the world with radiance.* A cloud, for you rain down in a torrent the knowledge of God.* A chalice pouring the rich wine of wisdom to gladden our hearts:* pray to the Lord that he may save our souls.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

What shall we call you, Apostle?* Heaven, for you have made an account of the glory of God for us.* Lightning, for you illumine the world with radiance.* A cloud, for you rain down in a torrent the knowledge of God.* A chalice pouring the rich wine of wisdom to gladden our hearts:* pray to the Lord that he may save our souls.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

How shall we address you, chosen of God?* A river, flowing forth to us from paradise?* The ark of the new covenant ratified by Christ our God:* the illuminator, made radiant by the never-setting light:* the lampstand enlightening the Church:* your words are the bread of life, the divine table, the cup of joy:* pray to the Lord that He may save our souls.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

How shall we address you, chosen of God?* A river, flowing forth to us from paradise?* The ark of the new covenant ratified by Christ our God:* the illuminator, made radiant by the never-setting light:* the lampstand enlightening the Church:* your words are the bread of life, the divine table, the cup of joy:* pray to the Lord that He may save our souls.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

What shall we call you, God-inspired speaker?* A faithful steward of the mysteries of Christ,* a servant of the divine tent not made with human hands,* perfected in the fullness of time by the builder of wisdom,* He entrusted to you the new law of grace,* inscribed in Sion on tablets hewn from the rock of love:* faithful witness, pray to Him that our souls may be saved.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

What shall we call you, glorious one?* The treasury of heavenly gifts;* the steadfast physician of our souls and bodies;* the fellow-labourer of Paul and his companion in travel and hardship;* the author of the acts of the apostles.* Luke, your exceeding goodness has won for you measureless praise:* pray to the Lord that He may save our souls.

In Tone 6


Apostle of Christ, compiler of divine dogmas and foundation of the Church.* You were the attendant and imitator of Paul, the vessel of election.* By wisdom you have rescued us from the turmoil of ignorance,* for our hearts were in the depths of destruction.* Wherefore we beseech you, most admirable Luke, the pride of Antioch,* pray to our Saviour and God,* for those who celebrate your most honourable memory in faith.

In Tone 3


O Lady most honourable,* how can we but be rapt in wonder* at your giving birth to the Incarnate God* who, without a mother, was born of a father before all ages?* You gave Him birth in the flesh without a father,* without a man’s instrumentality.* He is God and man whose two natures are intact,* neither one losing any of its properties.* Therefore, O Virgin Mother,* intercede with Him to save the souls* of those who believe and profess in true faith* that you are the Mother of God.

Readings: (1) 1 John 1-7; (2) James 1:1-12; (3) Jude 1-25


In Tone 3

O Christ, Who darkened the sun by Your passion* and enlightened all creation by Your resurrection,* accept our evening prayer; for You love mankind.

The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.

O Lord, Your life-giving resurrection has enlightened the entire universe* and has revived Your creation which lay in corruption.* Therefore, we, who have been released from the curse of Adam, cry out to You:* Almighty Lord, glory to You!

For He has made the world firm, which shall not be moved.

O God, although in Your divine nature You are unchangeable,* yet in Your human nature You underwent change by suffering in the flesh.* All creation was prostrate with fear* when it saw You hanging on the Cross,* and it groaned in sorrow as it sang the praises of Your long-suffering.* But You descended into Hades and arose on the third day,* granting life and great mercy to the world.

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

You suffered death, O Christ, to deliver mankind from death.* And when You arose from the dead on the third day,* You enlightened the world* and resurrected all who acknowledge You as God.

In Tone 6


All-wise Apostle, faithful labourer of the Saviour,* witness of the triumph of His passion,* you have completed the race, you have kept the faith,* harvesting the peoples from the darkness of error,* offering us as a sweet-smelling oblation to the heavenly King.* Now you stand before the Judge of all:* pray that He may rescue us from our sins and deliver us from eternal death,* when He comes in glory on the day of judgment.


Christ the Lord, our Creator and Redeemer,* came forth from your womb, O most pure Virgin.* He clothed Himself in our human flesh* to set us free from the original curse of Adam.* Therefore, O Mary, we praise you, without ceasing,   * as the true Virgin Mother of God,* and we sing with the angels:* Rejoice, O Lady, advocate, protector, and salvation of our souls.


In Tone 3

Let the heavens be glad, let the earth rejoice,* for the Lord has done a mighty deed with His arm.* He trampled death by death. He became the first-born of the dead;* He saved us from the abyss of Hades* and granted great mercy to the world.

In Tone 5


Let us praise with sacred songs the holy apostle Luke,* the recorder of the joyous Gospel of Christ* and the scribe of the Acts of the Apostles,* for his writings are a testimony of the church of Christ:* he is the physician of human weaknesses and infirmities.* He heals the wounds of our souls,* and constantly intercedes for our salvation!


Rejoice, O Virgin, impassable gateway of the Lord!* Rejoice, protective wall of those who take refuge in you!* Rejoice, peaceful haven untroubled by storms!* Rejoice, Virgin who has not known wedlock* and yet has given birth in the flesh to your Creator and God!* O Mother of God, never cease to intercede* for those who praise and worship your Son.



Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 3: Let the heavens be glad, let the earth rejoice,* for the Lord has done a mighty deed with His arm.* He trampled death by death. He became the first-born of the dead;* He saved us from the abyss of Hades* and granted great mercy to the world.

Troparion, Tone 5: Let us praise in sacred hymns the celebrated Luke* herald of the acts of the apostles,* brightly shining author of the Good News of Christ,* scribe of things unwritten which he wrote for Christ’s Church.* He is a physician for the feeble,* healing nature’s ailments and the maladies of souls* and he prays unceasingly for all of us.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 3: You rose from the tomb, O compassionate Lord,* and led us out from the gates of death.* Today Adam exults and Eve rejoices,* and the prophets together with the patriarchs* unceasingly acclaim the divine might of Your power.

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 2: Let us praise a genuine preacher of piety, the godly Luke,* a star of the Church and eloquent speaker concerning ineffable mysteries.* For the Word who alone knows the human heart* chose him with the wise Paul to teach the gentiles.

Prokeimenon, Tone 3
Sing to our God, sing; sing to our King, sing.
verse: Clap your hands, all you nations; shout unto God with the voice of joy. (Psalm 46:7,2)

Prokeimenon, Tone 8
verse: Their utterance has gone forth into all the earth,* and their words unto the ends of the world.

Epistle Galatians 1:11-19(NRSV)
Brothers and sisters, For I want you to know, brothers and sisters, that the gospel that was proclaimed by me is not of human origin; for I did not receive it from a human source, nor was I taught it, but I received it through a revelation of Jesus Christ. You have heard, no doubt, of my earlier life in Judaism. I was violently persecuting the church of God and was trying to destroy it. I advanced in Judaism beyond many among my people of the same age, for I was far more zealous for the traditions of my ancestors. But when God, who had set me apart before I was born and called me through his grace, was pleased to reveal his Son to me, so that I might proclaim him among the Gentiles, I did not confer with any human being, nor did I go up to Jerusalem to those who were already apostles before me, but I went away at once into Arabia, and afterwards I returned to Damascus. Then after three years I did go up to Jerusalem to visit Cephas and stayed with him fifteen days; but I did not see any other apostle except James the Lord’s brother.

Colossians 4:5-9, 14, 18 (NRSV)
Brothers and sisters, Conduct yourselves wisely toward outsiders, making the most of the time. Let your speech always be gracious, seasoned with salt, so that you may know how you ought to answer everyone. Tychicus will tell you all the news about me; he is a beloved brother, a faithful minister, and a fellow servant in the Lord. I have sent him to you for this very purpose, so that you may know how we are and that he may encourage your hearts; he is coming with Onesimus, the faithful and beloved brother, who is one of you. They will tell you about everything here. Luke, the beloved physician, and Demas greet you. I, Paul, write this greeting with my own hand. Remember my chains. Grace be with you.

Alleluia, Tone 3
verse: In You, O Lord, have I hoped that I may not be put to shame for ever.
verse: Be a protector unto me, O God, and a house of refuge to save me. (Psalm 30:2,3)
verse: The heavens shall confess Your wonders, O Lord, and Your truth in the church of the saints.
verse: God is glorified in the assembly of the saints.

Gospel Luke 7:11-16 (NRSV)
At that time, the Lord went to a town called Nain, and his disciples and a large crowd went with him. As he approached the gate of the town, a man who had died was being carried out. He was his mother’s only son, and she was a widow; and with her was a large crowd from the town. When the Lord saw her, he had compassion for her and said to her, “Do not weep.” Then he came forward and touched the bier, and the bearers stood still. And he said, “Young man, I say to you, rise!” The dead man sat up and began to speak, and Jesus gave him to his mother. Fear seized all of them; and they glorified God, saying, “A great prophet has risen among us!” and “God has looked favorably on his people!”

Luke 10:16-21 (NRSV)
The Lord said to his disciples: “Whoever listens to you listens to me, and whoever rejects you rejects me, and whoever rejects me rejects the one who sent me.” The seventy returned with joy, saying, “Lord, in your name even the demons submit to us!” He said to them, “I watched Satan fall from heaven like a flash of lightning. See, I have given you authority to tread on snakes and scorpions, and over all the power of the enemy; and nothing will hurt you. Nevertheless, do not rejoice at this, that the spirits submit to you, but rejoice that your names are written in heaven.” At that same hour Jesus rejoiced in the Holy Spirit and said, “I thank you, Father, Lord of heaven and earth, because you have hidden these things from the wise and the intelligent and have revealed them to infants; yes, Father, for such was your gracious will.

 Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest. (Psalm 148:1)* Their utterance has gone forth into all the earth,* and their word unto the ends of the world.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 18:5)


20-та Неділя по Зісланні Св. Духа;
 Св. ап. і євангелиста Луки. 18 жовнтя.


Блажен муж співаємо


  1. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 3): Твоїм хрестом, Христе Спасе,* смертну владу зруйновано й диявольські підступи знищено,* а рід людський, спасаючись вірою,* повсякчасно тебе прославляє.

  1. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Воскресінням твоїм, Господи,* все просвітилось, і рай знову відчинився,* а все творіння, вихваляючи тебе,* завжди пісню тобі приносить.

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Славлю Отця, і Сина силу,* і владу Святого Духа вихваляю:* неподільне Божество, Тройцю єдиносущну,* яка царює повіки.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Хресту твоєму чесному поклоняємось, Христе,* і воскресіння твоє оспівуємо і славимо,* бо твоєю раною ми всі зцілилися.

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

(г. 8, подібний: Як назвемо вас): Як нам назвати тебе, Апостоле:* Небом? – бо славу визнавав ти Божу.* Рікою? – бо створіння ти напоюєш таїнственно.* Зорею, що опромінює Церкву?* Чашею, що виточує святий напій?* Назвемо тебе найближчим другом Христовим та співмешканцем безтілесних!* Молися за спасіння душ наших.

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Справді, богомовний Апостоле,* послав тебе Христос, як стрілу світловидну,* що ворогів влучає, а пораненим душам* подає наочне зцілення.* Тому тебе належно прославляємо* і святе нині звершуємо святкування.* Молися за спасіння душ наших.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Славний боговидче Апостоле!* Прикрасилися ноги твої, що йшли правильним шляхом проповіді* і дороги нечестивців стісняли,* поширюючи божественне розуміння Слова,* що з’явилося у видимім тілі* і вибрало тебе своїм преславним учнем, Блаженний.* Моли його за спасіння душ наших.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Ти, славний апостоле Луко,* виконував повеління Вчителя,* а він розум твій у всьому просвітив* і показав тебе учнем та почесним благовісником* свого незбагненного Божества* Тому ти неводом благодаті виловлював людей з глибин марноти.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Покинувши все туземне,* за Христом пішов ти, апостоле Луко* і, прийнявши Святого Духа,* ти був ним посланий навчати народи, що загибали,* і навертати людей до світла богопізнання.* Звершивши ж подвиги божественних твоїх страждань і всяких мук,* ти Богові віддав свою душу.* Моли його, Угоднику, щоб подав нам велику милість.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Розлилась благодать з твоїх уст, славний апостоле Луко* і став ти світильником Христової Церкви,* навчаючи духовних овець вірувати* в Тройцю єдиносущну в єдинім Божестві.

Слава: (г. 8): Ти явно прийняв благодать Святого Духа* і став співучасником святого апостольського хору, Лукоапостоле.* Тому вдихнув ти вогненне дихання,* що з неба колись зійшло у вигляді вогненного язика,* і попалив тернину поганського безбожжя.* Моли Христа Бога, Проповіднику,* щоб спаслися душі наші.

І нині (догмат г. 3): Як нам не дивуватися, Всечесна, твоєму богочоловічому родженню?* Бо ти, Всенепорочна, не знавши мужа,* породила тілесно без батька сина,* зродженого у вічності від Отця без матері,* що не зазнав ніякої зміни чи змішання, чи розділу,* але в цілості зберіг прикмети обох природ.* Тому Мати Діво, Владичице, моли його,* щоб спас душі тих, що православно визнають тебе, як Богородицю.



Чтець: Першого Соборного послання Йоанового читання

Будьмо уважні.

Чтець: Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, − а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, − що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність − з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна. А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог − світло, й ніякої у ньому темряви немає. Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як він сам − у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха. Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. (1 Йо. 1, 1-8)


Чтець: Соборного послання Якового читання

Будьмо уважні.

Чтець: Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт! Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; − людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, а багатий − пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне. Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять. (Як. 1, 1-12)


Чтець: Соборного послання Юдиного читання

Будьмо уважні.

Чтець: Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові: хай милосердя, мир і любов вам примножиться! Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа. Я хочу нагадати вам, − хоч знаєте все, − що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, − які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, − лежать як приклад, скарані вічним вогнем. Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», − то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, − те їх погубляє. Горе їм, бо вони пішли дорогою Каїна і, на відплату, потрапили в обман Валаама й у бунті Корея загинули. Вони − підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами й самих себе випасають; хмари безводні, вітрами гнані; дерева, що пізно восени безплідні, двічі померлі, вирвані з корінням; люті морські хвилі, що власним соромом шумують; зорі блукаючі, яким пречорна темрява збережена повіки. Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні». Вони ремствують, нарікають на свою долю й у своїх пожадливостях перебувають; уста ж їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи. Ви ж, любі, пригадайте собі те, що вам передсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних». Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом. Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості, єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого − слава, велич, сила і могутність перед усіма віками і нині й по всі віки! Амінь. (Юди. 1, 1-25)

Стихири на стиховні
(г. 3): Твоєю страстю, Христе, ти затемнив сонце,* а світлом твого воскресіння ти все просвітив, що існує.* Тож прийми нашу вечірню пісню, Чоловіколюбче.

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Господи, твоє животворне воскресіння просвітило всю вселенну* і піднесло твоє зотліле творіння.* Тому, визволившись від Адамового прокляття, кличемо:* Всесильний Господи, – слава тобі!

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Бувши незмінним Богом,* страждаючи тілом, ти змінився.* Але твоє створіння не могло дивитися на тебе розп’ятого,* з острахом схилилось і, стогнучи, оспівувало твоє довготерпіння.* А ти, зійшовши в ад, по трьох днях воскрес,* даруючи світові життя і велику милість.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Щоб рід наш спасти від смерти, ти, Христе, витерпів смерть* і, воскреснувши по трьох днях із мертвих,* разом з собою воскресив тих, що пізнали в тобі Бога.* Ти просвітив світ, Господи, – слава тобі.

Слава (г. 8): Сповнившись божественного духа, чудний апостоле Луко,* вельми ревнивий був ти за Бога вседержителя,* який показав тебе повним божественних чудес,* бо маючи чудну ревнивість, ти життям своїм осягнув досконалість.* Тому, бувши на висотах і вселившися з небесними хорами,* молися, Боговидче, Слову, Христові Богові нашому,* щоб нас обдарував великою милістю.

і нині: Діво Пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли,* щоб усі ми спаслися.

Тропар (глас 3): Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земляни,* бо показав владу рукою Своєю Господь,* Він смертю смерть подолав,* первістоком з-поміж мертвих став,* визволив нас із глибин аду,* і подав світові велику милість.

Слав: (г. 5): Священними піснями похвалімо* святого апостола, преславного Луку,* що Христовій Церкві світло написав Христове Євангеліє, якого не було,* і розповів Апостольські Діяння.* Він бо лікар, що оздоровляє людські немочі,* тілесні недуги й душевні рани,* і безустанно молиться за душі наші.

і нині:  Радуйся, Брамо Господня непрохідна!* Радуйся, Охороно і Покрове тих, що до тебе приходять!* Радуйся, тиха Пристане і Вседіво,* що свого Творця і Бога тілом породила!* Молись безупинно за тих, що прославляють* і почитають Народженого від тебе.


Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 3): Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земляни,* бо показав владу рукою Своєю Господь,* Він смертю смерть подолав,* первістоком з-поміж мертвих став,* визволив нас із глибин аду,* і подав світові велику милість.

Тропар, глас 5: Апостольських діянь оповісника і Євангелія Христового світлого списателя,* Луку преславного, неописанного в Христовій Церкві,* піснями священними святого апостола похвалім як лікаря,* що зціляє людські немочі, природні недуги і душевні язі,* і того, що молиться неперестанно за душі наші.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак (глас 3): Воскрес Ти нині з гробу, Щедрий,* і нас візвів із брам смерти;* нині Адам веселиться і радіє Єва,* разом же і пророки з патріярхами безустанно оспівують* божественну могутність влади Твоєї.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак, (глас 2): Правдивого благочестя проповідника і несказанних таїн провісника,* звізду церковну, Луку божественного, звеличаймо,* бо Слово вибрало його з мудрим Павлом, учителем народів,* – єдин, що знає тайни серця.

Прокімен (глас 3):
Співайте Богові нашому, співайте;* співайте цареві нашому, співайте (Пс 46,7).
Стих: Всі народи, заплещіть руками, кликніть до Бога голосом радости (Пс 46,2).

Прокімен (глас 8):
На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).

Апостол: (Гл. 1,11-19):
Браття і Сестри, звістую вам, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише – через об’явлення Ісуса Христа. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

(Колосян 4, 5-9; 14; 18):
Браття і Сестри, поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи час. Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю, щоб ви знали, як маєте кожному відповісти. Щодо мене, вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний помічник і сослужитель у Господі. Власне, тому я його до вас вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, разом з Онисимом, вірним та любим братом, який з-між вас. Вони скажуть вам про все, що тут діється. Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас. Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам’ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами.

Алилуя (глас 3):
Стих: На Тебе, Господи, уповав, щоб не осоромитись навіки (Пс 30,2).
Стих: Будь мені Богом захисником і домом пристановища, щоб спасти мене (Пс 30,3).
Стих: Ісповідять небеса чуда Твої, Господи, і істину Твою в церкві святих (Пс. 88,6).
Стих: Бог прославлюваний на раді святих (Пс. 88,8).

Євангеліє: (Лк 7,11-16):
В той час пішов Ісусу місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.” І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

(Луки 10, 16-21.)
Сказав Господь своїм учням:  Хто слухає вас, мене слухав; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени. Він сказав їм: Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив: Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.

Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1).* На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). * Алилуя (х3).