Eighteenth Sunday after Pentecost, Tone 1; The Holy Priest-Martyr Hierotheus, Bishop of Athens; Ammon the Anchorite (350); Vladimir, Prince of Novgorod and his mother, Anne (1051); our Venerable Father Francis of Assisi (1181-1226)
Great Vespers and Divine Liturgy
GREAT VESPERS
Kathisma Reading
“Blessed is the man…” is sung.
At Psalm 140
In Tone 1
- Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.
Accept our evening prayer, O holy Lord,* and grant us forgiveness of sins,* for You alone manifested the resurrection* to the world.
- The just shall gather around me* when You have been good to me.
O you people, walk around Sion and encompass her.* And there give glory to Him who is risen from the dead.* For He is our God* who delivers us from our sins.
- Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!
Come you people, praise and worship Christ.* Glorify His resurrection from the dead;* for He is our God who delivered the world* from the deceit of the enemy.
- Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.
Rejoice, O you heavens;* sound the trumpets, you foundations of the earth;* cry out with joy, O you mountains.* For behold, Emmanuel has nailed our sins to the Cross;* the Giver of Life has put Death to death;* and the Lover of mankind* has raised up Adam.
- If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.
Let us praise the Lord* who for our sake was willingly crucified in the flesh.* He suffered, was buried, and rose from the dead.* Therefore, let us sing to Him:* O Christ, keep Your Church in the orthodox faith* and bring peace to our lives;* for You are gracious and love mankind.
- I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.
O Christ our God, as we stand unworthily before Your life-bearing grave,* we offer a hymn of praise to Your ineffable tenderness of heart.* For You, O Sinless One,* in Your loving-kindness have accepted the Cross and death* in order to grant* resurrection to the world.
- From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.
Let us praise the Word* Who is without beginning and co-eternal with the Father.* For our sake He was born of the Virgin;* He freely accepted the Cross and death, and rose in glory.* Therefore, let us sing to Him:* Glory to You, O Lord,* the Giver of Life and Saviour of our souls.
In Tone 4
- For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.
Receiving the grace of the most holy Spirit,* O most glorious Hierotheus,* you have now passed through all the earth,* teaching men to worship the Unity in three Hypostases:* the unoriginate Father,* the Source of the Godhead,* and with Him the Son Who is equally enthroned* and consubstantial with the Father,* Who was born of the Virgin* and became a man bearing flesh.
- Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.
As one pleasing to God* you offered up your soul as a sacred and divine gift,* and committed your sacred body as a thing divine,* which hallowed the souls of those who believe in God Almighty,* and poured forth salvation upon the faithful.* Wherefore, we bless your memory and burial,* we love your miracles and proclaim thy words.
- Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.
You beheld the twelve apostles* at the dormition of the all-glorious Ever-virgin,* the all-pure Theotokos, the Mother of the Lord,* and with you was Dionysius, who described the hierarchies.* With them we, the faithful,* bless your most festive and all-holy solemnity, O glorious Hierotheus.
In Tone 2
Glory…
When you were present at the divine dormition of the Mother of God,* O blessed herald of God,* you gladdened the hearts of the faithful with divine proclamations,* delighting the sacred company of the apostles, the preachers of God,* and hymning the mysteries of God with divine ecstasy.* Wherefore, having received boldness before Christ, O hierarch Hierotheus,* pray in behalf of our souls.
In Tone 1
Now…
Let us sing a hymn of praise to the Virgin Mary,* glory of the whole world!* She was herself formed by human seed,* yet she became the Mother of the Master, the Gate of heaven,* the theme of the angels’ hymn and beauty of the faithful.* She was seen as being heavenly* and the Tabernacle of the Godhead.* She indeed tore down the wall of enmity between God and man,* and brought peace in its place, she opened up the kingdom of heaven.* Let us therefore cling fast to her for she is the anchor of faith,* and let us receive as our stronghold the Lord Who was born of her.* Be of good cheer, then, and have confidence, O people of God,* for He will fight our enemies for us,* He is all-powerful!
Aposticha
In Tone 1
O Christ, by Your Passion we have been freed from suffering;* and by Your resurrection we have been delivered from corruption.* O Lord, glory to You!
The Lord reigns, He is clothed in majesty. Robed is the Lord, and girt about with strength.
Let all creation rejoice, let the heavens be glad,* let the nations clap their hands with joy.* For Christ our Saviour, in His love for mankind,* has nailed our sins to the Cross;* He has put Death to death,* and by raising our fallen forefather, Adam,* He has given life to all mankind.
For He has made the world firm, which shall not be moved.
O God, You are above all understanding;* You are King and Lord of heaven and earth.* Yet of Your own free will,* You allowed Yourself to be crucified because of Your love for mankind.* When You descended below,* Hades was filled with bitterness as You confronted it;* but the souls of the just received You with great joy.* Adam arose when he saw You, his Creator, down in the depths.* What a wonder this is!* You are the life of all and have tasted death* in order to dispel the darkness of the world with Your light.* O Lord, risen from the dead, glory to You!
Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.
The myrrh-bearing women were filled with grief* as they hastened with spices to Your tomb;* but they did not find Your most pure body.* Instead, they found an angel* who proclaimed Your unique and glorious resurrection,* and commanded them to announce to Your apostles:* The Lord is risen, granting great mercy to the world.
Glory… Now…
O Mother of God, the prophecy of Isaiah is fulfilled,* since you remained a virgin both before and after giving birth.* For it was God Who was born of you to restore our human nature.* Therefore, do not overlook your servants who supplicate you in your temple.* Since you have held the merciful Lord in your arms,* be compassionate toward your servants,* and beseech Him to save our souls.
Troparia
In Tone 1
Though the stone was sealed by the Judeans* and soldiers guarded Your most pure body,* You arose, O Saviour, on the third day* and gave life to the world.* And so the heavenly powers cried out to You, O Giver of Life:* Glory to Your Resurrection, O Christ!* Glory to Your Kingdom!* Glory to Your saving plan!* O only Lover of mankind.
In Tone 4
Glory…
Having shared the way of life of the apostles,* and having become a successor to their thrones,* labouring you found the divinely inspired way to contemplation.* Therefore, forthrightly ministering the word of truth,* you shed your blood for the faith, O hieromartyr Hierotheus.* Intercede with Christ our God for the salvation of our souls.
Now…
O Mother of God, the mystery hidden from all eternity* and unknown even to the angels,* was revealed through you to those on earth:* God took on our human nature* and united it to His divine nature in a perfect but unconfused union.* Then, He willingly accepted the cross for our sake* and thereby raised again the first created man,*and saved our souls from death.
DIVINE LITURGY
Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 1: Though the stone was sealed by the Judeans,* and soldiers guarded Your most pure body,* You arose, O Saviour, on the third day,* and gave life to the world.* And so the heavenly powers cried out to You, O Giver of Life:* Glory to Your resurrection, O Christ!* Glory to Your kingdom!* Glory to Your saving plan,* O only Lover of mankind.
Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.
Kontakion, Tone 1: You arose in glory from the tomb* and with Yourself You raise the world.* All humanity acclaims You as God.* and death has vanished.* Adam exults, O Master,* and Eve, redeemed from bondage now, cries out for joy:* “You are the One, O Christ, Who offer resurrection to all.”
Now and for ever and ever. Amen.
Theotokion, Tone 1: When Gabriel uttered to you, O Virgin, his ‘Rejoice!’* at that sound the Master of all became flesh in you, the Holy Ark.* As the just David said,* you have become wider than the heavens carrying your Creator.* Glory to Him Who dwelt in you!* Glory to Him Who came forth from you!* Glory to Him Who freed us through birth from you!
Prokeimenon, Tone 1
Let Your mercy, O Lord, be upon us, as we have hoped in You.
verse: Rejoice in the Lord, O you just; praise befits the righteous. (Psalm 32:22,1)
Epistle: 2 Corinthians 9:6-11 (NRSV)
Brothers and Sisters, The point is this: the one who sows sparingly will also reap sparingly, and the one who sows bountifully will also reap bountifully. Each of you must give as you have made up your mind, not reluctantly or under compulsion, for God loves a cheerful giver. And God is able to provide you with every blessing in abundance, so that by always having enough of everything, you may share abundantly in every good work. As it is written, “He scatters abroad, he gives to the poor; his righteousness endures forever.” He who supplies seed to the sower and bread for food will supply and multiply your seed for sowing and increase the harvest of your righteousness. You will be enriched in every way for your great generosity, which will produce thanksgiving to God through us.
Alleluia, Tone 1
verse: God gives me vindication, and has subdued people under me.
verse: Making great the salvation of the king, and showing mercy to His anointed, to David, and to His posterity forever. (Psalm 17:48,51)
Gospel: Luke 5:1-11 (NRSV)
Once while Jesus was standing beside the lake of Gennesaret, and the crowd was pressing in on him to hear the word of God, he saw two boats there at the shore of the lake; the fishermen had gone out of them and were washing their nets. He got into one of the boats, the one belonging to Simon, and asked him to put out a little way from the shore. Then he sat down and taught the crowds from the boat. When he had finished speaking, he said to Simon, “Put out into the deep water and let down your nets for a catch.” Simon answered, “Master, we have worked all night long but have caught nothing. Yet if you say so, I will let down the nets.” When they had done this, they caught so many fish that their nets were beginning to break. So they signaled their partners in the other boat to come and help them. And they came and filled both boats, so that they began to sink. But when Simon Peter saw it, he fell down at Jesus’ knees, saying, “Go away from me, Lord, for I am a sinful man!” For he and all who were with him were amazed at the catch of fish that they had taken; and so also were James and John, sons of Zebedee, who were partners with Simon. Then Jesus said to Simon, “Do not be afraid; from now on you will be catching people.” When they had brought their boats to shore, they left everything and followed him.
Communion Hymn
Praise the Lord from the heavens;* praise Him in the highest.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 148:1)
18-а Неділя по Зісланні Св. Духа. Св. свщмч. Єротея, єп. Атенського. Прп. отця Франциска Асижського; 04 жовнтя.
ВЕЧІРНЯ
Блажен муж співаємо
Стихири
- Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.
(г. 1): Вечірні наші молитви* прийми, святий Господи,* і дай нам відпущення гріхів,* ти бо єдиний* у світі появив воскресіння.
- Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.
Оточіть, люди, Сіон* і обніміть його,* і віддайте славу в ньому Воскреслому з мертвих,* бо він Бог наш, що визволив нас* з беззаконня нашого.
- Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.
Прийдіть, люди, заспіваймо,* і поклонімся Христові,* прославляючи його з мертвих воскресіння,* бо він Бог наш, що визволив світ* від спокуси ворожої.
- Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.
Звеселіться небеса, загриміть основи землі,* гори весело співайте!* Ось бо Еммануїл наші гріхи на хресті прибив,* подавши життя, умертвив смерть,* і, як чоловіколюбець, Адама воскресив.
- Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
Твоє воскресіння з мертвих славословимо, Христе,* бо ним ти визволив рід Адама від адської муки* і, як Бог, дав ти світові життя вічне й велику милість.
- Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.
Оспівуймо того, хто за нас добровільно розп’явся, витерпів страсті і був похований* та й воскрес із мертвих,* промовляючи до нього:* Христе, Укріпи православ’ям Церкву твою* і втихомир наше життя,* бо ти ласкавий і чоловіколюбний.
- Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.
Оспівуймо з Отцем його безначальне і споконвічне Слово,* що невимовно вийшло з дівичого лона,*і хрест, і смерть добровільно прийняло та й воскресло у славі,* промовляючи йому: Господи, – життя подателю,* Спасителю душ наших, – слава тобі!
- Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Богомудрий, блаженний Єротею!* Багряною твоєю кров’ю* ти оздобив свою священну* і божественну одежу,* проходивши благочесно від сили до сили,* і від слави до слави.* Молися нині, щоб дано душам нашим мир* і велику милість.
- Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!
Як правдивий священик,* ти найперше приносив Богові* безкровну жертву,* наостанок же, як справжній мученик,* ти, всечесний благовіснику Бога,* приніс Христові себе самого,* як цілопальну приємну жертву.* Моли його за тих,* що тебе прославляють.
1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.
Ти, богомудрий Отче, привів Христові мученицькі полки;* напоумляючи своїми повчаннями* і наказуючи заповідями,* ти поставив себе самого* за видимий зразок.* Молися з ними,* щоб дати душам нашим мир* і велику милість.
Слава (г. 1): Безліч монахів вшановує тебе, отче наш Франциску,* як свого наставника;* твоєю бо стежкою ми справді навчилися праведно ходити.* Блаженний ти, що трудився для Христа* і посоромив ворожу силу,* ангелів співбесіднику, преподобних і праведних співучаснику!* Молися з ними Господеві,* щоб помилував душі наші.
І нині (догмат, г. 1): Прославмо Марію Діву:* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця − Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.
Стихири на стиховні
(г. 1): Стражданнями твоїми, Христе,* ми визволились від страждань,* і твоїм воскресінням ми звільнилися від тління:* Господи, – слава тобі!
Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.
Нехай радіє створіння, нехай веселяться небеса,* народи нехай плещуть руками з радости.* Бо Христос, наш Спаситель, прибив наші гріхи на хресті,* подолав смерть, життя нам дарував* і нашого праотця Адама упалого воскресив,* як чоловіколюбець.
Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.
Бувши недосяжним царем неба і землі,* із-за твого чоловіколюб’я ти добровільно розп’явся.* Ад, стрінувши тебе внизу, засмутився,* але душі праведників, прийнявши тебе, зраділи* і Адам, побачивши тебе, Творця, в підземнім світі – воскреснув.* О, чудо! Як же то Життя всіх зазнало смерти?* Бо ти бажав просвітити світ, що кличе й промовляє:* Воскреслий з мертвих, Господи, слава тобі!
Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.
Мироносиці жінки, несучи миро,* поспішно і з риданням прийшли до твого гробу,* і не знайшовши пречистого тіла твого,* від ангела довідалися про нове й преславне чудо,* та й говорили апостолам: Воскрес Господь,* який дає світові велику милість.
Слава i нині: Ось і сповнилось пророцтво Ісаї:* Діва породила і нею залишилась по народженні, як і раніше,* бо Бог народився, тому й змінив закон природи.* Тож, Богомати, не погорди моліннями твоїх слуг,* що їх у храмі твоїм приносять,* але як та, що носить на своїх руках Милосердного,* змилуйся над твоїми слугами і моли,* щоб спаслися душі наші.
Тропарі
(г. 1): Хоч камінь запечатали юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, тридневний Спасе,* даруючи світові життя.* Ради цього сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресенню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава промислові Твоєму,* єдиний Чоловіколюбець.
Слава (г. 4): Апостольських звичаїв бувши учасником* і їхніх престолів намісником,* трудившись, знайшов ти, Богонатхненний, шлях до боговидіння.* Тому правильно навчав ти слово істини* і заради віри постраждав аж до крови, священномученику Єротею.* Моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
I нині: Таємниця споконвіку закрита й ангелам незнана:* через тебе, Богородице, Бог землянам появився,* прийнявши в незлитній сполуці тіло* і витерпівши задля нас добровільно хрест;* ним він воскресив первоствореного* і спас від смерти душі наші.
БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:
Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 1): Хоч запечатали камінь юдеї* і воїни стерегли пречисте тіло Твоє,* воскрес Ти, Спасе, на третій день,* даруючи життя світові.* Тому сили небесні взивали до Тебе, Життєдавче:* Слава воскресінню Твоєму, Христе,* слава царству Твоєму,* слава провидінню Твоєму,* єдиний Чоловіколюбче!
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.
Кондак (глас 1): Воскрес Ти у славі як Бог із гробу* і світ із Собою воскресив;* людське єство Тебе, як Бога, оспівує* і смерть щезла.* Адам же ликує, Владико,* і Єва нині, з узів визволившись, радіє, взиваючи:* Ти, Христе, Той, Хто всім подає воскресіння.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Богородичний (глас 1): Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: Радуйся!* то з цим голосом прийняв тіло Владика в Тобі, святім кивоті,* як мовив праведний Давид,* і Ти зявилася просторішою небес, носивши Творця Свого.* Слава Тому, що поселився в Тобі!* Слава Тому, що вийшов із Тебе!* Слава Тому, що визволив нас народженням Твоїм.
Прокімен (глас 1):
Милість Твоя, Господи, хай буде над нами,* бо ми надіялись на Тебе (Пс 32,22).
Стих: Радуйтеся, праведні, в Господі, правим належить похвала (Пс 32,1).
Апостол: (2 Корінтян 9, 6-11):
Браття і Сестри, хто скупо сiє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати. 7. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. Бог може вщерть збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви всього мали завжди подастатку та щоб вам ще зосталось на всяке добре діло, як написано: Розсипав, дав убогим; щедрість його триває вічно. Той, що дає насіння сіячеві і хліб на поживу, помножить і ваше насіння та зростить плоди вашої щедрости, щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові дяку.
Алилуя (глас 1):
Стих: Бог, що дає відплату мені, і покорив народи мені (Пс 18,48).
Стих: Ти, що звеличуєш спасіння царя, і даєш милість помазаннику Своєму Давидові і родові його повіки (Пс 18,51).
Євангеліє: (Луки 5, 1-11):
Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже: Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона: Не бійся! Віднині будеш ловити людей. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте Його на висотах (Пс 148,1). Алилуя (х3).