Great Vespers and Divine Liturgy

GREAT VESPERS

Kathisma Reading

“Blessed is the man…” is taken.

At Psalm 140

In Tone 1

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O all-compassionate Word,* You carried Elias the Tishbite away from the earth in a chariot of fire.* Through his intercession* save us who faithfully glorify You* and who joyously commemorate his feast.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

O all-compassionate Word,* You carried Elias the Tishbite away from the earth in a chariot of fire.* Through his intercession* save us who faithfully glorify You* and who joyously commemorate his feast.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

O blessed Elias,* you encountered God not in an earthquake but in the coolness of a gentle breeze.* O God-inspired one, you went up to heaven in a wondrous way,* on a chariot drawn by four horses.* Thus you became a marvel to all of us.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

O blessed Elias,* you encountered God not in an earthquake but in the coolness of a gentle breeze.* O God-inspired one, you went up to heaven in a wondrous way,* on a chariot drawn by four horses.* Thus you became a marvel to all of us.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

O all-wise Elias,* in your burning zeal for God,* you slew the shameful priests with a sword.* With the word of your mouth you dried up the clouds* so that it would not rain.* You perfected Elisha by the gift of your mantle,* filling him with heavenly graces.

In Tone 2

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The two lampstands, Elias and Elisha,* illuminated the whole world.* One prevented raindrops from heaven,* reproved the king, and rose into heaven on a fiery chariot.* The other healed the barren waters,* and having received the two-fold grace,* divided the waters of the Jordan.* Now they sing with the angels* and pray for the salvation of our souls.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

The fiery chariot took you up to heaven as in a whirlwind.* O Elias the Tishbite,* God graced you with a fiery zeal miracles.* You were created incorruptible,* so that you might not see death* until you knew beforehand the death of everyone.* Therefore, come and grant us a warning of your great accomplishments.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

O Prophet Elias, O lampstand of the Church which has no evening,* having been inflamed with divine zeal,* you closed up the rain from heaven;* you were fed by a raven;* you reproved the king and put the priests to death;* you commanded fire from heaven and slew two captains;* you provided abundantly for the widow by means of a little oil* and a small handful of meal;* you resurrected her son by your prayer;* you ignited the fire in water;* you crossed over the currents of the Jordan on foot.* Indeed, you were raised up to heaven by a fiery chariot.* You gave a two-fold grace to Elisha.* Pray unceasingly to God for the salvation of our souls.

In Tone 6

Glory…

Come, let us assemble, all you people of God,* in this holy place where we are to honour the two God-inspired Prophets.* Let us sing a special hymn of praise* to the glory of Christ God who chose them.* Let us cry out in joy, saying:* Rejoice, O earthly angel and heavenly man, Elias the Great.* Rejoice, O precious Elisha whom God has filled with the graces of heaven.* Rejoice, O fervent intercessors and mediators,* healers of the souls and bodies of the faithful who love Christ.* Deliver from the attacks of the enemy and from every danger* all those who celebrate your memory with honour.

Now…

Who would not bless you, O most holy Virgin?* Who would not praise the most pure manner in which you gave birth?* For the Only-begotten Son, Who proceeds eternally from the Father, came forth from you.* He took flesh from you in a manner that is beyond understanding.* He, Who by nature is God, took on our nature for our sake.* Yet He did not become divided into two persons;* rather, He remained one Person with two distinct and unconfused natures.* O most pure Lady, we implore you:* Beseech your Son and God to have mercy on our souls.

Readings: (1) I Kings 17:1-24; (2) I Kings 18:1-46; 19:1-16; (3) I Kings 19:19-21 & II Kings 2:1, 6-14

Lytia

In Tone 4

You are a partaker, O blessed Prophet,* of the incorruptible company of God my Saviour.* Having divided the Jordan by prayer,* you crossed over on dry ground.* After leaving a two-fold grace for Elisha,* you were taken up into heaven on a fiery chariot.* Therefore, we beseech you,* although you were taken up from us in the flesh,* do not separate yourself from us in spirit,* and always pray to Christ that our souls may be saved.

O heavenly Prophet, you appeared as a shining cloud,* raining a shower of an understanding of God to all the faithful.* Like a rich wine you filled with happiness* the faithful who were present in your most divine temple.* Therefore, we entreat you, O heavenly Prophet Elias who sees God,* grant our country victory over her enemies* and great mercy to our souls.

Having complete control of your mind,* you humbled your body, O heavenly Prophet Elias.* Thus you prepared for your divine ascension in your heart.* You reproved the unjust actions of the king;* you took away the curse of God’s anger;* and you destroyed the shameful priests with a sword.* You taught all to loudly cry out:* Truly Elias preaches the one true God.

In Tone 6

Glory…

The disgraceful king commanded fasting in order to commit murder;* for after the fasting, blood was shed and the law was broken.* Naboth the Jezreelite was killed.* Then, O Prophet, you revealed the message of the Lord:* Since you killed the Jezreelite man unjustly,* likewise your blood will also be spilled and harlots will bathe in your blood.* O Lover of mankind, by the prayers of Your prophet and preacher,* deliver our souls from such inhumanity.

Now..

O Mother of God, you are the true vine laden with the fruit of life.* There, we implore you, O Lady,* to intercede together with the Apostles and the Saints* so that we may obtain mercy for our souls.

Aposticha

In Tone 8

Having been illuminated by a brilliant mind,* Elias, the awesome Prophet, was heavenly in his actions.* He became indignant when he saw the unjust judgment of the infamous king.* Therefore, by God’s judgment, Elias denounced him.* Likewise, he delivered to God’s judgment the unmerciful queen who loved evil.* Now, O Christ, as the merciful One,* we ask You to save us by the prayers of Elias, Your Prophet.

Among His priests were Aaron and Moses; among those who invoked His name was Samuel.

O Prophet, you declared:* How long, O Lord, is the way of the infamous one to continue?* You planted and they became rooted* and produced the fruit of iniquity.* Indeed, they perished because of their shameful actions.* They cry out to You, but You will not hear.* Why have You shown me the scandal of the judges of the lawbreakers.

You are a priest forever, according to the order of Melchizedek.

O great Elias, respected among the prophets,* your ascension is dear to those who celebrate.* By your prayers you deliver us from dangers and sorrows,* and you preserve us from the attacks of the Evil One.* O most glorious Prophet,* grant that we who are faithful followers of Christ* may always venerate you and bless you.

In Tone 6

Glory…

O Prophet who foretold the coming of Christ,* you are forever in the presence of God’s glory,* and you intercede for those who are suffering.* Since you serve the Majesty on High,* you bless the whole world and are glorified everywhere.* Now obtain for us the forgiveness of our sins.

Now…

Christ the Lord, our Creator and Redeemer,* came forth from your womb, O most pure Virgin.* He clothed Himself in our human flesh* to set us free from the original curse of Adam.* Therefore, O Mary, we praise you, without ceasing,* as the true Virgin Mother of God,* and we sing with the angels:* Rejoice, O Lady, advocate, protector and salvation of our souls.

Troparia

In Tone 4

The glorious Elias,* angelic in body, pillar of the prophets, second herald of Christ -* by sending grace upon Elisha from on high,* dispels disease, cleanses lepers, and overflows with healing for those who honour him. Twice

Rejoice Virgin Mary, Mother of God, full of grace* the Lord is with you!* Blessed are you among women,* And blessed is the Fruit of your womb.* For you have given birth to Christ* the Saviour and Deliverer of our souls.

 


DIVINE LITURGY

Troparion and Kontakion

Troparion, Tone 4: The glorious Elias,* incarnate messenger of God, pillar of the prophets,* and second forerunner of the coming of Christ,* sent grace from on high to Elisha* that he might cleanse lepers and heal sickness* for all those who honour him.

Glory… Now…

Kontakion, Tone 2: O Prophet who foresaw the mighty deeds of our God,* O great Elias who through your prayers stopped rain,* intercede for us with the only One who loves mankind.

Prokeimenon, Tone 4
You are a priest forever according to the order of Melchizedek.

verse: The Lord said to my Lord: “Sit at my right hand until I make Your enemies the footstool of Your feet.”

Epistle: James 5:10-20

Alleluia, Tone 5
verse: Among His priests were Aaron and Moses; among those who invoked His name was Samuel.

verse: Light dawns for the just, and gladness for the upright of heart.

Gospel Luke 4:22-30

Communion Hymn
The just shall be held in everlasting memory;* they need not fear an evil reputation.* Alleluia, Alleluia,* Alleluia.


 

Святого славного пророка Іллі. 20 липня

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

8. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 1, подібний: Небесних хорів): Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

7. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

6. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Не в землетрусі, а в легкім подиху вітру* побачив ти, боговгодний Іллє, прихід Бога,* що тебе колись просвітив.* Сівши на чотирикінну колісницю,* на небо чудесно вийшов ти,* Богом натхненний Пророче.

5. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Запалавши Божою ревністю,* ти вигубив поганських безчесних жерців* і словом стримав небо, щоб дощу на землю не давало.* Премудрий Іллє, ти подав Єлисеєві свій плащ,* сповнивши його двічі більшою* божественною благодаттю.

4. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 4, подібний: Покликаний був ти). Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 4, подібний: Покликаний був ти). Прийнявши чистим умом відблиск* богоначального сяйва* і ставши провісником та проповідником Божих слів* і божеським пророком,* ти був устами, якими ворушив Дух Божий,* і звістив те, що він тобі об’явив.* Ти проголосив усім народам майбутнє спасіння* і незнищиме царство Христа.* Його моли, всечесний Іллє,* щоб спас та просвітив душі наші.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Осяяний достойним боговидінням* та відзначений пророчою мовою* і благодаттю, богонатхненний Іллє!* Ти вдостоївся божественного блаженства* та здобув нині оце довір’я* і ласку в Преблагого,* щоб молитися за тих, які тебе з вірою почитають* і вихваляють як чесного і Богом посланого благовісника,* щоб визволити з бід* і спасти душі наші.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Твого пророка Іллю появив ти, Безсмертний,* немов духовну хмарину, що справді виточує воду життя вічного.* Ти послав його щедро і дарував пресвятого Духа,* єдиносущного тобі Отцю Вседержителеві* і твоєму Синові,* що засіяв з твого єства,* і через нього звістив спасенний прихід Христа Бога нашого.* Моли його, щоб спас* і просвітив душі наші.

Слава (г. 2): Два світильники засяяли на ввесь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.

І нині (догмат, г. 2): Минулася тінь Закону,* коли прийшла Благодать;* бо як кущ охоплений полум’ям не згоряв,* так і ти, Діво, породила й дівою зосталась!* Замість вогняного стовпа, засяяло Сонце правди,* замість Мойсея – Христос,* спасіння душ наших.

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово». І надійшло до нього таке слово Господнє: «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу». Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку. Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні. Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти». Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись». Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба». Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо». Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю». Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина». А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина». І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?» І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!» Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий». Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти − чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх − правда». (І Цар. 17, 1-24)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: По довгому часі надійшло до Іллі таке слово Господнє: «Іди, покажись Ахавові, бо я пошлю дощ на землю». І пішов Ілля, щоб показатись Ахавові. Як же запанувала велика голоднеча в Самарії, Ахав покликав Овдію, що був головним над домом, − а був він вельми богобоязливий, і коли Єзавель викорінювала Господніх пророків, то Овдія забрав сто пророків і ховав їх по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. Тож сказав Ахав Овдії: «Ходімо лишень по країні та загляньмо до всіх джерел і всіх потоків, чи не знайдемо де трави, щоб рятувати коней і мулів, щоб не довелось нам вирізувати худобу». І поділили вони собі землю, що мали обійти. Ахав пішов сам в один бік, а Овдія двигнувся сам у другий. Та ось коли Овдія був у дорозі, йде йому назустріч Ілля. Впізнав він його, припав лицем до землі й каже: «Чи справді це ти, мій пане Ілле?» Той йому відповідає: «Я! Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут!» Овдія ж каже: «Чим я провинився, що хочеш видати раба твого Ахавові, щоб убив мене? Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема ні народу, ні царства, куди б не посилав твій пан тебе шукати. Як же йому казали: Його нема тут, − то він брав клятву з царства й народу, що тебе не знайшли. І тепер ти кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж як я піду, дух Господній занесе тебе, хто зна куди, і я прийду сповістити Ахавові, і він тебе не знайде, й уб’є мене! Раб же твій змолоду боявся Господа! Хіба моєму панові не переказано, що я зробив тоді, коли Єзавель убивала Господніх пророків, як я сховав сто Господніх пророків по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. І ти тепер кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж він мене вб’є!» Ілля ж сказав: «Так певно, як живе Господь сил, в якого я стою на службі: ще сьогодні я покажусь йому». От і пішов Овдія Ахавові назустріч і розповів йому все; Ахав вийшов назустріч Іллі. Скоро Ахав уздрів Іллю, то сказав до нього: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?» Він же відказує: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами. Пошли, отже, і склич до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, що годуються зо столу Єзавелі». І послав Ахав по всього Ізраїля й скликав пророків на Кармель-гору. Тоді Ілля приступив до народу й каже: «Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал − ходіть за ним». Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу: «Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте ім’я вашого бога, а я візву ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом». Увесь народ відповів: «Добре!» Тоді Ілля сказав до Ваалових пророків: «Виберіть собі одного бичка й починайте перші, бо вас багато. Взивайте ім’я вашого бога, але вогню не підкладайте». Взяли вони від нього бичка, приготували його й кликали ім’я Ваала з ранку до полудня, промовляючи: «Ваале, почуй нас!» Та не було ні голосу, ні відповіді. І танцювали перед жертовником, що його були зробили. Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: «Кличте голосніше, бо він бог; може він замислився або чимось заклопотаний, або в дорозі, або може й спить, − то прокинеться». І кликали вони ще голосніше і робили на собі, своїм звичаєм, нарізки мечами та списами, що аж кров з них дзюрчала. Минув і полудень, а вони все ще біснувались, аж до тієї години, коли час був приносити вечірню жертву. Та не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху. Тоді Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім’я, і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів: «Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге». І зроблено вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє». І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що ти − Бог в Ізраїлі, що я − твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, − Бог, і що ти навертаєш їхні серця». І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог! Господь є Бог!» Ілля ж повелів їм: «Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх. Ілля сказав Ахавові: «Йди, їж і пий, бо чути шум великого дощу». Пішов Ахав їсти й пити, а Ілля вийшов на верх Кармелю, припав до землі й, нахиливши лице аж між коліна, сказав своєму слузі: «Йди, подивись у бік моря». Пішов той, подививсь і каже: «Нема нічого!» Ілля сказав знову: «Іди сім разів». За сьомим разом слуга каже: «Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря». І сказав Ілля: «Іди, скажи Ахавові: Запрягай і їдь, щоб не захопив тебе дощ». І вмить потемніло небо від хмари та від тучі, і линув потужний дощ. Сів Ахав на колісницю й поїхав у Єзреел. На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел. Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків. Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати; «Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них». Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу; сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків». Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!» Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З’їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога». Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Іллє?» Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі − вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню − тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Іллє?» Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажеш пророком замість себе. (І Цар. 18, 1-46; 19, 1-16)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу, як Господь хотів узяти Іллю у вихрі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм із Гілгалу. І сказам Ілля до Єлисея: «Зостанься тут, бо Господь посилає мене на Йордан». Той же відрік: «Так певно, як живе Господь і як живе твоя душа, я не покину тебе». І йшли вони обидва. П’ятдесят чоловік із пророчих учнів прийшли й стали навпроти здалека, вони ж обидва стали над Йорданом. Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому. А як перейшли, сказам Ілля до Єлисея: «Проси, що маю тобі зробити, перш ніж буду взятий від тебе». Єлисей відповів: «Я хотів би мати подвійний дух твій». Ілля сказав: «Просиш про важливу річ. Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно тобі так буде, а як не бачитимеш, то не буде». Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо. Бачив це Єлисей і закричав: «Батеньку мій, батеньку! Ізраїлева колісниця і коні!» І коли більше його не бачив, вхопив свою одежу й роздер надвоє. Потім підняв плащ, що впав з плечей Іллі, і повернувся та став на березі Йордану. Взяв він плащ, що впав з плечей Іллі, і вдарив по воді, кажучи: «Де Господь, Бог Іллі?» І вдарив по воді, і вона розступилась на обидва боки, і Єлисей перейшов (2 Цар. 2, 1, 6-14).

Стихири на Литії

(г. 1): Ти, щедрий Слове,* у вогненній колісниці переставив із землі Іллю Тесвітянина.* За його молитвами спаси нас,* що з вірою тебе прославляємо* і радісно вшановуємо* його божественну й спасенну пам’ять.

(г. 4): Ти, блаженний Пророче,* був учасником духовного з’єднання з Богом, Спасом моїм,* і молитвою розділив ти Йордан та перейшов по сухому.* На вогняній колісниці був ти взятий на небо,* залишивши Єлисеєві подвійну благодать.

Слава (г. 2): Два світильники засяяли на ввесь світ − пресвітлий Ілля і Єлисей.* Один бо словом Божим дощ із неба стримав, цареві докоряв,* і на вогняній колісниці був піднесений до неба, а другий бездітну втішив,* подвійну благодать прийняв і розділив води Йордану.* Нині вони, разом з ангелами, моляться за нас,* щоб спаслися душі наші.

І нині: О, нове чудо, над усі старовинні чуда!* Хто ж бо знав коли матір, що родила без мужа* і носила на руках того, хто держить усі створіння?* Бо народжене – це Боже уподобання,* що його ти, Пречиста, як дитину носила твоїми руками* і мала до нього матерню сміливість.* Тому не переставай молитись до нього за тих, що тебе почитають,* щоб змилувався і спас душі наші.


Стихири на стиховні

(г. 4): Ти, блаженний Пророче,* був учасником духовного з’єднання з Богом, Спасом моїм,* і молитвою розділив ти Йордан та перейшов по сухому.* На вогняній колісниці був ти взятий на небо,* залишивши Єлисеєві подвійну благодать.

Стих: Мойсей і Арон між його священиками* і Самуїл між тими, що його ім’я прикликають.

Явився ти, божественний Пророче, світлосяйною хмарою,* що зрошує богопізнання всім вірним* і щедро напоює вином радости тих,* що з вірою прибігають до тебе.* Тим-то молимо тебе, Божий пророче і боговидче, Іллє:* Подай святій Церкві перемогу над ворогами* і душам нашим велику милість.

Стих: Ти ієрей повіки,* за чином Мелхіседека.

Тіло підкорив ти, Божий пророче Іллє,* під провід розуму і радо серцем своїм,* наче по ступенях, вгору підносився.* Тому ти докоряв беззаконному цареві* і проголосив йому вирок Божого гніву та вигубив фальшивих жерців,* і всіх навчав ясно кликати:* Воістину – єдиний Бог, якого ти проповідував.

Слава (г. 8): Ілля, пророк предивний,* що розум свій небесним світлом просвітив,* бачивши неправедний суд безбожного царя,* сповістив йому вирок Божого суду,* і грошолюбну та немилосердну царицю віддав на суд Божий.* Тому, молитвами твого пророка Іллі, спаси нас, Христе милосердний.

І нині: Діво пречиста, що невимовно зачала тілом Бога!* Мати Бога вишнього!* Прийми мольби твоїх слуг, Всенепорочна,* даючи всім прощення гріхів.* Прийнявши нині наші благання,* моли, щоб усі ми спаслися.

 


Тропарі
(г. 4): Ангел у тілі, основа пророків,* другий Предтеча Христового приходу – Ілля славний,* з висоти послав Єлисеєві благодать відганяти недуги і прокажених очищати.* Тому він подає оздоровлення тим, що його почитають. (2 р.)

(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 4): У тілі ангел, пророків основа, другий предтеча пришестя Христового – Ілля славний, з висоти зіслав Єлисеєві благодать недуги відганяти і прокажених очищати. Тому і на тих, що почитають його, зливає зціління.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 2): Пророче і провидче великих діл Бога нашого, Іллє великоіменитий, вістуванням твoїм ти вcтaнoвив вoдoточні облаки. Моли за нас єдиного Чоловіколюбця.

Прокімен (глас 4):

Ти єрей повік за чином Мелхіседека (Пс 109,4).
Стих: Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжжям ніг твоїх (Пс 109,1).

Апостол: (Як 5,10-20)

Браття і Сестри, візьміте за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя. А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти. Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій. Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє.

Алилуя (глас 5):
Стих: Мойсей і Арон між єреями його і Самуїл між тими, що призивають ім’я його (Пс 98,6).
Стих: Світло засіяло праведникові і для правих серцем – веселість (Пс 98,11).

Євангеліє: (Лк 4,22-30) :

У той час усі свідчили про Ісуса і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа?” А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.” Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю, однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.” Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

Причасний:
В пам’ять вічну буде праведник, злих слухів не убоїться (Пс 111,6-7). Алилуя (х3).