GREAT VESPERS

Psalm Reading

“Blessed is the man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 6

  1. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

Placing all your hope upon God,* you accepted the covenant of the Heavenly Teacher,* Who said: “Let not your hearts be troubled!”* Thus, having lived in the faith joyfully,* and strengthening your souls through daily ministry,* you accepted the ascetic labours of martyrdom and confessing faith in Christ,* passing through much suffering and many torments.* And, as heavenly citizens from the lands of Ukraine,* you now shine forth from the many rooms of the Father’s house,* receiving the gift of efficacious boldness* to pray for our souls.

  1. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

Placing all your hope upon God,* you accepted the covenant of the Heavenly Teacher,* Who said: «Let not your hearts be troubled!»* Thus, having lived in the faith joyfully,* and strengthening your souls through daily ministry,* you accepted the ascetic labours of martyrdom and confessing faith in Christ,* passing through much suffering and many torments.* And, as heavenly citizens from the lands of Ukraine,* you now shine forth from the many rooms of the Father’s house,* receiving the gift of efficacious boldness* to pray for our souls.

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

The Creator made everything for the sake of joy and love.* All creation was brought about not for death, but for His own glory.* But, for the sake of delivering all,* He endured the sufferings of the Cross,* instead of the joy that was rightfully His.* Likewise You, O Blessed Ones, imitating your Teacher,* having come to know the joy of faith,* – you also experienced suffering,* you came to know the Father – seeing the Face of the Sufferer,* Who, Himself passed through the way of sorrows,* and prepared for you a place* in the House of the Father.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

The Creator made everything for the sake of joy and love.* All creation was brought about not for death, but for His own glory.* But, for the sake of delivering all,* He endured the sufferings of the Cross,* instead of the joy that was rightfully His.* Likewise You, O Blessed Ones, imitating your Teacher,* having come to know the joy of faith,* – you also experienced suffering,* you came to know the Father – seeing the Face of the Sufferer,* Who, Himself passed through the way of sorrows,* and prepared for you a place* in the House of the Father.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

Because of your unwavering faith,* all were in awe of you, O holy ones:* as the fierce persecutor was bringing the visible Church down to ruin,* you were built up in strength on account of your faithfulness to the Invisible One;* around you was the destruction of life and human dignity* and yet, it was humility and Life Indestructible, Whom you made manifest to the world;* in the face of an endless cycle of death and hatred,* you preached the Truth, even to those who persecuted you;* and, prayed for those who tormented you,* as did the One, Who strengthened you in the midst of your torments* and gave you the grace to intercede* for our souls.

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

Because of your unwavering faith,* all were in awe of you, O holy ones:* as the fierce persecutor was bringing the visible Church down to ruin,*  you were built up in strength on account of your faithfulness to the Invisible One;* around you was the destruction of life and human dignity*  and yet, it was humility and Life Indestructible, Whom you made manifest to the world;* in the face of an endless cycle of death and hatred,*  you preached the Truth, even to those who persecuted you;* and, prayed for those who tormented you,* as did the One, Who strengthened you in the midst of your torments* and gave you the grace to intercede* for our souls.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

Although the image of the visible Church was destroyed,* and though many souls were terrified by the enemy* – yet you did not give in to despair* nor did you abandon your ministry,* which our Lord willed for His friends;* since, you believed, that in the image of His death and resurrection* after the time of night – there would radiate the dawn of regeneration* and a time of reconstruction would commence,* when others would inherit the fruit of your sufferings and torments.* For, you longed to fulfil the commands of the Master* and testified that the impossible can be achieved,* by those who are filled with the love of God.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Although the image of the visible Church was destroyed,* and though many souls were terrified by the enemy* – yet you did not give in to despair* nor did you abandon your ministry,* which our Lord willed for His friends;* since, you believed, that in the image of His death and resurrection* after the time of night – there would radiate the dawn of regeneration* and a time of reconstruction would commence,* when others would inherit the fruit of your sufferings and torments.* For, you longed to fulfil the commands of the Master* and testified that the impossible can be achieved,* by those who are filled with the love of God.

In Tone 6

Glory…

The fierce and inhuman enemy* cunningly devised to destroy the Church which was not under his authority through a false reunion* with the Church which he had already profaned and enslaved.* And so with honours, benefits and temporal abundance* did he entice arch-pastors, priests and the faithful,* threatening with dire penalties and even death, those who would refuse him.* But the hierarchs proved their steadfastness* and spoke thus to their tormenters:* “We glorify God in truth and it is in righteousness that we teach the word of His truth.* We will not betray the Church by worshiping tyranny,* nor will we renounce our Chief-Apostolic Unity:* we suffer for it* and in so doing, we remain faithful!”

Now…

Who would not call you blessed, O Virgin most-Holy?* Who would not sing a hymn of praise to the glory of your giving birth without pain or travail? The Only-begotten Son Himself, begotten of the Father before all ages, was made flesh out of you in a manner that cannot be explained, O Woman most-Pure! And for our sake He Who Is God by nature assumed the nature of man. He is not divided into two persons; He is understood to have two natures without commixion or confusion. O noble and blessed woman, intercede with Him that He may have mercy on our souls.

Readings

(1) Isaiah 43:9b-14a; (2) Wisdom 3:1-9; (3) Wisdom 5:15-23; 6:1-3b

Lytia

In Tone 1

“I will not leave you orphans”, said the Lord to his friends before His Passion.* Upon you was this word fulfilled,* O all-blessed martyrs of the land of Rus’-Ukraine!* Having known the sweetness of the Church* you experienced the bitterness of persecution;* having lived in the beauty and splendour of worshiping in a temple* you became naked, orphaned, and bereft of glory.* But the Lord did not leave you, O wise martyrs;* for, the Man of Sorrows, who endured abuse, bequeathed the saying: «I will come to you»,** and you saw the One, Whom the world was unable to see.

You reached the heights of ecclesiastical and public life, O hierarchs,* and in but one moment you fell into the darkness of imprisonment.* Yesterday, you were surrounded by numerous clergy and a great gathering of people* today you are in the company of despairing and frightened prisoners.* Once, you were clothed in vestments of grace* today, stripped of all rights, you wear the garments of poverty.* But your light did not set in the darkness;* for, it is in your humiliation that the priceless worth of the treasure of Christ’s virtues was revealed.* At no time did you abandon your ministry:* neither in your becoming great, nor in your self-emptying.* O faithful and unbroken pastors,* pray for our souls.

In Tone 2

As the Lord is living,* so are you alive in His tents above the heavens,* in ineffable closeness to Him,* in the joy of contemplating His Face.* As you did not spare your earthly and temporal lives,* so now you reside in the fullness of life,* and pray that your co-citizens on earth may inherit the Light of Heaven.

In Tone 4

O Confessors of Faith in Christ, you did not abandon your ministry!* You neglected neither love for one’s neighbour nor the Church’s Rule of Prayer:* underground and in the forests, in faraway houses and in small city rooms* the Sacrifice of the Eucharist was offered by you.* О great wonder!  In taking away the church buildings the enemy did not destroy the Church;* although some were slain – others were revealed as Confessors of Faith.* For the Church is alive not in church buildings alone,* since the Spirit and Truth build everywhere a temple for themselves!* Behold how the inconspicuous home of a fireman or labourer* becomes an effulgent and magnificent temple and Heaven on earth;* the man, unsightly and worn out* the priest, worthy and majestic!* The gates of Hades cannot overcome the Church* the harvest of her passion brings but greater fruit.

In Tone 5

Glory…

They did sing, to the God in the highest,* did the blessed martyrs sing!* And in prisons, dungeons and while in exile* they glorified His Name.* Becoming perfected in lives cut short,* they fulfilled longevity,* since they endured in the truth, even in the midst of evil.* And now by their prayers these holy ones obtain* for their countrymen, grace and mercy, and the care of God.

Now…

Let us sing!* To the Mother of our God, let us sing, O faithful,* and let us glorify with the liturgy of routine daily living* that Life, Whom she bore for us!* Let us nurture, as did she, the perfection of a simple heart,* that we may fulfil the first and most important commandment:* that we love God and our neighbour without guile.* Through the prayers of the Theotokos upon the children of her Son* there descends grace and mercy and the care of God.

Aposticha

In Tone 2

The Son of God, together with His Father, came and made His dwelling,* in you, who were cast out into exile,* bereft of dwellings, and thrown into prisons.* The tormenter imprisoned the shepherds, devising thereby to scatter the fold,* but the incarcerated fearlessly called out:* “You will not pull the root of the Church from our lands,* for her root is in the Heavens!”

The just cried out and the Lord heard them,* and delivered them out of all their afflictions.

Living in the temporal, by the power of the One-Beyond-Time* and in the ordinary, by the feast of ceaseless Praise of God,* you were not afraid, when you lost everything,* and you were not tempted by the apparently good things with which the tyrant enticed you,* and thus you were able to cry out to the crucifiers:* “You will not pull the root of the Church from our lands,* for her root is in the Heavens!”

The afflictions of the just are many,* and out of them all will the Lord deliver them.

You lived in the peace of the Lord,* the peace, which He left for His disciples,* and so you did not receive a false peace from the world:* you did not agree to enslave the Church.* That is why your crucifiers cried out in horror:* “We will not pull the root of the Church from this land,* for her hierarchs are rooted in the Heavens!”

In Tone 4

Glory…

In recent times, the land of Rus’-Ukraine produced a multitude of martyrs* and many of their names are known to us,* and many – only to God;* we glorify all of them, known and unknown,* even when we commemorate but a small number of their community:* hierarchs, priest-martyrs, the venerable and righteous,* who did not squelch the Spirit and were well-pleasing to the Master.

Now…

A multitude of petitions do we send up before the Theotokos,* and many the human sorrows of which the Virgin is aware.* But let us look closely at her icon, known and unknown:* for, we are called to become partakers of divine nature* and together with all the saints we are to make God manifest to the entire world,* even as did she, providing a dwelling in her womb for the One, Whom nothing can contain.

Troparion

In Tone 7

Blessed Ukrainian Martyrs,* you did not break the integrity of the Body of Christ,* in giving your bodies to tribulations:* you did not give way to the flattery of the enemy nor deny the Petrine unity.* Your earthly homeland Ukraine beseeches you* together with the whole Universal Church, singing with ancient song:* Holy Martyrs, you gloriously suffered and were crowned;* So pray to the Lord to have mercy on our souls. (3)

 


DIVINE LITURGY

Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 7: Blessed Ukrainian Martyrs,* you did not break the integrity of the Body of Christ,* in giving your bodies to tribulations:* you did not give way to the flattery of the enemy nor deny the Petrine unity.* Your earthly homeland Ukraine beseeches you* together with the whole Universal Church, singing with ancient song:* Holy Martyrs, you gloriously suffered and were crowned;* So pray to the Lord to have mercy on our souls.

Glory…

Kontakion, Tone 8: Invincible martyrs crowed with victory,* we in the Church you saved* sing songs of thanksgiving to you,* written on the scrolls of our hearts.* And you whose names are written in the Book of the living God,* protect our Church with Life,* that we may cry out: Rejoice you who belong to Heaven!

Now…

Theotokion, Tone 8: Invincible Queen, in honour of victory,* we who are saved from evil, with songs of thanksgiving,* sing to you, O God-Bearer.* And whose power is unfailing,* protect us from all evils,* so that we may sing to you:* Rejoice, O Bride unwed!

Prokeimenon, Tone 4
To the saints who are in His land, the Lord has made wonderful all His desires in them.

verse: I foresaw the Lord in my sight, for He is at my right hand that I may not be shaken. (Psalm 15:3,8)

Epistle Ephesians 6:10-17 (NRSV)
Brothers and Sisters, be strong in the Lord and in the strength of his power. Put on the whole armor of God, so that you may be able to stand against the wiles of the devil. For our struggle is not against enemies of blood and flesh, but against the rulers, against the authorities, against the cosmic powers of this present darkness, against the spiritual forces of evil in the heavenly places. Therefore take up the whole armor of God, so that you may be able to withstand on that evil day, and having done everything, to stand firm. Stand therefore, and fasten the belt of truth around your waist, and put on the breastplate of righteousness. As shoes for your feet put on whatever will make you ready to proclaim the gospel of peace. With all of these, take the shield of faith, with which you will be able to quench all the flaming arrows of the evil one. Take the helmet of salvation, and the sword of the Spirit, which is the word of God.

Alleluia, Tone 4
verse: The just cried out and the Lord heard them, and delivered them out of their afflictions.

verse: The afflictions of the just are many, and out of them all will the Lord deliver them. (Psalm 33:18,20)

Gospel: Matthew 10:16-22 or Luke 21:12-19 (NRSV)
The Lord said to His disciples:
“Before all this occurs, they will arrest you and persecute you; they will hand you over to synagogues and prisons, and you will be brought before kings and governors because of my name. This will give you an opportunity to testify. So make up your minds not to prepare your defense in advance; for I will give you words and a wisdom that none of your opponents will be able to withstand or contradict. You will be betrayed even by parents and brothers, by relatives and friends; and they will put some of you to death. You will be hated by all because of my name. But not a hair of your head will perish. By your endurance you will gain your souls.

Communion Hymn

Rejoice in the Lord, O you just;* praise befits the righteous.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 32:1)


Свщмч. Миколая Чарнецького і тих, що з ним. 27 червня.


ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

  1. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 6, подібний “Поклавши надію всю”): Все возложи́вши* на Бо́га упова́ння,* ви прийняли́ заповіт Небе́сного Вчи́теля,* що сказа́в: «Хай не триво́житься се́рце ва́ше!»* Тож і у вірі ра́дісно пожи́вши,* і кожноде́нним служінням ду́ші укріпи́вши,* ви по́двиг му́чеництва й ісповідництва прийняли́,* перейшли́ че́рез мно́гі стражда́ння і му́ки.* З землі української – небе́сні громадя́ни,* ви тепе́р ся́єте там, де в Отця́ жи́тел бага́то,* і з дерзнове́нням мо́литеся* за ду́ші на́ші.

  1. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Все возложи́вши* на Бо́га упова́ння,* ви прийняли́ заповіт Небе́сного Вчи́теля,* що сказа́в: «Хай не триво́житься се́рце ва́ше!»* Тож і у вірі ра́дісно пожи́вши,* і кожноде́нним служінням ду́ші укріпи́вши,* ви по́двиг му́чеництва й ісповідництва прийняли́,* перейшли́ че́рез мно́гі стражда́ння і му́ки.* З землі української – небе́сні громадя́ни,* ви тепе́р ся́єте там, де в Отця́ жи́тел бага́то,* і з дерзнове́нням мо́литеся* за ду́ші на́ші.

  1. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Все Сотвори́тель* созда́в для ра́дости й любо́ви,* все творіння зверши́в не на смерть, а на Свою́ просла́ву,* але́, щоб усіх ізба́вити, ви́терпів стражда́ння Хре́сні* за́мість нале́жної Йому́ ра́дости.* Тож і ви, блаже́нні, наслідуючи Вчи́теля,* по то́му, як пізна́ли ра́дість віри* – спізна́ли і стражда́ння,* пізна́ли Отця́ – спізна́вши Лик Стражда́льця,* що і Сам пройшо́в шлях скорбо́тний,* і вам приготува́в місце* в До́мі Отчому.

  1. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Все Сотвори́тель* созда́в для ра́дости й любо́ви,* все творіння зверши́в не на смерть, а на Свою́ просла́ву,* але́, щоб усіх ізба́вити, ви́терпів стражда́ння Хре́сні* за́мість нале́жної Йому́ ра́дости.* Тож і ви, блаже́нні, наслідуючи Вчи́теля,* по то́му, як пізна́ли ра́дість віри* – спізна́ли і стражда́ння,* пізна́ли Отця́ – спізна́вши Лик Стражда́льця,* що і Сам пройшо́в шлях скорбо́тний,* і вам приготува́в місце* в До́мі Отчому.

  1. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Всі подивля́ли вас* за ва́шу непохи́тну віру, святії:* руйнува́в лю́тий гони́тель Це́ркву ви́диму* – а ви у вірності Неви́димому укріпля́лися;* довко́ла вас ни́щено життя́ і гідність лю́дську* – а ви явля́ли світові смире́ння і Життя́ Незнище́нне;* у кругове́рті сме́рти й ворожне́чі* – ви і переслідувачам проповідували Істину* і за мучи́телів моли́лися,* як і Той, Хто укріпля́в вас у му́ках* і дав вам благода́ть заступа́тися* за ду́ші на́ші.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Всі подивля́ли вас* за ва́шу непохи́тну віру, святії:* руйнува́в лю́тий гони́тель Це́ркву ви́диму* – а ви у вірності Неви́димому укріпля́лися;* довко́ла вас ни́щено життя́ і гідність лю́дську* – а ви явля́ли світові смире́ння і Життя́ Незнище́нне;* у кругове́рті сме́рти й ворожне́чі* – ви і переслідувачам проповідували Істину* і за мучи́телів моли́лися,* як і Той, Хто укріпля́в вас у му́ках* і дав вам благода́ть заступа́тися* за ду́ші на́ші.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Хоч і зруйно́ваний був* о́браз ви́димої Це́ркви,* хоч бага́то душ во́рог застра́шив* – ви відчаєві не піддали́ся* і служіння не поки́нули,* що його заповів Госпо́дь дру́зям Своїм,* бо вірили, що на о́браз Його́ сме́рти і воскресіння* після но́чі – збли́сне до́світок відро́дження* і наста́не час відбудо́ви,* коли́ інші перейму́ть плоди́ стражда́нь і мук ва́ших.* Ви бо пра́гнули Влади́чні за́повіді спо́внити* і засвідчили, що неможли́ве чи́нить той,* хто по́вен любо́ви Бо́жої.

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Хоч і зруйно́ваний був* о́браз ви́димої Це́ркви,* хоч бага́то душ во́рог застра́шив* – ви відчаєві не піддали́ся* і служіння не поки́нули,* що його заповів Госпо́дь дру́зям Своїм,* бо вірили, що на о́браз Його́ сме́рти і воскресіння* після но́чі – збли́сне до́світок відро́дження* і наста́не час відбудо́ви,* коли́ інші перейму́ть плоди́ стражда́нь і мук ва́ших.* Ви бо пра́гнули Влади́чні за́повіді спо́внити* і засвідчили, що неможли́ве чи́нить той,* хто по́вен любо́ви Бо́жої.

Слав: Замишля́в підсту́пно лю́тий і нелю́дський во́рог* зни́щити непідвла́дну йому́ Це́ркву че́рез ло́жне возз’єдна́ння* з Це́рквою, яку́ безче́стив і нево́лив.* Тож і по́честями, виго́дами та доча́сними доста́тками* мани́в архипа́стирів, ієре́їв та вірних,* за відмо́ву сме́ртю їм і страшни́ми ка́рами погро́жуючи.* Але́ яви́лись непохи́тними святи́телі* і до мучи́телів так промовля́ли:* «Ми в пра́вді сла́вимо Бо́га і в пра́вді навча́ємо сло́во Його́ істини.* Не зра́димо Це́ркву тиранопокло́нством,* не відрече́мося Первоапо́стольної Єдности:* її ми ви́страждали* – їй і зоста́немося вірні!»

І нині (догмат г. 1): Прославмо Марію Діву.* Всесвітню славу, що вийшла від людей* і породила Господа,* небесні двері, ангельську пісню і вірних окрасу.* Вона бо стала небом і храмом Божества;* вона знищила перегороду ворожнечі,* установила мир і відкрила царство.* Тож, маючи в ній опору віри,* ми здобули оборонця − Господа, що народився з неї.* Отже кріпіться, Божі люди, кріпіться,* бо він переможе, як всемогутній.

Читання

Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Будьмо уважні.

Чтець: Так говорить Господь: Нехай зберуться всі народи разом, нехай зійдуться усі люди! Хто з них прорік це, проголосив нам перші пророцтва? Нехай поставлять свідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши їх, можна було сказати: Це правда! Ви мої свідки, – слово Господнє, – і мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали й вірили мені та зрозуміли, що це я: не було бога, який міг би бути створений передо мною, і не може бути такого, що був би створений по мені. Я, я – Господь: нема спасителя, крім мене. Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, – слово Господнє; я – Бог. Я – Бог від віку: нема нікого, хто увільнив би з руки моєї. Вчиню я щось, – хто змінить? Так говорить Господь, Бог, що визволяє вас – Святий Ізраїля. (Іс. 43, 9-14)

Премудрість.

Чтець: З книги Мудрості читання

Будьмо уважні.

Чтець: Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас – за згубу, вони однак – у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих добродійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри, по стерні розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при ньому, бо ласка й милосердя – для вибранців його (Муд. 3, 1-9)

 

Премудрість.

Чтець: З книги Мудрості читання

Будьмо уважні.

Чтець: Праведні повіки будуть жити, і в Господі їхня нагорода; піклується про них Всевишній. Тому і приймуть вони царство слави і вінець краси з Господньої руки, бо він правицею своєю захистить їх, раменом їх охоронить. Візьме за зброю свою ревність і озброїть створіння ворогам на відплату. Надягне справедливість, немов панцир, і накладе, як шолом, суд нелицемірний. Візьме за щит непереможну святість, нагострить, немов меч, гнів суворий; увесь світ піде з ним у бій проти безумних. Влучні стріли-блискавиці вирушать, і з хмар, немов з добре нап’ятого лука, полетять до цілі; з метавки гніву жбурне силу граду, вода у морі проти них залютує, і ріки затоплять їх безпощадно. Подмух Всесили проти них повстане, і, немов та буря, їх порозвіває. Так то беззаконня спустошить усю землю, а лиходійство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте! Навчіться, ви, що правите аж по край світу! Вважайте, ви, що верховодите безліччю та пишаєтеся юрбою народів, бо від Господа дана вам влада, від Всевишнього – зверхність. (Муд. 5, 15-23; 6, 1-3)

Стихири на Литії

(г. 1) «Не поли́шу вас си́ротами»,* – сказа́в Госпо́дь пе́ред Страстя́ми дру́зям Своїм.* На вас це сло́во спо́внилося,* о, му́ченики всеблаже́нні землі української!* Пізна́вши насоло́ду церко́вну* – зазна́ли ви й гіркоти́ переслідувань;* пожи́вши у хра́мовій красі й пишно́ті* – зоста́лися нагі, осиротілі і знесла́влені.* Та не поли́шив вас Госпо́дь, о му́дрі свідки,* Муж Збо́лений, що зазна́в нару́ги;* заповів бо: «Я прийду́ до вас»,* і ви ба́чили Його́ – Кого́ світ не міг ба́чити.

Бу́вши на верши́ні життя́ церко́вно-наро́дного, о святи́телі,* – в одноча́ссі опини́лися ви у темни́ці.* Ще вчо́ра ото́чені числе́нним кліром і вели́ким здви́гом лю́ду* – ни́ні ви ото́чені зневіреними і застра́шеними в’я́знями.* Коли́сь зодя́гнені у благоліпні ри́зи* – днесь у нужде́нній оде́жі безпра́вних.* Та не поме́ркло ва́ше світло у темно́ті,* і ціннішим ви́явився скарб чесно́т Христо́вих у прини́женні.* Ніде́ не полиша́ли ви служіння* – ні в ва́шій ве́личі, ні в ва́шім умалінні.* Вірні па́стирі незла́мні,* моліться за ду́ші на́ші.

(г. 2) Як живи́й Госпо́дь,* так і ви живете́ в ша́трах Його́ наднебе́сних,* у несказа́нній з Ним бли́зькості,* у ра́дості спогляда́ння Лиця́ Його́.* Ви в повноті життя́ перебува́єте,* не пощади́вши свого́ життя́ земно́го і доча́сного,* і мо́литеся, щоб земні ва́ші співгромадя́ни* Небе́сного Світла спадкоє́мцями ста́ли.

(г. 4) Не поли́шили служіння ісповідники,* не занедба́ли ні любо́ви до бли́жнього, ні пра́вила церко́вного:* в сутери́нах і ліса́х, у відда́лених хати́нах і мали́х міськи́х поко́ях* Же́ртву Євхари́стії прино́сили.* О чу́до! Не зни́щив во́рог Це́ркву, відібра́вши хра́ми;* хоч повбива́в одни́х – інші ісповідники яви́лися.* Не в сами́х бо хра́мах жива́ Це́рква* – Дух і Пра́вда всю́ди храм собі буду́ють!* Непримітна осе́ля кочега́ра чи чорноро́ба* – стає́ пишнося́йним хра́мом і на землі Не́бом;* чоловік непоказни́й і стру́джений* – ось ієре́й досто́йний і вели́чний!* Не дола́ють врата́ а́дові Це́ркву* – жнива́ стражда́нь її ще більший плід прино́сять.

Слава (г. 5): Співали* Бо́гові Ви́шньому блаже́нні му́ченики, співа́ли* і прославля́ли в тю́рмах, катівнях і на засла́ннях Ім’я́ Його́.* За коро́ткого ча́су ста́вши доскона́лими,* вони́ ви́повнили довголіття,* у пра́вді ви́тривавши по́серед лука́вства.* Благода́ть і ми́лість, і опіку Бо́жу* вимо́люють святі для края́н своїх.

І нині (богородичний): Співа́ймо* Ма́тері Бо́га на́шого, вірні, співа́ймо* і прославля́ймо літургією щоде́нности Життя́, Не́ю зро́джене!* Плека́ймо, як Вона́, простоти́ се́рця доскона́лість,* щоб сповня́ти пе́ршу і найголовнішу за́повідь:* люби́ти Бо́га і бли́жнього без лука́вства.* Благода́ть і ми́лість, і опіка Бо́жа* прихо́дить Богоро́дицею до діте́й Си́на Її.

Стихири на стиховні
(г. 2, подібний “Коли з дерева”) Житло́ закла́в у вас з Отце́м Своїм Син Бо́жий,* у вас, що були ви́гнані,* житла́ позба́влені, в темни́ці вки́нуті.* Ув’я́знив па́стирів мучи́тель і заду́мав ста́до розігна́ти,* але взива́ли без страху́ ув’я́знені:* «Не ви́рвете коріння Це́ркви з землі на́шої,* бо коріння її – на Не́бі!»

Стих: Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх,* і од усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх.

Живучи́ в доча́сності – Позачасо́вим* і в буде́нності – свя́том постійної Богопросла́ви,* не устраши́лися ви, коли́ все втра́тили,* і не спокуси́лися позірними бла́гами тира́на,* тож і взива́ли до розпина́телів:* «Не ви́рвете коріння Це́ркви з землі на́шої,* бо коріння її – на Не́бі!»

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних,* і од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь.

Жили́ ви в ми́рі Христо́вому,* в ми́рі, що його́ Він зали́шив Своїм у́чням,* тож і ми́ру ло́жного не прийняли́ від світу:* не зго́дилися понево́лити Це́ркву.* Тому́ взива́ли з жа́хом ва́ші розпина́телі:* «Не ви́рвемо коріння Це́ркви з землі сіє́ї,* бо вкорінені святи́телі її на Не́бі!»

Слава (г. 4): Мно́жество му́чеників дала́ в новітній час земля́ українська,* мно́гі їх імена́ відо́мі нам, а мно́гі – тільки Бо́гові;* прославля́ємо всіх їх, відо́мих і невідо́мих,* по́через па́м’ять мало́ї грома́ди їх:* святи́телів, священному́чеників, преподо́бних і пра́ведних,* що Ду́ха не згаси́ли і Влади́ці благоугоди́ли.

і нині: (богородичний): Мно́жество блага́нь возно́симо до Богоро́диці,* мно́гі печа́лі лю́дські зна́є Діва.* Але́ пригля́ньмося до о́бразу Її, відо́мого і невідо́мого:* ми бо покли́кані ста́ти уча́сниками Бо́жої приро́ди* і з усіма́ святи́ми явля́ти Бо́га світові,* як Вона́, що вмісти́ла Невмісти́мого.

Тропарі
(г. 7) Блаже́нні му́ченики українські,* цілість Тіла Христо́вого не розірва́ли ви,* тіла́ свої відда́вши на му́ки:* ле́сті во́рога не піддали́ся і Петро́вої є́дности не зрекли́ся.* Ублажа́є вас земна́ вітчи́зна ва́ша Україна* і вся Вселе́нська Це́рква да́внім співом:* Святії му́ченики,* ви сла́вно стражда́ли і вінча́лися;* тож моліться до Го́спода,* щоб поми́лував ду́ші на́ші. (3 р.)

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 7): Блаже́нні му́ченики українські,* цілість Тіла Христо́вого не розірва́ли ви,* тіла́ свої відда́вши на му́ки:* ле́сті во́рога не піддали́ся і Петро́вої є́дности не зрекли́ся.* Ублажа́є вас земна́ вітчи́зна ва́ша Україна* і вся Вселе́нська Це́рква да́внім співом:* Святії му́ченики,* ви сла́вно стражда́ли і вінча́лися;* тож моліться до Го́спода,* щоб поми́лував ду́ші наші

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак (глас 8): Неперемо́жні мученики* в вінка́х перемо́ги,* ми у ва́ми врято́ваній Це́ркві* благода́рні пісні вам виписуємо* на суво́ях серде́ць на́ших.* А ви, чиї імена́ впи́сані в Кни́зі Бо́га Живо́го* – живо́ю охороня́йте Це́ркву на́шу,* щоб зва́ли ми:* Ра́дуйтеся, края́ни у Небе́сному Кра́ї!

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Богородичний (глас 8): Неперемо́жній Влада́рці* на честь перемоги,* ми врято́вані від ли́ха,* благода́рні пісні випи́суємо Тобі,* раби́ Твої, Богоро́дице.* А Ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких нас бід охорони́,* щоб зва́ти Тобі:* Ра́дуйся, Невісто Неневісная!

Прокімен (глас 4):
Святи́м, що на землі Його́, прояви́в Госпо́дь усі бажа́ння Свої в них (Пс. 15,3).
Стих: Я ба́чив Го́спода повсякча́с пе́редо мно́ю, бо Він право́руч ме́не, щоб я не похитнувся (Пс. 15,8).

Апостол: (Ефесян 6, 10-17):
Браття і Сестри, кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. 12. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. 13. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. 14. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. 16. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. 17. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.

Алилуя (глас 4):
Стих: Візва́ли пра́ведні – і Госпо́дь почу́в їх, і од усіх скорбо́т їхніх ви́зволив їх (Пс. 33,18).
Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, і од усіх них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).

Євангеліє: (Лк 21,12-19):
Сказав Господь своїм учням: Стережіться людей, що на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. І це дасть вам нагоду свідчити. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з

ваших противників не зможе протиставитись і перечити. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. Але волосина з голови у вас не пропаде! Вашим стражданням ви спасете душі свої.

Причасний:
Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́. (Пс. 32,1). Алилуя (х3).