GREAT VESPERS AND DIVINE LITURGY

GREAT VESPERS WITH LYTIA

At Psalm 140

In Tone 6

10. Lead my soul forth from prison* that I may give thanks to Your name.

The Lord ascended into heaven* to send the Comforter into this world.* The heavens prepared His throne and the clouds were His ladder;* the angels marvelled at the sight of a man more exalted than themselves.* Today, the Father receives again in His bosom* the One who was in Him from all eternity,* and the Holy Spirit gives a command to all the angels:* Lift up your lintels, O you gates!* O you nations of the earth, clap your hands,* for Christ ascends to the place* where He had been from all eternity.

9. The just shall gather around me* when You have been good to me.

The Lord ascended into heaven* to send the Comforter into this world.* The heavens prepared His throne and the clouds were His ladder;* the angels marvelled at the sight of a man more exalted than themselves.* Today, the Father receives again in His bosom* the One who was in Him from all eternity,* and the Holy Spirit gives a command to all the angels:* Lift up your lintels, O you gates!* O you nations of the earth, clap your hands,* for Christ ascends to the place* where He had been from all eternity.

8. Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O Lord, the Cherubim were amazed at Your Ascension;* they were seized with wonder as they beheld You, O God, rising upon the clouds,* for You are the One who is seated above the clouds.* We sing a hymn of praise to You:* Glory to You for Your tender mercy.

7. Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

O Christ, splendour and glory of the Father,* when we behold Your Ascension on the holy mountain,* we sing a hymn of praise to the beauty of Your countenance.* We bow down to Your Passion,* we venerate Your holy Resurrection,* and we glorify Your noble Ascension.* O Lord, have mercy on us!

6. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

O Lord and Giver of Life,* when the apostles saw You ascending upon the clouds,* a great sadness overcame them;* they shed burning tears and exclaimed:* O our Master, do not leave us orphans;* we are Your servants whom You loved so tenderly.* Since You are most merciful, send down upon us Your all-holy Spirit* to enlighten our souls, as You promised.

5. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

After fulfilling the mystery of the plan of salvation, O Lord,* You took Your apostles and went up with them to the Mount of Olives,* and there You passed beyond the firmament of heaven.* You humbled Yourself and were clothed in our humanity,* and now You return to the place which You did not leave.* Send down Your all-holy Spirit to enlighten our souls.

In Tone 4

4. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

You gave Your precious cross as a most powerful weapon to the emperor.* Through it he reigned righteously on earth, shining with godliness.* And by Your compassion he was counted worthy of Your heavenly kingdom.* Therefore with him we glorify Your dispensation, almighty Jesus,* Saviour of our souls, and Lover of mankind!

3. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

You gave Your precious cross as a most powerful weapon to the emperor.* Through it he reigned righteously on earth, shining with godliness.* And by Your compassion he was counted worthy of Your heavenly kingdom.* Therefore with him we glorify Your dispensation, almighty Jesus,* Saviour of our souls, and Lover of mankind!

2. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

As the King of kings, the Lord who reigns over all,* You, Lover of mankind, granted Your servant the wisdom of Solomon* the meekness of David, and the orthodox faith of the Apostles!* Therefore we glorify Your dispensation, almighty Jesus,* Saviour of our souls, and Lover of mankind!

1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

Emperor of eternal memory,* first you willingly submitted the purple to Christ,* recognizing Him as true God and King of all,* the great Benefactor and Source of victory.* You saw Him set above every principality and power.* Therefore Jesus made the kingdom prosper for you, lover of virtue,* for He is the Saviour of our souls, and Lover of mankind!

In Tone 2, Glory…

Constantine the great, most powerful emperor, * you received the finest of rich gifts from God making you pre-eminent.* Enlightened by the rays of the most Holy Spirit through baptism,* you appeared invincible while you reigned,* receiving the world as a free gift of the Creator.* You ruled the city with faithfulness.* Since therefore you have boldness before Him,* never cease to pray to Christ* that all who celebrate your memory in faith* may be granted forgiveness of sins and great mercy!

In Tone 6

Now…

O loving Jesus, while You lived on earth,* You were God inseparable from the Father,* and yet You truly shared our humanity.* Ascending in glory today from the Mount of Olives,* through Your great love, You lifted up our fallen nature* and enthroned it with the Father on high.* Therefore, the bodiless Powers were amazed and filled with awe* at seeing Your great love for all.* Together with them, we who live on earth* glorify your condescension to us* and Your Ascension away from us.* Now we implore You, saying:* Through Your Ascension You have filled Your apostles and Your Mother* with a joy that surpasses every other joy,* and through their intercession* make us worthy of the joy of Your elect,* for You are rich in mercy.

Readings

(1) Isaiah 2:2-3; (2) Isaiah 62: 10-12 and 63: 1-9; (3) Zechariah 14: 1, 4, 8-11

(4) 1 Kings 8:22-23, 27-30; (5) Isaiah 61:10-62:5; (6) Isaiah 60:1-16

Lytia

In Tone 1

By going up again into heaven from which You had descended,* You did not leave us orphans, O Lord.* Show to all Your people the works of Your power,* that Your Spirit may come down upon us* and bring peace to the world,* O Lord and Lover of Mankind.

You ascended, O Christ, to Your eternal Father,* even though You were not removed from His bosom;* and the Powers could not contain their praise of the Trinity.* Even after the Incarnation* they recognize You as the only Son of the Father.* In the abundance of Your goodness, have mercy on us!

Your angels, O Lord, said to the apostles:* Men of Galilee, why do you stand here looking into the sky?* Christ our God, who by leaving you ascended into heaven,* will come again* in the manner by which you have seen Him leave.* Therefore, serve Him in justice and holiness.

In Tone 4

When You came to the Mount of Olives, O Christ,* completing the favourable plan of Your Father,* the angels in heaven were moved with wonder,* and the demons trembled beneath the earth.* The apostles were filled with both fear and joy* when You were speaking with them.* A cloud was prepared before You as an awaiting throne;* heaven opened its gates, shining with beauty;* and the earth uncovered its deep abyss* to show the fall of Adam and his rising up to You again.* As an unseen power raised You from the earth,* You gave Your blessing in a loud voice;* the cloud carried You away, and heaven opened to receive You.* Such is the great work that is beyond words, O Lord,* that You accomplished for the salvation of our souls.

You have renewed in Yourself, O Lord,* the human nature which had fallen, in Adam,* into the very depths of the earth.* On this day You are raised far above* the Principalities and Powers of heaven.* Having so loved human nature,* You granted that it may be enthroned with You;* in Your compassion You united it with Yourself;* in union with it You have suffered;* and by Your Passion You glorified it, O God, beyond all suffering.* Now the bodiless Powers are saying:* Who is this man clothed in majesty?* He is not only a man, but is indeed the God-Man,* for He possesses the appearance of both.* And the angels, arrayed in splendid garments, encircle the apostles, saying:* As Jesus the God-Man is separated from you,* in His divine humanity He shall come again* to judge both the living and the dead;* and He grants to all the faithful* forgiveness of sins and great mercy.

When You were raised up in glory, O Christ our God,* in the sight of Your disciples,* the cloud carried Your body away.* The gates in heaven were opened;* the choir of angels exalted and danced with joy;* the Powers on high cried out, saying:* Lift up your lintels, O gates,* that the King of glory may enter.* As for the disciples, they were seized with fear and said:* Do not leave us, O Good Shepherd,* but send down upon us your most Holy Spirit.

Glory… Now…

O Lord most merciful,* after fulfilling the mystery hidden from all eternity,* You, the Creator and Master of all,* went up to the Mount of Olives with your disciples and your Mother.* For the one who, at the sight of your Passion,* had suffered more than anyone else in her motherly heart,* had more than anyone else the right to share the joy that fills us* as we witness your ascending into heaven.* We glorify your infinite mercy overflowing upon us.

Aposticha

In Tone 2

O our God, You were born in a manner of your own choosing;* You appeared and suffered in the flesh as You willed;* You crushed Death through Your Resurrection and ascended into glory,* and You sent down the divine Spirit upon us.* Therefore, we sing a hymn of praise and glorify Your divinity.

All peoples, clap your hands; cry to God with shouts of joy!

O Christ, when the Powers of heaven* beheld Your Ascension from the Mount of Olives,* they wondered and exclaimed: Who is He?* And they heard the reply: He is the mighty Conqueror;* He is the mighty One in battle;* He is indeed the King of glory.* And why are His clothes crimson?* Because He comes from Bosor, which is the flesh.* As for You, O Christ, since You are God,* You are enthroned at the right hand of God the Father;* and You send down upon us the Holy Spirit* that He may enlighten us and save our souls.

God goes up with shouts of joy; the Lord goes up with trumpet blast.

O Christ, You ascended in glory* on the Mount of Olives in the presence of Your disciples;* You fill all things with Your divinity;* You were enthroned at the right hand of the Father* and sent down upon Your disciples the Holy Spirit* who enlightens, strengthens, and saves our souls.

In Tone 6

Glory…

God goes up with shouts of joy,* the Lord goes up amid trumpet blast,* in order to raise up the fallen image of Adam* and to send down upon us the Holy Spirit,* the Comforter who will sanctify our souls.

In Tone 8

Now…

Brightly shining moon and star of evening, * you were turned from unbelief to faith in the true God.* You were led to sanctify the people and city.* Beholding the figure of the Cross in the sky, you heard from above:* Conquer with this Cross in which lies victory over your enemies!* Receiving wisdom from the Holy Spirit, you were anointed as holy emperor,* anointing and supporting the Church of God,* father of orthodox emperors, Constantine,* equal to the apostles whose relics pour forth healing:* ever intercede for our souls!

Troparia

In Tone 4

You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through Your blessing* that You are the Son of God,** the Redeemer of the world. (2)

After seeing the image of Your cross in the heavens, O Lord,* and receiving like Paul the summons that was not from men,* Your apostle among kings entrusted into Your hands the imperial city.* Always save it in peace by the prayers of the Mother of God,* only Lover of mankind. (1)

 

 

---

DIVINE LITURGY

First Antiphon
Clap your hands, all you nations;* shout to God with the voice of joy.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
For the Lord most high is awesome,* a great king of all the earth.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
He has subdued peoples to us,* and nations under our feet.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
God ascended amid shouts of joy;* the Lord at the sound of the trumpet.
Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save, us.
Glory… Now…  Only-Begotten Son…

Third Antiphon
Hear these things all you nations, give ear, all inhabitants of the world.

Troparion, Tone 4: You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through your blessing* that You are the Son of God,* the Redeemer of the world.

Both lowly-born and offspring of the privileged, rich and poor alike.

Troparion, Tone 4: You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through your blessing* that You are the Son of God,* the Redeemer of the world.

My mouth shall speak wisdom and the meditation of my heart understanding.

Troparion, Tone 4: You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through your blessing* that You are the Son of God,* the Redeemer of the world.

Entrance
God ascended amid shouts of joy;* the Lord at the sound of the trumpet.

Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4: You ascended in glory, O Christ our God,* giving joy to Your disciples by the promise of the Holy Spirit,* and assuring them through your blessing* that You are the Son of God,* the Redeemer of the world.

Glory be to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 6: When you had fulfilled Your plan for us* and united things on earth with those in heaven,* You ascended in glory, O Christ our God,* in no way distant, but remaining in separable,* You cried to those who love You:* I am with You and there is none against you.

Prokeimenon, Tone 7
Be exalted, O God, above the heavens;* above all the earth be Your glory.
verse: My heart is ready, O God, my heart is ready. I will sing and make music in my glory.(Psalm 56:6,8)

Epistle
Acts 1:1-12

Alleluia, Tone 2
verse: God ascended amid shouts of joy; the Lord at the sound of the trumpet.
verse: Clap your hands, all you nations; shout to God with the voice of joy. (Psalm 46:6,2)

Gospel
Luke 24:36-53

Hymn to the Mother of God
O my soul, magnify the Lord who in glory ascended bodily into the heavens.
And the Irmos: O Mother of God,* you transcended both mind and word,* and in time, ineffably bore the Timeless One:* it is you who, with one accord,* we, the faithful, magnify.

Communion Hymn
God ascended amid shouts of joy;* the Lord at the sound of the trumpet.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 46:6)

Instead of We have seen the true light and Let our mouths be filled we sing:
Be exalted, O God, above the heavens, above all the earth be Your glory.

---

Четвер Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Свв. великих царів і рівноап. Константина й Олени.

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

10. Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 6): Господь вознісся на небеса,* щоб світові послати Утішителя.* Небо приготувало йому престол, хмари – вознесіння його;* ангели дивуються, побачивши чоловіка вище від себе,* а Отець чекає, маючи його в лоні завжди присутнього.* Дух же Святий велить усім ангелам його:* Підніміте в брамах їхні главні!* Усі народи плещіть руками,* бо відійшов Христос туди, де був перше.

9. Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Господь вознісся на небеса,* щоб світові послати Утішителя.* Небо приготувало йому престол, хмари – вознесіння його;* ангели дивуються, побачивши чоловіка вище від себе,* а Отець чекає, маючи його в лоні завжди присутнього.* Дух же Святий велить усім ангелам його:* Підніміте в брамах їхні главні!* Усі народи плещіть руками,* бо відійшов Христос туди, де був перше.

8. Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Херувими здивувались з твого вознесіння, Господи,* бачивши тебе – Бога,* що возноситься на хмарах і сидить на них.* Славимо тебе, бо велика твоя милість, – слава тобі!

7. Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Херувими здивувались з твого вознесіння, Господи,* бачивши тебе – Бога,* що возноситься на хмарах і сидить на них.* Славимо тебе, бо велика твоя милість, – слава тобі!

6. Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

На горах святих побачивши твоє вознесіння,* Христе, – сяйво слави Отця – оспівуємо світлом осяянний вид лиця твого.* Поклоняємось страстям твоїм, почитаємо воскресіння* і славимо преславне вознесіння, – помилуй нас.

5. Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Як апостоли побачили тебе, Господи, життєдавче Христе,* що возносишся на хмарах,* у сльозах ридали і, глибоко засмучені, з плачем благали:* Не зостав нас сиротами, Владико,* що, як добросердний, з милосердя полюбив слуг твоїх,* але пошли, як ти нам обіцяв, пресвятого твого Духа,* щоб просвітив душі наші.

4. Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Потужну зброю дав ти, Господи,* царю Костянтинові − хрест твій святий.* Завдяки йому він царював по правді на землі,* прославившись побожністю* і, з ласки твоєї,* сподобився царства небесного.* З ним і ми прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній,* Спасе душ наших.

3. Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Потужну зброю дав ти, Господи,* царю Костянтинові − хрест твій святий.* Завдяки йому він царював по правді на землі,* прославившись побожністю* і, з ласки твоєї,* сподобився царства небесного.* З ним і ми прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній,* Спасе душ наших.

2. Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Дав ти, Чоловіколюбче,* Царю царів* і всіх пануючих Господи,* побожному своєму угодникові Соломонову мудрість,* Давидову лагідність* й апостольське правовір’я.* Тому, Ісусе всесильний,* Спасе душ наших,* славимо твоє чоловіколюбне провидіння!

1. Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Дав ти, Чоловіколюбче,* Царю царів* і всіх пануючих Господи,* побожному своєму угодникові Соломонову мудрість,* Давидову лагідність* й апостольське правовір’я.* Тому, Ісусе всесильний,* Спасе душ наших,* славимо твоє чоловіколюбне провидіння!

Слава (г. 2): Прийнявши від Бога найкращі багаті дари, славний Костянтине,* ти гаразд використав їх у житті своєму.* Просвітившись світлом Пресвятого Духа через святе хрищення,* ти непереможним з’явився між царями* і твоєму Створителеві приніс, як дар, своє царство* і побожне царське місто.* Тим-то, маючи сміливість до Христа Бога, не переставай молитися, щоб подав усім, що шанують твою пам’ять,* прощення гріхів і велику милість.

І нині (г. 6): Лона Отцевого не залишаючи, найсолодший Ісусе,* на землі ти жив як людина.* Сьогодні з гори Оливної вознісся ти у славі,* і возсів з Отцем, милостиво піднісши впале наше єство.* Тому небесні, безтілесні хори, дивуючись чудові,* вельми зжахнулися і, пройняті тремтінням,* величали твоє чоловіколюбство.* З ними ми, земляни, славлячи твоє до нас приниження і вознесіння від нас,* молимось і взиваємо:* Ти, що учнів і Богородицю, яка тебе породила,* із своїм вознесінням наповнив безмежною радістю,* з великої твоєї милости сподоби і нас* радости вибраних твоїх, – їхніми молитвами.

 

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Захарії читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Так говорить Господь: «Ось надходить день Господній, і його ноги того дня стануть на горі Оливній, що проти Єрусалиму на схід сонця. Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східного моря, а половина до західного; так буде літом і зимою. І Господь стане царем над усією землею. В той день Господь буде єдиний, і єдине його ім’я. Увесь край стане, мов Арава, від Геви до Ріммону, на південь від Єрусалиму, і він буде вивищений, і стоятиме на своїм місці, від брами Веніямина до місця Першої брами, до Наріжної брами і від башти Хананела до царських виноток. І житимуть у ньому, і прокляття більш не буде, і Єрусалим стоятиме безпечно» (Зах. 14, 4; 8-11)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим. На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї. І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму». (Іс. 2, 1-3)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Ходіть, ходіть у ворота, рівняйте народові дорогу, насипайте, насипайте шлях, очистіть його від каміння, виставте стяг народам! Ось Господь об’являє аж до кінців світу: «Скажіть доньці Сіонській: Ось іде твій Спаситель. Ось із ним його заплата, перед ним його нагорода. І їх назвуть святим народом, викупленцями Господніми, тебе ж назвуть пошукуваним, непокинутим містом». Хто ж це йде з Едому, у багряних шатах з Боцри? Такий величний у своїй одежі, що виступає повний сили? Це я, той, що повідає справедливість, великий у спасінні. Чому шати твої багряні, одежа твоя, мов у того, хто топтав грона у винотоці? Я славитиму ласки Господні, Господні подвиги за те все, що Господь учинив нам, за те велике благо для ізраїльського дому, що він учинив нам у своїм милосерді, у своїй великій ласці. Бо він сказав: «Вони ж мій народ, діти, що не будуть віроломні!» Він став їхнім Спасом, у кожній їхній недолі. То не вістун, не ангел урятував їх, а його обличчя. У своїй любові й у своїм милосерді він викупив їх, він їх підняв, носив їх за часів минулих. (Іс. 62, 10-12; 63, 1-2; 63, 7-9)

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба і промовив: Господи, Боже Ізраїля! Нема бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милість слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем. Ти додержав слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому і що устами твоїми промовив, – то сьогодні справдив рукою твоєю. Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому словами: Не переведеться у тебе передо мною той, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки сини твої вважатимуть на свої вчинки та ходитимуть передо мною, як ти ходив передо мною. Отже тепер, Боже Ізраїля, нехай справдиться, прошу, твоя обіцянка, що ти дав слузі твоєму Давидові, моєму батькові! Чи ж Богові бо справді жити на землі? Та ж небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить. Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім’я моє буде там! – Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці! Вислухай благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости. (І Цар. 8, 22-30)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. Поглянь навколо твоїми очима й подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої здалека прибувають, дочок твоїх на руках носять. Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва, і я прославлю дім моєї слави. Хто вони, ті, що летять, мов хмара, мов голуби у свій голубник? Так! Острови мене чекають, таршішські кораблі приходять перші, щоб привезти твоїх синів здалека разом з їхнім золотом і сріблом імені Господа, Бога твого, Святому Ізраїля, бо він тебе прославив. Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити, бо хоч у гніві моїм я тебе ударив, але в моїй ласці я зглянувся на тебе. Брами твої будуть завжди відкриті; ні вдень, ні вночі не будуть зачинятись, щоб принести до мене скарби народів під проводом їхніх царів. (Іс. 60, 1-11)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости, немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює. Бо як земля вирощує свої рослини і як город вирощує своє насіння, так Господь Бог виростить справедливість і славу перед усіма народами. Заради Сіону я не замовкну, заради Єрусалиму не втихну, аж доки, мов світло, не засяє його спасіння, наче смолоскип, запалає. Тоді народи побачать твою справедливість, усі царі – твою славу. І зватимуть тебе вже новим ім’ям, яке виречуть Господні уста. Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем у руці Бога твого. Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: «Моя у ній утіха», а твою землю: «Заміжня», бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа. І як одружується хлопець з дівчиною, так твій будівничий одружиться з тобою. Як молодий радіє молодою, так Бог твій радітиме тобою (Іс. 61, 10-62, 5)

Стихири на Литії

(г. 1): Ти, Господи, вознісся на небеса, звідки й зійшов.* Не зостав нас сиротами* і нехай прийде Дух твій,* що приносить мир світові.* Покажи синам людським діла могутности своєї,* Господи чоловіколюбче.

Ти, Христе, вознісся до безначального свого Отця,* хоча не розлучався ти з його неописаним Божеством.* Небесні сили нічого не додаючи до трисвятої хвали,* визнавали тебе, Господи,* теж після воплочення, єдиним Отцевим Сином.* Тому, багатством ласк твоїх, помилуй нас!

Ангели твої, Господи, сказали апостолам:* Мужі галилейські!* Чого стоїте, дивлячись на небо?* Оцей Христос Бог, який вознісся від вас на небо,* так само прийде, як ви його бачили, що відходив на небо.* Послужіть йому в святості й правді!

Слава і нині (г. 4): З любови сповнивши тайну,* споконвіку закриту від людей,* прийшов ти, Господи, на гору Оливну з своїми учнями* і Матір’ю своєю, що породила тебе, Творця і Владику всього.* Бо треба було, щоб вона, яка більш усіх по-матерньому співстраждала у твоїх страстях,* втішалася превеликою славою твого тіла.* Ставши її співучасниками у вознесінні твоїм на небо,* теж і ми, Владико, славимо велику твою до нас милість.

Стихири на стиховні

(г. 2): Ти народився, як сам цього бажав,* з’явився, як сам ізволив.* Постраждав ти тілом, Боже наш;* воскрес із мертвих, подолавши смерть;* і вознісся у славі ти, що все наповняєш,* та послав нам божественного Духа,* щоб оспівувати твоє Божество.

Стих: Всі народи, заплещіть руками,* кликніть до Бога голосом радости.

Коли ти, Христе, вознісся з гори Оливної,* сили небесні, бачивши це,* кликали одні до одних: Хто він такий?* І було сказано їм: Він – величним і могутній,* він переможний у бою, він – дійсно Цар слави!* І чому багряні його шати?* – Бо із Воссора, тобто з тіла, приходить.* А сам ти, як Бог, сів по правиці величности* та й послав нам Святого Духа,* щоб провадив і спасав душі наші

Стих: Зійшов Бог під оклики веселі,* Господь – під голос сурми.

На горі Оливній, у славі перед своїми учнями,* вознісся ти, Христе Боже,* і засів по правиці Отця, наповняючи все Божеством,* і послав їм Святого Духа,* щоб просвічував, утверджував й освячував душі наші.

Слава (г. 6): Зійшов Бог серед окликів,* Господь серед голосних сурем,* щоб піднести впалий Адамів образ і послати Духа Утішителя,* щоб освячував душі наші.

I нині (г. 8): Осяйне світло, царську зорю невечірню,* що від невірства перейшла до віри в Бога, приводиться,* щоб освятити людей і міста та щоб побачити на небі знак хреста.* Ти почув тоді: Ним переможеш своїх ворогів!* Прийнявши від нього розуміння Духа,* достовірний священику й царю,* ти, батьку православних царів, миром утвердив Божу Церкву.* Рівноапостольний Костянтине, молися за душі наші!

 

Тропарі

(г. 4): Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу. (2 р.)

Побачивши на небі знак хреста твого* і, як Павло, прийнявши покликання не від людей,* між царями апостол твій, Господи,* в руки твої віддав царське місто.* Зберігай нас завжди в мирі,* молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче. (1)

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Антифон 1
Стих 1: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 2: Бо Господь Всевишній – страшний, цар великий по всій землі (Пс 46,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 3: Він покорив людей нам і народи під ноги наші (Пс 46,4).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 4: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Єдинородний Сину

Антифон 3
Стих 1: Послухайте це, всі народи, почуйте, всі, хто живете по вселенній (Пс 48,2).
Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо ти єси Син Божий,* ізбавитель світу.

Стих 2: Земнородні і сини чоловічі, разом багатий і убогий (Пс 48,3).
Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш…

Стих 3: Уста мої промовлять премудрість і роздуми серця мого – розуміння (Пс 48,4).
Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш…

Вхідне: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш…

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 6): Сповнивши промисел щодо нас* і те, що на землі, з’єднавши з небесним,* вознісся ти у славі, Хрйсте Боже наш,* ніяк не відлучаючись, але невідступне перебуваючи,* ти кличеш до тих, що люблять тебе:* Я з вами і ніхто проти вас.

Прокімен (глас 7): Вознесися на небеса, Боже,* і по всій землі слава твоя (Пс 56,6).
Стих: Готове серце моє, Боже, готове серце моє, оспівуватиму і співатиму у славі моїй (Пс 56,8).
Прокімен, глас 8: На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5).

Апостол: (Ді 1,1-12): Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу.

Галатів 1;11-19 1
Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; ¹² бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише – через об’явлення Ісуса Христа. ¹³ Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. ¹⁴ Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. ¹⁵ Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, ¹⁶ зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, ¹⁷ ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. ¹⁸По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. ¹⁹ А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Алилуя (глас 2):
Стих: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Стих: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Стих: Господи, силою Твоєю возвеселиться цар і спасенням Твоїм возрадується (Пс. 20,2).

Євангеліє: (Лк 24,36-53): У той час, воскреснувши з мертвих, Ісус став посеред своїх учнів і сказав до них: “Мир вам!” Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви – свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

Євангеліє від Йоана 10, 1-9.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм. Тому Ісус іще раз промовив до них: Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.

Замість Достойно:
Величай, душе моя, Господа, що з плоттю во славі вознісся на небеса.
Ірмос (глас 5): Тебе, вище ума і слова Матір Божу, що в часі безлітнього несказанно родила, вірні однодумне величаємо.

Причасний: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6). На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя (х3).

Згідно Галицької традиції, ми співаємо:
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс 56,6).
Замість “Ми бачили світло істинне…” (x1) “Нехай сповняться уста…” (x3) і “Нехай буде ім’я…” (x3).