DIVINE LITURGY

Troparia and Kontakia
Troparion, Tone1: Assuring us before Your Passion of the general resurrection,* You raised Lazarus from the dead, o Christ God:* and so, like the children we also carry signs of victory* and cry to You, the conqueror of death:* Hosanna in the highest!* Blessed is He who comes* in the name of the Lord.

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 2: Christ, the joy of all, the truth, the light,* the life, the resurrection of the universe,* in His goodness has revealed Himself to those on earth;* He Himself has become the pattern of the Resurrection,* granting divine forgiveness to all.

Instead of “Holy God,” we sing:
All you who have been baptized into Christ, you have put on Christ. Alleluia.

Prokeimenon, Tone 3
The Lord is my light and my Saviour;* whom shall I fear?

verse: The Lord is the protector of my life; of whom shall I be afraid? (Psalm 26:1)

Epistle
Hebrews 12:28-13:8

Alleluia, Tone 5
verse: The Lord is King; He is robed in majesty.

verse: For He has established the world which shall not be shaken. (Psalm 92:1)

Gospel
John 11:1-45

Hymn to the Mother of God
Irmos, Tone 8: Let us honour with glory the pure Mother of God;* though she received the Divine Fire within her womb she was not consumed.* With never ceasing hymns, O people,* we magnify her.

Communion Hymn
Out of the mouth of infants and nursing babies* You have perfected praise.* Alleluia, alleluia,* alleluia. (Psalm 8:3)


6-а Субота Посту. Лазарева Субота.

Тропарі і Кондаки

Тропар (глас 1): Спільне воскресіння перед твоїми страстями запевняючи,* з мертвих воздвигнув ти Лазаря, Христе Боже,* тим-то й ми, як отроки, знамена перемоги носячи, тобі,* переможцеві смерти, воскликуємо:* Осанна в вишніх,* благословен, хто йде в ім’я Господнє.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Кондак (глас 2): Всіх радість, Христос, істина, світло,* життя і світу воскресіння,* з’явився тим, що на землі, своєю добротою* і став образом воскресення,* всім даруючи божественне відпущення.

Замість Трисвятого:
Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя!

Прокімен (глас 3):
Господь просвіщення моє і спасйтель мій,* кого убоюся? (Пс 26,1)
Стих: Господь захисник життя мого, кого устрашуся? (Пс 26,1)

Апостол: (Євр 12,28-13,8):
Браття і Сестри, тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом. Бо Бог наш – вогонь, що пожирає. Братня любов нехай перебуває! Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили. Про в’язнів пам’ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі. Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців. У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину», так що ми сміло можемо сказати: «Господь – мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

Алилуя (глас 5):
Стих: Господь воцарився, в красу зодягнувся, зодягнувся Господь у силу і перепоясався (Пс 92,1).
Стих: Він бо утвердив вселенну, вона не порушиться (Пс 92,1).

Євангеліє: (Ів 11,1-45):
В той час був один недужий, Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги. Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.» Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?» Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!» Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.» А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.» Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, і радію я за вас, що мене там не було, – щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.» Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.» Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять, і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові. Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, – мій брат не вмер би! А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.» І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.» «Знаю, – каже до нього Марта, – що воскресне у воскресіння, дня останнього.» А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» «Так, Господи, – каже йому, – вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.» Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.» Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати. Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» Заплакав Ісус. І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?» І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.» «А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.» А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.» І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.

Замість Достойно:
Ірмос (глас 8): Люди, чистую славно почитаймо Богородицю, що вогонь божества в утробі неопалимо прийняла, і піснями невмовкаючими величаймо.

Причасний
:

Із уст младенців і немовлят* учинив Ти хвалу (Пс 8,3). Алилуя (х3).