Seventh Sunday after Pascha. Sunday of the Holy Fathers of the First Ecumenical Council of Nicaea; The Holy Great Rulers Constantine (337) and Helen (330), Equals-to-the-Apostles

7-а Неділя Пасхи.
 Неділя Святих Отців першого вселенського собору в Нікеї. Свв. великих царів і рівноап. Константина й Олени. 21 травня.

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

Стих: Виведи з в’язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

(г. 6): Перемогу маючи над адом,* на хрест зійшов ти, Христе,* щоб воскресити з собою тих, що в темряві смерти перебували.* Вільний від смерти, всесильний Спасе,* що життя виливаєш із свого світла, помилуй нас!

Стих: Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Нині Христос смерть переміг* і, як прорік, воскрес і радість світові дарував,* щоб усі ми, кличучи, таку пісню співали:* Джерело життя, неприступне світло,* всесильний Спасе, помилуй нас!

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

Від тебе, Господи, присутнього в усьому творінні,* куди нам грішним утікати?* На небесах бо сам живеш, в аді ж переміг смерть.* У морські глибини? Та й там твоя рука, Владико!* Тож до тебе прибігаємо і, припадаючи, молимось:* Воскреслий із мертвих, помилуй нас!

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

(г. 6, подібний: Поклавши всю надію): Перед досвітньою зірницею ти народився* з лона Отця без матері перед віками.* Хоч Арій славить тебе, як створіння,* а не як Бога,* зухвало й нерозумно змішуючи тебе, Творця, із створінням,* збираючи собі цим паливо на вічний вогонь,* але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Хто твою, Спасе,* ризу роздер?* – Арій, – сказав ти,* – який розділив однодостойне начало Тройці.* Він заперечив, що ти – один із Тройці.* Він і Несторія навчив не признавати Богородицю.* Але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи, Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

У пропасть гріха впадає Арій,* що заповзявся не споглядати на світло.* З Божого допусту нутрощі в ньому розриваються,* щоб насильно віддати життя і духа,* ставши другим Юдою* і замислом своїм і ділом.* Але Собор у Нікеї проголосив тебе, Господи,* Сином Божим,* співпрестольним з Отцем і Духом.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Безумний Арій розділив одноістотність Пресвятої Тройці* на три нерівні і різні природи.* Тому богоносні Отці самочинно зійшлись,* палаючи ревністю Іллі тесвітянина,* і духовним мечем посікли ганебного богохульника,* як Дух їм підказав.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Потужну зброю дав ти, Господи,* царю Костянтинові − хрест твій святий.* Завдяки йому він царював по правді на землі,* прославившись побожністю* і, з ласки твоєї,* сподобився царства небесного.* З ним і ми прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній,* Спасе душ наших.

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Потужну зброю дав ти, Господи,* царю Костянтинові − хрест твій святий.* Завдяки йому він царював по правді на землі,* прославившись побожністю* і, з ласки твоєї,* сподобився царства небесного.* З ним і ми прославляємо твоє чоловіколюбне провидіння,* Ісусе всемогутній,* Спасе душ наших.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Дав ти, Чоловіколюбче,* Царю царів* і всіх пануючих Господи,* побожному своєму угодникові Соломонову мудрість,* Давидову лагідність* й апостольське правовір’я.* Тому, Ісусе всесильний,* Спасе душ наших,* славимо твоє чоловіколюбне провидіння!

Слава (г. 6):Прославмо нині богоносних Отців* таїнственні сурми Духа,* що виконали в Церкві гармонійну богословську пісню:* про Тройцю єдину і незмінну природою і Божеством.* Вони – переможці Арія і захисники православ’я* – моляться завжди до Господа,* щоб помилував душі наші.І нині (догмат, г. 6): Хто ж тебе не прославлятиме, Пресвята Діво?* Або хто не оспівуватиме твого пречистого Різдва?* Син бо єдинородний, що предвічно засяяв від Отця,* той вийшов з тебе, Чиста, воплотившись несказанно.* Бувши з природи Богом, став задля нас правдивим чоловіком;* неподільний на дві особи,* але пізнавальний у двох незлитих природах.* Його моли, чиста Всеблаженна,* щоб помилував душі наші.

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Буття читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Як же Аврам почув, що його братанича взято в полон, озброїв своїх вправних слуг, що народилися в його домі, числом триста вісімнадцять, і погнався за тими аж до Дану. Вночі він із слугами, окремими загонами, вдарив на них, розбив їх і гнався за ними аж до Хови, що на північ від Дамаску. Він відібрав усе майно, а й Лота, свого братанича, з його добром, і привів назад, також і жінок з людьми. Коли ж він, розбивши Кедорлаомера з царями, які були з ним, повертався назад, цар Содому вийшов йому назустріч у Шаве-долину, себто в Царську долину. А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – поблагословив його й мовив: “Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!” І дав йому (Аврам) десяту частину з усього. (Бут. 14, 14-20)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Второзаконня читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу Мойсей сказав до синів Ізраїля: Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що віддасть їм і потомкам їхнім. Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого, нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю (Втор. 1, 8-17)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Второзаконня читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Того часу сказав Мойсей до синів Ізраїля: Небо й небеса небес, земля й усе, що на ній, усе належить до Господа, Бога твого. А все ж таки прихилився Господь до твоїх батьків, щоб їх полюбити, і вибрав вас, їхніх пізніших потомків, з-поміж усіх народів, як оце нині й сталося. Обріжте ж ваше необрізане серце й ваш карк нехай більше не буде впертим! Бо Господь, Бог наш, Бог над богами й Господь над володарями, Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків, що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу. А любіть і ви чужинця, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі. Господа, Бога твого, бійся, йому служи, його держись, його ім’ям клянись. Він твоя слава, він – Бог твій, який для тебе виконав ті великі і страшні речі, що їх ти бачив на власні очі (Втор. 10, 14-21)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба і промовив: Господи, Боже Ізраїля! Нема бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милість слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем. Ти додержав слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому і що устами твоїми промовив, – то сьогодні справдив рукою твоєю. Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому словами: Не переведеться у тебе передо мною той, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки сини твої вважатимуть на свої вчинки та ходитимуть передо мною, як ти ходив передо мною. Отже тепер, Боже Ізраїля, нехай справдиться, прошу, твоя обіцянка, що ти дав слузі твоєму Давидові, моєму батькові! Чи ж Богові бо справді жити на землі? Та ж небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить. Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім’я моє буде там! – Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці! Вислухай благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости. (І Цар. 8, 22-30)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. Поглянь навколо твоїми очима й подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої здалека прибувають, дочок твоїх на руках носять. Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва, і я прославлю дім моєї слави. Хто вони, ті, що летять, мов хмара, мов голуби у свій голубник? Так! Острови мене чекають, таршішські кораблі приходять перші, щоб привезти твоїх синів здалека разом з їхнім золотом і сріблом імені Господа, Бога твого, Святому Ізраїля, бо він тебе прославив. Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити, бо хоч у гніві моїм я тебе ударив, але в моїй ласці я зглянувся на тебе. Брами твої будуть завжди відкриті; ні вдень, ні вночі не будуть зачинятись, щоб принести до мене скарби народів під проводом їхніх царів. (Іс. 60, 1-11)

Диякон: Премудрість.

Чтець: З книги пророка Ісаї читання

Диякон: Будьмо уважні.

Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости, немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює. Бо як земля вирощує свої рослини і як город вирощує своє насіння, так Господь Бог виростить справедливість і славу перед усіма народами. Заради Сіону я не замовкну, заради Єрусалиму не втихну, аж доки, мов світло, не засяє його спасіння, наче смолоскип, запалає. Тоді народи побачать твою справедливість, усі царі – твою славу. І зватимуть тебе вже новим ім’ям, яке виречуть Господні уста. Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем у руці Бога твого. Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: «Моя у ній утіха», а твою землю: «Заміжня», бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа. І як одружується хлопець з дівчиною, так твій будівничий одружиться з тобою. Як молодий радіє молодою, так Бог твій радітиме тобою (Іс. 61, 10-62, 5)

Стихири на стиховні

(г. 6): Воскресіння твоє, Христе Спасе,* ангели оспівують на небесах,* і нас на землі сподоби чистим серцем* тебе співом прославляти.

Стих: Господь царює,* у велич він зодягнувся.

Як всемогутній, ти розбив мідні брами* і знищив адові затвори,* та воскресив впалий рід людський.* Тому ми однодумно кличемо:* Ти, що воскрес із мертвих, Господи, – слава тобі!

Стих: Бо він утвердив вселенну,* і вона не захитається.

Христос, бажаючи нас підняти з давнього тління,* дає себе до хреста прибити, і в гробі покласти.* Жінки мироносиці його з сльозами шукали* і, ридаючи, казали: Горе нам, Спасе всіх!* Як то ти зволив себе в гробі покласти?* Ти ж добровільно поклався, як же тебе викрадено?* Як тебе перенесено? Яке ж то місце скрило твоє життєдайне тіло?* Але, як ти нам обіцяв, Владико,* появися й утихомир наше гірке ридання.* Коли ж вони ридали, ангел до них промовив:* Перестаньте плакати і благовістіть апостолам, що Господь воскрес,* даючи світові очищення і велику милість.

Стих: Домові твоєму, Господи,* належить святість на довгі літа.

Добровільно розп’ятий, Христе,* твоїм погребенням ти полонив смерть* і третього дня воскрес, як Бог у славі,* даючи світові безконечне життя і велику милість.

 Слава: (г. 4): Вшановуючи сьогодні річницю православних зборів* у світлому місті Нікеї,* вірно вшановуємо богоносних Отців,* що зібралися з усієї вселенної.* Вони бо побожно й мудро відкинули безбожну науку єхидного Арія* і соборно прогнали його з Католицької Церкви,* навчаючи всіх у Символі віри,* – виклавши його докладно й правовірно,* – ясно визнавати одноістотного й споконвічного Сина Божого.* Тому й ми, йдучи за їхнім божественним навчанням,* з несхитною вірою служимо з Отцем Синові і Всесвятому Духові* в одності Божества, Тройці єдиносущній.

і нині: З любови сповнивши тайну,* споконвіку закриту від людей,* прийшов ти, Господи, на гору Оливну з своїми учнями* і Матір’ю своєю, що породила тебе, Творця і Владику всього.* Бо треба було, щоб вона, яка більш усіх по-материнському співстраждала у твоїх страстях,* втішалася превеликою славою твого тіла.* Ставши її співучасниками у вознесінні твоїм на небо,* теж і ми, Владико, славимо велику твою до нас милість.

Тропарі

(г. 6): Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі.

(г. 8) Препрославлений ти, Христе Боже наш,* що на землі Отців наших появив світилами* і ними навів усіх нас на істинну віру.* Багатомилосердний, слава тобі!

Слава: (г. 8): Побачивши на небі знак хреста твого* і, як Павло, прийнявши покликання не від людей,* між царями апостол твій, Господи,* в руки твої віддав царське місто.* Зберігай нас завжди в мирі,* молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

І нині: (г. 4): Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, * радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, * утвердивши їх благословенням, * бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Антифон 1
Стих 1: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс 46,2).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 2: Бо Господь Всевишній – страшний, цар великий по всій землі (Пс 46,3).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 3: Він покорив людей нам і народи під ноги наші (Пс 46,4).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.

Стих 4: Зійшов Бог під оклики веселі, Господь – під голос сурми (Пс 46,6).
Приспів: Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Єдинородний Сину

Антифон 3
Співаємо звичайні третій антифон, але зі приспівom: Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.
Вхідне:
Прийдіте поклонімося і припадім до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо тобі: Алилуя.

Тропарі і Кондаки
Тропар (глас 6): Ангельські сили на гробі Твоїм* і сторожі омертвіли;* Марія ж стояла при гробі,* шукаючи пречистого тіла Твого.* Полонив Ти ад і, не переможений від нього,* зустрів Ти Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих, Господи, слава Тобі!

Тропар (глас 4): Вознісся ти у славі, Христе Боже наш,* радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа,* утвердивши їх благословенням,* бо ти єси Син Божий,* ізбавитель світу.

Тропар (глас 8): Препрославлений ти, Христе Боже наш,* світила на землі – отців наших оснував ти* і ними до істинної віри всіх нас направив ти.* Багатомилосердний, слава тобі.

Тропар свв. (г. 8): Хреста твого образ на небі побачивши,* і як Павло, покликання не від людей прийнявши,* між царями твій апостол, Господи, царюючий город у руку твою положив.* Спасай нас завжди в мирі, молитвами Богородиці,* єдиний Чоловіколюбче.

Кондак (глас 8): Апостолів проповідування і отців догмати* єдину віру утвердили Церкві,* яка і, ризу істини з богословія вишнього носячи,* право править, і славить благочестя велике таїнство.

+Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак свв. (г. 3): Днесь Константин із матір’ю Оленою показують хрест, всечесне Древо* – для всіх юдеїв посоромлення, зброя ж на противників вірним,* бо ради нас з’явилося знамено велике і в боях грізне.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Кондак (глас 6): Сповнивши промисел щодо нас* і те, що на землі, з’єднавши з небесним,* вознісся ти у славі, Хрйсте Боже наш,* ніяк не відлучаючись, але невідступне перебуваючи,* ти кличеш до тих, що люблять тебе:* Я з вами і ніхто проти вас.

Прокімен (глас 4):
Благословен єси, Господи, Боже отців наших,* і хвальне, і прославлене ім’я твоє на віки (Дан 3,26).
Стих: Бо праведний єси в усьому, що сотворив ти нам (Дан 3,27).

Апостол: (Ді 20,16-18. 28-36)
Тими днями Павло вирішив плисти попри Ефес, щоб не баритися в Азії; поспішав бо, щоб, по змозі, на день П’ятидесятниці бути в Єрусалимі. З Мілету він послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами. Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров’ю власною. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів. Тому чувайте, пригадуйте собі, що я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум. А тепер передаю вас Богові і слову його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими. Ні срібла, ні золота, ані одежі я не вимагав ні від кого. Ви самі знаєте, що моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки. У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам’ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя – давати, ніж брати.» Промовивши це, він упав на коліна і з усіма ними почав молитися.

Ді.26, 1-5; 12-20

В тих днях Аґриппа сказав Павлові: Дозволяється тобі про себе говорити. Тоді Павло, простягши руку, почав свою оборону: Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпеливо. Яке моє життя було змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найстрогішою сектою нашої віри – фарисеєм. Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та дорученням первосвящеників, у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що осяяло навкруги мене й тих, що йшли зо мною. Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене гониш? Трудно тобі проти рожна бити ногою». Я ж озвався: « Господи, хто ти?» Господь сказав: «Я Ісус, якого ти гониш. Встань, отже, підведись на ноги! На те бо я тобі явився, щоб вибрати тебе слугою і свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі явлюся. Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, щоб їм відкрити очі, щоб вони відвернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і насліддя між освяченими». Тому, царю Аґриппо, я не спротивився небесному видінню, а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, і також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога й доказали вчинками своє покаяння.

Алилуя (глас 1):
Стих: Бог богів, Господь мовив, і призвав землю від сходу сонця до заходу (Пс 49,1).
Стих: Зберіть йому преподобних його, що заповідують завіт його в жертвах (Пс 49,5).
Стих: Возніс Я вибраного з людей Моїх (Пс. 88,20).
Стих: Господи, силою Твоєю возвеселиться цар і спасенням Твоїм возрадується (Пс. 20,2).

Євангеліє: (Ів 17,1-13)
У той час Ісус, підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе; слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє – твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.»

Йо. 10, 1-9.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм. Тому Ісус іще раз промовив до них: Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.

Замість Достойно:
Величай, душе моя, Господа, що з плоттю во славі вознісся на небеса.
Ірмос (глас 5): Тебе, вище ума і слова Матір Божу, що в часі безлітнього несказанно родила, вірні однодумне величаємо.

Причасний:
Хваліте Господа з небес,* хваліте його в вишніх (Пс 148,1).* Радуйтеся, праведні, у Господі,* правим належить похвала (Пс 32,1). * На всю землю вийшло вістування їх і до кінців вселенної глаголи їх (Пс. 18,5). Алилуя (х3).

Згідно Галицької традиції, ми співаємо:
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя (Пс 56,6).
Замість “Ми бачили світло істинне…” (x1) “Нехай сповняться уста…” (x3) і “Нехай буде ім’я…” (x3).