Pastoral Letter

of His Beatitude Sviatoslav

on the occasion of the renewal

of the Act of Consecration of Ukraine

to the Protection of the Most Holy Mother of God


We have no other help, we have no other hope, but You, O Most Pure Virgin.

Aid us, for we hope in You and praise You; May we, Your servants, be not put to shame     (Canon of the Moleben to the Most Holy Mother of God).

Dearly beloved in Christ!

            In these days, when our nation and fatherland is once again experiencing a great ordeal—with the occupation of a part of our land—our hearts are filled with anxiety for the future, uncertainty and fear.

Amid these present circumstances, the Lord Himself sends us a sign of hope, just as He did to King Ahaz in the ancient days of the Old Testament. Jerusalem was under mortal threat from hostile neighbours and its ruler, King Ahaz, desperately sought support from the world powers of the time. The inspired author conveys eloquently the sentiments of the king and his vassals: “the heart of the king and of the people shook as the trees of the forest shake before the wind” (Is. 7:2). Lord sent to King Ahaz the prophet Isaiah to reassure him and to call him to fully trust in God. The king, however, continued to doubt and waver. Thus, God placed in the mouth of His prophet these words of promise: “Therefore the Lord Himself will give you a sign. Behold, a virgin shall conceive and bear a son, and shall call his name Immanuel” (Is. 7:14). This prototype of the protection of the Mother of God became a sign of God’s personal and omnipotent sheltering of His people. At that time, the Most High asked His people and their rulers not to place undue confidence in the powerful ones of world, but rather to surrender themselves into His mighty hands by returning to His law: “In returning and rest you shall be saved, in quietness and in trust shall be your strength” (Is. 30:15).

During our Great-Fast journey, the Lord God sends us His word, calling us to sincere conversion, to an inner change, and as a guarantee of His blessing, He gives us a sign—the Most Holy, Most Pure, Most Blessed, our Glorious Lady, the Mother of God and Ever-Virgin Mary.

In all times, God has come to the aid of His people. As a sign of victory and hope is “the virgin” announced by the prophet Isaiah—the Immaculate Virgin Mary. In Sacred Scripture, the Theotokos is present from the first tragic moments of history, when—after the fall—the Creator announces the defeat of the serpent, mankind’s murder, by the woman’s offspring, who shall bruise the serpent’s head (cf. Genesis.3:14-15). And in the last book of Scripture, the Revelation of St. John, the inspired author sees in a prophetic vision a great sign in heaven: “A woman clothed with the sun, with the moon under her feet, and on her head a crown of twelve stars” (Rev. 12:1). From the mouth of the Red Dragon, who hunted this holy Woman, a deadly stream of water came forth, but he could not overcome Her. Rather, by the power of Archangel Michael, the ancient serpent was cast down to the earth and his power over the human race was destroyed forever (cf. Rev . 12:7-17).

The Mother of God accompanies humanity not only through the recorded history of Sacred Writ; she dwells with Her children always and everywhere, in all times and in every circumstance. The Most Pure Theotokos has graced many places on earth with her special presence. These unique places have become for many people, and even entire nations, signs of refuge and salvation. Such are the sites in the Holy Land near and dear to heart of every Christian—Nazareth, Bethlehem, Ein Karem, Jerusalem, all of which still attract hundreds of thousands of pilgrims from all over the world. One should also mention—Lourdes in France, Loretto in Italy, Aparecida in Brazil, Guadalupe in Mexico, Mariazell in Austria, Czestochowa in Poland, Máriapócs in Hungary, Litmanová in Slovakia. How can we also not mention the small Portuguese village of Fatima, where the Immaculate Mother of God, at the beginning of 1917, appeared to three shepherd children, asking us to pray for Russia so as to prevent the spread throughout the world of a menacing and devastating infidelity that would bring so many people immense suffering and pain. How can we also not call to mind Univ and Pochaiv, Zarvanytsya and Hoshiv, all of which are signs of the Most Holy Mother of God’s care for our land during its turbulent history. Finally, let us not forget Hoshiv, and that turning point in the life of our church and country, when exactly a year after the Chernobyl disaster, the Lord gave us a sign from heaven, freeing us from fear and awakening in us a new life in a renewed country. At that time, we did not yet know how our race would end, but we felt a great hope and trust, for She, the Mother of God, was with us and through Her the Lord and Master of heaven and earth was with us.

The Theotokos is near to us in a special way during the Liturgy. She unites with us in endless praise of the Most High and—at the same time—as a loving Mother, She continually intercedes for us before the Lord. The church expresses its faith in the Most Pure Mother of God’s unceasing and prayerful intercession in the well-known prayer: “The Virgin today stands in the church and together with the choir of the saints she prays for us to God. The angels worship with the hierarchs; the apostles exult with the prophets; for the Theotokos prays for us to the Eternal God.” These words, taken from kontakion of the feast of the Protection of the Mother of God bring us comfort in our affliction, give us strength in our trials and hope in our sufferings, because we know that this “today” does not express some distant and alien past, but rather our present with its own threats and anxieties. In the words of our Patriarch Josyf, She is “the immovable sign of our strength and hope for victory.” This is because “the Most Holy Mother of God—beneath whose honourable and miraculous Protection, we, Her children, flee in times of trouble and distress—is the inviolable shelter, sign and pledge of the unity of our Ukrainian Christian family.”

Given the new historical circumstances, I wish to turn your spiritual eyes towards the Mother of God and, in response to Her loving and caring presence in our lives, entrust all of you to Her maternal care. During his reign, the pious Prince Yaroslav the Wise consecrated the people of Rus’-Ukraine to the Protection of the Blessed Virgin Mary.

In 1995, Myroslav Ivan Cardinal Lubachivsky, of blessed memory, renewed this consecration in Zarvanytsya.

Continuing the ministry of my great predecessors on the throne of Kyiv- Halych, I desire—in communion with the whole of our Church, both in Ukraine and abroad—to renew once again this act of consecration of the Ukrainian people to the mighty Protection of Mother of God. By this act, we recognize God’s care for us, we manifest our love for the Most Holy Theotokos and our willingness to fulfill all that is commanded us by her Son, our Lord Jesus Christ; and, finally, we manifest our desire to serve God and our nation in accordance with the light of His law. Let make manifest this consecration in our lives in the form of a prayer to the Immaculate Mother of God, either personally or communally, beseeching from our Lord a blessing upon our long-suffering people through Her intercession. This prayer can be a Paraklesis, Moleben, Akafist, Rosary or any other pious practice, which we recite daily in honour of our Heavenly Queen and Intercessor, putting in Her motherly heart all of our hopes and dreams for the renewal and strengthening of our nation in Christ’s truth.

I instruct the clergy to make this solemn act of consecration of Ukraine to the Protection of the Most Holy Mother of God on Sunday, April 6th, after each Divine Liturgy in all of our churches. The liturgical order for this consecration—and some other practical guidelines—are attached to this letter. I ask that all the faithful properly prepare for this solemn occasion by receiving the sacraments of Confession and Holy Eucharist, and by doing works of mercy and penance.

I invite and encourage all the bishops, priests, monks, nuns and the laity of our church to persevere in hope and prayer to the Most Holy Mother of God, so as to always remain beneath Her Protection, and when the spiritual labour of the Great Fast has reached the light of our Lord Jesus Christ’s Resurrection, that we may also be witnesses and partakers in the renewal of our beloved fatherland.

May the blessing of Almighty God, through the prayers of the Theotokos, descend upon our people—in the name of the Father, Son and Holy Spirit. Amen.

                                    † SVIATOSLAV

Given in Kyiv

at the Patriarchal Sobor of the Resurrection of Christ

20 March 2014.

            All pastors are instructed to read this letter to the faithful after each Divine Liturgy on Sunday, 30 March 2014.


Аркуш 1 із 3-х
Вих. ВА 14/166
з нагоди відновлення
Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво!
Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось:
бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися
(Молебний канон Пресвятій Богородиці).

Дорогі в Христі!

У дні, коли наш народ і наша Батьківщина знову переживають великі випробування, пов’язані з окупацією частини нашої землі, наші серця наповнені тривогою за майбутнє, непевністю і страхом.

Посеред цих обставин сам Господь посилає нам знак надії, подібно як Він зробив це в далекі часи старозавітному цареві Ахазові… Єрусалим перебував під смертельною загрозою з боку агресивних сусідів, а його правитель, цар Ахаз, розпачливо шукав підтримки в тогочасних світових потугах. Почуття царя і його підвладних натхненний автор передає дуже промовисто, зазначаючи, що «серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру» (Іс. 7, 2). Господь послав до царя Ахаза пророка Ісаю, щоб заспокоїти його та закликати до цілковитого уповання на Бога. А що цар і надалі сумнівався і хитався, Бог вклав в уста свого пророка такі слова-обітницю: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Прообраз Богородичного Покрову став знаком особистого і всесильного захисту Бога його людей. Відтак Всевишній запросив свій народ і його правителів не покладати надмірних сподівань на сильних цього світу, а повністю віддатися в Його могутні руки, навертаючись до Його закону: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї − ваша сила» (Іс. 30, 15).

У нашій великопісній мандрівці Господь Бог посилає нам своє слово, закликаючи до щирого навернення, до внутрішньої переміни, а як запоруку свого благословення на цій дорозі, дає нам знак – Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.

Господь в усі часи приходив на допомогу своєму народові, а знаком перемоги і надії завжди була ця сповіщена пророком Ісаєю дівиця – Пречиста Діва Марія. На сторінках Святого Письма Богородиця присутня від першого трагічного моменту в історії людства, коли після гріхопадіння Творець заповідає поразку змія-чоловіковбивці від потомства жінки, яке зітре йому голову (пор. Бут. 3, 14−15). А в останній книзі Священного Писання, Одкровенні св. Івана Богослова, натхненний  автор бачить у пророчому видінні велике знамення на небі: «Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (12, 1). Червоний дракон, що переслідуватиме цю благословенну жінку смертоносним потоком вод, які виходитимуть з його уст, не зможе подолати її. Навпаки, силою архистратига Михаїла він сам буде повержений на землю та назавжди буде зруйнована його влада над людським родом (пор. Одкр. 12, 7−17).

Утім, Пречиста Богородиця супроводжує людський рід не тільки в тій історії, яка записана у священних книгах. Вона перебуває зі своїми дітьми завжди і всюди, в усі часи і посеред будь-яких обставин. Чимало місць на нашій земній кулі Пресвята Богородиця позначила своєю особливою присутністю, завдяки чому всі ці місця стали для багатьох людей, а навіть цілих народів знаком порятунку і спасіння. Як тут не згадати близькі й дорогі серцю кожного християнина місця Святої Землі – Назарет, Вифлеєм, Аїн-Карім, Єрусалим, які донині притягують до себе сотні тисяч паломників з усього світу? Як не згадати Люрд у Франції, Лоретто в Італії, Апаресіду в Бразилії, Гваделупу в Мексиці, Маріацелль в Австрії, Ченстохову в Польщі, Маріаповч в Угорщині, Литманову в Словаччині? Як не згадати маленьке португальське село Фатіма, де Пречиста Богоматір на початку далекого 1917 року з’явилася трьом малим пастушкам і закликала молитися за Росію, щоб не допустити поширення у світі загрозливого і нищівного безбожництва, яке принесе стільком народам безмірні страждання та випробування? Як не згадати Унів і Почаїв, Зарваницю і Гошів, які стали знаком опіки Пресвятої Богородиці над нашою землею впродовж її бурхливої історії? Як, урешті, не згадати Грушів і той переломний момент у житті нашої Церкви й країни, коли рівно рік після Чорнобильської аварії Господь дав нам знак із неба, визволяючи нас від страху і пробуджуючи нас до нового життя в оновленій своїй країні. Ми тоді ще не знали, чим закінчаться наші змагання, але відчували велику надію і впевненість, бо з нами була вона – Пресвята Богородиця, і через неї з нами був Господь – Владика неба і землі.

Пресвята Богородиця є поруч із нами в особливий спосіб у Літургії. Вона єднається з нами в безнастанному прославленні Всевишнього, а водночас, як любляча Мати, постійно заступається за нас перед Господом. Свята Церква виражає цю свою віру в безнастанне молитовне посередництво Пречистої Богоматері словами відомої церковної молитви: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих за нас молиться Богові. Ангели з архиєреями покланяються, апостоли з пророками ликують. Бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога». Ці слова, взяті з кондака свята Покрови Богородиці, приносять нам утіху в скорботах, дають силу у випробуваннях, звіщають надію в терпіннях, бо знаємо, що те «днесь» виражає не якесь далеке і чуже минуле, а стосується нашого сьогодення – з його загрозами і тривогами. Вона, за словами великого патріарха Йосифа, є «нерушимим знаком нашої сили і нашої надії на перемогу». А це тому, що «Пресвята Богородиця, під якої чесним і чудесним Покровом всі ми, як діти під охороною Матері, перебуваємо і в бідах та нуждах наших під її Покров прибігаємо, була і є цим непорушним пристанищем, знаменом і запорукою єдности нашої української християнської родини».

Зважаючи на нові історичні обставини, бажаю скерувати ваші духовні очі до Богородиці і у відповідь на її люблячу й турботливу присутність у нашому житті віддати всіх вас під її материнську опіку. Свого часу під Покров Пречистої Діви Марії посвятив народ Русі-України благовірний князь Ярослав Мудрий. Відновив цю посвяту в Зарваниці 1995 року світлої пам’яті Мирослав Іван кардинал Любачівський.

Продовжуючи служіння моїх великих попередників на Києво-Галицькому престолі, знову прагну в сопричасті з усією нашою Церквою в Україні і на поселеннях відновити Акт посвяти українського народу під її всемогутній Покров. Цим актом урочисто визнаємо Божу опіку над нами, виявляємо нашу любов до Пресвятої Богородиці, готовність сповнити все, що заповідав нам її Син і наш Господь Ісус Христос, та бажання служити Богові й рідному народові лише у світлі Божого закону. Нехай конкретним виявом нашого прагнення втілити в життя цю посвяту стане молитва до Пречистої Богоматері, яку ми будемо практикувати особисто і спільнотно, випрошуючи в Господа за посередництвом Богородиці благословення для нашого багатостраждального народу. Цією молитвою може бути Параклис, Молебень, Акафіст, молитва на вервиці чи інша побожна практика, яку здійснюватимемо щодня на честь нашої Небесної Цариці і Заступниці, вкладаючи в її материнське серце всі наші надії та сподівання на повне відродження і утвердження в Христовій істині нашого народу.

Доручаю священнослужителям здійснити урочистий Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці 6 квітня цього року, у неділю, після кожної Служби Божої в усіх храмах нашої Церкви. Літургійний чин посвяти та деякі практичні вказівки додаються до цього Послання. До цієї урочистої події прошу всіх належно підготуватися, приступивши до святих таїнств Сповіді та Причастя та чинячи діла милосердя й покути.

Запрошую і закликаю всіх єпископів, священиків, ченців і черниць та мирян нашої Церкви тривати в довір’ї та молитві до Пресвятої Богородиці, щоб під її Покровом завжди бережені ми після трудів і подвигів Великого посту досягли світлого Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа й стали свідками та співучасниками відновлення нашої улюбленої Батьківщини.

Нехай зійде на наш народ – за молитвами Богородиці – благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь.


Дано в Києві,
при  Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
20 березня 2014 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної  Божественної Літургії у неділю, 30 березня цього року.