Нововисвячений отець Петро Йосиф Пічко розпочинає священниче служіння

Отець Петро Йосиф Пічко — нововисвячений священник Української Католицької Єпархії Едмонтона. Він народився і виріс в околицях Едмонтона в родині Мюррея та Еді Пічків. Петро є наймолодшим із трьох дітей і має двох старших сестер — Меґан та Джессіку.

Отець Петро з вдячністю згадує любов і підтримку своїх батьків, сестер, покійних дідусів і бабусь, інших родичів, друзів та доброчинців. Саме вони супроводжували його на дорозі до священничого служіння.

Батьки виховали Петра та його сестер в українській католицькій вірі. Щонеділі та у свята вони брали участь у Божественній Літургії в парафії Святого Василія Великого. Катехизу навчали сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, а Святі Таїнства Хрещення, Миропомазання, Урочистого Святого Причастя та Сповіді він прийняв завдяки служінню отців Чину Святого Василія Великого.

Віра не обмежувалася лише храмом. У домі Пічків панувала христоцентрична атмосфера: на стінах були святі ікони та релігійні образи, родина молилася перед кожною трапезою, разом молила вервицю, а також молилася перед школою та перед сном.

«Коли я подорослішав, “нав’язані” молитва і церковне життя стали тим, чого я по-справжньому захотів і чим почав радіти», — ділиться отець Петро. — «У певному сенсі я прийняв віру у своє серце і був зворушений дивовижною величчю Бога та Його творіння».

Згодом він почав більше молитися з власного бажання, слухати духовну музику, відвідувати Євхаристійну адорацію, молитися Ісусовою молитвою та іншими молитвами й роздумами. Отець Петро визнає, що ще не досяг святості, проте саме в дитинстві та молоді роки були посіяні зерна духовного зростання.

Розпізнавання покликання

Під час навчання в коледжі отець Петро дедалі глибше замислювався над власною дорогою в житті та над тим, до чого його кличе Бог. Після завершення коледжу він кілька років працював бухгалтерським клерком, а згодом зробив крок віри, розпочавши шлях розпізнавання покликання до служіння в Христовій Церкві.

Він відчував дедалі сильніше прагнення до церковного служіння. Це покликання не виникло лише після закінчення навчання чи початку роботи, але особливо виразно далося взнаки після років, коли він намагався його приглушити.

Упродовж своїх двадцятих і на початку тридцятих років Петро проходив різні етапи розпізнавання: перебував у Василіянському Чині як брат, розпізнавав покликання в бенедиктинському монастирі та працював у церковному офісі. Кожен із цих досвідів приносив певний мир і сенс, але він відчував, що ще не досяг того місця, до якого його веде Господь.

Зрештою, його шлях привів до Семінарії Святого Духа. Після навчання та року пасторальної практики він прийняв дияконські свячення, готуючись до священничого служіння.

Після цього отець Петро протягом року служив дияконом у катедральному соборі Святого Йосафата. Цей час ще більше підготував його до священничого служіння та поглибив його прагнення служити Богові й людям.

Священничі свячення

15 серпня 2026 року отець Петро Йосиф Пічко прийняв священничі свячення з рук владики Давида Мотюка.

Роздумуючи над цим днем, отець Петро зазначає, що свячення стали водночас завершенням довгої дороги та початком нового етапу життя.

«Уся дорога мого життя привела мене до цього священничого служіння, — говорить він. — Але в певному сенсі свячення не були кінцем, а лише початком іншої дороги життя, іншого способу існування».

Хоча отець Петро є священником лише короткий час, він уже відчуває велику вдячність за численні благословення та новий досвід служіння. Він усвідомлює, що попереду ще багато навчання і багато можливостей служити Господеві та Його народові.

Особливо важливою для нього є молитва зі священничих свячень, у якій проситься, щоб Господь доповнив те, чого бракує кандидатові.

«У мені, як у знарядді Його благодаті, безумовно, багато чого бракувало і бракує, — ділиться отець Петро. — Проте я знаю, що Бог уже перемінював і надалі перемінюватиме мене та моє життя».

Покликання кожного

Отець Петро вірить, що кожна людина має своє покликання і своє призначення, дане Богом. Передусім усі ми покликані до святості.

«Те, як ми живемо своїм покликанням, є прекрасною взаємодією між Божим покликом і благодаттю та нашою власною волею і свободою, — зазначає він. — Ми можемо і повинні обрати життя для Бога; воно не буде нам нав’язане».

Розпочинаючи своє священниче служіння, отець Петро молиться про благодать залишатися відкритим на Божу волю та йти туди, куди Господь його провадитиме. Він також заохочує кожного відкриватися на покликання й дорогу, яку Бог приготував для нього.

«Мої молитви — це молитви подяки Богові за всі дари, якими Він мене обдарував, — каже отець Петро. — Я можу лише сподіватися і намагатися залишатися відкритим на те, чого Він від мене бажає, і на те, куди Він мене веде».

Українська Католицька Єпархія Едмонтона з великою радістю вітає отця Петра Йосифа Пічка зі священничими свяченнями. Молимося за нього та бажаємо щедрих Божих благословень на початку нового етапу служіння Богові та Його народові. Нехай Господь зміцнює отця Петра у священничому служінні, а його покликання приносить рясні плоди для Церкви.