«Міст Надії» відзначив 25 років служіння дітям в Україні

Понад 120 учасників зібралися 9 жовтня в парафії святого Володимира в Едмонтоні, щоб відзначити 25-річчя «Мосту Надії» — благодійного служіння, яке діє під опікою Української Католицької Єпархії Едмонтона.

Святкування розпочалося Божественною Літургією за участю владики Давида Мотюка, Єпарха Едмонтонського, та духовенства. Після Літургії священники, сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, волонтери, жертводавці, родини та багаторічні прихильники зібралися, щоб відзначити чверть століття служіння вразливим дітям і родинам в Україні.

Особливою гостею святкування була сестра Ірина Хомин, ССНДМ, яка приїхала з України. Сестра Ірина є членкинею Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та адміністраторкою «Мосту Надії» в Україні. Вона координує служіння сестер у 13 осередках, де вони допомагають дітям у дитячих будинках, а також дітям і родинам, які переживають складні життєві обставини.

Міст між Едмонтоном та Україною

25 років тому Люба Ковальчук започаткувала «Міст Надії» з простою метою — створити міст між Українською Католицькою Єпархією Едмонтона та Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії в Україні, щоб допомагати сиротам і дітям із малозабезпечених родин.

Це служіння розпочалося завдяки щедрості Алекса Вернера. Алекс ніколи не був одружений і не мав власних дітей, але часто згадував своє дитинство в українському місті Угнів під час Другої світової війни. Наприкінці життя він вирішив залишити половину свого майна для допомоги сиротам і бідним дітям в Україні через Українську Католицьку Єпархію Едмонтона, призначивши Любу виконавицею свого заповіту.

Під час однієї зі своїх поїздок в Україну Люба відвідала головний дім Сестер Служебниць у Львові. Там вона побачила двох маленьких дівчаток, які стояли з мисочками в руках і просили в сестер супу. Люба не могла забути цих дітей.

«Дорогою додому в літаку я почала думати, що ми можемо зробити», — згадувала Люба у своїй промові з нагоди 25-річчя.

Так, завдяки щедрості однієї людини та відданості багатьох волонтерів, народився «Міст Надії».

Чотири програми допомоги дітям і молоді

«Міст Надії» розпочав свою діяльність із чотирьох основних програм: Програми спонсорства, подарункових коробок до Святого Миколая, літніх таборів і Дому Надії.

Програма спонсорства

Програма спонсорства розпочалася в селах і містах, де служили Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. З роками «Міст Надії» розширив свою діяльність до 14 осередків в Україні, зокрема в Одесі, Дніпрі та Запоріжжі.

Понад 3 000 дітей взяли участь у Програмі спонсорства, а спонсори пожертвували й передали сестрам в Україні понад 1 мільйон доларів.

Ця програма принесла також несподівані духовні плоди. Двоє колишніх учасників стали священниками, а дві колишні учасниці — сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії.

Для багатьох дітей ця допомога означала не лише одяг, харчі, шкільне приладдя чи інші необхідні речі. Вона означала, що хтось їх пам’ятає і дбає про них.

«Іноді надія починається з простого знання, що хтось тебе пам’ятає», — сказала Люба.

Подарункові коробки до Святого Миколая

Програма подарункових коробок до Святого Миколая розпочалася з ініціативи пані Віри Осушт, яка організувала волонтерів для підготовки та пакування подарунків для дітей.

Перші коробки були надіслані до таких закладів:

• Державний дитячий будинок у Червонограді — 240 дітей віком від 5 до 17 років
• Львівський дитячий будинок № 1 — 120 дітей віком від 3 до 8 років
• Заліщицька школа-інтернат — 140 дітей віком від 3 до 8 років
• Надвірнянська школа-інтернат — 220 дітей віком від 5 до 17 років
• Перегінська школа-інтернат — 140 дітей з особливими потребами
• Надвірнянський заклад «Малятко» — 90 дітей від народження до 5 років

Подарункові коробки також роздавали дітям, які жили на вулицях Львова, та дітям, пов’язаним з осередками «Мосту Надії».

Під час одного з відвідувань дитячого будинку в Червонограді хлопчик, учень другого класу, розповів Любі, що досі зберігає свою подарункову коробку, хоча вже був травень. Він заховав її під ліжком і беріг кілька цукерок усередині.

Ця коробка була однією з небагатьох речей, які дитина могла назвати власними.

За роки діяльності програми було надіслано понад 70 000 подарункових коробок. Якщо середня вартість однієї коробки становила приблизно 50 доларів, загальна вартість подарунків і допомоги дітям перевищила 3 мільйони доларів.

Літні табори

«Міст Надії» також допомагав дітям брати участь у літніх таборах. У перші роки волонтери з Канади надсилали спальні мішки, намети, пластикові тарілки, миски та інше необхідне спорядження, щоб діти могли відпочивати просто неба й пережити радість звичайного дитинства.

Для багатьох із них літній табір був єдиною канікулярною поїздкою протягом року.

Люба згадала одну поїздку, під час якої сестра Арсенія повезла 20 дітей зі свого осередку «Мосту Надії» до Києва. Вони їхали потягом із великою каструлею супу, спали на підлозі в підвальному приміщенні церкви, самі готували собі бутерброди та відвідали святі місця столиці.

Ця поїздка вимагала мужності й великої відданості, але багато дітей пам’ятали її ще довгі роки.

За оцінкою Люби, протягом усієї історії програми на підтримку літніх таборів було витрачено понад 150 000 доларів. Сьогодні відправлення однієї дитини до духовного літнього табору коштує приблизно 250 доларів.

Дім Надії

Дім Надії був створений для молодих жінок, які у 17 років залишали дитячі будинки без житла та з обмеженими можливостями продовжити освіту.

Люба змогла придбати старий будинок, який колись належав дядькові Алекса Вернера. Завдяки позиці від Української Католицької Єпархії Едмонтона будівлю було перетворено на постійний дім для молодих жінок.

Повністю облаштована триповерхова будівля, разом із огорожею та благоустроєм території, коштувала приблизно 800 000 канадських доларів. Позику, надану Єпархією, було повернено три роки тому.

Сьогодні Дім Надії є домом для 23 молодих жінок і трьох сестер ССНДМ, які опікуються ними та підтримують їх.

Спадщина, виміряна врятованими життями

У своїй промові з нагоди 25-річчя Люба поділилася такими підсумками діяльності «Мосту Надії»:

• понад 3 000 дітей взяли участь у Програмі спонсорства;
• понад 1 мільйон доларів було передано в Україну через спонсорську підтримку дітей;
• понад 70 000 подарункових коробок було надіслано дітям;
• вартість подарунків у коробках перевищила 3 мільйони доларів;
• понад 150 000 доларів було спрямовано на літні табори для дітей;
• Дім Надії забезпечує житлом 23 молодих жінок і трьох сестер ССНДМ;
• будівництво та облаштування Дому Надії коштувало приблизно 800 000 канадських доларів;
• загалом через програми «Мосту Надії» під опікою Української Католицької Єпархії Едмонтона дітям в Україні було пожертвувано понад 5 мільйонів доларів.

Ці цифри є важливими, але Люба наголосила, що справжній вплив «Мосту Надії» неможливо виміряти лише грошима.

Його можна виміряти дітьми, які знали, що про них хтось дбає; молодими жінками, які отримали безпечний дім; дітьми, які вперше побували в літньому таборі; а також колишніми учасниками програми, які стали священниками, сестрами, фахівцями та активними членами українського суспільства.

Подяка за спільне служіння

Люба висловила глибоку вдячність волонтерам, родинам, організаціям і всім прихильникам, завдяки яким це служіння стало можливим.

Вона згадала Алекса Вернера, Гелен Філіпович, Джоан Ласкоскі, Джона Мандрусяка, Френка Алоре та інших людей, які допомагали будувати цю місію і вже відійшли у вічність.

Люба також подякувала своїй родині, зокрема Влодкові та Даніель, Андрієві, Ванді, Крістіні, Ларисі, Максиму, Зоряні та Вікторії; своїй сестрі Славіці та її чоловікові Владу; а також Мар’яні Дублянко, яка сьогодні разом із Даніель Ковальчук координує спонсорську програму.

Окрему подяку вона висловила Ірен О’Браєн за підтримку вебсайту «Мосту Надії» та графічний дизайн, а також Ванді й Вікторії Ковальчук за організацію та відправлення подарункових коробок.

Люба також подякувала сестрам ССНДМ у Канаді, Єпархіальному проводу Ліги українських католицьких жінок Канади та її членкиням, Українському Католицькому Братству Канади, Канадському товариству українців колишньої Югославії, Жіночій організації Української Національної Федерації, Лицарям Колумба та Товариству владики Будки.

Особливу вдячність вона висловила владиці Давиду за його поради, підтримку та фінансування ікони «Мосту Надії» — святої Софії та її дочок. Вона також подякувала владиці за участь у паломництві до Зарваниці з нагоди 25-річчя «Мосту Надії», де вони зустрілися з дітьми, пов’язаними з програмою.

Продовжуючи будувати міст

Протягом 25 років «Міст Надії» поєднував українську католицьку спільноту Альберти з дітьми, родинами та молодими жінками в Україні.

Потреби змінювалися з часом. Бідність, переміщення та обмежені можливості й надалі впливають на життя дітей і родин, а повномасштабна війна Росії додала до їхньої щоденної реальності страх, нестабільність і травму.

Служіння «Мосту Надії» продовжується, надаючи практичну, емоційну та духовну підтримку завдяки праці сестер, відданості канадських волонтерів і щедрості жертводавців.

«Міст Надії ніколи не був працею лише однієї людини, — сказала Люба. — Це завжди була праця всіх нас».

Дивлячись у майбутнє, служіння прагне, щоб діти та молоді люди, які отримали підтримку, понесли цю щедрість далі — у наступні покоління.

Протягом 25 років «Міст Надії» ніс співчуття, віру, гідність і надію через відстань між Канадою та Україною. Нехай цей міст і надалі служить дітям і родинам багато років.