Св. мч. Арети і тих, що з ним

Тропар (г. 2): Апо́столи, му́ченики і проро́ки,* святи́телі, преподо́бні і пра́ведні,* що до́бре по́двиг зверши́ли і ві́ру зберегли́,* ма́ючи сміли́вість до Спа́са,* за нас Його́ як благо́го молі́ть, мо́лимося, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Другий, за померлих (г. 2): Пом’яни́, Го́споди, як благи́й слуг Твої́х* і все, чим у житті́ нагріши́ли, прости́,* бо ніхто́ не є безгрі́шний, ті́льки Ти, що мо́жеш і переста́вленим да́ти упокі́й.

Сла́ва: Кондак (г. 8): Зі святи́ми упоко́й, Хри́сте,* ду́ші слуг Твої́х,* де нема́є бо́лю, ні печа́лі,* ні зітха́ння,* але життя́ безконе́чне.

І ни́ні: Мученикам (г. 8): Як первопло́ди приро́ди насади́телеві творíння* Вселе́нна прино́сить Тобí, Го́споди,* богоно́сних му́чеників;* їх молитва́ми в ми́рі глибо́кому* Це́ркву Твою́, грома́ду Твою́,* Богоро́диці ра́ди збережи́,* Многомилости́вий.

Прокімен (г. 8): Веселі́ться в Го́споді і ра́дуйтеся, пра́ведні (Пс. 31,11).

Стих: Блаже́нні, яким про́щено беззако́ння і яки́м гріхи́ покри́то (Пс. 31,1).

І за померлих (г. 6): Ду́ші ї́хні у блаже́нстві перебува́тимуть (Пс. 24,13).

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 178 зач.; 5, 1-10.

1. Браття, знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадеться, маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. 2. Тому в цьому й стогнемо, бажаючи надягнути поверх нього наше небесне житло, 3. якщо будемо ще вдягнені, а не нагі. 4. Доки ми в цім наметі, стогнемо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям. 5. Бог же, що сотворив нас, власне, для цього, дав нам завдаток Духа.

6. Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки живемо в тілі, ми далеко від Господа, 7. бо вірою ходимо, а не видінням: 8. ми сміливі й воліємо вийти з тіла, щоб жити з Господом. 9. Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. 10. Всім бо нам треба явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добро, чи зло.

Алилуя (г. 4): Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь почу́в їх, і від усі́х скорбо́т ї́хніх ви́зволив їх (Пс. 33,18).

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, і від усі́х них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).

Стих: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5).

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 29 зач. 7, 1-10.

1. Одного разу ввійшов Ісус у Капернаум. 2. А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. 3. Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і врятував слугу його. 4. Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи:

5. – Він достойний, щоб ти йому зробив це: любить бо народ наш і збудував нам синагогу.

6. І пішов Ісус з ними. Та як він уже був недалеко від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати:

– Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти увійшов під мою крівлю. 7. Тому я не насмілився йти до тебе, але скажи лиш слово, і слуга мій видужає. 8. Бо й я чоловік, що стою під. владою, маю вояків під собою і кажу одному: іди, і той іде; іншому: ходи, і той приходить; і слузі моєму: зроби це, і той робить.

9. Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним:

– Кажу вам, що й в Ізраїлі я не найшов такої віри.

10. І коли послані вернулися додому, найшли слугу здоровим.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить по́хвала (Пс. 32,1).

Другий: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.