Неділя 21-ша по Зісланні Святого Духа. Св. ап. і єв. Луки

Тропар воскресний (г. 4): Сві́тлую воскресі́ння про́повідь від а́нгела взна́вши* і пра́дідне осу́дження відки́нувши,* Госпо́дні учени́ці, хва́лячись, апо́столам мо́вили:* Повали́лася смерть, воскре́с Христо́с Бог,* дару́ючи сві́тові вели́ку ми́лість.

Тропар апостола (г. 5): Апо́стольських дія́нь опові́сника і єва́нгелія Христо́вого сві́тлого списа́теля,* Луку́ пресла́вного, неописа́нного в Христо́вій Це́ркві,* пісня́ми свяще́нними свято́го апо́стола похвалі́м як лі́каря,* що зціля́є лю́дські не́мочі, приро́дні неду́ги і душе́вні я́зі,* і того́, що мо́литься непереста́нно за ду́ші на́ші.

Кондак воскресний (г. 4): Спас і Визволи́тель мій* із гро́бу як Бог* воскреси́в від око́в земноро́джених* і врата́ а́дові сокруши́в,* і як Влади́ка* воскре́с тридне́вний.

Сла́ва: Кондак апостола (г. 2): Правди́вого благоче́стя пропові́дника і несказа́нних та́їн прові́сника,* звізду́ церко́вну, Луку́ божестве́нного, звелича́ймо,* бо Сло́во ви́брало його́ з му́дрим Павло́м, учи́телем наро́дів,* – єди́н, що зна́є та́йни се́рця.

І ни́ні: Богородичний (г. 2): В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамі́нне упова́ння* гріб і умертві́ння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу присноді́вственну.

Прокімен (г. 4): Які́ вели́чні діла́ Твої́, Го́споди, все прему́дрістю сотвори́в Ти. (Пс. 103,24)

Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́чний. (Пс. 103,1)

Прокімен (г. 8): На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної - глаго́ли їх. (Пс. 18,5)

Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творі́ння ж рук Його́ сповіща́є твердь. (Пс. 18,2)

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Ряд.: Гал. 203 зач.; 2, 16-20.

16. Браття, довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа, ми увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону, бо ділами закону не оправдається ніхто. 17. Коли, отже, шукаючи оправдання у Христі, показалося, що й ми самі грішники, невже тоді Христос – служитель гріха? Не бути цьому! 18. Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, я сам себе визнаю переступником. 19. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я з Христом розп'ятий. 20. Живу вже не я, а живе у мені Христос. А що живу тепер у тілі то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.

До Колосян послання святого апостола Павла читáння.

Ап.: Кол. 260 зач.; 4, 5-9; 14; 18.

5. Браття, поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи час. 6. Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, щоб ви знали, як маєте кожному відповісти.

7. Щодо мене, вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний помічник і сослужитель у Господі. 8. Власне, тому я його до вас вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, 9. разом з Онисимом, вірним та любим братом, який з-між вас. Вони скажуть вам про все, що тут діється.

14. Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас.

18. Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам'ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами.

Алилуя (г. 4): Натягни́ лук, і тріюмфу́й, і царю́й, і́стини ра́ди, і ла́гідности, і справедли́вости. (Пс.44,5)

Стих: Возлюби́в Ти справедли́вість і возненави́дів Ти беззако́ння. (Пс. 44,8)

Алилуя (г. 1): Іспові́дять небеса́ чуда́ Твої́, Го́споди, і і́стину Твою́ - в собо́рі святи́х. (Пс. 88,6)

Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х. (Пс. 88,8)

Від Луки святого Євангелія читáння.

Ряд.: Лк. 35 зач. 8, 5-15.

Сказав Господь притчу оцю:

5. Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. 6. Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. 7. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. 8. Нарешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, вродило сторицею.

Кажучи це, Ісус голосно мовив:

– Хто має вуха слухати, хай слухає.

9. Учні його спитали, що значить ця притча. Він сказав їм:

10. – Вам дано розуміти тайни царства Божого, іншим же у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.

11. Ось що значить ця притча. Зерно – це слово Боже. 12. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їх серця слово, щоб вони не увірували й не спаслися. 13. Ті ж, що на камені, це тії, що слухають і з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують до часу й під час спокуси відпадають. 14. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх заглушають, і вони не дають плоду. 15. Нарешті, те, що на добрій землі, це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем слово, держать його і дають плід у терпінні.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Ап.: Лк. 51 зач. 10, 16-21.

Сказав Господь своїм учням:

16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.

17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:

– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.

18. Він сказав їм:

– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.

21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:

– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.

Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх. (Пс. 148,1)

Другий: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної - глаго́ли їх. (Пс. 18,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я