Св. прор. Осії. Св. прпмч. Андрія Критського

Тропар (г. 2): Апо́столи, му́ченики і проро́ки,* святи́телі, преподо́бні і пра́ведні,* що до́бре по́двиг зверши́ли і ві́ру зберегли́,* ма́ючи сміли́вість до Спа́са,* за нас Його́ як благо́го молі́ть, мо́лимося, щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Другий, за померлих (г. 2): Пом’яни́, Го́споди, як благи́й слуг Твої́х* і все, чим у житті́ нагріши́ли, прости́,* бо ніхто́ не є безгрі́шний, ті́льки Ти, що мо́жеш і переста́вленим да́ти упокі́й.

Сла́ва: Кондак (г. 8): Зі святи́ми упоко́й, Хри́сте,* ду́ші слуг Твої́х,* де нема́є бо́лю, ні печа́лі,* ні зітха́ння,* але життя́ безконе́чне.

І ни́ні: Мученикам (г. 8): Як первопло́ди приро́ди насади́телеві творíння* Вселе́нна прино́сить Тобí, Го́споди,* богоно́сних му́чеників;* їх молитва́ми в ми́рі глибо́кому* Це́ркву Твою́, грома́ду Твою́,* Богоро́диці ра́ди збережи́,* Многомилости́вий.

Прокімен (г. 8): Веселі́ться в Го́споді і ра́дуйтеся, пра́ведні (Пс. 31,11).

Стих: Блаже́нні, яким про́щено беззако́ння і яки́м гріхи́ покри́то (Пс. 31,1).

І за померлих (г. 6): Ду́ші ї́хні у блаже́нстві перебува́тимуть (Пс. 24,13).

До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.

2 Кор. 174 зач.; 3, 12-18.

12. Браття, маючи таку надію, ми повні сміливости, 13. не як Мойсей, що на лице клав собі покривало, щоб сини Ізраїля не бачили, як той блиск зникав; 14. але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, те саме покривало зостається невідкритим, Христос бо його усуває. 15. І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покривало на їх серці. 16. Та коли вернуться до Господа, покривало впаде. 17. Господь же – дух, і де Господній дух – там воля. 18. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим лицем віддзеркалюємо Господню славу і переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господа, що є Дух.

Алилуя (г. 4): Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь почу́в їх, і від усі́х скорбо́т ї́хніх ви́зволив їх (Пс. 33,18).

Стих: Бага́то скорбо́т у пра́ведних, і від усі́х них ви́зволить їх Госпо́дь (Пс. 33,20).

Стих: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5).

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 22 зач. 6, 1-10.

1. Одного разу, коли Ісус у суботу проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски і, розтерши їх руками, їли. 2. Деякі з фарисеїв їм сказали:

– Чому ви робите, чого не годиться робити в суботу?

3. Ісус відповів їм:

– Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і дав тим, що були з ним, – хліби, яких не дозволено їсти, хіба що самим священикам?

5. Далі сказав їм:

– Син чоловічий – владика і суботи.

6. Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою. 7. Книжники та фарисеї стали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб найти яке оскарження на нього. 8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, що мав суху руку:

– Встань і вийди на середину!

Підвівся той і став. 9. Тоді Ісус до них промовив:

– Питаю вас: чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя чи погубити?

10. І, глянувши кругом на всіх, сказав до нього:

– Простягни руку!

Той зробив так, і його рука стала здорова, як і друга.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить по́хвала (Пс. 32,1).

Другий: Блаже́нні, яких ви́брав і прийня́в Ти, Го́споди, і па́м’ять їх з ро́ду в рід (Пс. 64,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.