Свв. мчч. Прова, Тараха й Андроніка. Прп. Косми Святоградця, єп. Маюмського і творця канонів. Пам’ять св. Мартина Милостивого, єп. Турського

Тропар (г. 4): Небе́сних во́їнств архистрати́ги,* мо́лимо вас за́вжди ми, недосто́йні,* щоб ви ва́шими молитва́ми огороди́ли нас* покро́вом крил духо́вної ва́шої сла́ви,* охороня́ючи нас, що уси́льно припада́ємо і кли́чемо:* Від бід ви́звольте нас* як очі́льники ви́шніх сил.

Сла́ва: Кондак (г. 2): Архистрати́ги Бо́жі, служи́телі божестве́нної сла́ви,* а́нгелів очі́льники і люде́й наста́вники,* кори́сного нам просі́ть і вели́кої ми́лости* як безтіле́сних архистрати́ги.

І ни́ні: Богородичний (г. 2): В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамі́нне упова́ння* гріб і умертві́ння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу присноді́вственну.

Прокімен (г. 4): Ти тво́риш а́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми – по́лум’я вогню́ (Пс. 103,4).

Стих: Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; Го́споди, Бо́же мій, Ти ду́же вели́чний (Пс. 103,1).

До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.

Флп. 248 зач.; 4, 10-23.

10. Браття, я зрадів у Господі, що ваші піклування про мене знову нарешті ожили; ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11. Кажу це не тому, що терплю злидні; бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12. Знаю, що то бути вбогим, знаю бути і в достатках: в усьому і в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13. Все можу в тому, хто мене укріпляє. 14. Та все ж таки ви зробили добре, що взяли участь у моїх стражданнях. 15. І ви, филип'яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в моїх видатках і прибутках, 16. бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17. Не щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18. Я одержав усе і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню: пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19. Тому мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20. А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.

21. Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22. Вітають вас усі святі, особливо ж із цісарського дому.

23. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим. Амінь.

Алилуя (г. 5): Хвалі́те Го́спода, всі а́нгели Його́, хвалі́те його́, всі си́ли Його́ (Пс. 148,2).

Стих: Бо Він сказа́в – і поста́ло, Він повелі́в – і створи́лося (Пс. 148,5).

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 33 зач. 7, 36-50.

36. В той час просив Ісуса один з фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. 37. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову плящинку, повну пахощів, 38. і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми його ноги, волоссям своєї голови обтирати і цілувати ноги й мастити їх пахощами. 39. Побачивши те фарисей, що запросив його, міркував собі, кажучи: якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це грішниця!

40. Тоді Ісус заговорив до нього:

– Симоне, маю тобі щось сказати.

Той відповів:

– Кажи, учителю.

41. – Двоє довжників було в одного позичайла; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42. А що вони не мали звідки віддати, він подарував обом. Котрий, отже, з них більше буде його любити?

43. Озвався Симон і каже:

– Гадаю, той, якому подарував більше.

Ісус сказав до нього:

– Судив єси добре.

44. І, обернувшися до жінки, промовив до Симона:

– Бачиш цю жінку?

Прибув я у дім твій, і ти не дав мені води на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

45. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

46. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

47. Тому кажу тобі, прощаються їй численні її гріхи, бо вона полюбила багато. Кому ж мало прощається, той мало любить.

48. Потім сказав до жінки:

– Прощаються тобі гріхи твої.

49. І почали ті, що з ним сиділи за столом, говорити між собою:

– Хто це такий, що й гріхи відпускає?

50. До жінки ж промовив:

– Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.

Причасний: Ти тво́риш а́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми – по́лум’я вогню́ (Пс. 103,4). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.