Неділя 20-та, cвятих отців Сьомого Вселенського Собору. Св. ап. Филипа, одного із семи дияконів. Прп. Теофана Начертанного, єп. Нікейського і творця канонів

Тропар воскресний (г. 3): Хай веселя́ться небе́сні, хай ра́дуються земні́ї,* бо яви́в могу́тність руки́ Своє́ї Госпо́дь,* подола́в сме́ртю смерть, пе́рвенцем ме́ртвих став,* з безо́дні а́ду ви́зволив нас* і пода́в сві́тові вели́ку ми́лість.

Тропар отцям (г. 8): Препросла́влений Ти, Хри́сте Бо́же наш,* світи́ла на землі́ – отці́в на́ших оснува́в Ти* і ни́ми до і́стинної ві́ри всіх нас напра́вив Ти.* Багатомилосе́рдний, сла́ва Тобі́.

Кондак воскресний (г. 3): Воскре́с Ти днесь із гро́бу, Ще́дрий,* і нас ви́вів Ти із врат сме́ртних,* днесь Ада́м лику́є і ра́дується Є́ва,* а проро́ки ра́зом із патрія́рхами непереста́нно оспі́вують* божестве́нну могу́тність вла́ди Твоє́ї.

Сла́ва: Кондак отцям (г. 6): Ти – із Отця́ несказа́нно возсія́вший Син* – з жени́ роди́вся подві́йний єство́м.* Його́ ви́дячи, не відріка́ємося ви́ду зобра́ження,* але його́, благоче́сно написа́вши, ві́рно почита́ємо.* I ра́ди то́го Це́рква, де́ржачи і́стинну ві́ру,* цілу́є іко́ну вочолові́чення Христо́вого.

І ни́ні: Богородичний (г. 6): Засту́пнице христия́н непости́дна,* моли́твенице до Творця́ незамі́нна,* не погорди́ голоса́ми молі́нь грі́шників,* але́ ви́переди як блага́я з по́міччю нам, що ві́рно співа́ємо тобі́:* Поспіши́сь на моли́тву і ско́ро прийди́ на молі́ння,* заступа́ючи повсякча́с, Богоро́дице, тих, що почита́ють тебе́.

Прокімен (г. 3): Співа́йте Бо́гові на́шому, співа́йте; співа́йте Царе́ві на́шому, співа́йте (Пс. 46,7).

Стих: Усі́ наро́ди, заплещі́те руќами, воскли́кніть Бо́гові го́лосом ра́дости (Пс. 46,2).

Прокімен, пісня Отців (г. 4): Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших, і хва́льне, і прославле́не ім’я́ Твоє́ на ві́ки. (Дан. 3,26)

Стих: Бо пра́ведний єси в усьо́му, що створи́в Ти нам. (Дан. 3,27)

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Ряд.: Гал. 200 зач.; 1, 11-19.

11. Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; 12. бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа.

13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив 16. об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, 17. не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.

18. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. 19. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Отців: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.

7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м'ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров'ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Алилуя (г. 3): На Те́бе, Го́споди, я упова́в, хай не посоро́млюся пові́к (Пс. 30,2).

Стих: Стань мені́ Бо́гом-Оборо́нцем і до́мом пристано́вища на спасі́ння мені́ (Пс. 30,3).

I отцям (г. 1): Бог богі́в, Госпо́дь мо́вив, і призва́в зе́млю від схо́ду со́нця до за́ходу. (Пс. 49,1)

Стих: Збері́ть Йому́ преподо́бних Його́, що запові́дують заві́т Його́ в же́ртвах. (Пс. 49,5)

Від Луки святого Євангелія читáння.

Ряд.: Лк. 30 зач. 7, 11-16.

11. В той час пішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з ним ішли його учні й сила народу. 12. Коли вони наблизились до міської брами, аж ось виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. 13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї:

– Не плач.

14. І, приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав:

– Юначе, кажу тобі, встань!

15. І мертвий підвівся, і почав говорити. Він віддав його матері. 16. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога й говорили:

– Великий пророк устав між нами. Бог навідався до народу свого.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Отців: Ів. 56 зач. 17, 1-13.

1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:

– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.

9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.

Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх. (Пс. 148,1)

Другий: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́. (Пс. 32,1) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.