Прп. й ісп. Харитона Св. мц. Людмили і св. В’ячеслава, князя чеського Собору. прпп. отців Печерських, що споч. у бл. печерах. прп. Антонія Блаж. сщмч. Никити Будки, єп.
Polyeleos Feast.
Божественна Літургія
Тропар (г. 8): До джерела́ сліз твої́х пото́ки іспові́дання злучи́в ти* і ку́піль духо́вну вчини́в ти, Харито́не преподо́бний,* і в ній умива́єш прогрі́шення,* і чи́стими представля́єш Влади́ці Бо́гу всіх тих, що з ві́рою тво́рять па́м’ять твою́.* Тому́ моли́ Христа́ Бо́га,* щоб спасли́ся ду́ші на́ші.
Сла́ва: Кондак (г. 2): Насоло́дившись, богому́дрий, повзде́ржністю* і пло́ті твоє́ї пожа́дливість приборка́вши,* яви́вся ти як той, що вироста́є ві́рою,* і, як де́рево жи́зні посере́д ра́ю, процві́в ти,* Харито́не всеблаже́нний, свяще́нніший.
I ни́ні: Богородичний (г. 2): В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамі́нне упова́ння* гріб і умертві́ння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив Той,* Хто всели́вся в утро́бу присноді́вственну.
Прокімен (г. 7): Возхва́ляться преподо́бні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х. (Пс. 149,5)
Стих: Заспіва́йте Господе́ві пíсню нову́, похвала́ Його́ в Це́ркві преподо́бних. (Пс. 149,1)
До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Флп. 235 зач.; 1, 1-7.
1. Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що у Филиппах, з єпископами та дияконами: 2. благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
3. Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4. завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молячися, 5. за участь вашу в євангелію від першого дня й досі; 6. я певний, що хто почав у вас добре діло, завершить його до дня Христа Ісуса.
7. Воно й справедливо мені думати це про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах, чи то в обороні, чи то в утвердженні євангелія, берете участь у моїй благодаті.
До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
Ісп.: 2 Кор. 176 зач.; 4, 6-15.
6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.
7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Алилуя (г. 6): Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́. (Пс. 111,1)
Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́. (Пс. 111,2)
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ряд.: Лк. 16 зач. 4, 37-44.
37. В той час прийшов Ісус до дому Симона і рознеслася чутка про нього по всій тій країні. 38. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його попросили за неї. 39. Нахилившися над нею, він погрозив гарячці, і гарячка відійшла від неї; зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.
40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки й оздоровляв їх. 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали:
– Ти – Син Божий!
Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос.
42. Як настав день, він вийшов і пішов на самітне місце, і люди кинулись його шукати, і, найшовши, хотіли затримати його, не пустити від себе. 43. Він сказав їм:
– Я маю й іншим містам звіщати добру новину про царство Боже, бо на це я посланий.
44. І проповідував по синагогах у Юдеї.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ісп.: Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться. (Пс. 111,6–7) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Вечірня
Священник: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь.
Сла́ва Тобі́, Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини,* що всю́ди єси́ і все наповня́єш,* скарбни́це благ і життя́ пода́телю,* прийди́, і всели́ся в нас,* і очи́сти нас від уся́кої скве́рни,* і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (12 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прийді́те, поклоні́мся* царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся* Христо́ві, царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся і припаді́м* до само́го Го́спода Ісу́са Христа́ – царя́ і Бо́га на́шого.
Псалом 103
Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!
Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.
Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.
Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.
Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.
Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.
Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.
Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.
Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.
Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.
Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.
Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.
Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.
Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:
Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.
Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.
На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.
Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.
Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.
Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.
Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.
Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.
Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.
Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.
Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.
Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.
Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.
Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.
Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.
Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.
Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.
Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.
Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові: І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Під час 103-го псалма священник мовить перед св. дверми вечірні молитви.
Вечірні молитви
Велика єктенія
У мирі Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; Ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.]
Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Блажен муж
Блаже́н муж, – Алилу́я, – що за ра́дою безбо́жних не хо́дить. (Пс. 1,1) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Бо Госпо́дь дба́є про путь пра́ведних, а путь безбо́жних заги́не. (Пс. 1,6) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Служі́те Го́сподеві в стра́сі і ра́дуйтеся у тремті́нні. (Пс. 2,11) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Блаже́нні всі, що на Ньо́го наді́ються. (Пс. 2,12) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
О, Го́споди, як бага́то мої́х ворогі́в, бага́то їх повста́ли про́ти мене́. (Пс. 3,2) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
У Го́спода спасі́ння; і на Твій наро́д – благослове́ння Твоє́. (Пс. 3,9) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)
Мала єктенія
Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих.]
Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Псалом 140
Два перші стихи 140-го псалма, на глас 4.
Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене́, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Поста́в, Го́споди, мої́м уста́м сторо́жу;* до двере́й губ мої́х − ва́рту!
Не дай схили́тися се́рцеві моє́му* до чо́гось зло́го.
Ані чини́ти лихі́ вчи́нки з людьми́, що тво́рять беззако́ння,* – ні ла́сощів ї́хніх я не хо́чу ї́сти.
Неха́й пра́ведник по-до́брому б’є мене́ й виправля́є,* а олі́я грі́шного неха́й не нама́стить голови́ моє́ї.
Я все-таки́ моли́тимусь,* незважа́ючи на ї́хні злі вчи́нки.
Якщо́ су́ддів ї́хніх ски́нуть в уще́лини ске́лі,* то почу́ють, що слова́ мої́ лю́бі.
Немо́вби хтось розби́в і розри́в зе́млю,* розки́дано ї́хні ко́сті пе́ред а́дом.
Бо до Те́бе, Го́споди, мій Бо́же, мої́ о́чі;* до Те́бе прибіга́ю, не губи́ душі́ моє́ї.
Збережи́ мене́ від пе́тлі, що її́ наста́вили на ме́не,* і від сильця́ тих, що тво́рять беззако́ння.
Неха́й грі́шники впаду́ть у вла́сні сі́ті всі ра́зом,* а я пройду́ безпе́чно.
Псалом 141
Я го́лосом мої́м до Го́спода взива́ю,* я го́лосом мої́м до Го́спода молю́ся.
Ска́ргу мою́ пе́ред Ним вилива́ю,* мою́ скру́ту Йому́ я виявля́ю.
Коли́ триво́житься в мені́ дух мій, Ти знає́ш мою́ сте́жку.* На доро́зі, де я ступа́ю, та́йно розста́вили сильце́ на ме́не.
Погля́нь право́руч і подиви́ся:* нема́ ніко́го, хто дбав би за ме́не.
Нема́ куди́ мені́ втіка́ти,* нема́ ніко́го, хто піклува́вся би мно́ю.
До Те́бе, Го́споди, взива́ю й кажу́:* Ти моє́ прибі́жище, в землі́ живи́х Ти − моя́ до́ля!
Зверни́ ува́гу на моє́ блага́ння,* бо я ве́льми неща́сний.
Спаси́ мене́ від гони́телів мої́х,* бо вони́ сильні́ші від ме́не.
Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.
Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.
Псалом 129
З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.
Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.
Стихири
Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
(г. 4, подібний: Дав ти як знамено): Пристрасті тілесні* повздержністю виснажив ти* і напруженим молінням;* змія облудного зливами сліз потопив єси, отче,* і Богові догодив єси безмірно,* Харитоне преподобний.* Тому прикрасив тебе небесними дарами* Ісус Людинолюбний* і Спаситель душ наших.
Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.
Подвигом аскези* згасив ти вугілля пристрастей, подивугідний,* з вогнем злучаючись* ранами і болями,* ісповідавши перед беззаконними мучителями* Воплоченого Слова умаління,* і став Його свідком,* рясно вкритий ранами численних мук,* богоносний Харитоне пребагатий.
Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.
В пустелі і гори* як вигнанець віддалився ти,* душу зберігши неоскверненою,* весь сяючи святістю,* і явився ти, Харитоне, домом Тройці,* силою якої доми священні заснував, блаженний,* та обителі для спасительного облаштування монахів,* що вшановують пам’ять твою святу,* приснопам’ятний.
Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.
(г. 1, подібний: Небесних хорів): Настала, Богоносний,* ясніша від сонця пам'ять твоя,* що опромінює тих, які з вірою до тебе приходять,* наповнює запахом безсмертя* і виточує душам зцілення, Харитоне,* молільнику за душі наші.
Псалом 116
Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!
Чудотворче Харитоне!* Вудилами стриманости переміг ти тілесні пристрасні почування* і появив на землі ревність безтілесних,* підкоривши духові всі тілесні прагнення.* Перебуваючи нині в небесних оселях,* молися за душі наші.
Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.
Блаженний Харитоне, ти поклав за основу чеснот* зречення з похітливости давньої людини* і направду зодягнувся у Христа.* Тому й засоромив ти, Преподобний, багато ворожих наступів,* і ставши начальником ченців;* моли його, щоб спастися душам нашим.
Слава, (г. 4): Богоносцю Харитоне,* ти і по смерті на Небесах живеш у Христі,* ради якого ти для світу розіп'явся;* бо поза плоттю і світом перебуваючи,* ти понад тим, що видиме, прожив істинно,* бо не жив ти для самого себе,* а радше жив у тобі Христос Бог наш* – Його благай, щоб спастися душам нашим.
І нині (догмат, г. 4): Пророк Давид, що через тебе став богоотцем,* у пісні тому, хто величність тобі дарував,* таке звістив про тебе:* Стала цариця по твоїй правиці!* Він бо появив тебе як матір життя,* бо зволив Бог стати з тебе людиною без батька,* щоб оновити свій образ, знищений пристрастями,* і знайти заблукану в гірських пропастях овечку, взявши на рамена,* та й принести до Отця і за своєю волею приєднати до небесних сил* та й спасти, Богородице, світ у Христі,* що має велику й щедру милість.
Вхід
Диякон: Господеві помолімся.
а священик мовить потиху молитву входу:
Благий людинолюбний Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій, і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священника:
Благослови, владико, святий вхід.
Священник благословляє до сходу і каже:
Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.
Премудрість! Прості!
Вірні: Сві́тло ти́хе свято́ї сла́ви безсме́ртного Отця́ небе́сного, свято́го, блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, дожи́вши до за́ходу со́нця, поба́чивши сві́тло вечі́рнє, сла́вимо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Бо́га. Досто́йно є повсякча́с прославля́ти Тебе́ голоса́ми побо́жними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш усьому́ сві́ту, тому́ світ уве́сь сла́вить Тебе́.
Будьмо уважні!
Священник: Мир всім.
Премудрість, будьмо уважні!
Прокімен (г. 8):
Благослові́ть ни́ні Го́спода,* всі слу́ги Госпо́дні (Пс. 133,1).
Стих: Ви, що стоїте́ в хра́мі Госпо́днім, у дво́рах до́му Бо́га на́шого (Пс. 133,1).
Читання
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Мудрости читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас – за згубу, вони однак – у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих добродійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри, по стерні розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при ньому, бо ласка й милосердя – для вибранців його. (Муд. 3, 1-9)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Мудрости читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: Праведні повіки будуть жити, і в Господі їхня нагорода; піклується про них Всевишній. Тому і приймуть вони царство слави і вінець краси з Господньої руки, бо він правицею своєю захистить їх, раменом їх охоронить. Візьме за зброю свою ревність і озброїть створіння ворогам на відплату. Надягне справедливість, немов панцер, і накладе, як шолом, суд нелицемірний. Візьме за щит непереможну святість, нагострить, немов меч, гнів суворий; увесь світ піде з ним у бій проти безумних. Цільні стріли-блискавиці вирушать, і з хмар, немов з добре напʼятого лука, полетять до цілі; з метавки гніву жбурне силу граду, вода у морі проти них залютує, і ріки затоплять їх безпощадно. Подмух Всесили проти них постане, і, немов та буря, їх порозвіває. Так то беззаконня спустошить усю землю, і лиходійство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте! Навчіться, ви, що правите аж по край світу! Вважайте, ви, що верховодите безліччю, та пишаєтеся юрбою народів! Це бо Господь дав вам владу, від Всевишнього зверхність. (Муд. 5, 15-23; 6, 1-3)
Диякон: Премудрість.
Чтець: З книги Мудрости читання
Диякон: Будьмо уважні.
Чтець: А праведник, хоч і вмре передчасно, знайде спокій, бо чесна старість не - в довголітті і не міряється числом років. Розумність людям - за сивий волос править, і вік старечий - це життя неосквернене. Він сподобався Богові й він полюбив його, а що жив між грішниками, то й переніс його. Його вхоплено, щоб лукавство не змінило його глузду або щоб хитрість не обманула душі його. Бо чар зла затемнює добро, і вихор пожадання змінює ум нелукавий. За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття, душа бо його Господеві була вгодна, тим і забрав він його поспішно з-посеред лукавства. Люди ж те бачать, та не розуміють, їм і на думку не спадає те, що ласка й милосердя - для вибранців його і опіка - для святих його. (Муд. 4, 7-15)
Єктенія усильного благання
Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.
Вірні: Господи, помилуй.
Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Господи, помилуй.
Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг Твоїх, коли призиваємо святе ім'я Твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости Твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися Тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю Твою.]
Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Сподоби, Господи
Сподо́би, Го́споди, цього́ ве́чора* без гріха́ зберегти́ся нам.
Благослове́нний Ти, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ наві́ки. Амі́нь.
Неха́й бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас,* бо ми наді́ємось на Те́бе.
Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.
Благослове́нний Ти, Влади́ко,* врозуми́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Благослове́нний Ти, Святи́й,* просвіти́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Го́споди, ми́лість Твоя́ пові́ки,* не покида́й ді́ло рук Твої́х.
Тобі́ нале́жить хвала́,* Тобі́ нале́жить пі́сня.
Тобі́ нале́жить сла́ва:* Отцю́ і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,
І ни́ні і повсякча́с,* і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прохальна єктенія
Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.
Вірні: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Господи, помилуй.
Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім'я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]
Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священник: Мир всім.
Вірні: І духові твоєму.
Голови ваші перед Господом схиліть.
Вірні: Тобі, Господи.
Священник читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.
Священник: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Стихири на стиховні
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Харитоне прехвальний,* ти твоє життя присвятив плеканню чеснот;* тож пісень словами* та правою вірою* Христа похваляють ті,* хто твоїм повчанням підкорився.* Моли, щоб ті, за кого предстоїш ти,* утвердилися у мирі* Божественного Духа.
Стих: Чесна перед Господом* смерть преподобних Його.
Харитоне богонатхненний,* твоє життя рівною мірою* і ангелам, і земним об’явилося;* небесним же твоє ісповідання принеслося* як благовонна жертва* і добре кадило.* І нині молися,* щоб даровано душам нашим* мир і велику милість.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа,* заповіді Його возлюбить вельми.
Харитоне пребагатий,* ти був переможцем пристрастей,* і розбійників переміг;* ликуючи з вінценосцями, блаженний,* пам’ятай про всіх,* що звершують твою пам’ять.* Нині Христові молися,* щоб даровано душам нашим* мир і велику милість.
Слава (г. 8): Монахів собори, як наставника тебе вшановуємо, отче наш Харитоне: твоєю бо стезею воістину ходити в правді ми навчилися. Блажен єси, що для Христа трудився і ворожу викрив силу, Ангелів співбесіднику, преподобних сопричаснику і праведних – з ними ж і молися до Господа про помилування душ наших.
І нині (богородичний): Неневісная Діво, що Бога несказанно зачала плоттю, – Мати Бога Вишнього! Твоїх слуг просьби прийми, Всенепорочная, всім подаючи очищення прогрішень: Нині, наші благання приймаючи, моли про спасіння всіх нас.
Пісня Симеона
Ни́ні відпуска́єш слугу́ Твого́, Влади́ко,* за Твої́м сло́вом у ми́рі.
Бо поба́чили о́чі мої́* спасі́ння Твоє́;
Що приготува́в Ти* пе́ред усіма́ наро́дами;
Сві́тло на просві́ту пога́нам,* і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Тропарі
(г. 8): До джерела сліз твоїх потоки ісповідання злучив ти* і купіль духовну вчинив ти, Харитоне преподобний,* і в ній умиваєш прогрішення,* і чистими представляєш Владиці Богу всіх тих, що з вірою творять пам’ять твою.* Тому моли Христа Бога,* щоб спаслися душі наші.
Слава і нині: Ти, Милосердний, що задля нас народився з Діви,* витерпів розп'яття і смертю смерть подолав,* і як Бог, появив воскресіння,* не погорди тими, що їх ти створив рукою своєю.* Покажи, Милостивий, своє людинолюбство,* прийми Богородицю, що тебе породила й молиться за нас,* і спаси, Спасе наш, людей зневірених.
Великий відпуст
Прему́дрість!
Вірні: Благослови́.
Священник: Благослове́нний Христо́с Бог наш, за́вжди, ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в.
Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.
Священник: Пресвята́ Богоро́дице, спаси́ нас.
Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.
Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!
Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.
Священник: Христос, істинний Бог наш - молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого, якого є храм, і преподобного отця нашого й ісповідника Харитона, якого сьогодні пам'ять світло звершуємо, святої мучениці Людмили і святого В’ячеслава, князя чеського, собор преподобних отців Печерських, що спочивають у ближніх печерах преподобного Антонія, блаженного священномученика Никити, єпископа, і всіх святих - помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Вірні: Амінь.
Після Вечірні
Кондак (г. 2): Насолодившись, богомудрий, повздержністю* і плоті твоєї пожадливість приборкавши,* явився ти як той, що виростає вірою,* і як дерево жизні посеред раю, процвів Ти, Харитоне всеблаженний, священніший.