Переставл. св. ап. і єв. Івана Богослова

Диякон: Повеліте!

Священник перед престолом виголошує:

Слава святій одноістотній і животворчій, нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Прийді́те, поклоні́мся* царе́ві на́шому – Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся* Христо́ві, царе́ві на́шому – Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаді́м* до само́го Го́спода Ісу́са Христа́ – царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові: І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Під час 103-го псалма священник мовить перед св. дверми вечірні молитви.

Вечірні молитви

Велика єктенія

У мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; Ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.]

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Блажен муж

Блаже́н муж, – Алилу́я, – що за ра́дою безбо́жних не хо́дить. (Пс. 1,1) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Бо Госпо́дь дба́є про путь пра́ведних, а путь безбо́жних заги́не. (Пс. 1,6) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Служі́те Го́сподеві в стра́сі і ра́дуйтеся у тремті́нні. (Пс. 2,11) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Блаже́нні всі, що на Ньо́го наді́ються. (Пс. 2,12) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

О, Го́споди, як бага́то мої́х ворогі́в, бага́то їх повста́ли про́ти мене́. (Пс. 3,2) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

У Го́спода спасі́ння; і на Твій наро́д – благослове́ння Твоє́. (Пс. 3,9) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих.]

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Псалом 140

Два перші стихи 140-го псалма, на глас 1.

Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене́, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Поста́в, Го́споди, мої́м уста́м сторо́жу;* до двере́й губ мої́х − ва́рту!

Не дай схили́тися се́рцеві моє́му* до чо́гось зло́го.

Ані чини́ти лихі́ вчи́нки з людьми́, що тво́рять беззако́ння,* – ні ла́сощів ї́хніх я не хо́чу ї́сти.

Неха́й пра́ведник по-до́брому б’є мене́ й виправля́є,* а олі́я грі́шного неха́й не нама́стить голови́ моє́ї.

Я все-таки́ моли́тимусь,* незважа́ючи на ї́хні злі вчи́нки.

Якщо́ су́ддів ї́хніх ски́нуть в уще́лини ске́лі,* то почу́ють, що слова́ мої́ лю́бі.

Немо́вби хтось розби́в і розри́в зе́млю,* розки́дано ї́хні ко́сті пе́ред а́дом.

Бо до Те́бе, Го́споди, мій Бо́же, мої́ о́чі;* до Те́бе прибіга́ю, не губи́ душі́ моє́ї.

Збережи́ мене́ від пе́тлі, що її́ наста́вили на ме́не,* і від сильця́ тих, що тво́рять беззако́ння.

Неха́й грі́шники впаду́ть у вла́сні сі́ті всі ра́зом,* а я пройду́ безпе́чно.

Псалом 141

Я го́лосом мої́м до Го́спода взива́ю,* я го́лосом мої́м до Го́спода молю́ся.

Ска́ргу мою́ пе́ред Ним вилива́ю,* мою́ скру́ту Йому́ я виявля́ю.

Коли́ триво́житься в мені́ дух мій, Ти знає́ш мою́ сте́жку.* На доро́зі, де я ступа́ю, та́йно розста́вили сильце́ на ме́не.

Погля́нь право́руч і подиви́ся:* нема́ ніко́го, хто дбав би за ме́не.

Нема́ куди́ мені́ втіка́ти,* нема́ ніко́го, хто піклува́вся би мно́ю.

До Те́бе, Го́споди, взива́ю й кажу́:* Ти моє́ прибі́жище, в землі́ живи́х Ти − моя́ до́ля!

Зверни́ ува́гу на моє́ блага́ння,* бо я ве́льми неща́сний.

Спаси́ мене́ від гони́телів мої́х,* бо вони́ сильні́ші від ме́не.

Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.

Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.

Стихири

Псалом 129

Стих: З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.

(г. 1, подібний: Небесних хорів): Тайновидець незбагненного одкровення* і проповідник вишніх Божих таїн,* син Заведеїв,* написав нам Христове Євангеліє* і навчив нас прославляти* Отця і Сина і Святого Духа.

Стих: Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.

Ти – сурма, якої Бог ужив для небесних пісень,* списатель таємних речей,* богомовні уста, що чудові пісні співають,* бо ж устами твоїми він ворушив, мов струнами,* а язик твій, мов звучний інструмент.* Ти молишся, щоб спаслися душі наші.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Оповідаючи гучним своїм голосом* про таємне слово Божої Мудрости,* Богом улюблений,* ти завжди красномовно взиваєш,* що споконвіку було Слово,* – і кожну людину навчаєш вірувати в Бога.

Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.

(г. 2, подібний: Коли з дерева): Прийдіте, пісня́ми боже́ственними* днесь, вірні, увінча́ємо* глибінь му́дрости і правосла́вних догма́тів списа́теля,* Іва́на усла́вленого і возлю́бленого!* Це ж бо він прогримів: «В нача́лі було́ Сло́во».* Тим-то і громогла́сним ви́явився,* як той, хто велему́дро записа́в світові Єва́нгеліє,* навік віків оспівуваний.

Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Спра́вді ви́явився ти щи́рим дру́гом,* напе́рсником вели́ким Учи́теля – Христа́:* бо на гру́дях Його́ спочи́вши,* звідти почерпну́в єси́ му́дрости догма́ти;* ни́ми і збага́чуєш аж до о́бріїв усю́ зе́млю,* як богомо́вець Бо́жий.* Тимто, зберіга́ючи їх, кра́сна Христо́ва Це́рква* ни́ні ра́дісно і весели́ться!

Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.

Ра́дуйся, воістину Богосло́ве!* Ра́дуйся, Ма́тері Госпо́дньої си́ну всеми́лий!* Ти бо, предстоячи́ при хресті Христо́вому,* чув боже́ственний го́лос Влади́ки,* що візва́в до те́бе: «Ось ни́ні ма́тір твоя́!»* Тим-то досто́йно,* як Христо́вого Апо́стола вели́кого і возлю́бленого,* тебе́ всі ублажа́ємо.

Псалом 116

Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!

(г. 2): Апо́столів* верши́ну, богосло́в’я сурму́,* духо́вного воєво́ду, що вселе́нну Бо́гові підкори́в,* – прийдіте, вірні, ублажімо Іва́на приснопа́м’ятного,* що із землі переселя́ється* і від землі не відступа́є,* але́ живе́ й очікує* страшне́ Влади́ки дру́ге прише́стя;* ви́моли, улю́бленцю, таїннику, Христів напе́рснику,* щоб неосу́дно зустріти його́ і нам,* що з любо́в’ю зве́ршуємо па́м’ять твою́.

Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.

(г. 1): Па́росток чистоти́, ми́ро благово́ння* зно́в возсія́ло нам у сьо́му свя́ті, щоб до ньо́го взива́ти:* «Ти, що спочи́в на гру́дях Влади́чиних* і ороси́в світ сло́вом, Іва́не Апо́столе,* що Діву зберіг як зіни́цю о́ка,* ви́моли нам у Христа́ вели́ку ми́лість!»

Слава (г. 2, подібний: Коли з дерева): Си́на Гро́мового, осно́ву Боже́ственних слове́с,* зачина́теля богосло́в’я* і найпе́ршого проповідника істинних догма́тів Бо́жої Му́дрости,* возлю́бленого Іва́на і дівственника,* лю́дський ро́де, нале́жно похвалімо.* Він бо, постійно ма́ючи в собі Боже́ственне,* говори́в: «В нача́лі було́ Сло́во»,* й одра́зу додава́в: «З Отце́м нерозлу́чне»,* а пото́му: «Рівне Отце́вій Су́щності»,* – пока́зуючи нам собо́ю правосла́в’я Свято́ї Тро́йці:* Співтворця́, су́щого з Отце́м і життєно́сного* і Його́ ж – Світло істинне показа́в нам.* О, чу́до, що порива́є, і я́вище, що вража́є!* Бо спо́внений любо́ви – спо́внений був і богосло́в’я!* Сла́вою, і че́стю, і вірою* засно́вник ти єси́ чи́стої на́шої віри,* зара́ди яко́ї оде́ржимо вічні бла́га в день су́дний.

І нині (догмат, г. 8): Цар небесний з любови до людей на землі з'явився* і між людьми пожив;* бо від чистої Діви воплотився* і з неї вийшов, прийнявши тіло.* Він є Син один, дві у ньому природи, а не особи.* Тому, проповідуючи його, як досконалого Бога* і справді досконалу людину,* визнаємо Христа Бога нашого.* Моли його, Мати всечиста,* щоб були помилувані душі наші.

Вхід

Диякон потиху: Господеві помолімся,

а священик мовить потиху молитву входу:

Благий Людинолюбче Царю, що все благословляєш! Молимось Тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід Твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священика:

Благослови, владико, святий вхід.

Священник благословляє до сходу і каже:

Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.

Премудрість! Прості!

Вірні: Сві́тло ти́хе свято́ї сла́ви безсме́ртного Отця́ небе́сного, свято́го, блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, дожи́вши до за́ходу со́нця, поба́чивши сві́тло вечі́рнє, сла́вимо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Бо́га. Досто́йно є повсякча́с прославля́ти Тебе́ голоса́ми побо́жними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш усьому́ сві́ту, тому́ світ уве́сь сла́вить Тебе́.

Будьмо уважні!

Священник: Мир всім.

Премудрість, будьмо уважні!

Прокімен (г. 7):

Бо́же, Ти мій засту́пник,* і ми́лість Твоя́ ви́йде мені́ назу́стріч (Пс. 58,18).

Стих: Ви́рятуй мене́ від ворогі́в мої́х, Бо́же, і ви́зволь мене́ від тих, що повстаю́ть на ме́не (Пс. 58,2).

Читання

Диякон: Премудрість.

Чтець: Соборного послання Іванового читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Возлюблені; коли серце не винує, то ми маємо довірʼя перед Богом, і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. А ось його заповідь: Вірувати в імʼя його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам. Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, - багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього пізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, - той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. Ми - від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. (1 Йо. 3, 21-24, 4, 1-6)

Диякон: Премудрість.

Чтець: Соборного послання Іванового читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Возлюбленї, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачимо і свідчимо, що Отець послав Сина — Спаса світу. Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. (1 Йо. 4, 11-16)

Диякон: Премудрість.

Чтець: Соборного послання Іванового читання

Диякон: Будьмо уважні.

Чтець: Возлюблені, коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого». Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто поро-див, той любить і того, хто народився від нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус - Син Божий? (1 Йо. 4, 20-21; 5, 1-5)

Єктенія усильного благання

Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.

Вірні: Господи, помилуй.

Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милости твоєї, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея Лева, Папу Римського, і за блаженнішого Патріарха нашого Святослава, і за преосвященного Митрополита нашого Кир (ім'я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім'я), [і за всечесніших отців наших Протоархимандрита (ім'я), Архимандрита (ім'я), Протоігумена (ім'я) й Ігумена (ім'я)], за тих, що служать і послужили у святому храмі цьому [і в святій обителі цій], і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів наших.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Господи, помилуй (3 р.)

[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг Твоїх, коли призиваємо святе ім'я Твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости Твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися Тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю Твою.]

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Сподоби, Господи

Сподо́би, Го́споди, цього́ ве́чора* без гріха́ зберегти́ся нам.

Благослове́нний Ти, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ наві́ки. Амі́нь.

Неха́й бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас,* бо ми наді́ємось на Те́бе.

Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

Благослове́нний Ти, Влади́ко,* врозуми́ мене́ устано́вами Твої́ми.

Благослове́нний Ти, Святи́й,* просвіти́ мене́ устано́вами Твої́ми.

Го́споди, ми́лість Твоя́ пові́ки,* не покида́й ді́ло рук Твої́х.

Тобі́ нале́жить хвала́,* Тобі́ нале́жить пі́сня.

Тобі́ нале́жить сла́ва:* Отцю́ і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,

І ни́ні і повсякча́с,* і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прохальна єктенія

Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім'я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]

Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священник читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.

Священник: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Стихири на Литії

(г. 1): Ріки божественної науки, апостоле,* ринули з чистих твоїх уст.* Напившись з них, Церква правовірно поклоняється Тройці єдиносущній.* Ублагай її, Іване Богослове,* щоб зміцнила і спасла душі наші.

Учню Спаса, Дівственнику і Богослове!* Тобі, як дівственникові, розп'ятий Христос передав Діву й Богородицю.* Ти її охороняв, як зіницю ока.* Тому моли, щоб спаслися душі наші.

Як очевидець невимовних таїн, закликав ти, кажучи:* Предвічне Слово споконвіку було в Бога і воно було Богом!* Іване Апостоле, вічний друже Христовий,* що спочив на його грудях!* Ти – насолода Тройці,* непохитна твердиня Ефесу й Патмосу та й наша допомога!* Молися, преблаженний Богослове,* щоб ті, які завжди вшановують твою пам'ять,* визволилися від ворогів тілесних і душевних.

Слава: (г. 1): На Господній вечері, припавши до грудей Христа Вчителя,* ти, улюблений Учню, звідтіль добув пізнання несказанного таїнства.* Ти всім сповістив небесним голосом:* Споконвіку було Слово і з Богом було Слово і Слово було Бог.* Це те правдиве світло, яке просвітлює кожну людину,* що приходить на світ – Христос Бог і Спас душ наших.

І нині: богородичний: Син, яко́го з Отце́м і Ду́хом* славосло́влять во ви́шніх Херуви́ми,* бажа́ючи відтвори́ти первоство́реного,* всього́ себе́ зубожи́в несказа́нно в утро́бі твоїй,* Богоро́дице всеоспівана,* і з те́бе зазорівши,* просвіти́в уве́сь світ Божество́м,* визволя́ючи його́ від ідолобезу́мства,* і лю́дство в собі обожи́вши, з собо́ю на Небеса́ возвів* Христо́с Бог і Спас душ на́ших.

Литійні молитви

Коли вірні починають литійні стихири, відбувається кадження за уставом; священик з хрестом у руці, а диякон з кадильницею, ідуть у притвор.

Коли хор закінчить литійні стихири, диякон голосно співає:

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворчого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безплотних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Іва́на, святого славного апостола і євангелиста Івана Богослова, переставлення якого світлу пам'ять днесь урочисто святкуємо, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Івана Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і всіх Святи́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Господи, помилуй (12 р.).

Ще молимося за святішого вселенського Архиєрея Лева, Папу Римського, за блаженнішого Патріарха нашого Святослава, і за преосвященного Митрополита нашого Кир (ім'я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім'я), [і за всечесніших отців наших: Протоархимандрита (ім'я), Архимандрита (ім'я), Протоігумена (ім'я) й Ігумена (ім'я)], за отців наших духовних і за всю во Христі братію нашу;* і за всяку душу християнську, скорботну й утиснену, що потребує милости й допомоги Божої;* за опіку над містом (або: селом) цим і тими, що живуть у ньому (або: над обителлю цією святою і тими, що живуть у ній);* за мир і благоустроєність усього світу;* за добробут святих Божих Церков;* за спасіння і допомогу отцям і братам нашим, що пильно і зо страхом Божим трудяться і служать;* за відсутніх і тих, що в дорозі;* за зцілення тих, що в немочах лежать;* за упокоєння, полегшення, блаженну пам'ять і відпущення гріхів усім православним отцям і братам нашим, що раніш спочили і тут та повсюди поховані;* за визволення полонених і за братів наших на служіннях,* і за всіх, що служать і слугували у святім храмі цім (у святій обителі цій), промовмо всі.

Вірні: Киріє, елейсон (12 р.).

Священник: Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх людей на землі і тих, що далеко на морі та в повітрі; будь, Владико, ласкавий нам у гріхах наших, і помилуй нас. Милостивий бо і людинолюбний Бог єси, і тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир всім.

Вірні: I духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священник: Владико многомилостивий, Господи Ісусе Христе, Боже наш! Молитвами пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, святого славного апостола і євангелиста Івана Богослова, переставлення якого світлу пам'ять днесь урочисто святкуємо і святого (ім'я, якого є храм) і всіх святих, − приємну вчини молитву нашу, даруй нам прощення гріхів наших, покрий нас ласкою своєю, віджени від нас усякого ворога й супротивника. Втихомир наше життя, Господи, помилуй нас і світ твій, і спаси душі наші, як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Стихири на стиховні

(г. 4, подібний: Покликаний був ти): Богосло́влячи Си́на Всеви́шнього,* Отцю́ співвічного і єдиносу́щного,* Світло від Світла безперемінне* і відобра́ження іпоста́сі Роди́теля,* що безча́сно і безстра́сно з Ньо́го зася́яло,* Співтворця́ і Го́спода всіх віків* – Його́ ти світові проголоси́в, возлю́блений,* як того́, хто ви́вів світло із те́мряви:* Христа́ Бо́га на́шого,* яко́го моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.

Стих: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх* і до кінців вселе́нної – глаго́ли їх.

Утіши́теля Світло сприйня́вши* і ним просвіща́ючись, ти богосло́вив* того́, хто від Отця́ ісхо́дить* і че́рез Си́на лю́дству явля́ється,* єдиноче́сного, сопресто́льного і єдиносу́щного* Отцю́ безнача́льному і Бо́жому Сло́ву* – Його́, возлю́блений, усім ти возвісти́в.* Тим-то пісня́ми тебе́ вшано́вуємо,* як віри боже́ственну осно́ву;* її і зберіга́й непохи́тною* твоїми до Го́спода моли́твами.

Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу,* про творіння ж рук Його́ звіща́є твердь.

Зійшо́вши на висоту́ богосло́в’я,* ти був утаємни́чений у несказа́нні Бо́жі та́йни* про єди́ну су́щність Божества́* і єди́ну сла́ву, і ца́рство, і госпо́дство,* що на три Іпоста́сі розділя́ється,* Су́щністю нероздільне і з’є́днане* в незли́тну Боже́ственну Єдність;* так сла́влячи, возвіща́в ти, Богосло́ве,* Тро́йцю Нероздільну,* яку́ моли́* спасти́ і просвіти́ти ду́ші на́ші.

Слава: (г. 6): Апо́столе Христовий, євангелисте Іва́не,* ста́вши таїнником невирази́мого,* Прему́дрости невирази́мі прогримів єси́ нам догма́ти:* що в нача́лі було́, вірним поясни́вши,* і що не було́ – відки́нувши,* і відсіка́ючи словеса́ схи́льних до є́ресей;* напе́рсником ти яви́вся і дру́гом возлю́бленим.* Ма́ючи дерзнове́ння до Бо́га,* як Іса́я велегла́сний і Мойсе́й Богови́дець,* моли́ся ре́вно за ду́ші на́ші.

І нині: Богородичний: Творе́ць і Відкупи́тель мій, Всечи́стая, Христо́с Госпо́дь із Твого́ ло́на ви́йшов, у ме́не зодягну́вшись, і від дре́внього прокля́ття Ада́ма ви́зволив. Тому́ Тобі, Всечи́стая, я́ко Бо́жій воістину Ма́тері і Діві, «Ра́дуйся!» голо́симо з Ангелом не змовка́ючи: “Ра́дуйся, Влади́чице, Провідни́це і Покро́ве, і спасіння душ на́ших!»

Пісня Симеона

Ни́ні відпуска́єш слугу́ Твого́, Влади́ко,* за Твої́м сло́вом у ми́рі.

Бо поба́чили о́чі мої́* спасі́ння Твоє́;

Що приготува́в Ти* пе́ред усіма́ наро́дами;

Сві́тло на просві́ту пога́нам,* і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй. (3 р.)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Тропарі

(г. 2): Апостоле, Христом Богом возлюблений!* Поспіши визволити людей, що не можуть виправдатися,* бо приймає тебе той, хто прийняв тебе, як ти припав був йому на груди.* Проси його, Богослове, щоб розігнав хмари невірних, які настають на нас,* і випроси нам мир і велику милість. (2 р.)

(г. 1) Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє,* Господь з тобою.* Благословенна ти між жінками* і благословенний плід лона твого,* бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

Благословення хлібів

Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Священник: Господи Ісусе Христе, Боже наш, що благословив п'ять хлібів і п'ять тисяч народу нагодував! Сам благослови † і хліби ці †, пшеницю †, вино † і оливу, і умножи їх у цім місті (селі, обителі) і по всім світі твоїм, та й вірних, що споживають їх, освяти. Бо ти благословиш і освячуєш усе, Христе Боже наш, і тобі славу возсилаємо із споконвічним Отцем твоїм, із всесвятим, ласкавим і животворчим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь. Будь ім’я́ Госпо́днє благослове́нне відни́ні й дові́ку. (3 р.)

Псалом 33

Благословлю́ Го́спода повсякча́сно,* зав́жди хвала́ Його́ на уста́х у ме́не.

Душа́ моя́ неха́й Го́сподом хва́литься,* неха́й покі́рні чу́ють те й веселя́ться

Велича́йте Го́спода зо мно́ю;* і вознесі́мо Ім’я́ Його́ ра́зом.

Я шука́в Го́спода, і Він почу́в мене́;* і звільни́в мене́ від усі́х мої́х скорбо́т.

Гля́ньте на Ньо́го й розвеселі́ться,* обли́ччя ва́ше неха́й не соро́миться

Ось візва́в бідола́ха, і Госпо́дь почу́в,* і врятува́в його́ від усі́х його́ на́пастей.

А́нгел Госпо́дній стої́ть на ва́рті навкру́г тих, що Його́ боя́ться,* і їх визволя́є.

Спро́буйте й подиві́ться, яки́й до́брий Госпо́дь.* Блаже́нний, хто до Ньо́го прибіга́є.

Бі́йтеся Го́спода, Його́ святі́,* бо нема́ неста́чі в тих, що Його́ боя́ться.

Бага́ті збідні́ли й голоду́ють,* а тим, що Го́спода шука́ють, нія́кого бла́га не забра́кне.

Священник: Благословення Господнє на вас, з його благодаттю і людинолюб'ям, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Великий відпуст

Прему́дрість!

Вірні: Благослови́.

Священник: Благослове́нний Христо́с Бог наш, за́вжди, ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в.

Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.

Священник: Пресвята́ Богоро́дице, спаси́ нас.

Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!

Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.

Священник: Христос, істинний Бог наш - молитвами пречистої Своєї Матері, святого, славного і всехвального апостола і євангелиста, дівственника, наперсника і возлюбленого учня Христового Івана Богослова, якого сьогодні чесного переставлення пам'ять торжественно празнуємо, і святого, якого є храм, і всіх святих - помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Після Вечірні

Кондак: (г. 2): Хто може розповісти величність діл твоїх, Дівственнику?* Ти бо, як богослов і друг Христовий, твориш чуда,* подаєш оздоровлення і молишся за душі наші.